75809

Реформы местного управления в XVIII в

Доклад

История и СИД

Реформы местного управления в XVIII в. продолжала действовать следующая система местных органов управления: воеводское управление и система областных приказов. Реорганизация местных органов управления произошла в начале XVIII в. Провинции стали основными единицами управления.

Русский

2015-01-26

27 KB

0 чел.


19. Реформы местного управления в XVIII в.

Во второй половине XVII в. продолжала действовать следующая система местных органов управления: воеводское управление и система областных приказов. Реорганизация местных органов управления произошла в начале XVIII в. Главными причинами этих преобразований явились: рост антифеодального движения и необходимость в развитом, слаженном аппарате на местах.

С 1708 г. вводилось новое административно-территориальное деление государства: территория России была разделена на восемь губерний, по которым были расписаны все уезды и города. В период 1713–1714 гг. число губерний возросло до одиннадцати. Возглавлял губернию губернатор или генерал-губернатор, объединявший в своих руках административную, судебную и военную власть. К 1715 г. сложилась трехзвенная система местного управления: уезд – провинция – губерния.

Вторая областная реформа была проведена в 1719 г.: территория государства разделялась на 11 губерний и 45 провинций (впоследствии их количество увеличилось до 50). Провинции делились на округа-дистрикты. В 1726 г. дистрикты были упразднены, а в 1727 г. восстановлены уезды. Провинции стали основными единицами управления. Во главе наиболее важных провинций стояли генерал-губернаторы и губернаторы, остальные провинции возглавлялись воеводами. Им были предоставлены широкие полномочия в административной, полицейской, финансовой и судебной сферах. В своей деятельности они опирались на канцелярию и штат помощников. Управление дистриктами возлагалось на земских комиссаров.

В 1718–1720 гг. была осуществлена реформа органов городского самоуправления. Создавались выборные сословные коллегиальные органы управления, получившие название магистратов. Общее руководство городовыми магистратами осуществлял Главный Магистрат. В его состав входили: обер-президент, президент, бургомистры, ратманы, прокурор, главный судья, советники, асессоры и канцелярия. С 1727 г., после ликвидации Главного магистрата, городовые магистраты стали подчиняться губернаторам и воеводам.

Дальнейшее развитие местное управления в империи получило в ходе губернской реформы 1775 г. Екатерины II.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23168. Літературний гурт Молода муза 89 KB
  То й не дивно гурток становила молодь вихідці із сіл та провінційних містечок Галичини вчорашні випусники університету або ті що його не закінчили канцеляристи вчителі гімназій чи вільні художники. І все ж таки його положення було краще ніж інших скажімо Яцківа чи Карманського. Нам зашивалися роти в його товаристві бо ми добре знали гостроту його язика та великі відомості з якими не один із нас не міг суперечити Говоріть що врешті відзивався Франко якому хотілося поговорити і забути...
23169. Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі 24.5 KB
  Симоненка в українській літературі Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя з мужності народу з його горя і героїчної боротьби. Симоненка. Симоненка досить широкий про що свідчить і поезія і художня проза. Симоненка в літературі про значення його поезії Олесь Гончар: Серед літераторів трапляються й такі без яких їхня доба могла б спокійно обійтись нічого істотного не втративши.
23170. Мотиви лiрики Василя Симоненка 30 KB
  Центральною в його творчостi слушно вважається патрiотична тема любовi до України її безталанного народу висловленої з недвозначною вiдвертiстю i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй поєднана з iдеєю неповторностi людського я . Мiж цими датами напiвголодне довоєнне дитинство лихолiття й злиднi студентське братерство але й нашпигована пильними шукачами ворогiв народу атмосфера лiтературна студiя iменi Василя Чумака скорочено СIЧ творчi суперечки в гуртожитку далi активна участь у роботi Черкаського обласного...
23171. Нацiональний пафос поезiї Олега Ольжича 28 KB
  Звичка оцiнювати творчiсть поетiв за вiдповiднiстю тiй або iншiй iдеологiї зазвичай виправдана. До того ж подiбний пiдхiд нерiдко породжував флюгерiв вiд поезiї що завжди намагаються дотримуватись офiцiйного найзручнiшого курсу. Та все ж таки часом треба переступати через iдеологiчнi забобони й вiдокремлювати подумки поета вiд полiтика в однiй особi талант вiд переконань.
23172. Неокла́сики 34 KB
  На відміну від інших груп Неокласики не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейноестетичними маніфестами. Те що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Неокласики позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Неокласики належать до так званих письменників доби розстріляного відродження.
23173. Неоромантизм поезiї Олени Телiги 28.5 KB
  Але крiм бiльшої наближеностi до дiйсностi неоромантизм мав ще одну суттєву вiдмiннiсть вiд течiїпопередника: полiтичне зумовлення що розкидало естетично близьких митцiв по рiзних таборах революцiйної романтики що iдейно грунтувалася на своєрiдному месiанiзмi свiтової пролетарської революцiї та неоромантизму нацiональновизвольної боротьби що набув розквiту трохи пiзнiше: напередоднi й пiд час Другої свiтової вiйни. Телiгу до боротьби та залишилося в її творчостi назавжди. Скорiше це розмiрковування над ролями чоловiкiв i жiнок що...
23175. ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ 34 KB
  Олег Ольжич народився 8 липня 1907 р. після заснування ОУН організації українських націоналістів Ольжич став одним з найактивніших її членів очолив культурний сектор організації а трохи пізніше став заступником голови проводу ОУН. у Львові вийшла збірка Ольжича Рінь.