76271

Сутність та роль фінансової звітності

Реферат

Финансы и кредитные отношения

Саме завдяки фінансовій звітності рівень достовірності якої підтверджено аудитором формуються передумови здійснення значних фінансовогосподарських операцій. Ці вигоди можливо отримати завдяки ефективному використанню достовірної облікової інформації яка міститься у фінансовій звітності...

Украинкский

2015-01-30

68.64 KB

0 чел.

15

Вступ

  1.  Сутність та роль фінансової звітності
  2.  Користувачі фінансової звітності та їх класифікація
  3.  Інформаційні інтереси користувачів фінансової звітності

Висновки

Список використаних джерел

 Вступ

Сучасне суспільство характеризується відкритістю економік та глобалізацією. В цих умовах основою для визначення цінності компанії є фінансова звітність, яка формується в системі бухгалтерського обліку і повинна відповідати критеріям достовірності, точності та повноти. Саме завдяки фінансовій звітності, рівень достовірності якої підтверджено аудитором, формуються передумови здійснення значних фінансово-господарських операцій.

Сучасне конкурентне середовище характеризується жорсткою боротьбою за економічними ресурсами та вигодами. Ці вигоди, можливо отримати завдяки ефективному використанню достовірної облікової інформації, яка міститься у фінансовій звітності контрагентів суб’єкта господарювання. В умовах економічної боротьби за ресурси та ринки посилюється необхідність у повній та достовірній інформації учасниками економічного процесу з метою зменшення ризиків притаманних ринковим відносинам та досягнення відносного рівня впевненості у виборі альтернативних рішень. Фінансовій звітності в цих умовах належить вирішальна роль, адже лише вона є тим загальнодоступним джерелом, що містить інформацію про діяльність підприємства.

Кожен учасник економічного процесу завжди керується економічною доцільністю та ефективністю у прийнятті тих чи інших рішень на основі доступної йому інформації. Світова економічна криза, входження авангардних країн в депресію та банкрутство багатьох транснаціональних компаній накладають свій відбиток на прозорості фінансової інформації. Тому в даних умовах постала нагальна потреба в переосмисленні ролі фінансової звітності для основних її користувачів і вироблення на цій основі ефективного механізму вимог до фінансової звітності.

  1.   Сутність та роль фінансової звітності

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством [1].

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб [9].

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обгрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

  1.  підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаход- ження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);
  2.  дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;
  3.  валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;
  4.  облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки у політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);
  5.  іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [1].

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обгрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності — невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості:

  1.  дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;
  2.  достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;
  3.  порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;
  4.  доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому [2].

Відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, фінансова звітність складається з наступних елементів:

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами).

Підприємства можуть не наводити статті, за якими відсутня інформація до розкриття (крім випадків, якщо така інформація була в попередньому звітному періоді), а також додавати статті із збереженням їх назви і коду рядка з переліку додаткових статей фінансової звітності.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. При складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту.

Основними принципами, на яких грунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

  1.  обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
  2.  повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
  3.  автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
  4.  послідовність — послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у примітках до фінансової звітності;

  1.  безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
  2.  нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
  3.  превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною, формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);
  4.  історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
  5.  єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;
  6.  періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [1].
  7.   Користувачі фінансової звітності та їх класифікація

Посилення ролі бухгалтерської звітності в економічних процесах визначається системою інтересів і потреб користувачів звітної інформації. Першим і основним етапом розвитку механізму інформування користувачів інформації звітності є вивчення їх складу, основних груп та інформаційних зацікавленостей даних користувачів.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", користувачами звітності визнаються фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. В даному визначенні не зазначені також держава та міждержавні організації, які використовують облікову інформацію щодо результатів господарювання підприємств для прийняття рішень на більш високому рівні [2].

В Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів зазначається, що користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації [4].

За часів існування планової економіки основним користувачем звітної інформації була держава в особі державних органів управління – міністерств, відомств, податкових органів. Тільки держава, як основний власник підприємств і одночасно, інвестор була зацікавлена в результатах господарювання, а також перевіряла рівень виконання державних планів. Звітність тоді служила засобом контролю підприємств.

Взагалі всіх користувачів фінансової звітності в теорії обліку можна поділити на внутрішніх та зовнішніх стосовно підприємства.

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

  1.  власники підприємства;
  2.  управлінський персонал;
  3.  робітники і службовці підприємств.

Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

  1.  ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори);
  2.  органи державного і міжнародного регулювання та контро-лю(органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);
  3.  фінансові аналітики та радники;
  4.  широка громадськість (громадські організації, профспілки) [10].

Класифікація наведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Користувачі облікової інформації.

  1.   Інформаційні інтереси користувачів фінансової звітності

Інтереси користувачів фінансової звітності формуються відповідно до їх класифікації. Відомо, що користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

1. Інвестори. Особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам від цих інвестицій, їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди.

2. Працівники. Працівники і групи їх представників, зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість.

3. Позикодавці. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені своєчасно.

4. Постачальники та інші торгові кредитори. Постачальники та інші торгові кредитори зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта.

5. Клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього.

6. Уряди та урядові установи. Уряди та урядові установи зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про національний дохід та інших даних.

7. Громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства різним чином. Наприклад, підприємства можуть здійснювати суттєвий внесок у місцеву економіку різними шляхами, в тому числі шляхом забезпечення зайнятості і здійснення патронажу серед місцевих постачальників. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості через надання інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у добробуті підприємства та обсягів його діяльності [13].

Хоча фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх цих користувачів, існує ряд потреб, які є спільними для всіх користувачів інформації. Оскільки інвестори є постачальниками венчурного капіталу підприємству, подання фінансових звітів, які відповідають їхнім потребам, також відповідатиме більшості потреб інших користувачів фінансових звітів.

Відповідальність за складання і подання фінансових звітів підприємства в першу чергу несе керівництво підприємства. Керівництво також зацікавлене в інформації, яку містять фінансові звіти, хоча воно має доступ до додаткової управлінської та фінансової інформації, яка допомагає виконувати функції планування, прийняття рішень та контролю. Керівництво може визначати форму й зміст такої додаткової інформації, яка б задовольняла його власні потреби. Але відображення подібної інформації виходить за межі даної концептуальної основи. І все ж, фінансові звіти, що публікуються, базуються на інформації, яку використовує керівництво і яка стосується фінансового стану, результатів діяльності та змін у фінансовому стані підприємства [15].

 Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначаються П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Фінансова звітність являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів та містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання: забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи державної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Фінансові звіти складаються багатьма підприємствами і надаються зовнішнім користувачам у багатьох країнах світу. І хоча такі фінансові звіти можуть виглядати однаково, вони відрізняються один від одного, оскільки кожна країна має свої соціальні, економічні та законодавчі особливості. Крім того, при встановленні національних вимог беруться до уваги потреби різних користувачів фінансових звітів.

 Список використаних джерел

  1.  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 1999 р. № 996.
  2.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  3.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  4.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  7.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.
  8.  Бутинець Т.А., Чижевські Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів. // За ред. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. – 627 с.
  9.  Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: 2001: Навчальний посібник // За ред. М.В.Кужельного. – К.: А.С.К., 2001. – 272 с.
  10.  Сопко В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
  11.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. Навч. посібник. – К.: А.С.К., 1997.
  12.  Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. – К.: Лібра, 1999
  13.  Учебно-практическое пособие "Курсом реформ – учет 2000". – Днепропетровск: ООО "Баланс-клуб", 2000. – 336 с.
  14.  Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник // Под ред. Е.С. Стояновой. – М., 1997
  15.  Финансовый менеджмент: учебник для вузов // Г.Б.Поляк, И.А. Анодис, Т.А.Краева и др., под ред. Г.Б.Поляка. – М.: Финансы ЮНИТИ, 1997. – 518 с

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65769. Чрезвычайные ситуации техногенного характера и защита населения от их последствий 28.62 KB
  В зависимости от масштаба чрезвычайные происшествия ЧП делятся на аварии при которых наблюдаются разрушения технических систем сооружений транспортных средств но нет человеческих жертв и катастрофы при которых наблюдается не только разрушение материальных ценностей но и гибель людей.
65770. Славяне и тюрки. Присоединение к России среднего и нижнего Поволжья и Приуралья 35 KB
  Тюрки вторая по численности народность России после славян. в России проживало 11 млн. Однако по официальным источникам мусульмане чью основную массу составляют тюрки составляют 20 населения России.
65771. Фазы национального движения и национальный вопрос в программах и деятельности политических партий Украины и Белоруссии 19.61 KB
  В ходе третьей фазы обретала жизнь завершенная социальная структура и движение подразделялось на консервативно-клерикальное либеральное и демократическое крылья каждое из которых имело свою собственную программу Либеральные и консервативные партии...
65773. Современная концепция маркетинга 69.59 KB
  В настоящее время в теории маркетинга выделяют 5 концептуальных подходов к его организации. Концепция чистого маркетинга может быть кратко охарактеризована девизом Производить то что продается а не продавать то что производится.
65775. Опасности, возникающие в повседневной жизни и безопасное поведение 212.5 KB
  Понятие пожарной опасности Понятие пожарная опасность емко и многогранно. В этом случае пожарная опасность обуславливается видом объекта степенью горючести обрабатываемых производимых или потребляемых материалов технологической культурой производства и степенью точности...
65776. Вестфальская система МО 14.33 KB
  Закончившаяся поражением Франции и триумфальной победой бисмарковской Германии привела к установлению недолгого Франкфуртского мира ставшего третьей модификацией Вестфальской системы международных отношений. Эта война закончившаяся тотальным поражением Германии Японии и их союзников создала...
65777. ИСТОРИЯ И ОРГАНИЗАЦИЯ ДЕЛОПРОИЗВОДСТВА В БЕЛАРУСИ 593.5 KB
  В этот период утверждается система органов центрального и местного управления определяется состав документов регламентирующих все стороны государственной и частной жизни. Статуты широко известные в государственных учреждениях разных инстанций послужили образцом для писцов последующих десятилетий и источником грамматических средств...