75367

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Визначити вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів досить легко але дати вартісну оцінку трудових ресурсів можна лише непрямим шляхом і з достатнім ступенем умовності що посилюється ще і тим що для живої праці визначальне значення мають її якісні характеристики. Поняття вартості та її модифікації Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент який покупець готовий обміняти на якийнебудь предмет чи обєкт. Вартість – це міра того скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість. Витрати впливають на ринкову...

Украинкский

2015-01-12

142 KB

0 чел.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування 2Поняття вартості та її модифікації

3Принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства

1.Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування

Багато економістів, у їхньому числі З.Ковачев, С.Головнін прийшли до думки, що оцінка діяльності підприємств повинна бути комплексною [32]13). Специфіка комплексної оцінки полягає в тому, що це характеристика, отримана при гармонізації результатів комплексного економічного аналізу. У ній містяться узагальнені висновки  про діяльність об’єкту, які базуються на принципі системності. З.Ковачев [54]14) рекомендує розглядати процес оцінки, який складається з таких основних елементів: а) об'єкт оцінки; б) суб'єкт оцінки; в) критерій; г) показник (система); д) одиниці (шкала) вимірювання; е) оцінка.  Основні елементи знаходяться між собою у певному зв'язку і відношеннях. Процес оцінки протікає також у визначеній послідовності і повинен бути чітко організований. Так, з урахуванням цих вимог, нами розроблений механізм процесу оцінки підприємницького потенціалу підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Механізм процесу оцінки

У загальному вигляді, оцінка — це результат визначення й аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкту, що управляє (керує), а також процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на використання потенціалу підприємства, його ефективність.

У роботах з проблем формування і реалізації потенціалу підприємств  недостатньо розроблені питання виміру його величини і рівня ефективності використання. Безліч найрізноманітніших думок висловлюється з приводу підходів до оцінки потенціалу підприємства. Як оцінити: за допомогою загального (глобального) показника або потенціал підприємства варто оцінювати системою показників?

Науковці С.Г.Струмілін 15), Т.С.Хачатуров 16) та інші, вважають, що існує єдиний синтетичний (інтегральний) показник. Поділяючи в цілому цю точку зору, багато авторів, серед яких можна назвати А.Г.Аганбегяна 17), припускають, що наявність часткових показників не суперечить існуванню загального. При цьому, на їхню думку, обов'язковою умовою повинно бути зведення часткових показників до загального. Але існують і інші точки зору, що вказують на недоліки інтегральних показників і їх неефективність при практичному використанні. Так, А.К.Семенов пише з цього приводу наступне: «Головна причина цього — складність їх розрахунку і недостатня теоретична обґрунтованість порівняння різнорідних величин» 18).

У теоретичній суперечці відносно вирішення питання, чи потрібний загальний синтетичний (інтегральний) показник або група, система показників оцінки ефективності діяльності господарської системи, ми поділяємо точку зору дослідників на чолі з ученими Б.П.Плишевським, Г.M.Сорокіним, Н.А.Хрущем, які виступають за систему показників і не потребують, при цьому, обов'язкового їхнього зведення до єдиного показника. Адже сконструйований на будь-яких принципах загальний синтетичний показник оцінки ефективності діяльності господарської системи і її елементів не може охопити або, точніше врахувати усі умови протікання процесу виробництва, рівень його організації. Незалежно від волі та бажання дослідника дія застосовуваних показників, зведення їх у синтетичні, інтегральні й інші, при використанні якісно різнорідних або різноспрямованих показників може призвести, або призводить, до протиріччя чи несумісності окремих елементів такого показника.

Для оцінки  потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, але і теоретичні передумови. У нашому уявленні така структурна модель системи показників по своїй концепції повинна враховувати наступні вимоги до її формування:

  •  загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв’язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і усієї системи в цілому;
  •  забезпечення сумірності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;
  •  наявність у системі показників, що виступають як основні регулюючі параметри, опорні категорії;
  •  можливість регулювання значень величин показників у залежності від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;
  •  можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Слід зазначити, що сукупність оціночних принципів, показників, критеріїв і методів складає методологію оцінки. У загальному вигляді, методологію оцінки можна подати у видгляді послідовності наступних дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

Базуючись на визначенні поняття  потенціалу підприємства, поданого вище, оцінку його величини можна визначити як суму фактичних значень складових елементів. Виникає питання: у яких показниках вимірювати його складові? Використання натуральних показників дуже утруднено, оскільки елементи потенціалу значно відрізняються один від одного за змістом і формою. У зв'язку з цим відрізняються й натуральні одиниці, що їх характеризують. Тому ряд дослідників вважають кращим вимір значень елементів потенціалу за допомогою якогось одного показника-еквівалента.  Наприклад, аграрний потенціал пропонується вимірювати вартістю відтворених ресурсів, при цьому виробничі фонди враховуються по їхнім відтвореним оцінкам, а трудові і природні - по оцінкам, відповідно до яких одиниця невідтвореного ресурсу замінюється певною кількістю виробничих фондів 19). Інші дослідники рекомендують оцінювати фізичний обсяг елементів потенціалу підприємства в чисельності промислово-виробничого персоналу 0) . Більшість дослідників вважають, що найбільш універсальним вимірювачем елементів  потенціалу підприємства є вартісні одиниці. У цьому випадку сума вартості елементів буде характеризувати розмір усього підприємницького потенціалу підприємства. Отже, визначення розміру  потенціалу промислового підприємства пов'язано з оцінкою вартості його елементів. Але і даний метод не такий універсальний, як він здається на перший погляд. Визначити вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів досить легко, але дати вартісну оцінку трудових ресурсів можна лише непрямим шляхом і з достатнім ступенем умовності, що посилюється ще і тим, що для живої праці визначальне значення мають її якісні характеристики. Якість праці або ступінь її складності визначаються знаннями, практичними навичками й іншими людськими особливостями, такими як спритність, спроможність виконувати складні операції, що прямо не піддаються виміру.

Виходячи з вище наведеного, ми вважаємо, що підприємницький потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників, причому, у залежності від природи самого показника, чи то застосовувати вартісну оцінку, чи то натуральну, чи то зовсім іншу - евристичну. Методологічною ж основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення. При цьому показники рівня використання елементів потенціалу, по можливості, повинні дозволяти порівняльну оцінку як ефективності використання різноманітних елементів потенціалу одного підприємства, так і різних виробничих систем.

Оцінка вартості потенціалу підприємства представляє собою  упорядкований, цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства зацікавлені: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.

Сторони, які зацікавлені в проведенні оцінки бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки.

Оцінку бізнесу проводять у цілях:

  •  підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;
  •  визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;
  •  визначення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або частинами;
  •  реструктуризації підприємства;
  •  розробки плану розвитку;
  •  визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;
  •  страхування в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;
  •  оподаткування;
  •  прийняття обґрунтованих управлінських рішень (для того, щоб виправити помилку у фінансовій звітності, яка була викликана інфляційними процесами);
  •  здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

У залежності від об'єкту оцінки виникають наступні випадки:

  1.  Оцінка вартості майна застосовується при:
  2.  продажу певної частки нерухомості;
  3.  отриманні кредиту під заставу частини нерухомості;
  4.  страхуванні нерухомого майна і визначенні в зв'язку з цим його вартості;
  5.  передачі нерухомості в оренду;
  6.  оформленні частини нерухомості в якості вкладу в статутний фонд підприємства, що створюється;
  7.  оцінці нерухомого майна, як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.
  8.  Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в наступних випадках:
    1.  продаж деяких одиниць обладнання;
    2.  оформлення застави;
    3.  страхування рухомого майна;
    4.  передача машин, обладнання в оренду;
    5.   організація лізингу машин, обладнання;
    6.  визначення амортизаційних відрахувань;
    7.  оформлення машин і обладнання в якості вкладу в статутний фонд іншого підприємства;
    8.  при реалізації інвестиційного проекту.
  9.  Оцінка вартості гудвілу проводиться при:
    1.  передачі або продажу іншому підприємству
    2.  наданні франшизи іншим компаньйонам;
    3.  встановленні збитку, який було задано діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;
    4.  використанні гудвілу в якості вкладу в статутний капітал;
    5.  при визначенні вартості усіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

Структурно-логічна схема формування вартості потенціалу підприємства та його складових представлена на рисунку 2.



2. Поняття вартості та її модифікації

Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об'єкт. Незважаючи на явну схожість, в теорії оцінки поняття вартості, витрат і ціни прийнято розрізняти.

Вартість – це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Витрати – це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об'єкт подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об'єкт може мати низьку корисність і відповідно - невисоку вартість.

Ціна – це історичний факт, який відображає витрати на покупку подібних об'єктів в минулих угодах, а також теперішній факт відображення ціни пропонування продавця. Ціни минулих угод і ціни продавця не обов'язково являють собою обґрунтовану міру вартості на дату оцінки.

У відповідності з операційними потребами і функціональним призначенням існують різні модифікації вартості. Як видно з рис. 3, вартість поділяється на дві широкі категорії: вартість в обміні та вартість у користуванні.

Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівності між реальними економічними факторами, тому її називають об'єктивною вартістю. Найбільш поширеною формою об'єктивної вартості є ринкова вартість.


Рис. 3. Видова характеристика вартості в обміні та користуванні


Наріжним каменем теорії оцінки  є поняття “ринкова вартість”. Під нею розуміють найвищу грошову суму (ціну), за яку передається майно (титул власності) в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату оцінки при дотриманні наступних умов:

  •  відкритості та конкурентоспроможності ринку, на якому вільно взаємодіє достатня кількість контрагентів, пов'язаних з продажем і покупкою аналогічних об'єктів власності;
  •  покупець і продавець оцінюваної власності чітко інформовані про основні характеристики нерухомості та стан ринку, діють розважливо із знанням справи і без примусу;
  •  термін експозиції об'єкта власності на ринку має бути достатнім для залучення необхідної кількості потенційних покупців, які утворюють даний сегмент ринку.

Ринкова вартість як ідеальний стандарт не завжди може бути досяжною, тому реальна ринкова ціна угоди часто суттєво відрізняється від ринкової вартості.

Особливим випадком застосування в якості бази оцінки є  ринкова вартість об'єкту за умови існуючого використання, тобто за умови припущення, що несприятливій можливості, його подальше використання буде відбуватися у той самий спосіб, що і на дату оцінки.

З урахуванням ступеня ринковості вартості об'єкта виокремлюють неринкову вартість і неринкову нормативно-розрахункову вартість, які формуються на основі методик і нормативів затверджених відповідними державними установами (наприклад, при нарахуванні податків, страхових внесків, мита та інших).

Ліквідаційна вартість – це грошова сума, яка реально може бути отримана від продажу оцінюваної власності в дуже короткий термін для проведення адекватного маркетингу у відповідності із визначенням її ринкової вартості.

Заставна вартість – це оцінка по ринковій вартості майна (майнових прав) як засобу підвищення гарантії забезпечення зобов'язань при неналежному виконанні умов договору та ліквідації можливих від цього несприятливих майнових наслідків.

Страхова вартість – базується на вартості заміщення (відтворення) об'єкта оцінки в цілому чи окремих його елементів, схильних до ризику руйнування (знищення). На основі страхової вартості визначаються страхові суми, страхові виплати та страхові відсотки.

Орендна вартість – розрахункова величина вартості об'єкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати. В якості бази орендної вартості переважно виступає (приймається) ринкова вартість і ринкова вартість нерухомості за умови існуючого використання.

Вартість у користуванні (споживна вартість) — це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою частиною діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу. Оскільки вартість власності в користуванні задовольняє потреби конкретного користувача то її часто називають суб'єктивною вартістю.

Найбільш поширеним проявом вартості в користуванні є інвестиційна вартість. Під нею розуміють вартість об'єкта нерухомості визначену за конкретних умов, мети та результативності інвестування.

Балансова вартість – це відображена в бухгалтерській звітності первинна вартість активів проіндексована на дату останньої переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Податкова вартість – це вартістю, що розраховується згідно з порядком, визначеним законодавством про оподаткування власності.

Вартість заміщення – це сукупність витрат в поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, який має еквівалентну з оцінюваним об'єктом корисність.

Вартість відтворення – це сукупність витрат на створення таких же, або дуже схожих матеріалів нової точної копії об'єкта оцінки при врахуванні існуючих ринкових цін на дату оцінки.

Залишкова вартість заміщення  - є сумарною величиною ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні та вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруд з відрахуванням усіх видів їх зносу (знецінення). Цей різновид вартості заміщення використовується як база оцінки об'єктів нерухомості спеціального призначення, які не мають ринкового попиту.

Утилізаційна вартість – це грошовий еквівалент, який очікується отримати від продажу вибуваючих матеріальних активів чи їх складових компонентів для альтернативного використання. Цю вартість також називають остаточною ліквідаційною вартістю.

Скрапова вартість – це вторинна вартість сукупності матеріалів яку можна отримати при зруйнуванні (ліквідації) об'єкта оцінки.

Митна вартість – це еквівалент вартості імпортованих об'єктів, яка використовується для розрахунків мита, зборів та інших митних і пов'язаних з ними платежів.

Кожен з перерахованих видів вартості чи то в обміні, чи то в користуванні, має свою галузь застосування і обмеження.

Вибір тієї чи іншої модифікації вартості залежить від особливостей об'єкта, поставленої мети та порядку оцінки.

3. Принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства

Теоретико-методологічною базою оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства є сукупність взаємопов'язаних принципів, в основу формування яких покладено багаторічний досвід зарубіжних експертів-оцінювачів і вітчизняна практика оцінювання майнових комплексів промислових підприємств.

Загальноприйнята класифікація принципів оцінки виокремлює наступні їх групи:

  1.  принципи, які базуються на уявленнях користувача;
  2.  принципи, які пов'язані із землею, будинками і спорудами;
  3.  принципи, які пов'язані з ринковим середовищем;
  4.  принцип найкращого і найбільш ефективного використання.

Не зважаючи на те, що залежно від конкретної ситуації для кожного окремо взятого об'єкта оцінки можуть бути використані найбільш значущі  принципи й реалізація того чи іншого принципу відбудеться не в повному обсязі, між принципами як системним утворенням існують тісні взаємозв'язки (рис. 4).

  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

  •  
  •  

 

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Рис. 4. Принципи оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства та їх взаємозв'язок

До складу принципів, які базуються на уявленні користувача, включають: корисність, заміщення та очікування.

Принцип корисності базується на постулаті, що будь яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом даного періоду часу.

Принцип заміщення передбачає, що максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю. Інакше кажучи, покупець не сплатить за підприємство (нерухоме майно) суму більшу, ніж мінімальна ціна іншого об'єкта з адекватною корисністю.

Принцип очікування ґрунтується на тому, що вартість підприємства, що оцінюється, визначається розміром чистого доходу, який очікується покупцем від володіння (комерційного використання) ним з урахуванням можливого чистого доходу від його перепродажу.

До складу принципів другої групи відносять: залишкову продуктивність; вклад; віддачу; збалансованість; оптимальний розмір; поділ і з'єднання пакета прав власності.

Залишкова продуктивність. Згідно з економічною теорією земля має вартість або яку-небудь цінність тільки тоді, коли є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторів виробництва. Цей механізм розподілу доходу пов'язаний з тим, що земля фізично нерухома і щоб розпочати будь-яку економічну діяльність до неї слід приєднати працю, капітал і підприємницький менеджмент. Саме ці доходоутворюючі фактори компенсуються першочергово, а залишок доходу виплачується власнику землі як рента (податок, оренда).

Вклад. Сутність цього принципу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу у будь-яку складову потенціалу підприємства ефективні лише тоді, коли вони підвищують його ринкову вартість. Величина вкладу визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, які зумовили цю зміну. Вклад, який не забезпечує приросту вартості потенціалу підприємства, є зайвим “поліпшенням”.

Віддача. Даний принцип означає, що по мірі додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства, чистий прибуток має тенденцію до зростання, але до певного моменту (межі). Після чого темпи росту доходності починають уповільнюватися до тих пір, поки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси.

Збалансованість (пропорційність). У відповідності з цим принципом всі елементи ресурсно-виробничого і управлінського потенціалу підприємства повинні мати збалансовану внутрішню й загальну структуру. Постійна підтримка необхідної пропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальну прибутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.

Оптимальний розмір (величина). Вимоги даного принципу відносяться до кожного фактору виробництва – ділянки землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які разом дають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримувати від нього максимальний прибуток у відповідності з ринковою кон'юнктурою у даному районі.

Поділ і з'єднання прав власності. Система майнових прав України, що передбачена цивільним кодексом, дозволяє поділяти та продавати відокремлено майнові права на власність. Останні згідно з теорією пакета (пучка) прав розглядаються як складові елементи, які разом уособлюють всі визнані законом майнові права.

Сутність принципу економічного розділення полягає в тому, що майнові права слід поділяти та з'єднувати таким чином, щоб збільшувати загальну вартість об'єкта власності. Спираючись на досвід, можна виокремити характерні ознаки, а для кожної з них – види розподілу прав власності (рис. 5).


Рис.  5.    Ознаки поділу та види прав власності

До групи принципів, які пов'язані з ринковим середовищем, входять: залежність, відповідність, попит і пропонування, конкуренція, змінювання.

Залежність. Вартість потенціалу підприємства формується під впливом множини різноманітних факторів, серед яких особливу роль відіграє його місцезнаходження. Якість останнього, насамперед, визначається відповідністю фізичних параметрів земельної ділянки підприємства регіональної системи землекористування та його віддаленість від ринкової інфраструктури. Разом ці дві важливі характеристики складають сітус, чи економічне місцеположення підприємства.

Зміни в системі землекористування або в економічному середовищі підприємства у відповідності із принципом залежності можуть причинити як позитивний, так і негативний вплив на його вартість. У свою чергу вартість підприємства, чи іншого об'єкта нерухомості сама впливає на величину вартості об'єктів нерухомості та підприємств, що знаходяться в даному регіоні.

Відповідність. За інших однакових умов потенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним, ринковим та іншим стандартним нормам і загальноприйнятим тенденціям землекористування, має найбільш високу вартість.

Попит і пропонування. На вартість потенціалу підприємства великий вплив має співвідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, а потенціал підприємства використовується найкращим і найбільш ефективним чином, ринкова ціна підприємства як правило відображує вартість (витрати) його створення. Якщо на ринку існує надлишок пропонування чи нестача попиту, то рівень цін на підприємства знижується. Більш високий рівень ринкових цін порівняно з вартістю будівництва стимулює уведення в дію нових виробничих об'єктів до тих пір, поки не настає цінова рівновага.

Конкуренція. Сутність даного принципу полягає в тому, що ціни на об'єкти оцінювання складаються під впливом постійного суперництва між суб'єктами ринку, які прагнуть отримувати максимальні прибутки. Це вирівнює доходність інвестицій на різних сегментах конкурентного ринку і дає можливість об'єктивно визначити ринкову вартість підприємств. Принцип конкуренції також застерігає, що урахування надприбутків при оцінці підприємств-монополістів спотворює їх ринкову вартість.

Змінювання. Цей принцип передбачає при оцінці вартості потенціалу підприємства та його складових урахування можливих змін в їх, функціонуванні внаслідок трансформації економічних, соціальних і юридичних умов , а також впливу регіональних і локальних факторів. Динамізм зовнішнього середовища і внутрішньовиробничих змін вимагає, щоб кожна оцінка вартості потенціалу підприємства відзначалася датою її проведення. Фіксована дата оцінки відображає макроекономічну ситуацію, особливості місцевого ринку нерухомості, а також стан об'єкта оцінки, що склалися на даний момент і зумовили саме таку його ринкову вартість.

Принцип найкращого і найбільш ефективного використання є синтезуючим принципом оцінки вартості потенціалу підприємства. Як системоутворюючий елемент він інтегрує загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що із можливих варіантів використання потенціалу підприємства вибирається той, при якому найповніше реалізуються функціональні можливості, всіх складових потенціалу і забезпечується від них максимальний результат.

Найкраще і найбільш ефективне використання дає вихідну концептуальну модель для аналізу різних факторів, які впливають на вартість об'єкта оцінювання, і визначається як використання, яке: законодавче незаборонене; фізично здійснюване; фінансово обґрунтоване і забезпечує найбільшу вартість (дохідність) об'єкта оцінки.

13) [32] Головнин С.Д. Оценка результатов хозяйственной деятельности предприятий.-М.: Финансы и статистика, 1986.-С.6.

14) [54] Ковачев З.О. Экономическая и социальная эффективность социалистического воспроизводства.-М.: Экономика, 1985.-С.4.

15) Повышение производительности труда - важнейшее условие строительства коммунизма. /Под ред.акад.С.Г. Струмилина-М.:Экономиздат, 1963.-С.54.

16) Хачатуров Т.С. и др. Экономические проблемы использования инвестиционного потенциала страны в период развитого социализма.-М., 1982.С.32-35.

17) Опыт применения программно-целевого подхода к управлению предприятием:Сб.науч.тр./Под ре.А.Г.Аганбегяна, В.Д.Речина.-Новосибирск, 1984. -С.16-18.

18) Семенов А.К. Нормативная чистая продукция и производительность труда.-М.: Наука, 1984.-C.136.

19)  Лукинов И., Онищенко А., Пасхавер Б. Аграрный потенциал: исчисление и использование //Вопросы экономики.-1988.-№3.-С.12.

20)  Архипов В.М. Проектирование производственного потенциала объединений. -Л.:Изд-во ЛГУ, 1984.-С.16.

більшу вартість (дох

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58813. Використання інноваційних технологій навчання на уроках української літератури 218 KB
  Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим.
58814. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ V-XV СТОЛІТЬ. СПІВАНА ІСТОРІЯ 220 KB
  Вступне слово вчителя. Слово вчителя. Слово вчителя. Навчання ми почали з тривіуму або предметів про слово граматики риторики і діалектики.
58815. Кровообіг і лімфообіг 844.5 KB
  Кровообіг – це безперервний рух крові по кровоносних судинах зумовлений роботою серця. Повідомлення учня Еволюція кровоносної системи і серця хребетних†таблиця €œЕволюція кровоносної системи€ Відмітити що вперше кровоносна система з’явилась у Кільчастих червів а серце – у Молюсків. Розглянути особливості будови кровоносної системи і серця у риб земноводних плазунів птахів ссавців. Учні відзначають що з будовою серця пов’язана температура тіла.
58816. Давня Індія та Китай 111 KB
  Варто нагадати вихованцям щоб вони фіксували протягом уроку нову інформацію що відповідає на запитання поставлені на початку уроку. Закріплення вивченого матеріалу Повертаємося до таблиці яку складали на початку уроку.
58817. Фізико – географічне положення України. Крайні точки і розміри території. Розташування території України стосовно годинних поясів 354 KB
  Мета: визначити особливості положення України стосовно годинних поясів; показати різницю між поясним і місцевим часом на території України; закріпити вміння орієнтуватися в поняттях поясний місцевий літній декретний час...
58818. Розробка циклу уроків з теми «Системні утиліти» 539 KB
  Комп’ютерні віруси. Під час роботи з інформацією на комп’ютері можуть виникати такі проблеми: збій роботи під час читання або записування файлів на дискету; виникнення помилок у файловій структурі при некоректній роботі з технікою та програмами; уповільнення роботи комп’ютера через невпорядкованість даних на жорсткому диску. ВАМ ПОТРІБНО: дати визначення операції; розібратися що відбувається на диску під час виконання операції; з’ясувати як запустити потрібну програму; визначити які недоліки в роботі комп’ютера усуває задана...
58820. Українське відродження (кінець ХVIII – перша половина ХІХ ст.) 153.5 KB
  У межах цієї теми учні знайомляться з багатовіковими державотворчими традиціями українського народу. Але у процесі проведення уроку за темою у вчителя виникають певні труднощі: фрагментарність знань які учні отримують через брак часу...
58821. Урок ґендерної грамотності 92 KB
  Мета уроку: ознайомити учнів: з поняттями: ґендер ґендерна рівність ґендерна рівноправність; з міжнародними правовими документами про рівноправність жінок і чоловіків; з становищем жінок в різних державах та ставленням до ролі жінки...