7560

Раціональні та ірраціональні чинники в політиці

Доклад

Политология и государственное регулирование

Раціональні та ірраціональні чинники в політиці Під раціоналізацією політики розуміють тенденцію перетворення її на науку, практику управління людьми та іншими ресурсами. Мислителі 20-го століття такі як Ханна Арент, Раймон Арон та Карл Мангейм вони...

Украинкский

2013-01-25

14.41 KB

19 чел.

Раціональні та ірраціональні чинники в політиці

Під раціоналізацією політики розуміють тенденцію перетворення її на науку, практику управління людьми та іншими ресурсами. Мислителі 20-го століття такі як Ханна Арент, Раймон Арон та Карл Мангейм вони визнають раціоналізацію політики та перетворення її на сферу управління, а також основною закономірністю еволюційних процесів доби модерну, та пов’язують цю тенденцію із лібералізмом, як теорією, ідеологією та політичною практикою.

Термін «полісі» за Р. Ароном розглядає раціональну стратегію, як сукупність управлінської діяльності.

Раціональність в політиці виражається в здатності вибору засобів відповідних цілям, постановці і вибору цілей суб’єктом політичної дії. В його прагненні володіти більш повною інформацією.

Ірраціональність в політиці виражається в домінуванні емоцій, не відповідних засобам, результатам і цілям політичної дії, його дезорганізації і тиску утопічних, навіть містичних елементів свідомості. В міру нарощення в політиці ірраціональних початків, вона починає значно менше відповідати своєму призначенню, втрачає здатність бути регулюючим чинником соціальних відносин. Не керує суспільством, а дезорганізує його.

Ірраціоналізм в політиці є наслідком монополізму в судженнях, відсутністю критики та самокритики, відмова індивіда від самостійних суджень. Ірраціоналізм і політичному мисленні і діях зобов’язаний своїм походженням відсутністю у субєктів політичної діяльності самостійності, автономності, політичного мислення на користь пріоритетів колективного мислення.