7673

Системи оперативно–календарного планування виробництва

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Системи оперативно–календарного планування виробництва Зміст і завдання оперативно-календарного планування Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробни...

Украинкский

2013-01-27

52.91 KB

26 чел.

Системи оперативно–календарного планування виробництва

Зміст і завдання оперативно-календарного планування

Сформована на кожному етапі планування виробнича програма підприємства повинна бути деталізована у часі та доведена до конкретних виробничих підрозділів на етапі оперативно-календарного планування. Успішне вирішення цієї задачі включає широке використання економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки та способів обробки даних, що реалізуються в рамках системи оперативно-календарного планування виробництва.

У процесі оперативно-календарного планування виконуються розрахунки та встановлюються завдання цехам, виробничим дільницями і робочим місцям по випуску конкретних виробів, вузлів і заготівок; нормативи руху предметів праці у виробництві (нормативи запасів, розміри партій, періоди їхнього запуску-випуску та ін.); календарні графіки, якими встановлюється послідовність та строки виготовлення продукції на кожній стадії виробництва.

Основними завданнями оперативно-календарного планування на підприємстві є:

1) забезпечення ритмічного виробництва відповідно до встановлених обсягів і номенклатури, а також своєчасного виготовлення та постачання продукції споживачам;

2) забезпечення рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ, що сприятиме кращому використанню виробничих активів;

3) забезпечення максимальної безперервності виробництва, тобто забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу, що сприятиме зменшенню незавершеного виробництва та прискоренню оборотності обігових коштів;

4) створення умов для розвитку передових форм організації праці, а також для автоматизації обємних та календарних розрахунків на основі використання сучасної обчислювальної техніки.

За обсягом робіт, що виконуються, у відповідності зі змістом, оперативно-календарне планування розподіляється на календарне планування та диспетчерське регулювання.

Календарне планування – це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями – в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого обєднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування включає розробку:

календарно-планових нормативів;

планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

у процесі календарного планування виконуються розрахунки завантаження устаткування та площ (обємні розрахунки);

доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць [26].

Диспетчерське регулювання – це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Основними вихідними даними для оперативно-календарного планування є:

план випуску продукції по кварталах і місяцях;

технологічний маршрут та технологічний процес обробки деталей і складання виробів із нормами часу за операціями;

режими роботи цехів, виробничих дільниць;

план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування виконується у масштабі підприємства по цехах і масштабі окремих цехів – по дільницях та робочих місцях.

У зв’язку з різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування включає встановлення цехам взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства і забезпечення узгодженості у роботі цехів при виконанні цієї програми.

Міжцехове планування спрямоване на підтримання налагодженої, ритмічної роботи основних виробничих підрозділів (заводів, цехів), забезпечення безперебійного їх постачання та обслуговування допоміжними цехами і службами.

Виробничі програми підприємства розробляються на рік із розбивкою по кварталах. Цехові оперативні виробничі програми складаються на квартал із розподілом по місяцях. Встановлюється планове завдання – програма випуску продукції в плановому періоді для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками. Календарний план регламентує строки руху продукції в цехах заводу, не розкриваючи часткових, внутрішньоцехових післяопераційних строків виробництва по кожному предмету. Диспетчеризація забезпечує облік, контроль і оперативне регулювання робіт між цехами. У процесі розробки і доведення виробничих програм до цехів, ці програми уточнюються та коректуються в залежності від результатів роботи попереднього місяця.

Міжцехове планування здійснюється виробничо-диспетчерським відділом (ВДВ) підприємства.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл номенклатури робіт, що задані календарним планом цеху між дільницями, і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходять з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування.

Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Внутрішньоцехове планування і регулювання виробництва в цеху виконує виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ), на дільниці – майстер за допомогою ВДБ.

Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися в міру розвитку або впровадження автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

У процесі розробки виробничих програм застосовується ланцюговий метод, який полягає в тому, що завдання встановлюються у порядку, зворотньому до ходу технологічного процесу, тобто від складання готових виробів до заготовки і визначення потреби у матеріалах, сировині та напівфабрикатах.

Система оперативно-календарного планування характеризується певною планово-обліковою одиницею та планово-обліковим періодом.

Планово-облікова одиниця являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва. Планово-обліковий період являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється (табл. 6.1).

Таблиця 6.1. Планово-облікові одиниці та сфера їх застосування

Планово-облікова
одиниця

Виробництво

одиничне

дрібно-серійне

серійне

багато-серійне

масове

Виробниче замовлення

+

+

+

 

 

Вузловий комплект

+

+

+

 

 

Груповий комплект

+

+

+

 

 

Машинокомплект

+

+

+

+

 

Добокомплект

+

+

+

+

+

Умовний машинокомплект

 

+

+

+

+

Деталь

 

 

+

+

+

 

Виробниче замовлення – це комплекс робіт, які виконуються на договірних із замовником засадах.

Вузловий комплект – вузол або складальна одиниця виробу.

Груповий комплект – технологічно та конструктивно однорідна група деталей, які мають спільні планово-організаційні ознаки: черговість подачі на складання, яка повторюється, однакова періодичність запуску-випуску.

Машинокомплект застосовується в умовах вузької спеціалізації та включає повний комплект вузлів і деталей, які входять у виріб.

Добокомплект складається з деталей, вузлів та всіх виробів, які підлягають виготовленню протягом доби і застосовуються при відсутності у виробничій програмі підприємства провідного виробу (виробу-представника).

Умовний машинокомплект формується шляхом зведення всієї номенклатури продукції до умовного виробу. В цей умовний виріб входять деталі, вузли і вироби, які необхідно виготовляти до певного моменту.

Деталь як планово-облікова одиниця застосовується при незмінності виготовлення продукції в серійному та масовому виробництві.

Вибір тієї чи іншої планово-облікової одиниці практично визначає наперед організацію системи оперативного планування виробництва на підприємстві.

В сучасному виробництві широко розповсюджені різні системи оперативного планування, що визначаються як внутрішньофірмовими факторами, так і зовнішніми ринковими умовами.

Система оперативного планування виробництва - це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується ступенем централізації, об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції та оформленням облікової документації. Ця система являє собою сукупність методів та способів розрахунку основних планово–організаційних показників, які необхідні для регулювання ходу процесу виробництва та споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основної характеристики будь-якої системи оперативного планування відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділом підприємства, взаємопов’язані роботи цехів та ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунків планових показників, склад супроводжуючої документації та інші. Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином, обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і плановими показниками, масштабом та типом виробництва, організаційною структурою підприємства і іншими факторами.

Найбільшого розповсюдження в теперішній час набули: подетальна, позамовна та покомплектна системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах та закордонних фірмах, а також в малому та середньому підприємництві.

Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. По цій системі планується і регулюється рух виконаних робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період-час, зміну, день, тиждень тощо. В основі подетальної системи лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційних і циклових запасів та постійна їх підтримка в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічними операціями. Тому, подетальне планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається, що має місце в умовах багатосерійного і масового виробництва.

Позамовна система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається, та невеликим обсягом виробничих послуг. В цьому випадку обєктом планування, або основною обліковою одиницею, є окреме виробниче замовлення, що включає декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника. Дана система планування базується на розрахунках тривалості виробничих циклів і нормативів випереджень, за допомогою яких встановлюється замовником або ринком потрібні строки виконання як окремих процесів або робіт, так і всього замовлення в цілому.

Покомплектна система оперативного планування застосовується, головним чином, в серійному і масовому виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовують різні деталі, що входять в збірний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При покомплектній системі планування календарні завдання виробничими підрозділами розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами, комплектними деталями на вузол, машину, замовлення, або обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності слугує для підприємства важливим засобом стабілізації виробництва.

Крім розглянутих трьох систем оперативного планування на вітчизняних підприємствах застосовуються такі їх підсистеми як: планування по такту випуску виробів, планування по запасах, планування по випередженнях, планування на склад.

Планування по такту випуску виробів передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу у відповідності з одиничним розрахунковим часом виконання взаємоповязаних робіт. Такт в даному випадку є важливим планово-економічним регулятором ходу виробництва на робочих місцях.

 Приклад. На Запорізькому автомобільному заводі діє для суміжних виробництв єдиний організаційний такт, що дорівнює 1 хв., протягом якої виконуються різні провідні процеси на синхронізованих робочих місцях станочників і збірників, а на трьох поточних лініях головного конвеєра сходять три нові автомобілі. За допомогою такту визначаються основні об’ємні і календарні показники планового випуску машин.

Планування по запасах передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасу заготівок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва. Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов’язаних виробничих ділянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих запасів, що являють собою відповідний запас заготівок. По призначенню запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційні або міжциклові. Розмір запасу може бути встановлений в деталях або днях.

Планування на склад або ринок здійснюється при випуску продукції та її постачанні на продаж в значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій. При цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитись в проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції.

Розрахункові запаси продукції повинні безперервно підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції. Якщо запас продукції знижується до запланованої точки замовлення, то необхідно підвищити його до запланованого рівня. Така система, крім “точки замовлення” передбачає також розрахунок мінімального і максимального запасів, і тому називається системою  “мінімум – максимум”. Схема руху запасів продукції по цій системі наведена на рис. 6.1.

Рис. 6.1 Схема руху запасу по системі “максимум – мінімум”

Оперативне планування виробництва відіграє значну роль в забезпеченні своєчасного випуску та постачанні продукції споживачам на основі раціонального використання ресурсів за певний проміжок часу, а його удосконалення сприяє піднесенню та зростанню ефективності виробництва в ринкових умовах.

Оперативно-календарне
планування в масовому виробництві

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності й ритмічності виробничого процесу, широким застосуванням методів потоку. Головним завданням оперативного планування в таких умовах є організація й забезпечення безперервного руху деталей і виробів за операціями виробничого потоку та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи.
У масовому виробництві використовують такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

  1.  за тактом потоку;
  2.  за термінами міжцехових подач;
  3.  за стандартними термінами міжцехових подач;
  4.  «на склад».

За застосування системи за тактом потоку для всіх виробничих підрозділів планують єдиний такт випуску.
За другої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт випуску, а для всіх інших розробляють плани-графіки, у яких зазначають терміни подання деталей і складальних одиниць в обробний або складальний цех.
За третьої системи для цехів, що випускають продукцію, планують такт, а для цехів, що обробляють деталі й виконують заготівельні операції, розробляють стандартні плани-графіки подання деталей і вузлів в обробний або складальний цех.
Систему «на склад» застосовують для планування виготовлення деталей або заготовок, за якими не враховують терміни випуску виробів. Планування їх виробництва ведуть за даними про запаси таких предметів праці на складі. Замовлення на виготовлення таких деталей видають, коли розмір запасу за ними перебуває на рівні точки замовлення.
Існує три рівні запасів: мінімальний, максимальний, запас «точки замовлення».
1. Мінімальний запас (
Zmin) — це резервний запас, який створюється на випадок збоїв у виробництві та не використовується.
2. Максимальний запас (
Zmах) створюється в момент поставки партії деталей і розраховується за такою формулою:
                                  (5.18)
де П — партія поставки, шт.
3. Запас «точки замовлення» (
Zт.з) обчислюють так:
                                    (5.19)
де
 — середньодобова потреба, шт.; Тз — термін, протягом якого виготовляється партія деталей на замовлення.
Розрахунки календарно-планових нормативів. Основними календарно-плановими нормативами в масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць та їх завантаження, розмір заділів. Для різних видів потокових ліній обчислення календарно-планових нормативів мають деяку специфіку, що випливає з особливостей ліній.
Під час планування роботи однопредметних безперервних потокових ліній визначають такт роботи ліній (
r) з формули
                                       (5.20)
де Феф — ефективний фонд часу роботи устаткування, год;
N — виробнича програма випуску деталей, шт.
Такт є вихідною величиною для організації роботи потокової лінії та всіх розрахунків руху виробничого процесу, наприклад, для обчислення ритму передавання деталі з операції на операцію тоді, коли передавання проводять не після кожного такту, а періодично, партіями, що транспортуються. Ритм передавання (
R) розраховують за формулою:
R = r n’,                                     (5.21)
де
n’ — величина транспортної партії, шт.
Такти й ритми в масовому виробництві визначають за виробами й деталями в усіх цехах і дільницях.
Для планування потокового виробництва й розроблення календарно-планових нормативів необхідні розрахунки кількості робочих місць на лінії, що забезпечить виконання змінного та годинного завдання на кожній операції.
Обчислюють кількість робочих місць (РМ) за кожною операцією за формулою
,                                      (5.22)
де
tшт — норма штучного часу з урахуванням її фактичного виконання.
Важливою умовою безперервності та ритмічності потокового виробництва є наявність і підтримання на регламентованому рівні заділів. Заділи поділяють на внутрішньолінійні (циклові) і міжлінійні (міжциклові). Внутрішньолінійні заділи визначають на лініях усіх видів, вони розподіляються на технологічні, транспортні та страхові.

  1.  Технологічні, або заділи на робочих місцях (Zтех), — це загальна кількість деталей (виробів), що перебувають на робочих місцях потокової лінії в процесі оброблення або складання. Її обчислюють так:

                               (5.23)
де
m — кількість операцій на лінії; РМі — кількість робочих місць на і-й операції; Поі — кількість предметів праці, що одночасно виготовляються на одному робочому місці на і-й операції; Пк — кількість деталей, що перебувають на контролі.

  1.  Транспортні заділи — це предмети праці, що перебувають у процесі міжопераційного транспортування, їх величина залежить від порядку передавання деталей з операції на операцію та обчислюється за формулою

Zтр = Кд (m – 1) ,                            (5.24)
де Кд — кількість деталей, що транспортується з однієї операції на іншу.

  1.  Страхові, або резервні, заділи створюють для компенсації різних збоїв і відхилень від такту роботи потокових ліній та розраховують за формулою

,                                    (5.25)
де
Тзі — час можливого збою на і-й операції, що встановлюється з досвіду, хв; т’ — кількість операцій, що страхуються на лінії.
Загальна величина циклового заділу на безперервній лінії:
Zц = Zтех + Zтр + Zстр .                              (5.26)
На перервно-потокових лініях, крім зазначених у заділі, обчислюють ще й
оборотні. Перервно-потокові лінії створюють тоді, коли неможливо синхронізувати всі операції, тобто тривалість деяких операцій не дорівнює і не кратна такту роботи. У цьому разі через різну продуктивність суміжних робочих місць створюють міжопераційні оборотні заділи. Вони можуть також формуватися й за однакової продуктивності суміжних робочих місць, якщо є зрушення в часі періодів їхньої роботи.
Оборотні заділи слугують для забезпечення безперервної роботи лінії відповідно до встановленого такту. Їхній розмір постійно змінюється від максимальної величини до мінімальної або до 0.
Міжопераційний оборотний заділ за фазами між суміжними операціями розраховують за формулою
Zоб =
Fi[(РМі/ti) – (РМі + 1/ + 1)] ,                 (5.27)
де
Fi — тривалість фази, тобто час сумісної роботи двох операцій, хв; РМі, РМі + 1 — кількість робочих місць на суміжних операціях; ti, + 1 — тривалість і-ї і (і-ї + 1) операцій, хв.
Якщо результат одержано зі знаком «+», то це означає, що на даній фазі заділ зростає, а якщо зі знаком «–», — зменшується. Однакове значення заділу на початок і кінець періоду свідчить про правильність побудови графіка.
Порядок побудови плану-графіка роботи прямотокової лінії та рух оборотних заділів розглянемо на такому прикладі.
Приклад. В обробному підрозділі підприємства встановлено прямотокову лінію. Такт її роботи під час виготовлення предметів праці конкретного виду r = 5 хв. Період обслуговування лінії Поб = 4 год. Побудувати графік роботи лінії і рух оборотних заділів за період обслуговування.
Спочатку на основі відомих норм часу за операціями (
tшт) обчислюють розрахункову РМрі і прийняту РМпі кількість робочих місць (рис. 5.5), потім час завантаження робочих місць Тз на і-й операції за період обслуговування:
Тз = Поб РМрі .                                  (5.28)
У наведеному прикладі (рис. 5.5)
Тз за операціями дорівнює:
для операції 1: 1,6 ? 4 = 6,4 станко-год;
для операції 2: 0,8 ? 4 = 3,2 станко-год;
для операції 3: 1,4 ? 4 = 5,6 станко-год.
Потім визначають регламент роботи устаткування протягом періоду обслуговування. Так, на першій операції два робочі місця: перше буде завантажено впродовж 4-х год, друге — 2,4 год, потім робітник із другого робочого місця першої операції переходить на друге робоче місце третьої операції (рис. 5.5).
Розрахунки міжопераційних заділів для наведеного прикладу.
1. Між 1-ю і 2-ю операціями.
По І фазі. До початку роботи на 2-й операції мине 0,8 год.

По ІІ фазі. Тривалість ІІ фази (на 1-й операції працюють два види устаткування, на 2-й — один) дорівнює 1,6 год.

Заділ не змінюється.
По ІІІ фазі. На 1-й і 2-й операціях працює по одному верстату. Тривалість фази — 1,6 год.

Заділ з 12 предметів праці знижується до 0.
2. Між 2-ю і 3-ю операціями.
По І фазі:

По ІІ фазі:


Номер операції

ti,хв

РМрі

РМпі

Тз,станко-год

Номер робо-
чого місця

Час роботи, год

Графік роботи
лінії

Динаміка заділу

1

2

3

4

1

2

3

4

1

 

8

 

1,6

 

2

 

6,4

 

1

2

4

2,4

 

 

 

 

 

+12

 

 

 

+12

 

2

 

4

 

0,8

 

1

 

3,2

 

1

 

3,2

 

F1

 

F2

 

 

 

F3

 

+7

 

 

+10

 

+7

 

 

7

 

1,4

 

2

 

5,6

 

1

2

4

1,6

 

 

F1

 

 

F2

 

 

 

F3

 

 

 

 

Рис. 5.5. Фрагмент плану-графіка роботи
прямотокової лінії та рух оборотних заділів
По ІІІ фазі:

Отже, на початок зміни між 2-ю та 3-ю операціями був заділ 7 шт. предметів праці, який знизився до 0, поки не працювало устаткування на 2-й операції, потім за рахунок різної продуктивності збільшився до 10 шт. і, нарешті, знизився до 7 шт. Аналогічно виконують обчислення за наступними операціями.
У результаті можна визначити сумарний оборотний заділ на початок зміни або на інший відрізок часу. Графік роботи лінії слід будувати так, щоб забезпечити найменшу сумарну величину оборотного заділу. Такі плани-графіки роботи потокових ліній називають стандарт-планами, або стандартними розкладами.
Технологічний, транспортний і резервний заділи на прямотокових лініях розраховують так само, як і на безперервно-потокових. Сумарний розмір циклового заділу перервно-потокової (прямотокової) лінії
Zц дорівнюватиме:
Zц = (Zтех + Zтр + Zстр + Zоб), шт.                    (5.29)
Складські (міжлінійні) заділи охоплюють транспортний, страховий та оборотний заділи.
Планування роботи багатопредметних потокових ліній залежить від типу багатопредметного потоку.
При плануванні
змінно-потокової лінії визначають:

  1.  оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, що обробляються на лінії;
  2.  періодичність запуску-випуску цих партій;
  3.  оптимальну послідовність чергування запуску партій предметів праці, що зумовлює порядок переналагодження лінії з оброблення одного предмета праці на інший.

Упродовж періоду виготовлення конкретного одного предмета праці змінно-потокова лінія працює як однопредметна.
Задачу встановлення черговості запуску-випуску партії предметів праці розв’язують з використанням економіко-математичних методів.
Для розроблення
стандарт-плану групової потокової лінії визначають:

  1.  оптимальну величину партії запуску-випуску предметів праці, розмір партії доцільно встановлювати на рівні змінного або добового завдання;
  2.  черговість запуску партій предметів праці, яку розраховують із використанням економіко-математичних методів, наприклад, алгоритму Джонсона, методів таких авторів, як С. А. Соко-ліцин, Н. П. Парамонов та ін.

Розроблення виробничих програм для цехів і дільниць.В умовах масового виробництва система оперативно-календарного планування є централізованою. У виробничо-диспетчерському відділі розробляються плани випуску продукції за всіма стадіями виробництва «ланцюговим методом», тобто розрахунки ведуться послідовно від підрозділів, що випускають продукцію, до заготівельних підрозділів. Відповідно до плану реалізації продукції підприємства встановлюють завдання для цеху, що випускає продукцію, потім визначають кількість деталей і вузлів, що будуть виготовлені в підрозділах, які обробляють продукцію, і заготівельному цеху.
Водночас проводять об’ємно-календарні розрахунки, зіставляють завантаження та пропускну спроможність устаткування потокових ліній, дільниць.
Виробнича програма, розроблена на місяць для конкретного підрозділу, є місячним завданням для його дільниць, які спеціалізовані за предметним принципом і складаються з низки потокових ліній. Для однопредметних перервних і багатопредметних потокових ліній будують стандарт-плани за операціями або
деталями.
Змінно-добові завдання охоплюють тільки ті позиції, що мають відхилення.
У масовому виробництві важливе значення для нормального процесу виробництва має оперативна підготовка. Вона має забезпечити своєчасний початок роботи першої зміни й безперервне виробництво впродовж усього робочого часу.
Отже, оперативно-календарне планування на підприємствах різних типів виробництва має низку характерних особливостей. Проте які б системи й методи оперативного планування не застосовували на кожному конкретному підприємстві, їхня мета одна — забезпечити рівномірність виробничого процесу й ефективно виконати головне завдання підприємства — випустити якісну продукцію в необхідній кількості та у встановлені терміни.
У наш час оперативне управління виробництвом спрямовано на підвищення якості продукції та ефективності виробництва.
У досягненні таких цілей велике значення має оперативно-календарне планування, використання прогресивних методів. Про це свідчать результати застосування японської системи «Вчасно» («Just in time») і її складової — оперативного планування «Канбан». Вона забезпечує підвищення ефективності виробництва завдяки зведенню до мінімуму виробничих запасів, складських приміщень, поліпшення якості продукції, зниженню витрат на виробництво й цін на продукцію. Ця система також дає можливість оперативно регулювати склад номенклатури продукції та обсяги її виробництва відповідно до ринкового попиту.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82267. Вера и понимание в контексте коммуникаций. Вера и истина. Типы обоснования веры и знания. Соотношение веры и истины 36.66 KB
  Типы обоснования веры и знания. Одной из основных предпосылок философскометодологического анализа социальногуманитарного знания является рассмотрение научного познания в контексте культуры его связь с историческими особенностями и ценностными установками общества. Тема веры достоверности сомнения оказывается одной из фундаментальных в самых разных областях и на разных этапах научного познания. Соотношение различных духовноценностных установок веры и научного знания поразному влияло на развитие науки.
82268. Натуралистическая исследовательская программа 38.77 KB
  Сегодня вопрос об исследовательской программе или близком к ней понятии парадигмы в социальных науках сталкивается с двумя трудностями: 1 избрания масштаба исследования; 2 многообразия исследовательских программ господствующего сегодня в социальногуманитарных науках. Какие исследовательские программы парадигмы можно выделять 1 Классическая философия были ориентирована на природу и изучающие ее науки на следующую отсюда натуралистическую парадигму. Последователи натуралистической исследовательской программы полагают: либо предмет наук...
82269. Антинатуралистическая исследовательская программа и ее общенаучное значение 36.58 KB
  Природа остается в качестве предпосылки деятельности человека но культур центризмом не схватывается оставляя место натурализму Другой причиной жизненности натуралистической исследовательской программы является вызванное объективными социальными изменениями крушение классических рационалистических установок. Она по существу указала на границы натуралистической программы. Натуралистическая и антинатуралистическая программы направлены на изучение одного и того же объекта но в соответствии со своей методологией исследовательской программой...
82270. Применение натуралистической и антинатуралистической исследовательских программ ва социально –гуманитарных науках 33.52 KB
  В них присутствуют: натуралистическая парадигма общества основные варианты: механицизм физикализм биологизм географический детерминизм демографический детерминизм – общество понимается как жестко-детерминированная система обусловленная влиянием определенных природных факторов климата полезных ископаемых территории и т. оно рассматривается с редукционистских позиций; антинатуралистическая парадигма общества основные варианты: социологизм экономизм психологизм антипсихологизм – общество понимается как...
82271. Проблема разделения социальных и гуманитарных наук пол предмету, по методу, по предмету и методу одновременно, по исследовательским программам 34.01 KB
  В настоящее время считается что естественные науки и социально-гуманитарные науки имеют как общие так и различные характеристики. Естественные и социально-гуманитарные науки обладают всеми признаками науки как особого феномена познание нового наличие эмпирического и теоретического уровней оформленность в понятиях и т. Вместе с тем социально-гуманитарные науки отличаются от естественно-математических и технических наук по следующим основаниям: по объекту исследования – естественные науки изучают природную реальность т. то что существует...
82272. Методы социальных и гуманитарных наук 42.51 KB
  Абстрагирование важнейший метод научного постижения реальности. Результатом применения этого метода является абстракция. Наряду с абстрагированием важнейшим методом научного познания на эмпирическом уровне познания является индукция. Индукция это метод движения мысли от менее общего знания к более общему.
82273. Вненаучное социальное знание. Взаимодействие социальных, гуманитарных наук и вненаучного знания в экспертизах социальных проектов и программ 39.26 KB
  Взаимодействие социальных гуманитарных наук и вненаучного знания в экспертизах социальных проектов и программ. Эйнштейн ищут основания знания в философии и художественной литературе. Антифундаменталистская тенденция просматривается в истолковании всех важнейших областей научного познания: математического естественнонаучного гуманитарного. В то время как сциентизм базируется на абсолютизации рациональнотеоретических компонентов знания антисциентизм опирается на ключевую роль этических правовых культурных ценностей по отношению к идеалу...
82274. Дисциплинарная структура социально –гуманитарного знания и междисциплинарные исследования. Дифференциация и интеграция знаний 37 KB
  В дальнейшем проблематика связанная с первым типам междисциплинарности практически полностью стала изучаться в рамках исследований по классификации науки и ее развития. При этом главная Наука как социальный институт задача состоит в том чтобы преодолеть в процессе исследований отмеченное в свое время И. Эта задача пусть и не всегда в явной форме стоит перед участниками междисциплинарных исследований любого масштаба . Успешное осуществление междисциплинарных исследований предполагает одновременное решение трех видов проблем:...
82275. Переопределение парадигм и предметно- тематических направлений, появление новых областей исследования 38.77 KB
  В ходе развития науки в последней трети XX в. Ее фундамент составляют ставшие общенаучными принципы развития и системности. Такое понимание процессов развития исходит из синергетики. Вопервых принцип развития эволюции в современной науке получил статус фундаментальной мировоззренческой и методологической константы.