7592

Семіотичний характер логіки.

Лекция

Логика и философия

Семіотичний характер логіки. Всю множину мов можна поділити на дві підмножини: природні і штучні мови. Природні мови виникають стихійно, в умовах практичної взаємодії між людьми. Вони використовуються насамперед з комунікативною метою як ефективний ...

Украинкский

2013-01-26

39.5 KB

23 чел.

Семіотичний характер логіки.

Всю множину мов можна поділити на дві підмножини: природні і штучні мови.

Природні мови виникають стихійно, в умовах практичної взаємодії між людьми. Вони використовуються насамперед з комунікативною метою як ефективний засіб спілкування.

Штучні мови – це мови, які створені для фіксації результатів пізнання. До штучних мов відносяться мови математики, логіки, а також деякі шифри. В цих мовах відсутня комунікативна мета, вони не використовуються як засіб спілкування. Основна їх мета – це зафіксувати, утримати одержану інформацію. А як засіб комунікації вони використовуються лише спеціалістами.

Будь яка мова, як природна так і штучна – це сукупність певних знаків.

  •  Знак – це матеріальний об'єкт, який слугує представником якогось іншого об'єкту і використовується для зберігання і передачі знань.

Першу наукову класифікацію знаків здійснив американський вчений Ч.Пірс. Він виділив три види знаків в залежності від їх значень.

Перший вид – іконічні знаки (знаки-копії) – це знаки, значення яких повністю визначається тими предметами, яким вони відповідають. Прикладом іконічних знаків можуть бути фотографії, деякі картини.

Другий вид – знаки-символи. Значення цих знаків встановлюється за умовною згодою. Фізично вони не пов'язані з тими об'єктами, які представляють. Прикладом таких знаків можуть бути дорожні знаки, більшість слів природної мови.

Третій вид – знаки-індекси. Значення цих знаків повністю визначається ситуацією їх використання. Прикладом знаків-індексів можуть бути займенники, де-які прислівники (тут, тепер та інші).

Пізніше ця класифікація була модифікована і сьогодні всі знаки прийнято поділяти на мовні (знаки-символи і знаки-індекси) і не-мовні.

Кожний знак має значення. Розрізняють два типи значення: предметне і смислове.

В якості предметного значення (або денотата) виступає предмет, який позначається даним знаком. Смислове значення або смисл – це зміст знаку, який засвоюється в процесі його розуміння. Смисл знаку – це сукупність суттєвих ознак певного предмету, що позначаються даним знаком. Наприклад, якщо ми розглядатимемо ім'я Арістотель, то в якості предметного значення буде виступати сам Арістотель, а в якості смислового значення – мудрець тощо.

Вперше запропонував цю класифікацію німецький філософ Г.Фреге, який вперше створив мову логіки. Він хотів створити мову, в якій кожному знаку відповідав би один смисл. В природній мові це звичайно не так. Крім того в природній мові існують і знаки, які не мають предметного значення (наприклад, казкові персонажі).

Уявлення, пов'язане з знаками абсолютно суб'єктивне. Між денотатом і уявленням знаходиться смисл. Він не такий суб'єктивний, як уявлення, але не відповідає реальності настільки, як у денотата. Приклад: нехай астроном спостерігає Місяць. Місяць в даному разі буде денотатом, зображення на лінзах телескопу – смисл, на сітчатці астронома – уявлення.

Взагалі зв'язок між самим знаком, денотатом і змістом можна представити за допомогою трикутника віднесення.

        С

       

      А       В

А – знак;

В – предмет, до якого відноситься знак (денотат);

С – смисл.

Суцільні лінії означають прямі зв'язки, а пунктир – опосередковане відношення.

Процес, в якому щось виступає як знак, називається семіозисом або знаковим процесом. Цей процес розглядається як система із 4 компонентів:

1) знаковий засіб – те, що виступає знаком;

2) значення – те, на що вказує знак;

3) інтерпретатор – той, хто сприймає знак;

4) інтерпретанта – дія, поведінка того, хто сприймає знак.

Наука, яка вивчає знакові процеси, називається семіотика. Розрізняють два види семіотики:

1) Дескриптивна (описова) семіотика – це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи (семіотика кіно, семіотика архітектури, психоаналітична семіотика).

2) Теоретична семіотика – вивчає загальні властивості і відношення, які притаманні будь-який знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення. Її цікавлять загальні принципи побудови знакових систем, причини їх виникнення і принципи їх функціонування. Вона грунтується на логіці і теоретичній лінгвістиці.

Лінгвістична семіотика, або семіотика мови, вивчає текст як послідовність знакових одиниць Логічна семіотика вивчає природні і штучні мови в різних аспектах їх функціонування.

Існує декілька вимірів процесу семіозису (зазвичай вони присутні всі):

  •  Синтаксичний вимір симіозису – відношення між знаком та іншими знаками.
  •  Відношення між знаком та його значенням – це семантичний вимір семіозису.
  •  Відношення між знаком та інтерпретатором – це прагматичний вимір семіозису.

Однак бувають ситуації, коли один із цих вимірів зникає. Наприклад: віршик із казки Л.Керрола "Аліса в країні чудес".

Відповідно до вимірів семозису, в логічній семіотиці виділяють три розділи:

1) Логічний синтаксис – це розділ семіотики, який вивчає відношення між знаками в структурі формалізованої мови. Для того, щоб його побудувати, потрібно визначитись із алфавітом (сукупність знаків, які використовуються в мові) і синтаксичними правилами (правила творення, які визначають правильно побудовані вирази певної логічної мови; правила перетворення – за їх допомогою з одних правильно побудованих виразів отримують інші правильно побудовані вирази).

2) Логічна семантика – це розділ логічної семіотики, який вивчає відношення знаків до їх значень. Відповідно до двох типів значень, в логічні семантиці виділяють два розділи:

а) теорія референції – вивчає відношення знаків до денотатів (до предметних значень);

б) теорія смисла – вивчає відношення знаків до смислових значень.

Для побудови семантики формалізованої мови необхідно визначитись з алфавітом, правилами творення і правилами інтерпретації (які здійснюють операції приписування значень всім правильно утвореним виразам даної логічної теорії).

3) Логічна прагматика – визначає відношення знаків до інтерпретаторів.

Основним поняттям логічної прагматики ї поняття прагматичного значення. На відміну від семантичного значення, яке є сталим і незмінним в різних контекстах, прагматичне значення є відносним. Воно залежить від знань, вірувань, намірів конкретно людини, а також від позамовного контексту (місця, часу тощо).

Спочатку дослідники найбільшу увагу приділяли логічному синтаксису, потім переважав інтерес до логічної семантики (70-80 рр. 20-го століття). Лише недавно почали досліджувати проблеми логічної прагматики.

Крім вимірів знакового процесу, розрізняють ще рівні семіозису. Вони представляють собою рівні абстракції при розгляді конкретного знакового процесу, тому що розрізняються, які притаманні даному знаку і відношення того знаку, за допомогою яких ми описуємо відношення даного знаку. Відповідно в логіці розрізняють два рівні:

1) об'єктна мова – це мова, за допомогою якої описується певний фрагмент позамовної дійсності;

2) метамова досліджує властивості і відношення об'єктної мови.

В природній мові такої різниці між цими двома рівнями не існує, і тому в природній мові наявні парадокси (це такі міркування, які призводять до двох протилежних висновків).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31663. Психічний розвиток людини 28.5 KB
  Кожен період вік своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями. Відомо що вікові психологічні особливості зумовлені конкретноісторичними умовами розвитку спадковістю певною мірою характером виховання особливостями діяльності та стосунків з іншими людьми що впливає передусім на специфіку переходу від одного вікового періоду до іншого. Власне тому що навчання й виховання організовує діяльність дітей поетапно керує нею на основі накопиченого досвіду прагнучи враховувати наявні...
31664. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА 35 KB
  Загальна характеристика підліткового віку Підлітковий вік це один з найважливіших етапів життя людини. Вік цей нестабільний ранимий важкий і виявляється що він більше ніж інші періоди життя залежить від реальностей довкілля. Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Однак всі ці і багато інших підходів об'єднує те що в них існують загальні показники які характеризують даний вік.
31665. ПСИХОЛОГІЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА (ЗРІЛОГО ДИТИНСТВА) 100.5 KB
  Опановуючи новий для себе вид діяльності навчання молодші школярі ще багато часу й енергії віддають грі. У цих видах діяльності розгортаються їх стосунки з ровесниками і дорослими особистісне психічне життя і психічний розвиток формуються психічні новоутворення завдяки чому діти виходять на новий рівень пізнання світу і самопізнання відкривають нові власні можливості і перспективи. Нижня межа цього вікового періоду 6 7 років пов'язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності. Цей симптом виявляється...
31666. Характеристика осн. теорій розвитку особистості 47 KB
  теорій розвитку особистості Фізичний розвиток підлітка та набуті у попередні роки властивості психічного розвитку створюють внутрішні передумови для зміни його становища в школі в сім'ї в суспільстві. Всі теорії розвитку особистості можна поділити на три групи згідно поєднання факторів розвитку: Представники біологічного напрямку рахують що людина народжується з набором відповідних моральних та етичних якостей таких як:доброта злість чесність брехливість порядність агресивність жорстокість та інші. Чічерліх; Представники...
31667. Проблеми сімейного виховання. Типові помилки батьків 72.5 KB
  Може случитися так що ціль виховання дитини виявляється саме в задоволенні потреб емоційного контакту. Батьки несвідомо ведуть боротьбу за збереження об'єкта своєї потреби перешкоджаючи виходу емоцій і прихильностей дитини за межі сімейного кола. Мати чи батько бабуся можуть вважати що зміст їхнього існування є відхід за фізичним станом і вихованням дитини. Шкода такої самопожертви для дитини очевидний.
31668. Проблема важких підлітків 36.5 KB
  Девіантна поведінка це система вчинків чи окремі вчинки що протирічать прийнятим в суспільстві правовим чи моральним нормам. Девіантна поведінка ділиться на дві великі категорії. Поперше це поведінка відхилена від норм психічного здоровя при наявності вираженої чи невираженої психопатології. Подруге це антисоціальна поведінка що порушує якісь соціальні і культурні норми особливо правові.
31669. Психологічні аспекти та барєри професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці 45 KB
  У вітчизняній науці прийнято розглядати юність як самостійний період розвитку людини його особистості та індивідуальності. Юнацький вік дуже відповідальний етап розвитку у житті школяра коли завершується морфофункціональне дозрівання організму відбуваються суттєві зміни його особистості психологічне та соціальне дорослішання. Багато дослідників вважають основним новоутворенням у старшому шкільному віці особистісне та професійне самовизначення оскільки саме у самовизначенні в обставинах життя у вимогах до школяра у період раннього...
31671. Психічне відображення як процес 26.5 KB
  Образ формується розвивається існує тільки в процесі відображення.Ломова [5;134173] дозволили виділити 5 основних стадій фаз процесу зорового сприймання: 1 визначення положення предмета в просторі й груба оцінка його загальних пропорцій; 2 âмерехтінняâ форми; 3 розрізнення різких перепадів кривизни; 4 глобальноадекватне сприймання у якому форма подана без розрізнення її деталей зокрема величини кутів; 5 адекватне відображення форми у всій повноті її деталей. Сутність психічного як процесу: а загальна тенденція полягає в...