770

Складання кошторису та аналіз прибутку і витрат на виробництво

Курсовая

Экономическая теория и математическое моделирование

Складання кошторису витрат на виробництво продукції. Кошторис витрат на виробництво й реалізацію за квартал. Визначення капіталовкладень у розвиток виробництва. Підприємство як суб`єкт господарювання: ознаки, цілі, напрямки діяльності.

Украинкский

2013-01-06

212 KB

31 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ ДДМА

                                                                           /______________/

КУРСОВА РОБОТА

Предмет____________________________________________________

Тема       ____________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

КР ________________000ПЗ

Студент                                                   ___________________

Викладач                                                ___________________

                                                                 ___________________

Дата захисту ____________________ Оцінка ____________

2010


Зміст

 Вступ 3

1. Розрахункова частина      4

 1.1 Складання кошторису витрат на виробництво продукції 4

       Кошторис витрат на виробництво й реалізацію за квартал 6

 1.2 Складання калькуляції виробів А і Б 7

       Калькуляція виробів А і Б 8

 1.3 Ціноутворення 9

 1.4 Формування прибутку 10

 1.5 Розподіл прибутку 12

 1.6 Визначення капіталовкладень у розвиток виробництва 13

 1.7 Економічна ефективність капіталовкладень 14

   1.7.1 Розрахунок зниження собівартості виробів А і Б 14

   1.7.2 Розрахунок річної економії  17

   1.7.3 Розрахунок строку окупності капітальних вкладень  17

   1.7.4 Розрахунок річного економічного іфекту 18

2. Теоретична частина. Підприємство як суб`єкт господарювання: ознаки, цілі, напрямки діяльності. Класификация пидприємств.                                                   19                                

 Литература 25

ВСТУП

 

Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу, в процесі котрої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети(матеріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють після продажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування. Саме тому економіку вважають головною цариною діяльністю людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення.

 Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомості використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Отже, предмет «економіка підприємства » включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарського-комерційної діяльності підприємства.

 Мета курсової роботи – сприяти закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих студентами, а також застосуванню цих знань у розв'язанні питань у галузі економіки.

 Курсова робота складається із двох частин. У першій частині курсової роботи проводимо розрахунок кошторису витрат на виробництво й реалізацію продукції, калькуляції собівартості виробів, ціноутворення, формування й розподіл прибутку, економічне обґрунтування капіталовкладень у розвиток виробництва, а в другій висвітлюємо теоретичне питання «Підприємство як суб`єкт господарювання: ознаки, цілі, напрямки діяльності. Класификация пидприємств».


1 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

1.1 Складання кошторису витрат на виробництво продукції

Кошторис витрат на виробництво за квартал складається з наступних        економічних елементів витрат:

     - матеріальні витрати, які включають витрати на метал, електроенергію, паливо й розраховуються з урахуванням величини витрат в натуральному виразі й ціни за одиницю без ПДВ;

     - заробітна плата, що розраховується виходячи із середньомісячної заробітної плати працівників і чисельності працівників з урахуванням кількості місяців у кварталі;

     - відрахування в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності й фонд страхування від нещасних випадків), які розраховуються виходячи із заробітної плати працівників і ставки відрахувань, установленої державою;

     - амортизаційні відрахування, які визначаються по видах основних виробничих фондів виходячи з їхньої вартості й річної норми амортизації з урахуванням кількості кварталів у році;

     - інші виробничі витрати.

Ціна матеріальних ресурсів без ПДВ визначається за формулою

                                              Ц без ПДВ =                                                   (1)

Вартість матеріальних ресурсів

                                     Сума = Ц без ПДВ*Кількість                                   (2)

Заробітна плата виробничих робітників (фонд оплати праці) визначається за формулою

                                         ФОП = Зсер.міс .* Ч *3                                                 (3)

де Зсер.міс – середньомісячна заробітна плата одного працівника, грн.;

Ч - чисельність виробничих працівників, чіл.


Відрахування в позабюджетні фонди

                                                Відр = ФОП * 0,38                                                 (4)

Амортизаційні відрахування по кожній групі основних фондів визначаються за формулою

                                                АВ =                                                           (5)

де ОФ - вартість групи основних фондів, грн.;

На - річна норма амортизації, %.

Розрахунок кошторису витрат наводимо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Кошторис витрат на виробництво й реалізацію за квартал

Економічні елементи витрат

Ціна покупки

Ціна без ПДВ

Витрачено

Сума

1 Метал

1830

1525

1249

1904725

2 Паливо

2950

2458,33

36,8

90466,54

3 Електроенергія

0,4

0,33

2100000

693000

Разом матеріальних витрат

-

-

-

2688191,54

4 Заробітна плата виробничих робітників

825∙512∙3

-

-

1267200

5 Відрахування в позабюджетні фонди

1267200∙0,38

-

-

481536

6 Амортизація будівель і споруд

-

-

54000

7 Амортизація транспортних засобів і інструментів

-

-

80000

8 Амортизація машин і устаткування

-

-

210000

9 Амортизація ЕОМ

-

-

45000

Разом амортизації

-

-

-

389000

10 Інші витрати

-

-

-

78000

Разом витрат

-

-

-

4903927,54

1.2 Складання калькуляції виробів А і Б

Для розрахунку статей калькуляції виробів А і Б складаємо таблицю 1.2, у якій і проводимо розрахунки.

Умовно-постійні витрати визначаються різницею суми витрат за кошторисом й величиною умовно-змінних витрат.

Для визначення величини умовно-постійних витрат при виробництві виробу А й виробу Б необхідно визначити коефіцієнти заробітної плати як відношення заробітної плати виробничих робітників на весь випуск конкретного виробу до загальної суми заробітної плати виробничих робітників на випуск усіх виробів (тобто, визначаємо питому вагу заробітної плати за кожний виріб у загальній сумі заробітної плати виробничих робітників).

Розподіл умовно-постійних витрат по виробах здійснюється згідно коефіцієнта заробітної плати (КЗП А, КЗП Б).

Коефіцієнт заробітної плати по виробах А і Б визначається за формулами

                                                          КЗП А=                                                   (6)

                                                         КЗП Б=                                                   (7)

Визначається повна собівартість виробів А і Б, і загальна величина витрат по статтях калькуляції, що повинна дорівнювати витратам за кошторисом.

КЗП А=

КЗП Б=


Таблиця 1.2 - Калькуляція виробів А і Б

Статті калькуляції

Виріб А = 1700

Виріб Б = 1100

Сума

Норма витрат

Ціна без ПДВ

Витрати

Норма витрат

Ціна без ПДВ

Витрати

на одиницю продукції

на випуск

на одиницю продукції

на випуск

1 Метал

0,25

1525

381,25

571875

0,44

1525

671

1073600

1645475

2 Паливо

0,010

2458,33

24,58

36874,95

0,022

2458,33

54,08

86528,2

123402,95

3 Електроенергія

710

0,33

234,3

351450

820

0,33

270,6

432960

784410

4 Заробітна плата виробничих робітників

-

-

95

170000

-

-

110

176000

318500

5 Відрахування в позабюджетні фонди

-

-

36,1

64600

-

-

41,8

66880

121030

Разом умовно-змінні витрати

-

-

771,23

1156849,95

-

-

1147,48

1199561

2992818,15

6 Умовно-постійні витрати

-

-

569,51

854265,9

-

-

659,33

621629,16

1911109,39

Повна собівартість

-

-

1349,74

2011115,85

-

-

1806,81

1821190,16

4903927,4


1.3 Ціноутворення

Розрахуємо оптову ціну підприємства «ЦОПТ» по виробах А і Б за формулою

Ц ОПТ =      (8)

де ЦОПТ – оптова ціна підприємства, грн.;

Р - рентабельність виробництва, %;

ПС/В од прод. - повна собівартість виробництва одиниці виробу, грн.

Ц ОПТ А= грн

Ц ОПТ Б= грн

Розрахуємо відпускну ціну «Цвідп.» по виробах А и Б з урахуванням ставки ПДВ по формулі

Цвідп = СтПДВ * ЦОПТ                (9)

де ЦОПТ – оптова ціна підприємства на виріб (без ПДВ), грн.;

СтПДВ – коефіцієнт, що враховує ставку ПДВ, СтПДВ = 1,2.

Цвідп А= грн

Цвідп Б=2800,56 грн

Визначаємо обсяг реалізації в оптових цінах по виробах А і Б «VР.ВИР.» і загальний обсяг реалізації «V Р. ЗАГ.» за формулами

VР.ВИР. = ЦОПТ * n,                 (10)

де Ц ОПТ – оптова ціна підприємства на виріб (без ПДВ), грн.;

n - кількість одиниць виробу, шт.

VР.ЗАГ. = VР.ВИР.     (11)

VР.ВИР А= грн

VР.ВИР Б= грн

VР.ЗАГ= грн

1.4 Формування прибутку

Прибуток підприємства – частина доходу підприємства, що залишається після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції й іншими видами діяльності.

Валовий прибуток підприємства – це різниця між чистим доходом від реалізації продукції й собівартістю реалізованої продукції розрахованої в таблиці 1.1 і визначається за формулою

                                          Пв = Vр.заг. - Ср.                                      (12)

       Пв= грн

Операційний прибуток (Поп.) – це валовий прибуток, скоректований на різницю операційних доходів (Доп.) і операційних витрат (Воп.). Визначається за формулою

Поп. = Пв. + Доп. - Воп.                                       (13)

Операційні доходи складаються:

доход від здачі майна в оренду (Дар.);

прибуток від реалізації оборотних активів - металу (Др.м.).

Доход від здачі майна в оренду визначається з урахуванням щомісячної оплати (за виключенням ПДВ) і кількості місяців у кварталі

Дар. =  грн

Прибуток від реалізації металу визначається за формулою

                          Др.м. = (Цпрод. - Цпокуп.) * Vм. /1,2                        (14)


де  Цпрод.   і  Цпокуп.  -  це ціна продажу й ціна  покупки відповідно;

V м. – це кількість металу для продажу в натуральному виразі.

Др.м. =  грн

Операційні доходи визначаються за формулою

                                            Доп. = Дар. + Др.м.                                             (15)

Доп =180000+53375=233375 грн

Операційні витрати містять у собі:

адміністративні витрати (Вадм.);

витрати на збут продукції (Взб.).

Адміністративні витрати визначають як відсоток від основної зарплати виробничих робітників, а витрати на збут продукції розраховуються  як відсоток від виробничої собівартості продукції.

Вадм. = грн

Взб. =  грн

Операційні витрати визначимо за формулою

                                             Воп. = Вадм. + Взб.                                             (16)

Воп =286650+201061,03=487711,03

Визначаємо операційний прибуток

Поп=2392528,46+233375-487711,03=2138192,43


1.5 Розподіл прибутку

Прибуток від звичайної діяльності (Пзв.д.) – операційний прибуток, скоректований на різницю фінансових доходів (Дф.) і фінансових витрат (Вф.), визначається за формулою

                                        Пзв.д = Поп. + Дф. – Вф.                                  (17)

Фінансові доходи включають дивіденди по цінних паперах і банківському депозиту, а до фінансових витрат відносяться податки із прибутку за квартал.

Пзв.д. =  грн

Прибуток від звичайної діяльності є об'єктом оподатковування при визначенні податку на прибуток підприємства.

Чистий прибуток (Пчист.) – це різниця між прибутком від звичайної діяльності й податками: по цінних паперах (Под.ц.п.) і на прибуток від основної діяльності (Под.о.д.).

                             Пчист. = Пзв.д. – Под.ц.п.Под.о.д.                                  (18)

Податок на дохід по цінних паперах визначимо за формулою

                                      Под.ц.п. = Дф. * Ст ПЦБ/100,                                   (19)

де Ст ПЦБ - ставка податку на дохід по цінних паперах, %

Под.ц.п. = грн

Податок на прибуток від основної діяльності визначається як різниця між оподатковуваним прибутком і доходами по цінних паперах з урахуванням ставки податку на прибуток

                                Под.о.д. = (Пзв.д. – Дф.) * Ст ПП/100,                             (20)

де Ст ПП - ставка податку на прибуток, %.

Под.о.д. = грн

Пчист. = грн

Визначимо чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (Пчист.пр.), як різницю між чистим прибутком і економічними санкціями (Ек.С.)

                                     Пчист.пр. = Пчист. - Ек.С.                                    (21)

Пчист.пр. = грн

1.6 Визначення капіталовкладень у розвиток виробництва

Капіталовкладення (КВ) у розвиток виробництва включають амортизаційні відрахування й певний відсоток чистого прибутку ПЧИСТ.ПР.

КВ = (∑АВ + DПчист.пр.)*4     (22)

де ∑АВ – сума амортизаційних відрахувань від використання основних фондів, грн.;

DПчист.пр – частка чистого прибутку, що направляється на розвиток виробництва, грн.

Сума амортизаційних відрахувань від використання основних фондів ∑АВ розрахована в розділі 1.1 (таблиця 1.1).

Визначаємо відсоток (частку) чистого прибутку, що направляється на розвиток виробництва

DПчист. = * ПЧИСТ. ПР    (23)

де β % - відсоток чистого прибутку згідно завдання, %.

DПчист. =

КВ = грн

1.7 Економічна ефективність капіталовкладень

1.7.1 Розрахунок зниження собівартості виробів А і Б

Для розрахунку зниження собівартості виробів по факторах використаємо індексний метод.

Зниження собівартості «∆С» визначається за наступними факторами:

  1.  за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них, за формулою:

%∆СМ = (1 – IН.В. М. * IЦ) * МПИТ.    (24)

де IН.В. М – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

IЦ  – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

МПИТ – питома вага матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції, %.

       Визначаємо індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб

IН.Р. М. =

        Визначаємо індекс зміни цін на матеріали

IЦ. =

         Визначаємо питому вагу матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції

МПИТ.А =

МПИТ.Б = 

%∆С М. А =

%∆С М.Б =

  1.  за рахунок росту продуктивності праці (економія по заробітній платі виробничих робітників з відрахуваннями), за формулою:

%∆СПР. = (1 – ) * ЗППИТ     (25)

де IЗ.П. – індекс росту середньої заробітної плати;

IПР. - індекс росту продуктивності праці;

ЗППИТ. - питома вага заробітної плати і відрахувань в собівартості одиниці продукції, %.

        Визначаємо індекс росту заробітної плати

IЗ.П. =

        Визначаємо питому вагу заробітної плати й відрахувань у собівартості одиниці продукції

ЗП. ПИТ.А = %

ЗП. ПИТ.Б =

%∆СПР. А =

%∆СПР. Б = =

  1.  за рахунок зниження умовно-постійних витрат, за формулою:

%∆СУ.-П. = (1 – ) * УПВПИТ.    (26)

де IУ.-П. – індекс зміни умовно-постійних витрат;

IV - індекс зміни обсягу виробництва продукції;

УПВПИТ. - питома вага умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції, %.

        Визначаємо індекс зміни умовно-постійних витрат

IУ.-П. =

        Визначаємо питому вагу умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції

УПВПИТ. А =

УПВПИТ. Б =

%∆СУ.-П. А =

%∆СУ.-П. Б =

Загальне зниження собівартості у відсотках визначається за формулою

%∆СЗАГ. =     (27)

де n - показники зниження собівартості.

%∆СЗАГ. А =

%∆СЗАГ. Б =

Абсолютне загальне зниження собівартості виробу «∆СВИР.» визначається за формулою

∆С =       (28)

Визначаємо загальне зниження собівартості виробу А

∆СА =  грн

Визначаємо загальне зниження собівартості виробу Б

∆СБ =  грн

1.7.2 Розрахунок річної економії

Економія за друге півріччя визначається на програму з урахуванням росту обсягів виробництва. Економію розраховуємо по виробах А і Б і загальну величину економії за півріччя ЕПІВ.ЗАГ.

                                        ЕПІВ.А = ∆СА*NА                                                                      (29)

                                       ЕПІВ.Б = ∆СБ*NБ                                                                         (30)

ЕПІВ. А = грн

ЕПІВ.Б =  грн

                                               ЕПІВ. ЗАГ. = ЕПІВ.А + ЕПІВ.Б                      (31)

ЕПІВ.ЗАГ. =  грн

Визначимо річну (умовно-річну) економію «ЕР»

                                              ЕРПІВ.ЗАГ.*IПР.*2                                         (32)

ЕР =   грн

1.7.3 Розрахунок строку окупності капітальних вкладень

Фактичний строк окупності ТО.Ф. визначається за формулою:

                                              ТО.Ф. =                           (33)

ТО.Ф. < ТО.Н. = 6,7 років

де КВ – капітальні витрати в розвиток виробництва;

ЕР – умовно-річна економія.

ТО.Н. – нормативний строк окупності капітальних витрат.

ТО.Ф. = років

1.7.4 Розрахунок річного економічного ефекту

Річний економічний ефект «ЕфР» визначається за формулою

ЕфР = ЕР – ЕН∙ КВ     (34)

де ЕН = 0,15 – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат;

ЕфР = грн

Висновок: капітало - вкладення в розвиток виробництва виявилися ефективними оскільки фактичний строк окупносты менше нормативного (5,3 < 6,7) і річний економічний ефект позитивний (116369,75 > 0)

2 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Підприємство як суб`экт господарбвання: ознаки, цілі, напрямки діяльності. Класифікация підприємств.

Основу національної економіки складає в-во. Первинним осередком його є п-во. Виробниче п-во – це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб’єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.Основними рисами п-ва є виробничо-технічна, економічна і організаційна єдність.Виробничо-технічна єдність передбачає наявність єдиної технічної документації, загальну технічну політику усіх підрозділів п-ва, що зумовлюється спільністю призначення продукції і процесів її виготовлення. Економічна єдність полягає у єдності плану, обліку, аналізу та оцінки результатів діяльності і спільності матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Організаційна єдність передбачає наявність єдиного колективу працівників, системи керівництва і загального обслуговування колективу п-ва. Ця єдність підкріплюється спільністю території.

В Україні згідно чисельності працюючих п-ва поділяються на малі, середні і великі. Згідно закону „Про п-ва в Україні” до малих п-в належать п-ва із чисельністю працюючих до 200 чол. (промисловість і будівництво), до 100 чол. (наука і наукове обслуговування), до 50 чол. (в інших галузях виробничої сфери), до 25 чол. (в невиробничій сфері), до 15 чол. (в роздрібній торгівлі).

За галузевою приналежністю п-ва поділяються на сільськогосподарські, промислові, транспортні, будівельні, п-ва зв’язку тощо.

За формою власності п-ва бувають індивідуальні (засновані на власності особи без права найму робочої сили), сімейні, приватні (засновані на власності сім’ї або осіб з правом найму робочої сили), колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу чи іншого статутного об’єднання або громадських організацій), державні (засновані на власності держави чи адміністративно-територіальних одиниць), іноземні або спільні (одна із сторін – іноземна).П-ва можуть об’єднуватися у асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, трести тощо.До горизонтальних договірних об’єднань належать картелі та їх різновиди – синдикати, консорціуми.

Картель – це група виробників переважно однієї галузі, які, залишаючись юридично самостійними, відмовляються від частини своєї господарської самостійності з метою максимізації прибутку, при цьому фіксуючи ціни і обмежуючи обсяг в-ва.Синдикати здебільшого існують у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і сприяють раціоналізації постачання або збуту продукції своїх членів.

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності учасників без втручання у їх виробничу чи господарську діяльність.

Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Корпорації є найбільш розвинутою формою об’єднання капіталу, оскільки в них забезпечується міцна система фінансових, управлінських та організаційних взаємозв’язків між учасниками.

До форм діяльності корпорацій належать:

Ліцензійна угода – це юридичний договір, за яким ліцензіар надає певні права ліцензіату на певний час і за визначену плату. Різновидом ліцензійної угоди є франчайзинг, який передбачає тривалі зв’язки, засновані на тому, що франчайзер надає певні права (зокрема використання торгової марки або бренд нейму – фірмового найменування), а також послуги з технічної допомоги, підвищення кваліфікації кадрів, торгівлі та управління за певну плату.

Договір на надання управлінських послуг – це угода, за якою оперативний контроль п-ва здійснює інше п-во за певну плату. Функції, що виконуються останнім за договором, можуть передбачати управління в-вом, кадрами, купівлю техніки, маркетинг, фінансове управління.

За контрактами з надання технічної допомоги корпорації здійснюють технічні послуги, які стосуються специфічного аспекту діяльності цієї фірми – ремонту та профілактики техніки, використання ноу-хау, контролю за якістю тощо

Концерн – це статутне об’єднання п-в промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи п-в. Концерни можуть бути галузевими та багатогалузевими.

Спільний орган управління концерном може існувати у вигляді окремого холдингового п-ва.Холдинг утворюється шляхом внесків п-вами пакетів своїх акцій в нове товариство, яке концерн очолює.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) – це об’єднання п-в різних форм власності та фінансово-кредитних установ, яке дозволяє:

стабілізувати в-во (ФПГ створюють сприятливі умови для об’єднання п-в з технологічними та коопераційними зв’язками, завантажити виробничі потужності з випуску продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками ФПГ);

прискорити інноваційні процеси на п-вах (ФПГ сприяють чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Зміцнення зв’язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної інвестиційної політики. При цьому знижується ризик, пов’язаний з розробкою і в-вом нової техніки, удосконалюється фінансування науково-дослідних проектів).

забезпечити фінансову стабілізацію п-в (ФПГ здійснює взаєморозрахунки між п-вами, що стабілізує платежі між учасниками ФПГ).

Розрізняють такі форми організації в-ва:


Концентрація                                 спеціалізація                                 кооперування


подетальна       предметна      технологічна

а) Концентрація в-ва – це зосередження випуску продукції (послуг) на великих п-вах, їх підрозділах. концентрація в-ва може мати декілька організаційних форм, а саме,концентрація різнорідних в-в в одному п-ві універсального характеру, концентрація однорідної продукції у спеціалізованому п-ві, зосередження взаємопов’язаних в-в на одному п-ві.

Високий рівень концентрації можна оцінювати двояко. Позитивний ефект від зростання масштабів в-ва полягає у:Спеціалізації праці, спеціалізації управлінського персоналу, ефективному, використанні нових технологій і нового обладнання

Ефективній утилізації відходів.

Дослідження західних вчених показали, що збільшення обсягу в-ва на вдвічі зменшує поточні витрати на 20%. В той же час надмірна концентрація в-ва має суттєві недоліки. Зокрема великі п-ва з великими обсягами в-ва застосовують переважно спеціалізоване обладнання і тому вони достатньо „боляче” переносять вимушені конструктивно-технологічні покращення продукції, що постійно диктується вимогами ринку. Крім того, негативний ефект від зростання масштабів в-ва пов’язаний також із певними управлінськими труднощами.У деяких випадках різниця між обсягом в-ва, за якого діє позитивний ефект масштабу і обсягом, за якого починає діяти негативний ефект масштабу, може бути доволі значною (див. рис.1 а). У такому разі середні витрати на виготовлення продукту за різних обсягів в-ва будуть однаковими (відрізок Д1, Д2), тобто цей відрізок вказує на постійну віддачу при зростанні масштабів в-ва.

Якщо позитивний ефект масштабу є порівняно тривалим, а негативний – віддаленим, то крива понижується протягом тривалого відрізку горизонтальної осі .

Якщо позитивний ефект масштабу швидко зникає і змінюється негативним, то мінімальні витрати в-ва одиниці продукції досягаються за порівняно малого обсягу в-ва.

б) Спеціалізація промислового в-ва – це така форма його організації, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в окремих галузях і на окремих п-вах (в цехах, дільницях).До спеціалізованих належать п-ва (цехи), які виготовляють однорідну продукцію в оптимальних або близьких до них обсягах. Таким чином, спеціалізація – це є розподіл праці.

Розрізняють 3 форми спеціалізації:

Предметна: в самостійне в-во виділяється виготовлення закінчених, готових до експлуатації виробів. Така спеціалізація дає змогу доволі повно врахувати вимоги до конструкції машин, умов їхньої експлуатації.При подетальній спеціалізації в самостійне в-во виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється п-вом звужується, підвищується ступінь однорідності в-ва і його ефективність.При технологічній спеціалізації в самостійне в-во виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).Поряд із спеціалізацією галузей, п-в існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі в-ва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

ЛІТЕРАТУРА

  1.  Економіка підприємства: Підручник/ За заг ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001.
  2.  Экономика предприятия: Учебник  для  вузов / Л.Я Аврашков,         В.В. Адамчук, О.В. Антонов и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф.    В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
  3.  Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н.А. Сафронова. – М.: Юристь, 2002.
  4.  Экономика организации. Н.Л.Зайцев. – М.: «Экзамен», 2000. – 768с.
  5.  Економіка підприємства: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. і доп. /І.М.Бойчик, М.І.Харів, М.І.Хопчан, Ю.В.Піча. – К.: Каравела; Львів: Новий світ –2001. – 298 с.
  6.  Продиус Ю.И. Экономика предприятия: Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей». – 2006. – 416 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26004. СМО с бесконечной очередью для произвольных потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 30.06 KB
  СМО с бесконечной очередью для произвольных потоков. Рассмотрим случай который можно интерпретировать либо как наличие немедленного обслуживающего прибора интенсивность обслуживания которого растет линейно с ростом числа ожидающих требований либо как систему в которой всегда найдется новый обслуживающий прибор доступный каждому вновь поступающему требованию. СМО типа М М ∞ с бесконечным числом обслуживающих приборов Переходя к равенству: Получаем: Можно выписать искомые решения для pk и N: Условие эргодичности в данном случае также...
26005. СМО с бесконечной очередью и частичной взаимопомощью для пуассоновских потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 60.64 KB
  СМО типа М М m Переходя к решению для pk в соответствии с равенством: Видим что это решение должно быть разбито на две части так как зависимость k от k также имеет две части. Соответственно при k≤m: Аналогично при k≥m: Объединяя результаты получим: Где: Теперь с помощью: Можно выписать решение для p0: И следовательно: Вероятность того что поступающее требование окажется в очереди задается равенством: Таким образом:.
26006. СМО с бесконечной очередью и частичной взаимопомощью для произвольных потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 35.06 KB
  Эта система в строгом смысле является саморегулируемой. Подходящей моделью для описания такой системы является процесс размножения и гибели при следующем выборе параметров: Система является эргодической.
26007. СМО с бесконечной очередью и полной взаимопомощью для пуассоновских потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 32.91 KB
  Каждое вновь поступившее требование подается на свой отдельный обслуживающий прибор однако если требование поступает в момент когда все приборы заняты то оно теряется.
26008. СМО с бесконечной очередью и полной взаимопомощью для произвольных потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 46.78 KB
  Такая модель задается следующим образом: Эта система является эргодической. СМО типа М М ∞ М Для вероятностей pk этой системы из: Имеем: Где биноминальные коэффициенты определяются обычным образом: Определяя p0 получаем: И следовательно: Таким образом: Не составляеет труда вычислить среднее число требований в системе: Используя частную производную получаем:.
26009. СМО с конечной очередью для пуассоновских потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 76.36 KB
  Длина очереди m число мест в очереди. Если все места в очереди заняты то заявка получает отказ. Если при обслуживании освобождается канал то из очереди переходит очередная заявка на обслуживание; все заявки сдвигаются и вновь поступившая заявка ставится в конец очереди. вероятность того что заявке придется стоять в очереди вероятность очереди: 4.
26010. Понятие системного обслуживания. Классификация 39.96 KB
  Системой массового обслуживания СМО называется любая система для выполнения заявок поступающих в нее в случайные моменты времени. Оптимизация и оценка эффективности СМО состоит в нахождении средних суммарных затрат на обслуживание каждой заявки и нахождение средних суммарных потерь от заявок не обслуженных. Каналом обслуживания называется устройство в СМО обслуживающее заявку. СМО содержащее один канал обслуживания называется одноканальной а содержащее более одного канала обслуживания – многоканальной.
26011. СМО с конечной очередью и частичной взаимопомощью для пуассоновских потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 37 KB
  Интенсивность обслуживания заявки каждым каналом равна а максимальное число мест в очереди равно m. Рисунок 1 – Граф состояний многоканальной СМО с ограниченной очередью – все каналы свободны очереди нет; – заняты l каналов l = 1 n очереди нет; заняты все n каналов в очереди находится i заявок i = 1 m. Данная система является частным случаем системы рождения и гибели если в ней сделать следующие замены: В результате получим: Образование очереди происходит когда в момент поступления в СМО очередной заявки все каналы заняты т.
26012. СМО с конечной очередью и частичной взаимопомощью для произвольных потоков. Граф, система уравнений, расчетные соотношения 42.71 KB
  Предполагается, что имееется конечное число М требований, причем интенсивность поступления каждого требования равна λ. Кроме того, система содержит m обслуживающих приборов, каждый из которых описывается параметром µ. В системе имеется конечное чмсло мест для ожидания