75999

Перехрестя долі Кобзаря. Літературно-музичний вечір для учнів 5 – 8 класів

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: вшанувати великого Кобзаря, поглибити знання учнів про тяжку долю Шевченка та українського народу; розвивати творчі здібності учнів, артистичність; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет, учити учнів наслідувати Т.Шевченка та виконувати його заповіти.

Украинкский

2015-01-27

100.5 KB

0 чел.

PAGE  2

Перехрестя долі Кобзаря

Літературно-музичний вечір для учнів 5 – 8 класів

Мета: вшанувати великого Кобзаря, поглибити знання учнів про тяжку долю                    Шевченка та українського народу;

   розвивати творчі здібності учнів, артистичність;

   виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет, учити учнів              наслідувати Т.Шевченка та виконувати його заповіти.

Обладнання: портрет Кобзаря, прикрашений рушником;

   виставка літературних творів поета та репродукцій його картин;

   сцена обладнана під хату (піч, стіл зі скатертиною); ґрати (намальовані);                     коси, граблі, лавка; українські народні костюми.

Хор виконує 4 куплет „Заповіту”

Вчитель. Любі діти, шановні гості! Сьогодні ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам’ять геіального поета, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, побачити той складний шлях, яким він пройшов.

Ведучий 1. Прийшла весна.. Зійшли сніги.Лагідно посміхається сонечко. Такого ж березневого дня колись принесли лелеки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його назвали Тарасом.

   СЦЕНА 1

На  сцені зявляється мати з дитям на руках, батько.

Мати (до батька). Дивись, який гарний син росте. Як губи складає та лоба морщить.

Батько. Гарне ми дали імя нашому синові – Тарас – бунтівник. Гарний хлопець. А що з нього вийде, хто знає.

Мати з дитиною виходить.

Ведучий 2. Тарас підростав. І все його цікавило навколо.

                      СЦЕНА 2

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синочку, правда.

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, а вона співає колискову.

Хлопчик.  А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику . ( гладить його по голові)

Мати з сином виходять.

Ведучий 1. І справді, Тарасова свічечка з кожним роком горіла все ясніше.

Ведучий 2. Ріс він швидко і дивувався красі, бо вмів її бачити.

   СЦЕНА 3

Виходить малий Тарас, роздивляється, читає.

Тарас.  Дивлюся, аж світає,

  Край неба палає,

  Соловейко в темнім гаї

  Сонце зустрічає.

  Тихесенько вітер віє,

  Степи, лани мріють.

  Між ярами  над ставами

  Верби зеленіють.

  Сади рясні похилились,

  Тополі поволі

  Стоять собі, мов сторожа,

  Розмовляють з полем.

Тарас іде до родини. За столом сидять батько, мати, дід, сестри, брати.

 Катерина (сестра). Прийшов, прийшов, приблудо! Сідай уже вечерять. Де ти бродиш, доле моя?

 Батько. Де ти був?

 Мати. Де ж ти був,питаю?

 Тарас (стиха ). Ходив на залізні стовпи дивитися, що небо підпирають. А сонце заходить на  ніч у золоті ворота, як корова у хлів. Я бачив.

 Батько. Ви його послухайте, так розповідає, ніби сам теє бачив.

 Мати. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

 Батько. Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо.

 Тарас (до діда, показує на зорі). Діду, а що це таке?

 Дід. Ото – Чумацький Шлях!

 Тарас. Дивно, що й на небі є шляхи. Тільки хто ходив ними, невже чумаки?

 Дід. Ото їдуть, їдуть межами, навколо самий степ та тиша, і ковила не шелесне. Глянуть на зорі – ото їм дорога.

 Тарас. А вони, чумаки, біля нас Чорним шляхом їдуть?

 Дід. Еге ж, Чорним.

 Тарас. А чого він Чорний, тому що чумаки чорні?

 Дід. А того він Чорний, що страшний.

 Мати. Годі вже, пізно, спати пора...Катре, допоможи покласти малих спати.

 Родина залишає сцену.

Ведучий 1. Після смерті батьків Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало...».

 Учень 1.           «Мені тринадцятий минало...»

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога ......

Уже покликали до паю,

А я собі у бур'яні

Молюся богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята!

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала .....

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

                            СЦЕНА 4

Оксана. Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе! Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш.. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем

Оксана. І розмалюєш нашу хату.

Тарас. Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду-таки малярем..

Оксана. Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда! Дивись, де твої ягната? Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж пити хочуть.

Діти вибігають.

Ведучий 1. Народжений весною, він був і залишився символом  весняного пробудження та вічного оновлення, символом незнищенності людства і людяності, в імя  яких він жив.

 

 Ведучий 2. Щовесни о цій порі великий Кобзар скликає на свято письменників, митців, усіх тих, кому не байдуже українське слово.

 Ведучий 1.  Шевченків „Кобзар”... Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

 Ведучий 2. Імя Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його „Кобзар” лежить на столі поряд із хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.

 Учень 2.     А вже бреде сліпий кобзар,

  І Гонта кличе на пожар,

  Кавказькі гори, в млу повиті,

  Рясною кровію политі,

  Чолом підводяться до хмар,

  І Катерина півжива

  Дитя в хуртечі сповива.

  Сніги колишуться над нею...

  Орел жадібний Прометею

  Криваве серце розбива.

 Учень 3.     По „Кобзарю” отім старім

  Учились грамоті щасливо;

  Росли задумані від „Дум”,

  Гострили гнів за Катерину

  І клали в серце тихий сум

  За слізну долю удовину.

  Нам снились Гонтині сини,

  Що батько вбив за честь і волю,--

  Сувора правда давнини

  Ішла, мов клятва, в нашу долю.

 Хор  виконує „Реве та стогне Дніпр широкий...”

 Ведучий 1. Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

 Ведучий 2. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на щастя для нього самого.

 На фоні тихого виконання „Думи мої...”

Учень 4.     Думи мої, думи мої,

  Ви мої єдині,

  Не кидайте хоч ви мене

  При лихій годині...

   Страшно впасти у кайдани,

   Умирать в неволі,

   А ще гірше – спати, спати

   І спати на волі –

   І заснути навік-віки,

   І сліду не кинуть

   Ніякого. Однаково,

   Чи жив, чи загинув!

  Доле, де ти? Доле, де ти?

  Нема ніякої!

  Коли доброї жаль, Боже,

  То дай злої, злої!

 Хор виконує „Думи мої...”

 Ведучий 1. Упродовж усього свідомого життя горіла і спопеляла Шевченка єдина гаряча віра й незрадлива любов до своєї знедоленої України, її народу.

 Ведучий 2. Скрізь, де б не їздив по Україні, де не зустрічався б із селянами, бачив нестерпні муки свого поневоленого народу.

   СЦЕНА 5

 Виходить Шевченко у вишитій сорочці. Довкола нього збирається гурт селян з граблями, косами.

 Дід.              Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе!

 Селянин.   Пани-кати...

  Латану свитину з каліки знімають,

  З шкурою знімають, бо нічим обуть

  Княжат недорослих!

 Дівчина.  ...А он розпинають

  Вдову за подушне... А сина кують,

  Єдиного сина, єдину дитину,

  Єдину надію в військо оддають!

 Жінка.       А онде під тином

  Опухла дитина – голоднеє   мре,

  А мати пшеницю на панщині жне...

 Дід.           Чи Бог бачить із-за хмари

  Наші сльози, горе?

 Дівчина.    Чи довго ще на сім світі

  Катам панувати?!

 Шевченко (задумливо)

  Пани, пани!

  Схаменіться! Будьте люде!

  Бо лихо вам буде!

  Розкуються незабаром

  Заковані люди,

  Настане суд, заговорять

  І Дніпро, і гори!

  І потече сторіками

  Кров у синє море

  Дітей ваших...

 Селянин. Ех, Тарасе, не доведуть тебе до добра такі вірші

 Шевченко. А що мені буде?

 Селянин. У москалі оддадуть...

 Шевченко. Нехай!

 

Входять жандарми і заарештовують Шевченка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами.

 

Зявляється слідчий, а селяни йдуть зі сцени.

 Слідчий. У вірші під назвою „Сон” зухвало описується його імператорська величність і государиня імператриця. Ви ... зневажаєте її величність своєю просторічною мовою, у своїх крамольних віршах виливаєте всю свою жовч. Як це там ... не можу пригадати ... Смеркалося... огонь... огнем...

 Шевченко. Я нагадаю :

   Смеркалося... огонь огнем

   Кругом запалало, --

   Аж злякався я ... „Ура! Ура!

   Ура!” – закричали.

 Слідчий. Припинити!

        Государ імператор височайше повеліває: призначити Шевченка в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший  нагляд із забороною писати і малювати.

 Жандарми виводять Шевченка.

 Ведучий 1. І знову довга розлука з рідним краєм...Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати й малювати, страждання, болюча туга за рідною Україною, хвороба... Але поет не просить помилування, з-під його пера зявляються  рядки „Караюсь, мучуся. але не каюсь”. Він пише і малює, незважаючи на „височайшу” заборону.

 Ведучий 2. Вдалині від рідного краю, в пустелі, знаходив сили жити. За періоди 1847 – 1850 рр. ( Оренбург, Кос-Арал ) і 1850 – 1857 ( Новопетровська фортеця ) написав 100 віршів і 7 поем. Воля,воля і ще раз воля – ось, чого прагнула спрагла душа поета.

 Учень 5. Вірш „Мені однаково...”

  Мені однаково, чи  буду

  Я жить в Україні, чи  ні.

  Чи хто згадає. чи забуде

  Мене в снігу на чужині –

  Однаковісінько мені.

  В неволі виріс між чужими

  І, неоплаканий своїми,

  В неволі, плачучи, умру,

  І все з собою заберу,

  Малого сліду не покину

  На нашій славній Україні,

  На нашій – не своїй землі.

  І не помяне батько з сином,

  Не скаже синові: -- Молись,

  Молися, сину, за Вкраїну

  Його замучили колись, --

  Мені однаково, чи буде

  Той син молитися, чи ні...

  Та не однаково мені,

  Як Україну злії люди

  Присплять, лукаві, і в огні

  Її, окраденую, збудять...

  Ох, неоднаково мені.

 Хор виконує „Зоре моя вечірняя...”

Ведучий 1. Нелегка доля випала українському генію, та ще тяжче жилося його героям.

             СЦЕНА 6

 По черзі виходять герої Шевченкових творів, після інсценування залишаються на сцені.

1. Наймичка ( виходить на сцену)

  А я ледве додибала

  До вашої хати.

  Не хотілося на чужині

  Одній умирати!

  Коли б Марка діждатися...

  Так щось тяжко стало!

 (Стоїть,  похиливши голову)

 Автор.        Іде Марко, не журиться.

  Прийшов – слава Богу!

  І ворота одчиняє,

  І молиться Богу...

 Наймичка.Чи чуєш ти, Катерино?

  Біжи зустрічати!

  Уже прийшов. Біжи швидше.

  Швидше веди в хату!..

  Слава тобі, Христе-Боже!

  Насилу діждала!

  Під слова автора входить Марко.

 Автор.        І „Отче наш” тихо-тихо,

  Мов крізь сон, читала. 

  Ввійшов Марко в малу хату

  І став у порогу...

  Аж злякався... Ганна шепче:

 Наймичка.  Слава ... слава Богу!..

  Ходи сюди, не лякайся...

  Марку! Подивися,

  Подивися ти на мене!

  Бач, як я змарніла?

  Я не Ганна, не наймичка,

  Я ...

  Прости мене! Я каралась

  Весь вік в чужій хаті...

  Прости мене, мій синочку!

  Я ... я твоя мати..

 Автор.        Та й замовкла...

  Зомлів Марко,

  Й земля задрижала.

  Прокинувся... До матері –

  А мати вже спала.

 Марко кидається до  матері, пригортає її та плаче.

2. Лілея ( у довгій білій сорочці з розпущеним волоссям )

  За що мене, як росла я,

  Люде не любили?

  За що мене,як виросла,

  Молодую вбили?

  За що вони тепер мене

  В палатах вітають,

  Царівною називають,

  Очей не спускають

  З мого цвіту? Дивуються,

  Не знають, де діти!

  Скажи мені, мій братику,

  Королевий цвіте!..

  Нащо мене Бог поставив

  Цвітом на сім світі?

  Щоб людей я веселила,

  Тих самих, що вбили

  Мене й матір?.. Милосердний,

  Святий Боже, милий!..

3. Автор.       Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика

Як знало серденько.

Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила.

Народивши сина, пішла Катерина шукати свого милого, довго блукала голодна й холодна, поки знайшла його.

Катерина.  Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!

Де ти так борився?

Чого ж утікаєш?

Хіба забув Катерину?

Хіба не пізнаєш?

Іван.            Дура, отвяжися!

 Возьмите прочь безумную!

 

Катерина.  Кого? Мене взяти?

За що ж, скажи, мій голубе?

Кому хоч оддати

Свою Катрю, що до тебе

В садочок ходила,

Свою Катрю, що для тебе

Сина породила?

Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!

Наймичкою тобі стану...

З другою кохайся...

З цілим світом... Я забуду,

Що колись кохалась,

Що од тебе сина мала,

Покриткою стала...

Покриткою ... Який сором!

І за що я гину!

Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина.

Не покинеш?.. Серце моє,

Не втікай од мене...

Я винесу тобі сина....

Автор.       Кинула стремена

Та в хатину. Вертається,

Несе йому сина.

Несповита, заплакана

Сердешна дитина..

Катерина.  Осьде воно, подивися!

Де ж ти ? заховався?

Утік!.. Нема!.. Сина, сина

Батько одцурався!

Москалики! Голубчики!

Візьміть сиротину;

Візьміть його та оддайте

Старшому за сина.

Візьміть його... бо покину,

Як батько покинув,--

Бодай його не кидала

Лихая година!

Гріхом тебе на світ Божий

Мати породила;

Виростай же на сміх людям!

Автор.       На шлях положила.

Та в ліс з шляху, як навісна!

Біга Катря боса лісом,

Біга та голосить;

То проклина свого Йвана,

То плаче, то просить.

Вибігає на узлісся;

Кругом подивилась,

Та в яр... біжить... серед ставу

Мовчки опинилась.

Катерина. Прийми, Боже, мою душу,

А ти – моє  тіло!

Автор.        Шубовсть в воду!.. Попід льодом

Геть загуркотіло.

Чорнобрива Катерина

Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом –

І сліду не стало.

4.    На сцену виходить Перебендя з хлопчиком-поводирем. Вони мовчки йдуть через сцену.

 Автор.       Перебендя старий, сліпий, --

  Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хто сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює й  ночує.

Нема йому в світі хати:

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже;

Сяде собі, заспіває:

«Ой не шуми, луже!»

Заспіває та й згадає,

Що він сиротина,

Пожуриться, посумує,

Сидячи під тином.

5.            Звучить мелодія „По діброві вітер виє”

      Виходить Маряна-Тополя.

 Маряна. Хоче мене мати заміж дати.

                      Плаче. Входить мати.

 Мати.      Чого плачеш, моя доню?

 Маряна.   Матусенько, голубонько!

  Не губіть ви мою долю!

  Оддай мене, моя мамо,

  Та не за старого,

  Оддай мене, моє серце,

  Та за молодого.

 Мати.         Дочко моя, Маряно,

  Оддам тебе за пана,

  За старшого, багатого,

  За сотника Івана.

 Маряна.   Умру, серце-мамо,

  За сотником Іваном.

 Мати.       Не вмреш, будеш панувати,

  Будеш діток годувати.

 Маряна.   Не хочу я панувати,

  Не піду я , мамо!

  Рушниками, що придбала,

  Спусти мене в яму.

  Нехай попи заспівають,

  А дружки поплачуть:

  Легше мені в труні лежать,

  Ніж його побачить.

  Піду в найми, піду в люди,

  А за сотником не буду.

                   Відходять.

 Автор.       Не слухала стара мати.

  Робила, що знала.

  Все бачила чорнобрива, --

  Сохла і мовчала.

  Пішла вночі до ворожки,

  Щоб поворожити:

  Чи довго їй на сім світі

  Без милого жити?

  Пішла, вмилась, напилася,

  Мов не своя стала.

  Вдруге, втретє, та, мов сонна,

  В степу заспівала.

 Маряна (входить і співає)

  Плавай, плавай, лебедонько,

  По синьому морю,

  Рости, рости, тополенько,

  Все вгору та вгору!

  Рости тонка та висока,

  До самої хмари,

  Спитай Бога, чи діжду я

  Чи не діжду пари?

 Автор.        Зілля дива наробило –

  Тополею стала.

  Не вернулася додому,

  Не діждала пари;

  Тонка-тонка та висока –

  До самої хмари.

 Хор виконує пісню „По діброві вітер виє”.

 Учень 6.    Гордий, величний, палкий і нескорений

  Наш незабутній славетний Кобзар,

  Лине в безсмертя над нивами й горами

  Помислів, дум і сердець володар.

 Учень7.       Ти ж свою музу шляхами колючими

   Вів мимо синіх гаїв і дібров,

   Там, де народ України замучений

   Звівсь, щоб помститись за сльози й за кров.

 Учень 8.     Доля з тобою ніяк не лукавила,

  В руки торбину порожню дала.

  І в хуртовину, що крила розправила,

  За Катериною вслід повела.

 Учень 8.      В сяйві пожарів пішла з гайдамаками,

    Лютої помсти світила вогні,

    В чорній неволі з Оксаною плакала,

    Слала катам свій караючий гнів.

 Учень 10.      Каратись, мучитись,страждати,

  Не застогнати і на мить.

  Із кріпаків піти в солдати

  І в тому пеклі не згубить

  Людської правди ні росини,

  Все зберегти в душі святій

  І через горе України

  Усіх знедолених на бій

  Покликати і научати,

  Як бідарю на пана йти....

  О чудодійна земле-мати,

  Якого сина маєш ти!

Учень 11.     Ні! Пломінь той в душі не згас,

   Що запалив колись Тарас,

   Як я маленьким школярем

   Вночі ридав над „Кобзарем”.

   І проклинав у гніві світ,

   Що кинув Катрю десь під лід,

   Що в рекрути загнав братів, --

   Я захлинався і німів...

   І падаючи на постелю,

   У сні я кидався на скелю

   І відбивався від орла,

   Що тіло дер моє зозла.

   Обагрений в гарячій крові,

   Я Прометею рвав закови!

   І з ним страждав,

   І з ним палав,

   Йому життя навік віддав.

   З тих пір горю я ночі й дні

   У Прометеєвім вогні.

 Учитель.   Перегорнули ми останню сторінку „Кобзаря”, доторкнулися душею до палкого й нескореного серця поета. А пісні, які співали сьогодні, вже півтора століття співає український народ, а скільки  ще співатиме – залежить від нас з вами. Адже нам творити долю української пісні, української мови, українського народу. Тож нехай „Заповіт” великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбуття.

Тож, заспіваймо його, беручи у своє серце кожне адресоване нам через віки слово.

Усі в залі встають і співають „Заповіт”.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83065. Разработка АИС «Работа отдела кадров» 6.6 MB
  Цель разработки – облегчить работу сотрудникам отдела кадров, уменьшить время затрачиваемое на составление различных отчётов. В процессе работы построена функциональная и инфологическая модель предметной области с использованием CASE – средств, разработана структура база данных.
83066. Разработка игры Сапёр 70.5 KB
  В данной работе реализованы многие технологии и решены проблемы, с которыми придётся столкнуться программистам при разработке программ в реальной жизни, такие как создание окна и его элементов, обработка сообщений Windows, рисование изображений, работа с системным реестром, использование ресурсов.
83067. Расчет калькуляции себестоимости ТО и ТР строительных и дорожных машин 205.87 KB
  Диагностирование при ТО проводят для определения его необходимости и прогнозирования момента возникновения неисправного состояния путем сопоставления фактических значений параметров, измеренных при контроле, с предельными.
83068. Преимущества совместного пребывания матери и новорожденного 147.5 KB
  Причем под термином современные перинатальные технологии здесь подразумевается прежде всего: выкладывание малыша на живот мамы сразу же после родов раннее прикладывание малыша к груди присутствие супруга на родах совместное пребывание в послеродовых отделения мамы и ребенка свободное грудное вскармливание.
83069. Развитие расчетов с использованием платежных карточек в Республике Беларусь 108.06 KB
  Цель работы: определить теоретические аспекты организации расчетов на основе пластиковых карт провести анализ и оценку организации расчетов с использованием карт в Республики Беларусь а также установить направления совершенствования организации расчетов.
83070. Взаємозв’язок батьківського виховання та самооцінки підлітків 334.5 KB
  Актуальність теми полягає в тому, що в даний час все більше уваги приділяється самооцінці підлітка, а батьківське виховання впливає на самооцінку підлітка. Батьки є першою соціальним середовищем дитини і саме вони надають найбільш значущий вплив на становлення і формування багатьох рис особистості...
83071. Роль менеджмента и управления. Модели менеджмента 83.46 KB
  Менеджмент – моделирование или разработка и социально-экономических систем, их управление, с целью как можно эффективнее их использовать. Главной задачей менеджмента является достижение эффективности производства путем улучшения потребления ресурсного потенциала организации.
83072. Разработка сцинтилляционного детектора нейтронного излучения 1.65 MB
  Стремительное развитие электроники и вычислительной техники оказалось предпосылкой для широкой автоматизации самых разнообразных процессов в промышленности, в научных исследованиях, в быту. Реализация этой предпосылки в значительной мере определялась возможностями устройств для получения...
83073. Теоретические аспекты мерчандайзинга на торговом предприятии 2.2 MB
  Система мерчандайзинга применяется как на малых торговых предприятиях так и больших таких как ОАО Магнит. В данной главе курсовой работы будет проанализирована маркетинговая деятельность а также рассмотрены все инструменты мерчандайзинга используемые в розничной сети Магнит города Оренбург.