75939

Место и роль России в современных международных процессах: оценки и дискуссии

Доклад

История и СИД

Геополитическое положение России уникально она находится между двумя крупнейшими центрами современной мировой экономики. Вместе с тем геополитическое положение России подразумевает высокую ответственность и требует серьезных усилий при его использовании. Тем не менее в ряде важнейших областей реальное положение России в мире...

Русский

2015-01-26

18.05 KB

1 чел.

Место и роль России в современных международных процессах: оценки и дискуссии.

Геополитическое положение России уникально, она находится между двумя крупнейшими центрами современной мировой экономики. На ее территории сосредоточены значительные природные ресурсы. Страна располагает колоссальным транзитным потенциалом, способным приносить значительные доходы. Вместе с тем геополитическое положение России подразумевает высокую ответственность и требует серьезных усилий при его использовании.

Тем не менее в ряде важнейших областей реальное положение России в мире периферийно. Экономика критически зависит от мировых цен на нефть и другое сырье. Научно-технический потенциал сокращается, доля в  производстве и торговле высокими технологиями крайне скромна, население убывает. Россия воспринимается за рубежом как страна, не слишком благоприятная для ведения бизнеса.

На протяжении первого десятилетия 21 века многие системные проблемы обострялись. Увеличилась зависимость экономики от экспорта энергоресурсов, резко обострилась проблема коррупции, практически не снизился отток квалифицированных кадров за рубеж, продолжалось интенсивное бегство капитала. Мировой финансово-экономический кризис 2008–2009 гг. не стимулировал структурную перестройку российской экономики, еще больше увеличив отставание от наиболее передовых стран.

За прошедшие двадцать лет российская внешняя политика не допустила обвала позиций страны в мире и отказалась от опасного искушения силой воссоединить бывшие республики СССР. Она обеспечила приемлемый уровень отношений с  большинством главных внешних контрагентов на Западе и  на Востоке. Россия вступила в важнейшие международные организации и структуры. За последнее десятилетие удалось восстановить связи с большинством бывших партнеров и союзников СССР в зоне, традиционно называемой «третьим миром».

Россия приняла активное участие, а в ряде случаев выступила инициатором и движущей силой создания новых международных институтов — СНГ, ОДКБ, ШОС, БРИКС.

Увеличение разрыва между договоренностями на высшем уровне и их осуществлением в виде конкретных практических достижений наносит ущерб имиджу России в  мире. Чтобы изменить положение, необходимы срочные и  комплексные усилия.

В целом не решена задача формирования позитивного образа России за рубежом. В мире живы рудиментарные представления о реваншизме, который якобы органически присущ российской внешней политике. Россия часто ассоциируется с  коррупцией, преступностью, бюрократизмом, судебным произволом и  другими негативными явлениями. Наша страна обычно проигрывает информационно-пропагандистские кампании.

Лилия Шевцова (фонд Карнеги): взгляд на политику Запада в отношении России после 1991 года - две фазы этого курса. До середины, и уж точно до конца 1990-х годов российская политика Запада исходила из надежды на европейский вектор России и возможность интеграции России в Европу. К концу 1990-х – началу 2000-х годов эта надежда исчерпала себя. Отныне для западных политических кругов, ответственных за внешнюю политику,  важно сохранение в России стабильности и статус-кво. Короче, для значительной части западных политических кругов лучше иметь  в России спокойное болото, не провоцировать  нестабильность, а одновременно использовать отношения с Россией в собственных интересах. Сегодня Запад в отношении России осуществляет откровенную политику тактических сделок, политику, которая основывается на принципе  de-linkage («политика разрыва») – Голубев на этом акцент вроде делал. Основные области сотрудничества и даже партнерства России и Запада - сотрудничество в энергетике. Но энергетическое сотрудничество с Европой в конечном итоге работает на замораживание устаревшей системы и сохранение нынешней России. Китай и Россия. Взгляды некоторых западных аналитиков, согласно которым Россия и Китай являются двумя столпами «авторитарного интернационала», представляющего альтернативу западной цивилизации, не имеют оснований.  

Дмитрий Тренин: Единой западной политики в отношении РФ нет, даже внутри ЕС.В целом западные государства сегодня скорее индифферентны по отношению к РФ. Россия для них ни угроза, ни страна возможностей. В мире начала XXI века Россия оказалась периферийной страной. Отношения между США, странами ЕС, с одной стороны, и Россией – с другой не антагонистические. В них много элементов сотрудничества и довольно тесного взаимодействия  в ряде областей. В этих отношениях явно преобладает – с обеих сторон – прагматизм. В российско-западных отношениях немало и разногласий – например, по проблемам мироустройства, и, в частности, процедур применения военной силы. Но наряду с этим имеется огромный массив в области экономики и финансов, где российский фактор пока присутствует лишь номинально. Между Западом и Россией отсутствует полноформатное соперничество. Существующий в РФ политрежим не рассматривается как источник угроз для Запада. Ограниченный экономический, полит. и военный потенциал РФ не позволит ей стать серьезной угрозой для Европы, тем более для США, даже если режим в РФ несколько ужесточится. Наконец, РФ не может выступать в мире в качестве альтернативной Западу модели, образца для подражания, морального авторитета и т.п. Международный имидж РФ – не только ее руководства, но и политической и экономической элит в целом – резко отрицателен в странах Европы и США и недостаточно привлекателен в Азии, Африке или Латинской Америке. Роль сотрудничества в области безопасности радикально снизилась после окончания «холодной войны». Контроль над вооружениями нужен, но не способен привести к трансформации отношений РФ – Запад. Геополитическая конкуренция России с США и ЕС на постсоветском пространстве укрепляет традиционные представления о характере МО, содержании внешней политики стран Запада и о задачах внешней политики РФ. В целом этот фактор работает на укрепление российской системы. Сотрудничество РФ и КНР осуществляется по интересам, а не по идеологии. Главное для обеих стран – конкретные экономические и геополитические сюжеты. Схожесть (относительная) двух видов авторитарных режимов способствует российско-китайскому сотрудничеству. Москва и Пекин вполне в состоянии защитить свое двустороннее сотрудничество от внутренних критиков националистического или (в РФ) либерального толка.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84515. Механізми утворення слини, первинна та вторинна слина 41.82 KB
  В дольках ацинусах слинних залоз утворюється первинний секрет який є ізотонічним однаковим за йонним складом по відношенню до плазми крові і містить ферменти що секретуються ацинарними клітинами. Секреторний цикл – це послідовна зміна станів секреторних клітин які виділяють ферменти та слиз. Для клітин які виділяють ферменти можна визначити такі фази секреторного циклу: 1.
84516. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини 43.06 KB
  Слиновиділення має нервову та гуморальну регуляцію проте основну роль у регуляції виконує нервова система. Слиновиділення знаходиться під контролем як симпатичної так і парасимпатичної нервових систем. Індукують слиновиділення секреторні центри довгастого мозку аферентні активуючі імпульси до якого надходять від рецепторів язика ротової порожнини та піднебіння смакові та тактильні від носової порожнини нюхові рецептори та від вищих відділів мозку думка про їжу. Від всіх цих рецепторів інформація про характер їжі надходить до...
84517. Методи дослідження секреторної функції шлунку у людини. Склад і властивості шлункового соку. Механізми секреції хлористоводневої кислоти 43.63 KB
  На тваринах секреторну функцію шлунка досліджують такими методами: 1. Свищ fistul шлунка – трубка що вставляється в порожнину шлунка. Свищ шлунка можна комбінувати з езофаготомією операцією по вирізанню стравоходу. Добутий таким чином шлунковий сік відноситься до того який виділяється під час 1ої фази шлункової секреції бо їжа не подразнила слизову оболонку шлунка тому в даному соці буде менше ферментів і більше електролітів.
84518. Склад і властивості шлункового соку 45.22 KB
  Значення радіального градієнту заключається в тому що чим ближче до стінки тим pH нижчий висока кислотність а чим ближче до центру шлунка тим він вищий низька кислотність. Активуються вони тільки в порожнині шлунка за рахунок соляної кислоти. Ферменти виділяють залози всіх відділів шлунка. Соляна кислота що являється одним із найважливіших компонентів шлункового соку виділяється парієтальними клітинами яких багато в залозах тіла та дна шлунка та мало в залозах пілоричного відділу шлунка.
84519. Складно-рефлекторна (цефалічна) фаза регуляції шлункової секреції 42.2 KB
  Кількість та склад шлункового соку змінюється особливо після вживання їжі. В значній мірі кількість та склад соку залежить від характеру подразника кількість та склад їжі. Натще секретується невелика кількість шлункового соку до 10 мл на годину. Після прийому їжі виділення шлункового соку значно збільшується росте його кислотність та вміст ферментів.
84520. Нейро-гуморальна (шлункова і кишкова) фаза регуляції шлункової секреції. Ентеральні стимулятори і інґібітори шлункової секреції 43.73 KB
  Ентеральні стимулятори і інґібітори шлункової секреції. Хімічна стимуляція секреції здійснюється посередництвом гастрину що виділяється Gклітинами. Основні стимулятори секреції гастрину – продукти переварювання білків – пептиди олігопептиди амінокислоти – особливо триптофан і фенілаланін а також кальцій магній алклголь та кофеїн.
84521. Рухова функція шлунку та її регуляція. Механізми переходу хімуса із шлунку в дванадцятипалу кишку 41.86 KB
  Механізми переходу хімуса із шлунку в дванадцятипалу кишку. В регуляції моторики шлунку беруть участь нервові та гуморальні механізми. Деякі м’язові клітини внутрішнього шару м’язової оболонки шлунку мають пейсмейкерну активність тобто періодично генерують ПД – з частотою 32 на секунду що спричиняє періодичне підвищення внутрішньошлункового тиску.
84522. Методи дослідження зовнішньосекреторної функції підшлункової залози у людини. Склад і властивості підшлункового соку 44.04 KB
  Основні аніони підшлункового соку – Cl- та HCO3- , катіони – Na+ та K+. На відміну від слини, сік ізотонічний плазмі крові незалежно від ступеня стимуляції. Концентрація катіонів при стимуляції лишається сталою, аніонів – змінюється в протилежному напрямку. Карбонат утворюється в ацинусах у більш високій концентрації, а при проходженні через протоки частково обмінюється на хлор
84523. Фази регуляції секреторної функції підшлункової залози 44.07 KB
  Секреція підшлункового соку під час цієї фази пов’язана з реалізацією складнорефлекторних механізмів регуляції тобто умовних рефлексів вигляд запах їжі і з реалізацією безумовних рефлексів подразнення їжею рецепторів ротової порожнини.Об’єм соку невеликий 20 від загального об’єму соку який виділяється при їді; 3.Сік містить багато ферментів і має високу перетравлюючу силу. Він викликає виділення великої кількості підшлункового соку багатого бікарбонатами але бідного на ферменти так як основна його дія спрямована на протокові...