75442

Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру. Радіаційна, хімічна і біологічна небезпека. Завдання та особливості дій підрозділів міліції

Лекция

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру. Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру. Засоби колективного захисту населення. Література: Закон України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Украинкский

2015-01-12

108.5 KB

10 чел.

PAGE 2

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник начальника штабу ГУМВС

України в Харківській області

полковник міліції

Ю.О. Магда

____________ 2012

ПЛАН - КОНСПЕКТ

Тема 1: Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру. Радіаційна, хімічна і біологічна небезпека. Завдання та особливості дій підрозділів міліції.

Навчальні питання:

1. Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру.

2. Засоби колективного захисту населення.

3. Евакуаційні заходи.

4. Біологічна, радіаційна і хімічний захист.

5. Завдання та особливості дій підрозділів міліції.

Література:

Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (№ 1806-III від 08.06.2000)

1. Захист населення від надзвичайних ситуацій природного характеру.

Забезпечення захисту населення та довкілля у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації – це одне з найважливіших завдань нашої держави, яке визначається Законом України "Про захист населення і території від НС техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 року №1809-ІІІ.

Актуальність даної проблеми обумовлена тенденціями зростання втрат людей та завдання шкоди навколишньому середовищу, що спричиняють небезпечні природні явища та катастрофи. А ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру невпинно зростає.

Забезпечення безпеки та захисту населення від негативних наслідків надзвичайних ситуацій розглядається як невід’ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, та як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади.

Загрози життєво важливих інтересів громадян та держави в цілому поділяються на зовнішні і внутрішні, і виникають під час надзвичайних ситуацій природного характеру, та під час виникнення воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов’язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв’язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, а також при виникненню глобальних природних катастроф за межами України, і які можуть спричинити негативний вплив на територію нашої країни та на життєдіяльність нашого населення.

Внутрішні загрози пов’язані з надзвичайними ситуаціями природного характеру що виникають на території нашої країни, або можуть бути пов’язані з провокуванням терористичних актів.

До НС природного характеру відносяться – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація  ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове зараження сільськогосподарських рослин  хворобами чи шкідниками, зміна стану водяних ресурсів, біосфери та ін.

Принципи захисту населення і довкілля від НС базуються на:

  •  Основних положеннях Женевської Конвенції і Додаткових Протоколів
  •  Можливого характеру воєнних дій та надзвичайних ситуацій мирного часу;
  •  Реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту населення і довкілля.

Основні принципи захисту населення і довкілля:

  1.  Принцип безумовного примату безпеки (Тобто, концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки);
  2.  Принцип ненульового а прийнятного ризику (Тобто, намагання досягти на підприємствах найнищого обгрунтованого рівня ризику);
  3.  Принцип плати за ризик. (Тобто, повинні постійно виділятися кошти на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати праці за певний ризик на потенційно небезпечних об’єктах, наприклад вугільні шахти).
  4.  Принцип добровільності. (Ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди);
  5.  Принцип невід’ємного права кожного на здорове довкілля (Це право має бути гарантоване і захищене Законом згідно якого фізичні чи юридичні особи повинні так проводити свою діяльність, щоб не завдати шкоди довкіллю);
  6.  Принцип правової забезпеченості (Тобто, усі аспекти функціонування системи захисту регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами);
  7.  Принцип свободи інформації щодо безпеки людини (Тобто, обов’язкове урахування громадської думки щодо будівництва небезпечних підприємств);
  8.  Принцип раціональної безпеки (Тобто, економічно обгрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій та пом’якшення їх наслідків);
  9.  Принцип превентивної безпеки (Тобто, важливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій);
  10.  Принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів (Цей принцип визначає необхідний і достатній обсяг заходів щодо захисту населення і території у разі виникнення надзвичайних ситуацій).

Головна мета захисту населення і довкілля – це реалізація державної політики у сфері запобігання виникненню надзвичайних ситуацій мирного часу, а також у ліквідації наслідків стихійних лих, та зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.

Основні завдання щодо захисту населення і довкілля у НС:

  •  Розробка і реалізація нормативно-правових актів щодо захисту населення і довкілля у НС;
  •  Забезпечення готовності відповідних органів, сил, та засобів до дій щодо запобіганню НС та своєчасного реагування на них;
  •  Збирання та аналіз інформації відносно НС та можливих їх наслідків;
  •  Здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі захисту населення і території від НС;
  •  Оповіщення населення про загрозу виникнення НС, та своєчасне і достовірне інформування його про наявну обстановку та про вжиті заходи;
  •  Організація всебічного захисту населення та надання безкоштовної медичної допомоги;
  •  Проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків НС, та організації життєзабезпечення потерпілого населення;
  •  Здійснення соціального захисту потерпілого населення;
  •  Навчання та тренування населення діям в разі виникнення НС;
  •  Міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від наслідків НС.

Заходи захисту населення і довкілля:

Оповіщення та інформування (досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальної та об’єктових систем оповіщення населення);

Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування та за питною водою (забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавних і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості);

Укриття в захисних спорудах (досягається створенням фонду захисних споруд);

Евакуація населення (проводиться в містах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки);

Інженерний захист (забудова міст будинками та іншими інженерними спорудами в залежності від наявності в них потенційно-небезпечних об’єктів);

Медичний захист (проводиться для зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги потерпілим, та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій);

Біологічний захист (це своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх характеру і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних та спеціальних протиепідемічних і медичних заходів);

Радіаційний і хімічний захист (це виявлення і оцінка радіаційної та хімічної обстановки, організація і здійснення дозиметричного та хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, та організація і проведення спеціальної обробки).

Державне регулювання та контроль захисту населення і довкілля:

Державна стандартизація (це основа державної експертизи, контролю, нагляду, та ліцензування видів діяльності, а також декларування безпеки промислових об’єктів і їх сертифікації);

Державна експертиза проектів і рішень (це визначення об’єктів виробничого та соціального призначення що можуть спричинити надзвичайні ситуації та негативно вплинути на стан  населення і довкілля);

Державний нагляд і контроль (це перевірка повноти заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій);

Ліцензування окремих видів діяльності (це забезпечення життєво важливих інтересів громадян, суспільства, та держави);

Декларування безпеки промислових об’єктів (це контроль за дотриманням заходів безпеки на всіх етапах їх  експлуатації);

Сертифікація (це підтвердження відповідності продукції щодо встановлених вимог, включаючи контроль небезпечної продукції для життя і здоров’я людей, довкілля, та майна);

Страхування (це економічна підтримка заходів щодо запобігання надзвичайних ситуацій, а також страхового відшкодування збитків у разі їх виникнення).

2. Засоби колективного захисту населення

Засоби колективного захисту населення – це захисні споруди, призначені для захисту людей від вражаючих факторів зброї масового ураження, а також від наслідків аварії, катастроф, та інших стихійних лих.

Захисні споруди поділяються:

а) за місткістю:

  •  малої місткості (150-600 осіб);
  •  середньої місткості (600-2000 осіб);
  •  великої місткості (більше 2000 осіб);

б) за призначенням:

  •  для захисту населення;
  •  для розміщення органів управління, вузлів зв’язку, медичних установ

в) за місцерозташуванням:

  •  вбудовані;
  •  окремо розташовані;
  •  метрополітени;
  •  гірські виробки;

г) за термінами будівництва:

  •  збудовані завчасно;
  •  швидкозбудовані;

д) за захисними властивостями:

  •  сховища;
  •  протирадіаційні укриття;
  •  найпростіші укриття – щілини (відкриті та перекриті)

Сховища забезпечують надійний захист людей від вражаючих факторів зброї масового ураження, та від наслідків стихійних лих (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних та сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель та споруд, та таке інше).

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того вони захищають від крапельно-рідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолей.

Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань, та захищають від світлового випромінювання. До них відносяться відкриті та перекриті щілини.

Відкрита щілина занижує в 1,5 – 2 рази ймовірність ураження людини ударною хвилею, світловим випромінюванням та проникаючою радіацією.

Перекрита щілина в 2,5 – 3 рази занижує вражаючий фактор ударної хвилі, повністю захищає від світлового випромінювання, а насип з грунту товщиною в 60 – 70 см  занижує в 200 – 300 разів дію проникаючої радіації та радіоактивного зараження місцевості. Крім того перекриті щілини додатково охороняють людину від безпосереднього попадання на її одяг і шкіру радіоактивних і отруйних речовин та бактеріологічних засобів, а також від ураження її уламками зруйнованих будівель.

Але необхідно пам’ятати, що навіть перекриті щілини не забезпечують повного захисту від отруйних речовин і бактеріологічних засобів. Тому у випадку хімічного і бактеріологічного зараження місцевості у перекритих щілинах необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, а у відкритих щілинах – ще й засоби захисту шкіри.

Захисту в надзвичайних ситуаціях підлягає все населення з урахуванням чисельності і особливостей, що складають його основні категорії і групи людей на конкретних територіях: демографічних (вік, стать), за станом здоров’я (рівень загального опору організму дії екстремальних факторів ураження і несприятливих умов життя і побуту, фізична і психічна здатність до колективних і самостійних захисних дій та використанню засобів інди-відуального захисту) і т. д. Ці особливості підлягають обліку при виборі ефективних, соціально обгрунтованих і економічно реальних варіантів захисту, відповідно специфіки контингентів, які необхідно захищати, при розробці планів захисту населення в надзвичайних ситуаціях на відповідних територіях, а також при організації і проведенню усесторонньої підготовки до виконання наміченого комплексу захисних заходів.

Заходи щодо підготовки до дій для захисту населення в надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і виконувати диференційовано за видами і ступенями можливої небезпеки на конкретних територіях  і з урахуванням насиченості цих територій об’єктами промислового призначення, гідроспорудами, об’єктами і системами виробничої і соціальної інфраструктури; наявності, номенклатури, потужності  і розміщення  потенційно небезпечних об’єктів; характеристик, в тому числі за вартістю і захисним властивостями в умовах надзвичайних ситуацій, наявності будинків і споруд та їх будівельних конструкцій; особливостей розселення жителів; кліматичних та інших місцевих факторів

3. Евакуаційні заходи.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);

- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Евакуаційні заходи здійснюються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом з викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.

У сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру евакуація населення планується на випадок:

- усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

- загрози катастрофічного затоплення місцевості;

- лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

- планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

- організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

- організації управління евакуацією;

- всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;

- навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру усіма видами наявного транспорту, а в разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів - організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

4. Біологічний, радіаційний і хімічний захист.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

- своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

- запровадження режимів карантину та обсервації;

- знезаражування осередку ураження;

- необхідне знезаражування людей, тварин тощо;

- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

- проведення екстреної та специфічної профілактики;

- додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

- завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та навколо них;

- своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання;

- створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю;

- надання населенню можливостей придбавати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення та використання засобів колективного захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки;

- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної та хімічної небезпеки.

5. Завдання та особливості дій підрозділів міліції.

При отриманні інформації про виникнення або реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації в ОВС області розвертається робота постійно діючих оперативних штабів. Керівниками оперативних штабів є начальники і заступники начальників відділів внутрішніх справ. Проводиться сповіщення і збір особового складу ОВС. Залежно від масштабу виникнення надзвичайної ситуації особовий склад може бути переведений на посилений варіант несення служби, в окремих випадках на казармене положення. Проводиться збір і узагальнення відомостей про стан оперативної обстановки в районі НС з подальшим докладом у вищестоящі інстанції. Встановлюється взаємозв'язок і обмін інформації з ГУ з питань НС ХОДА, УСБУ, прокуратурою та іншими зацікавленими органами.

Інформація в органи внутрішніх справ про надзвичайні ситуації чи про погрозу виникнення НС надходить у чергову частину ОВС із місцевих штабів ЦО по телефону, або встановленим сигналам по апаратурі оповіщення П-160.

Первинні дії оперативного чергового:

Перевірити достовірність отриманого повідомлення про стихійну біду, аварію, катастрофу.

Уточнити відомості, що поступили, про час, місце, характер стихійної біди, аварії або катастрофи, їх масштаби.

Зареєструвати повідомлення і негайно доповісти про отриману інформацію начальнику ОВС, вищестоящому оперативному черговому.

Постійно здійснювати зв’язок  з гідрометеорологічними, аварійними, сейсмічними і іншими службами, нарядами міліції, що знаходяться в осередку ураження (зараження), а також збір інформації про характер, масштаби і інтенсивність стихійної біди, аварії і катастрофи.

Також, при надходженні інформації про НС, у залежності від її характеру та обстановки, що склалася, особовий склад СОГ екіпірується засобами індивідуального захисту негайно, а викликані по сигналу “Збір” співробітники екіпіруються по прибуттю.

У разі потреби, в ОВС, на базі чергової частини розгортається ХСП для оперативного відстеження розвитку надзвичайної ситуації. Пост повинен бути укомплектований приладами хімічної розвідки та дозиметричного контролю.

Вжити заходів до евакуації осіб, що містяться в ІВС (кімнатах адміністративно затриманих).

По наданню начальника ОВС оперативний черговий:

- направляє до осередку ураження (зараження) оперативну групу, наряди міліції, несучі патрульно-постову службу на довколишній території для з’ясування обстановки на місці і вживання невідкладних заходів, при цьому інструктує їх про заходи безпеки і надання долікарської допомоги в осередку ураження (зараження);

- піднімає особовий склад по тривозі (або його частина);

- орієнтує сусідні ОВС про надзвичайну ситуацію;

- здійснює контроль за діями нарядів;

- організовує підготовку транспортних і інших матеріально-технічних засобів для перевезення і доставки особового складу до місця виконання оперативно-службових задач.

Після прибуття начальника ОВС, або особи, що його заміщає, оперативний черговий докладає про зміни оперативної обстановки і вжитих заходів.

Подальша робота ОВС здійснюється відповідно до розроблених планів по НС, у взаємодії з зацікавленими управліннями та відомствами.

Первинні дії співробітника міліції (патрульного, постового):

Негайно доповісти про надзвичайну ситуацію в чергову частину МВ (РВ) і до отримання вказівок продовжувати виконання раніше поставлених задач, одночасно контролюючи зміну обстановки в районі маршруту (поста).

Вжити заходів по забезпеченню безпеки населення, його порятунку, виходу (вивозу) потерпілих і наданню їм необхідної допомоги.

Інформувати населення про надзвичайну ситуацію і правила поведінки в цих умовах.

Сприяти посадовцям в організації і проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт.

Шляхом візуального спостереження і опиту населення визначити в зоні свого поста, маршруту характер і масштаби наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, стан охорони важливих об’єктів і матеріальних цінностей, а також морально-психологічний стан населення. Вжити заходів до організації зв’язку (по телефону, радіостанції, пішим посильним) з територіальним ОВС для передачі в його чергову частину отриманих відомостей і отримання відповідних розпоряджень.

В зоні свого поста, маршруту вжити заходів до зупинки руху транспортних засобів у момент надзвичайної ситуації, забезпеченню охорони матеріальних цінностей і майна громадян, попередженню і припиненню паніки, всіх видів правопорушень, розповсюдженню помилкових і провокаційних чуток, що викликають тривогу у населення.

Дії начальника органу внутрішніх справ:

Начальник ОВС під час вступу сигналу про виникнення стихійної біди, аварії або катастрофи уточнює час, місце, характер надзвичайної ситуації, її масштаби, вживає заходів до з’ясування розмірів зони поразки (зараження), метеорологічних і інших умов, наявність потерпілих, забезпечує виїзд на місце надзвичайної ситуації, орієнтує через чергову частину про стихійну біду, аварію або катастрофу наряди міліції, несучі патрульно-постову службу на довколишній території, і направляє їх до місця стихійної біди, аварії або катастрофи із задачею недопущення в зону поразки (зараження) транспорту і громадян.

Далі начальник органу забезпечує приведення органу в стан повної бойової готовності до функціонування в умовах надзвичайної ситуації (збір по тривозі і зосередження у встановленому місці оперативного штабу і особового складу), що створилася, і ухвалює рішення на організацію охорони громадського порядку.

До рішення начальник може провести рекогносцировку місцевості, а також її контрольно-технічне обстеження.

В рішенні визначаються:

а) сили і засоби, необхідні для надійного забезпечення громадського порядку, джерела їх надходження;

б) порядок блокування зони поразки (зараження) і використовування при цьому технічних засобів;

в) види і склад нарядів для охорони громадського порядку, їх задачі, особливі обов’язки, склад резерву і порядок його використовування, заходи забезпечення безпеки особового складу;

г) організація регулювання дорожнього руху, надання допомоги і сприяння при виїзді потерпілих і евакуації населення з населених пунктів, що піддалися радіоактивному або хімічному зараженню, залучення транспортних засобів для цієї мети, а також проведення рятувальних і інших невідкладних робіт;

д) заходи щодо охорони громадського порядку в місцях розселення евакуйованого населення;

є) посилення охорони ощадних банків, телеграфів і інших важливих об'єктів, а також місць зберігання зброї і боєприпасів, зміст затриманих і арештованих;

ж) порядок обліку евакуйованого населення і здійснення адресно-довідкової роботи;

з) заходи по забезпеченню нагляду за дотриманням встановленого режиму в зоні поразки (зараження);

і) питання взаємодії органів внутрішніх справ з державними і суспільними організаціями;

к) організація проведення роз'яснювальної роботи по припиненню помилкових і провокаційних чуток, попередженню паніки, масового безладдя серед населення;

л) заходи по організації охорони державного, суспільного і особистого майна, залишеного в зоні поразки (зараження);

м) порядок перекладу особового складу на казармове положення, матеріально-технічного, медичного і іншого забезпечення;

н) порядок організації розвідки і управління силами і засобами органів внутрішніх справ умовах, що склалися.

Для підтримки постійної готовності сил та засобів органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку, без зупинного керування ними, забезпечення протипожежної безпеки у зв’язку з виникненням НС техногенного або природного характеру, наказами начальників органів створені оперативні штаби, у склад яких входять перші керівники та найбільш підготовлені співробітники відділів та служб.

Правила поведінки під час повені.

Про загрозу повені (затоплення) населення оповіщається завчасно. У період повеней радіотрансляційна мережа у квартирах повинна діяти цілодобово. З місць, яким загрожує повінь, населення евакуюється.   Підсилюють кріплення окремих конструкцій, механізмів і обладнання. Коли вода почала підніматися, людей і матеріальні цінності, як правило, вивозять автотранспортом, худобу переганяють.

Перш ніж покинути будинки, переносять на верхні поверхи або горища все, що може зіпсувати вода, вимикають світло і газ. Захопивши із собою документи, найнеобхідніші речі, невеликий запас продуктів і води, прибувають на місце збору. В разі необхідності евакуацію продовжують на ботах, баржах, катерах, човнах, інших плавальних засобах. Під час посадки людей човен або інший засіб повинен бути закріплений. Входити в човен слід по одному, ступаючи на середину настилу. Розсаджуватись - за вказівкою старшого. Під час руху не можна мінятися місцями, сідати на борт човна. Переправа людей по воді без плавальних засобів дозволяється тільки там, де є визначений брід глибиною не більше 1 м. Потрапивши у воду, треба відразу ж пливти до найближчого незатопленого місця. Слід бути дуже уважним, щоб не вдаритись об предмети, які можуть бути під водою або плавати поряд. У залитому водою чагарнику, густій високій траві не варто робити різких рухів, бо можна заплутатись - краще пливти на спині. Якщо ногу судомить, треба випрямити її і за великий палець потягнути на себе.

Надаючи допомогу тому, хто тоне, підпливати до нього треба ззаду, стежачи, щоб він не схопив вас за ногу, руку, шию чи тулуб і не потягнув углиб. Брати його можна за комір, голову, передпліччя, руки або під пахви, повернувши, обличчям догори. Пливти з потопаючим слід на боці або спині, працюючи ногами і вільною рукою. На човні до потопаючого підходять проти течії, а піднімати його найзручніше з корми. Якщо у воді опинилось кілька чоловік, у першу чергу підбирають тих, хто потребує негайної допомоги, іншим дають рятувальні засоби.

Врятованих треба перевдягнути в сухий, теплий одяг, дати заспокійливі засоби. Якщо людина не дихає, їй роблять штучне дихання.

Правила поведінки під час землетрусу.

Виведення населення у безпечні місця проводиться організовано, з урахуванням обстановки. Із службових приміщень і житлових будинків треба виходити швидко, не заважаючи іншим.

Якщо сильні підземні поштовхи застали вас на вулиці, слід якнайдалі відійти від будинків. Не можна залишатися поблизу об'єктів, що мають легкозаймисті і сильнодіючі отруйні речовини, на мостах і шляхопроводах. Не можна триматися за високі стовпи і паркани, ховатись на нижніх поверхах і в підвальних приміщеннях будинків. Усі транспортні засоби зупиняються, пасажири залишають їх і відходять на безпечну відстань. Особливу організованість слід проявити, виходячи з вокзалів, театрів, магазинів; необхідно точно виконувати розпорядження адміністрації.

Під час урагану, шквалу треба сховатись у підвалах, підпіллях, погребах, канавах, траншеях, улоговинах, укриттях цивільної оборони. Від селю порятунок у тому, щоб терміново і завчасно залишити зону, яку він може затопити.

Начальник сектору ВМРТЦО штабу ГУМВС

України в Харківській області

підполковник міліції        І.М. Гладцин

___________ 2012


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59430. Небезпека від вогню 56 KB
  А загадки мої такі: Хто я такий Де я ховаюся Як мене перемогти Діти як видумаєте хто такий злий В Це злий Вогонь. І як я сама не здогадалась що це злий Вогонь. Друга загадка де він ховається Сірники загапальнички новорічні хлопавки свічки бенгальський вогонь вогонь у печі...
59431. Cценарій: Живи, книжко! 74 KB
  Тиждень книжки зазвучало Серед міста як сигнал. 4й учень: За той тиждень розмаїті Полюбились так книжки Що кладуть донині діти На ніч їх під подушки. Палітурки як ганчірки Ті книжки ридають гірко. Дівчинка: Бився Олесь з хлопчаками Він розмахував книжками...
59432. Правила дорожнього руху: вивчай, знай, виконуй! 30.5 KB
  Ознайомити учнів з правилами переходу дороги за несприятливих умов. Оголошення теми заняття €œПравила дорожнього руху: вивчай знай виконуй€. План заняття Правила дорожнього руху.
59433. Літературно-мистецьке свято за творчістю І.Франка «Тричі являлася мені любов» 61 KB
  Франко працюючи репетитором у сина сільського священика Михайла Рошкевича знайомиться з його донькою Ольгою. Франко залучає Ольгу до літературної діяльності. Врештірешт Франко прохає Ольгу стати її нареченою.
59434. Cценарій. Барвиста писанка 45.5 KB
  Матеріали: Таблиці та кольорові фотографії писанок Таблиці символіки Кольорові фотографії писанок регіонів України Натуральні писанки Мотивація навчальної діяльності. Діти повинні знати звичаї та обряди українського народу...
59435. Рекомендації щодо проведення свята до Дня Матері 30.5 KB
  З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. Матері Все життя дивляться вони нам услід бажають добра і щастя. Тож друже мій схилімо голови перед величчю матері перед її світлим образом.
59436. Cценарій: В осінні шати-барви вдяглися ліси й поля 45 KB
  Мета. Поглибити знання учнів про рідну природу, вчити бачити і розкривати красу навколишнього світу; заохочувати дітей до творчості; розвивати мовлення, мислення дітей; формувати вміння визначати настрій твору...
59437. Сценарій. Тарас Шевченко - провісник долі України 78 KB
  Як досяг чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії найбільшої і найжахливішої вязниці народів яку тільки знала історія СЛОВОМ II ведучий.
59438. Шкільний захід, присвячений О.С. Пушкіну і Н.М. Гончаровій: А душу Твою люблю я ще більше твого лиця... 75.5 KB
  В багатьох художніх творах і літературних працях Наталія Миколаївна зображалась безсердечною пустою легковажною красунею любителькою балів і інших світських розваг. Плакав вітер безсило кидаючись у вікна петербурзької квартири...