78017

Псоріаз

Реферат

Медицина и ветеринария

Властиве псоріазу шелушіння пояснює його інша назва –- лускатий лишай. Описані випадки вродженого псоріазу. З ремісіями в кілька місяців або років захворювання тягнеться до кінця життя загострюючись частіше в осіннєзимовий період зимова форма псоріазу рідше...

Украинкский

2015-02-06

66.5 KB

1 чел.

Челябінський базовий медичний коледж

РЕФЕРАТ

по предмету: «Дерматовенерология»

Тема: «Псоріаз»

Виконав студент гр. Ф3-1

Краснов А.А.          

        Прийняв: Максимова М.А.

м. Челябінськ

  2000 р.

План:

  1.  Визначення
  2.  Клініка
  3.  Этіологія і патогенез
  4.  Лікування
  5.  Список літератури


Псоріаз (psoriasis vulgaris) – хронічне рецидивуюче захворювання шкіри, що характеризуються висипанням папул, що рясно лупляться. Властиве псоріазу шелушіння пояснює його інша назва – «лускатий лишай».

Псоріазом страждає до 2% усього населення земної кулі. Захворюваність вище в умовах низької температури й високої відносної вологості повітря. Починається псоріаз у будь-якому віці, іноді в грудному і навіть у немовлят. Описані випадки вродженого псоріазу. З ремісіями в кілька місяців або років захворювання тягнеться до кінця життя, загострюючись частіше в осіннє-зимовий період (зимова форма псоріазу), рідше у весняно-літній (літня форма). У виняткових випадках спостерігається мимовільне лікування.

Первинним елементом є плоска запальна папула. Процес починається з висипання міліарних папул, які поступово збільшуючись по периферії, перетворюються в лентикулярні й нумулярні, зливаються одна з одною і утворюють різного розміру бляшки. Їхня поверхня покрита сухими, пухко розташованими сріблисто-білими лусочками, що легко відпадають. Однак у цієї, початкової, стадії захворювання крайова зона папули (бляшки) залишається вільної від шелушіння. Вона є заключною стадією запального процесу, як би не встигає за ростом псоріатичних елементів. Поява свіжих папул і гіперемійна облямівка по їхній периферії характеризують прогресуючий період псоріазу. Згодом формування нових папул і периферійний ріст елементів припиняються, шелушіння поширюється на всю поверхню вогнищ поразки й псоріаз переходить у стаціонарний період. Розвиток папул може зупинитися на будь-якому етапі. Тому в стаціонарному періоді одночасно спостерігаються як нумулярні, так і лентикулярні й навіть міліарні папули. У ряді випадків гостро виникає розповсюджений висип, папули досягають лентикулярних розмірів і на цьому закінчується прогресування процесу. Такий плин псоріазу буває обумовлений, як правило, фокальною інфекцією в мигдалинах (тонзилогенний псоріаз).

Розрішення псоріатичних елементів починається з їхньої центральної частини. Утворюються кільцеподібні, напівкільцеподібні фігури, властиві прогресивному періоду псоріазу. Слід мати на увазі, що центральне розрішення псоріатичних бляшок може відбуватися з їхнім периферичним ростом. У цих випадках ставлять діагноз прогресуючого псоріазу. Різне взаємне розташування різних по величині псоріатичних елементів, їх периферійний ріст і розрішення у центрі приводять до утвору великих вогнищ вигадливих гирляндоподібних обрисів, що іноді нагадують географічну карту.

Псоріаз вражає будь-які ділянки шкірного покриву, однак його улюблена локалізація – розгинальна поверхня кінцівок, особливо ліктьових і колінних суглобів, волосиста частина голови, особливо по краю росту волосся («псоріатична корона»), ділянка крижу. Волосся при псоріазі не змінюється й не випадає. На розгинальній поверхні ліктьових і колінних суглобів бляшки найбільше часто зберігаються протягом тривалого часу після розрішення всього іншого висипу («чергові» бляшки).

У деяких хворих спостерігається враження складок шкіри (пахвових, пахово-стегнових, під молочними залозами), причому іноді воно може бути ізольованим. В останньому випадку встановлення діагнозу стає важкою задачею, тому що у зв'язку з підвищеною вологістю відсутнє шелушіння, і вогнища поразки нагадують інфекційну (стрептококову або кандидозну) попрілість. На користь псоріазу свідчать виражена інфільтрація, відсутність рогового віночка по периферії бляшки й можливість виявлення двох симптомів псоріатичної тріади – термінальної плівки й кров'яної роси.

Псоріатичні висипи зазвичай бувають розповсюдженими й симетричними. Іноді в результаті вираженого прогресування процесу при відсутності розрішення можна бачити суцільну поразку шкіри значних ділянок тіла (дифузний псоріаз) і навіть усього шкірного покриву (універсальний псоріаз). У вкрай рідких випадках елементи висипи розташовуються на обмеженій ділянці шкіри (статевий член, волосиста частина голови), на одній половині тіла, смугоподібно.

Патоморфологічно: при дослідженні псоріатичних папул виявляється запальний інфільтрат у дермі, подовження деяких сосочков шкіри (нерівномірний папіломатоз), утвір у них клубочків з повнокровних капілярів.

Своєрідна морфологічна структура псоріатичних папул обумовлює патогномонічну для псоріазу тріаду симптомів, яка визначається шляхом поскоблювання поверхні папули скальпелем або нігтем. Спочатку в результаті дробління лусочок виявляється картина, що нагадує таку при поскоблюванні застиглої краплі стеарину, – симптом стеаринової плями. Потім, завдяки тому що між роговим і шипуватим шарами немає сполучного їхнього зернистого шару, компактні шари рогових пластинок відділяються у вигляді плівки, оголюючи вологу поверхню шипуватого шару (симптом термінальної плівки). Нарешті, подальше легке поскоблювання приводить до ушкодження капілярів у подовжених сосочках з виділенням крапельок крові (симптом кров'яної роси, симптом крапкової кровотечі).

Крім описаної класичної картини псоріазу, зустрічаються її різні варіанти й зовсім особливі форми захворювання у вигляді артриту й еритродермії.

Виділяють такі форми псоріазу за морфологічною картиною процесу:

  •  плямистий псоріаз (p. exanthematica)
  •  роздратований псоріаз (p. irritabilis)
  •  себорейний псоріаз
  •  застарілий псоріаз (p. inveterata)
  •  екссудативный псоріаз
  •  долонно-підошовний псоріаз

Псоріаз нігтів характеризується утвором у нігтьових пластинках крапкових поглиблень, що нагадують робочу поверхню наперстка. Інший прояв псоріазу нігтів надзвичайно схоже на оніхомікоз: нігтьова пластинка з вільного краю змінюється в кольорі, стає тьмяною, легко кришиться. Відмітною ознакою, що дозволяють у цих випадках диференціювати псоріаз від оніхомікозу, служить запальна облямівка по периферії ураженого ділянки нігтя, що представляє собою край папули в нігтьовому ложі, що просвічується крізь нігтьову пластину. При поразці псоріазом нігтьового валика відбуваються (аналогічно кандидозному процесу) розпушення й викрошування прилягаючої до нього ділянки нігтьової пластинки з утвором у ній лунки.

Псоріаз слизуватих оболонок спостерігається вкрай рідко. Вогнища поразки локалізуються на щоках і губах і являють собою ділянки пухкого білувато-сірого епітелію, оточені гіперемованою облямівкою. Поскоблювання їх викликає кровотечу.

Псоріатичний артрит. У деяких хворих псоріазом у результаті інфільтрації білясуглобових тканин розвивається враження суглобів (артропатичний псоріаз). Страждають переважно міжфалангові суглоби, однак у патологічний процес можуть утягуватися також великі суглоби й украй рідко – крижо-здухвинні зчленування й суглоби хребта. На рентгенограмах виявляється остеопороз і звуження суглобної щілини. Процес закінчується анкілозом і стійкими деформаціями суглобів, що приводить до інвалідності.

Псоріатична ерітродермія. У деяких хворих псоріазом, частіше в прогресуючому періоді, під впливом різних дратівних факторів (гарячі ванни, енергійні розтирання шкіри мочалкою, сонячні опромінення, нераціональне лікування, аутоінтоксикації) раптово підвищується температура тіла, і виникають еритеми. Спочатку вони з'являються на вільних від  висипи ділянках шкіри, потім зливаються в суцільну еритродермію. Папули й бляшки стають нерозрізненими. Уражена шкіра рясно лупиться тонкими пластинчастими лусочками; нерідко випадають волосся, товщають і легко відшаровуються нігті. Через кілька тижнів еритродермія розрішується й відновлюється звичайна картина псоріазу.

Етіологія й патогенез. У різний час були запропоновані різні теорії походження псоріазу: паразитарна, інфекційна ( у тому числі вірусна), алергійна, інфекційно-алергійна, аутоімунна, нейрогенна, ендокринна, обмінна, спадкоємна. Кожна із цих теорій ґрунтується на відповідних клінічних спостереженнях і результатах деяких лабораторних досліджень: псоріаз у представників 2-5-6 поколінь, сімейні випадок захворювання (спадкоємна теорія), порушення жирового (холестеринового) обміну, ензимопатії, підвищений вміст у псоріатичних лусочках фосфору, ДНК і РНК, зниження захворюваності під час голоду (обмінна теорія), менструальні загострення псоріазу, поліпшення його плину й навіть лікування в період вагітності (ендокринна теорія), початок захворювання після нервового потрясіння, торпідний плин з поразкою слизуватих оболонок під час війни (нейрогенна теорія), зв'язок захворювання псоріазом з фокальною інфекцією в мигдалинах (інфекційна теорія) і т.д. Однак жодна із зазначених теорій не дозволяє пояснити всі випадки псоріазу.

Згідно сучасних поглядів ведучу роль у розвитку псоріазу відіграють спадкоємні фактори. Успадковується так званий латентний (схований) псоріаз, під яким розуміється генетично обумовлена схильність, що виражається в порушеннях клітинного метаболізму, зокрема в порушеннях обміну нуклеїновых кислот в клітинах епідермісу. Зміна процесів метаболізму спостерігаються як в ураженіій, так і в клінічно й гістологічно здоровій шкірі, причому не тільки у хворих псоріазом, але й у здорових членів родини пробанда.

Безпосередньою причиною виникнення псоріатичного висипу служить вплив на цім тлі різних провокуючих факторів, якось інфекційних (ангіна), нервово-психічних, травматичних, низьких температур (загальне переохолодження) і т.п. Результат взаємодії спадкоємних і провокуючих факторів – прискорення розмноження й недостатність дозрівання кліток в епідермісі (патологічне прискорення епідермопоезу), а також порушення кровообігу в сосочковому шарі дерми.

Лікування. Рекомендуються обмеження в їжі вуглеводів, розвантажувальна дієта, аж до голодування, загальні теплові (36-37 C) ванни через день, видалення ( за показниками) мигдалин психотропні препарати, що відповідають. Ціль лікувальних заходів на початку захворювання – припинення прогресування процесу. Воно досягається загальними методами лікування: призначенням вітамінів і препаратів кальцію. Виправдала себе, особливо при ексудативному псоріазі схема, що випливає, лікування: внутрішньовенне введення 10% розчину хлориду або глюконату кальцію по 10 мл через день і внутрішньом'язові ін'єкції вітаміну B12 (по 400 мкг) через день, приймання усередину фолієвої і аскорбінової кислот. Тривалість такого лікування – 1-1 ½ місяці.

Хворим з білим або змішаним дермографізмом, мармуровістю шкірного покриву, акроцианозом, синюшним відтінком висипу показані внутрішньом'язові ін'єкції судинорозширювальних препаратів підшлункової залози: андекаліна або дилмінала D раз у день; на курс 15-20 ін'єкцій.

У стаціонарному періоді псоріазу рекомендується проведення піротерапії у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій пірогеналу або продігіозану. Якщо лікування цими засобами не дає ефекту, застосовують цитостатики із групи антиметаболітів, зокрема метотрексат. Препарат призначають по одній таблетці 2 рази в день курсами по 5-7 днів з такими ж перервами. Менше ускладнень відзначається при прийманні метотрексата раз у тиждень протягом доби: по 2 таблетки через кожні 12 годин.

Цитостатичну дію виявляє так звана Puva-Терапія або фотохіміотерапія: опромінення шкіри довгохвильовими ультрафіолетовими променями (UVA) високої енергії, проведене після приймання усередину фотосенсибілізуючих препаратів – пувалена, псоралена та ін.

Вибір зовнішніх лікарських засобів визначається періодом розвитку псоріазу. Необхідно строго дотримувати послідовності їх застосування. У прогресуючому періоді допускається лише змазування ураженої шкіри слабкої відшелущуючою    (1-2% саліцилова) або кортикостероїдними мазями. Для волосистої частини голови можна використовувати 2% ртутно-саліцилову мазь.

У стаціонарному й регресивному періодах слід призначати розв'язні засоби, зокрема дьоготь, у зростаючій концентрації (2-5-10%). На початку застосовують дьогтьові пасти, потім мазі. Для посилення дії останніх поступово міняють метод їх застосування: змазування, накладання під пов'язку, потім під компресну пов'язку, утирання. Енергійна дія виявляє дьогтьова ванна – загальна тепла ванна на 30-60 хв, яку застосовують через 10-15 хв послу втирання в уражену шкіру чистого дьогтю. При поверхневій інфільтрації псоріатичних елементів рекомендується змазувати 5% розчином перманганату калію, рідиною Кастеллані або сумішшю дьогтю з ефіром і спиртом, узятих у рівних кількостях. Для хворих зимовою формою псоріазу корисна комбінація зазначеного лікування із загальними ультрафіолетовими опроміненнями, починаючи із суберитемних доз. На торпідно протікаючі бляшки призначають еретемне дози ультрафіолетових променів. Слід мати на увазі, що ультрафіолетові опромінення не можна комбінувати із прийманням метотрексата.

Хворим псоріазом у стаціонарному й регресивному періодах показане курортне лікування: геліотерапія, морські купання, сірчані ванни. При літній формі псоріазу геліотерапія абсолютно протипоказана.

У випадку розвитку псоріатичної еритродермії необхідне призначення кортикостероїдїв. Псоріатический артрит вимагає комбінованого лікування метотрексатом, кортикостероїдами, анаболічними препаратами, нестероїдними протизапальними ( діклофенак, коксиби тощо); крім того, застосовують парафінові аплікації, масаж, лікувальну гімнастику, ультразвук, грязелікування (саки).

Слід зазначити, що лікування хворих псоріазом із приводу якого-небудь супутнього захворювання пеніциллінами або стрептоміцином нерідко приводить до загострення плину псоріазу й особливо псоріатичного артриту.

Для профілактики рецидивів псоріазу рекомендуються ультрафіолетові опромінення всього шкірного покриву під час ремісій.

Список використаної літератури

  1.  Владимиров В.В., Меньшикова Л.В. // Современные представления о псориазе и методы его лечения // Русский медицинский журнал, 2001, т.6, №20, с.1318 – 1323.
  2.  Задорожний Б. А. //Псоріаз // Київ: «Здоров'я», 2003. -156 с. 

  1.  Терлецкий, Олег Васильевич //Псориаз: дифференциальная диагностика, терапия. Медицинский атлас.// ДЕАН, 2007, 176 стр.
  2.  Інтернет-ресурси: market.yandex.ua/model.xml?modelid=1376538&hid=90967

                                           medprep.info/ail/pathography/1627


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38005. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ФОСФОРА ПО РЕАКЦИИ ОБРАЗОВАНИЯ ГЕТЕРОПОЛИКОМПЛЕКСА 42.5 KB
  I Повторите по лекционному конспекту и учебникам [I 2] материал о реакции образования ГПК их устойчивости и оптическим свойствам. Определение фосфора и кремния по реакции образования их ГПК является важнейшим а для малых количеств практически единственным способом определения. ГПК имеют формулу вида ЭхОу nМezОt в случае двойных комплексов где Me = Mo V W и другие металлы образующие лиганд анионного характера; Э= Р Si s Ge неметалл.
38006. ОПРЕДЕЛЕНИЕ СОСТАВА КОМПЛЕКСНЫХ СОЕДИНЕНИЙ МЕТОДОМ НАСЫЩЕНИЯ 42 KB
  При этом выход единственного комплекса увеличивается соответственно увеличивается и оптическая плотность раствора измеренная на длине волны максимального поглощения комплекса. Точка пересечения прямых соответствует стехиометрическому соотношению СR CM = M n для комплекса состава MnRM. В случае образования малопрочного комплекса точку пересечения находят экстрополяцией линейных участков кривой. Применяется в тех случаях когда мы не можем надежно определить точку излома малопрочный комплекс побочные процессы при насыщении сдвиг рН...
38007. Изучение устойчивости комплексного соединения в растворе при разбавлении и при введении посторонних веществ 197.5 KB
  Теоретическое введение Предположим что мы определяем металл М по фотометрической реакции М iR = MRi измеряя поглощение образующегося комплекса на длине волны λ остальные компоненты и комплексы М и с R стехиометрии на этой длине не поглощают. МRi = βRi [R]` φ Обозначая индексами Л и П величины относящиеся соответственно к пробе и эталону запишем : `MRi = ``MRi...
38008. Диагностика и лечение дисфагии при заболеваниях центральной нервной системы. Клинические рекомендации 352 KB
  При отборе публикаций, как потенциальных источников доказательств, использованная каждым исследователем методология изучалась для того, чтобы убедиться в ее валидности. Результат изучения влияет на уровень доказательств, присваеваемый публикации, что в свою очередь влияет на силу, вытекающих из нее рекомендаций.
38009. Методы защиты речевой конфиденциальной информации от утечки по воздушному акустическому каналу 747.5 KB
  Получить практические навыки по: работе с измерительными приборами: генератором среднегеометрических частот октавных полос речевого сигнала шумомером акустическими излучателями прибором для определения уровня звукового давления акустического сигнала на базе ПЭВМ; расчету параметров несущих конструкций определяющих возможность образования канала утечки речевой информации их анализу и разработке предложений по повышению уровня защищённости защищаемого помещения пассивными методами защиты; работе с нормативными документами...
38010. ИССЛЕДОВАНИЕ СОРТИРОВОК РАЗЛИЧНЫХ ТИПОВ 156 KB
  Задача работы: овладеть навыками написания программ при исследовании различных методов сортировки. Теория Среди улучшенных методов сортировки встречаются как доработанные прямые методы так и методы уже более высокого уровня т. с новой идеей где одним из элементов сортировки является прямой метод.
38011. ИССЛЕДОВАНИЕ АЛГОРИТМОВ НА ГРАФАХ 1.78 MB
  Краткая теория Представление графов Для представления графов чаще всего применяется матрица смежности – это матрица [n n] где n число элементов а элементы [i j] могут быть равны значению 0 или x – flse или 1 – true в зависимости от того присутствует ли дуга из вершины i в вершину j рис.n] of integer то можно составить оператор L_SMEG_V который определяет множество смежных вершин для заданной вершины v и записывает их в вектор типа ms. function L_SMEG_Vv2 n1:integer; vr k1:integer:ms; {v2 – это вершина для которой ищут все...
38012. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ И СЛОЖНОСТИ ИССЛЕДУЕМЫХ АЛГОРИТМОВ 146.5 KB
  Краткая теория Теория сложности алгоритмов Сложность алгоритма характеристика алгоритма определяющая зависимость времени выполнения программы описывающей этот алгоритм от объёма обрабатываемых данных. Формально определяется как порядок функции выражающей время работы алгоритма. Эффективность алгоритма – временная сложность в самом худшем случае Ofn или просто fn.