загрузка...

7839

Учитель як суб’єкт педагогічної діяльності. Професіограма особистості педагога

Реферат

Педагогика и дидактика

Учитель як суб’єкт педагогічної діяльності. Професіограма особистості педагога Сучасні вимоги до педагога висвітлені у законі Про загальну середню освіту: Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відпо...

Украинкский

2013-01-29

45.5 KB

31 чел.

Учитель як суб’єкт педагогічної діяльності. Професіограма особистості педагога

Сучасні вимоги до педагога висвітлені у законі Про загальну середню освіту: Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки у навчальних закладах середньої освіти”.

Сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя визначається як професійна готовність до педагогічної діяльності. В її складі виділяють, з однієї сторони, психологічну, психофізіологічну готовність, а з іншої – науково-теоретичну і практичну підготовку (підготовленість) як основу професіоналізму.

Зміст професійної готовності як відображення мети педагогічної освіти акумульовано у професіограмі. Професіограма – це узагальнений портрет учителя або сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя, вихователя.

Професіограма особистості вчителя – це ідеальна модель вчителя, зразок, еталон, у якому представлені основні якості особистості, якими повинен володіти вчитель, знання, уміння, навички, необхідні для виконання педагогічних функцій.

На даний час накопичений великий досвід побудови професіограми вчителя, що дозволяє професійні вимоги до вчителя об’єднати у три основні взаємопов’язані комплекси:

·        загальногромадянські якості,

·        якості, які визначають специфіку професії вчителя,

·        спеціальні знання, уміння та навички з предмета (спеціальності).

Слід зазначити, що особистісні якості у педагогічній діяльності невіддільні від професійних. До останніх звично відносять ті, що набуваються у процесі засвоєння знань, умінь, способів мислення, методів діяльності. Серед них: володіння предметом викладання, методикою викладання предмета, психологічна підготовка, широкий кругозір, педагогічна майстерність, володіння технологіями педагогічної праці, організаторські уміння, педагогічний такт, педагогічна техніка, володіння технологією спілкування та інші якості. Професійно-значимі якості педагога забезпечують повноцінне виконання вчителем своїх професійних функцій та обов’язків.

Усі основні риси особистості педагога тісно пов’язані між собою, але провідна роль належить світогляду і спрямованості особистості, мотивам, що визначають поведінку і діяльність вчителя. Це дозволяє серед рис і характеристик особистості педагога визнати провідними соціально-моральну, професійно-педагогічну і пізнавальну спрямованість.

У діяльності вчителя ідейна переконаність визначає всі інші властивості і характеристики особистості, які виражають його соціально-моральну спрямованість, зокрема, соціальні потреби, моральні й ціннісні орієнтації, почуття суспільного обов’язку і громадянської відповідальності.

У структурі особистості вчителя особлива роль належить професійно-педагогічній спрямованості. Вона є тим каркасом, навколо якого компонуються основні професійно значимі властивості особистості педагога. Професійна спрямованість особистості вчителя включає інтерес до професії вчителя, педагогічне покликання, професійно-педагогічні наміри і нахили.

Основою педагогічної спрямованості є інтерес до професії вчителя, який знаходить своє вираження у позитивному емоційному ставленні до дітей, їх батьків, педагогічної діяльності в цілому до конкретних її видів, в прагненні до оволодіння педагогічними знаннями і вміннями.

Педагогічне покликання на відміну від педагогічного інтересу, який може бути і споглядальним, означає схильність, що виростає із усвідомлення здатності до педагогічної справи. Основу педагогічного покликання складає любов до дітей. Любов до дитини – це, за словами В.Сухомлинського, “плоть і кров вихователя як сили, здатної впливати на духовний світ іншої людини. Педагог без любові до дитини – це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору”. Йдеться про мудру, добру, вимогливу любов, що вчить жити. Ця основоположна якість є передумовою самовдосконалення, цілеспрямованого саморозвитку, багатьох професійно значимих якостей, що характеризують професійно-педагогічну спрямованість учителя.

Серед таких якостей – педагогічний обов’язок і відповідальність. Керуючись почуттям педагогічного обов’язку, вчитель завжди поспішає надати допомогу дітям і дорослим, тим, хто її потребує, в рамках своїх прав і компетенції; він вимогливий до себе, слідує своєрідному кодексу педагогічної моралі, професійної честі. Вищим проявом педагогічного обов’язку є самовідданість учителя. Учитель, якому притаманна ця якість, часто працює, не рахуючись з часом, інколи і навіть станом здоров’я.

Основу пізнавальної спрямованості особистості педагога складають його духовні потреби та інтереси. Одним із проявів духовних і культурних потреб педагога є потреба у знаннях. Одним із головних факторів пізнавального інтересу є любов до предмету, який викладаєш. Лев Толстой зазначав, що якщо “хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять тебе, і ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її то скільки б ти не змушував вчити, наука не справить виховного впливу. Сучасний учитель повинен добре орієнтуватися у різних галузях науки, яку він викладає, бути постійно в курсі нових досліджень, відкриттів і гіпотез, бачити близькі і далекі перспективи науки. Найбільш загальною характеристикою пізнавальної спрямованості особистості вчителя є культура науково-педагогічного мислення.

Особистість учителя як професіонала характеризується у науковій літературі такими інтегрованими поняттями як професіоналізм, педагогічна культура, професійно-педагогічна компетентність, професійно-педагогічний потенціал, педагогічні здібності та ін.

Узагальнюючою характеристикою професійно вагомих утворень особистості педагога виступає категорія професіоналізму особистості вчителя. Професіоналізм виступає інтегрованою якістю особистості вчителя, результатом його творчої педагогічної діяльності, здатністю продуктивно, грамотно вирішувати соціальні, професійні та особистісні завдання.

Вищим виявом професіоналізму учителя виступає його педагогічна культура, яка включає в себе такі основні компоненти:

·        наукова ерудиція,

·        загальна і національна культура,

·        педагогічні здібності,

·        педагогічна майстерність,

·        педагогічна етика,

·        культура мовлення,

·        культура спілкування,

·        духовне багатство,

·        наукова організація праці,

·        прагнення до самовдосконалення.

Стрижневим компонентом педагогічної культури виступає педагогічна майстерність як синтез наукових знань, умінь і навичок, методичного мистецтва і особистих якостей педагога. Педагогічна майстерність ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його високій загальній культурі та педагогічному досвіді.

До елементів педагогічної майстерності належить:

1. Гуманістична спрямованість діяльності педагога – найголовніша характеристика його майстерності, яка полягає у спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки, стосунків.

2. Професійна компетентність – підвалина педагогічної діяльності, передбачає наявність глибоких професійних знань, навичок та умінь, професіоналізм у галузі педагогіки та психології, досконале володіння методикою здійснення навчально-виховного процесу.

3. Педагогічні здібності – сукупність психічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення. Розрізняють такі види здібностей:

·        дидактичні — становлять основу вмінь дохідливо, цікаво, чітко і зрозуміло викладати учням матеріал;

·        організаторські — вміння організовувати учнів, захопити їх різними видами суспільно корисної діяльності, створити колектив і зробити його інструментом, за допомогою якого формується відповідна структура особистості;

·        комунікативні — здібності, що дозволяють встановлювати правильні стосунки з учнями, впливати на дитячий колектив, створювати здорову громадську думку;

·        перцептивні — здібності й уміння проникати у внутрішній світ дитини, “розуміти рух дитячого серця” (В.Сухомлинський);

·        сугестивні — здатність за допомогою твердого слова, емоційно-вольового впливу домагатися потрібних результатів виховання;

·        науково-пізнавальні — здібності до оволодіння інформацією, знаннями з відповідної галузі науки, що допомагають учителеві вільно орієнтуватися у навчальному матеріалі;

·        емоційна стійкість — здатність контролювати себе, володіти ситуацією;

·        спостережливість — не лише в умінні бачити, чути, а й у наявності інтересу до того, на що спрямовано увагу. Уміння передбачати хід педагогічного процесу;

·        педагогічний оптимізм — оптимістичне прогнозування – провідна професійно-педагогічна здібність, опора на позитивне в становленні особистості.

4. Педагогічна техніка як форма організації поведінки педагога. Це конкретний інструментарій, навички і вміння організації та проведення різноманітних навчально-виховних заходів. Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до “бачення” внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них.

Впливаючи на особистість учнів і взаємодіючи з ними, учитель постійно доторкується до внутрішнього духовного світу дитини. Це момент дотику надзвичайно відповідальний, вимагає від педагога, крім глибоких професійних знань та вмінь, демонстрації високої моральної культури, моралі, тактовності, знання основ професійно-педагогічної етики. Ці знання є базою для формування гуманістичної спрямованості особистості і основою розвитку професійних умінь, які дозволяють педагогу будувати стосунки з учнями гармонійно, конструктивно, ефективно.

Педагогічна творчість – особистісна якість педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для удосконалення всього педагогічного процесу. Де немає творчості у педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка є бездітною. педагог – творча людина – до кожного навчально-виховного заходу повинен ставитись дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових вихованців, що кожен вихованець – це особистість, він повинен врахувати ці обставини, внести особисте “Я” до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно і цікаво. Недаремно Ш.Амонашвілі підкреслював: “Діти страждають від нестачі вчительської творчості (Ш.Амонашвили Психологические основы педагогики сотрудничества. – К.: Освита, 1991. – С. 102).

Особливістю творчості педагога є те, що він реалізує свої особистісні і професійні творчі потенції засобами творення особистості вихованця. Без творчості немає натхненної педагогічної діяльності та активної взаємодії між педагогом і учнем.

Отже, учитель був і буде головною постаттю у навчально-виховному процесі. Учителю XXI століття повинні бути притаманні професійна компетентність, інтелігентність, конкурентноздатність, духовність. Сучасний педагог повинен бути людиною культури і вселюдських цінностей, провідником ідей державотворення і демократичних змін, людиною великої душі і доброго серця


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7580. Парламент - национальное собрание республики Беларусь 119 KB
  Парламент - национальное собрание республики Беларусь. Парламент в системе органов государственной власти Республики Беларусь. Структура и порядок формирования Национального собрания Республики Беларусь. Внутренняя организаци...
7581. Правительство - совет министров республики Беларусь 49 KB
  ТЕМА 11. Правительство - совет министров республики Беларусь. Правительство Республики Беларусь в системе органов государственной власти. Состав и порядок формирования Правительства Республики Беларусь. Компетенция Правительства ...
7582. Судебная власть в республике Беларусь 47.5 KB
  Судебная власть в республике Беларусь Понятие и природа судебной власти Конституционные принципы правосудия Состав и порядок формирования Конституционного Суда Республики Беларусь. Компетенция Конституционного Суда Ре...
7583. Местное управление и самоуправление в республике Беларусь 151.5 KB
  Местное управление и самоуправление в республике Беларусь. Понятие и принципы местного управления и самоуправления в Республике Беларусь. Органы местного управления: система, функции. Полномочия органов местного управления...
7584. Конституционно-правовые основы органов контроля и надзора в республике Беларусь 42 KB
  ТЕМА 14. Конституционно-правовые основы органов контроля и надзора в республике Беларусь. Конституционно-правовой статус прокуратуры Республики Беларусь. Конституционно-правовой статус Комитета государственного контроля Республики Беларусь...
7585. Конституционные основы финансово-кредитной системы республики Беларусь 25.5 KB
  ТЕМА 15. Конституционные основы финансово-кредитной системы республики Беларусь Раздел VII Конституции Республики Беларусь Финансово-кредитная система Республики Беларусь содержит нормы, относящиеся к бюджетной и банковской системе Республики Бела...
7586. Становлення та розвиток фінансової науки 78.5 KB
  Тема 3: Становлення та розвиток фінансової науки. Теорії державних фінансів англійської класичної політекономії. Концепція державних фінансів Дж.М. Кейнса. Теорії суспільного товару, суспільних благ...
7587. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів 119 KB
  Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів Лекція 1. 1.Історична, економічна та вартісна сутність фінансів. Термін фінанси походить від латинського фінансіа, що перекладається як дохід, платіж. На думку одних вчених цей термін вини...
7588. Генезис і еволюція фінансів. 143 KB
  Тема: Генезис і еволюція фінансів. План: Зародження фінансових відносин у стародавньому світі. Фінанси феодальної держави. Фінанси феодального міста та їх вплив на формування і розвиток державних фінансів. Роль державних фіна...