7840

Форми організації навчання у вищій педагогічній школі

Реферат

Педагогика и дидактика

Форми організації навчання у вищій педагогічній школі Процес навчання у вищій школі реалізується у рамках багатоманітної цілісної системи організаційних форм і методів навчання. Поняття форма організації навчального процесу визначаєтьс...

Украинкский

2013-01-29

48 KB

30 чел.

Форми організації навчання у вищій педагогічній школі

Процес навчання у вищій школі реалізується у рамках багатоманітної цілісної системи організаційних форм і методів навчання.

Поняття “форма організації навчального процесу” визначається як спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у яких реалізується зміст навчальної роботи, дидактичні завдання і методи навчання.

Форми організації навчального процесу класифікуються на:

 форми навчального процесу;

 форми контролю, оцінки й обліку знань, умінь та навичок студентів;

 форми організації науково-дослідної роботи студентів.

Форми навчального процесу: — лекції, — практичні заняття, — семінарські заняття, — лабораторні заняття, — лабораторно-практичні заняття, — експедиції, — екскурсії, — навчальні конференції, — консультації, — навчальна виробнича (педагогічна) практика, — курсові роботи, — дипломні роботи.

Форми контролю, оцінки й обліку знань, умінь та навичок студентів: — колоквіуми, — заліки, — екзамени, — захист курсових та дипломних робіт.

Форми організації науково-дослідної роботи студентів: — науково-дослідні гуртки або проблемні групи, — об’єднання, — школи, — студентські наукові товариства.

У вищих навчальних закладах найбільш часто використовують лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, консультації.

Традиційно найважливішою формою навчання і виховання студентів є лекція (лат. “lectio” — читання) — систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки.

Лекція — найбільш економічний спосіб передачі й засвоєння навчальної інформації, коли викладач відбирає найголовніше, найістотніше. Це головна інформаційна магістраль у навчальному процесі вищої школи. Вона органічно пов’язується з іншими видами навчальних занять у вищій школі — семінарами, практичними заняттями тощо.

Навчальні лекції є: — вступні,підсумкові,тематичні, оглядові,консультативні,лекційні спецкурси.

Методика організації навчального часу студента на лекції

Діяльність студента на лекції може характеризуватися як зовнішньою, так і внутрішньою активністю. Зовнішня активність не завжди збігається з внутрішньою. Внутрішня активність — це насамперед здатність активно мислити.

Далеко не кожна лекція цікава й захоплююча, наприклад, академічна лекція може бути сухуватою за змістом. В такому випадку в дію повинна вводитись вольова мотивація — самонаказ, самоактивізація, самонавіювання.

Студент, готуючись слухати той чи інший курс, повинен, насамперед, ознайомитись з його програмою.

Студентові слід навчитися постійно підтримувати увагу, слухаючи лекцію, не відволікатися, бути зосередженим, не займатись сторонніми справами.

Студенту слід стежити за логікою викладу матеріалу. Ми думаємо в 4 рази швидше, ніж говоримо. Коли говорить хтось, то наш мозок більшу частину часу вільний і послаблює увагу до мови того, хто говорить. Студент має використати ці своєрідні паузи для осмислення матеріалу. У студента повинна бути установка на запам’ятовування. У цей час він повинен записувати, виділяти (підкреслювати) важливі частини записаного.

Лекцію доцільно конспектувати. Це створює сприятливі умови для її запам’ятовування. Не треба записувати текст лекції слово в слово за викладачем, але старатися зафіксувати всі основні положення, сформульовані лектором. У процесі запису лекції доцільно робити скорочення типу: т.ч. (таким чином), д-сть (діяльність), в-ня (виховання) і т.д. (у процесі роботи кожний студент самостійно виробляє свою методику скорочень і конспектування).

Найдоцільніша форма запису лекції — тези, які звичайно викладач виділяє інтонацією, при цьому сповільнюючи темп мови, повторюючи сказане двічі.

Доцільно залишати великі поля у робочих зошитах, де під час самостійного опрацювання тексту лекції слід робити необхідні помітки, доповнення, записувати свої міркування тощо.

Для виділення назви теми, окремих питань плану, важливих термінів, положень і т.д. доцільно їх записувати різними кольорами, іншим шрифтом, підкреслювати тощо.

Під час конспектування лекції важливо записувати дату, тему, план, рекомендовану літературу. Слід виділяти розділи, підрозділи, теми, підтеми.

Роботу над лекцією не можна відкладати на довгий час, а зробити її в той же день. Для цього:

 повторити матеріал по конспекту,

 вияснити незрозумілі записи, незакінчені фрази, прочитати слова із підручників, інших джерел, запитати у товаришів,

 завершити технічне оформлення конспекту (виділити головне, питання, розділи і т.п.).

Рекомендовану літературу доцільно записувати на спеціальні бібліографічні картки і вказувати дані про книгу.

Якщо на лекціях основна увага зосереджується на роз’ясненні теорії певної навчальної дисципліни, то для навчання студентів методам її використання у практичній діяльності використовують практичні заняття.

Практичне заняття — форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни й формує уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань. Практичні заняття проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання, обчислювальною технікою та ін. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою конкретної дисципліни.

Практичні заняття проводять паралельно з викладом усіх основних курсів лекцій. Вони призначаються, перш за все, для поглиблення і розширення одержаних на лекціях чи в результаті роботи над навчальними посібниками знань, а також для оволодіння методикою роботи з науковим і навчальним матеріалом і окресленими найбільш типовими для даної дисципліни практичними навичками. Практичні заняття служать своєрідною навчальною формою здійснення зв’язку теорії з практикою, сприяючи виробленню умінь застосовувати знання.

Для ефективного проведення практичних занять необхідно, щоб студент був попередньо ознайомлений із змістом певного розділу курсу лекцій, з тією теорією, практичне використання якої йому належить опанувати. Слід переглянути конспект лекції, опрацювати відповідні розділи навчальних посібників. Це варто робити для того, щоб виявити питання, розуміння яких викликає труднощі, і в ході практичного заняття звернути на них особливу увагу.

Семінарські заняття одержали свою назву від латинського слова “seminarium”, яке означає “розсадник”. Семінар — один із основних видів практичних занять, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з тем, попередньо визначених робочою навчальною програмою. Він полягає в самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним обговоренням та (або) оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді тощо. На семінарах студенти виступають з повідомленнями або доповідями на відповідні теми, зачитують реферати. Ці повідомлення, доповіді, реферати обговорюються, рецензуються, студенти виступають з доповненнями, роблять зауваження. У ході обговорення може виникати дискусія, яка вчить умінню чітко висловлювати свої думки, доводити свою точку зору.

Семінарські заняття сприяють глибокому засвоєнню студентами теоретичних проблем, оволодінню науковим апаратом, формуванню у них навичок ораторського мистецтва, виробляють уміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку, захищати і відстоювати свою точку зору, зважати на точку зору іншої людини, вчать толерантності.

Лабораторні заняття або лабораторні роботи (від лат. “labor” — труд, робота, трудність, “laboro” — трудитися, старатися, долати труднощі) — один із різновидів практичних занять у вищій школі, що проводиться за завданням викладача із застосуванням навчальних приладів, інструментів, матеріалів, установок, вимірювальних приладів, комп’ютерів та інших технічних засобів. Лабораторні роботи характеризуються високим ступенем самостійності студентів у процесі виконання завдань. Їхній зміст безпосередньо пов’язаний з різними видами навчального експерименту — демонстраційними дослідами викладача, домашніми експериментальними завданнями, розв’язуванням експериментальних задач тощо.

Лабораторні роботи звичайно проводяться у двох формах: фронтальні і практикуми. Під час фронтальної лабораторної роботи всі студенти, кожен окремо чи по два, виконують одночасно одну й ту саму роботу на простому обладнанні. Ці завдання виконуються у процесі вивчення відповідної теми й утворюють з нею одне ціле. Практикуми проводяться при завершенні великих розділів курсу наприкінці періоду навчання (семестру, року) і мають переважно повторювальний та узагальнюючий характер та розраховані на більшу самостійність студентів, ніж фронтальні.

Лабораторні роботи з різних дисциплін мають різне призначення і різний характер. Особливості їх проведення стосовно до кожної дисципліни можуть бути враховані лише при розробленні методик викладання відповідних дисциплін та методик керівництва лабораторними заняттями. Одночасно з чисто навчальними (що мають ілюстративний характер) проводяться також лабораторні заняття дослідницького характеру, що одержали назву навчально-дослідних. Завдання навчально-дослідної роботи звичайно відповідають основному науковому напрямку роботи кафедри, а в ряді випадків можуть входити складовою частиною в науково-дослідній роботі, яку проводить кафедра.

Особливе місце у структурі навчального процесу у вищій школі, особливо останнім часом, коли все більше виділяється часу на самостійну роботу студентів, займають консультації (від лат. consultatio — нарада, розгляд) — поради, пояснення викладача студентам з будь-якого питання. Проводиться навчальна консультація у формі співбесіди індивідуально чи з групами у позанавчальний час за певним графіком чи в міру потреби — після завершення вивчення розділу програми, у процесі його вивчення і особливо в період підготовки до екзаменів, написання курсових, дипломних робіт та ін.

Специфіка консультацій, як правило, полягає в добровільному, вільному відвідуванні їх студентами. І це є форма особистого спілкування студента з викладачем. Оскільки час консультації має свої обмеження, питання викладачу повинні бути такого типу:

 такі, що не знайшли належного відбиття в доступних студентам джерелах навчальної інформації;

 опорні питання;

 питання, що виникли під час самостійної роботи тощо.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30087. Исторический экскурс в развитие отечественной методики преподавания естествознания 41 KB
  Естествознание как учебный предмет перестало существовать в общеобразовательной школе Возвращение естествознания в школу произошло после длительного перерыва лишь в 1852 г. Существенный вклад в развитие методики естествознания внес А. он опубликовал план построения школьного курса естествознания.
30088. Принципы и критерии отбора содержания 30 KB
  Принципы и критерии отбора содержания Одним из критериев отбора содержания образования являются принципы обучения. Принципы от лат. Коменский в своей Великой дидактике определил только два принципа: природосообразности и народности. В современных условиях основоположники дидактических систем и авторы учебных программ формулируют свои авторские принципы которых насчитывается несколько десятков.
30089. Методические особенности вариативных курсов «Окружающий мир» 62 KB
  Методические особенности вариативных курсов Окружающий мир Учебная программа документ определяющий цели задачи и основное содержание обучения по конкретному предмету уровень его предъявления учащимся и требования к результатам усвоения. В связи с углублением процесса дифференциации начального образования разработаны различные варианты учебных программ по предметам Окружающий мир и Естествознание Природоведение. Плешаков Система учебных курсов Зеленый дом обеспечивает ознакомление младших школьников с окружающим миром их...
30090. Формирование и развитие начальных естественнонаучных представлений и понятий на уроках «Окружающий мир» 37.5 KB
  Понятия отражают существенные свойства связи и отношения предметов и явлений. Как понятия так и представления которыми овладеют дети при изучении естествознания делятся на общие и единичные. Общие понятия охватывают однородные предметы и явления. Единичные понятия это понятия о конкретных объектах и явлениях например река Волга Кавказские горы озеро Байкал дождь гроза и т.
30091. Олигофрения 18.9 KB
  а также с резуснесовместимостью крови матери и плода травмой и асфиксией плода в родах перенесёнными менингитомэнцефалитом и т. Имбецильность средняя степень олигофрении слабоумия интеллектуального недоразвития обусловленная задержкой развития мозга плода или ребёнка в первые годы жизни. В ней выделяется 4 степени тяжести олигофрении: Легкая IQ 5070 Умеренная IQ 3550 Тяжелая IQ 2035 Глубокая IQ менее 20 Причинами олигофрении могут служить: наследственные факторы в том числе патология генеративных клеток...
30092. Заде́ржка психи́ческого разви́тия 19.51 KB
  ЗПР нарушение нормального темпа психического развития когда отдельные психические функции память вниманиемышление эмоциональноволевая сфера отстают в своём развитии от принятых психологических норм для данного возраста. ЗПР как психологопедагогический диагноз ставится только в дошкольном и младшем школьном возрасте если к окончанию этого периода остаются признаки недоразвития психических функций то речь идёт уже оконституциональном инфантилизме или об умственной отсталости. Синдром психического инфантилизма Церебрастенический...
30093. Микроцефалия 15.16 KB
  Микроцефалия характерна для таких синдромов как: трисомия по 18 хромосоме синдром Эдвардса трисомия по 13 хромосоме синдром Патау синдром кошачьего крика сидром Миллера синдром ПрадераВилли и др. плодный алкогольный синдром Аутосомнорецессивный тип наследования.
30094. Шизофрени́я 17.6 KB
  У лиц страдающих шизофренией обнаруживается повышенная дофаминергическая активность в мезолимбическом пути и сниженная в мезокортикальном. У больных шизофренией с большой вероятностью диагностируются коморбидные расстройства в их числе депрессии и тревожные расстройства; риск алкоголизма и наркомании составляет около 40 . Повышенный риск самоубийства и проблемы со здоровьем обуславливают снижение продолжительность жизни которая у больных на 1012 лет короче по сравнению с людьми не страдающими шизофренией. Есть также данные о возможной...
30095. Наследственные нарушения органов зрения 20.15 KB
  Аниридия иногда сочетается с передней и задней полярной катарактой подвывихом хрусталика и редко колобомой хрусталика. Эктопия хрусталика смещение линзы хрусталика. Наиболее типичным примером является эктопия хрусталика наблюдающаяся при семейнонаследственном поражении всей костномышечной системы которое выражается в удлинении дистальных фаланг пальцев рук и ног удлинении конечностей слабости суставов. В глазах при этом обнаруживается симметричное смещение хрусталика.