78017

Псоріаз

Реферат

Медицина и ветеринария

Властиве псоріазу шелушіння пояснює його інша назва - лускатий лишай. Описані випадки вродженого псоріазу. З ремісіями в кілька місяців або років захворювання тягнеться до кінця життя загострюючись частіше в осіннєзимовий період зимова форма псоріазу рідше...

Украинкский

2015-02-06

66.5 KB

1 чел.

Челябінський базовий медичний коледж

РЕФЕРАТ

по предмету: «Дерматовенерология»

Тема: «Псоріаз»

Виконав студент гр. Ф3-1

Краснов А.А.          

        Прийняв: Максимова М.А.

м. Челябінськ

  2000 р.

План:

  1.  Визначення
  2.  Клініка
  3.  Этіологія і патогенез
  4.  Лікування
  5.  Список літератури


Псоріаз (psoriasis vulgaris) – хронічне рецидивуюче захворювання шкіри, що характеризуються висипанням папул, що рясно лупляться. Властиве псоріазу шелушіння пояснює його інша назва – «лускатий лишай».

Псоріазом страждає до 2% усього населення земної кулі. Захворюваність вище в умовах низької температури й високої відносної вологості повітря. Починається псоріаз у будь-якому віці, іноді в грудному і навіть у немовлят. Описані випадки вродженого псоріазу. З ремісіями в кілька місяців або років захворювання тягнеться до кінця життя, загострюючись частіше в осіннє-зимовий період (зимова форма псоріазу), рідше у весняно-літній (літня форма). У виняткових випадках спостерігається мимовільне лікування.

Первинним елементом є плоска запальна папула. Процес починається з висипання міліарних папул, які поступово збільшуючись по периферії, перетворюються в лентикулярні й нумулярні, зливаються одна з одною і утворюють різного розміру бляшки. Їхня поверхня покрита сухими, пухко розташованими сріблисто-білими лусочками, що легко відпадають. Однак у цієї, початкової, стадії захворювання крайова зона папули (бляшки) залишається вільної від шелушіння. Вона є заключною стадією запального процесу, як би не встигає за ростом псоріатичних елементів. Поява свіжих папул і гіперемійна облямівка по їхній периферії характеризують прогресуючий період псоріазу. Згодом формування нових папул і периферійний ріст елементів припиняються, шелушіння поширюється на всю поверхню вогнищ поразки й псоріаз переходить у стаціонарний період. Розвиток папул може зупинитися на будь-якому етапі. Тому в стаціонарному періоді одночасно спостерігаються як нумулярні, так і лентикулярні й навіть міліарні папули. У ряді випадків гостро виникає розповсюджений висип, папули досягають лентикулярних розмірів і на цьому закінчується прогресування процесу. Такий плин псоріазу буває обумовлений, як правило, фокальною інфекцією в мигдалинах (тонзилогенний псоріаз).

Розрішення псоріатичних елементів починається з їхньої центральної частини. Утворюються кільцеподібні, напівкільцеподібні фігури, властиві прогресивному періоду псоріазу. Слід мати на увазі, що центральне розрішення псоріатичних бляшок може відбуватися з їхнім периферичним ростом. У цих випадках ставлять діагноз прогресуючого псоріазу. Різне взаємне розташування різних по величині псоріатичних елементів, їх периферійний ріст і розрішення у центрі приводять до утвору великих вогнищ вигадливих гирляндоподібних обрисів, що іноді нагадують географічну карту.

Псоріаз вражає будь-які ділянки шкірного покриву, однак його улюблена локалізація – розгинальна поверхня кінцівок, особливо ліктьових і колінних суглобів, волосиста частина голови, особливо по краю росту волосся («псоріатична корона»), ділянка крижу. Волосся при псоріазі не змінюється й не випадає. На розгинальній поверхні ліктьових і колінних суглобів бляшки найбільше часто зберігаються протягом тривалого часу після розрішення всього іншого висипу («чергові» бляшки).

У деяких хворих спостерігається враження складок шкіри (пахвових, пахово-стегнових, під молочними залозами), причому іноді воно може бути ізольованим. В останньому випадку встановлення діагнозу стає важкою задачею, тому що у зв'язку з підвищеною вологістю відсутнє шелушіння, і вогнища поразки нагадують інфекційну (стрептококову або кандидозну) попрілість. На користь псоріазу свідчать виражена інфільтрація, відсутність рогового віночка по периферії бляшки й можливість виявлення двох симптомів псоріатичної тріади – термінальної плівки й кров'яної роси.

Псоріатичні висипи зазвичай бувають розповсюдженими й симетричними. Іноді в результаті вираженого прогресування процесу при відсутності розрішення можна бачити суцільну поразку шкіри значних ділянок тіла (дифузний псоріаз) і навіть усього шкірного покриву (універсальний псоріаз). У вкрай рідких випадках елементи висипи розташовуються на обмеженій ділянці шкіри (статевий член, волосиста частина голови), на одній половині тіла, смугоподібно.

Патоморфологічно: при дослідженні псоріатичних папул виявляється запальний інфільтрат у дермі, подовження деяких сосочков шкіри (нерівномірний папіломатоз), утвір у них клубочків з повнокровних капілярів.

Своєрідна морфологічна структура псоріатичних папул обумовлює патогномонічну для псоріазу тріаду симптомів, яка визначається шляхом поскоблювання поверхні папули скальпелем або нігтем. Спочатку в результаті дробління лусочок виявляється картина, що нагадує таку при поскоблюванні застиглої краплі стеарину, – симптом стеаринової плями. Потім, завдяки тому що між роговим і шипуватим шарами немає сполучного їхнього зернистого шару, компактні шари рогових пластинок відділяються у вигляді плівки, оголюючи вологу поверхню шипуватого шару (симптом термінальної плівки). Нарешті, подальше легке поскоблювання приводить до ушкодження капілярів у подовжених сосочках з виділенням крапельок крові (симптом кров'яної роси, симптом крапкової кровотечі).

Крім описаної класичної картини псоріазу, зустрічаються її різні варіанти й зовсім особливі форми захворювання у вигляді артриту й еритродермії.

Виділяють такі форми псоріазу за морфологічною картиною процесу:

  •  плямистий псоріаз (p. exanthematica)
  •  роздратований псоріаз (p. irritabilis)
  •  себорейний псоріаз
  •  застарілий псоріаз (p. inveterata)
  •  екссудативный псоріаз
  •  долонно-підошовний псоріаз

Псоріаз нігтів характеризується утвором у нігтьових пластинках крапкових поглиблень, що нагадують робочу поверхню наперстка. Інший прояв псоріазу нігтів надзвичайно схоже на оніхомікоз: нігтьова пластинка з вільного краю змінюється в кольорі, стає тьмяною, легко кришиться. Відмітною ознакою, що дозволяють у цих випадках диференціювати псоріаз від оніхомікозу, служить запальна облямівка по периферії ураженого ділянки нігтя, що представляє собою край папули в нігтьовому ложі, що просвічується крізь нігтьову пластину. При поразці псоріазом нігтьового валика відбуваються (аналогічно кандидозному процесу) розпушення й викрошування прилягаючої до нього ділянки нігтьової пластинки з утвором у ній лунки.

Псоріаз слизуватих оболонок спостерігається вкрай рідко. Вогнища поразки локалізуються на щоках і губах і являють собою ділянки пухкого білувато-сірого епітелію, оточені гіперемованою облямівкою. Поскоблювання їх викликає кровотечу.

Псоріатичний артрит. У деяких хворих псоріазом у результаті інфільтрації білясуглобових тканин розвивається враження суглобів (артропатичний псоріаз). Страждають переважно міжфалангові суглоби, однак у патологічний процес можуть утягуватися також великі суглоби й украй рідко – крижо-здухвинні зчленування й суглоби хребта. На рентгенограмах виявляється остеопороз і звуження суглобної щілини. Процес закінчується анкілозом і стійкими деформаціями суглобів, що приводить до інвалідності.

Псоріатична ерітродермія. У деяких хворих псоріазом, частіше в прогресуючому періоді, під впливом різних дратівних факторів (гарячі ванни, енергійні розтирання шкіри мочалкою, сонячні опромінення, нераціональне лікування, аутоінтоксикації) раптово підвищується температура тіла, і виникають еритеми. Спочатку вони з'являються на вільних від  висипи ділянках шкіри, потім зливаються в суцільну еритродермію. Папули й бляшки стають нерозрізненими. Уражена шкіра рясно лупиться тонкими пластинчастими лусочками; нерідко випадають волосся, товщають і легко відшаровуються нігті. Через кілька тижнів еритродермія розрішується й відновлюється звичайна картина псоріазу.

Етіологія й патогенез. У різний час були запропоновані різні теорії походження псоріазу: паразитарна, інфекційна ( у тому числі вірусна), алергійна, інфекційно-алергійна, аутоімунна, нейрогенна, ендокринна, обмінна, спадкоємна. Кожна із цих теорій ґрунтується на відповідних клінічних спостереженнях і результатах деяких лабораторних досліджень: псоріаз у представників 2-5-6 поколінь, сімейні випадок захворювання (спадкоємна теорія), порушення жирового (холестеринового) обміну, ензимопатії, підвищений вміст у псоріатичних лусочках фосфору, ДНК і РНК, зниження захворюваності під час голоду (обмінна теорія), менструальні загострення псоріазу, поліпшення його плину й навіть лікування в період вагітності (ендокринна теорія), початок захворювання після нервового потрясіння, торпідний плин з поразкою слизуватих оболонок під час війни (нейрогенна теорія), зв'язок захворювання псоріазом з фокальною інфекцією в мигдалинах (інфекційна теорія) і т.д. Однак жодна із зазначених теорій не дозволяє пояснити всі випадки псоріазу.

Згідно сучасних поглядів ведучу роль у розвитку псоріазу відіграють спадкоємні фактори. Успадковується так званий латентний (схований) псоріаз, під яким розуміється генетично обумовлена схильність, що виражається в порушеннях клітинного метаболізму, зокрема в порушеннях обміну нуклеїновых кислот в клітинах епідермісу. Зміна процесів метаболізму спостерігаються як в ураженіій, так і в клінічно й гістологічно здоровій шкірі, причому не тільки у хворих псоріазом, але й у здорових членів родини пробанда.

Безпосередньою причиною виникнення псоріатичного висипу служить вплив на цім тлі різних провокуючих факторів, якось інфекційних (ангіна), нервово-психічних, травматичних, низьких температур (загальне переохолодження) і т.п. Результат взаємодії спадкоємних і провокуючих факторів – прискорення розмноження й недостатність дозрівання кліток в епідермісі (патологічне прискорення епідермопоезу), а також порушення кровообігу в сосочковому шарі дерми.

Лікування. Рекомендуються обмеження в їжі вуглеводів, розвантажувальна дієта, аж до голодування, загальні теплові (36-37 C) ванни через день, видалення ( за показниками) мигдалин психотропні препарати, що відповідають. Ціль лікувальних заходів на початку захворювання – припинення прогресування процесу. Воно досягається загальними методами лікування: призначенням вітамінів і препаратів кальцію. Виправдала себе, особливо при ексудативному псоріазі схема, що випливає, лікування: внутрішньовенне введення 10% розчину хлориду або глюконату кальцію по 10 мл через день і внутрішньом'язові ін'єкції вітаміну B12 (по 400 мкг) через день, приймання усередину фолієвої і аскорбінової кислот. Тривалість такого лікування – 1-1 ½ місяці.

Хворим з білим або змішаним дермографізмом, мармуровістю шкірного покриву, акроцианозом, синюшним відтінком висипу показані внутрішньом'язові ін'єкції судинорозширювальних препаратів підшлункової залози: андекаліна або дилмінала D раз у день; на курс 15-20 ін'єкцій.

У стаціонарному періоді псоріазу рекомендується проведення піротерапії у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій пірогеналу або продігіозану. Якщо лікування цими засобами не дає ефекту, застосовують цитостатики із групи антиметаболітів, зокрема метотрексат. Препарат призначають по одній таблетці 2 рази в день курсами по 5-7 днів з такими ж перервами. Менше ускладнень відзначається при прийманні метотрексата раз у тиждень протягом доби: по 2 таблетки через кожні 12 годин.

Цитостатичну дію виявляє так звана Puva-Терапія або фотохіміотерапія: опромінення шкіри довгохвильовими ультрафіолетовими променями (UVA) високої енергії, проведене після приймання усередину фотосенсибілізуючих препаратів – пувалена, псоралена та ін.

Вибір зовнішніх лікарських засобів визначається періодом розвитку псоріазу. Необхідно строго дотримувати послідовності їх застосування. У прогресуючому періоді допускається лише змазування ураженої шкіри слабкої відшелущуючою    (1-2% саліцилова) або кортикостероїдними мазями. Для волосистої частини голови можна використовувати 2% ртутно-саліцилову мазь.

У стаціонарному й регресивному періодах слід призначати розв'язні засоби, зокрема дьоготь, у зростаючій концентрації (2-5-10%). На початку застосовують дьогтьові пасти, потім мазі. Для посилення дії останніх поступово міняють метод їх застосування: змазування, накладання під пов'язку, потім під компресну пов'язку, утирання. Енергійна дія виявляє дьогтьова ванна – загальна тепла ванна на 30-60 хв, яку застосовують через 10-15 хв послу втирання в уражену шкіру чистого дьогтю. При поверхневій інфільтрації псоріатичних елементів рекомендується змазувати 5% розчином перманганату калію, рідиною Кастеллані або сумішшю дьогтю з ефіром і спиртом, узятих у рівних кількостях. Для хворих зимовою формою псоріазу корисна комбінація зазначеного лікування із загальними ультрафіолетовими опроміненнями, починаючи із суберитемних доз. На торпідно протікаючі бляшки призначають еретемне дози ультрафіолетових променів. Слід мати на увазі, що ультрафіолетові опромінення не можна комбінувати із прийманням метотрексата.

Хворим псоріазом у стаціонарному й регресивному періодах показане курортне лікування: геліотерапія, морські купання, сірчані ванни. При літній формі псоріазу геліотерапія абсолютно протипоказана.

У випадку розвитку псоріатичної еритродермії необхідне призначення кортикостероїдїв. Псоріатический артрит вимагає комбінованого лікування метотрексатом, кортикостероїдами, анаболічними препаратами, нестероїдними протизапальними ( діклофенак, коксиби тощо); крім того, застосовують парафінові аплікації, масаж, лікувальну гімнастику, ультразвук, грязелікування (саки).

Слід зазначити, що лікування хворих псоріазом із приводу якого-небудь супутнього захворювання пеніциллінами або стрептоміцином нерідко приводить до загострення плину псоріазу й особливо псоріатичного артриту.

Для профілактики рецидивів псоріазу рекомендуються ультрафіолетові опромінення всього шкірного покриву під час ремісій.

Список використаної літератури

  1.  Владимиров В.В., Меньшикова Л.В. // Современные представления о псориазе и методы его лечения // Русский медицинский журнал, 2001, т.6, №20, с.1318 – 1323.
  2.  Задорожний Б. А. //Псоріаз // Київ: «Здоров'я», 2003. -156 с. 

  1.  Терлецкий, Олег Васильевич //Псориаз: дифференциальная диагностика, терапия. Медицинский атлас.// ДЕАН, 2007, 176 стр.
  2.  Інтернет-ресурси: market.yandex.ua/model.xml?modelid=1376538&hid=90967

                                           medprep.info/ail/pathography/1627


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26837. Язык домашних животных.Язык — lingua 3.44 KB
  Язык lingua На нем различают: а корень radixlinguae б тело corpuslinguae в верхушку языка apexlinguaeЕстьуздечки языка frenulumlinguae.Сосочки: Нитевидные сосочки papillaefiliformes покрывают всю дорсальную поверхность тела и кончика языка. Конические сосочки papillaecorneae располагаются на корне языка. papillaefungiformes выступают среди нитевидных сосочков на' спинке кончике и краях языка.
26838. Зубы лошади и собаки 1.51 KB
  Зубы лошади и собаки. У собак зубы короткокоронковые. Молочные зубы меньше постоянных. Самые крупные секущие зубы sectorius.
26839. Зубы крупного рогатого скота и свиньи 1.73 KB
  молочные и постоянные форма конические. Постоянные зубы у самок не крупные. Постоянные зубы включают 4 премоляра и 3 моляра. Формула молочные 3130 3130 постоянные 3143 3143 КРСна нижней 8 резцов.
26840. Однокамерный желудок домашних животных 5.87 KB
  Однокамерный желудок домашних животных. Желудок ventriculus На левом участке желудка находится кардиальное отверстие ostiumcardiacum а на правом выход пилорическое отверстие ostiumpyloricum Передняя поверхность желудка faciesparietalis прилежит к печени и диафрагме а задняя висцеральная faciesvisceralis к кишеч' ным петлям. hepatog^stricum соединяющей желудок с печенью. У собаки желудок кишечного типа сравнительно большой.
26841. Многокамерный желудок жвачных 7.28 KB
  Рубец — rumen. В рубце различают два мешка [дорсальный — saccusdorsalis (5) и вентральный — saccusventral). Со стороны слизистой оболочки указанным желобам соответствуют складки — pilalongitudinalisdextraetsinistra, pilacranialisetcaudalis, которые обрамляют внутрирубцовое отверстие
26842. Анатомо-физиологические особенности строения и пищеварения молодняка жвачных 2.42 KB
  Во время питья молока и воды или акта сосания сокращаются мышцы губ пищеводного желоба; губы смыкаются и образуют трубку составляющую как бы продолжение пищевода. Смыкание губ пищеводного желоба это рефлекторный акт возникающий при раздражении рецепторов языка и глотки в момент глотания. Емкость пищеводного желоба очень мала поэтому молоко может проходить по нему в сычуг только небольшими порциями. С ростом телят значение пищеводного желоба уменьшается губы его грубеют и смыкаются не полностью.
26843. Тонкий отдел кишечника домашних животных 8.3 KB
  тонкая кишка intestinumtenue простирается от пилоруса желудка до слепой кишки. Двенадцатиперстная кишка duodenum У всех животных она находится в правом подреберье. Тощая кишка jejunum висит на длинной брыжейке и образует множество кишечных петель ansaeintestinales. Тощая кишка без четкой границы переходит в подвздошную кишку.
26844. Печень домашних животных 7.04 KB
  Печень домашних животных. Печень hepar сложнотрубчагого строения через нее протекает вся кровь из желудка кишечника и селезенки по мощной воротной вене v. ПеченЬ по острому краю меяедолевыми вырезками incisurainterlobularis разграничивается на доли. Основная сагиттальная срединная вырезка делит печень на правую и левую доли lobushepatisdexteretsinister.
26845. Поджелудочная железа домашних животных 3.66 KB
  Проток поджелудочной железы ductuspancreaticus открывается в двенадцатиперстную кишку у одних животных вместе с желчным протоком у других самостоятельноИннервация п. Поджелудочный проток открывается вместе с желчным протоком У свиньи железа сероватожелтой окраски. Проток один открывается на 13 20 см дистальнее устья желчного протока У рогатого скота железа располагается вдоль двенадцатиперстной Кишки от 12го грудного до 2 4го поясничного позвонка под правой ножкой диафрагмы частично на лабиринте ободочной кишки. Единственный...