7594

Операції з іменами

Лекция

Логика и философия

Поділ - це здійснення переходу від одного родового імені до множини родових імен. Це процес виявлення можливий родових імен. Ім'я, обсяг якого підлягає поділу, називається подільним. Видові імена, які отримані в результаті поділу і в яких зафіксовані результати поділу називаються членами поділу. Ознака, за якою обсяг подільного імені поділяється на обсяги видових імен, називається основою поділу

Украинкский

2013-01-26

45 KB

1 чел.

Операції з іменами (продовження).

Операція поділу.

Іншою операцією з іменами є поділ.

  •  Поділ – це здійснення переходу від одного родового імені до множини родових імен. Це процес виявлення можливий родових імен. Ім'я, обсяг якого підлягає поділу, називається подільним. Видові імена, які отримані в результаті поділу і в яких зафіксовані результати поділу називаються членами поділу. Ознака, за якою обсяг подільного імені поділяється на обсяги видових імен, називається основою поділу.

Наприклад, за темпераментом, люди поділяються на меланхоліків, флегматиків, сангвініки, холерики. Тут людина – подільне ім'я,

Слід розрізняти операцію логічного поділу і мислене розчленування.

Логічний поділ

Мислене розчленування

Вираз "буває" перед списком імен дає осмислене висловлювання (напр., автомобілі бувають легкові і вантажні)

Вираз "складається" перед списком імен дає в результаті осмислене висловлювання (автомобілі складаються із двигуна, тощо).

Розрізняють два види поділу: поділ за видозмінною ознакою і дихотомічний. Основою поділу за видозмінною ознакою виступає певна ознака, яка притаманна всім предметам, що входять до обсягу подільного імені, але з кожним членом поділу ця специфічна ознака змінюється (поділ людей за національністю: поляки, німці, українці). Основою дихотомічного поділу складає наявність чи відсутність деякої ознаки у предметів, що входять до обсягу подільного імені. В результаті отримуємо лише два члени поділу, які знаходяться у відношенні протиріччя, і в сумі вичерпують обсяг подільного імені (наприклад, числа поділяються на парні і непарні).

Логічна операція поділу регулюється певними правилами:

1) Поділ повинен бути співмірним – обсяг подільного імені повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу. Якщо це правило порушуються, то виникають такі помилки:

а) неповний поділ сума отриманих родових імен не вичерпує всього обсягу подільного імені. ;

б) поділ із зайвими членами – коли до членів поділу відносять імена, обсяги яких не входять до обсягу подільного імені (наприклад, поділ наук на гуманітарні, природничі і математичні; математичні науки є зайвими, оскільки відносяться до природничих).

2) Поділ повинен здійснюватись за однією основою. Порушення цього правилу призводить до помилки підміни основи поділу (наприклад, поділ людей на чоловіків, жінок і дітей; чоловіки і жінки виділяємо за статтю, а дітей – за віком)

3) Члени поділу повинні виключати один одного, тобто бути несумісними поняттями (наприклад, поділ книжок на цікаві і корисні – книга може бути і цікавою і корисною)

4) Поділ повинен бути безперервним – члени поділу повинні бути однопорядковими видами – кожний член поділу повинен бути найвищим видовим ім'ям по відношенню до даного роду. Порушення цього правила призводить до помилки "стрибок у поділі". Наприклад, члени речення поділяються на підмет, присудок і другорядні члени (правильно було б поділити на головні і другорядні, а потім вже головні – на підмет і присудок).

Одним із видів логічного поділу є класифікація.

  •  Класифікація – це багатоступінчатий послідовний поділ обсягу імені з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань стосовно членів поділу. Результатом класифікації є система співпідпорядкованих імен.

За характером підстав, що використовуються в операції класифікації розрізняють природну і штучну класифікацію. Природну класифікацію здійснюють на підставі суттєвих ознак предметів, що досліджуються. Штучна класифікація здійснюється на підставі несуттєвих ознак.

Приклад природної класифікації: періодична система Менделєєва, штучної – алфавітна класифікація виборців.

Операція визначення.

Наступна логічна операція – це визначення, вона стосується змісту імені.

  •  Визначення – це така логічна операція, з допомогою якої іменам надається строго фіксований смисл.

Якщо в одному і тому ж самому міркуванні ім'я використовується в різних значеннях, то може виникнути логічна помилка, яка називається еквівокація. Наприклад, рух вічний, ходіння в інститут – рух, отже ходіння в інститут вічне.

Крім цього слід розрізняти природнє вживання імені і автонімне вживання імені. У випадках природнього вживання імені воно позначає конкретний предмет, у випадках автонімного вживання ім'я виступає іменем самого себе. При недотриманні цього принципу виникає різновид помилки еквівокації. Наприклад, миша гризе книгу, миша – іменник, отже іменник гризе книгу. Подібні ситуації зафіксовані також в парадоксах (наприклад, парадокс лисого, молодого).

Розрізняються явні та неявні визначення.

Явне визначення – це визначення, яке задається конструкцією AB (де А – дефінієндум (вираз, який визначається), В – дефініенс (те, що визначає).

Неявні визначення не мають форми тотожності дефінієндума і дефінієнса. В них смисл імені встановлюється із системи відношень цього імені до інших імен в деякому контексті.

Найбільш розповсюджений вид явних визначень – це визначення через найближчий рід та видові ознаки: АВ і С (де А – дефінієндум, В – родове по відношенню до А ім'я, і С – ім'я, що виражає специфічні ознаки, що притаманні виду А і відсутні в інших видах робу В). За видовою ознакою С ці визначення поділяються на:

1) атрибутивно-реляційні визначення – видовою ознакою є властивості предмета і його відношення до інших предметів (наприклад, ромб – це паралелограм з рівними сторонами);

2) генетичні визначення – видовою ознакою є спосіб створення, походження, конструювання предмету (наприклад, циліндр утворюється обертанням прямокутника навколо однієї із своїх сторін);

3) оперативні визначення – видовою ознакою є вказівка операції, за допомогою якої можна розрізнити предмети (кислота – це рідина , в якій лакмусовий папірець змінює колір на червоний).

Неявні визначення поділяються на:

1) звичайно-контекстуальні визначення – контекстом виступає уривок будь-якого тексту;

2) остенсивні визначення – здійснюються за допомогою демонстрації предмета (часто використовуються, коли діти засвоюють мову). Так можна визначати лише одиничні і конкретні імена;

3) в аксіоматичних визначеннях контекстом виступає сукупність аксіом деякої теорії (так визначені основні імена геометрії Евкліда).

Правила визначень:

1) Правило співмірності – дефінієндум і дефінієнс повинні бути взаємозамінними іменами, тобто їх обсяги повинні бути однаковими. Порушення цього правила призводить до двох помилок:

а) помилка занадто широкого визначення – обсяг дефінієнса є ширшим, ніж обсяг дефінієндума (наприклад, визначення "логіка – це наука, що вивчає мислення людини" є дуже широким, оскільки людське мислення вивчає не лише логіка);

б) помилка дуже вузького визначення – виникає у випадку, коли обсяг дефінієнса є вужчим, ніж обсяг дефінієндума (логіка – це наука про поняття" – логіка вивчає не лише поняття).

2) Правило заборони кола – визначення не повинні утворювати кола. Сутність помилки при порушенні цього правила полягає в тому, що дефінієндум визначається через дефінієнс, а  останній, в свою чергу, визначається через дефінієндум. Різновидом цієї помилки є тавтології – або "те саме через те саме" – дефінієндум і дефінієнс позначаються однаковими словами (наприклад, на війні як на війні).

3) Правило однозначності – визначення повинно бути чітким, ясним і однозначним, а також зрозумілим для аудиторії.

4) Правило несуперечності – визначення не повинно бути заперечним, воно повинно розкривати суттєві ознаки предмету (наприклад, помилковим буде визначення "тварина – не рослина", "алхімія – не наука").


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45738. Шелер. Положение человека в космосе 37.5 KB
  Положение человека в космосе. Макс Шелер 18741928 Очерк Положение человека в космосе рассуждение о богоподобии человека. антроплогия имеет предметом определение человека его места. Сущность человека – переход от животного к божественному.
45739. Теоретические источники идей Шопенгауэра 39.5 KB
  Эти теории объединяет присутствующая в античной мифологии идея о том что мир в котором мы живем не является единственной реальностью что существует другая реальность которая не постигается разумом и наукой но без учета влияния которой становится противоречивой наша собственная жизнь. Опираясь на учение Канта Шопенгауэр пишет: Кантовский идеализм показывает что весь материальный мир с его телами протяженными в пространстве и находящимися посредством времени в отношении причинности друг к другу и всем с этим связанным не есть нечто...
45740. Давид Юм «Трактат о человеческой природе» 35.5 KB
  Ассоциация по сходству похожесть ассоциация по смежности в пространстве и времени ассоциация по причинности Юм выступает против понятия абстрактной идеи требуя ее элиминации из философского рассмотрения поскольку идеи выступают слабыми копиями впечатлений а для абстрактных идей невозможно указать какоелибо из впечатлений которое было бы их источником. В центре гносеологической концепции Юма анализ идеи причинности. Идея причинности образуется из следующих эмпирических отношений между объектами: смежности в пространстве и времени...
45741. Никомахова этика 22 KB
  Никомахова этикаАристотель утверждает что предметом его этики является счастье которое он определяет как деятельность души в полноте добродетели. Аристотель делит все добродетели на нравственные или этические и мыслительные или разумные или дианоэтические. Каждая из этических добродетелей представляет собой середину между крайностями; Аристотель называет такие этические добродетели: кротость мужество умеренность щедрость величавость великодушие честолюбие ровность правдивость любезность дружелюбие справедливость...
45742. Аристотель. (Метафизика) 30.5 KB
  Форма оформляет материя оформляется. Форма есть действительность материя – возможность. При этом материя как первоматерия едина форм же много: форма то что несет в себе суть вещи. Хотя сама материя вечна вещи дает она временность преходящесть ведь природа материи такова что она может быть и может не быть.
45743. Аристотель. «Категории» 29.5 KB
  Далее Аристотель сообщает о категориях или предикатах выделяемых на основании того как тот или иной предикат относится к сущности вещи.10 категорий главы 410Десятью категориями или наиболее общими родами классами являются по списку главы 4: Субстанции или сущность Слово предикат означает предикат сущности если соответствующая ему характеристика вещи ни на чём кроме себя не основана. Количество сколько пространственночисловые характеристики вещи. Эти свойства не совпадают с природой сущностью вещи.
45744. Бахтин. Эстетика словесного творчества 28.5 KB
  Содержание: 1От составителя 2 Искусство и ответственность 3Автор и герой в эстетической деятельности 4Проблема отношения автора к герою 5Пространственная форма героя 6Временное целое героя проблема внутреннего человека души 7 Смысловое целое героя 8 Проблема автора 9 Из книги Проблемы творчества Достоевского 10 Постановка проблемы романа воспитания 11 Проблема речевых жанров I . Опыт философского анализа 13 К переработке книги о Достоевском 14 Из записей 1970 1971 годов 15К методологии гуманитарных наук В книге...
45745. Символический обмен и смерть 23.5 KB
  Установив этот факт Бодрийяр деконструирует оппозиции заявляя что принцип симуляции правит нами сегодня вместо прежнего принципа реальности. Этот эффект получил название эмансипации знака или симуляции которая характеризует современную эпоху. Отсюда Бодрийяр делает вывод что ни представительная демократия ни социальная революция в эру симуляции невозможна.
45746. Бэкон. Новый органон 28 KB
  Фрэнсис Бэкон 15611626 основатель современного индуктивного метода. Бэкон верил что он имеет метод при помощи которого индукция сможет сделать нечто большее чем это. Одна из наиболее знаменитых частей философии Бэкона это его перечисление того что он называет идолами под которыми подразумевает плохие привычки ума которые приводят людей к ошибкам.Индуктивный метод Бэкона ошибочен изза того что он недостаточно подчеркивал значение гипотез.