7495

Философские и религиозные учения Древней Индии

Лекция

Логика и философия

Философские и религиозные учения Древней Индии К концу II тыс. до н.э. на территорию Индии приходят с Севера, из Тибета кочевые племена ариев или арийцев. Они приносят культ поклонения животным, в частности корове, и приносят свою мифологию. Собрани...

Русский

2013-01-24

38.5 KB

4 чел.

Философские и религиозные учения Древней Индии

К концу II тыс. до н.э. на территорию Индии приходят с Севера, из Тибета кочевые племена ариев или арийцев. Они приносят культ поклонения животным, в частности корове, и приносят свою мифологию. Собрание мифов называется Веды (в переводе -  знания о Богах, Гимны Богам).

На основе Вед складывается политеистическая религия – брахманизм. Брахманы – жрецы этой религии, представители высшей касты могли составлять дополнительные описания жизни Богов и толковать Веды.

В дальнейшем появляются люди не согласные с толкованием Вед брахманами. Они становятся аскетами – отшельниками. Они по-своему начинают объяснять мир, вокруг  них появляются слушатели, так рождаются упанишады (в переводе – сидящие у ног учителя) в которых делается попытка перейти от образного восприятия мира к его понятийному осмыслению.

В результате появляются оппозиционные учения:

  1.  адживика – натуралистическо – фаталистическое учение
  2.  чарвака (локоята) – материалистическое учение
  3.  джайнизм – считает, что есть души, которые должны стремиться к совершенству, и есть материальное телесное, которое нужно оберегать (букашки и т.д.)
  4.  буддизм

На основе Вед появилось шесть классических систем:

  1.  веданта
  2.  санкхья
  3.  вайшешиха
  4.  миманса
  5.  Ньяя (материалистическое учение)
  6.  Йога (философско - религиозное учение, направленное на духовное совершенствование, на совершенствование сознания, которое должно управлять всем, в т.ч. и телом, поэтому физические упражнения и позы имеют большую роль в совершенствовании человека).

В I в. н.э. на основе обновленного брахманизма появляется новая политеистическая религия- индуизм.

Буддизм возник в VI  в. до н.э. Его основателем был Сиддхартха Гаутама.

Молодой принц узнал, что существуют страдания в лице смерти, старости, болезни, нищеты и задал себе вопрос в чем же причина этих страданий. Он долго искал ответ, и в конце концов к нему пришло «просветление», он стал Буддой, он понял суть вещей и причину страданий, которая состоит в Тришне (в переводе – жажда жизни, которая приносит постоянное волнение из-за желания чего-либо достичь, что-либо приобрести). Для избавления от страданий надо преодолеть «жажду жизни».

Освобождение от страданий  - это главная идея буддизма, и заключается оно в достижении определенного психологического состояния – нирвана (перевод – угасание, утихание).

С интеллектуальной точки зрения – это проникновение в суть вещей, это определение правильного  отношения к вещам. Следствием этого является спокойствие, безгрешность, мягкость, ненанесение вреда окружающим.

В буддизме существует четыре благородные истины:

  1.  существует страдание
  2.  существует причина страдания
  3.  существует освобождение от страдания
  4.  существует путь освобождения от страдания

Существует восьмеричный путь к освобождению от страдания. Он предполагает умение правильно созерцать, мыслить, видеть слышать, чувствовать, понимать, поступать, говорить.

В буддизме большую роль играет медитация – определенное психическое состояние внутреннего созерцания, обращение к внутреннему сознанию.

Нирвана – блаженное состояние покоя, достигаемое путем полного отрешения от всего житейского; покой блаженство.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25238. Проблеми єдності онтології та гносеології 23 KB
  Критика марксизму виявила неприйнятність в межах філософського осмислення буття науки тези Леніна про єдність онтології та гносеології оскільки людина як суб’єкт без їх відокремлення нездатна встановлювати осмислене відношення до буття на основі методів. Онтологія дає нам знання про буття а гносеологія про пізнання цього буття. Кожній частині буття відповідає своє адекватне пізнання. Постмодерний дискурс критикуючи раціонально зцентровану гносеологію виявляє ірраціональні елементи як онтологічні ознаки людського буття.
25239. Життєвий світ і система 32 KB
  Габермас досліджує шлях уречевлення комунікації визначаючи його як роз'єднання системи і життєвого світу. Концепція життєвого світу дістає своє емпіричне втілення за Габермасом в архаїчних суспільствах де структури нормативної інтеграції опосередковані мовленнєвою комунікацією водночас становлять системні структури. Тому архаїчне родове суспільство Габермас розглядає як втілення єдності системи й життєвого світу. Однак ця система зберігає своє відношення хоча й перетворене до життєвого світу.
25240. Життєвий світ та система 22 KB
  Поняття життєвого світу пов’язане з горизонтом. Розрізняють внутрішній та зовнішній горизонти. Внутрішній горизонт – це сукупність припущень якими ми керуємося в сприйнятті та розумінні речей. Зовнішній горизонт – це сукупність речей через яку ми сприймаємо річ.
25241. Філософія “критичного раціоналізму” К.Поп пера 25.5 KB
  логічна теорія наукового методу – є теорією дедуктивного методу перевірки згідно з якою гіпотезу можна перевірити тільки емпірично і тільки після того як вона була висунута. Процедура перевірки передбачає що з даної теорії за допомогою інших раніше прийнятих положень виводяться деякі одиничні положення €œпрогнози€ з них вибираються ті положення які не виводяться з попередньо прийнятої теорії і шляхом порівняння їх з результатами практичних застосувань і експериментів виноситься рішення стосовно них. При цьому позитивне рішення може...
25242. Основні концепції історико-філософського процесу 29.5 KB
  Основні концепції історикофілософського процесу. Можна виділити 3 історикофілософські парадигми: негативістську класичнугегелівську та пост класичну. Він будує свою систему як свбоме усвідомлення всього попереднього історикофілософського досвіду. Стрижнем історикофілософського наслідування її внутрішнім механізмом є діалектичне заперечення яке одержує значення найважливішого методологічного принципу аналізу поступального руху філософського знання наступна філософська система не просто відкидає попередню а діалектично заперечує її...
25243. Співвідношення понять метафізики та діалектики 28 KB
  Співвідношення понять метафізики та діалектики. Предмет метафізики – надемпіричний. Кантівська критика метафізики: €œстара мф – це наука про надчуттєви принципи буття €œнова€ – умоглядна картина світу. Помилка старої метафізики – некритичне розповсюдження діяльності розсудку за межі можливого досвіду.
25244. Сучасна лінгвістична філософія 33 KB
  Ніцше: оманливість мови та критика незмінності і однаковості подвійного суб’єкта. Платон €œКратил€: Проблема називання об’єктів позначає початок витоків людської мови. Задля опису функціонування мови Сосюр розрізнив поняття мови загальної системи правил і мовлення конкретного застосування мови. Хомський: пристосовує картезіанську метафізику до структури мови.
25246. Поняття трансцендентальної єдності аперцепції у Канта 25.5 KB
  Зв’язок багатоманітного не міститься в чистій формі чуттєвого споглядання це дія виключно розсуду. – вищий принцип всякого застосування розсуду і об’єктивна умова всякого пізнання – це те завдяки чому все дане в спогляданні багатоманітне об’єднується в понятті про об’єкт.Ап застосування категорій розсуду до чуттєвого споглядання призводить до конструювання для люд. – другий вид синтезу чуттєвого матеріалу поруч з категоріями який є властивим розсуду.