78015

АСЕАН у міжнародних відносинах: історія та сучасність (1967-2012)

Дипломная

История и СИД

Сьогоднішня успішна інтеграція настільки різних країн як в економічному, так і в культурному значенні, – це результат політики, яку вони спільно розробляли та проводили в впродовж всього існування організації.

Украинкский

2015-02-06

127.65 KB

20 чел.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Факультет політичних наук

Кафедра історії

Пояснювальна записка

до дипломної роботи бакалавра

на тему:

«АСЕАН у міжнародних відносинах: історія та сучасність (1967-2012)»

Виконала

студентка ІV курсу групи 434

напрямку підготовки

0203 «Гуманітарні науки»

Напряму підготовки 6.020302 «Історія»

Андреєва А.І.

Керівник: Підберезних І.Є.

Рецензент: Шевченко Н.В.

Миколаїв-2013 року

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АСЕАН

РОЗДІЛ II. СТАНОВЛЕННЯ АСЕАН ЯК РЕГІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЇН ПСА

2.1. Історія становлення та політичний розвиток

2.2. Організаційна структура і механізми

2.3. Зона вільної торгівлі та зона інвестицій країн АСЕАН

РОЗДІЛ III. КООРДИНАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН АСЕАН НА ПОЧАТКУ XXI ст.

3.1. Основні напрямки зовнішньої політики

3.2.Регіональне та поза регіональне військово-політичне  співробітництво

3.3. Проблеми міжнародного тероризму

РОЗДІЛ IV. ДІАЛОГ США-АСЕАН У ТИХООКЕАНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (1991-2011 рр.)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Південно-Східна Азія сьогодні – це один з найбільших регіонів світу, що активно і динамічно розвивається. Саме тут функціонує одна з найперспективніших світових організацій – Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка на даний момент об’єднує 10 країн Південно-Східної Азії (ПСА) – Сінгапур, Малайзію, Індонезію, Філіппіни, Таїланд, Бруней, В’єтнам, М’янму, Лаос і Камбоджу. Ці країни займають стратегічно важливе положення не лише в межах регіону, а і на міжнародних комунікаціях. Площа суші держав-засновників АСЕАН перевищує 5 млн. кв. км. та охоплює частину континентальної Азії і ряд прилеглих до неї архіпелагів.

Сьогоднішня успішна інтеграція настільки різних країн як в економічному, так і в культурному значенні, – це результат політики, яку вони спільно розробляли та проводили в впродовж всього існування організації. Завдяки цьому міжнародному співробітництву на даний момент АСЕАН стала однією з найбільш авторитетних та розвинених організацій багатопрофільної кооперації не лише в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, але і в світі.

За 45 років свого існування АСЕАН отримала унікальний досвід колективної розробки спільної лінії поведінки на міжнародній арені, а також практики спільного пошуку шляхів вирішення внутрішніх проблем ПСА на основі принципів взаємодопомоги, довіри і врахування інтересів всіх сторін. Як наслідок, АСЕАН перетворилася на базову структуру багатостороннього регіонального співробітництва, яка відіграє ключову роль в основних механізмах політичної та економічної взаємодії в АТР, організацію, яка впритул наблизилася до реального втілення висунутого нею гасла «Єдність в різноманітті».

Дана тематика актуальна для вивчення з огляду декількох аспектів. По-перше, завдяки охопленню досить масштабних хронологічних рамок, з початку створення АСЕАН (1967 р.) до сучасності (2012 р.), ми маємо змогу прослідкувати історичну градацію міжнародної організації, її політичну активність на міжнародній арені як в межах локального регіону, так і поза межами Східно-Азіатського регіону. По-друге, дане дослідження допомагає простежити лінію розвитку міжнародних відносин розвиваючої АСЕАН з передовими країнами Східно-Азіатського регіону – Китаєм, Японією і Південною Кореєю. Остання обставина в перспективі може бути використана як певний емпіричний досвід для міжнародних відносин України та ЄС.

Об’єкт дослідження теми «АСЕАН в системі міжнародних відносин» є поглиблене уявлення про міжнародні процеси регіональної і світової політичної та економічної інтеграції, що відбуваються в Південно-Східній Азії. В ході дослідження розглядаються проблеми становлення АСЕАН як єдиної організації, її структура і механізм функціонування, взаємовідносини між країнами-членами Асоціації та між Асоціацією і найбільшими регіональними та світовими «центрами сили». Детально аналізуються нові виклики і загрози, які стоять перед Асоціацією на рубежі століть, і перспективи її подальшого розвитку.

Предмет дослідження є стан і динаміка міжнародної політичної інтеграції країн АСЕАН та країн, що не входять до Східно-Азіатського регіону, історичні процеси, що сприяли становленню АСЕАН, узгоджена політика щодо третіх країн і міжнародних економічних організацій.

Територіальні рамки цього дослідження обмежені територією Східно-Азіатського регіону, включаючи в себе 10 країн ПСА – Сінгапур, Малайзію, Індонезію, Філіппіни, Таїланд, Бруней, В’єтнам, М’янму, Лаос і Камбоджу.

Хронологічні рамки дослідження. У кваліфікаційній роботі розглядається зовнішня політика країн АСЕАН з моменту утворення цього регіонального блоку (1967 р.) і аж до сучасного етапу її функціонування   (2012 р.)

Мета і завдання кваліфікаційної роботи. Мета дослідження полягає в тому, щоб у ході всебічного аналізу політики АСЕАН простежити найбільш важливі проблеми міжнародної інтеграції країн АСЕАН та країн поза межами регіону; розглянути зовнішньополітичний фактор АСЕАН в історичній інтерпретації та на сучасному етапі. Тому основну мету роботи автор вбачає у вивченні історії міжнародної діяльності АСЕАН період з 1967 по 2012 рік.

Виходячи з цієї мети, можна визначити такі завдання роботи:

  1.  Дослідити історичний шлях розвитку Асоціації країн Південно-Східної Азії та розкрити механізм формування спільної позиції країн АСЕАН з приводу тих і чи інших міжнародних питань.
  2.  Проаналізувати основні зовнішньополітичні документи, прийняті країнами АСЕАН протягом 1967-2012 рр. При цьому особливу увагу приділити документальним матеріалам, пов’язаним з вирішенням камбоджійської проблеми, яка зробила багато в чому визначальний вплив на процес формування основних принципів зовнішньої політики країн АСЕАН.
  3.  Підвести підсумки взаємної співпраці країн АСЕАН на міжнародній арені в 1967-2012 рр., показати, як через паркан протиріч вони прагнули знайти спільну компромісну лінію.

Наукова новизна отриманих у процесі дослідження результатів полягає в тому, що в кваліфікаційній роботі:

  1.  Розглянуто результати дослідження , що дозволяють скласти більш повне уявлення як про розвиток відносин всередині АСЕАН, так і поза межами цієї організації.
  2.  Автору вдалося розкрити процес адаптації зовнішньої політики АСЕАН до нового контексту після того, як організація вийшла на глобальну міжнародну арену

РОЗДІЛ I. ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АСЕАН

Не аби який інтерес дослідників до АСЕАН був обумовлений безпрецедентними економічними успіхами країн Асоціації в 1980-90 рр. і швидким відновленням їх економіки після фінансово-економічної кризи 1997 р. Тому не дивно, що детальне знайомство з досвідом функціонування Асоціації, її проблемами і досягненнями представляє безперечний інтерес. Насамперед, поглиблене вивчення даної проблеми дозволяє краще дізнатися і зрозуміти соціально-економічні процеси, що відбуваються в країнах-учасниках розглянутого угруповання. Завдяки такому знайомству, ми можемо розширити наші уявлення про діяльність регіональних інтеграційних організацій в цілому, що допоможе розумінню загальних закономірностей їх становленню та розвитку [12, с. 97].

Проблеми формування зовнішньополітичного курсу країн АСЕАН, економічні та політичні питання інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії та ключові механізми системи військово-політичної безпеки в АТР взагалі детально розглядаються у працях Є. Є. Камінського [1], О. Г. Білоруса [2], Б. І. Гуменюка [3], О. А. Коппель [4], Д. Г. Лук’яненка [5], Б. О. Парахонського [6], С. О. Шергіна [7], С. О. Якубовського [8] та інших.

Не аби який інтерес представляють праці видатного українського вченого, дипломата, політолога Є. Є. Камінського. Упродовж тривалого часу визначний науковець очолював відділ трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, під його керівництвом було розроблено наукові теми щодо геополітичного виміру посттоталітарних трансформацій у контексті стратегій суспільного розвитку, глобальних стратегій США, Росії, АСЕАН і ЄС у контексті національних інтересів України, прогнозування системоутворюючої ролі євроатлантичного співтовариства у ХХІ столітті. Є.Є. Камінський залишив велику творчу спадщину, став автором та співавтором низки фундаментальних наукових праць, які зіграли важливу роль у дослідженні АСЕАН. Серед них «Українська дипломатична енциклопедія» [9], «Світ переможців і переможених. Міжнародні відносини і українська перспектива на початку ХХІ ст.» та багато інших [1].

Навчальний посібник «Основи дипломатичної та консульської служби» Б.І. Гуменюка дозволив розглянути проблему взаємовідносин АСЕАН і України у не професійному наукову ракурсі, де розглядаються організаційні, правові, адміністративні аспекти становлення дипломатичної та консульської служби в Україні з часу проголошення незалежності. Аналізуються поняття сучасної дипломатії, структура і статус провідних інституцій, базові нормативно-правові та підзаконні акти [3, с. 171].

Колективна монографія «Близький Схід: міжнародна безпека, регіональні відносини та перспективи для України», підготовлена співробітниками НІПМБ у співпраці з Київським інститутом міжнародних відносин та Одеським філіалом НІСД, містить аналіз регіону Близького Сходу як вагомого чинника впливу на процеси міжнародної безпеки. У книзі розглянуто питання розвитку міжнародних відносин на близькому Сході під кутом зору перспективних можливостей реалізації національних інтересів України. Висвітлено роль і місце регіону в сучасній системі міжнародних відносин, інтереси основних світових гравців щодо нього, регіональні конфлікти та питання регіональної безпеки, проблеми міжнародного тероризму. Особливу увагу приділено перспективним напрямам економічної, військово-технічної та енергетичної співпраці України з країнами Близького Сходу [10, с. 399].

Беззаперечну роль для дослідження теми АСЕАН становлять праці Шергіна С.А. [7], Проня С.В. [11] Головними науковими інтересами цих  дослідників стали міжнародні системи, глобалістика та регіонознавство (Азійсько-Тихоокеанський регіон).

На просторах СНД література, спеціально присвячена АСЕАН, з’явилася в кінці 1970-х – початку 1980-х рр. До цього моменту Асоціація переступила через певний рубіж, який завершив ранній етап її існування, і приступила до конкретних починань в галузі взаємного економічного співробітництва. Стали очевидні підсумки першого, багато в чому підготовчого періоду діяльності АСЕАН. Ці підсумки були, у певній мірі підведені, в роботі Н. П. Малетіна. [13]. Комплексну оцінку АСЕАН як політико-економічної організації дали Н. М. Хрящева [14], М. А. Халдін [15], Ю.А. Плеханов [16] і А. А. Рогожин [17]. У цих працях детально проаналізовано становлення економічної співпраці між країнами-членами АСЕАН, описані її передісторія і функціональні механізми, специфіка, що склалася в регіоні взаємних торгових потоків, протиріччя в питаннях лібералізації внутрішньорегіональної торгівлі.

Поглиблена оцінка економічних аспектів діяльності АСЕАН з урахуванням вже майже 30-річного її досвіду представлена у збірниках «АСЕАН в системі міжнародних економічних відносин» [18, с. 195] і «АСЕАН: підсумки, проблеми, перспективи» [19, с. 58]. Автори, серед яких А.А. Рогожин, Н.М. Хрящева, Г.І. Чуфрін, загалом, були схильні вважати досвід АСЕАН конструктивним, а факт загальмованого розвитку внутрішньорегіональної торгівлі та інших аспектів економічного співпраці не представлявся однозначно негативним, але, навпаки, дав АСЕАН час на необхідну трансформацію і дозрівання до рівня, коли реальна інтеграція вже не загрожуватиме національним інтересам.

Серед монографічних робіт російських вчених, спеціально присвячених історії формування, функціонування та проміжних підсумків діяльності АСЕАН, як регіонального економічного співтовариства слід перш за все назвати праці А. Ю. Андрєєва, Є. Г. Журавської, В. В. Міхальова, Ю. А. Плеханова і А. А. Рогожина, В. В. Самойленка, Т. І. Сулицької, М. А. Халдіна, в тому числі спільно з В. М. Курзановим і Г . С. Шабаліною. До числа подібних видань слід віднести також і колективні роботи російський фахівців під редакцією С. А. Биліняк. Зазначені роботи відрізняються багатством фактичного матеріалу і, в цілому, досить високим ступенем об’єктивності аналізу. Їх авторам вдалося уникнути як принизливого тону, так і ейфорії в оцінці результатів та перспектив розвитку Асоціації. Всі вони, разом узяті, складають хорошу основу подальшого вивчення соціально-економічних та політичних процесів, що відбуваються в країнах АСЕАН. Особливо повно в них висвітлені питання, пов’язані з аналізом факторів і історії формування угруповання, законодавчої бази, її діяльності та організаційної структури, а також участі в роботі міжнародних економічних організацій та об’єднань і господарської взаємодії [20, с. 23].

Особливу увагу слід приділити науковій праці Т.І. Сулицької «Країни АСЕАН і міжнародні відносини в Південно-Східній Азії». У цьому дослідженні об’єктивно розглядаються ключові питання зовнішньої політики країн АСЕАН в 60-70-ті роки, досліджуються відносини з США у зв’язку з прийняттям у Вашингтоні так званої «тихоокеанської доктрини». Авторка відзначала, що СРСР повністю підтримує підхід «трьох братніх країн Індокитаю», що ратують за припинення іноземного втручання у справи регіону, виходячи з мирного пошуку взаємоприйнятних рішень, що «три братні держави виявили готовність до конструктивного світу» і здійснення ідеї про зону миру, свободи і нейтралітету в Південно-Східній Азії буде залежати «від гнучкості АСЕАН» [21, с. 69].

Важливим є науково-дослідницька робота М.А. Халдіна «АСЕАН без ілюзій».  Незважаючи на її очевидну ідеологічну заангажованість у ній також зібраний цікавий матеріал з різних аспектів діяльності АСЕАН. У книзі автор аналізує причини і цілі створення Асоціації країн Південно-Східної Азії, досліджує форми та напрями співпраці в рамках організації у зв’язку з конфліктом у регіоні. М.А. Халдін вважав, що держави АСЕАН під тиском США, Японії та ЄС відхиляють мирні ініціативи соціалістичних країн і тим самим гальмують ослаблення напруженості в Південно-Східній Азії. Асоціація, таким чином, «діє врозріз зі своїми офіційними цілями, які передбачають мирне і взаємоприйнятне рішення регіональних проблем». Західні країни штовхали АСЕАН на шлях, який «веде в глухий кут конфронтації АСЕАН з сусідами по регіону, до перетворення у військово-політичний блок, до неоколоніального закабалення» [15, с. 16].

На величезну увагу заслуговують  праці сучасного російського сходознавця та фахівця в галузі міжнародних відносин Н.П. Малетіна. Особливо цікавою є монографія «АСЕАН: чотири десятиліття розвитку», де розглядаються інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії, передумови створення Асоціації країн регіону – АСЕАН. Показаний процес поступового подолання розколу регіону на два угруповання – Східний Індокитай і країни АСЕАН, а також підключення до регіональному співробітництву М’янми [13, с. 62].

Економічні питання розвитку АСЕАН аналізувалися в роботі Ю.А. Плеханова і А.А. Рогожина «Економіка і політика країн АСЕАН». Автори розглянули роль АСЕАН у політиці країн Заходу, політичні та економічні відносини країн Південно-Східної Азії між собою, дійшовши висновку, що конфлікт навколо Камбоджі був невигідним ні країнам АСЕАН, ні Індокитаю. На думку авторів цієї монографії, проблема полягала в тому, чи зважиться АСЕАН на співпрацю з країнами Індокитаю, щоб разом дати відсіч позарегіональними силам, що нагнітали напруженість [16, с. 9].

Надалі, за період 1992-2000 рр., незважаючи на складнощі і проблеми, з якими зіткнулися російські вчені, вони підготували серію книг, які розглядали розвиток і становлення АСЕАН з самих різних позицій. Серед таких робіт згадаємо найбільш значущі з цієї проблематики: «АСЕАН в системі міжнародних політичних відносин» [18], «Південно-Східна Азія: параметри безпеки наприкінці XX сторіччя» [22], «АСЕАН: підсумки, проблеми, перспективи» [19], «30 років АСЕАН: підсумки та перспективи» [23], «Південно-Східна Азія в 1998 р. Актуальні проблеми розвитку» [24], «Індокитай на рубежі століть (політика, ідеологія)» [25].

У 1993 р. Інститут сходознавства РАН видав наукову роботу «АСЕАН в системі міжнародних політичних відносин». Це була одна з перших колективних робіт російських авторів, де вони проаналізували весь період попередньої історії асоціації, узагальнили ключові документи і зробили абсолютно вірні прогнози щодо майбутнього характеру розвитку і зовнішньої політики країн АСЕАН. Послідовне вивчення поміщених в них матеріалів дозволяє проводити певний моніторинг процесів, що протікають в регіоні, дає інформацію для осмислення можливих перспектив політичної та економічної еволюції АСЕАН [26, с. 23].

Фронт дослідних робіт з «асеанівської» тематики на Заході досить широкий. Багато зарубіжних дослідників ввели в науковий обіг цікавий фактичний матеріал, позначили коло специфічних проблем, що вимагають об’єктивного і неупередженого дослідження. АСЕАН стала символом і знаменням успіхів Азії, в той час як Японія вже давно ототожнювалася із західним світом. За останні два роки інтерес до зони АСЕАН набув іншого контексту – країни Асоціації опинилися в епіцентрі глобальної фінансово-економічної кризи. Грандіозний обвал дає привід заново і точніше оцінити шлях, пройдений країнами угруповання, сильні і слабкі сторони їх економічних систем, потенціал їхнього розвитку.

Загалом, для досліджень західних авторів характерна орієнтованість на вивчення спільних проблем АСЕАН, аналіз перспектив і протиріч її діяльності на міжнародній політичній та економічній аренах. До значних робіт можна віднести праці таких вчених, як Алан Колінс [27], Симон Таї, Жусус Естаніслао, Хаді Соесастро [28], Жернх Досех, Манфред Молс [29]  та інші.

Великий вплив справляє на дослідників класичні роботи Б. Скалапіно [30], та Д. Барнетта [31] – науковця, що прекрасно орієнтувався в тонкощах політики в Південно-Східній Азії. У цих роботах особливо відзначені дослідження глобальних інтересів Китаю в ПСА, опис способів і методів того, як китайська діаспора в країнах Південно-Східної Азії отримує можливість активного і послідовного впливу на ключові рішення, що приймаються правлячими режимами цих країн.

Існує ряд наукових збірок та монографій західних авторів, що становлять не аби який інтерес у дослідженні проблематики АСЕАН.

У монографіях «Дилеми безпеки Південно-Східної Азії» і «Безпека Південно-Східної Азії: внутрішні, регіональні і глобальні питання» Алан Колінс приділяє увагу аналізу традиційним і нетрадиційним проблем безпеки в регіоні. Його праці мають велике значення в дослідженні динаміки регіональних процесів в ПСА в області безпеки [27, с. 25].  Наукова робота «Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії: між білатералізмом і мультілатералізмом», опублікована в 2010 р. під редакцією Н. Ганешан і Рамсеса Амера, висвітлює процес інтеграції в ПСА, а також взаємини між країнами-учасницями Асоціації з 1975 р. Її автори відзначають, що держави-члени АСЕАН повинні посилювати їхню взаємодію у всіх сферах, запобігати конфліктам всередині регіону для забезпечення його стабільного розвитку [32, с. 158]. В іншому збірнику «Міжнародні зв’язки  в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: нові моделі розвитку та співробітництва», підготовленому Джорном Досехом та Манфредом Молсом, показуються зміни, що відбулися в міжнародних відносинах АТР в кінці XX століття. Аналізується роль США, АСЕАН, Японії, Китаю та Австралії в регіоні, розглядаються такі регіональні організації, як Форум економічного співробітництва АТР (АТЕС), АРФ і т.д. Поряд з цим тут наводиться аналіз теорій міжнародних відносин та їх значення для аналізу сформованої структури в АТР [29, с. 184].

Описуючи міжнародне співробітництво між Євросоюзом та АСЕАН, доречно буде використати працю  відомого норвезького вченого, директора Нобелівського інституту Гая Лундестата «Схід, Захід, Північ, Південь. Основні напрямки міжнародних відносин, 1945 – 1996 рр.», що була перекладена на російську мову і видана в Москві [33]. У книзі англійського дослідника Пітера Кальвокорессі «Світова політика 1945 – 2000 рр.», що була також видана в Москві, дано глибокий аналіз процесу становлення та розширення Євросоюзу, початок його співробітництва з країнами Південно-Східної Азії [34]. Найбільш широким і різноманітним питанням асеанівської інтеграції присвячена праця японських дослідників, що була написана на честь 20-річчя АСЕАН[35]. Вона була створена колективом фахівців Токійського інституту міжнародних відносин, які розглянули деякі моменти історії АСЕАН під «японським» кутом зору, зробивши основний акцент на політичні та економічні аспекти інтеграції і відносини Асоціації з Японією, Китаєм, США і СРСР.

Говорячи про дослідження власне зовнішньої політики ЄС необхідно відзначити монографії, «Глобальна Європа. Європейський Союз у світовій політиці» і «Європейські глобальні зв’язки. Європейське співтовариство та міжрегіональне співробітництво». Специфічне бачення торгових механізмів Асоціації та ЄС представлене в книзі «Європейське співтовариство і країни, що розвиваються». За своєю структурою і системою викладу ця роботазалишається лідером серед досліджень за темою взаємодії ЄС з країнами «третього світу» [35, с. 183].

До історіографії АСЕАН слід віднести статті наукового характеру в широковідомих виданнях: «Азія і Африка сьогодні», «Схід», «Міжнародне життя», «Світова економіка і міжнародні відносини», «Поліс», «Проблеми Далекого Сходу», «Експерт», «ASEAN Review», «Asian Affairs», «Asia Magazine», «Asia Pacific Community», «Asian Perspective», «Asia Research Bulletin», «Asiaweek», «Asian Survey», «The Economist», «Fareastern Economic review», «Foreign Affairs», «News week».

Також з доступних монографічних публікацій зарубіжних фахівців, що займаються дослідженням проблем регіонального економічного співробітництва країн-членів Асоціації, вважаємо за необхідне відзначити праці В. Аріффа, X. Бломквіста, Дж. Вонга, X. Індорфа, В. Кенепеті, Дж. Маски, Ч. Стахла, М. Суріямоньякома, а також наступні колективні роботи: «Економічні проблеми і перспективи в країнах АСЕАН» (1977), «Економічне співробітництво АСЕАН: програма досліджень» (1980), «Західна Європа і Південно-Східна Азія»(1989). Огляди та статті зарубіжних авторів із зазначеної тематики регулярно публікуються і в періодичних виданнях, найчастіше в таких, як «ASEAN Economic Bulletin», «ASEAN Business Quarterly», «The ASEAN Report», «Far Eastern Economic Review», «Asia Pacific» і деяких інших, а також у працях Інституту з вивчення Південно-Східної Азії в Сінгапурі та куалалумпурского Інституту стратегічних і міжнародних досліджень [36, с. 47].

Великий внесок у вивчення проблеми АСЕАН внесли вчені країн Азії – Японії, Південної Кореї, Китаю і самої АСЕАН. Палкі та цікаві дискусії між представниками нової когорти аналітиків сприяють розширенню розуміння не лише Південно-Східної Азії, а й дають змогу ефективно застосовувати теорії міжнародних відносин до регіональних відносин взагалі. Головні засади становлення міжнародних відносин країн АСЕАН та світових держав були сформовані такими теоретиками та аналітиками, як Г. Катсумата, Ц. Кавасакі і Тан Сі Сенг [37, с. 203].

Гіро Катсума також застосовує конструктивістський підхід при оцінюванні стратегічної ролі Регіонального форуму АСЕАН. Він критикує реалістичний та неоліберальний підходи до розуміння причин утворення форуму і подає свою аргументацію зацікавленості членів AСЕАН у створенні системи співробітництва з питань безпеки в Південній Азії. Катсумата зазначає, що співробітництво з питань безпеки в регіоні складається з двох елементів: шляхів досягнення загальної безпеки, яку вперше визначила Конференція з питань безпеки та співробітництва у Європі, а також кодексу поведінки, який асоціюється зі «Шляхом АСЕАН», де важливу роль відіграє процедура переговорів і досягнення консенсусу. Автор приходить до висновку, що АРФ треба розглядати як арену для обговорень і втілення в життя стандартів безпеки та співробітництва, яка є значно важливішою організацією, ніж її традиційно вважають [38, 188].

Цуйоші Кавасакі критикує конструктивістський підхід, характеризуючи його як романтичний і наївний. Він стверджує, що функції, які виконує AРФ, переважно полягають у реалізації «Шляху АСЕАН» – регіонального кодексу поведінки та встановлення заходів зміцнення довіри, що слугують основою

для програми дій країн-членів, спрямованою на задоволення інтересів держав-членів. Тому, на думку дослідника, їх найкраще аналізувати за допомогою «раціонально-інституційної лінзи», оскільки АРФ виконує таку функцію інституційного вирішення низки проблем співробітництва, яку експерти та аналітики Південно-Східної Азії характеризують як «гру з гарантіями».

Тан Сі Сенг також пропонує конструктивістський підхід до міжнародних відносин у Південно-Східній Азії. Він наголошує на тому, що науковці-конструктивісти в Південно-Східній Азії – це своєрідні методологічні та концептуальні новатори, особливо коли йдеться про нові погляди щодо створення нових регіональних інституцій. Водночас Тан Сі Сенг звинувачує їх у деякому академічному конформізмі щодо ідеї державницького центризму та ідеального/нормативного детермінізму. З погляду дослідника, багато конструктивістів поділяють раціоналістичну схильність об’єднувати суверенні утворення, тому він вважає їх такими, що відхиляються від ідеального розуміння міжнародного порядку в поясненні регіональних відносин у Південно-Східній Азії. Тан Сі Сенг підкреслює роль тих конструктивістів, які вийшли за рамки традиційних уявлень про роль держави, суспільства в забезпеченні регіонального порядку [39].

Проте, дослідження діяльності АСЕАН не обмежуються лише поодинокими науковими роботами вчених та дослідників. На велику увагу заслуговують публікації наукових центрів, відповідальних працівників секретаріату АСЕАН. Сінгапурський Інститут досліджень Південно-Східної Азії опублікував ряд робіт, присвячених розвиткуАсоціації. Колишній Генеральний секретар АСЕАН Р. Северіно в книгах «На шляху до Спільноти безпеки АСЕАН» розглядає аспекти політичного співробітництва держав-членів Асоціації у сфері безпеки на шляху до формування Спільноти безпеки АСЕАН, про створення якого заявлено в другій Декларації згоди АСЕАН 2003 р. У роботі «АСЕАН сьогодні і завтра» він аналізує проблеми, з якими зіткнулася АСЕАН, дає свою оцінку перспективам створення «Спільноти АСЕАН», вважаючи цю мету реальною, а шлях до неї подекуди тяжким [40].

У збірнику «Розробка Хартії АСЕАН: пропозиції Інституту досліджень Південно-Східної Азії» (2005 р.), дослідники АСЕАН докладно розглядають пропозиції для включення до майбутнього Статуту. Слід зазначити, що проект Хартії виявився більш чітким за той, що пропонувався.

У виданому англійською мовою спільно з ISEAS збірнику ІСЕМВ «Відносини АСЕАН і Росії» зачіпаються перспективи створення триєдиної «Спільноти АСЕАН» і деякі аспекти зовнішньої політики Асоціації [41]. Важливе місце займають видання Джакартського центру стратегічних і міжнародних досліджень, який займається політичним аналізом. Серед співробітників Центру провідні індонезійські політологи, міжнародники, історики, соціологи, а також зарубіжні фахівці в галузі суспільних наук. Серед колективних праць вчених CSIS робота, в якій аналізується роль і місце АСЕАН в регіональній і міжнародній політиці та економіці, яка була присвячена 20-річчю Центру, заснованого в 1971 р. У ній висвітлюються питання співпрацідержав АСЕАН - координація експорту, взаємодія на політичному рівні, зусилля з реалізації ЗОПФАН, участь у врегулюванні камбоджійської кризи, перспективи створення системи колективної безпеки. Цим проблемам присвячена робота керівника CSIS Юсифа Вананді [42].

Видана Куала-Лумпурським інститутом міжнародних відносин книга «АСЕАН на роздоріжжі» представляє собою збірник статей відомих вчених і політичних діячів як малайзійських, так і зарубіжних, в яких аналізуються різні аспекти співпраці країн Асоціації і, перш за все, економічний. У ній порушені й відносини з різними контр-агентами, зокрема з ЄЕС. Важливість, даного видання в тому, що вступне слово до нього написано прем’єр-міністром Малайзії М. Мохамадом [43].

В’єтнамський дослідник Чана Хьеп аналізує етапи розвитку АСЕАН від створення до 2000 р., показує її  роль у врегулюванні регіональних конфліктів та історію вступу держав Індокитаю в асоціацію [44]. Велику увагу розвитку АСЕАН, місцю в ній Сінгапуру приділено в книзі Лі Куан Ю «Сінгапурська історія. З «третього світу» - у перший», написаної у вигляді мемуарів [45]. З камбоджійських дослідників слід відзначити роботи Кім Као Хорна, в яких відображена позиція Камбоджі в питанні вступу в АСЕАН, уроки, досвід і проблеми, які слід враховувати після перетворення Асоціації в АСЕАН-10 [46].

Відзначаючи зростаючу кількість публікацій в країнах АСЕАН, слід констатувати, що тема взаємовідносин з ЄС не знаходить комплексного висвітлення, особливо у світлі разючих змін на європейському континенті і надзвичайно активною діяльністю АСЕАН у азіатському напрямку.

Змістовною є в’єтнамська історіографія, яка переважно присвячена  взаємодії між В’єтнамом та організацією. Для вивчення міжнародної ситуації, її впливу на формування зовнішньополітичних пріоритетів В’єтнаму, а також загальних закономірностей розвитку політичних відносин В’єтнаму не тільки з країнами АСЕАН, а й іншими позарегіональними державами використовувалися праці провідних в’єтнамських дослідників-міжнародників Чинь Миу, Ву Куанг Вінь, Нгуен Суан Шона, Нгуен Ван Зу, Фам Бінь Мінь, Фан Зоан Нам.

Особливий вклад у вивчення проблеми зробили праці «35 років АСЕАН. Співпраця та розвиток» дослідника Нгуєн Чан Кюе і «АСЕАН в першому десятилітті XXI століття» Фам Дик Тхань. У них в’єтнамські дослідники приділили велику увагу вивченню різних аспектів розвитку регіону, перспектив співпраці та подальшого стабільного розвитку організації в новому тисячолітті [47, с. 28].

Інтерес являє монографія «АСЕАН впродовж сорока років: історія та перспективи розвитку», опублікована в 2007 р. колективом авторів Ханойського державного університету. У ній проведено аналіз проблем становлення і розвитку АСЕАН протягом сорока років, відзначені основні досягнення Асоціації та її вплив на процес інтеграції В’єтнаму в регіоні, висвітлені проблеми відносин між В’єтнамом і країнами АСЕАН, а також дані прогнози цього співробітництва. У збірках «АСЕАН в умовах глобалізації» і «Економічне об’єднання в рамках АСЕАН» досліджується процес впливу глобалізації на всі сфери діяльності АСЕАН, особливо у сферіекономіки, її адаптація до глобалізації, а також розглядаються перспективи цього об’єднання в XXI ст.

Аналіз стану та перспектив в’єтнамо-асеанівських відносин дозволяє в’єтнамським вченим давати оцінку зовнішньополітичної стратегії В’єтнаму в регіоні. Тому більшість робіт в’єтнамських авторів пов’язані з аналізом двостороннього співробітництва, а також перспективами взаємодії В’єтнаму з іншими країнами. Цій темі присвячені статті таких авторів, як Ву Зионг Нінь, Нгуєн Тху Мі, Чан Хань, Нгуен Хоанг Зап, Нгуен Суан Тханг, Нгуен Зуї Зунг, Ле Фионг Хоа, Ха Ле Гуен та інші [47, 31].

Таким чином, можна зробити висновок, що хоча АСЕАН є досить молодою регіональною організацією, проте коло наукових інтересів відносно цієї теми з кожним роком неупинно розширюється. Вчені Південно-Східної Азії досить ретельно та плідно досліджують проблему АСЕАН, що підтверджує велика кількість дослідних робіт, які присвячені в основному аналізу проблем регіону в цілому або міжнародному співробітництву АСЕАН з окремими країнами. Західні видання пропонують в багатство фактичного матеріалу (статистичних даних, документів керівних і виконавчих органів АСЕАН, виступів політичних і державних діячів країн регіону і т. д.). Вітчизняні вчені досить плідно працюють у напрямку розробки концепції міжнародних відносин з країн-членів АСЕАН. Разом з тим, незважаючи на значне число досліджень з історії становлення та функціонування АСЕАН, на даний час практично відсутні роботи, присвячені комплексному осмисленню суперечностей і перспектив розвитку АСЕАН в умовах глобалізації.

РОЗДІЛ II. СТАНОВЛЕННЯ АСЕАН ЯК РЕГІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРАЇН ПСА

2.1. Історія становлення та політичний розвиток

8 серпня 1967 р. в Бангкоку була прийнята установча Декларація Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка затвердила створення так званого «регіонального об’єднання», що займатиметься вирішенням завдань переважно соціально-економічного характеру The ASEAN Declaration, Bangkok, 8 August 1967 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/1212.htm Пріоритетними  інтересами у створенні організації були інтереси першої п’ятірки країн-засновниць – Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін. Головним стратегічним імперативом для батьків-засновників АСЕАН стало створення механізму колективної протидії спільним загрозам та узгодження внутрішньої  політики регіону. (11) АСЕАН в начале XXI века. Актуальныепроблемы и перспективы / Л. Е. Васильев [и др.]. – М. : ИД «ФОРУМ», 2010. – 368 с. 

Процес формування Асоціації йшов досить повільно. Один з найдосвідченіших фахівців з питань АСЕАН, російський сходознавець Н.П.Малетін лаконічно окреслив проблематику періодики організації: «Етапи розвитку АСЕАН – це сфери співробітництва, що постійно розширюються. Перший (1967-1976 рр.) – це період «утробного розвитку». Другий (1977-1991 рр.) – реакція АСЕАН на камбоджійську проблему і події в Східному Індокитаї. Третій (1992-1997 рр.) – перетворення Асоціації в регіональну організацію та ініціативний фактор в галузі політики, безпеки та економічного співробітництва в ПСА і АТР. Четвертий (1997-1999 рр.) – період економічної кризи, відкату, пошуків виходу. П’ятий (​​2000 р. - по теперішній час) – спроби реанімації «азіатського дива», консолідації АСЕАН і зміцнення її позицій в АТР у сфері економіки, безпеки та політики» (5) Малетин Н. П. АСЕАН. Четыре десятилетия развития – М.: МГИМО-  Университет, 2007. – 312 с.

Дійсно, у перше десятиліття активність організації обмежувалась проведенням періодичних зустрічей глав МЗС держав-членів, які були стурбовані виключно двома проблемами – тривожною ситуацією, що склалася в регіоні та його економічною відсталістю. Еволюція АСЕАН проходила так повільно, а довіра між країнами регіону формувалося з такими труднощами, що третій саміт АСЕАН відбувся тільки через добрий десяток років після другого (1977 р.). Проте, попри великі труднощі у створенні організації, які були зумовлені найрізноманітнішими чинниками, створення подібного регіонального інституту було неминучим.

Світові орієнталісти відзначають: «Ідеї регіонального співробітництва в Південно-Східній Азії неодноразово висувалися ще в перше десятиліття після Другої світової війни як лідерами національно-визвольних рухів, такими як Хо Ши Мін (В’єтнам),  Аун Сан (Бірма), Сукарно (Індонезія), так і керівниками країн, які прагли до союзу з капіталістичними країнами» (7) Far Eastern Economic Review. 18.07.1973. P. 50 У 1946 р. лідер бірманського національно-визвольного руху генерал Аун Сан виступив з пропозицією створення Сполучених Штатів Індокитаю, які включали б, крім Бірми, Французький Індокитай, Малайю, Таїланд і Індонезію (128) Аун Сан. Бирма бросает вызов: Статьи и речи. М., 1965. Через рік національно-визвольними рухами В’єтнаму і Лаосу під керівництвом Хо Ши Міна був створений Союз Південно-Східної Азії, який поставив за мету досягнення солідарності країн ПСА в боротьбі за незалежність. Того ж року прем’єр-міністр Таїланду виступив з ідеєю «панпівденносхідноазіатського союзу» за участю Таїланду, Лаосу, Камбоджі та В’єтнаму під егідою Франції в цілях розвитку іригації, систем комунікації та співпраці в економічній сфері Фомичева Е.А. Внешняя политика Таиланда. М. 199

Проте, жоден з трьох вищеназваних проектів не був реалізований через напружене становище в регіоні, де збереглось суперництво колоніальних держав, а ситуація в Бірмі, Східному Індокитаї та Індонезії залишалась нестабільною. Реальним початком регіонального співробітництва можна вважати 1954 р., коли з ініціативи США в Манілі був підписаний Договір про колективну оборону Південно-Східної Азії (СЕАТО), в якому з азіатських держав взяли участь Пакистан і дві держави ПСА – Таїланд і Філіппіни.

Для Сполучених Штатів створення СЕАТО було «відповіддю на Женеву», або, як заявляли американські пропагандисти, «необхідною ланкою у системі безпеки вільного світу в Азії» (88) Акопов Г.М., Сухарьков И.А. Империалистические блоки. Перспективы и реальность. М, 1969

Проте, блок СЕАТО так і не зміг виконати головну функцію, заради якої він був створений, – об'єднати  політико-економічний антикомуністичний союз «вільних» азіатських країн. Курс на створення в Азії військових блоків і залучення держав регіону в холодну війну зустрів рішучий опір афро-азіатських сил під прапором п’яти принципів мирного співіснування, проголошених у 1955 р. в Бандунгу.

Вітчизняні та зарубіжні фахівці (Н.П. Малетін, Г.І.Чуфрін, Д. Хелд, Е. Макгрю та ін.) називають 50-і рр. XX в. початковим етапом становлення Східної Азії як самостійного гравця на світовій арені. Це пов’язано, в першу чергу, з руйнуванням колоніальної системи і виникненням на її уламках цілого ряду незалежних держав. Проте суперництво двох наддержав СРСР і США призвело до розмежування регіону ПСА на два конкуруючих один з одним табори. Один, з яких був орієнтований на СРСР і Китай, а інший на США і партнерів по регіону, в першу чергу – на Японію. Ці два блоки мали рівні шанси в боротьбі за лідерство в регіоні, так як один з них включав Китай до середини (60 рр. XX ст.), В’єтнам, Лаос, Північну Корею, Камбоджу. А інший мав у складі цього блоку одну з найбагатших держав регіону – Японію, крім цього включав також держави Таїланд, Індонезію, Сінгапур, Гонконг, Малайзія, Філіппіни, Бруней, Тайвань і Південну Корею. Верхоломов С.А. Восточноазиатский регионализм: предпосылки формирования

Все ж, ці табори не залишали спроб об’єднання регіону в одне ціле.

Китай спробував об’єднати регіон шляхом експорту революції, провідниками цієї лінії стали хуацяо (китайці, які проживали за кордоном).У свою чергу держави, орієнтовані на США, спробували об’єднати регіон шляхом переговорів і спільних планів. Японський економіст К. Кодзіма в 1965 р. запропонував утворити Тихоокеанську організацію з торгівлі та розвитку. У 1966 р. міністр закордонних справ Окіта запропонував створити Організацію економічного співробітництва та розвитку у Східній Азії (с.21-22). Костюнина Г.М. Азиатско-Тихоокеанская экономическая интеграция. – М.: Московский государственный институт международных отношений, «РОССПЭН», 2002. – 208 с. Однак всі ці плани зазнали невдачі.

Тим не менше, ці обставини мали і позитивний момент.

Навесні 1965 р. було оголошено, що Малайзія і Філіппіни після трирічної перерви відновлюють дипломатичні відносини. А після того як 11 серпня 1966 р. міністри закордонних справ Індонезії та Малайзії підписали Джакартську угоду «про відмову від ворожих актів», а домовленість про спільні дії проти «комуністичних партизан» на кордоні була досягнута, припинилася і «конфронтація» Сінгапуру. І в серпні 1967 р. в Бангкоку, столиці Таїланду, якого навіть називали «батьком азіатського регіоналізму» (с.107) Малетин Н.П. Внешняя политика Таиланда. 1947-1983, 1965 г., на зустрічі міністрів закордонних справ п'яти держав ПСА – Індонезії, Малайзії. Таїланду, Філіппін і Сінгапуру було підписано декларацію про утворення Асоціації країн Південно-Східної Азії – АСЕАН як основного інструменту регіонального співробітництва.

Попередницею АСЕАН стала Асоціація Південно-Східної Азії (АСА) – альянс, сформований в 1961 р., до якого входили лише з Філіппіни, Малайзія і Таїланд і який був приречений на крах. Саме АСЕАН стала першим регіональним утворенням, яке було створеною на виключно азіатській основі – без участі США або європейських держав.  Деякі розроблені в АСА плани і проекти субрегіонального економічного співробітництва надалі лягли в основу офіційної концепції економічної інтеграції АСЕАН.

8 серпня 1967 р. Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур і Малайзія підписали в Бангкоку декларацію, офіційно проголосили про створення Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). У цій декларації відзначалися головні принципи та сфери діяльності створеної організації: «Країни Південно-Східної Азії несуть головну відповідальність за зміцнення економічної та соціальної стабільності регіону та забезпечення їх мирного і прогресивного національного розвитку» та «прискорення економічного та культурного розвитку, соціального прогресу, збереження миру і стабільності в регіоні »і т.д. [с.23.] Международные отношения в Юго-Восточной Азии на современном этапе (80-е годы). М., «Наука», 1988.

До 1972 р. на конференціях міністрів АСЕАН було прийнято більше 300 рішень, що носять рекомендаційний характер, але підписано лише незначна кількість договорів. Діяльність в основному носила консультативний характер.

У результаті, п’ять країн АСЕАН в господарському відношенні тісніше були пов’язані з європейськими державами, США, Японією, ніж між собою. У 60-70-ті рр. XX ст. країни-члени АСЕАН прийняли закони про інвестиції, активно спонукаючи США, Японію і розвинені країни Заходу надавати допомогу і здійснювати інвестиції в ці країни. У 1966-1975 рр. загальний обсяг американських інвестицій в країни АСЕАН склав: Індонезія – 1388 млн. дол, Таїланд – 996 млн, дол, Філіппіни – 729 млн. дол, Малайзія – 86 млн. дол і Сінгапур – 78 млн . дол Некоторые проблемы АСЕАН (Отв. ред. Нгуен Суан Шон). Ханой, Изд-во полит. лит-ры, 1996, c. 124

Отже, можна констатувати, що процес економічної інтеграції в АСЕАН йшов у двох напрямках. Перше – більш успішне – вироблення єдиної експортної політики на світовому капіталістичному ринку, друге-значно менш успішне – активізація процесу внутрішньоекономічної інтеграції. В цілому, за період 1967-1976 рр. АСЕАН так і не змогла виробити узгоджені напрямки свого економічного співробітництва, сором’язливо приховуючи свою явно політичну спрямованість.

2.2. Організаційна структура і механізми

За більш, ніж 40 років існування АСЕАН пройшла великий шлях –  від досить скромного механізму періодичних (раз на три роки) зустрічей глав держав до постійно діючого органу консультацій і переговорів для врегулювання проблем регіональної безпеки, захисту своїх інтересів, національної ідентичності та інших цінностей світу, який та швидко глобалізується. АСЕАН на новом этапе интеграции Г. Локшин Проблемы Дальнего Востока,  № 2, 2008, C. 73-82

В основі діяльності організації лежить так званий «метод АСЕАН», який можна вважати гарантом успіху і стабільності, який забезпечив Асоціації довге існування. Політико-етичні норми «методу АСЕАН» базуються на двох індонезійських концепціях: діалогу – «мушаварах» і консенсусу – «муфакат». На основі цих понять будується регіональне співробітництво. Можна позначити основні характерні особливості регіональної взаємодії на основі «методу АСЕАН». Це поступовий і неформальний стиль ведення переговорів та величезна роль особистих контактів політичних лідерів. Важливою рисою азіатської політичної культури також є той факт,що на відміну від західної традиції тут надають великого значення самому процесу діалогу і, як правило, не прагнуть до швидкого досягнення чіткого результату. Це дозволяє уникати міжнародних конфліктів, але часто негативно позначається на ефективності таких регіональних об’єднань, як АСЕАН. ВЕСТНИК МЕЖДУНАРОДНЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ. 2012. № 2 (37) АТЭС vs АСЕАН: генезис, эволюция, перспективы развития Е.С. Мартынова с. 145

Юридичною базою взаємовідносин країн Асоціації служать Декларація згоди АСЕАН 1976 р., Друга Декларація згоди АСЕАН («Балійська згода-2») 2003 р., а також Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії (Балійський договір) 1976 р., що допускає з 1987 р. можливість приєднання позарегіональних держав. У жовтні 2003 р. до нього приєдналися Китай і Індія, в липні 2004 р. – Японія і Пакистан, у листопаді 2004 р. - Росія і Південна Корея, у липні 2005 р. – Нова Зеландія і Монголія, в грудні 2005 р. – Австралія.

Головним фундаментальним документом АСЕАН, який задав основний тон розвитку організації, стала створена за рішенням конференції міністрів закордонних справ Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін Декларація, що була прийнята 8 серпня 1967 р. в Бангкоку The ASEAN Declaration, Bangkok, 8 August 1967 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/1212.htm У в документі ставилися наступні цілі: прискорення економічного розвитку, соціального і культурного прогресу країн Південно-Східної Азії (ПСА); зміцнення миру і регіональної стабільності; розширення активної співпраці та взаємодопомоги у галузі економіки, культури, науки, техніки та підготовки кадрів; розвиток більш ефективної співпраці в сфері промисловості та сільського господарства; встановлення міцного і взаємовигідного співробітництва з іншими міжнародними та регіональними організаціями. Також Декларація зазначала, що АСЕАН відкрита для всіх країн Південно-Східної Азії, які визнають її принципи, цілі та завдання.

Цим документом був зафіксований статус щорічної конференції міністрів закордонних справ як головного робочого органу АСЕАН, який був в силі приймати рішення щодо реалізації положень Декларації, обговорювати корінні проблеми діяльності Асоціації, вирішувати питання прийому нових членів. Вищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав і урядів) країн-членів, який, починаючи з 2001 р., проходить щорічно. Саміт зазвичай триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами організації по регіону. Управління діяльністю Асоціації здійснюється Постійним комітетом, який очолює міністр закордонних справ тої чи іншої країни. Головуюча особа АСЕАН змінюється в алфавітному порядку (на даний час цю посаду обіймає МЗС Сінгапуру Касівісванатхан Шанмугам).

Важливим кроком у політичному становленні АСЕАН стало прийняття в листопаді 1971 р. Куала-Лумпурської декларації про зону миру, свободи і нейтралітету в Південно-Східній Азії. У декларації йдеться, про те, що учасники східно-азіатського саміту усвідомлюють, що забезпечення миру, безпеки і процвітання в Східній Азії відповідає загальним інтересам всіх країн. Учасники мають намір у дусі рівноправного партнерства і шляхом спільних консультацій активізувати співпрацю, зміцнити дружбу і створити мирне середовище та економічне процвітання в регіоні та в усьому світі Zone of Peace, Freedom and Neutrality (ZOPFAN), Kuala Lumpur, 1971 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.asean.org/1541.htm

На першому саміті АСЕАН на о. Балі (Індонезія), були схвалені Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії та Декларація про згоду. Перший документ закріпив принципи, якими п’ять держав-засновників Асоціації зобов’язалися керуватися у розвитку взаємних відносин, а також у врегулюванні виникаючих суперечок і конфліктів. У тексті Договору знайшла своє відображення ідея перетворення Південно-східної Азії в зону миру, свободи і нейтралітету Declarationof ASEAN Concord, Indonesia, 24 February 1976 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/1216.htm У Декларації АСЕАН про згоду проголошувалося, що «п’ятірка» країн-засновниць буде прагнути до створення сприятливих умов для встановлення і розвитку співробітництва між державами ПСА.  В організаційному плані на Балійському саміті було прийнято рішення про створення постійного Секретаріату АСЕАН і призначення генерального секретаря за принципом ротації. Першим генеральним секретарем став індонезійський дипломат Хартоно Ректохарсоно.

Проблеми нейтралізації та забезпечення безпеки країн-членів асеанівські керівники вбачали у наданні регіону без’ядерного статусу. Проте лише в 1995 р. держави-учасники зуміли підійти до підписання Договору про створення в Південно-Східній Азії зони, вільної від ядерної зброї The Southeast Asian Nuclear-Weapon-Free Zone Treaty, Bangkok, 15 December 1995 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/2082.htm

Проте, для набуття чинності пакту необхідне підписання окремого протоколу до Договору усіма ядерними державами. Його підписання гальмують розбіжності з питань про те, чи вважати Індію та Пакистан ядерними державами. Від визнання чи невизнання ядерного статусу цих країн з боку АСЕАН та інших ядерних держав залежить доля Договору [22]

Россия – Асеановский региональный форум. Официальные материалы // Дипломатический вестник – 1999. – № 6 – С. 46-47.

У 1994 р. в рамках превентивної дипломатії, з ініціативи АСЕАН був запущений механізм Асеанівського регіонального форуму (АРФ). Його завданням стало забезпечення шляхом діалогу і консультацій безконфліктного розвитку міжнародного становища як у Південно-Східній Азії, так і в Азіатсько-тихоокеанському регіоні (АТР). У щорічних засіданнях АРФ беруть участь країни АСЕАН та їх позарегіональні партнери по діалогу. У рамках АРФ є два напрямки – за першим йде діалог на офіційному міжурядовому рівні, за другим – між неурядовими організаціями та академічними колами [47]. Россия – Асеановский региональный форум. Официальные материалы // Дипломатический вестник – 1999. – № 6 – С. 46-47.

Регулярний характеру набули щорічні постміністерські зустрічі з представниками регіональних партнерів (США, Канада, Японія, Південна Корея, Китай, Росія, Австралія, Нова Зеландія, Індія, ЄС) за схемою «10 + 1», тобто асеановська «десятка» плюс один з партнерів.

Країни АСЕАН швидко відреагували на виклик міжнародного тероризму, який безпосередньо зачепив Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Філіппіни. На нараді в Брунеї в листопаді 2001 р. була прийнята Декларація про спільні дії з протидії тероризму. У ній висловлювалась рішучість активізувати спільні та індивідуальні зусилля щодо запобігання, протидії та припинення діяльності терористичних груп в регіоні. Висловлено намір продовжувати практичне співробітництво в цій сфері як в рамках Асоціації, так і міжнародної спільноти. Спеціальна міністерська нарада у травні 2002 р. у Куала-Лумпурі прийняла «робочий план», який передбачав підвищення рівня взаємодії між правоохоронними органами «десятки», розширення обміну інформацією з метою боротьби з тероризмом. Declaration on Joint Action To Counter Terrorism, Brunei, 2001 // URL: http://2001-2009.state.gov/coalition/cr/ddr/8819.htm

Наступну декларацію з проблем тероризму прийняв черговий, восьмий за рахунком, саміт АСЕАН в Пномпені в листопаді 2002 р. У ній знову рішуче засуджується терор. У той же час підкреслюється незгода з «тенденцією деяких кіл ідентифікувати тероризм з конкретною релігією або етнічними групами».

Економічне співробітництво в рамках АСЕАН концентрується головним чином у сфері торгівлі і націлено на створення асеанівської зони вільної торгівлі. Рішення про зону вільної торгівлі (АФТА) було прийнято на VIII саміті Асоціації в 1992 р. в Сінгапурі. Воно розглядалося як важливий крок у справі поглиблення регіональної співпраці, як початковий етап на шляху економічної інтеграції за зразком Європейського Союзу  Asean Free Trade Area (AFTA), Singapore, 28 January 1992 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/4920.htm

Вирішено було до 2003 р. створити єдиний ринок товарів, в рамках якого тарифи на вироби промислового виробництва не перевищували б 5% або були б повністю ліквідовані до 2006 р. Угода набула чинності з січня 1993р. і, до певної міри завдяки цьому, міжасеанівська торгівля протягом наступних п’яти років зросла з 80 млрд. дол. до 155 млрд. дол. в 1996 р. [223]. Юрківський В. Південно-Східна Азія // Регiональна економiчна i соціальна географiя (2-ге вид.) – К.: 2001. – С. 219-229.

В якості головного засобу для залучення прямих іноземних капіталовкладень, країни АСЕАН розглядали створення Асеановської інвестиційної зони. План передбачав усунення до 2010 р. внутрішньоасеанівських бар’єрів, позаасеанівські країни будуть користуватися пільговим режимом з 2020 р. Головна мета полягала в створенні єдиного ринку капіталу в особі АСЕАН [267] Западноевропейская интеграция: проекты и реальность / Под ред.  В.Б. Княжинского – М.: Междунар. отношения, 1986. – 205 с.

Валютно-фінансова криза 1997 р. завдала болючого удару економічному розвитку країнам АСЕАН. У 1997 р. відбулося 40% скорочення прямих іноземних інвестицій. Відповіддю на фінансову кризу, яка охопила Східну Азію і передбачала розкол країн-членів АСЕАН, став прийнятий з ініціативи Малайзії на саміті в Куала-Лумпурі в грудні 1997 р. документ «Бачення АСЕАН 2020 року». У ньому зазначалося, що до 2020 року АСЕАН перетвориться на «відкритий для діалогу по всім азимутам, що живе в умовах миру, стабільності і процвітання гармонійний союз, пов’язаний партнерством у динамічному розвитку». З метою поетапного просування до реалізації концепції «Бачення АСЕАН 2020», на саміті Асоціації в 1998 р. був прийнятий Ханойський план дій, розрахований на шестирічний період. Він припускав: зміцнення макроекономічного та фінансового співробітництва; тіснішу торгово-економічну інтеграцію; забезпечення прогресу в науково-технічній сфері та розвиток інформаційних технологій; створення загальнорегіональної комп’ютерної інформаційної мережі; прогрес у соціальній сфері, особливо в частині подолання негативного впливу фінансово-економічних криз; розвиток трудових ресурсів; охорону навколишнього середовища; створення спеціалізованих агентств з метеорології та попередження лісових пожеж Hanoi Plan of Action, Kuala-Lumpur, 5 December, 1997 // The ASEAN Official Website. URL: http://www.aseansec.org/8754.htm

Прийняття таких амбітних концепцій та плану дій не змогли зупинити виникнення деяких негативних тенденцій у розвитку Асоціації, а саме перегляду основоположних принципів невтручання у внутрішні справи один одного, а також прийняття рішень на основі консенсусу. У АСЕАН проявилася тенденція вирішувати виникаючі фінансово-економічні проблеми на основі сепаратних рішень. Друга тенденція проявилася у відсутності єдності з питання про шляхи подолання валютно-фінансової кризи 1997 р. У той час як Індонезія, Таїланд і Філіппіни повністю прийняли рекомендації МВФ, Малайзія обрала самостійний курс, заснований на посиленні державного регулювання фінансово-економічного сектору країни. Надалі Малайзія піддала гострій критиці курс Сінгапуру на укладення сепаратних угод про вільну торгівлю з позарегіональними партнерами [103] АСЕАН в начале XXI века. Актуальныепроблемы и перспективы / Л. Е. Васильев [и др.]. – М. : ИД «ФОРУМ», 2010. – 368 с.

2.3. Зона вільної торгівлі та зона інвестицій країн АСЕАН

Як вже говорилось, першочерговою роллю АСЕАН слугувала економічна інтеграція країн регіону, проте політичні проблеми і питання безпеки відтіснили цей аспект інтеграції на другий план у діяльності організації.

Потенційно район ПСА володів достатніми можливостями для розвитку внутрішніх та міжнародних господарських зв’язків. АСЕАН на 1969 р. об’єднувала 5 країн з населенням понад 200 млн. чоловік (5% населення Землі) і сукупним валовим продуктом 25 млрд. доларів Economic Bulletin for Asia and Far East. 1969. Nfc 2

Країни АСЕАН виробляли до 1971 р. 98% світової продукції волокон абаки, 80% каучуку, більше 60% копри та олова, більше половини всього світового врожаю кокосових горіхів. Тим не менше, вже з 70-х років деякі члени АСЕАН, передусім такі, як Сінгапур і Філіппіни, стали виступати за створення свого роду «зони вільної торгівлі». Виходячи зі своїх планів економічного розвитку, вони вважали, що їх інтересам відповідала б прискорена економічна інтеграція та рамки Асоціації. На IV конференції міністрів закордонних справ у Манілі в 1971 р. було запропоновано, не чекаючи усунення всіх розбіжностей, що стоять на шляху створення «спільного ринку» АСЕАН, зробити негайні кроки до створення обмеженої зони «вільної торгівлі» певними товарами ASEAN Identity, Development and Culture. U P. Law Ccntcno Manila, 1981. P. 220

В першу чергу, передбачався захист інтересів країн АСЕАН в галузі експорту сировинних ресурсів, які були головним джерелом отримання іноземної валюти. Проте, за період 1967-1975 рр. «п’ятірка» так і не змогла виробити узгоджені напрямки свого економічного співробітництва і в той же час приховувала свою явно політичну спрямованість.

На рубежі 80-х років у цих країнах розгорнулося широке промислово-іфраструктурне будівництво, зросли закупівлі технологій. У країнах АСЕАН був відзначений найвищий приріст іноземних прямих інвестицій, які становили 3/4 всіх азіатських вкладень Заходу.

Зіграв свою роль у той період і стратегічний вибір цих країн, які віддали перевагу експортній орієнтованості економік. Вірність цього вибору підтвердилася швидко. За середніми темпами економічного зростання у другій половині 70-х – першій половині 80-х рр. члени АСЕАН залишили позаду  себе не лише країни, що розвиваються, а й переважну більшість промислово розвинених країн. Відбулось помітне збільшення обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення. Lohman W., Kim A. Enabling ASEAN’s Economic Vision. The Heritage Foundation. Backgrounder # 2101. January 29, 2008.

Разом з тим, успіхи як окремих країн, так і країн АСЕАН в цілому ще не свідчили про прискорену внутрішньоасеанівську економічну інтеграцію, проте вони створювали умови дня переходу від політичної інтеграції до економічної на вже принципово новій економічної основі, що відкривало наступний етап в інтеграційних процесах в регіоні АСЕАН.

У 1990-ті рр., після краху біполярної системи міжнародних відносин, розвиток економіки став розглядатися і як ключ до національної та регіональної стабільності.

Відбувалося посилення процесу інтернаціоналізації господарських зв’язків і перенесення акцентів у міжнародних відносинах ПСА з військово-політичних на економічні. Як зазначав у той період російський дослідник Г.І. Чуфрін, «на рубежі 90-х рр. завершився в основних рисах процес переходу від однієї парадигми розвитку міжнародних відносин у Південно-Східній Азії, в основі якої лежали принципи геополітики, до іншої, і основі якої лежать принципи геоекономіки» Национальная безопасность России на Востоке: вызовы и ответы (отв. ред. Г. И. Чуфрин, М., 1994).

На саміті в Сінгапурі на початку 1992 р. для захисту колективних інтересів Асоціації було прийнято рішення про утворення асеанівскої зони вільної торгівлі – АФТА та налагодженні зв’язків з Європою з метою створення відсутньої ланки АСЕАН – ЄС в економічному трикутнику співпраці Азія – Америка – Європа, що було також привабливо для аутсайдерів в ПСА. Спочатку до неї увійшли шість країн ПСА – Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Бруней. У 1996 р. до АФТА підключився В’єтнам, у 1998 р. – Лаос і М’янма, у 1999 р. – Камбоджа.

Створюючи зону вільної торгівлі, члени Асоціації ставили за мету активізувати внутрішньоасеанівскую торгівлю товарами і послугами, розширити і диверсифікувати субрегіональний товарообіг, в умовах зростання взаємної торгівлі підвищити конкурентоспроможність економік своїх країн, забезпечити населення країн АСЕАН більш доступними за ціною товарами і, що принципово важливо з точки зору поступального розвитку національних економік, підготувати виробників до умов глобальної лібералізації в рамках АТЕС і СОТ. (277) Богомолов О.Т.. Мировая экономика в век глобализации: Учебник — М.: ЗАО «Издательство «Экономика». — 359 с. , 2007

Головним інструментом реалізації ідеї створення ЗВТ АСЕАН стала Угода про загальний ефективний преференційний тариф (СЕПТ), яку підписали країни АСЕАН на саміті в Сінгапурі в 1992 р.

Згідно прийнятій схемі УЕПТ всі товари поділяються на чотири категорії. До першої належать товари, на які скорочувався рівень тарифів відповідно з прискореним або звичайним графіком. Ця група товарів становить 88% всієї товарної номенклатури країн АСЕАН і постійно розширюється.

Дві інші категорії товарів включені до списків вилучень. В одну категорію входять товари, що представляють важливість для забезпечення інтересів національної безпеки, захисту суспільної моралі, життя і здоров’я людей, флори і фауни, а також художні, історичні та археологічні цінності. В іншу групу входять товари, зниження тарифів на які країни АСЕАН вважають тимчасово неможливим, однак, передбачається поступове скорочення числа цих товарів.

Четверту категорію складає сільськогосподарська сировина, спочатку повністю виключена з схеми СЕПТ. Однак в 1995 р. були визначені особливі умови зниження тарифів на різні групи цих товарів. http://www.e-cis.info/page.php?id=664

Встановлювалося, що список товарів за УЕПТ затверджується на щорічних нарадах міністрів економіки країн АСЕАН, а поточною роботою за погодженням товарних списків займається Рада АФТА, яка по черзі очолюється одним з міністрів країн Асоціації.

У грудні 1995 р. на п’ятому саміті АСЕАН в Бангкоку була прийнята поправка до рамкової Угоди 1992 р. про стимулювання економічного співробітництва АСЕАН, в якій заявлялося про намір форсувати завершення створення АФТА не за 15, а за 10 років, повністю скоротивши тарифи шістки, до рівня 0-5% до 2003 р. Гуревич Э.М., Чуфрин Г.И. Внешняя политика Сингапура. М.,1989. С. 43.

Тим не менше, до кінця століття стало очевидним, що інтеграційний процес в ПСА виявився складним і досить тривалим. Головною причиною труднощів, що виникають у членів АФТА, є однотипна структура економік країн ПСА і практично однакова, проте конкурентоспроможна експортна товарна номенклатура. http://asialaw.tripod.com/articles/lawanaia.html

Під час саміту в грудні 1998 р. було прийнято рішення про те, що найбільш економічно розвинені країни – Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур і Таїланд – до 2000 р. скоротять ставки імпортних тарифів з рівня 0-5% на 90% своєї товарної номенклатури. Для нових членів – В’єтнаму, Лаосу, М’янми і прийнятої в 1999 р. Камбоджі – орієнтири залишаються набагато більш розпливчастими: зберігається невизначеність щодо цілого ряду товарних груп, насамперед сільськогосподарської продукції. Так, було вирішено, що В’єтнам до 2003 р. значно розширить склад товарних позицій, імпортні мита на які будуть знижені до 0-5%, Лаос і М’янма зобов’язалися здійснити подібне розширення до 2005 р. Сторони зобов’язалися істотно розширити список товарів, які взагалі не будуть обкладатися імпортними митами до 2003 р. Успішне завершення цих заходів буде означати створення реально вільної від мита торгової зони в межах держав, що підписали домовленості по АФТА в 1992 р. Для реалізації цих цілей був створений Консультативний комітет АСЕАН за стандартами і якістю. Писарева, М. П. Мировая экономика / М. П. Писарева. – М., 2008.

Незважаючи на можливість призупинення процесу створення АФТА або навіть деякого відкоту у зв’язку з валютно-фінансовою кризою в країнах Східної Азії 1997 р., в ході останніх двох самітів цієї організації було прийнято низку документів. У їх числі Рамкова угода про інвестиційну зону АСЕАН (ЗОС).

Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН було підписано у жовтні 1998 р. Зона інвестицій АСЕАН (АІА) охоплює території всіх держав - членів Асоціації і є одним з основних інструментів залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій шляхом надання інвесторам національного режиму, податкових пільг, скасування обмежень на частку іноземного капіталу і т.д. З підписанням угоди про формування Інвестиційної зони АСЕАН почалося створення більш ліберального і прозорого режиму, який передбачав розширення припливів внутрішньо-і зовнішньорегіональних інвестицій, а також підняття конкурентоспроможності економік зони. В перспективі, до 2010 р. мають бути зняті обмеження на інвестиції в промисловість, а потім поступово і в інші сфери національних економік. http://www.aseansec.org/5620.htm 

Угода включає п’ять головних напрямків: 1) поширення національного режиму на інвесторів з країн-членів АСЕАН до 2010 р. і на інвесторів з третіх держав до 2020 р. із збереженням виключень; 2) відкриття всіх галузей економіки для інвесторів з країн-членів до 2010 р. і з держав, що не входять в угрупування, до 2020 р. при збереженні винятків. Правда, в 1999 р. під впливом негативних наслідків азіатської фінансової кризи терміни лібералізації доступу інвесторів з країн-членів урізані з 2010 р. до 2003 р. для основної «шістки», з 2015 р. до 2003 р. для М’янми, з 2013 р . до 2010 р. для В’єтнаму і з 2015 р. до 2010 р. для Лаосу; 3) стимулювання обсягу капіталовкладень, кваліфікованої робочої сили та фахівців, технологій в рамках АСЕАН; 4) координація програм інвестиційного співробітництва в цілях збільшення капіталовкладень як у взаємних рамках, так і з третіх держав; 5) надання більшої свободи підприємницькому сектору в налагодженні зусиль з реалізації інвестиційних проектів та діяльності, пов’язаної з капіталовкладеннями (Agreement оп ASEAN Investment Агеа. Singapore, ASEAN Secretariat, 1998. Р. 2-3).

Важливим напрямком формування стабільного та передбачуваного інвестиційного режиму в рамках АСЕАН стало забезпечення прозорості відповідних законів та адміністративних правил у країнах-членах АСЕАН.  Кожна з них зобов’язана регулярно інформувати Раду АИД про прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів і правила, особливо якщо це негативно позначається на капіталовкладеннях і зобов’язаннях сторін.

Крім зазначених заходів країни АСЕАН в межах Рамкової угоди зобовязалися надати інвесторам пакет податкових пільг, намічених «Ханойська планом дій» в 1998 р. До них, насамперед, належить тимчасове звільнення від сплати податку на прибуток, безмитне ввезення капітального обладнання, спрощення митних процедур, право на найм іноземного персоналу, мінімальний термін оренди землі під промислові цілі на 30 років.

Все це показало, що країни АСЕАН, незважаючи на лобіювання деяких зацікавлених у збереженні свого монопольного становища представників національного капіталу, мають намір послідовно просуватися шляхом успішного завершення створення зони інвестицій. Важливо відзначити, що після паніки 1997 р. вже почалося повернення багатьох інвесторів в ПСА. На цій основі, а також завдяки заходам з обмеження руху «гарячих грошей».

Оцінюючи підсумки роботи АСЕАН у сфері економіки, можна певною мірою солідаризуватися з поглядами таких російських дослідників, як Е.С. Гребєнщиков  Гребенщиков, Э. С.США-АСЕАН: Новые испытания и грани сотрудничества/Э.С.Гребенщиков// США. Канада: Экономика, политика, культура: Ежемесячный научный и общественно-политический журнал . – 04/2002 . – N4 . – С.50-68 . та  Е.А. Фомічова Фомичева Е.А. Политические реформы в Таиланде накануне 21 века/Е.А. Фомичева// Юго-Восточная Азия в 2000 г.: актуальные проблемы развития. -М.: ИВ РАН, 2001. С. 233-241, які відзначали, що в країнах Асоціації до середини 90-х рр. ще не вдалося створити ефективну систему преференцій у внутрішньоасеанівській торгівлі. Поширення цих преференцій «вилилося лише у формально-бюрократичному заході і майже не відбилося на торгових потоках між країнами Асоціації». Проте, на сучасному етапі ця регіональна організація впевнено іде вперед як в економічному, так  в політичному плані.

РОЗДІЛ III. КООРДИНАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН АСЕАН НА ПОЧАТКУ XXI ст.

3.1. Основні напрямки зовнішньої політики

Останнім часом АСЕАН все більш активно бере участь у міжнародному житті, де відбуваються фундаментальні зміни. На відміну від ідеологізованих підходів до світових проблем, АСЕАН дає приклад вибудовування міждержавних відносин у дусі рівноправного співробітництва, поваги інтересів один одного, врахування історичних, національних та культурно-цивілізаційних особливостей держав, які входять в об’єднання. Потапов М.А. Внешнеэкономическая политика Китая: проблемы и противоречия.- М.: Буква, 1998

Одним з головних політичних та економічних партнерів АСЕАН є Китай. Офіційні відносини між АСЕАН і КНР встановлені в 1991 р. Подальший період характеризується постійним розширенням діалогу і зближенням сторін, підвищенням статусу Асоціації в китайській зовнішньополітичній стратегії і одночасно впливу Китаю на економіку і торгівлю її членів. Це пояснюється наявністю цілого комплексу історико-культурних зв’язків між регіоном ПСА і КНР, їх географічною близькістю і великим потенціалом економічного співробітництва. Країни АСЕАН традиційно знаходяться в зоні інтересів Китаю, і тому останній, проводячи з початку 1990-х рр. політику «відкритості», все активніше домагається зближення з Асоціацією. РАЗВИТИЕ ТОРГОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ АСЕАН С КИТАЕМ В. М. Мазырин

Активізація двостороннього співробітництва обумовлена, ​​насамперед, перетворенням Китаю в потужну економічну державу, зростанням його впливу в світі та Східній Азії. Зокрема, ослаблення позицій Японії по-новому поставило питання про регіонального лідера, який має очолити інтеграційний процес. Можливо, сьогодні визріли передумови для того, щоб дану роль взяв на себе Китай. Він виступає як конкурент США і Японії за вплив у ПСА і прагне шляхом створення замкнутого регіонального економічного угруповання послабити їхні позиції, залишаючись у той же час партнером провідних держав. Здатність і готовність КНР виступати в якості лідера Східної Азії визначаються не тільки зростанням її економічної потужності, а й політичними амбіціями.

Країни АСЕАН прагнуть максимально урізноманітнити напрямки своєї політики і розчинити китайські амбіції в широкому колі країн, з якими вони хотіли здійснювати співробітництво. Більше того, перед обличчям китайської експансії демонстративним стало підписання та ратифікація Уставу АСЕАН, що описував політичний режим в країнах АСЕАН як відверто орієнтований на Захід і західні цінності, що врозріз розходиться з поняттям організації суспільного і політичного життя в сучасному Китаї. Богомолов Г. Россия и Китай в Юго-Восточной Азии // Китай в мировой и региональной политике (история и современность). Институт Дальнего востока РАН. Информационный бюллетень, 1999, Т.2. С. 120

Проте, основні економічні інтереси спілки все ж направлені на позарегіональну інтеграцію. АСЕАН розглядає «Загальний ринок» в якості можливого джерела великих інвестицій і перспективного партнера торговельно-економічного співробітництва, а європейці прагнуть проникнути на ринок країн ПСА, який стрімко розвивається. У всьому цьому, на думку Е.Г.Міракян Миракян Э.Г. АСЕАН – ЕС. Сотрудничество и региональные интеграции 1967-2008 // Автореферат на соискание ученой степени к.и.н. – М., 2010. С. 12, була логіка і доцільність. Здобувач звертає увагу на те, що досвід економічних відносин з розвинутими державами, накопичений країнами Асоціації до початку 70-х рр.., спровокував нове явище – координацію їх зовнішньоекономічної політики.

Рішення про встановлення офіційних відносин АСЕАН з ЄЕС було прийнято в 1971 р. Аналіз документів дозволяє говорити про те, що поворот АСЕАН до Західної Європи був обумовлений рядом суттєвих причин: економічні перспективами на світовій арені, , мінімальне обмеження квот, податків і мит на свої товари на європейському ринку, прагненням отримати економічну допомогу з боку ЄЕС. У підсумку ЄЕС стало першим партнером АСЕАН. Найважливішою віхою розвитку цього процесу стало утворення в 1975 р. спільної робочої групи АСЕАН-ЄЕС, головною метою якої було дослідження конкретних напрямків розвитку співробітництва. Рамки співробітництва коректувалися і розширювалися. Так, в 1976 р. почала діяти програма з обміну молодими фахівцями у сфері управління з метою залучення початківців професіоналів до вивчення особливостей бізнесу і обміну досвідом, було проведено ряд семінарів з передачі технологій, проводилися промислові конференції, з 1979 р. встановилися міжпарламентські контакти. Михеев В.В. Глобализация и азиатский регионализм. Выводы для России. М., 2001

Офіційні відносини між ЄС і АСЕАН були ратифіковані Угодою про співробітництво від 7 березня 1980 р. Угода регулювала питання торгівлі, економіки та розвитку. Політичний діалог спілок здійснюватиметься в рамках зустрічей на рівні міністрів закордонних справ (раз на два роки). http://www.aseansec.org/5645.htm

Проте після першої зустрічі міністрів закордонних справ, яка поклала початок повноцінного співробітництва, наступні зустрічі носили вельми політизований характер, а їх зміст був багато в чому однотипним.

У 1997 р. в АСЕАН вступили Лаос, Бірма та М’янма, в 1999 р. – Камбоджа. Протоколи про поширення дії Угоди 1980 р. на Лаос і Камбоджу були підписані в липні 2000 р. і знаходяться в процесі ратифікації. Проте ЄС різко заперечує поширення дії Угоди на Бірму, висловлюючи стурбованість у зв’язку порушеннями прав людини і принципів демократії в країні. З боку ЄС щодо Бірми діє цілий ряд санкцій, зокрема, заборона на постачання зброї (з 1990 р.), призупинення співпраці у сфері оборони (з 1991 р.), призупинення всіх програм допомоги за винятком гуманітарної (з 1991 р.) , заборона на видачу віз широкому колу представників адміністрації та армії (з 1996 р.), скасування всіх офіційних візитів до Бірми (з 1996 р.), заборона на постачання будь-якого обладнання, яке «може бути використано для внутрішніх репресій або тероризму» (з 2000 р.). Всі ці санкції були підтверджені відповідно до Загальної позицій прийнятої 28 квітня 2003 р. http://www.edc-aes.ru/site/ru/research/ruseu/kaveshnikov.html

Тому з 1997 р. у зв’язку з вступом Бірми в АСЕАН політичний діалог ЄС-АСЕАН був припинений. Також припинилися зустрічі Спільного комітету співробітництва, хоча підкомітети продовжували працювати. Робота Спільного комітету співробітництва відновилася в травні 1999 р., але при цьому участь представників Бірми була обмежена «пасивною присутністю». Восток – Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений: Учеб. пособие / Под ред. М. Воскресенского. М., 2002 Можливість відновлення політичного діалогу на рівні міністрів закордонних справ була передбачена рішенням Ради ЄС (квітень 2000 р.) при розробці деяких спеціальних положень про порядок участі у зустрічах міністра закордонних справ Бірми. Усі програми співпраці ЄС-АСЕАН не застосовуються щодо Бірми. Таке положення зберігається аж до теперішнього часу Хохлов И.И. Наднациональность в политике Европейского Союза. М., 2007.

За більш, ніж 30 років розвитку діалогове партнерство АСЕАН і ЄС як інтеграційних блоків не зазнало якісних змін, в цілому залишаючись технічним каналом для розвитку співпраці у сфері торгівлі та інвестицій. Зовнішньоторговельний оборот між державами обох угруповань буде рости в загальному обсязі, але не можна очікувати його різкого процентного зростання в торгівлі обох партнерів. При збереженні нинішньої тенденції питома вага країн ЄС у торгівлі країн АСЕАН може навіть падати, так як її основними партнерами є США, КНР, Японія, а ЄС все більше зайнятий внутрішніми проблемами, пов’язаними з безпрецедентно бурхливим розширенням числа країн. Значення ЄС для країн АСЕАН буде як і раніше значно менше, ніж КНР, Японії та США Широков К. Глобализация или регионализация? // Восток 2003 - № 5. С. 90

Що стосується політичного виміру діалогу, то воно носило і продовжує носити переважно формальний характер. Це обумовлено як географічною віддаленістю двох регіонів і другорядністю ПСА в ієрархії європейських дипломатичних і оборонних інтересах, так і не здатністю АСЕАН підтримувати повноцінний діалог з питань, що цікавлять Європейський Союз.

Що стосується Росії, то важливим етапом розвитку діалогового партнерства Росія-АСЕАН (встановленого в 1996 р.) стала перша зустріч лідерів країн 13 грудня 2005 р. у Куала-Лумпурі. У ході саміту були визначені вектори подальшої взаємодії Росії з «десяткою». Політична воля, спрямована на досягнення якісних змін у співпраці знайшла своє відображення у прийнятті низки важливих документів –  Спільній декларації лідерів про розвиненому і всеосяжну партнерстві [108], Комплексної програми дій з розвитку співпраці Росія-АСЕАН на 2005-2015 рр. [109] і міжурядової Угоди про співробітництво в галузі економіки та розвитку (набрала з 11 серпня 2006 р.) [110].

[108] Kuala Lumpur, 13 December 2005, Eleventh ASEAN Summit, Kuala Lumpur, 12-14 December 2005 // URL: http://www.aseansec.org/18070.htm

[109] Eleventh ASEAN Summit, Kuala Lumpur, 12-14 December 2005 // URL: http://www.aseansec.org/18073.htm

[110] Kuala Lumpur, 10 December 2005, Eleventh ASEAN Summit, Kuala Lumpur, 12-14 December 2005 // URL: http://www.aseansec.org/18072.htm

Зустріч лідерів Росії і АСЕАН надала відповідний імпульс поглибленню співпраці наших країн з низки напрямків, а прийняті на саміті рішення дозволили істотно підвищити планку взаємодії з «десяткою», надати йому більш змістовний характер і практичну спрямованість.

У 2006 р. тематика АСЕАН була включена до регламенту Урядової комісії РФ з питань економічної інтеграції поряд з питаннями взаємодії з ЄС, ЄврАзЕС і АТЕС. Це рішення має на меті скоординувати і підвищити ефективність зусиль російських міністерств і відомств, залучених у розвиток діалогових відносин з Асоціацією Геворкян, Николай Григорьевич Особенности и перспективы экономической интеграции в Азиатско-Тихоокеанском регионе и интересы России: Диссертация канд. экон. Наук, Москва, 2004

Серйозним кроком у практичному наповненні співпраці з Асоціацією стало створення Фінансового фонду діалогового партнерства Росія-АСЕАН для реалізації спільно розроблених проектів по державній лінії. У 2007 р. російська сторона здійснила перший внесок до Фонду в розмірі 0,5 млн. дол. Розпочався відбір проектів під керівництвом основного робочого органу російсько-асеановского діалогу – Спільного комітету співробітництва. У результаті цих зусиль перші проекти розроблені і незабаром будуть реалізовані. Распоряжение от 2 июня 2008 г. №790-р (http://www.government.ru/gov/results/263/ - официальный сайт Правительства РФ)

Торгово-економічні зв’язки Росії з країнами АСЕАН мають значні потенційні можливості, проте з ряду причин не реалізуються повною мірою. Нажаль, в цій найважливішій сфері обидві сторони поки ще проявляють інертність у реалізації поставлених завдань.

Цифри говорять самі за себе: обсяг торгівлі Росії з АСЕАН зріс з 1,3 млрд. дол. в 2000 р. до 4,7 млрд. дол. в 2006 р. (для порівняння: наприклад, взаємний товарообіг АСЕАН-Китай за цей же термін збільшився з 40 до 140 млрд. дол.). На сьогоднішній день питома вага АСЕАН у зовнішній торгівлі Росії становить 1,2%, частка Росії в загальному товарообігу Асоціації – менше 0,5%. РОССИЯ — страны АСЕАН (10 + 4), Торгово-экономическое сотрудничество в рамках участия в региональных экономических организациях: АСЕАН // URL: http://www.economy.gov.ru/minec/activity/sections/macro/monitoring/doc1072183796000 - Минэкономразвития РФ

Основна частина російського експорту припадає на металопродукцію, добрива, нафту, нафтопродукти, нафтохімію, деревину і целюлозу. Росія ж в державах АСЕАН закуповує, головним чином, натуральний каучук, пальмове і кокосове масло, чай, фрукти, товари народного споживання, електроніку та обчислювальну техніку. Певні перспективи нарощування обсягів взаємного товарообігу пов’язані з розширенням експорту російської нафти і газу в країни АСЕАН. Асоціація вкрай зацікавлена ​​в закупівлях російських вуглеводнів, оскільки сьогодні значна частина її потреб задовольняється за рахунок близькосхідної нафти, що транспортується на великі відстані по морю. Асеановці розраховують на зростання поставок енергоносіїв з Росії по завершенні будівлі нафтопроводу «Східний Сибір – Тихий океан» (а в перспективі – і паралельного йому газопроводу). Канаев Е. АСЕАН и Россия: отношения после «холодной войны». // Мировая экономика и международные отношения. – М., 2007. - №2.

І все ж визначальним, довгостроковим фактором розвитку російсько-асеановської торгівлі слід визнати поліпшення структури російського експорту за рахунок нарощування поставок високотехнологічної продукції. Це особливо актуально з урахуванням того, що експортні можливості Росії за традиційними товарними групами надалі будуть звужуватися у зв’язку із створенням в країнах АСЕАН імпортозамінних виробництв.

У цілому, АСЕАН можна розглядати в якості ємного ринку для вітчизняної продукції енергомашинобудування, авіакосмічної промисловості, устаткування для нафто-і газовидобутку. Перспективним видається подальше нарощування поставок російських озброєнь і військової техніки, попит на які в країнах «десятки» стабільно зростає. Торгівля зброєю може відкрити дорогу для розширення коопераційних зв’язків у суміжних галузях Осипова М.Г. Региональная и глобальная финансовая интеграция в Юго – Восточной Азии //Юго – Восточная Азия: актуальные проблемы 2007. - № 10. С. 94

Підводячи підсумки, слід зазначити, що відповідаючи на виклики XXI ст., країни АСЕАН, попри свою консервативність, беруть курс на інноваційний шлях розвитку. Необхідність такого курсу зумовлюється прагненням ефективного входження в глобальне виробництво, що вимагає посилення інтеграційної взаємодії, вироблення принципово нових підходів до виробничо-технологічної кооперації із зарубіжними країнами.

Завдяки своїй участі в міжнародному фінансовому ринку, ПСА пожинає плоди диверсифікації, але розширення внутрішньорегіональних зв’язків могло б принести додаткові вигоди, такі наприклад, як більш стабільний доступ до капіталу. До позитивного наслідку фінансової інтеграції можна віднести зміцнення ринкової дисципліни при розробці та проведенні макроекономічної політики. Це, в рамках більш широкої політичної програми, сприятиме подальшому зміцненню стабільності в регіоні. Фам То Нга Страны АСЕАН : ориентиры инновационного пути развития // Вестник института экономики РАН 2008. - № 3. С. 290.

3.2. Регіональне та поза регіональне військово-політичне  співробітництво

Лідери країн АСЕАН протягом всієї 45-річної історії Асоціації категорично відкидали можливість і бажання її трансформації у військово-політичний блок. Проте, захист політичних систем від загрози дестабілізації, що виходить зсередини і ззовні, став головним спонукальним мотивом об’єднання в АСЕАН п’яти країн-засновників. Як зазначає посол Малайзії в Росії Датук Яхья Баба, «АСЕАН утворилася в результаті політичних інтересів і інтересів безпеки країн-членів. Не дивно, що з самого початку цим питанням надавалося основне значення» [1, с.452] Восток — Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. М., 2002. Тому проблема забезпечення регіональної безпеки зайняла виключно важливе місце в діяльності Асоціації. При цьому сама АСЕАН розглядалася як організація для вирішення внутрішньорегіональних проблем і розробки узгоджених підходів у взаємовідносинах з позарегіональними державами.

Сінгапурський дослідник Лі Шенг прямо підкреслював, що народження АСЕАН відбулося «внаслідок бажання п’яти країн мати і власну «колективну безпеку» Цит. по: Малетин И. П. Внешняя политика Таиланда. 1945-1983. С. 109. З ним солідарна таїландська дослідниця П. Сайпірун, яка пише, що, «хоча АСЕАН формально була заснована як організація для регіонального співробітництва, насамперед для розвитку в економічній, соціальній і культурній сферах, її основною  ідеєю була турбота про безпеку». Цит. по: Фомичева ЕЛ. Указ. соч. С. 67

Основним стимулом для налагодження співпраці між країнами субрегіону у сфері безпеки стала проблема забезпечення політичної стабільності існуючих режимів. Вона мала два аспекти – внутрішньорегіональний і позарегіональними. Ідеологічними установками АСЕАН були антикомунізм і відмова від активної участі в глобальному протиборстві двох систем, гра на їх протиріччях. Створення АСЕАН мало сприяти подоланню як відчуженості між країнами субрегіону, що була зумовлена суперечностями і конфліктами, так і сформованих негативних стереотипів поведінки країн, пошуку механізмів переходу від конфронтації до діалогу. Саме в даному контексті західний дослідник Л. Бужинський називав АСЕАН «продуктом внутрішньорегионального конфлікту». 29 марта 2013, «Взгляд» Евгений Бужинский: Ракетный потенциал КНДР преувеличен

У своїх виступах представники країн-членів АСЕАН звертали увагу на труднощі становлення цієї організації. «Ми маємо пройти довгий шлях, усіяний різними перешкодами. Можливо, певних, конкретних результатів ми доб’ємося через 2 роки»,  –  занадто оптимістично заявляв А. Малік. І дійсно, з перших кроків своєї діяльності АСЕАН зіткнулася з гострими проблемами. Спалах філіппіно-малайзійського конфлікту навколо Сабаха в 1968 р. привів до тимчасового розриву дипломатичних відносин між Філіппінами і Малайзією. Позиція Філіппін в АСЕАН в перший час була досить своєрідною, і країна спочатку не розглядалася деякими партнерами по Асоціації в якості «істинного асеанівця», оскільки робила наголос на «особливі відносини» з США.

На рубежі 60-х - 70-х років на обстановку в ПСА серйозно вплинули зміни у співвідношенні сил у трикутнику США – СРСР – КНР.  Продовжувалось поглиблення розриву між СРСР і КНР та поворот політики США до зближення з Китаєм. Нові тенденції в міжнародних відносинах на рівні регіону були пов’язані і з наближенням закінчення війни в Індокитаї. 30 лет АСЕАН: итоги и перспективы: материалы международной научно-практической конференции. Москва, 24 сентября 1997 г. М. : МГИМО, 1998. С. 42

Весь комплекс внутрішніх і зовнішніх аспектів безпеки поставив країни АСЕАН перед необхідністю їх політичного осмислення й розробки в узгоджених політичних рішень.

В деякій мірі АСЕАН вдалося заповнити «вакуум безпеки», який утворився в результаті відходу британських військ в рамках політики «на схід від Суеца» з ПСА і скорочення американської військової присутності в Індокитаї на початку 70-х рр. Тому інтеграційні процеси взяли, швидше, політико-економічні, ніж воєнно-політичні форми.

У пошуках оптимального балансу в регіональній і глобальній системах міжнародних відносин, у взаєминах з провідними світовими державами, визначення ступеня зближення або дистанціювання від них Асоціація восени в 1971 р. з ініціативи Малайзії приймає Декларацію про зону миру, свободи і нейтралітету (ЗОПФАН) в ПСА на нараді міністрів закордонних справ країн АСЕАН в Куала-Лумпурі 27 листопада 1971 р. ASEAN Documents Series. 1967-1986. ASEAN Secretariat. Jakarta, 1986. P. 23.

ЇЇ метою проголошувалося «позбавлення регіону від міжнародної напруженості і досягнення міцного миру в ПСА, який буде гарантований кожній розташованій тут країні». У Декларації йдеться, що країни «сповнені рішучості вжити необхідних заходів з метою забезпечення визнання і поваги Південно-Східної Азії в якості зони миру, свободи і нейтралітету, вільної від втручання в будь-якій формі і будь-яким способом держав, що знаходяться поза регіоном» 10 Years of ASEAN. Jakarta, 197 8. P, 240.

Концепція ЗОПФАН передбачала створення системи відносин на трьох рівнях: субрегіональному, регіональному, глобальному, тобто між самими державами-членами АСЕАН, між членами Асоціації та Індокитайськими державами, між АСЕАН і провідними державами. Передбачалося встановити такий регіональний порядок, за якого стало б можливо мирне існування всіх держав ПСА, незалежно від їх політико-економічних систем, а також між АСЕАН і великими державами – США, СРСР, КНР. Передбачалася необхідність гарантій нейтралізації ПСА з боку цих держав та обов’язковість для всіх країн.

У момент створення АСЕАН і в перші роки її функціонування основний акцент робився на подолання протиріч і врегулювання конфліктів між партнерами по Асоціації заради виживання самої організації. В оцінці зовнішніх загроз в той період спостерігалась єдність, а на перший план висувалася китайська загроза.

Відносини з США залишалися пріоритетними напрямами зовнішньої політики Філіппін і Таїланду. Причому в системі двосторонніх відносин між цими країнами і США найважливіше місце займали різні форми військово-політичного співробітництва та американської військової допомоги.

Прихід до середини 1970-х рр. до влади в Таїланді цивільного уряду призвів до закриття в країні американських військових баз, а потім до угоди між прем’єром Таїланду К. Прамота і президентом Філіппін Ф. Маркосом влітку 1975 р. про припинення членства в СЕАТО.

У травні 1975 р., по гарячих слідах подій у Східному Індокитаї відбулася нарада міністрів закордонних справ країн АСЕАН, присвячена оцінці склалася ситуації в регіоні. Мосяков Д.В., Орлов В.Г. АСЕАН и борьба за преобладающее влияние в Юго - Восточной Азии // Юго - Восточная Азия: актуальные проблемы региона 2009. - № 12. С. 256

Було очевидним, що в індокитайському питанні можуть бути відмінності в позиціях безпосередніх сусідів країн Індокитаю і тих, хто не має спільних кордонів з останніми, хоча і висловлювалася думка, що країнам АСЕАН слід будувати свої відносини з індокитайськими партнерами не на двосторонній основі, а на узгоджених діях.

У цілому, в АСЕАН восторжествував тверезий підхід до тих корінних змін, які відбулися у Східному Індокитаї.

На нараді були розроблені рекомендації щодо приведення політики АСЕАН у відповідність до змінених «балансом сил». У спільній заяві міністри заявили про зацікавленість у розвитку відносин з кожною з держав Східного Індокитаю, у налагодженні співпраці в регіоні.

Відзначивши наявність у Південно-Східній Азії держав «з різними соціальними і політичними системами», міністри висловили сподівання, що це не буде перешкодою в справі розвитку інструктивних і взаємовигідних відношень між ними. ЕвропеASEAN Political-Security Community Blueprint, Cha-am, Thailand, 1 March 2009// Fourteenth ASEAN Summit, Thailand, 26 February - 1 March 2009 //URL: http://www.aseansec.org/22337.pdf

Проте, це був занадто оптимістичний і необ’єктивний прогноз, оскільки і АСЕАН, і країни Східного Індокитаю залишались в рамках міжсистемного протиборства, яке тривало в холодній війні. Питання про можливе розширення складу Асоціації за рахунок держав Східного Індокитаю не могло бути поставлене порядок денний.

Інакше кажучи, вже з самого моменту створення ACEAН і протягом першого десятиліття її існування країни засновниці розглядали організацію не як інструмент економічного, культурного і соціального співробітництва, а як певний механізм для забезпечення безпеки. Однак, якщо в той період холодної війни загальноприйнятою була точка зору, що кроки по регіонального об’єднання повинні обов’язково зводитися так чи інакше до участі в глобальному протистоянні двох систем, а самі країни регіону не могли претендувати на самостійну роль в міжнародних відносинах, то АСЕАН зуміла трансформуватись у невійськове регіональне об’єднання.

Сьогодні АСЕАН одним з першорядних завдань ставить діяльність по боротьбі з такими загрозами безпеці, як тероризм, сепаратизм, боротьба з наркотиками.

Основними базовими принципами співпраці країн ПСА в області безпеки є:

  1.  Неприєднання до військових блоків;
  2.  Мирний підхід у вирішенні зовнішньополітичних проблем;
  3.  Вирішення конфліктів ненасильницькими методами;
  4.  Відмова від ядерної зброї і від іншої зброї масового знищення та недопущення гонки озброєнь в країнах ПСА;
  5.  Відмова від застосування сили або загрози сили. 

Колдунова Е.В. Формирование сообщества АСЕАН: аспекты безопасности // Юго-Восточная Азия в 2007г. Актуальные проблемы развития. - М., Институт востоковедения РАН, 2007, С. 5.

Країни ПСА в рамках АСЕАН відводять першочергове місце питанню врегулювання внутрішніх конфліктів, досягнення консенсусу у протидії екстремізму і наркомафії, свідченням чого спочатку стало створення антитерористичних структур, а також підписання нормативних актів у даній області.

Основними напрямками боротьби з тероризмом є:

1. координаційно-оперативний напрям (координація та взаємодія компетентних органів країн-учасниць в боротьбі з тероризмом, екстремізмом, проведенні антитерористичних навчань);

2. міжнародно-правовий напрямок (участь у підготовці міжнародних документів з питань боротьби з тероризмом, у тому числі в рамках ООН);

3. інформаційно-аналітичний напрям (формування і поповнення, збір та аналіз інформації з питань боротьби з тероризмом). Кюзаджян Л.С. Азиатско-Тихоокеанский регион: преимущества и трудности безопасности и сотрудничества. М., 1999

Основний напрямок співробітництва у сфері безпеки в рамках АСЕАН орієнтований на боротьбу з тероризмом, екстремізмом і сепаратизмом. Одночасно, воно розвивається згідно ситуації, що змінюється. В даний час в області співпраці в сфері безпеки АСЕАН визначила три важливих моменти: боротьба з тероризмом, наркотиками і транснаціональною організованою злочинністю. Боротьба з тероризмом традиційно важлива для АСЕАН. Інші два напрямки давно були висунуті, але лише недавно підняті на таку важливу висоту. Це є новою тенденцією воєнно-політичного співробітництва у сфері безпеки в рамках АСЕАН. Чан Хьеп. История Ассоциации государств Юго-Восточной Азии (АСЕАН) 1967 -2000 гг. М., 2002.

Насправді, визначення важливих напрямків не така проста справа, як здається. Адже у справу забезпечення безпеки можна включити різні питання: від воєнної стратегічної безпеки і нерозповсюдження ядерної зброї до регіональних конфліктів і територіальних суперечок. У всіх держав-членів АСЕАН є свої проблеми в галузі безпеки. Тільки найважливіші для всіх членів питання отримують можливість бути визначені як ключові в області співпраці в сфері безпеки. Зараз боротьба з тероризмом, наркотиками і транснаціональною організованою злочинністю поставлена ​​в центр уваги в області співпраці в сфері безпеки. Це говорить про те, що АСЕАН турбують ці проблеми. Наркотики стають серйозною проблемою для стабільності суспільства і здоров'я населення даного регіону. Транснаціональна організована злочинність теж є важливою проблемою в цьому регіоні. Вона зачіпає широкі області і серйозно порушує безпеку держав-членів АСЕАН. Торгівля зброєю, незаконна міграція, контрабанда, відмивання грошей – всі ці проблеми змушують АСЕАН звернути на них увагу.

Успішне регіональне співробітництво – ключ до вирішення проблем безпеки в XXI ст., до розвитку економіки, культури, соціальної та політичної сфери держав, відносини між народами яких мають багатовікову історію Чуфрин Г.И. Амиров В.Б. Восточная Азия: между регионализмом и глобализмом. М., 2004. С. 23. Велике значення має останнім часом в АСЕАН механізм спільного реагування на ситуації, що ставлять під загрозу стабільність і безпеку в регіоні. Виходячи з нинішньої обстановки і майбутніх викликів, організація має намір дотримуватися комплексного підходу, включаючи енергетичну та екологічну безпеку, запобігання епідемій, боротьбу з наркотрафіком і багато іншого.

3.3. Проблеми міжнародного тероризму

Серйозними викликами для безпеки самих членів АСЕАН в XXI ст. є ті обставини, явища і процеси всередині країн Асоціації, які заважають їх стабільності. У першу чергу, це рівень міцності політичних та економічних режимів у країнах-учасницях, ступінь соціальної напруженості, взаємини правлячих режимів і опозиції. Так, «несподівана демократія», що виросла з економічної кризи в 270-мільйонній Індонезії і змінила «тоталітарну стабільність», вилилася на початку XXI ст. в причиною розгулу сепаратизму, етноконфесійних конфліктів, релігійного екстремізму. Подібні проблеми в тій чи іншій мірі характерні для більшості держав ПСА, і їх вирішення є найбільш проблематичним і непередбачуваним.

Викликами безпеки АСЕАН залишаються і невирішені територіально-прикордонні питання. Загрозу регіону несуть і природні катаклізми. Жителі АТР становлять майже 90% всіх землян, які постраждали від них за останню чверть століття. Катастрофічне цунамі 26 грудня 2004 р. заподіяло мільярдний збиток цілому ряду країн басейну Індійського океану.

Проте, домінуючим стратегічним пріоритетом є боротьба з новими видами транскордонної злочинності – піратством, нелегальною міграцією, незаконним обігом зброї та наркотиків та міжнародним тероризмом, який активно розповсюджується у регіоні.

Головним структурним елементом взаємодії всередині Асоціації в цьому напрямі є механізм міністерських нарад АСЕАН з транснаціональної злочинності. У грудні 1997 р. в Манілі міністри внутрішніх справ країн «десятки» ухвалили Декларацію країн АСЕАН з транснаціональної злочинності ASEAN Declaration on Transnational Crime. Manila. 20 December 1997 // vAvw.aseansec.org., а через два роки, в Янгоні, був прийнятий План дій щодо боротьби з транснаціональною злочинністю. Joint Communiqué of The Second ASE*kN Ministerial Meeting on Transnational Crime (AMMTC). Yangon. 23 June 1999 // www.aseansec.org. Етапним моментом у становленні більш широкого співробітництва у боротьбі з наркотиками стало прийняття на 31-й нараді міністрів закордонних справ країн АСЕАН (Маніла, липень 1998 р.) рішення про створення до 2015 р. асеанівскої зони, вільної від наркотиків. ASEAN Foreign Ministers Joint Declaration for Drug-Free ASEAN. Manila. July 1998 //www.aseansec.org.

Наростання терористичної активності в Південно-Східній Азії, серії диверсій в Індонезії, Таїланді і на Філіппінах спонукають держави регіону до спільного пошуку ефективних багатосторонніх механізмів і форм взаємодії в сфері антитерору. Основна мета терористичних організацій, що діють в ПСА,  – створення панісламістської держави на територіях сучасної Індонезії, Малайзії та частині Філіппін. До основних терористичних організацій, які переслідують вище згадані цілі і мають, за деякими даними, зв’язки з міжнародними терористичними організаціями, які діють в інших частинах світу, в першу чергу, слід віднести «Джемаа Ісламія» (Індонезія) і групи «Абу Саяф» (Філіппіни). Ці організації ведуть активну терористичну діяльність, що виражається у проведенні неодноразових вибухів, які забирають життя десятків людей. М. Мохаммад. Весь мир живет в страхе, «Мусульманский информационно-аналитический канал» 09.06.2003.

«Джемаа Ісламія» сягає своїм корінням в кінець Другої світової війни, коли після перемоги народного повстання, організованого рухом «Даруль іслам», було покладено край європейському колонізаторському режиму і проголошено незалежну ісламську державу.

У 1969 р. два імама, Абдулла Сунгкар і Абу Бакар Башир (нинішній духовний лідер «Джемаа Ісламія»), відродили рух «Даруль іслам» і його консервативну ідеологію. Вони почали досить скромно – з відкриття піратської радіостанції, яка проповідувала іслам бідним і учням школи-інтернату, який був відкритий на Яві імамом Баширом. Девізом школи стала фраза: «Смерть на шляху до Аллаха – наше найвище прагнення». «Современная ситуация и возможные тенденции развития терроризма и экстремизма в Центральной Азии в будущем», на сайте http://www.antiterror.kz/?submenu=monitor&num=3&action=view.

У 1984 р. в Джакарті сталися криваві зіткнення з великим числом жертв між урядовими збройними силами і налаштованими на екстремізм прихильниками радикального ісламу. Абдулла Сунгкар і Абу Бакар Башир, рятуючись від тюремного ув’язнення, бігли до Малайзії. У Малайзії вони прийшли до рішення створити збройні формування. Основу «Джемаа Ісламія» заклала саме поетапна відправка рекрутів до Афганістану для проходження навчання у спеціально підготовлених таборах. Набір рекрутів для відправки до Афганістану здійснювався фінансованим з Саудівської Аравії агентством «Ліга Мусульманського Світу». М. Гусев. «Джамаа Исламия» - собрат «Аль-Каиды» в Юго-Восточной Азии, Iimes.ru, 03.11.2003.

На рахунку «Джемаа Ісламія» вибух у нічному клубі на острові Балі, коли загинуло понад 200 людей і понад 300 було поранено і вибух в готелі «Маріотт» в Джакарті також з великим числом жертв. Методи, що використовуються терористами, вельми схожі з тими, які застосовують бойовики Аль-Каїди, зокрема, залучення бойовиків-смертників, хоча Індонезії терористи-смертники були невластиві.

Спільними діями поліцейських сил країн регіону було заарештовано близько 200 осіб, пов’язаних або підозрюваних в зв’язках з «Джемаа Ісламія». Арешти стали можливі в результаті розкриття плану організації щодо вибуху посольства США в Сінгапурі. http://studies.agentura.ru/to/jemaaislamiyah/

Група «Абу Саяф» була утворена в 1991 р. під лідерством Абдурайіка Абубакара Яньялані  внаслідок відколу від Фронту Національного Звільнення Моро, що був утворений вже згадуваним  Абдуллою Сунгкаром. Сам лідер і засновник групи «Абу Саяф» Яньялані був убитий в зіткненні з філіппінської поліцією 18 грудня 1998 р.

Первинні структури групи «Абу Сайяф» були сформовані в 1972 р. на основі осередків релігійної секти «Табай». Угруповання «Абу Саяф» –  найменша і найбільш радикальна з усіх ісламських сепаратистських груп, що діють у південних Філіппінах. Програмна мета організації – створити незалежне ісламське державне утворення Бангсаморо на півдні Філіппін (за рахунок реалізації концепції джихаду).

Локальний цент угруповання «Абу Саяф» розташований на населеному мусульманами острові Мінданао (південні Філіппіни). Група використовує вибухи бомб, вбивства, викрадення, і рекет, щоб створити незалежну ісламську державу в Західному Мінданао і архіпелазі Сулу, в південних Філіппінах, населених в основному мусульманами. http://www.nationalsecurity.ru/library/00016/00016abusayyaf.htm

Співпраця в антитерористичній сфері розширюється як всередині самої Асоціації, так і з позарегіональними державами та організаціями. На 7-му саміті АСЕАН (Бруней, листопад 2001 р.) глави держав і урядів «десятки» схвалили Декларацію про спільні дії боротьби з тероризмом. У ній виділено ряд практичних кроків, в тому числі:

  1.  Посилення національних механізмів протидії тероризму;
  2.  Ратифікація всіх антитерористичних угод, включаючи Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму;
  3.  Співпраця правоохоронних органів країн АСЕАН в обміні досвідом і боротьбі з тероризмом;
  4.  Зміцнення міжнародного антитерористичного співробітництва на всіх рівнях і визнання домінуючої ролі ООН у цій сфері.

2 001 ASEAN Declaration on Joint Action to Counter Terrorism. Bandar Seri Begawan. 5 November 2001 //www.aseansec.org.

На спеціальній міністерській зустрічі в Куала-Лумрі в травні 2002 р. була прийнята Робоча програма по боротьбі з тероризмом і «робочий план», який передбачає підвищення рівня взаємодії між правоохоронними органами «десятки», розширення обміну інформацією з метою боротьби з тероризмом. Joint Communiqué of the Special ASEAN Ministerial Meeting on Terrorism. Kuala Lumpur. 20—21 May 2002 // www.aseansec.org.

Відповідно до розділів Робочої програми, країни АСЕАН працюють над створенням регіональної бази даних про відповідні закони, міжнародні договори і т.п. Передбачається розвиток обміну інформацією про терористів і терористичні організації, вивчається можливість укладення регіональної угоди по боротьбі з тероризмом. Work Programme to Implement the ASEAN Plan of Action to Combat Transnational Crime. Kuala Lumpur. 17 May 2002 // www.aseansec.org.

У ході зустрічей начальників поліції країн «десятки» в рамках Асоціації національних поліцій АСЕАН (АСЕАНАПОЛ) розробляються заходи щодо запобігання злочинів, плануються спільні оперативні заходи. Ведеться обмін досвідом з підготовки та проведення спецоперацій, застосування на практиці положень кримінальних кодексів країн-учасниць. АСЕАНАПОЛ володіє своєю інформаційною системою, яка дозволяє оперативно обмінюватися даними і доповнювати відомості, які надає Інтерпол. На п’ятому саміті «АСЕАН +3» у 2001 р. лідери держав-учасниць взяли зобов’язання вести спільну роботу у боротьбі з тероризмом. На черговій зустрічі АСЕАНАПОЛ (Пномпень, травень 2002 р.) була досягнута домовленість про розширення співпраці між правоохоронними органами, зокрема, про створення в кожній з країн- членів Асоціації антитерористичних робочих груп. Крім того, прийнято угоду про взаємодію між імміграційними органами країн «десятки». М. Михайлов. Правильный выбор политической позиции дорогого стоит. «Азия и Африка: сегодня» №8 2003.

Доповнюючи зусилля по боротьбі з тероризмом в загальноасеанівському форматі, ряд країн-членів АСЕАН вживають колективні індивідуальні кроки з протидії терористичній діяльності в регіоні. У травні 2002 р. в цих цілях Індонезія, Малайзія і Філіппіни підписали Угоду про обмін інформацією та встановлення процедур передачі інформації, пізніше до неї приєдналися Таїланд, Камбоджа і Бруней.

Приєднання країн центральноазіатського регіону до міжнародної антитерористичної коаліції звело боротьбу з тероризмом в ранг першочергового загальносвітового завдання, що при дефіциті демократичних норм суспільного життя в цих країнах стало виправданням спроб встановлення тотального контролю у більшості сфер життя суспільства. На жаль, інтереси безпеки скрізь і завжди залишаються самим зручним прикриттям для політичного маніпулювання.

На 8-му саміті (Пномпень, листопад 2002 р.) лідери країн Асоціації прийняли спільну Декларацію по боротьбі з тероризмом, в якій були конкретизовані підходи держав АСЕАН до цієї проблеми. У той же час, підкреслювалась незгода з «тенденцією деяких кіл ідентифікувати тероризм з конкретною релігією або етнічними групами». Declaration on Terrorism by the 8!h ASEAN Summit. Phnom Penh. 3 November 2002 // www.aseansec.oiig. У ряді країн Асоціації сформовані центри з підготовки фахівців у галузі боротьби з нетрадиційними загрозами. У січні 1999 р. засновано філіппінський Центр по боротьбі з тероризмом, в листопаді 2002 р. в Куала-Лумпурі з ініціативи Малайзії та США заснований вже згадуваний Регіональний контртерористичний центр ПСА.

Його головним завданням було визначено «підвищення кваліфікації» азіатських фахівців з антитерору та боротьбою зі злочинністю. За час існування в його рамках було проведено ряд заходів, в т.ч. направлена ​​група слухачів на профільні курси у Великобританії, відбулися спільні з американцями семінари, зокрема, з проблематики боротьби з відмиванням грошей з метою фінансування тероризму. Малайзійці намагаються залучити до діяльності Центру інші країни, а також підкреслюють готовність до співпраці з наявними в регіоні антитерористичними інститутами, в тому числі і в рамках Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Gennady Chufrin. Mark Hong, Teo Kah Bcng. ASEAN — Russia Relations — ISEAS // Institute of World Economy and International Relations (IMEMO), 2006. P. 42.

ШОС стала першою з міжнародних організацій, яка недвозначно поставила питання про всесвітню боротьбу з проблемами тероризму, сепаратизму і екстремізму до відомих подій у США 11 вересня 2001 р. Ще на початку літа того року, в день утворення ШОС, була підписана «Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом », в якій давалося визначення цим явищам, намічалися напрямки і можливі форми боротьби з ними. Цей документ закладав міцні правові основи для взаємодії в галузі безпеки в рамках Організації. «Шанхайская конвенция о борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом» от 15.06.2001, см. на сайте http://www.memo.ru/hr/gosduma/49/15.html.

Щодо Регіонального контртерористичного центру ПСА, то можна зробити висновок, що його робота не є надто активною. Куала-Лумпур пояснює це тим, що даній структурі поки не вдалося надати дійсно загальнорегіональний характер, оскільки багато країн Південно-Східної Азії вже мають в цій сфері національні, двосторонні та міжнародні механізми, такі як Інститут правоохоронних органів в Бангкоку і Джакартський центр співробітництва правоохоронних органів.

Малайзійці ведуть переговори з членами АСЕАН, щоб переконати їх розмежувати сфери діяльності подібних структур і активізувати загальнорегіональну антитерористичну співпрацю. Так, Таїланду обіцяно, що Центр обмежиться виключно сферою антитерору і не буде займатися транснаціональною злочинністю в цілому. Юго-Восточная Азия: параметры безопасности в конце ХХ столетия. / Отв. ред. Чуфрин Г.И. - М., 1995.

Для координації програм співробітництва в Асоціації по боротьбі з наркотиками функціонують чотири спеціалізовані центри: Центр підготовки фахівців по боротьбі з наркотиками (Бангкок), Освітній центр з профілактики вживання наркотиків (Маніла), Центр лікування і реабілітації (Куала-Лумпур), Центральна лабораторія тестування наркотичних речовин (Сінгапур). Важливим напрямком є ​​взаємодія зі спеціалізованими організаціями системи ООН та Інтерполом.

Країни АСЕАН роблять акцент на оснащення збройних сил сучасними системами зброї, здатними забезпечити оборону своєї території, а також морської акваторії – зони економічних інтересів цих країн від прибережного піратства.

З 1995 р. відзначається зростання кількості випадків піратства в зоні міжнародних проток як наслідок економічної і політичної нестабільності в Індонезії. Якщо в 1999 р. на ПСА припадала приблизно третина загального числа актів піратства і збройних пограбувань суден у світі, то до 2003 р. – вже більше половини (близько 180 інцидентів). Особливе занепокоєння в цьому плані викликала політична нестабільність в Індонезії, що займає унікальне стратегічне положення, яке дозволяє контролювати морські комунікації між Тихим і Індійським океанами.

У підсумкових документах 9-го саміту АСЕАН (Індонезія, жовтень 2003) зафіксовано, що розвиток співпраці на морі є важливим внеском у будівництво асеанівскої Спільноти безпеки. Урляпов В.Ф. Индонезия и международные отношения п Азиатско-Тихоокеанском регионе. М., 1993. С. 141-142.

Малайзія, Сінгапур, Індонезія і Філіппіни ввели спільне патрулювання кораблів і катерів сил берегової охорони, морської поліції, митної служби і ВМС в проливний зоні, а також уклали угоду про можливість переслідування піратів у територіальних водах один одного.

Важливою складовою асеанівского антитерористичного співробітництва є взаємодія Асоціації з провідними позарегіональними партнерами. З низкою з них асеанівці підписали спільні декларації, в т.ч. з США – «Про співпрацю у боротьбі з міжнародним тероризмом» (серпень 2002 р.), з Китаєм – «Про співробітництво в галузі нетрадиційних проблем безпеки» (листопад 2002 р.), з ЄС – «Про співпрацю у боротьбі з тероризмом» ( січня 2003 р.), з Індією (жовтень 2003), а також з Австралією, Росією, Республікою Корея, Новою Зеландією, Пакистаном і Канадою  у 2004-2006 рр. У них учасники взяли на себе зобов’язання тісніше і ще рішучіше співпрацювати в боротьбі з тероризмом. Канаев Е. АСЕАН-КНР: новая парадигма отношений в сфере безопасности. // Проблемы национальной безопасности во внешней политике Китая. /Отв. ред. Г.И. Чуфрин. – М.: ИМЭМО РАН, 2005.

Роблячи висновки, можна сказати, що боротьба з тероризмом в регіоні ПСА ведеться досить активно. Проте, у своїй більшості, запорукою безпеки країн-членів АСЕАН є не їхня локальна активність, а допомога зовні. В першу чергу, помічником слугує Китай. Експерти-міжнародники вважають, що це пов’язано із зростанням потенціалу країни, який перетворюється, по суті, в регіональну військову наддержаву. Саме тому, домінуюча роль у творенні безпеки регіону належить Китаю.

РОЗДІЛ IV. ДІАЛОГ США-АСЕАН У ТИХООКЕАНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (1991-2011 рр.)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84914. Производство с двумя переменными факторами производства. Предельная норма технологического замещения 158.69 KB
  Изокванты в производстве выполняют ту же функцию, что и кривые безразличия в потреблении, поэтому они подобны: на графике также имеют отрицательный наклон, обладают определенной пропорцией замещения факторов, не пересекаются между собой и чем дальше расположены от начала координат...
84915. Подземная разработка пластовых месторождений 4.57 MB
  Содержание задания: На основании горно-геологических характеристик и условий залегания месторождения определить технологические и технические параметры разработки месторождения или отдельных его участков. Исходные данные для выполнения курсового проекта: Протяженность шахтного поля по простиранию 4,5 км, по падению 4,0 - 5,0 км.
84916. Объектов конфигураций 1С:Предприятия 5.59 MB
  Встроенный язык программирования 1С: Предприятие — язык программирования, который используется в семействе программ «1С: Предприятие». Данный язык является предварительно компилируемым языком высокого уровня. Средой исполнения языка является программная платформа «1С: Предприятие».
84917. Совершенствование деятельности ЗАО «Грузовой терминал Пулково» 331.71 KB
  Воздушные авиаперевозки являются самым быстрым и одновременно наиболее дорогим способом доставки груза. Перевозка грузов воздушным транспортом позволяет существенно сократить общее время доставки груза и решает проблему транспортировки грузов практически в любое место на земном шаре.
84918. Расчет заземления 1.11 MB
  Значение безразмерного коэффициента F для газообразных вредных веществ и мелкодисперсных аэрозолей скорость упорядоченного оседания которых практически равна нулю принимают равным единице F = 1 для пыли и золы коэффициент F выбирают из условий: Степень очистки газа F выше 90 2 от 75 до 90 25 менее 75 3 Безразмерный коэффициент m определяют по формуле: где f – коэффициент м с2 оС определяемый по формуле: Коэффициент n определяется в зависимости от опасной скорости ветра Vм м с: при Vм 05 n = 44 Vм; при 05 ≤ Vм 2 n =...
84919. ОЦЕНКА ГИДРОГЕОЛОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ НА ПЛОЩАДКЕ СТРОИТЕЛЬСТВА И ПРОГНОЗ РАЗВИТИЯ НЕБЛАГОПРИЯТНЫХ ПРОЦЕССОВ ПРИ ВОДОПОНИЖЕНИИ 2.21 MB
  На строительных площадках многие трудности связаны с подземными водами: затопление котлованов траншей нарушение устойчивости их стенок прорыв дна под воздействием напорных вод и др. В дальнейшем уже при эксплуатации отдельных сооружений или застроенных территорий в целом также могут возникнуть осложнения...
84920. Расчёт системы управления электроприводом 345.8 KB
  ПР-преобразователь с гальванической развязкой силовой цепи и цепи управления; УДТЯ-усилитель датчика тока якоря, РТ-регулятор тока. Расчёт элементов цепи управления Измерение тока в цепи якоря выполним с помощью шунта RS.
84922. Маркетинговое исследование компании Tommy Hilfiger 152.22 KB
  Увеличение количества располагаемого дохода в странах с развивающейся экономикой Острая конкуренция со стороны международных брендов Экономический спад который приведет к сокращению спроса на одежду премиумкласса по цене продуктов Постоянно меняющиеся модные тенденции означает вопросы запасов инвентаризации...