77902

Інноваційні процеси

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів виробів технологій їх виготовлення засобів виробництва машин устаткування енергії конструкційних матеріалів. Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва організаційні структури управління сферами науки і виробництва форми організації різних типів виробів і колективної праці. За масштабністю і степенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного...

Украинкский

2015-02-05

35.86 KB

0 чел.

Тема 9. Інноваційні процеси

  1.  Поняття і класифікація інноваційних процесів та їх вплив на виробництво.
  2.  Науково-технічний прогрес та технічний розвиток підприємства.
  3.  Організаційний прогрес: суть, напрямки, тенденції та суспільні форми організації підприємства.
  4.  Ефективність технічних нововведень.

  1.  Поняття і класифікація інноваційних процесів та їх вплив на виробництво

У звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін.

Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визначається нововведенням.

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробів і колективної праці).

Економічні нововведення – методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності.

Соціальні нововведення – різні форми активізації людського чинника.

Юридичні нововведення – нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

За масштабністю і степенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об’єднати у дві групи – локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

Якщо локальні новини призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних  процесах.

  1.  Приріст обсягу виробленої  продукції

=*100

де Lвп - чисельність вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, чол..;

 – продуктивність праці у розрахунковому році (періоді), тис. грош. од./чол.;

Vвп – обсяг виробленої продукції, тис. грош. од.

  1.  Приріст продуктивності праці

де загальне зростання продуктивності праці, у розрахунковому році (періоді), тис.грош.од./чол..;

L1 фактична чисельність персоналу. чол..;

- продуктивність праці у базовому році (періоді), тис.грош.од/чол..

  1.  Приріст фондоозброєності праці

= - *100

де  - темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), %;

- вартість основних виробничих фондів, тис.грош.од.;

- фондоозброєність праці у базовому році (періоді), тис.грош.од./чол..

  1.  Приріст фондовіддачі

де  - темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

- фондовіддача у базовому році (періоді), грош.од.

  1.  Частка економії від впровадження технічних і організаційних новин в загальних витратах на виробництво продукції, %

=

де середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді), грош.од.;

- загальна сума прибутку у тому ж році (періоді). Тис.грош.од.

  1.  Приріст рентабельності виробництва

де  - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

- загальна вартість виробничих фондів, тис.грош.од.

  1.  Науково-технічний прогрес та технічний розвиток підприємства

Науково-технічний прогрес – це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Існує еволюційна та революційна форма науково-технічного прогресу.

Еволюційна форма НТП – поліпшення окремих технологій у межах одного й того ж покоління техніки.

Революційна форма – зміна поколінь техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово-нових ідей.

Особливості сучасної НТР:

  1.  Перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу;
  2.  Новий етап суспільного поділу праці, пов’язаний з перетворенням науки у ведучу сферу економічної і соціальної діяльності, що набуває масового характеру;
  3.  Прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки;
  4.  Інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом;
  5.  Якісне перетворення усіх елементів прогресу виробництва – засобів праці, предметів праці, самої праці.

Технологія – спосіб одержання і перетворення матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції.

Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати декілька основних етапів:

  1.  Установлення цілей – визначення і ранжирування, виокремлювання їх пріоритетів;
  2.  Підготовчий – аналіз виробничих умов,  підготовка прогнозної інформації;
  3.  Варіантний вибір рішень – розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;
  4.  Програмування робіт – узгодження вибраних рішень, їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;
  5.  Супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного корегування програми.

  1.  Організаційний прогрес: суть, напрямки, тенденції та суспільні форми організації підприємства

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Організаційному прогресу властиві певні особливості:

  1.  Організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.
  2.  Створення і впровадження нової техніки і технології, застосування нових виробів приводять до зниження трудомісткості їх виготовлення;
  3.  Удосконаленні організації виробництва і праці дозволяє зменшити втрати робочого часу і простої устаткування;
  4.  Здійснення заходів організаційного характеру не вимагає нових витрат.

Серед організаційних чинників розвитку економіки галузей н/г ключову роль відіграє організація виробництва – певним чином упорядкована і зкоординована у часі і просторі система взаємодії особистих і речових елементів виробничого процесу, тобто людей, знарядь і предметів праці; вона охоплює всі ланки виробництва. У зв’язку з цим необхідно розрізняти локальні та суспільні форми організації виробництва.

Локальні спричиняються одиничним поділом праці і включають: поділ і інтеграцію виробничих процесів усередині підприємства, кооперування окремих виробничих ланок – дільниць, цехів, раціональне поєднання усіх елементів процесу виробництва в межах дільниць, цеху, підприємства в цілому.

Суспільні форми організації виробництва виникають і розвиваються внаслідок загального і часткового поділу праці. До них відносяться: концентрація, деконцентрація, оптимізація розмірів виробництва в межах галузі; спеціалізація і кооперування підприємств однієї або різних галузей н/г.

Складовою частиною організаційного виробництва слугує організація праці, що визначає технологію інтегрування окремих працівників у комбіновану робочу силу, сукупну живу працю.

Під організацією праці прийнято розуміти певне сполучення працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів в умовах застосовуваної технології і організації виробництва.

До організаційного процесу слід відносити удосконалення не лише безпосередньо процесів виробництва і праці, але й функціонування окремих чи усієї сукупності елементів господарського механізму системи управління, планування, фінансування, матер. Стимулювання, мат.-техн.забеспечення, науково-технічного обслуговування.

Сучасні тенденції організаційного процесу:

  1.  Прискорення темпів розвитку окремих (кооперування, диверсифікація (розшир.номенкл.пр-ції)) та організації взаємозв’язків усіх суспільних форм виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
  2.  Посилення безперервності та гнучкості виробництва, шляхом застосування роторних ліній, робото технічних комплексів і гнучких виробничих систем;
  3.  Розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що є економічно доцільним;
  4.  Раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного забезпечення;
  5.  Формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання;
  6.  Удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами;
  7.  Активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики.

До суспільних форм організації виробництва відносяться: концентрація виробництва, на основі якої створюються і розвиваються інші форми його організації – деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої показники розвитку.

Концентрація виробництва – означає його усуспільнення шляхом збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш підприємствах.

У господарській практиці відокремлюють три основні види концентрації: агрегатну – збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів устаткування; технологічну – укрупнення виробничих одиниць (цехів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) – процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об’єднань).

Прийнято розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва.

Перший з них характеризується середнім розміром підприємств за певним показником.

Деконцентрація виробництва – зворотній процес – здійснюється шляхом створення малих і середніх підприємств, а також поділом великих.

Спеціалізація виробництва – відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовлення певної продукції, або виконанні окремих видів робіт. До предметно спеціалізованих відносять підприємства, що випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний завод), подетально спеціалізованих – підприємства по виготовленню окремих деталей (редукторів, гумотехнічних виробів, інтегральних схем тощо) та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування), технологічно спеціалізованих – самостійні виробництва по виконанню окремих стадій технологічного процесу,  функціонально спеціалізовані – ремонтні заводи, підприємства по виготовленню стандартної тари, машино сервісні організації.

Конверсія виробництва – характеризує істотне перепрофілювання частини виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Кооперування – є формою виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції.

Комбінування виробництва – процес органічного сполучення в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що відносяться до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.

Диверсифікація виробництва відноситься до однієї з поширених форм його організації в умовах розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції продуцентів на ринку. Суть її зводиться до одночасного розвитку багатьох технологічно незвязаних між собою видів виробництва, значного розширення номенклатури і асортименту виготовлюваних підприємством виробів (це стратегія маркетингу).

  1.  Ефективність технічних нововведень

Економічний ефект – характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Величина ефекту розраховується в одній із двох форм – народногосподарській і внутрішньогосподарський. Народногосподарський економічний ефект – визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних  нововведень і усіх витрат на їх розробку , виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень з позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки.

Внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, обчисляється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука-виробництва, експлуатація», дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних організацій, підприємств.

- визначається як різниця між результатами (продукцією. Роботою у вартісній одиниці) і витратами на їх досягнення за певний розрахунковий період.

Т, тобто

Коефіцієнт проведення часу tp-t 

де  - норматив приведення різночасних витрат і результатів (Ен=0,1)

tp – розрахунковий рік

t – рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.

З урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект технічних нововведень дорівнює

де – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду

,  - відповідно початковий і кінцевий рік розрахункового періоду.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних  і супровідних ) результатів.

Основні результати обчислюються за формулами:

  1.  Для засобів тривалого користування

  1.  Для нових предметів праці

де  - ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), вироблюваної за допомогою нових засобів праці або предметів праці у році t;

- обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці у році t;

– продуктивність засобів праці у році t;

- витрати предметів праці на одиницю продукції, виготовлюваної з їх використанням у році t.

Економічна оцінка соціальних і економічних  наслідків реалізації технічних нововведень , вартісну оцінку останніх можна знайти, користуючись формулою

де  - вартісна оцінка соціальних і економічних  результатів використання технічних нововведень у році t;

– величина окремого результату з урахуванням масштабу його впровадження у році t;

- вартісна оцінка одиниці окремого результату у році t;

n – кількість показників, враховуваних при визначені впливу технічного нововведення на соціальну сферу і оточуюче середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто

При цьому витрати як на виробництво так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції) обчислюється однаково

де  - продукції у році t без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

- одночасні витрати на виробництво продукції у році t;

- залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році t.

До складу поточних включаються витрати, що враховуються у відповідності з існуючих на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а одночасних – капітальні вкладення та інші витрати. Зокрема до них відносяться витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні і проектні роботи, освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції і поповнення оборотних почуттів, що зв’язане з реалізацією технічного нововведення.

В умовах  функціонування ринкових економічних відносин між контрагентами виробництва для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від створюваних технічних новин можна застосувати показник прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства обчисляють за формулою

де – прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства у році t;

- виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у році t за ринковими цінами;

- собівартість продукції у році t;

- загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства у році t.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16302. Административное право. Органы исполнительной власти 31.33 KB
  Понятие «административное право» употребляется для обозначения отрасли права России, имеющей предметом (объектом) регулирования общественные отношения, складывающиеся в сфере государственного управления, организации и деятельности органов исполнительной власти, а также внутриорганизационные отношения, возникающие в других государственных органах
16303. Технико-экономический проект участка первичной сети 352.38 KB
  Курсовая работа По дисциплине: Менеджмент в телекоммуникациях Тема: Техникоэкономический проект участка первичной сети Введение Первичная сеть представляет собой совокупность магистральной первичной сети внутризоновой первичной сети и местной первич...
16304. Світові релігії: буддизм, іслам 55.5 KB
  Іслам одна з світових релігій. Назва «іслам» переводиться з арабського як покірний. Іслам ще називають мусульманством або магометанством. Іслам виник у західній Аравії на початку VІІ ст
16305. Информатика в 9 классе. Все конспекты уроков 1.65 MB
  Кодирование информации. Единицы измерения объёма информации. Структурированный тип данных: массив. Ввод элементов массива. Решение практических задач с использованием массивов. Виды анимации. Назначение и элементы интерфейса редактора Flash. Обобщающее повторение по теме «Основы анимации». Образовательные ресурсы сети Интернет...
16306. Построить фрактал треугольник Серпинского 40.5 KB
  Построить фрактал треугольник Серпинского Самым знаменитым примером площадного геометрического фрактала является треугольник Серпинского строящийся путем разбиения треугольника необязательно равностороннего средними линиями на четыре подобных треугольника и
16307. Снежинка Коха 51.5 KB
  Снежинка Коха Для построения снежинки Коха выполним следующие операции см. рис. 1. Рассмотрим в качестве нулевой итерации равносторонний треугольник. Рис. 1. Снежинка Коха. Затем каждую из сторон этого треугольника разделим на три равные части уберем среднюю ча...
16308. Фрактальный папоротник и аффинные преобразования 43.5 KB
  Фрактальный папоротник и аффинные преобразования Около четырехсот миллионов лет назад из теплого девонского моря населенного диковинными рыбами на еще безжизненную сушу начали наползать первые растения. Позднее на первобытной Земле многие миллионы лет шумели ка
16309. Последовательность выполнения нивелирования. Техническое нивелирование 199 KB
  Лабораторная работа № 6 Последовательность выполнения нивелирования Основные положения Способ геометрического нивелирования из середины При определении разности высот h рис. 1 нивелированием из середины устанавливают нивелир на одинаковых расстояниях между т
16310. АНАЛИЗ НАПРЯЖЕННО-ДЕФОРМИРОВАННОГО СОСТОЯНИЯ КОНСОЛЬНОЙ БАЛКИ 2.26 MB
  Лабораторная работа АНАЛИЗ НАПРЯЖЕННОДЕФОРМИРОВАННОГО СОСТОЯНИЯ КОНСОЛЬНОЙ БАЛКИ Цель работы: Приобретение практических навыков по измерению прогибов и деформаций балок. Содержание работы: Балкой называют стержень нагруженный силами действующими в напра...