77909

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Механізм і функції управління підприємством. Організаційні структури управління підприємством. Механізм і функції управління підприємством Управління підприємством процес планування організації мотивації контролю йрегулювання дій персоналу постановки стра тегічних цілей і тактичних завдань підприємства ухваления управ лінськихрішень і забезпечення іх виконання.

Украинкский

2015-02-05

296.11 KB

0 чел.

ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

План

1. Механізм і функції управління підприємством.

2. Управлінські технології.

3. Організаційні структури управління підприємством.

1. Механізм і функції управління підприємством

Управління підприємством- процес планування, організації,

мотивації, контролю йрегулювання дій персоналу, постановки стра-

тегічних цілей і тактичних завдань підприємства, ухваления управ-

лінськихрішень і забезпечення іх виконання.

Сучасне виробниче підприемство - це складний комплекс, ди-

намізм і злагодженість роботи якого забезпечуються механізмом

управління, що встановлюе внутрішні зв'язки і враховуе діяльність

усіх ланок та нрацівників ніднриемства - від робітника до директо

ра. Груна керівників і фахівців, на яку нокладені відновідальність за

вироблення і реалізацію унравлінських рішень, становлять апарат

управління, який розноділяеться на категоріі (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Управлінський персонал підприємства

Категорії

Керівники

Спеціалісти

Службовці

Посади

Директор

Бухгалтер

Агент з

Керуючий

Інженер 3 організації

постачання

Заступники

праці

Секретар-

директора,

Інженер 3 підготовки

референт

начальники

кадрів

Експедитор

структурних

Інженер 3 організації

Касир

підрозділів

управління

Оператор

Заступники

виробництвом

диспетчерської

начальників

Техніки 3 планування

служби тощо

структурних

Техніки 3 праці

підрозділів

Інженер за якістю

Інженер-технолог

Технік-технолог тощо


Управління в прямому сенсі слова є дія на працівників з метою

досягнення мети, яка стоїть перед підприємством і його колективом.

Воно грунтується, з одного боку, на багатьох галузях знань, таких як

економіка і політологія, соціологія й психологія, інженерні дисци-

пліни і статистика, а з іншого - на узагальненні практичного досвіду

управління різними підприємствами, організаціями й компаніями.

Система управління включає такі компоненти:

· принципи і завдання управління;

· організаційна структура апарату управління;

· правові основи та економічні методи управління;

· інформація й технічні засоби іх обробення.

Управління підприємством складається з ряду функціональних

підсистем. Нимиє:

· стратегічне і поточне управління (підприємством);

· планування;

· управління персоналом;

· управління виробництвом;

· управління маркетингом;

· управління фінансами;

· управління інвестиціями.

Завданням стратегічного управлінняє забезпечення економіч-

ного зростання підприємства, підвищення його конкурентоспро-

можності. В основі стратегічного управління лежить необхідність:

· стратегічного аналізу змін зовнішнього середовища (на ринку,

в політиці, законодавстві тощо) і умов для формування цілей, по-

тенційних можливостей підприємства (ресурси, проекти, ідеї, наяв-

ність команди тощо);

· вибору стратеги розвитку підприємства й альтернативних ва-

ріантів;

· реалізаціївибраної стратегіїрозвитку.

До завдань поточного управління належить забезпечення непе-

рервності і синхронності роботи всіх ланок підприємства, спрямо-

ваних на виконання встановлених поточних завдань.


Загальні

Наявність

Наявністьвищої та

Наявність за-

вимоги

вищої освіти,

середньоїспеціальної

гальної середньої

до посади

стаж роботи у

освіти, а в окремих

освіти і спеціаль-

відповідній галузі

випадках - стаж роботи

ної короткостро-

3—5 років тощо

ковоїпідготовки

В завдання управління персоналом відповідно до стратегії розви-

тку підприємства і поточними потребами виробництва входять:

· забезпечення підприємства кадрами необхідної кваліфікації

заданого професійного складу і чисельності;

· навчання працівників відповідно до прийнятоі на підприємстві

технології й організаціївиробництвапродукції;

· розстановка персоналу за робочими місцями;

· проведения об'єктивної оцінки і оплати результатів діяльності

кожного працівника як основи ефективної мотивації його праці;

· забезпечення прав і соціального захисту;

· забезпечення безпеки і нормальних умов праці.

3 метою реалізації вказаних завдань до системи управління

персоналом на великому підприємстві, як правило, входять від-

діли кадрів, навчання, оцінки персоналу й оплати праці, техніки

безпеки.

Основним завданням підсистеми управління виробництвомє

організаціявиготовлення і постачанняпродукціїнеобхідноїякос-

ті й встановленої собівартості в заплановані терміни. На практиці

це означав, що органи даноїпідсистеми управління повинні забез-

печувати дотримання технологічноі дисципліни, принципів ресур-

созберігання, виробничого режиму шляхом відповідної організації

виробництва і праці.

Управління маркетингомє однією з найважливіших підсистем

управлінняпідприємством. Від неї залежить, з одного боку, правиль-

ність визначення того, яку продукцію виробляти в якій кількості й

в який термін, а з іншого - ефективність постачання підприємства

факторами виробництва за цінами, що не сприяють зростанню ви-

трат виробництва, формування ринку збуту продукції в необхідно-

му обсязі та за цінами, які забезпечують отримання прибутку.

Управління фінансамипідприємства включає організацію і

контроль надходження грошових коштів від реалізації продукції або

стягування сум за попередніми угодами за надані послуги, а також

грошових надходжень від цінних паперів тощо. Найважливішими

завданнями управління фінансами є також оплата постачань сиро-

вини і матеріалів, призначених для виробництва; платежі за рахун-

ками, які підлягають оплаті за раніше придбані товари; платежі за

експлуатаційними витратами (реклама, страхування тощо); випла-

та заробітноі плати працівникам підприємства; виплата податків і

здійснення інших платежів до бюджету і позабюджетних фондів.


Управління інвестиціями включає:

· постійне вдосконалення організації виробництва і праці на базі

пошуку, відбору, розробки і впровадження інноваційних пропозицій;

· формування банку інноваційних ідей і варіантів іх рішення;

· організацію процесу виявлення проблем розвитку і їх рішення;

· формування на підприємстві клімату новаторства, пошуку но¬

вих ідей.

Перераховані підсистеми управління підприємством реалізують

такі функції:

1) постановка цілей ізавданьвідповідно до прийнятої стратегіїіз

специфікою підсистеми;

2) планування необхідних ресурсів для вирішення поставлених

завдань;

3) організація і регулювання процесу виконання відповідно з ме¬

тою і поставленими завданнями, які забезпечують об'єднання зусиль

і ресурсів у заданому напрямі;

4) стимулювання працівників, спрямоване на підвищення ефек-

тивності їх праці для досягнення поставленої мети;

5) контроль і коригування діяльності підсистеми і прийняття не-

обхідних заходів для отримання результату.

2. Управлінські технологіі

Ефективність діяльності підприємства, його становища на ринку

принциповозалежатьвід стратегіїрозвитку, вибору і застосуван-

ня як окремих стратегічних типів управлінських технологій, так і

їхніх різних поєднань.Управлінські технології - ценабір управ-

лінських засобів і методів дослідження поставленпх цілей організації,

які включають:

· методи і засоби збору й обробки інформації;

· прийоми ефективної дії на працівників;

· принципи, закони і закономірності організації й управління;

· системи контролю.

Для фірм і підприємств, які розрізняються за чисельністю,

організаційно-правовою формою, організацією технологічного про¬

цесу, можуть бути ефективні різні типи управлінських технологій.

Залежно від конкретного набору засобів розрізняють декілька осно-

вних управлінських технологій:


· управління за цілями;

· управління за результатами;

· управління на базі потреб й інтересів;

· управління на базі активізації діяльності персоналу;

· управління у виняткових випадках;

· управління шляхом постійних перевірок і вказівок;

· управління на базі «штучного інтелекту».

Управління за цілями застосовують для середніх і малих підпри-

ємств із сильним аналітичним підрозділом. Воно буває простим,

цільовим, програмно-цільовим і регламентним. При простому ці-

льовомууправліннікерівникорганізаціївизначаєтількитерміни і

кінцеву мету, але не механізм и досягнення. Мета може бути до-

сягнута в будь-який термін або не досягнута зовсім. Такий спосіб

управління застосовується в основному в товариствах з обмеженою

відповідальністю, що мають чисельність 3-5 чоловік.

Програмно-цільове управління передбачає визначення цілей, ме-

ханізмів і термінів для кожного етапу досягнення мети. Загальна

мета досягається в передбачені терміни. Такий спосіб управлін-

ня застосовується, як правило, в товариствах з обмеженою від-

повідальністю і акціонерних товариствах усіх типів, Регламентне

управління застосовуеться на рівні економіки в цілому. При цьому

визначаються кінцева мета і обмеження за параметрами і ресурса¬

ми. Причому мета досягаеться обов'язково, але терміни и досягнен¬

ня встановити важко.

Управління за результатамигрунтуеться на посиленні функції

координації й інтеграції діяльності всіх підрозділів. Ця технологія

ефективна в середніх і малих організаціях, де невеликий час між

ухваленням рішення і його результатом. Для реалізації технології

необхідне створення в рамках відділів аналітичних груп у галузі

психологи, соціології й економіки, щопрацює в рамках матричної

структури управління. Завдання групп: аналіз поточноє інформації,

проведения дослідів, визначення проблем і підготовка пропозицій з

коригування тактичних і стратегічних рішень.

Управління на базі потреб та інтересів засноване на стимулю-

ванні діяльності людини через його потреби й інтереси, до яких

належать основні потреби в їжі, житлі, відпочинку, підтримці

здоров'я, соціальні потреби в творчій праці, сім'ї, порядку й стабіль-

ності, інтереси матеріальні, соціальні та естетичні. Цю технологію

управління рекомендується використовувати в локальному масш-


табі (малих містах, селищах тощо), де діяльність організації безпо-

середньо впливає на муніципальну інфраструктуру.

Управління на базі активізації діяльності персоналу реалізуєть-

ся шляхом стимулювання (морального і матеріального) персоналу

і мобілізації його інтелектуального потенціалу. Основне завдання

такого роду управління полягає у впливі на емоційний стан люди-

ни. Застосовується в організаціях найрізноманітніших форм.

Управління у виняткових випадкахполягає в чіткому розподілені

всіх управлінських і виробничих функцій. Основний формальний

керівник здійснюе лише зв'язки із зовнішнім середовищем. Управ-

ління у виняткових випадках застосовується в організаціях, які

працюють за жорстко регламентованою технологією, де передба-

чаеться чіткий розподіл усіх управлінських і виробничих функцій.

Крім того, ця технологія ефективна в організаціях з функціональ-

ною структурою управління, де засновники пов'язані між собою

дружніми або сімейними стосунками і де засновники або нрацівни-

ки можуть професійно виконувати всі види діяльності. Технологія

реалізується шляхом наставництва, колективних форм навчання

з індивідуальним контролем, періодичного контролю керівником

або фахівцем.

Управління шляхом постійних перевірок і вказівок засноване на

жорсткому плануванні діяльності підлеглих і постійному контролі

керівника за поточною діяльністю. Воно передбачає лінійну струк¬

туру управління і застосовується в невеликих організаціях, де авто¬

ритет і професіоналізм керівника беззаперечний.

Управління на базі «штучного інтелекту» реалізується на осно-

ві інформаційних систем із застосуванням сучасних технічних за-

собів. Ці і ряд інших типів управління повинні реалізовуватися на

базі сучасних інформаційних технологій. Головна вимога до управ-

ління підприємством в умовах ринку - забезпечення адаптивності

(пристосованості і гнучкості) економіки підприємства до умов гос-

нодарювання. В рамках одного підприємства (організації) можуть

використовуватися різні управлінські технологи, а також іх різні

поєднання.

3. Організаційні структури управління

підприємством

1)Організаційна структура управління підприємством визна-

чає складпідрозділівапаратууправліннЯ, їхнювзаємозалежністьі

взаємозв'язок.Група керівників і спеціалістів, на яку покладені від-

повідальність за здійсненняпроцесувироблення і реалізації управ-

лінських рішень, складає апарат управління підприємством. Апарат

управління включає управлінський персонал у масштабі всього під-

приємства, а також його структурних підрозділів. Більшість вчених

і спеціалістів розрізняють два типи організаційних структур управ-

ління - ієрархічний (бюрократичний) та органічний.

Організаційні структури ієрархічного (бюрократичного) типу

характеризуються жорсткою ієрархічністю управління, за якої ниж-

чий рівень підкоряється і контролюється вищим; централізацією

ухвалення рішень, коли низові ланки практично не беруть участі в

управлінні виробництвом. До першого типу організаційних струк¬

тур належать: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна,

лінійно-штабна, дивізіональна та ін.

Другий тип організаційних структур - органічний характери-

зується помірним використанням формальних правил і процедур,

децентралізацією, гнучкістю структури влади, участю в управлінні

нижчих рівнів. Його головною характеристикою е групова й індиві-

дуальна відповідальність кожного працівника за загальний резуль¬

тат. До цього типу належать проектні, матричні, програмно-цільові,

бригадні, структури управління у формі переверненоїпіраміди.

Розглянемо основні організаційні структури управління підпри-

ємством.

2)Лінійна структура управління. Ця структура утворюється в ре¬

зультаті побудови апарату управління тільки із взаємопідлеглих

органів у вигляді ієрархічної драбини (рис. 4.1). При такій побу-

дові управлінські рішення утворюють лінійні зв'язки. Ці рішен-

ня включають адміністративні функції (організацію) й процедури

(прийняття рішень). Ця структура управління будується на основі

лінійних схем.

Керівник у такій структурі називається лінійним і виконує як ад-

міністративні, так і інші функції. При чому зворотний зв'язок, який

інформує керівника про хід виконання робіт, може бути відсутнім.

Адміністративні функції й процедуриможутьделегуватисяосно-


внимкерівником на нижчірівні іерархії. Члени кожного з нижних

ступенівуправління перебувають у безпосередньому лінійному під-

порядкуванні в керівника наступного, вищого рівня. Застосовувати

таку структуру доцільно на підприємствах з невеликою чисельністю

персоналу і незначним обсягом та номенклатурою виробництва.

 

Рис 4.1. Лінійна структура управління

3)Функціональна структура управління. Ця структура передбачає

створення підрозділів для виконання визначених функцій на всіх

рівнях управління. Управлінські рішення притому розділяються на

лінійні й функціональні, кожне з яких є обов'язковим для виконан¬

ня (рис 4.2). В такій структурі загальні й функціональні керівники

не втручаються в справи один одного. Кожен керівник виконує тіль-

ки частину функцій. Зворотного зв'язку може й не бути.

Модифікація ціеї структури — функціонально-об'єктна струк¬

тура управління, де в рамках функціональних відділів виділяють-

ся найбільш кваліфіковані фахівці, відповідальні за виконання всіх

робіт зконкретного об'єкта. Це підсилюєперсональну відповідаль-

ність керівників за весь комплекс робіт, за невиправдане підвищен-

ня ролі окремих об'єктів у збиток інтересам підприємства в цілому.

Відзначимо, що координація робіт з підтримки взаємодії між різни-

ми функціями - завдання складне.

Тому в чистому вигляді функціональна структура практично не

застосовується. Вона використовується в поєднанні з лінійною струк

турою, утворюючи лінійно-функціональну структуру управління.


Рис 4.2. Функціональна структура управління

4)Лінійно-функціональна структура управління. Ця структура є

найпоширенішим видом структурибюрократичного типу, характе-

ризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків

і незначною участю низових ланок управління в прийняттірішень.

Керівники при цій системіподіляються на лінійних і функціо-

нальних. Основою побудови такої системиє: а) лінійна вертикаль

управління; б) спеціалізація управліпськоїпраці за функціональ-

ними ознаками (техніка, економіка, маркетинг, виробництво фі-

нанси тощо).

Керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його

заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). За-

гальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури,

а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-

технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям

робіт (рис. 4.3). Лінійно-функціональні структури управління най-

більш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, часто,

які повторюються і рідко змінні завдання та функції (на невеликих

підприємствах, а також на підприємствах з масовим або крупносе-

рійним типом виробництва). Коли виробництво стає складнішим

або гнучкішим лінійно-функціональна структура змінюється з ме¬

тою зниження рівня централізації. Одним з напрямів децентраліза-

ціїє впровадження лінійно-штабної структури управління.


Рис. 4.3. Лінійно-функціональна структура управління

5)Лінійно-штабна структура управління. Це структура, яка перед-

бачае створення на допомогу лінійним керівникам спеціалізованих

функціональних підрозділів - штабів для вирішення певних завдань

(аналітичних, координаційних, мереженого планування й управлін-

ня, спеціальних тощо). Штаби не наділяються функцією розпоря-

дження, а готують рекомендації, пропозиції і проекти для лінійних

керівників (рис. 4.4). Вище керівництво займається питаннями стра-

тегічного планування і контролю, зростання ефективності діяльнос-

ті організаціїпідрозділів, розвитку потужностей підприємства тощо,

для чого маєвсвоему розпорядженні штаб керівника організації з

відповідними функціональними службами для вирішення даних

завдань. Керівники підрозділів мають свої штаби (управлінський

апарат), які вирішують завдання, що стоять перед ними. Керівники

підрозділів відповідають за свою роботу в межах відповідальності і

повноважень, які надані їм вищим керівництвом.

Між функціональними службами різних штабів встановлюється

система функціональних зв'язків, яка забезпечуєєдність і конкрет-

ність виконання спеціалізованих робіт. Проте зростання обсягу ви-

робництва, різноманітність номенклатури продукції (робіт, послуг),

яка випускається, й інші ринкові обставини ускладнюють завдання

підтримки оптимальних функціональних зв'язків між штабами. Од-


Ним з напрямів удосконалення організаційних структур управління

є виділення в складі виробничих підрозділів підприємств (організа-

ції) самостійних об'єктів управління - відділень. Ця система управ-

ління отримала назву дивізіоналъна структура управління (від англ.

division - відділення).

Рис. 4.4. Лінійно-штабна структура управління

6)Дивізіональна структура управління. Така структура належить

до практики корпоративного управління, коли керована організація

відноситься до розряду великих і найбільших за масштабом вироб-

ництва, чисельності тих, хто працює, а також характеризується різ-

номанітністю продукції, яка випускається, великою місткістю рин-

ків її збуту. Основою формування структури цього типу є виділення

в складіорганізації практично самостійнихвиробничихвідділень -

«дивізіонів» (за продуктами, регіонами або ринками збуту) і надан-

ня їм оперативно-господарськоії самостійності в отримані прибутку

при централізованому контролі із загальнокорпоративних питань

стратегії, науковихдосліджень, інвестицій, кадрової політики та ін-

ших централізованих функцій (рис. 4.5).

Головними виконавцями при дивізіональній структурі управлін-

ня є керівники виробничих відділень. Організаційна побудова відді-

лень проводиться за такими ознаками:

а) за продукцією (послугами) продуктова спеціалізація або про-

дуктова структура управління;


б) за ринками, з оріентацією на споживача – споживча або рин-

кова спеціалізація;

в) за обслуговуванням географічних регіонів - регіональна або

географічна спеціалізація.

Рис 4.5. Дивізіональна структура управління

Безпосередньо у відділеннях, а також при вищому керівництві

створюються лінійно-функціональні структури управління. Це нри-

изводить до зростання витрат на утримання апарату управління, що

компенсується децентралізацією й зростанням ефективності. В рин-

кових умовах господарюваннябагатоукраїнськихорганізацій (кор-

порації, акціонерні товариства, холдинги тощо) переходять на ди-

візіональну структуру управління, використовуючи закладені в ній

можливості децентралізації й зростання ефективності виробництва.

7)Інноваційно-виробнича структура управління. Ця структура

передбачаєчітке розділення керівництва й підрозділів, що здій-

снюють інноваційні функції, - стратегічне планування, розробку

та підготовку виробництва новоїпродукції й функціїповсякден-

ного оперативного управління відлагодженим виробництвом і

збутом освоєних виробів (рис. 4.6). Виникнення такоі структури -


наслідок надмірного завантаження апарату управління поточною

оперативною роботою, що позбавляє його співробітників можли-

вості займатисясистематичнимоновленнямпродукції, техніки і

технологіївиробництва. Застосування такої структури раціональ-

не при значному масштабі виробництва періодично обновлюваної

продукції.

Керівник підприѳмства

1

Функціональний підрозділ

(бухгалтерія)

Керівник інноваціями

 

Функціональний підрозділ №

Керівник виробництва

Підрозділ

НДДКР

 

Підрозділ

підготовки

виробництва

 

Збутовий

підрозділ

Рис 4.6. Інноваційно-виробнича структура управління

8)Проектна структура управління. Ця структура, орієнтована

на забезпечення ефективного управління паралельним виконан-

ням на підприємстві або в організації ряду великих проектів. При

цьому одержують автономію визначених підрозділів, які беруть

участь в окремих проектах, на чолі з керівниками цих проектів.

Керівник проекту несе всю відповідальність за його своєчасну й

якісну розробку та реалізацію. Він наділяється всіма правами з

управління підпорядкованим йому підрозділами і немає в підпо-

рядкуванні підрозділів, безпосередньо не пов'язаних з підготов-

кою проекту.

Ці структури можуть створюватися в централізованій і децен-

тралізованій формах (рис. 4.7 і 4.8). При децентралізованій формі

функціональні й допоміжні підрозділи розділяються за проектними

підрозділами та підпорядковуються керівникам проектів, а при цен-

тралізованій вони стають загальними для всіх проектних підрозді-

лів і підпорядковуються керівникам підприємства.


Рис.4.7. Проектна структура управління

(децентралізована)

 

Рис.4.8. Проектна структура управління (централізована)


9)Матрична структура управління. Ця структура поєднуе верти-

кальні лінійні й функціональні зв'язки управління з горизонтальни-

ми. Персонал функціональних підрозділів залишаючись в їх складі

й підпорядкуванні, зобов'язаний також виконувати вказівки керів-

ників проектів або спеціальних штабів, зборів тощо, утворених для

керівництва окремими проектами та роботами (рис. 4.9).

Рис 4.9. Матрична структура управління

Керівники проектів встановлюють склад і черговість робіт, а ке-

рівники функціональних підрозділів несуть відновідальність за їхнє

належне і своєчасне виконання. Ці структури можуть застосовува-

тися в окремих організаціях, а також для систем організацій. Ма-

тричні структури управління допомагають вирішувати проблеми

координації та об'єднувати діяльність постійного персоналу управ-

ління й тимчасових проектних груп.

Одніею з форм гнучких органічних структур управління єїхня

побудова у формі перевернутоїпіраміди. В ній рівень ієрархії займа-

ють фахівці-професіонали, а керівництво організації займає нижній

рівень (рис. 4.10).

Такі структури застосовуються там, де професіонали можуть не-

залежно і кваліфіковано працювати безпосередньо з клієнтами. Ці

структури знайшли застосування насамперед оздоровчих і освітніх

установах.


Рис. 4.10. Структура управління в формі перевернутоїпіраміди


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14009. Методика использования музыкально-ритмических движений и игры на детских музыкальных инструментах в музыкальном воспитании школьников 54 KB
  Лекция 4. Методика использования музыкальноритмических движений и игры на детских музыкальных инструментах в музыкальном воспитании школьников Вопросы Характеристика музыкальноритмической деятельности Методика работы над музыкальноритмическими движе...
14010. Компрессия аудиоданных Сжатие информации без потерь (Lossless) 98 KB
  Компрессия аудиоданных Сжатие информации без потерь Lossless Алгоритмы выискивающие повторяющиеся последовательности в двоичных данных и заменяющих эти последовательности кодами Методы ЛемпелаЗиваУэлча LZW встречавшаяся ранее последовательность заменяется сс...
14011. Плагины для эффектов, для генерации, для анализа, для коррекции параметров оборудования и акустики 14.92 KB
  Плагины для эффектов для генерации для анализа для коррекции параметров оборудования и акустики Частотные – АЧХ с разной величиной выборки и формой фейдирования Стереофазы стереокоррелометры – степень корреляции сходства: 1 – моно 1 – противофаза и Стереогон...
14012. Создание файла партитуры в Finale с использованием мастера 94.5 KB
  Создание файла партитуры в Finale с использованием мастера: Запуск мастера: Setup Wizard. Создание состава инструментов для которого будет печататься партитура: Create New Ensemble> Engraved Style Maestro Font> Далее Составление полного списка используемых инструментов из предлагаемы...
14013. Содержание музыкального образования 151.5 KB
  Тема: Содержание музыкального образования План. 1.Основные элементы содержания музыкального образования. 2.Содержание программ дополнительного образования в области музыкальной деятельности Содержание музыкального образования выступает как педагогическая ин
14014. Значення та завдання музичного виховання 27 KB
  Значення та завдання музичного виховання Музика як вид мистецтва має низку особливостей: Музика здатна відображати переживання людини в різні моменти її життя. Музика виконує комунікативну функцію є засобом спілкування. Музика має власну мову тобто з
14015. Вікові особливості музичного розвитку дітей 22.5 KB
  Вікові особливості музичного розвитку дітей Діти другого року життя емоційно чутливі до музики і художнього слова. У них з’являються найпростіші співочі інтонації вони підспівують дорослому закінчення музичних фраз. Розвивається здатність співвідносити рухи з м...
14016. Методи та прийоми музичного виховання 23 KB
  Методи та прийоми музичного виховання Метод – це спосіб досягнення мети сукупність прийомів та операцій. За визначенням Н.Ветлугіної метод музичного виховання – це дії педагога спрямовані на загальний музичноестетичний розвиток дитини. Вибір методів зале...
14017. МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ РУХИ 88 KB
  МУЗИЧНОРИТМІЧНІ РУХИ ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ РИТМІКИ Рухи під музику одна з форм музичного виховання дітей що дозволяє їм активно виявити себе в музичній діяльності. Над створенням радянської методики музичного виховання дітей засобами рухів працювало почина...