7711

Вища школа України як педагогічна система

Лекция

Педагогика и дидактика

Вища школа України як педагогічна система План Предмет і завдання педагогіка і психології вищої школи. Система вищої освіти в Україні. Напрями реформування вищої освіти в Україні. Предмет і завдання педагогіка і психології вищої...

Украинкский

2013-01-28

69 KB

106 чел.

Вища школа України як педагогічна система

План

  1.  Предмет і завдання педагогіка і психології вищої школи.
  2.  Система вищої освіти в Україні.
  3.  Напрями реформування вищої освіти в Україні.

1. Предмет і завдання педагогіка і психології вищої школи.

Законом України «Про вищу освіту» визначається, що на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури [Стаття 48, п.З]. Ось чому однією зі складових програми магістерської підготовки та навчання в аспірантурі є педагогічно-психологічний блок дисциплін.

Серед навчальних дисциплін у сучасній системі підготовки фахівця важливе місце належить педагогіці й психології вищої школи, зміст яких є теоретичною та практичною основою діяльності сучасного викладача.

Систематичне дослідження педагогічних проблем вищої школи розпочалось порівняно недавно (в 60-х роках XX століття). Найбільш вагомими науковими здобутками того часу є роботи С.І.Архангельського та С.І.Зинов'єва, в яких грунтовно проаналізовано навчальний процес у ВНЗ та основи розв'язання проблем оновлення вищої школи.

Вагомі наукові здобутки українських учених у розробці актуальних проблем педагогіки та психології вищої школи: методи та прийоми навчання у вищій школі (А.М.Алексюк), підготовка вчителя та процес його професійної адаптації (О.Г.Мороз), філософські засади підготовки викладача вищої школи (В.П.Андрущенко), загальні питання  психології й педагогіки вищої школи (В.М.Галузинський, М.Б.Євтух), критерії підготовки викладача вищої школи (М.М.Грищенко), організація й   практичне   втілення   педагогічних   ідей   вищої освіти   в   Україні (І.А.Зязюн), професійна підготовка спеціаліста вищої кваліфікації  (Н.Г.Ничкало) та ін.

Здобутки педагогічної науки й практики підготовки фахівців вищої кваліфікації стали поштовхом для появи досліджень, у яких завдання вищої освіти почали розглядатися в контексті психологічних особливостей «студентського» віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищої школи (О.А.Абдулліна, Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, М.І.Дьяченко, І.А.Зимняя, Л.А.Кандибович, Н.В.Кузьміна, В.Т.Лісовський, Н.М.Пейсахов, О.Ф.Рибалко, В.О.Сластьонін, Н.Ф.Тализіна та ін.).

Метою запровадження у навчальний процес ВНЗ вивчення дисциплін «Педагогіка та психологія вищої школи» є подолання прогалин у педагогічно-психологічній підготовці магістрантів і аспірантів, підвищення рівня педагогічної й психологічної культури майбутніх викладачів вищої школи.

Хоча педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна, однак кожна з них має свій предмет дослідження й розв'язує специфічні завдання.

Предмет педагогіки - закономірності управління процесом виховання, навчання та розвитку особистості з врахуванням психологічних особливостей людини на різних етапах її розвитку.

Педагогіка вищої школи розглядає проблеми виховання і навчання молоді у вищих навчальних закладах, розробляє методичні й практичні основи навчально-виховного процесу, вивчає його закономірності, принципи, методи, засоби й форми, шляхи модернізації.

Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, що вивчає індивідуально-особистісні, а також соціально-психологічні явища, які породжені умовами ВНЗ. Вона досліджує закономірності цих явищ, їхнє місце й роль, прояви, розвиток і функціонування в діяльності студентів, викладачів і керівників вищої школи.

Психологія вищої школи синтезує здобутки педагогічної, соціальної, вікової психології, психології праці та ін. За своїм змістом вона є педагогічною психологією щодо умов вищого навчального закладу. Педагогічна психологія вищої школи розглядає педагогічний процес у комплексі інформаційно-навчальної, рошивальної й виховної функцій.

Педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна. (Так, наприклад, розв'язуючи власне педагогічну (дидактичну) проблему методів навчання у вищому навчальному закладі, дослідник за допомогою психологічних методів вивчає пізнавальну діяльність студентів, ефективність якої в свою чергу залежить від психолого-педагогічного обґрунтування методів, які застосовуються у викладанні.)

К.Д.Ушинський зазначав, що психологія для педагога є однією з найнеобхідніших дисциплін, бо він у процесі виховання постійно перебуває серед психологічних явищ, які притаманні нихованцю.

Разом із тим, Л.С.Виготський підкреслював, що педагогічна психологія повинна виступати не лише в ролі консультанта й порадника для педагогіки. Її завдання полягають у психологічному обґрунтуванні навчання й виховання людей на основі спеціальних психологічних досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльності особистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем.

Педагогіка і психологія вищої школи тісно пов'язана також із філософією, фізіологією, історією, соціологією, і навіть математикою (матем. статистикою). Ну і, звичайно, з іншими педагогічними дисциплінами: дидактикою, теорією навчання, історією педагогіки, основами педагогічної майстерності.

До найважливіших практичних завдань, які постають перед педагогікою й психологією вищої школи в період реформування вищої освіти в Україні, належать:

  •  створення         науково-педагогічної,         методичної         та психологічної    бази    для    контролю    за    педагогічним    процесом, особистісним  зростанням  і професійним  становленням   студентів як майбутніх фахівців;
  •  організація     оптимальних     форм     навчально-професійної діяльності та спілкування студентів для успішного засвоєння ними всієї різноманітності професійних функцій і необхідних соціальних ролей;
  •  надання психологічної допомоги та підтримки всіх учасників педагогічного процесу, особливо в періоди особистісних життєвих криз, у гому числі й професійних випробувань.

Серед науково-дослідних завдань педагогіки й психології вищої школи є такі:

  •  психолого-педагогічне     обґрунтування     моделі     сучасного спеціаліста, на основі якої має розроблятися державний стандарт змісту професійної підготовки майбутнього фахівця в системі ступенеіої освіти;
  •  встановлення педагогічних, соціокультурних, соціально-психологічних чинників соціалізації особистості майбутнього фахівця з метою «проектування індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента»;
  •  пошук ефективних шляхів, методів та засобів забезпечення фундаментальної психолого-педагогічної підготовки студентів, підвищення рівня їх загальної і психолого-педагогічної культури;
  •  розробка психолого-педагогічних засад формування у студентів і викладачів національної самосвідомості, активної громадянської позиції, духовних настанов щодо розвитку вітчизняного освітнього простору;
  •  розробка особистісно-орієнтованих технологій навчання та виховання студентів, обгрунтування інноваційних дидактичних проектів і педагогічних експериментів у системі вищої освіти.

До діагностико-корекційних завдань педагогіка і психології вищої школи належать:

  •  розробка методів профорієнтації старшокласників, які мають покликання до педагогічної професії;
  •  діагностика настанов студентів щодо самого себе з метою формування і коригування позитивної «Я-концепції» майбутнього фахівця;
  •  вивчення стану взаємин викладачів і студентів із метою налагодження оптимальної педагогічної взаємодії.

2. Система вищої освіти в Україні

Вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного і соціально-культурного прогресу, а також на формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вона має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, засобом відтворення продуктивних сил України.

Система вищої освіти України відображає мету і завдання суспільства, зумовлена законами його розвитку і виражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки в культури, національні особливості українського народу, його традиції тощо.

Система вищої освіти – сукупність вищих закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової і професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

В Україні перелік напрямів і спеціальностей налічує 76 програм підготовки бакалавра та понад 500 спеціальностей у програмах підготовки магістрів.

Підготовка фахівців у ВНЗ може здійснюватись з відривом від виробництва (очна: основний акцент на аудиторні заняття), без відриву від виробництва (вечірня, заочна: домінує самостійна робота студентів), шляхом поєднання цих форм (очно-заочна), екстерном (повністю самостійна), а також як форма дистанційного навчання (новий перспектианий напрям: спілкування викладача і студента через інтернет, шляхом листування, аудіо- та відеокасет, телебачення). В Україні функціонує 8 великих центрів і лабораторій дистанційного навчання.

Вступ до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі за результатами зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників школи. Така система функціонує з 2006 р.

Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст.6) система вищої освіти ґрунтується на таких принципах:

  •  доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
  •  рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, всебічного розвитку;
  •  гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
  •  органічний зв'язок освіти з національною історією, культурою, традиціями;
  •  незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
  •  науковий, світський характер освіти;
  •  інтеграція з наукою і виробництвом;
  •  гнучкість і прогностичність системи освіти;
  •  єдність, наступність і безперервність системи освіти;
  •  поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований та діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-проіесійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-квалівікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

У структурі вищої освіти виокремлюють:

  •  державний ВНЗ;
  •  ВНЗ комунальної форми власності (засновані місцевими органами влади і фінансуються з місцевого бюджету);
  •  ВНЗ приватної форми власності.

На сьогодні в Україні діють такі види ВНЗ:

Університет (класичний університет) – багатопрофільний ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів; проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; є провідним науково-методичним і культурно-просвітницьким центром; має розвинуту інфраструктуру і високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Академія – ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; є провідним науково-методичним центром у певній сфері діяльності, має високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Інститут – ВНЗ або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий і матеріально-технічний потенціал.

Консерваторія (музична академія) – ВНЗ, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою (музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін) за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва, проводить наукові дослвдження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Нині в Україні функціонує 339 ВНЗ, серед яких 141 університет, 63 академії, 135 інститутів, консерваторій, у тому числі 235 – державної форми власності і 104 – інших форм власності, де навчається 1,8 млн. студентів, або у розрахунку на 10 тис. населення – 470 осіб.

Починаючи з 90-х рр. минулого століття, система вищої освіти України відповідно до закону України «Про освіту» базується на 2-ступеневій освіті. Підготовка фахівців здійснюється за освітньо-професійними рівнями: «бакалавр» і «магістр». Відповідно до Болонської декларації підготовка фахівців рівня «спеціаліст» поступово скасовується.

В Україні сформовано систему післядипломної освіти (підвищення кваліфікації, перепідготовка, друга вища освіта), яка налічує 563 інституції та розглядається в сучасному суспільстві як основний складник системи неперервної освіти впродож усього життя.

До державних органів управління освітою в Україні належать:

  •  Міністерство освіти і науки України;
  •  Міністерства і відомства Українияким підпорядковані заклади освіти;
  •  Вища атестаційна комісія України;
  •  Міністерство освіти Автономної республіки Крим;
  •  місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

3. Напрями модернізації вищої освіти України

Модернізація системи вищої освіти в Україні передбачає високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну і практичну підготовку майбутніх спеціалістів до професійної діяльності, всебічний розвиток їх духовних та фізичних сил, формування національної свідомості.

Основні напрями реформування освіти визначені у державних документах, зокрема, у Держ. нац. програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття):

  •  визначення перспективної потреби держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;
  •  поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти;
  •  визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців;
  •  оптимізація мережі ВНЗ та створення навчально-наукових центрів (університет, інститут, коледж, технікум, проф.училище тощо);
  •  організація комплексних наукових досліджень із проблем вищої освіти;
  •  розроблення системи діагностики якості освіти відповідно до державних стандартів;
  •  акредитація ВНЗ усіх рівнів та форм власності.

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукових та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці [Національна доктрина]. 

Новим напрямом модернізації системи вищої освіти в Україні стало входження до Зони європейської освіти. Визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є:

  •  двоциклове навчання (бакалавр, магістр);
  •  кредитна система (облік трудомісткості навчальної роботи в кредитах);
  •  контроль якості освіти (організація акредитаційних агентств);
  •  розширення мобільності;
  •  забезпечення працевлаштування випускників, визнання кваліфікацій;
  •  посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64255. Положение зоопсихологии среди других наук 30.5 KB
  Общая зоопсихология изучает общие характеристики психической деятельности животных связь инстинкта и научения в формировании поведения. Эволюционная зоопсихология – изучает развитие психической деятельности у животных на разных уровнях эволюции...
64256. Проблема возникновения психики 31 KB
  Современная зоопсихология исходит из постулата что все формы психических явлений и сама психика возникла из раздражимости свойственной всей живой материи Л. В следствие этого возникает большое разнообразие видов раздражимости.
64257. Краткая история зоопсихологии 32.5 KB
  В трудах античных мыслителей анализировались основные проблемы поведения животных обсуждались вопросы врожденного и благоприобретаемого поведения инстинкта и научения а также роль внешних и внутренних факторов психической активности животных.
64258. Зоопсихологические исследования в России 30.5 KB
  В своих работах он выступал против представлений о непознаваемости психической деятельности отстаивал необходимость изучать различные формы поведения наравне с анатомией физиологией и экологией животных.
64259. Методы исследования в зоопсихологии 34 KB
  Для того чтобы получить представление о тех или иных психических качествах и процессах у животных зоопсихологи в своих исследованиях анализируют конкретные формы их двигательной активности структуру действий и актов поведения направленных на компоненты среды.
64260. Проблема инстинкта и научения в свете эволюционных учений Ж.Б. Ламарка, К.Ф. Рулье, Ч. Дарвина 32 KB
  Рассматривая историю зарождения и становления зоопсихологии развитие взглядов на психическую деятельность и поведение животных можно заметить что еще древние мыслители предвосхитили в ряде существенных моментов современные взгляды на поведение животных.
64261. Инстинктивное поведение 24.5 KB
  Если же под этим термином подразумевать врожденное наследственно фиксированное видотипичное поведение то его можно для облегчения этологического анализа условно разделить на инстинктивные действия или акты которые в свою очередь состоят из отдельных инстинктивных движений поз звуков и тому подобное.
64262. Пластичность инстинктивного поведения 27.5 KB
  Он пришел к выводу что инстинктивные компоненты поведения животных возникли и развивались под воздействием и контролем естественного отбора. Он указывал что инстинктивное поведение это развивающаяся пластическая деятельность изменяемая внешними воздействиями...
64263. Таксисы. Общая ориентация инстинктивных движений 27.5 KB
  Таксисы это врожденные генетически фиксированные реакции животных на определенные агенты среды которые играют роль направляющих ключевых раздражителей. Таксисы отвечают на направляющие ключевые раздражители и меняют вектор протекания инстинктивной реакции но они не способны обусловливать начало...