7660

Історія української літератури (20 ст.)

Лекция

Литература и библиотековедение

Історія української літератури (20 ст.) Загальна характеристика українського літературного процесу 20 ст. Загальні особливості української культури 20 ст. Особливості розвитку української культури і літератури в 20-х рр. Трагедія україн...

Украинкский

2013-01-27

59.5 KB

70 чел.

Історія української літератури (20 ст.)

Загальна характеристика українського літературного процесу 20 ст.

  1.  Загальні особливості української культури 20 ст. 2. Особливості розвитку української культури і літератури в 20-х рр.. 3. Трагедія української культури в період сталінізму.

Культура й література 20 ст. визначається політичним чинником. Ще однією особливістю був не еволюційний шлях розвитку, а різкі зміни. Відбувалася бюрократизація життя. До середини століття Україна територіально належала до різних держав: СРСР, Румунія, Словаччина тощо, що також впливало на літературний процес. Остаточно Україна територіально оформилась після приєднання криму, в 1954 р. Ще один фактор – еміграційний. Майже усім письменникам-емігрантам притаманна історіософічність. Література розвивалась двома потоками: власне українська та діаспорна. Для радянського союзу була характерною заборона для української літератури, забуття багатьох достойних імен. Література першої половини 20 рр. була позначена активним становленням тоталітарного режиму. Владою були здійснені такі кроки: знищення політичної багатопартійності, використання ЗМІ для впливу на громадську думку, створення позитивного іміджу (цензура забороняла будь-яку негативну інформацію, яка б могла зашкодити позитивному образу влади, а звідси випливає, що інформація була неправдивою). 20 рр. позначені українізацією. Інтелігенція була розчарована в більшовиках, а тому останні, щоб прихилити її на свій бік, із 1923 р. проводили політику коренізації. Література має іти слідом за життям. Партія більшовиків ставила перед літературою іншу мету: спочатку потрібно написати про красиве життя, а потім воно з’явиться. Створювалася ілюзія щастя, справедливого соціального ладу, найкращого суспільства в світі тощо. Правдива ж література була приречена. В літературі відбуваєтАься певне протиставлення міста й села. Темою літератури є місто. Напрямів впливу більшовиками на літературу було два. адміністративний (цензура, заборона друкування, фільтрація надходжень книжок із-за кордону, монополізація видавничої справи). В 1922 р. при ЦК КПБУ було створене Центральне управління у справах друку. Другий напрям – ідеологічний - здійснювали відділи агітації та пропаганди. Письменникам наказували, про що треба писати. В цей час створюється багато мистецьких організацій: «Плуг», «Гарт» тощо - все мало бути прибрано до рук, організовано й контрольовано. Заганяючи письменників в організації, влада намагалася уніфікувати жанрово, стильово, тематично всю літературу. Літературна дискусія призвела до розмежування в середовищі письменництва. Хвильовий очолює один табір, Пилипенко – другий. Перший виступає проти використання літератури, як політичного інструменту. Хвильовий програв. Сталін пише, що політика українізації виявилась шкідливою. Починається переслідування опозиціонерів. Дискусія була поштовхом до згортання українізації, в її результаті були вироблені основні методи боротьби більшовиків з опозиціонерами, відбувся розкол у письменницькому середовищі за лояльністю до режиму. У 1928 р. з’явився часопис «Літературний ярмарок». Вишня, Хвильовий вдалися до езопівської мови й натяками, шаржами висміювали владу. В 1929 р. з’являється організація «Пролітфронт», що стало початком занепаду української літератури. В 1932 р. були ліквідовані всі письменницькі організації. Тоді ж створено «Спілку письменників України».

План семінарського заняття. Михайло Коцюбинський, традиції і новаторство у творчості письменника.

1. Історична зумовленість появи українського модернізму на перехресті «філософії життя» та «філософії серця». 2. Імпресіоністична манера М. Коцюбинського. Філософське осмислення дійсності в його творах. 3. Психічні механізми створення новели «Сон» М. Коцюбинського. 4. Експресіонізм В. Стефаника на прикладі його новел «Сини» і «Сама-самісінька». Твори Коцюбинського, які потрібно проаналізувати: «Інтермеццо», «Цвіт яблуні», «Сміх», «Персона Ґрата».

Ольга Кобилянська. Етапи творчого зростання.

  1.  Тема аристократизму душі у творчості Кобилянської на прикладі творів «Вальс меланхолійний», «Людина», «Царівна», «Апостол черні». 2. Феміністичні та анти народницькі мотиви в новелі кобилянської «Вальс меланхолійний».

17 вересня 2012

Розстріляне відродження.

  1.  Література – найефективніший вид пропаганди. 2. Становлення опозиційної літератури. 3. Літературна дискусі 1925 – 1928 рр.

Після революції частина письменників емігрувала, інша – спробувала знайти компроміс з владою, ще інша – ігнорувати її, а дехто перейшов у відкриту опозицію. Дуже багато письменників перейшло на бік радянської влади цілком свідомо, бо вірили в те, що вона допоможе становленню України (Куліш, Хвильовий, Сосюра тощо). Приваблювала їх модерністськість більшовицької ідеології. Українську революцію очолили діячі старшого покоління. Вони були реалістами. А молодь сповідувала інші принципи: обурювалась безплідною балаканиною, бездіяльністю, непослідовністю Центральної раади, захоплювалась цілеспрямованістю, єдністю більшовиків. В 1919 р. в середовищі українських комуністів була проголошена мета: захист незалежності і неподільності УРСР. Яскравим прикладом є діалектика Хвильового. Спочатку він був за Центральну раду, УНР, але потім розчарувався (знову ж таки через непослідовність, бездіяльність). Переживши складну душевну перебудову, письменник прийняв комунізм. Така сама метаморфоза сталася з Кулішем. Залучивши до себе шляхом обману багатьох митців, більшовики зрозуміли, якою силою є література. Основний постулат більшовиків – диктатура пролетаріату, який не передбачає плюралізму думок. Будь-який вияв життя повинен бути корисним для влади. Все, що її не підтримує – загроза, яку потрібно викорінити. Література для більшовиків – це не є правда життя, а лише вид пропаганди. Потрібно було створити ідеальний образ життя при комунізмі. Комуністи розуміли, що письменник – людина незалежна, тому потрібно знайти метод впливу, а точніше, - зламати, поставити на службу, зробити його залежним від партії фізично й духовно. Була введена жорстка монополія на зміст друкованого слова й думки. Постанова 1920 р. «Про пролитарську культуру» і 1925 «Про політику партії в галузі художньої літератури» офіційно закріпили цю легітимацію і література перетворилася на інструмент політичної боротьби. Право на існування мали лише про більшовицькі твори. Органом цензури був «Головліт», без дозволу якого не могла вийти жодна книжка. У періодичних виданнях роль цензора відводилася головному редактору. Партія перебрала на себе монополію на видавничі засоби. Основним стає «Державне видавництво України». В період НЕПу з’явилися приватні підприємства, друкарні (дві приватні й кілька напів приватних). Партією було виховано цілу когорту критиків. Деякі твори оцінювали навіть самі вожді. Партія узалежнила рівень пматеріального забезпечення письменника від рівня відданості партії. Мистецькі спілки стали методом приборканне невдоволених. Дуже показовим прикладом є зміна погляді Тичини. Неокласиків іменували махровими націоналістами. Одним із провідних мотивів їх творчості був протест.Причини виступу українських опозиціонерів: невідповідність романтично-волюнтаристських ідей письменників комуністичним реаліям; Метод соціалізму не давав можливості адекватно відобразити життя; пробудження національної свідомості в результаті українізації; економічна лібералізація (НЕП). Літературна дискусія. Повстання проти соцреалізму, феномен відродження ініціював Хвильовий.

Кобилянська та літературна дискусія.

24 вересня 2012

Новаторство неоромантичної драматургії Лесі Українки.

1. Вольові імперативи письменниці, особливості неоромантизму. 2. Леся Українка про сутність мистецтва та роль митця у суспільстві на прикладі творів «Давня казка», «У пущі», «Вавилонський полон». 3. Новий тип особистості у драмах Лесі Українки «Касандра», «Одержима», «Лісова пісня», «Камінний господар». Третє питання поділити між собою. 4. Трагедія українства в драматичній поемі «Бояриня».

1 жовтня 2012

Ідейно-естетичні пошуки української поезії 20-х – початку 30-х рр.. 20 ст.

1. Поетичний рух в українській літературі 20-х – 30-х рр.. 20 ст. 2. Творчі портрети поетів українського ренесансу. 3. Поети празької школи.

Почитати книгу Володимира Даниленка – Лісоруб у постелі.

В українській ліриці цього періоду поєднуються соціальна романтика та глибоке осягнення реалістичної дійсності. Представниками зазначеного періоду в поезії були: Тичина, Сосюра, Зеров, Плужник, Поліщук тощо. Творчий пошук цих поетів викликав неоднозначні відгуки критиків. Критика пролетарського напряму, звісна річ, була негативною. Одним із талановитих поетів цієї доби був Майк Йогансен (1885 – 1937 рр.). Він був поетом, прозаїком, журналістом, філологом, спортсменом. Поет виступав проти будь-яких регламентацій в поезії, говорив, що людина від природи повинна бути вільною, був прихильником вільного виявлення людської натури. Герої творів прагнуть свободи, волі, щастя, повноти буття. Майбутнє повинно існувати для людини, вона повинна бути в центрі всього. Йогансен є доволі суперечливою постаттю. Його сприймали романтиком, але сам себе він таким не вважав. Дуже скептично ставився до своєї поезії, сприймав себе швидше я к прозаїка. Збірки: «Кроковеє коло», «Ясен», «Блади про війну про відбудову». Відрізнявся дуже тонким поетичним стилем. Він був філологом, тому дуже часто використовував звукопис, звукову метафору. Його поезію вважали доволі складною для сприйняття. Валер’ян Поліщук (1897 – 1937 рр.). Поліщук є представником протилежного Йогансові напрямку в літературі. Його можна назвати співцем науково-технічної революції. Справжнє захоплення викликали в нього літаки, автомобілі тощо. Поліщук був поетом-урбаністом, співцем міста, його віршам притаманний оптимізм, поривання в обов’язково щасливе завтра. Твори: триптих «Металеві віхи», вірші «Радіо», поема «Асканія-нова». Жанри віршів різноманітні. Глизько на початку своєї творчості належав до кола панфутуристів, але дуже швидко відійшов від них. Перша збірка «За усіх скажу» була надзвичайно світлою. Плужник (1898 – 1938) писав двострофні невеличкі вірші, дуже глибокі за своїм змістом. Митець полемізував із поезією Поліщука, Сосюри. Писав він і поеми, зокрема «Галілей». За життя поета світ побачили лише дві його збірки: «Дні» та «Рання осінь». Ще одним яскравим поетом  Фальківський (1893 – 1934 рр.). Він був колишнім чекістом, брав участь у громадянській війні. Збірки: «Обрій», «На пожарищі», «Полісся». Найбільш типовим є вірш «Зійшлись обоє на багнетах». Поет намагався розв’язати проблему революційного обов’язку та етичної традиції народу. Митець шукав моральні підвалини революції. Світзинський (1885 0 1941 рр.), поет видав лише три збірки. Партійна критика причепила йому ярлик фаталіста, тому поет практично не друкувався. Основною темою поезії була природа, людина на лоні цієї природи. До празької школи входили (емігранти): Мосендз, Теліга, Ольжич, Лівицька-Холодна, Маланюк, Степанович. Празька школа – це не організація, а просто близькі за духом митці. Основи гурту склали учасники визвольних змагань, які емігрували або були інтерновані в табори. В 1922 р. гурток таборових письменників провів організаційні збори, де й обговорили питання діяльності українського письменства. Саме після цього і виникло літературне об’єднання. У Празі були дуже сприятливі умови для українства. Митці виховувалися на європейських цінностях, тому в основу своєї поезії поклали історичну пам’ять народу. Ця поезія називається історіософічною. Пражани зазнали значного впливу ідеології Донцова – інтегрального націоналізму. Основною проблематикою творчості пражан є осмислення і переосмислення історії. Основною ж персоною історії вони вважали націю.

15 жовтня 2012

Семінар № 5. Явище модерної драматургії В. Винниченка в контексті розвитку європейського театру.

  1.  Драматичне, суперечливе поєднання у творчості особистості Винниченка принципів соціальної заангажованості та художньої свободи. 2. Принципи модернізму у прозі та драматургії Винниченка на прикладі творів «Записки кирпатого Мефістостофеля», «Чорна пантера і білий ведмідь». 3. Теорія «чесності з собою» у творах Винниченка на прикладі творів «Чесність із собою», «Мементо», «Щаблі життя». 4. Трагедія українського народу під час поразки національної революції 1918 р. на прикладі твору «Між двох сил».

Семінар № 6. Особливості художнього процесу 20 – 30 рр. 20 ст. Творчість М. Хвильового.

  1.  Репродукування літературної дійсності 20 рр. у контексті тогочасного національного та соціального життя. 2. Онтологічна проблематика літературної дискусії 1925 – 1928 рр. 3. Розкриття анти людської суті революції в новелі Хвильового «Я романтика». Порівняння з повістю Антоненка-Давидовича «Смерть» та поезією Євгена Плужника. 4. Неореалізм в українській літературі. «Місто» Валер’яна Підмогильного – проблема людського існування. 5. Новаторська драматургія М. Куліша. Твори: комедії «Мина Мазайло», «Народний малахій», трагедія «Патетична соната», «Маклена граса». 6. Висвітлення перебігу репресивних заходів радянської влади проти творчої інтелігенції України, пояснення мети більшовицького терору. 7. Історична зумовленість соцреалізму – штучного напряму в літературі та мистецтві. 8. Твори неперебутньої художньої вартості, що виникли всупереч доктрині соцреалізму: Бажан «Труна Тимура», Яновський «Чотири шаблі», лірика Свідзинського, «Людолови» Зінаїди Тулуб, п’єса Кочерги «Ярослав Мудрий».

Семінар № 7. Творчість Олександра Довженка.

  1.  Новелістика О. Довженка, спроби відновлення іманентних основ художньої на рації (відтворення дійсності). 2. Інтерпретаційні колізії воєнної дійсності у кіноповісті Довженка «Україна в огні». 3. Пошуки варіантів художньої правди в «Повісті полум’яних літ». 3. Особливості поетики творів О. Довженка. Прочитати щоденник Довженка.

Семінар № 8. Українська еміграційна література. Творчість Богдана-Ігоря Антонича.

  1.  Рух від «філософії життя» до «філософії чину» у творчості української еміграції міжвоєнного двадцятиліття. 2. Історична зумовленість постання Празької школи, загальна характеристика її стильових ознак. 3. Історична лірика Євгена Маланюка (у порівнянні з доробком Юрія Дарагана, Олеся Ольжича, Стефановича, І. Лятуринської). 4. Полеміка представників Празької школи з редактором журналу «Літературно-науковий вісник» Дмитром Донцовим та іншими емігрантами про сутність та призначення мистецтва. 5. Винятковість та закономірність творчої постаті Богдана-Ігоря Антонича в українській літературі. 6. Антонич – на тлі західно-української літератури міжвоєнного двадцятиліття. 7. Плюралістичний принцип – визначальна риса поетичного мислення Антонича на прикладі будь-якої збірки. 8. Філософське та онтологічне підґрунтя прийому циклізації у творчості Антонича – від окремих віршів до всього сукупного доробку. 9. Теоретичні погляди Антонича на мистецтво в його ліриці.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72130. Продажа Аляски: явный и скрытый механизм сделки 32 KB
  Великий Князь Константин в письме Горчакову из Ниццы впервые поднял вопрос об уступке Аляски США. В качестве доводов он указывал на 1 потенциальную внешнюю угрозу Русской Америки со стороны США 1. Константин также выступал за сближение с США и говорил о том что Россия должна укреплять...
72131. Открытие Русской Америки. Политика русских переселенцев по отношению к местному туземному населению 50 KB
  Для колонизаций новых территорий были необходимы рабочие руки, поэтому русские активно привлекали аборигенов, которых отправляли на добычу морского зверя. С приходом русских на Кадьяк началось формирование зависимого от них слоя населения – каюров.
72132. Проект создания «Большой нации» и «украинское возрождение» в России и за рубежом (19-начале 20 вв.) 22.63 KB
  Украинский вопрос в Российской империи изначально появился как производный от польского вопроса возникшего впервые после восстания 1830-31гг. Дело в том что польская шляхта выступила в ходе восстания с политическими лозунгами вроде за нашу и вашу свободу и намеревалась использовать...
72133. Присоединение к России Казахстана и Средней Азии 17.12 KB
  Во второй четверти XVIII века усилилось влияние России на Казахстан. Многочисленные племенные объединения казахского народа в то время составляли три жуза: Младший (имел более тесные связи с Россией), Средний( научная и культурная элита) и Старший (верхний слой - номенклатура).
72134. Присоединение к России Северного Кавказа. Кавказская война 21.81 KB
  С присоединением к России территорий Закавказья территория Северного Кавказа была как бы независимым анклавом внутри Российского государства. Кавказа вошла после присоединения Крыма. Кавказа вели очень независимую политику они вступали в Россию на условиях выполнения...
72135. Вхождение Грузии, Армении и Азербайджана в состав России 18.79 KB
  Вхождение Грузии Армении и Азербайджана в состав России. В этих условиях вхождение в состав России в начале XIX в. приоритетное место во внешней политике России занимал восточный вопрос. Особое значение в процессе утверждения России на Черном море в Крыму и на Северном Кавказе приобретало...
72136. Польский вопрос во внутренней политике РИ (1830-1917) 20.74 KB
  Постановка польского вопроса во внутренней политике РИ не случайно производится именно с 1830 г. поскольку до первого польского национального восстания национального вопроса в общероссийском масштабе не существовало в чем заключается особенность национальной обстановки в России.
72137. Формирование финской нации в составе Российского государства 21.06 KB
  Начало этому процессу было положено предоставлением автономии ВКФ на Боргоском сейме когда император обязался нерушимо хранить и оберегать финляндские законы после чего сейм принес присягу Александру I как императору всероссийскому и Великому князю Финляндскому и присягнул...
72138. Новороссия: управление, заселение, хозяйственное освоение (конец 18- начало 20 века) 30 KB
  Освоение Новороссии принимает массовый характер начиная с конца 18 века что зачастую связанно с имеем знаменитого государственного деятеля князя Потемкина которого Екатерина 2 наделила неограниченными полномочиями в отношении Новороссии.