75005

Мова наша солов’їна, виховний захід

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Показати дітям красу і багатство української мови за допомогою народної творчості, творів письменників і поетів. Викликати бажання вивчати рідну мову, милуватися її красою Виховувати любов до рідної мови, до своєї землі, свого народу.

Украинкский

2015-01-11

58 KB

0 чел.

МОВА  НАША  СОЛОВ'ЇНА

Мета. Показати дітям красу і багатство української мови за допомогою народної

          творчості, творів письменників і поетів.

          Викликати бажання вивчати рідну мову, милуватися її красою.

          Виховувати любов до рідної мови, до своєї землі, свого народу.

Обладнання. Сцена святково прибрана вишитими рушниками, жовто-синіми   

                      кульками. В центрі — назва свята. По боках — плакати:

                     “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

                                                                                                              С.Шелунін

                     “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу—це його мова”

                                                                                                               Панас Мирний

                     Діти в українському одязі. Хлопчик — у костюмі мака.                    

                     Спечений коровай на рушнику на вишитій скатертині на столику.

                     Виставка книжок: збірки загадок, скоромовок, прислів'їв, приказок.

                     У руках дітей — квіти (під час музичної композиції).

    Свято розпочинають ведучі.(Хлопчик і дівчинка у національних костюмах тримають коровай на вишитому рушнику.)                                                                      

                      Добрий день вам, милі люди!

              Хай вам щастя-доля буде,

              Не на день і не на рік,

              А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

                   Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

              Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

Діти вклоняються і віддають коровай присутнім батькам.

    (Звучить пісня “На калині мене мати колихала”, муз.В.Верменича, сл. А.М'ястківського. Додаток 1.)

        Вчитель. 21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільно-ти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загро-зою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровади-ли у 2002 році.

         (Звучить пісня “Рідна мова”, муз. А.Мігай, сл. Ю.Косинської. Додаток 2.)

О слово, ти як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

                   Пісенна, ніжна і дзвінка

                   Мова Шевченка і Франка.

                   Гостинно просимо

                   На свято рідної мови!

О слово рідне! Шум дерев!

Музика гір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

дніпра між них левиний рев.

                   Бог нам гарну мову дав, щоб ми не мовчали

                   І всі звуки і слова гарно вимовляли.

        (Звучить пісня “Мова України”, муз. С.Козака, сл. С.Когут. Додаток 3.)

Мова моя українська — батьківська, материнська.

Я тебе знаю не вивчену — просту, домашню, звичну.

Не з-за морів прикликану, не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня — полем мені наговорена.

                   Дзвоном коси прокована, в чистім полі смакована.

                   Болем очей продивлена, смутком багать продимлена.

                   З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута,

                   З кров'ю моєю змішана і аж до скону залишена

                   В серці моїм.

Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш, і дорожче в час недолі?

Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива, —

Перші матері слова, перша пісня колискова.

                 Як розлучимось з тобою, як забудем голос твій.

                 І в Вітчизні дорогій говоритимем чужою?

                 Краще нам німими стати, легше гори нам нести,

                 Ніж тебе розіп'ясти, наша мово, наша мати!

Ні! в кім думка прагне слова, хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить: в рідній школі рідна мова!

І спасе того в недолі наша мрія золота,

Наші гасло і мета: рідна мова в рідній школі!

                   Мово рідна, слово рідне!

                   Хто вас забуває,

                   Той у грудях не серденько,

                   Тільки камінь має.

Як ту мову мож забути, котрою учила

Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила?

От тому плекайте, діти, рідну нашу мову.

І учіться говорити своїм рідним словом.

        (Звучить пісня “У рідному краї”, сл. М.Бакая. Додаток 4.)

                    Впала з неба в землю сонячна краплина,

                    Із краплини тої виросла калина,

                    Стали до калини завертать дівчата.

                    Білим цвітом коси почали квітчати.

Солов'ї змостили гнізда на калині,

І з тих пір по світу диво-пісня лине,

Солов'їна пісня, мова калинова.

А від них і наша українська мова.

                   Мовонько моя ти калинова,

                   Звита з любові й тепла.

                   Ти матусі щира колискова —

                   Первоцвітом в серці розцвіла.

Ти тополі тихая розмова,

В сонячному просторі луна,

Ніжна, як сопілонька вербова,

Музика в століттях чарівна.

                   Ти — привітна пісня журавлина,

                   Срібне щебетання солов'я.

                   Ти — від серця і до серця линеш,

                   Мовонько, пораднице моя!

         Вчитель. А зараз послухайте висловлювання про мову відомих усьому світо-ві людей.

                   “Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово”, - писала Любов Забашта.

“Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги”, - зауважив Василь Сухомлинський.

                  “Буду я навчатись мови золотої

                  У трави-веснянки, у гори крутої,

                  В потічка веселого, що постане річкою,

                  В пагінця зеленого, що зросте смерічкою”, - писав Андрій Малишко.

“Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекати-мемо її”, - говорив Олесь Гончар.

                  “Як парость виноградної лози,

                  плекайте мову. Пильно й ненастанно

                  політь бур'ян. Чистіша від сльози

                  вона хай буде. Вірно і слухняно

                  нехай вона щоразу служить вам,

                  хоч і живе своїм життям”, - закликав Максим Рильський.

Українська мова — давня й молода.

Світить рідне слово, як жива вода.

Звідки воно взялось — діло не просте...

В душу засівалось, із душі росте.

                   Солов'їну, барвінкову, колосисту — на віки —

                   Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

                   Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,

                   Бо ж єдина — так, як мати — мова в кожного із нас.

Наша мова калинова, і ласкава, і медова,

І багата, і не бідна — от що мова наша рідна!

                   Розцвітай же, слово!

                   І в родині, і у школі, й на заводі, і у полі

                   Пречудесно, пречудово — розцвітай же, слово!

          (Звучить пісня “Наша мова”, муз. М.Ведмедері, сл. В.Кленца. Додаток 5.)

          Вчитель. До перлин української мови належать скоромовки, прислів'я і при-казки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості. Пригадаємо деякі з них.

                   Гостре словечко коле сердечко.

                   Не кидай слова на вітер.

                   Голова без розуму, як ліхтар без світла.

                   Праця годує, а лінь марнує.

                   Земля чорна, а хліб білий родить.

                   Бурі бобри брід перебрели, забули бобри забрати торби.

                   Орел на горі, перо на орлі.

          Вчитель. В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Перевіримо, чи кмітливі ви?

                   Що то за пані у білім жупані?

                   Дружить з рогачами, горщиками, казанами.

                   В роті в неї смакота. Що ж за пані то така? (Пічка.)

Без рук, без ніг, кланяється в кожний бік. (Колиска.)

                   З усіх боків — горб, ніг не має, а замість голови — дірка. (Горщик.)

Рогатий, а не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. Роги дужі має, ними у вогонь літає, горщики з печі витягає. (Рогач.)

           Вчитель.Любов до рідної мови починається ще з раннього дитинства. Мати,

заколисуючи дитину, співає їй колискові пісні, доносить до маленького дитячого серденька слова рідної мови.

                  І тихо мовляться слова,

                  І шепче зірка вечорова,

                  І чуть, як засина трава

                  У колисковій рідній мові.

      (Звучить пісня “Мамина мова”, муз. В.Лазаренка, сл. Л.Пилип'юк. Додаток 6.)

          Вчитель. Як тільки сходив сніг, дівчата і хлопці виходили на лужок і почина-ли водити хороводи, бавитися у різноманітні ігри. Є дуже багато ігор зі співанка-ми. Ви вже знаєте “Подоляночку”, “Зайчика” та інші. А зараз подивіться народну гру “Мак”.

          (Дівчатка в вишитих блузках ходять колом, співаючи. В центрі — хлопчик у національному костюмі. Під час запитання дівчатка зупиняються, “козачок”їм відповідає, а в кінці одягає на голову корону з маку.)

           Ой на горі мак, під горою мак.

           Мак, маки, маківочки, золотії голівочки,

           Станьте ви так, як на горі мак. (Співають по колу, повторюючи.)

                   Козачок, чи виорав на мачок?                  Виорав.

                   Козачок, чи посіяв мачок?                        Посіяв.

                   Козачок, чи посходив мачок?                   Посходив.

                   Козачок, чи цвіте мачок?                          Цвіте.

                   Козачок, чи поспів мачок?                        Поспів. (Дівчатка всі разом тря-

                                                                                        суть “мачок”.)

           Вчитель. Український народ любить жартувати. Хоч би якою стомленою була людина, але, почувши дотепний жарт, - усміхається. Пожартуємо і ми.

                   Гумореска  В.Іващенка  “Медаліст”.

                   Розглядали учениці влітку в кінозалі

                  На сорочці у Олекси золоті медалі.

                  Реготались, питаючи: - Що це за ознака?

                  На медалях написано: “Відмінний собака”?

                  Червоніючи чимдалі, відповів Олекса:

                  На прокат я взяв медалі у нашого Рекса. (Показує медалі.)

Гумореска  М.Білецького  “Коли  краще”.

Коли, спитали, кращервати з баштана дині й кавуни,-

Як в них хвости зеленуваті, чи як засохли вже вони?

В розмову встряв малий Кузьма: - Тоді, як сторожа нема!

                  Гумореска  М.Ярового  “Лисиця”.

                  Лисиця в школу вчитися прийшла,

                  А як вона ледачою була,

                  То щоб уроки не робити -

                  Надумала учительку дурити!

                  Напише нишком на хвості

                  Таблицю множення чи приклади прості

                  І вгору лапу піднімає!

                  “Я знаю! Я піду до дошки!”

                  Озветься так,помнеться трошки,

                  Хвоста до носа піднесе

                  І прочита, як з книги все...

                  Отак знання у неї ті не в голові були, а на хвості!

                  Учителька помітила це діло -

                  На хвіст ногою наступила: - Тепер відповідай! -

                  Лисиця — так і сяк — не зна нічого й край.

                  Шановні друзі, учні й учениці, а поміж вас нема подібної лисиці?

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов.

Цвіти над нами веселково,

Як мир, як щастя, як любов!

                   Друзі, шановні матусі і тата,

                   Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.

                   Ми — українці — велика родина,

                   Мова і пісня у нас — солов'їна.

                   Зріє в садочках червона калина,

                   Рідна земля для нас всіх — Україна!

           Вчитель. Наше свято завершується. До ваших сердець дійшли слова про ба-гатство, красу та мелодійність української мови — нашої гордості. А на закінчення спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову.

                    Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову ... (знати).

                    А щоб вміти говорити, треба рідну мову ... (вчити)!

                    Знає кожен з нас чудово — не прожити нам без ... (мови).

                    Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, ... (світанкова).

                    І дзвенить щодня і в свята, бо вона така ж ... (багата).

                    І така джерельно чиста наша мова ... (промениста).

                    Чарівна і калинова наша мова ... (веселкова).

                    В ній такі слова чудові, хліб і сіль на ... (рушникові).

                    В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі ... (жити)?

                    Понад світом хай лунає, хай ніхто ... (не забуває).

                    Рідну мову українську, мудру, щедру, ... (материнську).

                    Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

                    Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть в вас ясні!

           (Звучить музична композиція пісні “Веселкова”. Додоток 7.)

          У сценарії використано вірші Олександра Олеся, С.Воробкевича, П.Тичини, Д.Білоуса, В.Сосюри, В.Коломієць, В.Василашко, Л.Дирковець.

Додаток  1.

Пісня  “На  калині  мене  мати  колихала”, муз. В.Верменича, сл. А.М'ястківського

                   На калині мене мати колихала,

                   Щастя-долі в чистім полі виглядала.

                   Ой калинонько червона, не хилися,

                   Від землі наснаги-соку наберися.

                                       Та літа давно минули, одлунали,

                                       Як мене гілля високе колихало.

                                       Знов калина коло млина розцвітає,

                                       Мого рідного синочка забавляє.

                   Виростай же, мій синочку, мій соколе,

                   Тобі щастям колоситься рідне поле.

                   Пролягла тобі на зорі путь орлина,

                   І в дорогу проводжає цвіт-калина.

 

Додаток  2.

Пісня  “Рідна  мова”,  муз. А.Мігай,  сл. Ю.Косинської

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода,

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

                   Приспів. Рідна мова, мов гірська вода,

                                   Рідна мова вічно молода,

                                   Рідна мова, мов гірська вода,

                                   Рідна мова вічно молода!

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й думи з ранніх літ,

Це мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

                   Приспів. Рідна мова в серці з ранніх літ,

                                   Рідна мова лине у політ,

                                   Рідна мова в серці з ранніх літ,

                                   Гордо лине у політ!

Додаток  3.

Пісня  “Мова  України”,  муз. С.Козака,  сл. С.Когут

                   В шелесті калини,

                   В співі хвиль Дніпрових,

                   В вітрі з полонини

                   Ти звучала, мово.

                                        Та невже забудуть

                                        Люди спів сопілки,

                                        І навік замовкнуть

                                        Думи і щедрівки?

                   Горда і велична,

                   Зраджена й забута,

                   Ти чужою стала

                   Шевченковим внукам.

                                       Як же їх назвати?

                                       Підкажи те слово,

                                       Ти ж така багата,

                                       Рідна наша мово.

Додаток  4.

Пісня  “У  рідному  краї” ,  сл.  М.Бакая

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає.

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

                   Тут кожна травинка і кожна билинка

                   Вигойдують мрії на теплих вітрах.

                   Під вікнами — мальви, в саду — материнка,

                   Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

Додаток  5.

Пісня  “Наша  мова”,  муз.  М.Ведмедері,  сл.   В.Кленца

                   Тепла, як сонячна днина,

                   Добра, неначе весна,

                   Мова віків України.

                   Казка її чарівна.

                                       Мова — усміхнена квітка,

                                       Радість весела, дзвінка.

                                       Гарна, як небо улітку,

                                       Ніжна, як пісня струмка.

                   Мова — джерельна криниця,

                   Райдужно-сонячний йвіт.

                   Це українська зірниця,

                   Що зачаровує світ.

Додаток  6.

Пісня  “Мамина  мова”,  муз. В.Лазаренка,  сл. Л.Пилип'юк

Як би тобі, доню,

В світі не було,

Пам'ятай, рідненька:

Є добро і зло.

                   Приспів. Можеш призабути запах рути-м'яти,

                                   Але рідну мову мусиш пам'ятати.

                                   Можеш не впізнати голосу діброви,

                                   Та не смій зректися маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї,

Наче вишня пізня.

                   Приспів.

Як з добром у серці

Йтимеш ти світами -

Більшої не треба

Радості для мами.

                   Приспів.

Додаток  7.

Музична композиція пісня “Веселкова”, муз. О.Жилинського, сл. В.Гутник

Про калину пісня лине, до неба злітає,

Гей, родино Україно, веселкою грає.

Синє небо обіймає, золоті роздоли,

Нас чекає, зустрічає веселкова доля.

                   Приспів. Хай у кожному серці,

                                   Наче сонячна мрія,

                                   Заспіває веселка

                                   На добро і надію. (2 рази)

Понад цвітом-дивоцвітом веселка іскриться,

Будем знати, шанувати прадавні криниці.

Ярославові поради, кобзареве слово,

Честь козацької громади, солов'їну мову.

                   Приспів.