76640

Восточные славяне в древности

Доклад

История и СИД

Однако историки сходятся во мнении что реальными предшественниками русских людей были восточные славяне принадлежащие к группе индоевропейских народов. В результате разгрома сарматами славяне продвигаются на север в лесную зону ассимилируя литовско-латышские и финно-угорские племена. Главными действующими лицами в нем были германцы и славяне.

Русский

2015-01-30

32.5 KB

0 чел.

Восточные славяне в древности

Проблема зарождения русского этноса, временные рамки, истоки и исторические корни древнерусской цивилизации являются сложной и отчасти нерешенной проблемой. В отечественной историографии по этому вопросу высказываются различные точки зрения. Однако историки сходятся во мнении, что реальными предшественниками русских людей были восточные славяне, принадлежащие к группе индоевропейских народов. Академик Б.А. Рыбаков выделяет четыре основных этапа жизни славянских племен, последовательное развитие которых привело к формированию русского этноса:

1. Развитие протославянских племен в недрах индоевропейского единства, в стороне от центров развития.

2. Обособление праславян в бронзовом веке, развитие внутренних контактов, первые встречи со степными кочевниками, освоение железа. Здесь происходит выдвижение славян среднего Поднепровья (VI-IV вв. до н. э.).

3. В результате разгрома сарматами славяне продвигаются на север в лесную зону, ассимилируя литовско-латышские и финно-угорские племена. Таким образом, образовались две зоны расселения славян: южная (лесостепная), продолжавшая традиции прародины славян, и северная, где происходило их соприкосновение с иными племенами и развитие славянского этноса протекало в более суровых условиях, чем на юге. С расширением границ территории проживания славян значительно расширились и их контакты с другими народами.

4. В период образования и развития национальной государственности - Киевской Руси - славянство вышло на европейскую и мировую арену1.

Возникновение государственности у славян относится к периоду раннего средневековья, времени, когда ушла в прошлое старая  геополитическая структура Европы, включавшая в себя Римскую империю на юге и западе континенте и «варварские племена» (германские,  славянские, балтские, финно-угорские, иранские) на севере и востоке. Новая этническая и политическая карта Европы формировалась как результат миграционного движения этих племен, получившего название Великого переселения народов (IV-VIII вв.). Главными действующими лицами в нем были германцы и славяне.  

До возникновения государства Русь на территории Восточной Европы не существовало устойчивых государственных образований (исключая греческие колонки Северного Причерноморья). На уровень государственности вышли кочевники причерноморских степей - скифы во второй половине I тыс. до н.э., но их держава пала под натиском других ираноязычных кочевников - сарматов.

Славяне до Великого переселения народов занимали, по-видимому, территорию от Верхнего Одера до Среднего Днепра. Расселение славян происходило в VI-VIII вв. по трем основным направлениям: на юг (на  Балканский полуостров), на восток и север по Восточноевропейской равнине  и на запад, в среднее Подунавье и междуречье Одера и Эльбы. Результатом расселения стало разделение славянства на три ветви:  южную,  восточную и западную.

Прародителями русского этноса являются восточные славяне - анты (поляне). Основу экономики древних славян составляло земледелие. В лесной зоне применялась подсечная система: деревья рубили, на следующий год сжигали их, золу смешивали с землей как удобрения. Если земля истощалась, то переходили на новый участок. В степных и лесостепных районах ведущей системой был перелог: обрабатываемые участки при истощении покидали и переходили на новые. Восточные славяне занимались также скотоводством, рыболовством, собирательством меда (бортничество).

Основными сельскохозяйственными культурами были пшеница, рожь, овес, просо, горох, бобы, гречиха, конопля. Для обработки почвы и уборки использовались мотыга, соха, позднее - плуг с железным лемехом, серп.

Восточные славяне проживали оседло. Жилища представляли собой полуземлянку с двух- или трехскатной крышей.

В начале I тыс. н. э. славяне жили родовыми общинами. Но высокое для своего времени развитие земледелия и появление избыточного продукта давали возможность отдельной семье обеспечивать свое самостоятельное существование. На смену родовой общине приходила община соседская, единство которой поддерживалось не кровными, а хозяйственными связями.

С VI в. н.э. у восточных славян начинается процесс разложения родовых отношений. Появление имущественного неравенства, развитие продуктообмена между различными племенами вели к образованию отдельных социальных групп. Родовая знать концентрировала в своих руках не только богатство, но и власть. О разложении первобытнообщинных отношений свидетельствовало выделение военных вождей, совершавших походы за добычей. Вокруг них складывались отряды профессиональных воинов и советников - дружины. В то же время большую роль играло народное ополчение, а для решения важнейших вопросов созывалось народное собрание - вече.

В VII в. восточные славяне объединились в племенные союзы, названия которых свидетельствуют о привязке к определенной местности: поляне (юг, район Киева), северяне (Новгород Северский, Северский Донец), полочане (р. Западная Двина, Полоть), дреговичи (от дрегва болото) (Белоруссия), радимичи (р. Сож, р. Десна), вятичи (р. Ока, Подмосковье) и т.д. Каждый из этих союзов имел свои княжения. Князьями на данной ступени общественного развития назывались племенные вожди.

В VIII-IX вв. в Восточно-Европейской равнине идет интенсивное развитие экономики. Пашенное земледелие вытесняет подсечное, выделяются ремесла, завязываются тесные торговые связи с Византией, Востоком и Западной Европой. В торговле с Востоком большое значение имеют контакты с хазарами, которые открывают славянам безопасный путь в Азию.

Развитие торговли предполагает относительно раннее существование у восточных славян городов. Летописи не приводят времени их появления. Они были «изначала» - Новгород, Полоцк, Ростов, Смоленск, Киев. Все эти города расположены на речных, торговых путях. В скандинавских сагах IX в. Древняя Русь называлась страной городов - «Гардарикой».

1 Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси [Текст] / Б.А. Рыбаков. - М.: Наука, 1987. - С. 196, 197.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22592. Права та форми власності на землю 64 KB
  Земля в Україні може перебувати у приватній комунальній та державній власності. Суб'єкти права власності на землю. а громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б територіальні громади які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядуванні на землі комунальної власності; в держава яка реалізує це право через відповідні органи державної влади на землі державної власності.
22593. Цивільне - правові угоди та договори 33.93 KB
  Угоди укладають як юридичні так і фізичні особи. Угоди бувають односторонніми для виникнення такої угоди достатньо волевиявлення однієї сторони; двосторонніми для виникнення угоди необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін; багатосторонніми для їх виникнення необхідне волевиявлення трьох і більше сторін. Деякі угоди можуть бути як платними такі безоплатними наприклад договір схову.
22594. Договір найму жилого приміщення 30.71 KB
  Договір найму жилого приміщення в будинках що належать громадянам на правах особистої власності укладається з власником будинку. Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира чи інше ізольоване житлове приміщення а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення яке хоча і є ізольованим але розмір якого менший від установленого для надання одній особі; частина кімнати або кімнат з'єднаних з іншою кімнатою...
22595. Контролер локальних дисків 63.5 KB
  Програмування контролера НГМД 765 і мікросхеми прямого доступу до пам'яті 8237. Мікросхема контролера НГМД 765 фірми NEC управляє мотором і головками накопичувача на дискетах і обробляє потоки даних що направляються в або з дискових секторів. Один контролер встановлений на платі адаптора дисків може обслуговувати до чотирьох НГМД. За винятком випадків пов'язаних із захистом від копіювання програмістам не доводиться програмувати мікросхему контролера НГМД напряму.
22596. Імітаційна модель процесора 97.5 KB
  Команда як послідовність деяких дій над даними виконується по тактам мікропрограма команди. Команда має вигляд: Код команди 1й операнд 2й операнд . Найчастіше результат команди заноситься за місцем першого операнда. Формат операндів закладається у формат команди.
22597. Визначення швидкодії обчислювальної системи 80 KB
  2; текстові операції – 0.2; файлові операції – 0.35; операції сортування – 0.15; текстові операції – 0.
22598. Робота з регістрами CMOS-memory 45.5 KB
  Приведемо тут тільки короткі зведення: Номер регістра Використання 10H тип накопичувача НГМД 12H тип накопичувача фіксованого диска 14H периферія 15H пам'ять на системній платі молодший байт 16H пам'ять на системній платі старший байт 17H загальна пам'ять молодший байт 18H загальна пам'ять старший байт 30H пам'ять понад 1 мегабайту молодший байт 31H пам'ять понад 1 мегабайту старший байт Кожний з трьох каналів мікросхеми таймера 8253 8254 для AT складається з трьох регістрів. Доступ до кожної групи з трьох регістрів здійснюється...
22599. Контроль клавіатурного вводу 32 KB
  Скенкод це однобайтне число молодші 7 бітів якого представляють ідентифікаційний номер призначений кожній клавіші. На всіх машинах крім AT старший біт коду говорить про те чи була клавіша натиснута біт = 1 код натискання або відпущена біт = 0 код звільнення. Наприклад 7бітный скенкод клавіші В 48 або 110000 в двійковій системі.
22600. Управління відеоадаптером IBM PC 35.5 KB
  Однак вона також встановлює режим екрана управляє курсором і для кольорового графічного адаптора управляє кольором. Розмір і розташування цих буферів міняється з системою режимом екрана а також кількістю заздалегідь відведеної пам'яті. Коли в буфері зберігається декілька образів екрана то кожний окремий образ називають екранною сторінкою. Цього досить для відображення одного графічного екрана без сторінок або від чотирьох до восьми екранів тексту в залежності від числа символів в рядку 40 або 80.