78716

Контрольна робота – хімія

Контрольная

Химия и фармакология

Атомно-молекулярне вчення підсумок сучасної фізики хімії та природознавства провідною ідеєю якого є дискретність перервність будови речовини: уявлення про існування двох видів найдрібніших частинок речовини атомів і молекул; остаточно запроваджене в науковому світі лише на початку другої половини XIX ст.

Украинкский

2015-02-09

70 KB

0 чел.

Контрольна робота –хімія

1. Основні поняття хімії. Атомно-молекулярне вчення, молекула, атом,молярні маси.

Хі́мія  — одна з наук про природу, яка вивчає молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями.

Завданням хімії є дослідження властивостей елементів і хімічних сполук, вивчення залежності властивостей речовин від їх складу й будови, вивчення умов перетворення одних речовин в інші, поширення хімічних речовин у природі, технологій їх одержання, механізмів взаємодії хімічних сполук, а також практичне використання хімічних реакцій.

Основними поняттями хімії є атом, молекула, малярні маси та інші.

Атомно-молекулярне вчення — підсумок сучасної фізики, хімії та природознавства, провідною ідеєю якого є дискретність (перервність будови) речовини: уявлення про існування двох видів найдрібніших частинок речовини —атомів і молекул; — остаточно запроваджене в науковому світі лише на початку другої половини XIX ст. Основні положення розробили в середині XVIII ст. Ломоносов і Дальтон. Суть теорії полягає в тому, що всі речовини складаються з надзвичайно дрібних невідчутних частинок, які перебувають у безперервному русі (змінюючи положення внаслідок обертання, коливання, переміщення та поступального руху).

Швидкість руху молекул залежить від природи та фізичного стану речовини: якнайшвидше рухаються молекули газів, значно повільніше — молекули рідин, найповільніше — молекули твердих речовин. Молекули складаються зі ще дрібніших частинок — «елементів» (атомів), які бувають різних видів. Якщо молекули складаються з атомів одного виду, то вони утворюють прості речовини, а коли з атомів різних видів, то складні речовини.

У сучасній хімії молекули — це найменші частинки речовини, які можуть самостійно існувати та мають такий самий хімічний склад і хімічні властивості, що й речовина. Всі молекули однієї речовини однакові та відрізняються від молекул інших речовин своєю масою, розмірами, будовою та хімічними властивостями.

Під час фізичних явищ молекули залишаються незмінними. В процесі хімічних реакцій молекули однієї чи кількохречовин руйнуються, перетворюючись на іншу речовину чи речовини з новими молекулами та новимивластивостями. Молекули всіх речовин складаються з атомів, які не є хімічно подільними частинками. Це означає, що в усіх хімічних перетвореннях речовин атоми не руйнуються й не утворюються — загальна кількість атомів під час хімічних реакцій залишається незмінною: атоми тільки перегруповуються, утворюючи молекули нових речовин.

Атом — це найменша, хімічно неподільна електронейтральна частинка хімічного елемента, що складається з позитивно зарядженого ядра й негативно заряджених електронів і є носієм хімічних властивостей елемента.

В центральній частині атома міститься ядро, яке складається з позитивно заряджених протонів (р) і електронейтральних нейтронів (n), які об'єднують під загальною назвою нуклони. Тобто протон і нейтрон є різними станами однієї частинки — нуклона. Позитивний заряд ядра визначається числом протонів і дорівнює порядковому номеру елемента (Z).

Навколо ядра рухаються негативно заряджені електрони (ē), які утворюють електронну оболонку атома. Від'ємний заряд електрона (1,602∙10-19Кл), за абсолютним значенням дорівнює позитивному заряду протона, або у відносних одиницях, відповідно, g(ē)=-1; g-(p)=+1. Атом є електронейтральною частинкою, так як кількість електронів, що оточують ядро атома, дорівнює кількості протонів у ядрі, тобто позитивний заряд ядра компенсується негативним зарядом електронів.

Атом і ядро мають мікроскопічно малі розміри, які виражаються, величинами порядку десятих часток нанометра (10-9 м). Так, радіуси атомів становлять близько 10-10 м, а радіус ядра -10-(14-15)м, тобто в 105разів менший за радіус атома.

Атоми позначаються хімічними знаками (символами). Хімічні знаки – це одна або дві букви латинських назв хімічних елементів, наприклад: Алюміній – Al, Калій – K, Ферум – Fe, тощо.

Молекула – це найменша частинка речовини, яка складається з атомів, має сталий склад та проявляє всі її основні хімічні властивості. Фізичні властивості, такі як температура плавлення, температура кипіння, густине та багато інших визначаються не одиничними молекулами, а їх великою сукупністю, хоча й залежить від природи молекул.

Проста речовина – їх молекули складаються з атомів одного хімічного елемента, наприклад: O2, Cl2, N2, H2 та ін.

Складна речовина – молекули складаються з атомів різних хімічних елементів, наприклад: H2O, HCl, CuSO4, HNO3 та ін.

Кожна речовина характеризується певними фізико-хімічними властивостями, а також певним складом і будовою молекул.

Атоми і молекули мають мікроскопічно маленкі розміри, а тому абсолютні маси їх мізерні, наприклад: маса атома Гідрогену становить 1,674∙10-27кг, Оксигену – 2,667∙10-26кг, Карбону – 1,993∙10-26кг, Феруму – 9,3∙10-24кг. На практиці такими величинами користуватись незручно, а тому застосовують не абсолютні значення атомних і молекулярних мас, а відносні. В 1961р. за одиницю вілносної атомної маси і відносної молекулярної маси прийнято атомну одиницю маси(скорочено – а.о.м.).

Молярна маса — маса 1 моля речовини, тобто такої кількості структурних одиниць цієї речовини (атомів чи молекул), що міститься в 0,012 кг вуглецю 12С. Іншими словами молярна маса — величина, що дорівнює відношенню маси речовини до кількості речовини.

Вона має розмірність кг/моль або г/моль; звичайно її позначають буквою М.

Молярну масу речовини легко обчислити, знаючи масy молекули. Так, якщо маса молекули води дорівнює 2,99 • 10-26 кг, то молярна маса M(Н2О) = 2,99 • 10-26 кг • 6,02 • 1023 1/моль = 0,018 кг/моль, або 18 г/моль. У загальному випадку молярна маса речовини, виражена в г/моль, чисельно дорівнює відносній атомній або відносній молекулярній масі цієї речовини. Наприклад, відносні атомні й молекулярні маси С, Fe, О2, Н2О відповідно дорівнюють 12, 56, 32, 18, а їх молярні маси становлять відповідно 12 г/моль, 56 г/моль, 32 г/моль, 18 г/моль.

2. Теорія електролітичної дисоціації.

Електроліти́чна дисоціа́ція — явище розпаду нейтральних молекул на іони, що відбувається в електролітах. Наприклад, молекула солі NaCl розпадається при розчиненні на іони Na+ та Cl-.

В основі теорії електролітичної дисоціації лежать два допущення: 1)розчинення електроліту супроводжується розпадом його молекул на іони; 2)електролітична дисоціація є оборотним процесом.

У 1887 р. шведський учений Арреніус запропонував теорію електролітичної дисоціації, суть якої зводиться до наступного: речовини, розчини яких є електролітами, при розчиненні розпадаються на частинки (іони), що несуть позитивні і негативні заряди.

Розчини є провідниками електричного струму тоді, коли вони містять іони. Чим більше розчинених частинок розпадається на іони, тим краще вони проводять електричний струм, тобто тим краще їх електропровідність. У міру розпаду електролітів на іони росте загальне число частинок, що знаходяться в розчині, оскільки при цьому з однієї частинки утворюються дві або більше. Отже, закони Рауля і Вант-Гоффа вірні і для розчинів електролітів, якщо враховувати як недісоційовані частинки, так і іони, що утворюються при їх розпаді.

В результаті утворення іонів розчини багатьох речовин, які називаються електролітами (солі, кислоти, основи), проводять електричний струм. Теж саме можна сказати і про розплави солей (наприклад, KCl, NaCl, CaCl2), основ (KOH, NaOH) і деяких кислот. При дисоціації утворюються позитивно і негативно  заряджені іони, які називають катіонами іаніонами. Наявність в розчині іонів, які безперервно рухаються, зумовлює електропровідність розчинів електролітів.

Катіонами є позитивні іони металів, іон гідрогену, а аніонами – гідроксид-іон  і кислотні залишки. Величина заряду іона співпадає з валентністю атома або кислотного залишку, а кількість позитивних зарядів дорівнює кількості негативних зарядів. Тому в цілому розчин електронейтральний.

Теорія електролітичної дисоціації пояснила багато явищ, пов'язаних з властивостями розчинів електролітів, але не відповіла на питання чому одні речовини є електролітами, а інші – ні, а також яку роль в утворенні іонів виконує розчинник.

Відповіді на поставлені питання були отримані тільки після встановлення природи хімічного зв'язку. На підставі експериментальних досліджень було встановлено, що розпад молекул солей, кислот і основ на іони відбувається тільки в розчинниках, молекули яких полярні, а властивості електроліту проявляють речовини із сильно полярним або іонним зв'язком.

Електролітична дисоціація сполук залежить як від характеру хімічних зв'язків в них, так і від характеру розчинника. Цей взаємний вплив можна спостерігати на дослідах.

Якщо замкнути замкнути яким-небудь провідником ланцюг, що складається з електродів і електричної лампи, то остання сплалахує. Якщо ланцюг замкнути по черзі через кристали натрій хлориду, безводого їдкого натра, борної кислоти, цукру, лампа не спалахує. Повторивши досліди з розчинами указаних речовин в дистильованій воді, можна переконатися, що розчини натрій хлориду, їдкого натра і борної кислоти проводять електричний струм, а розчин цукру не проводить.

Використана література

М. Л. Глінка (1982). Загальна хімія (Підручник) (вид. 2-ге, перероб. і доп.). Київ: «Вища школа». с. 608.

Посібник з хімії для вступників до вищих навчальних закладів закладів. Київ 2002 с.243

Енциклопедія юного хіміка. - М., 1998

Основи теоретичної хімії. Посібник. - М., 2000.

Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32840. Законы диалектики и их методологическое значение для медицинского познания 17.83 KB
  диалектика это учение о всеобщих связях и закономерностях развития природы общества и мышления а также основанный на этом учении метод познания. определяет источник развития отвечает на вопрос почему оно происходит.Содержание закона: источник движения и развития мира находится в нем самом в порождаемых им противоречиях. Различие это первый этап развития противоречия это отношение нетождественности объекта самому себе или другому объекту.
32841. Основные категории диалектики 16.48 KB
  Основные категории диалектики. Основные категории диалектики. Философские категории это предельно общие понятия отражающие наиболее существенные закономерные свойства и связи присущие всем явлениям действительности. Категории выступают и как ступени познания мира.
32842. Человек как единство биологического, психического и социального. Проблема сущности человека 14.93 KB
  Проблема сущности человека. Под психическим понимается внутренний мир человека: его сознание и бессознательные процессы характер темперамент переживания эмоции и т. Ни один из этих аспектов в отдельности не раскрывает сущности человека. Понимание сущности человека как биопсихосоциального единства является основным в философии.
32843. Понятия «человек», «индивид», «личность». Структура личности 13.83 KB
  Структура личности. Социализация это процесс играющий огромную роль в жизни как отдельной личности так и общества. Неповторимый способ существования в обществе конкретной личности способность быть самим собой в рамках социальной системы выражается в понятии индивидуальность. Индивидуальность формируется в процессе диалектического взаимодействия: 1 общечеловеческих признаков как природных так и социальных 2 особенных в качестве представителя определенного конкретноисторического этапа развития общества с его специфическими...
32844. Проблема свободы и ответственности личности. Социальная и профессиональная ответственность врача 14.39 KB
  Свобода одна из основных философских категорий характеризующих сущность человеческого бытия в мире. Свобода состоит в возможности личности мыслить и поступать в соответствии со своими представлениями и желаниями а не вследствие внешнего или внутреннего принуждения. Свобода личности может быть рассмотрена в различных аспектах: философском религиозном этическом социальном политическом экономическом. в необходимости всегда присутствует свобода.
32845. Особенности социализации личности. Проблема девиантного поведения и его причины 16.74 KB
  Особенности социализации личности. Социализация личностиэто процесс усвоения индивидом социального опыта общества к которому он принадлежит. Социализация рассматривается как процесс условие проявление и результат социального формирования личности. Как процесс она означает социальное становление и развитие личности в зависимости от характера взаимодействия человека со средой обитания адаптации к ней с учетом индивидуальных особенностей.
32846. Проблема жизни, смерти и бессмертия в духовном опыте человечества. Проблема смысла жизни 15.34 KB
  Проблема жизни смерти и бессмертия в духовном опыте человечества. Проблема смысла жизни. Поэтому проблема жизни и смерти занимает важнейшее место в общественном сознании прежде всего в философии и религии. Для ранней античной философии характерен космоцентричный подход к пониманию проблемы жизни и смерти.
32847. Общество как материальная система 15.36 KB
  Общество это обособившаяся от природы часть материального мира высокоорганизованная материальная система подчиняющаяся всеобщим законам и в то же время имеющаяся специфические особенности функционирования и развития. Как и любое материальное образование общество обладает целым рядом неотъемлемых свойств: объективность системность и структурность движение пространство время отражение самоорганизация. Общество возникает и существует объективно т. Общество представляет собой открытую развивающуюся систему.
32848. Материально-производственная сфера общественное жизни.Диалектика производительных сил и производственных отношений 12.99 KB
  Материальное производство характеризуется определенным способом производства который представляет собой единство двух сторон: производительных сил и производственных отношений. Производственные отношения включают в себя отношения собственности на средства производства а также отношения по поводу распределения и обмена продукта материального производства. В этом проявляется диалектика экономических потребностей производства и потребления.; способ производства и соответствующие ему отношения собственности определяют появление и развитие...