75878

Методи викладання іноземної мови. Комунікативно спрямований підхід

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Перекладні методи: Граматикоперекладний навчання граматики у ході читання тексту та його дослівного перекладу. Мета навчання спілкування. Переважає усне мовлення на основі комунікативних ситуацій навчання фонетики лексики. Переваги:розробка методики навчання усного мовлення системи фонетичних вправ використання різних безперекладних способів семантизації лексики.

Украинкский

2015-01-26

32.22 KB

5 чел.

55. Методи викладання іноземної мови. Комунікативно спрямований підхід.

Методи викл. Ін.. мови. :

1.Перекладні методи:

Граматико-перекладний - навчання граматики у ході читання тексту та його дослівного перекладу.

Текстуально-перекладний - вивчення мови на зв’язних оригінальних текстах шляхом перекладу на рідну мову.

 Переваги методу: прийоми роботи з текстом (аналіз та переклад важких місць, пошук вивченого лексичного та граматичного матеріалу; встановлення аналогій з рідною мовою).

 Недоліки: 1) не орієнтувались на мову як засіб спілкування; 2) відрив форми від змісту; 3) ігнорування фонетичного аспекту мови; 4) використання текстів хрестоматійного характеру, недоступних розумнню учнів.

2. Прямі методи

Суть методів: 1). Мета- навчання спілкування;

2). Безперекладна семантизація лексики: малюнки, предмети, пантоміма, синоніми, антоніми, дефініція, ілюстративні речення, коментар іноземною мовою.

3). Граматика вивчається індуктивно.

4). Переважає усне мовлення на основі комунікативних ситуацій, навчання фонетики, лексики. Вправи з читання та письма базуються на матеріалі, засвоєному усно.

Переваги:розробка методики навчання усного мовлення , системи фонетичних вправ, використання різних безперекладних способів семантизації лексики.

Недоліки: безпідставність повного виключення рідної мови з процесу навчання, заперечення ролі граматики або ж індуктивне її засвоєння.

3.Усний метод Гарольда Пальмера.

Суть методу: 1. Основні принципи методу – імітація, заучування напам”ять, попереднє пасивне спиймання мови на слух.

2. Граматичні конструкції засвоюються у підстановчих таблицях.

3.Пальмер не заперечує ні використання рідної мови, ні свідомого підходу до фактів мови.

4. Методична система навчання читання М.Уеста.

Суть:1) Навчання вільного читання про себе із загальним охопленням змісту, не заглиблюючись у деталі.

2). Трактування процесів оволодіння рідною та іноземною мовами як процес ідентичний: засвоєння нового матеріалу шляхом багаторазового повторення, вивчення граматики шляхом аналогії, без узагальнень.

Недоліки: 

1. Уест помилково ототожнював зріле читання та читання із загальним розумінням тексту, яке є лише одним із проявів зрілого читання.

2. Розуміння тексту за Уестом має здійснюватися інтуітивно, без застосування аналізу, що недопустимо при читанні серйозних текстів.

3.Однотипність побудови підручників та одноманітність вправ приводять до механічності навчального процесу.

5. Аудіо-лінгвальний метод.

Велика увага приділяється розвитку усного мовлення, до навчання читання переходять після того, як учні оволодіють мовою в усній формі. Основний зміст навчання складають граматичні структури. Лексика відіграє допоміжну роль.

 Переваги методу: 1. Застосування стрункої системи вправ для формування граматичної навички аудіювання та говоріння, які виконуються у швидкому темпі (20-25 реч/хв.).Розроблена методика роботи зі структурами справила значний вплив на сучасну методику.

2. Дотримання поступового наростання труднощів.

3. Порівняння мовних систем рідної та ІМ.

4. Застосування слухової наочності.

Недоліки: 1. Перебільшення ролі механічного повторення не пов”язаних одне з одним речень. 2. Недооцінка ролі письма (воно розглядяється як штучний і не дуже точний спосіб фіксації мови).3. На початковому ступені не передбачені зв”язні висловлювання.

6. Аудіо-візуальний метод.

Метод зберігає всі основні принципи прямих методів: глобальне сприйняття мовного матеріалу на слух; рідна мова повністю виключена з процесу навчання; основними способами заучування є імітація, заучування напам’ять фраз та утворення фраз за аналогією.

Досягнення методу: 1. Відбір мовного матеріалу на основі “живої”, розмовної мови. 2. Оволодіння розмовною мовою. 3. Застосування зоро-слухової наочності.

Недоліки: 1. Повне виключення рідної мови. 2.Перебільшення ролі механічного тренування.

Комунікативний метод

В період післявоєнних десятиліть формується характерна тенденція до посилення комунікативної спрямованості навчального процесу — його наближення до реального процесу спілкування. Розробкою комунікативного методу в тій чи іншій мірі займалось багато наукових колективів та методистів у різних країнах. Найбільш вагомий внесок в обґрунтування методу зробили найпослідовніші його прихильники і насамперед Г.Уідоусан, У.Литлвуд (Англія), , Г.Е.Піфо (Германія), Ю.І.Пассов (Росія).

Комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, адекватного процесу реального спілкування завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування (в інтерпретації Ю. І. Пассова), а саме:

1) діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що втілюється в комунікативній поведінці вчителя як учасника процесу спілкування та навчання, і в комунікативно вмотивованій, активній поведінці учня як суб'єкта спілкування та навчання;

2) предметність процесу комунікації, яка має бути змодельована обмеженим, але точно визначеним набором предметів обговорення (тем, проблем, подій і т. ін.);

3) ситуації спілкування, що моделюються, як найтиповіші варіанти стосунків учнів між собою;

4) мовленнєві засоби, які забезпечують процес спілкування та навчання в даних ситуаціях.

Відповідно Ю. І. Пассов висуває принципи комунікативного методу:

1) мовленнєва спрямованість навчального процесу, яка полягає не стільки в тому, що ставиться мовленнєва практична мета (це характерно для багатьох інших методів), скільки в тому, що шляхом до цієї мети є саме практичне користування іноземною мовою;

2) індивідуалізація при керівній ролі її особистісного аспекту як головного засобу створення мотивації та активності учнів з урахуванням їх життєвого досвіду, контексту діяльності, сфери інтересів, емоційної сфери і статусу конкретної особистості в колективі;

3) функціональність, яка забезпечує відбір іншомовного матеріалу, адекватного процесу комунікації;

4) ситуативність, що розглядається як засіб мовленнєвої стимуляції і як умова розвитку мовленнєвих навичок; при цьому під "ситуацією" розуміють систему взаємовідносин співрозмовників, яка відбивається в їх свідомості;

5) новизна, яка проявляється в постійній зміні предмета розмови, обставин, завдань та ін.

У процесі навчання за комунікативним методом учні набувають комунікативної компетенції — здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативне виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією.

Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально використовуються носіями мови.

У рамках навчання мовлення за комунікативною методикою широко використовуються опори різних видів: змістові та смислові, словесні й зображальні, що допомагають керувати змістом висловлювання (текст, мікро текст, план, логіко-синтаксична схема), а також засвоювати граматичний матеріал; мовні ігри, що дають змогу спілкуватися в різних соціальних контекстах та в різних ролях.

Серед найновіших методів навчання іноземних мов, що виникли переважно в англомовних країнах — США та Великобританії — в останні десятиріччя XX ст., все більшого поширення набувають методи, які об'єднують у собі комунікативні та пізнавальні (академічні) цілі. Їх основними принципами є: рух від , цілого до окремого, орієнтація занять на учня, цілеспрямованість та змістовність занять, їх спрямованість на досягнення соціальної взаємодії при наявності віри у викладача в успіх своїх учнів, інтеграція мови та засвоєння її за допомогою знань з інших галузей наук. Існування різних варіантів цього напряму в сучасній методиці, які мають різні назви — свідчить про зростаючий інтерес до навчання іноземних мов і прагнення методистів переосмислити їх роль та місце у світі.