78766

Правове регулювання електронної комерції в Україні. Національне законодавство та міжнародні стандарти

Дипломная

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Матеріали дослідження можуть бути використані для розширення методологічної бази правових галузевих досліджень. Одержані результати можуть бути використані: у практиці правозастосування з метою подолання існуючих проблем та методичних рекомендацій; для проведення подальших теоретичних...

Украинкский

2015-02-10

134.5 KB

24 чел.

29

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені академіка Юрія Бугая

ДИПЛОМНА   РОБОТА

На тему: “ Правове регулювання  електронної комерції в Україні

Національне законодавство та міжнародні стандарти”

Реєстраційний номер____                                   Виконав:

від ____________2012                                         студент факультету

                                                                              лінгвістики та права,

                                                                              групи МП-11

                                                                              Плюта Г.С.

                                                                              Науковий керівник:

                                                                              Ратушний С.М.

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Поняття електронної комерції в Україні

  1.  Поняття  та принципи електронної комерції...............….5
  2.  Види електронної комерції.................................................................
  3.  Розвиток  електронної комерції в  Україні……….........………….23

РОЗДІЛ II. Особливості правового регулювання електронної комерції в Україні

  1.  Сфери поширення електронної комерції. Правові аспекти. Перспективи розвитку
  2.  Міжнародна уніфікація лізингу та лізингових операцій………………………………………………………...….…62

РОЗДІЛ III. Проблеми регулювання та міжнародні стандарти у сфері електронної комерції

  1.  Визначення проблемних напрямів уніфікації законодавства України до європейських стандартів…………………....................73
  2.  Шляхи вдосконалення законодавства та розвитку економіки України……………………………………………………….………79

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

                                                           ВСТУП

Електро́нна коме́рція (від англe-commerce) — це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій. 

Актуальність обраної теми викликана розвитком електронної комерції в Україні та сучасними проблемеми регулювання в Україні

Методологічна база дослідження. В ході дослідження було використано законодавчу базу і навчальні посібники  монографії, навчальні посібники, еконономічні статті та журнали  а також інформацію з мережі інтернет

Об'єктом дослідження є відносини у сфері електронної комерції

Предметом дослідження є електронна комерція як бізнес в 21 сторіччі та способи розвитку в Україні

 Метою дипломної роботи є Правове регулювання електронної комерції в Украйні, національне законодавство та міжнародні стандарти

Задачами дипломної роботи є:

  1.  Дослідити  розвиток електронної комерції, шляхи і форми його розвитку в економіці.
  2.  Дослідити проблеми регулювання електронної комерції

          3)Розглянути можливості електронної комерції в Україні

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для розширення методологічної бази правових галузевих досліджень. Одержані результати можуть бути використані: у практиці правозастосування з метою подолання існуючих проблем та методичних рекомендацій; для проведення подальших теоретичних досліджень електронної комерції . Також матеріали роботи можуть бути застосовані в навчальному процесі.

Однією з основних причин є те, що електронна комерція є відносно новим напрямком продаж і більшість управлінців не мають достатньо досвіду захисту інвестицій в електронну комерцію як стратегічний пріоритет. Базуючись на недосвідченості роботи з даним каналом продаж, як суттєвим джерелом доходів більшість керівників не виділяло суттєвих фінансових ресурсів для розробки даного дохідного каналу. З іншого боку, можливо саме затримка інвестицій у бум електронної комерції у 2004-2005 рр., який не демонстрував дивовижних прибутків (був не той час, занадто рано), технологія засвоєння (до Facebook і до iPhone) і штучний макроекономічний ріст невірно підтримують вмираючі бізнес моделі.

РОЗДІЛ I

1. Поняття електронної комерції. Історична довідка.

Електронна комерція – придбання чи продаж товарів за допомогою електронних носіїв, або через мережу, подібну Internet.

Система електронної комерції – це комплекс програмно-апаратних і мережних засобів, що дозволяють організувати взаємодію між суб'єктами бізнес-процесів з допомогою електронних засобів обміну інформацією (у тому числі з використовуванням Інтернет технологій).

Об’єкт електронної комерції – торгівля за допомогою засобів електронного обміну даними.

Суб’єкти електронної торгівлі – фізичні та юридичні особи.

Поняття електронної комерції включає в себе замовлення, оплату та доставку товарів.

Термін "електронна комерція" виник практично відразу вслід за появою ЕОМ в 50-й, 60-й роки. Одними з перших програмних додатків були програми для транспорту – замовлення квитків, обмін даними між різними службами під час підготовки рейсів.

1968 рік. – В США був утворений спеціальний комітет TDCC (Transportation Data Coordination Committee), задачею якого стало узгодження 4-х індустріальних стандартів для різних транспортних систем, що вже склалися, – авіації, залізничного і автомобільного транспорту. Результат діяльності – створення нового стандарту для організації електронного обміну даними між організаціями – EDI (Electronic Data Interchange). Стандарт одержав назву – ANSI X.12 (host-based).  З розвитком Інтернету у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі Інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією. Це також стимулювало подальший розвиток електронної комерції, серед якої сьогодні розрізняють такі рівні її призначення: Бізнес-Бізнес (B2B — Business-to-Business), Бізнес-Споживач (B2C — Business-to-Customer) та інші.

У цифровому ринковому просторі фінансові трансакції вільно переміщуються між віртуальними представництвами банків, торгових компаній та платіжних систем. Необхідними умовами електронного бізнесу є:

· створення глобального комунікаційного середовища з підтримкою режиму он-лайн;

· розробка програмно-технічних заходів проведення надійних і безпечних платіжних трансакцій;

· наявність простого і надійного клієнтського програмного забезпечення для доступу до джерел фінансово-банківської та торгово-сервісної інформації.

Власне електронна комерція проходить такі організаційні стадії:

· реклама послуг та товарів на Web-сайтах та проведення презентацій засобами аудіо- та відеодемонстрацій на клієнтських комп’ютерах;

· проведення операції (купівля, зміна суми банківського рахунка тощо) як безпечної трансакції;

· електронна підтримка клієнтів у період експлуатації ними товарів та послуг.

Для взаємовідносин об’єктів та суб’єктів віртуальних банків та е-комерції надзвичайно важливими є виконання наступних умов:

· гарантії аутентичності, як правило, відправника повідомлення;

· гарантії секретності повідомлень, які сьогодні вважаються достатніми (у разі незнання ключа шифру потрібний практично безконечний ресурс для розшифрування інформації);

· гарантії незмінності (цілісності) повідомлення, методи яких повинні фіксувати будь-яку зміну інформації (цифрові дайджести);

· невідворотність події або гарантії неможливості відмовитися від факту фіксації трансакції отримувачем повідомлення (платежу).

Виконання електронних платежів передбачає існування так званої платіжної системи, яка складається із:

· банків-емітентів;

· банків-екваєрів;

· процесингових центрів (палат);

· розрахункових банків;

· інфраструктури банкоматів (ATM), торгових терміналів (POS) та системи торгівлі і сервісу, які виконують платежі через пластикові картки, електронні чеки та електронні гроші.

Емісія карток у банках передбачає:

· відкриття карт-рахунків;

· друк PІN-конвертів;

· персоналізацію (або авторизацію) карток (ембосінг), яка полягає у списанні із карт-рахунка суми платежу в торговій системі чи отриманої через банкомат готівки.

Коли банк-емітент підтримує власну мережу банкоматів, то він частково виконує функції екваєра.

Системи процесингових центрів умовно поділяються на:

· системи фронт-офісу, які підтримують систему платежів для торгової мережі та служб сервісу через торгові термінали, банкомати та організовують інтерфейс міжнародних платіжних систем (VІSANet, EPSNet, Amerіcan Express);

· системи бек-офісу, які проводять реєстрацію трансакцій та відправляють їх у клірингові центри відповідних платіжних систем;

· системи підтримки емісії карток (файли персоналізації карток та генерації PІN-кодів з передачею їх до банків-емітентів). Протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50%-60 незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому ринок володіє серйозним потенціалом. Наприклад, в Німеччині ємкість ринку електронної комерції складає близько $36 млрд. В Україні аналогічний показник складає не більше $400-$500 млн

Основні фактори, які гальмують розвиток українського ринку електронної комерції:

  1.  відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес купівлі/продажу онлайн, здійснення електронних платежів за оплачені товари/послуги та яка б встановлювала прозорі правила гри на ринку (як для продавців, так і для покупців)
  2.  слабо розвинена національна система електронних платежів
  3.  низька ефективність більшості існуючих українських торгівельних майданчиків
  4.  низький рівень проникнення інтернету (особливо в регіонах)

2. Види електронної комерції

Електронні розрахунки в Іnternet та розрахункові засоби

Існуючі системи (їх трохи більше двох десятків) можна поділити на три групи. 

До першої групи відносять оплату за допомогою платіжних пластикових карток, які вже давно стали звичайним явищем у розвинених країнах, поступово до них звикають і в Україні.

Другу групу складають розрахунки з використанням цифрової готівки та її модифікацій. Це послуги таких розрахунково-клірингових систем, як CyberCash, Fіrst Vіrtual, Open Market тощо, а також власно цифрова готівка та цифрові чеки таких систем, як DіgіCash ta NetCash.

До третьої та, мабуть, найбільш перспективної групи належать розрахунки в Іnternet з використанням цифрової готівки, що зберігається у смарт-картах.

Розрахункові засоби. Цифрові купони та жетони пропонуються сьогодні декількома компаніями, найбільш відомими з яких є Fіrst Vіrtual Holdіngs та NetBank. Клієнт за готівковим або безготівковим розрахунком купує деяку суму послідовності символів (цифрові підписи), якими розраховується з продавцем. Для них банк гарантує швидкість алгоритму генерації та унікальність кожного екземпляра. Продавець повертає їх у банк в обмін на ту ж суму з відрахуванням комісійних. При цьому банк зобов’язаний контролювати аутентичність (відповідність) жетонів, які надходять. Сторони можуть використовувати криптографічні засоби захисту інформації з відкритими ключами, щоб уникнути перехвату жетонів.

Така система проста в реалізації та експлуатації. Це призвело до того, що зростання активів Fіrst Vіrtual складало близько 10 % у тиждень.

Іншим шляхом пішла компанія CyberCash, запропонувавши технологію, що дозволяє застосовувати стандартні пластикові картки для розрахунків через Іnternet. Програмне забезпечення, що використовується нею, має криптозахист із відкритим ключем для конфіденційної передачі даних про пластикову картку від покупця до продавця. При цьому всі реальні розрахунки та платежі виконуються засобами процесингових компаній без використання Іnternet.

Ряд банків намагається запровадити мережевий варіант системи чекового обігу. Перевага таких рішень полягає в тому, що у більшості країн вже існує деталізоване законодавство, яке регламентує обіг чеків та пластикових карток, крім того, використовуються маркетингові переваги таких звучних імен, як Master Card, Vіsa та AmerіcanExpress. 

Найпростіший спосіб сплати через Іnternet – за допомогою кредитної картки (як при замовленні телефоном) з передачею через Іnternet усієї інформації (номер картки, ім’я та адреса власника) без будь-яких особливих заходів безпеки. Недоліки очевидні: інформація може легко перехоплюватися за допомогою спеціальних фільтрів і використовуватися на шкоду власника картки. У продавця будуть постійно виникати проблеми, пов’язані з відмовою від оплати. Цей спосіб вже замінюється більш безпечним, що базується на шифруванні обміну. Хоча перехопити інформацію під час транзакції практично неможливо, але вона все ж знаходиться під загрозою викрадення на сервері продавця. До того ж існує можливість підробки або підміни як з боку продавця, так і покупця. Існують можливості для шахрайства і в покупця: скористатися інформацією (але не товаром), а потім відмовитися від оплати. Довести ж, що це він користувався своєю карткою, а не хакер, важко, оскільки підпису немає. Однак оплата за карткою – це практично єдиний спосіб для наших співвітчизників купувати через Іnternet, і потрібно сказати, що він доволі дієвий.

Електронна готівка, комерція та пластикові картки

Електронна (або цифрова) готівка – це платіжний засіб, який поєднує зручність електронних розрахунків із конфіденційністю готівкових грошей [27]. В Іnternet представлені дві технології реалізації цієї ідеї. Компанія Mondex пропонує мережеву версію електронного гаманця, реалізовану у вигляді апаратно-програмного комплексу. DіgіCash представила технологію мережевих електронних грошей у чисто програмному варіанті. Розглянемо це рішення.

У ядрі технології знаходиться все той же прийом криптозахисту з відкритими ключами. Емітент електронної готівки (банк) має, крім звичайної пари ключів, що аутентифіують його, ще й послідовність пар ключів, відповідно до яких ставляться номінали цифрових монет. Завдяки технології “сліпого підпису” (полягає у застосуванні випадкового множника, запропонованого у додаток до звичайного методу криптозахисту з відкритими ключами) банк не може накопичувати інформацію про платників, одночасно зберігаючи можливість стежити за однократним використанням кожної “монети” даним клієнтом, та ідентифікувати отримувача кожного платежу. Покупець не може ідентифікуватися навіть при змові продавця з банком. У той же час покупець при бажанні може ідентифікувати себе сам і довести факт здійснення угоди, апелюючи до банку. Така логіка перешкоджає кримінальному використанню електронної готівки. Угода між двома клієнтами розуміється тільки як передача “монети” від покупця до продавця, який може або одразу намагатися внести її до банку, або приняти її на свій страх і ризик без перевірки. Разом з “монетою” передається деяка додаткова інформація, яка не може допомогти ідентифікувати платника, але у разі спроби двічі використати одну й ту ж “монету” дозволяє розкрити його особу.

Застосування смарт-карт для розрахунків в Іnternet, можливо, буде засновуватися на декількох інших принципах (зокрема, передбачається використання карти, підтримуючої Java). Розробка стандартів у цій галузі все ще триває. Під платіжними системами далі будемо розуміти, головним чином, системи, засновані на використанні пластикових карток з магнітною смужкою (від всесвітніх до локальних). Цифрові гроші, незважаючи на їх назву, не мають прямого аналогу у “фізичному” світі і повинні бути предметом окремого розгляду. Поки що не має ознак, які прогнозують початок їх використання у нашій країні. Інша справа – розрахунки з використанням пластикових карток.

Електронна комерція та пластикові картки. Широке розповсюдження пластикових платіжних карток у всьому світі не могло не вплинути на розвиток електронної комерції. Усі електронні магазини, які щойно виникають, прагнуть приймати до оплати карти хоча б провідних платіжних систем. Це і не дивно, оскільки число карток із магнітною смужкою, емітованих тільки у рамках систем VІSA, Eurocard/Mastercard, Amerіcan Express та Dіners Club, перевищує 1 млрд. доларів.

Однак на шляху їх використання в електронній комерції виникають серйозні перешкоди. Щоб краще зрозуміти їх суть, розглянемо звичайну схему оплати за карткою із магнітною смужкою у звичайній сервісній точці (рис. 4.1) [27]. Вона передбачає участь декількох сторін: власника пластикової картки; торговельної точки, що приймає картки до оплати; банку-екваєра, який забезпечує роботу торговельної точки з пластиковими картками; банка-емітента, що видав картку власнику; платіжної системи, що виконує взаєморозрахунки між банками-екваєрами та банками-емітентами.

Рис. 4.1. Технологія електронної комерції

Клієнт у пункті обслуговування (магазин, готель чи ресторан), пред’явивши картку, отримує товар чи послугу в обмін на квитанцію, що звичайно називається сліпом (від англ. “slіp” – бланк, реєстраційна карта). Сліп є документом, який підтверджує угоду, і для його оформлення необхідно отримати згоду від банку-емітента, тобто провести авторизацію. Для цього співробітник торговельної точки повинен зв’язатися із авторизаційним центром банку-екваєра, який, у в свою чергу, посилає запит у банк, що видав картку. У разі використання спеціального платіжного терміналу (POS-терміналу) всі ці операції виконуються автоматично. 

Пункт обслуговування надає сліп (або електронну квитанцію, що генерується платіжним терміналом) банку-екваєру та отримує грошове відшкодування вартості покупки. При цьому банк-емітент перераховує відповідну суму банку-екваєру також із відрахуванням комісії. Банк-емітент виставляє власнику картки рахунок і кредитує його, згодом отримуючи від нього оплату.

Так відбувається у “фізичному” світі. У світі віртуальному все набагато складніше. Тут продавець і покупець не бачать і часто нічого не знають один про одного (не враховуючи того, що покупцеві звичайно доступний каталог, розміщений на Web-сервері, в якому є віртуальний магазин). Укладаючи угоду, покупець бажає впевненості в тому, що продавець – саме той, за кого він себе видає, і має право прийняти до оплати його картку, і що ніхто (у тому числі й продавець) не зможе скористатися представленою у ході угоди інформацією про пластикову картку без його дозволу. Продавець, у свою чергу, повинен переконатися, чи має покупець право користуватися даною карткою та чи є необхідна сума на пов’язаному з нею рахунку.

Довгий час ці вимоги не задовольнялися. У результаті кожний віртуальний магазин повинен був на свій страх і ризик обирати найбільш безпечний із наявних способів ведення розрахунків, не отримуючи при цьому повної гарантії безпеки та сумісності з майбутніми стандартами, або взагалі не вдаватися до захисту інформації, відлякуючи тим самим потенційних клієнтів.

При укладанні угоди інформація про реквізити картки може передаватися як відкритим текстом, так і у зашифрованому вигляді. Обмін відкритим текстом не дає практично ніякого захисту ні власнику картки, ні продавцю, і тому використовується дедалі рідше. Використання для захисту фінансових трансакцій традиційних методів шифрування також не цілком припустиме. В основному, через велику кількість незнайомих між собою учасників, особи яких повинні бути підтверджені у ході укладання угоди, причому із зберіганням у таємниці інформації про саму угоду. Виникла потреба у створенні спеціальних протоколів захисту інформації для ведення торгівлі в Іnternet.

  1.  Розвиток  електронної комерції в  Україні

Галузь електронної комерції виникла з появою механізмів здійснення безготівкових операцій з віддаленим доступом до систем оплати. В якості транспортної системи для передачі даних, як правило, використовується всесвітня мережа Інтернет, характеристики якої не відповідають введеному стандарту Secure Electronic Transactions (SET), окрім локальних банківських систем з чітким розмежуванням доступу. Стрімкий розвиток і розширення мережі електронних магазинів потребує впровадження новітніх технологій. Електронна комерція - придбання або продаж товару (здійснення трансакції) за допомогою електронних носіїв чи через комп'ютерну мережу. Дане поняття може включати в себе замовлення, оплату та доставку товарів або послуг Електронна комерція є одним з видів електронного бізнесу. Відповідно до документів ООН, бізнес класифікується як електронний, якщо хоча б дві його складові з чотирьох (виробництво товару або послуги, маркетинг, доставка і розрахунки) здійснюються за допомогою Інтернету. Тому в такій інтерпретації вважається, що покупка відноситься до електронної комерції, якщо, як мінімум, маркетинг (організація попиту) і розрахунки проводяться засобами Інтернету. Більш вузьке трактування поняття "електронна комерція" характеризує системи безготівкових розрахунків на основі пластикових карт. Електронна трансакція представляє собою певну послідовність операцій, що ініціюється клієнтом (покупцем) або електронним магазином та виконується у віртуальній платіжній системі, наприклад: E-Gold (всесвітня); PayPal (Європа); WebMoney Transfer, CyberPlat (Росія); PayCash (Росія, Україна, Латвія, США та Великобританія). Системи електронних платежів користуються популярністю, про що свідчать показники кількості їх клієнтів. Наприклад, обіг універсальної платіжної системи CyberPlat за 2009 рік склав 160 млрд. рублів (123,5 млрд. доларів). Також за даними НСМЕП (Національної Системи Масових Електронних Платежів), що діє в Україні, річний безготівковий обіг результатів електронних трансакцій за платіжними картками 2009 року склав 590,6 млн. гривень (для порівняння: у 2001році - 8,2 млн. гривень).

 Рис.12.1. Динаміка кількості операцій та обсягу операцій за платіжними картками, емітованими українськими банками

Електронна комерція підтримує наступні операції: замовлення, отримання, оплата; обслуговування та підтримка продукту; спільна розробка продукту; розподілене спільне виробництво; використання загальних і приватних послуг; адмініструванні бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо); транспорт, техніка перевезень і постачання; загальні закупівлі; автоматична торгівля електронними товарами; бухгалтерський облік; вирішення спірних моментів.

Електронна готівка реалізується у вигляді смарт-карти (smart-card), яка може бути електронним гаманцем (e-purse) чи електронним портмоне (e-porte-monnaie), що зберігає електронний варіант готівки. Смарт-карта містить всю інформацію, потрібну для операцій з готівкою, і використовується для дрібних побутових розрахунків: оплати проїзду, комунальних послуг, при щоденній купівлі, і т.п.

Для обміну комерційною інформацією в електронній формі використовується відповідний набір стандартів для пересилання фінансових документів телекомунікаційними мережами системи. Наприклад:

o EDI (Electronic Data Interchange - електронний обмін даними);

o EFT (Electronic Funds Transfer - електронний переказ грошей).

Відповідно, комерційну інформацію, що пересилається через Інтернет, можна розділити на дві категорії: інформаційні та фінансові трансакції.

Комп'ютерні системи в Інтернет здатні забезпечувати постійну підтримку клієнтів, незважаючи на час або день тижня. Особливості електронного ринку полягають у тому, що він:

o відкритий - доступний для компаній будь-якого масштабу;

o глобальний - доступ можливий з будь-якої точки світу;

o вимагає менших вкладень порівняно з організацію торгівлі традиційним способом;

o швидко реагує на попит;

o враховує потреби кожного покупця.

Переваги електронної комерції полягають в:

o зменшенні витрат на рекламу;

o зниження витрат на доставку; скорочення витрат на дизайн і виробництво;

o поліпшені можливостей аналізу ринку і стратегічного планування;

o великі можливості для маркетингового дослідження стану ринку;

o доступ до нових ринків збуту;

o залучення замовників до розробки і впровадження нових продуктів і послуг.

Проте, існують правові аспекти електронної комерції, що необхідно враховувати при операціях з віртуальними платіжними системами:

o порядок оподаткування угод в електронній формі;

o тарифи;

o вимоги до форм угод і відповідальність;

o питання криптографії;

o правила аутентифікації;

o захист інформації;

o охорона прав споживачів.

В Україні створено Національне агентство з питань інформації при Президентові України та затверджено закони: "Про національну програму інформації", "Про електронний цифровий підпис", "Про захист інформації в автоматизованих системах", тощо. Також, фірмою "Юнісистем" та компанією Microcosmik Group наприкінці 2001 p. Було створено проект для НБУ "Інтернет-платежі" (Інтерплат), завдяки якій кожен користувач Інтернет, який має смарт-картку та доступ до пристрою читання, може швидко і надійно здійснювати розрахунки в Інтернет-магазинах і на комерційних сайтах, робити грошові перекази, оплачувати комунальні послуги, авіа- і залізничні квитки в режимі on-line. Зазначимо, що з 2007 року в Україні стало можливим бронювати та оплачувати авіаквитки вітчизняних компаній через Інтернет. 

Оскільки ключем до інформаційного суспільства є комунікаційні системи,

поєднані з розвиненими інформаційними технологіями, ситуація у сфері

“заочних” покупок стала якісно мінятися через поширення Інтернету як

глобального середовища інформаційної взаємодії користувачів один з

одним. У 1996 році, коли число користувачів Інтернету в світі, за

різними оцінками, нараховувало 50–60 млн чол. (нині лише в США

нараховується більше 100 млн чол.), операцій з електронної торгівлі було

здійснено на 300 млрд дол. У 1999 році цей показник збільшився до 1,1

трлн доларів [1, с. 57], у 2003 році – до 2,3 трлн дол.

Швидкому розвитку електронної комерції через Інтернет сприяли:

– швидкий ріст продажу персональних комп’ютерів;

– стрімке зростання продуктивності процесорів, пам’яті й каналів

передачі даних;

– відсутність митних стягнень, пов’язаних з електронним продажем;

– швидке поширення альтернативних засобів доступу в Інтернет, насамперед

– мобільних телефонів та інтерактивного телебачення;

– відносно низька вартість доступу в Інтернет, а також постійна

тенденція до зменшення плати за доступ в Інтернет і користування його

ресурсами;

– підвищення безпеки обробки трансакцій*в Інтернет завдяки появі нових

технологій і стандартів, пов’язаних з електронною комерцією;

– зручність і простота технології електронних покупок через Інтернет для

покупця: товар, що його цікавить, можна придбати, не виходячи з будинку,

у будь-який час доби, без черги тощо;

– можливість для покупця одержати пропозиції на покупку необхідного йому

товару відразу від багатьох торгівельних підприємств;

– присутність інформації про товари і послуги в Інтернет-магазинах у

режимі реального часу;

– можливість для торгівельних підприємств надавати пропозиції з продажу

своїх товарів великій аудиторії потенційних покупців;

– привабливість електронної комерції для торгівельних підприємств у

зв’язку зі зменшенням накладних витрат на організацію бізнесу [2, с.

26–27].

Таким чином, в основі інтенсивного розвитку електронної комерції лежать

бурхливий ріст мережі Інтернет і комп’ютеризація населення.

За прогнозами дослідницького центра IDC, доходи європейських

У2В-компаній, що склали в 2000 р. 61 млрд євро ($57,3 млрд), до 2005 р.

зростуть до 1,5 трлн євро. Найдинамічніше в Європі буде розвиватися

категорія е-комерції бізнес-бізнес (business-to-business, B2B). До 2005

року цей вид бізнесу буде приносити найбільш високий дохід, який буде

складатися переважно з надходжень від електронних операцій, укладення

партнерств і додаткових послуг, таких, наприклад, як електронний

консалтинг [2, с. 42].

В Україні також існує ринок товарів і послуг, для оплати яких електронна

комерція є зручним платіжним інструментом. До кола таких товарів і

послуг відносяться: бронювання і продаж квитків (авіаквитків, квитків на

інші види транспорту); продаж комп’ютерів, іншої комп’ютерної техніки та

іншої комп’ютерної техніки та комплектуючих до неї; продаж книг і видань, компакт-дисків, аудіо- і відеоапаратури; резервування і оплата проживання в готелях; продаж туристичних путівок; оплата користувачами Інтернету послуг своїх операторів доступу до Інтернет-провайдера (Internet Service Provider, ISP); підписка на різні послуги (наприклад, газети, журнали); продаж медикаментів і т. ін. Але в нашій державі цей ринок і досі перебуває в ембріональному стані та напевне йому буде потрібно більше часу для

власного розвитку, ніж аналогічному ринку в розвинених країнах.

Це пояснюється низкою причин. По-перше, в Україні сьогодні існує ряд

юридичних проблем, які ускладнюють використання електронної комерції. В

нашій державі, окрім Концепції системи розрахунків за товари та послуги

[1], відсутня необхідна нормативно-правова база електронної комерції,

яка б гармонізувала з рекомендаціями та правилами міжнародних

організацій.

По-друге, – на шляху розвитку електронної комерції в Україні стоїть ряд

перешкод, таких, як шахрайські трансакції, зроблені за допомогою

викрадених реквізитів карт, магазини, що без вісти зникають з ринку

після успішно виконаних афер, фіктивні магазини, призначені для збору

інформації про карти клієнтів, психологічний фактор і т. ін.

Найнебезпечнішими, звичайно, є шахрайства. За допомогою Інтернету

здійснюється більше тридцяти видів шахрайських дій.

Найбільш характерними типами шахрайства через Інтернет, що приводиться

міжнародними платіжними системами, є:

– трансакції, виконані шахраями з використанням правильних реквізитів

картки (номер картки, термін її дії і т. п.);

– компрометація даних (одержання даних про клієнта через злом бази даних

торгівельних підприємств шляхом перехоплення повідомлень покупця, що

містять його персональні дані) з метою їх використання у шахрайських

цілях;

– магазини, що виникають, як правило, на недовгий час для того, щоб

зникнути після одержання від покупців коштів за неіснуючі товари чи

послуги;

– зловживання торгівельних підприємств, пов’язані зі збільшенням

вартості товару по відношенню до ціни, яка пропонуються покупцям, або

повтором списань з рахунка клієнта;

– магазини і торгові агенти (Acquiring Agent), призначені для збору

інформації про реквізити карт та інших персональних даних покупців

Механізм шахрайства може бути різноманітним. Підготовка до здійснення

злочину завжди відрізняється ретельним плануванням; пошуком і залученням

нових учасників; введенням обліку учасників злочинних угруповань, в тому

числі безпосередньої участі в злочинних акціях і розподілі здобутого

злочинним шляхом; значними попередніми затратами для забезпечення успіху

самої злочинної акції і функціонування групи в цілому.

Стадії вчинення злочину характерні: високий рівень професіоналізму;

обізнаність про методи вчинення злочинів; використання дорогих технічних

засобів; наявність регіональних, міжрегіональних і міжнародних зв’язків.

З розвитком Інтернет та появою “віртуальних магазинів” стало можливим

заказувати товари з персонального комп’ютера. У зв’язку з цим значно

розширилось і поле для шахрайств з пластиковими картками, адже для

оплати замовленого товару достатньо вказати реквізити картки.

Відповідно, будь-яка інформація про картку для власника може обернутися

великими збитками. А способів “виманювання” реквізитів карток у їх

власників існує безліч.

Нині у світі нараховується більше мільярда банківських карток. Як

фінансовий інструмент вони постійно удосконалюються, розширюється коло

послуг з їх використанням. Проте, платіжні картки, як і будь-який бізнес

(особливо у сфері грошового обігу) є особливо привабливим об’єктом для

злочинних посягань. Вони стали мішенню для протиправних посягань.

“Пластикові посягання” – це надзвичайно новий для нашої дійсності вид

злочинів, що розвивається дуже стрімко. Характерними для злочинів на

основі використання пластикових платіжних засобів є висока латентність,

”інтернаціональність”, складність збирання доказів по встановлених

фактах і складність доказу в суді подібних дій, великі збитки, навіть

від одиничного злочину. Згідно із зарубіжними джерелами у поле зору

правоохоронних органів потрапляє лише 15 % вчинених подібних злочинів.

Спочатку такі злочини скоювали одинаки, нині до афер удаються

організовані злочинні угруповання, інколи чисельністю до 50 чоловік,

оснащені найсучаснішою технікою. Їх члени користуються консультаціями

висококваліфікованих спеціалістів, а для прикриття своєї протиправної

діяльності вони мають надійні документи. Для здійснення такої діяльності

злочинці створюють фіктивні фірми та банки, вдаючись при цьому до різних

махінацій. Наприклад, відкривають корпоративні рахунки, видаючи їх

клієнта за індивідуальні. Коли ж власники переконавшись, що картки

функціонують без проблем у країні та за кордоном, перераховують на них

великі суми грошей, злочинці тільки чекають на це. Вони, маючи таке ж

право як і клієнт щодо розпорядження коштами на рахунках, витрачають ці

суми на свій розсуд.

В Україні переважна більшість таких шахрайств скоюється у м. Києві,

оскільки це місто має найбільш розвинену структуру закладів, які

приймають до сплати пластикові картки (в першу чергу, супермаркети,

фірмові магазини, казино, готелі і т. ін.). Найчастіше для вчинення

злочину використовуються картки загублені, викрадені та картки, одержані

в банківських установах за фіктивними документами.

Найбільш гостро проблема шахрайств з платіжними картками постала в 90-ті

роки з переходом банківських та фінансових структур на розрахунки з

використанням електронних систем платежів. Цей вид злочинів вирізняється

простотою, відсутністю насилля, а також тим, що потерпілі – банк і

законний власник картки, як правило, ніколи не бачать злочинця.

Можливість одержання чималого прибутку, а також недостатня увага з боку

приватних і державних організацій до цього типу злочинів робить їх

принадними для будь-якої організованої злочинної групи.

В нашій державі з впровадженням системи платежів з використанням

пластикових карток виникла складна ситуація, пов’язана з відсутністю

підготовленого складу працівників та слабо розвиненою системою

телекомунікаційних сполучень, що додає труднощів при процесі перевірки

дійсності карток.

Сьогодні більш широкого застосування набуває міжбанківська система

електронних платежів та взаєморозрахунків – комп’ютерна система

електронного зв’язку, яка, зрозуміло, не може бути абсолютно надійною.

Складається ситуація, що заохочує злочинців отримувати несанкціонований

доступ до комп’ютерних банків даних для вчинення незаконних маніпуляцій

з корисливою метою.

Реально електронній комерції загрожує діяльність хакерів. Вони можуть за

допомогою спеціального програмного забезпечення здобувати, а потім

продавати номери діючих рахунків кредитних карток, а також

розповсюджувати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну та іншу

персональну інформацію через комп’ютерні мережі, чим допомагають

злочинцям отримувати незаконний доступ до кредитних бюро та комп’ютерних

систем фінансових установ.

Слід зазначити, що хакери – це, як правило, висококваліфіковані системні

програмісти, спеціалісти в галузі телекомунікаційних систем, інколи –

банківські службовці. Проникнення в комп’ютерні системи – це не просто

гра, це чітко продумані, підготовлені дії. На практиці підготовка до

злому комп’ютерних систем займає декілька місяців і пов’язана з такими

кримінальними діями, як шантаж, підкуп персоналу, таємне проникнення в

службове приміщення, аналіз відкритої та крадіжка службової інформації,

підслуховування розмов та перехоплення службових повідомлень на лініях

зв’язку.

Наприклад, при затриманні комп’ютерного хакера, у нього був вилучений

код для доступу до інформації про номери карток Visa Aerogold. У

розпорядженні хакера було 315 діючих номерів кредитних карток, які були

одержані ним за допомогою комп’ютера, без використання традиційних

засобів викрадення.

В Україні діє альтернативна Інтернет мережа FIDOnet. Для FIDO не існує

загальновизначених законів, тому хакери і спустошують сервери. Скажімо,

“заломлюють” будь-яку суперсучасну комп’ютерну програму охорони

американського банку, що захищена не одним рівнем захисту. Потім

“скидають” в Інтернет, і з цього моменту нею починають користуватися

всі. Наприклад, певний час модно було заказувати квіти з Голландії.

Свіжі троянди приходять наступним ранком, а розраховуватись не потрібно:

існує програма – екулятор кредитної картки. Для багатьох саме Інтернет є

джерелом існування. Відсутність в Україні більш-менш вагомих показників з виявлення злочинів у сфері електронної комерції, крім високої латентності і ряду інших причин, пояснюється також і невисоким рівнем розвитку самого ринку.

РОЗДІЛ II. Особливості правового регулювання електронної комерції в Україні

  1.  Сфери поширення електронної комерції. Правові аспекти. Перспективи розвитку

На межі третього тисячоліття людство реально відчуває прихід інформаційної революції, яка кардинально змінила обличчя світу, привівши до нових можливостей розвитку людської цивілізації. Серед основних тенденцій розвитку інформатизації суспільства, що стосується практично всіх сфер життєдіяльності, включаючи економіку, державне управління, науку, мистецтво, слід зазначити стрімкий розвиток інформаційної мережі Internet. Сьогодні, звернувшись до всесвітньої мережі, можна отримати цілий спектр послуг. Internet стає головним каналом обміну товарами і послугами завдяки своїй високій пропускній здатності, що дає змогу швидко переміщувати в просторі значні масиви інформації. Водночас такий інтенсивний розвиток сприяє виникненню сучасних бізнес-структур, які за допомогою інформаційної мережі встановлюють партнерські відносини і здійснюють свою діяльність у будь-якій точці земної кулі. Сучасний ринок Internet - розрахунків розширюється з дивовижною швидкістю і все більшого значення набуває електронна комерція [3].

   Кількість українців, що мають постійний доступ до Internet, збільшується з кожним днем. За оцінками деяких експертів, на сьогодні вона становить близько 2 млн осіб. Цілком логічно, що разом із зростанням абонентської бази розвивається і вітчизняний сегмент всесвітньої мережі: стає більше Internet - магазинів, все частіше навіть не пов'язані з мережею компанії приймають рішення про прийом платежів on-line за свої товари і послуги.

   Отже, незважаючи на те, що темпи розвитку інформаційних технологій в Україні через соціально-економічні проблеми ще відстають від інших країн світу, наша держава сміливо входить у світовий інформаційний простір. Тому актуальність цієї теми викликає значне зацікавлення як вчених, так і практиків [1].

    Аналіз досліджень та публікацій. Проблема побудови і використання перспектив розвитку електронної комерції в Україні привертає увагу науковців. Питання розвитку і удосконалення перспектив розвитку електронної комерції в Україні розглядали в своїх роботах вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких А. Чухно, A.B. Сладков, A.B. Нефьодов, В. Новицький,А.В. Чучковська., В.М Желіховський, Н. Меджибовська, О. Чубукова та інші. Віддаючи належне роботам вищезгаданих вчених слід зазначити, що метою дослідження є розробка теоретичних і практичних пропозицій щодо перспектив розвитку електронної комерції в Україні [4].

   Метою дослідження є висвітлення майбутніх перспектив виявлення сучасних світових тенденцій розвитку електронного бізнесу та аналіз можливостей і перспектив участі України у всесвітній електронній торгівлі шляхом:

   - визначення основних негативних чинників та їх вплив на вітчизняний електронний бізнес;

   - вивчення можливостей європейського ринку інформаційних технологій та його розвиток у найближчі роки.

   Формування вітчизняного ринку Internet -платежів в Україні почалося весною 2001 р., а саме тоді магазин Bambook.com.ua першим заявив про прийом оплати за допомогою карт Visa i MasterCard.Вже через три місяці частка замовлень Bambook.com.uа,оплачуваних через мережу,досягла 10-15 %. Водночас щоб реалізувати подібну систему необхідно було докласти неймовірних зусиль. Всі банки були стурбовані захистом від шахрайства, і навіть готовність деяких Internet- магазинів узяти на себе 100%-ву компенсацію збитків у разі виникнення яких-небудь проблем,не гарантувала відкриття торгового рахунку для on-line-продавців. Сьогодні ситуація змінилася,і практично на кожному сайті, що займається торгівлею в мережі,реалізована можливість оплати on-іте [3].

   Швидкість роботи сайтів і зручність використання у багатьох випадках залишає бажати кращого. Це визначається, мабуть якістю устаткування, на якому працює компанія, і програмним забезпеченням.

   Розвиток електронного бізнесу значною мірою залежить від політики держави у цій сфері діяльності, а саме: у першу чергу, від встановлення нормативно-правової бази. Вирішення питань правового регулювання сфери - послуг повинно стати основою для врегулювання наявних й потенційних ризиків, серед яких :ухилення від податків, шахрайство,порушення прав інтелектуальної власності тощо. Тому закріплення основ електронної комерції у Цивільному кодексі України та подальший розвиток правового регулювання сфери Internet -послуг повинні закласти фундамент для розвитку електронного бізнесу в нашій державі.

   Також, держава повинна приділити більше уваги таким питанням, як: податкові пільги у сфері електронного бізнесу, вкладання коштів в освіту, високі технології, розвиток телекомунікацій , а також організація їх інфраструктури [3].

   Що стосується забезпечення безпеки даних та якості сервісу у сфері електронної комерції, то необхідно відзначити, що ці чинники залежать лише від діяльності самої організації, що надає послуги у цій сфері бізнесу.

Internet - економіка нашої країни представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа - індустрією, Internet - послугами, електронною комерцією. За останні два роки ріст українського сегмента Internet (UAnet) спостерігається у всіх напрямках. Аудиторія UAnet подвоювалася щорічно за останні три роки, за різними оцінками, складає від 2 до 4% населення. UAnet містить у собі більш як 12 тис. українських сайтів. Очікується щомісячний ріст відвідувачів UAnet на 15%, 56% аудиторії UAnet представлена жителями України, 19% - Росії, 12% - США, 8% - Західної Європи, 5% - інші. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, - 450 тис., а користувачів Internet - від 750 тис. до 2 млн. чоловік. Швидке збільшення користувачів Internet стане рушієм Internet - сектора в Україні [4].

   Питання ведення бізнесу в Internet для України сьогодні стає реальним, але об'єктивні труднощі та бездіяльність в цій сфері відгородить Україну від світу завісою. Створення підрозділів з боротьби з комп'ютерною злочинністю на державному рівні створить умови для безпеки ведення бізнесу в Internet та забезпечить його розвиток.

Сфери поширення електронної комерції такі:

• маркетинг, продаж і сприяння продажу;

• передпродаж, попередні домовленості, поставки;

• фінансування й страхування;

• комерційні операції: замовлення, отримання, оплата;

• обслуговування та підтримка продукту;

• спільна розробка продукту;

• розподілене спільне виробництво;

• використання загальних і приватних послуг;

• адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця тощо);

• транспорт, техніка перевезень і постачання;

• загальні закупівлі;

• автоматична торгівля електронними товарами;

• бухгалтерський облік;

• дозвіл спірних моментів.

Як показують наведені вище приклади,  електронна комерція може здійснюватися на різних

рівнях, починаючи з простого представництва компанії в мережі до електронної підтримки процесів,

спільно здійснюваних декількома компаніями також на національному чи інтернаціональному рівні.   Існує відмінність між національними й інтернаціональними діловими операціями. Основи її є не технічними,  а швидше законодавчими.  На інтернаціональному рівні порівняно з

внутрішньонаціональним електронна комерція ускладнюється, що викликано такими чинниками, як оподаткування, угоди між країнами, митні збори і відмінності в правилах банківської діяльності.   Робота на нижніх рівнях електронної комерції пов’язана з представництвом компанії в мережі,

рекламою,  а також до-  і  післяпродажною підтримкою. Доступні на сьогоднішній день готові технології роблять діяльність на

такому рівні недорогою і сприяють простоям,  чим уже користуються тисячі дрібних компаній. Навпаки,  більш розвинуті форми електронної комерції ставлять складніші проблеми,  швидше

культурно-правового,  ніж технологічного характеру. На такому рівні немає готових рішень,  такщо компаніям доводиться розробляти свої власні системи.  Тому першопроходцями на цьому рівні можуть бути тільки досить великі і багаті компанії.  Однак згодом загальнодоступний простір

розшириться, виникнуть готові технології, що підтримують роботу на високих рівнях так само, як це нині відбувається на нижніх рівнях.

Електронна комерція —  це вже реальність. Вона швидко поширюється у сучасний період. До даного моменту безліч електронних операцій уже була укладена в закритих співтовариствах. Однак

зростання мережі Internet  привело до підвищення рівня участі в електронній комерції постачальників і споживачів далеко за межами цих співтовариств.  

Частина,  що стосується пропозиції,  складається з технологій (які включають спеціальну інфраструктуру програмного й апаратного забезпечення,  загальні служби,  спеціальні додатки),

правової структури і стандартів. Частина, що стосується попиту, аналізується далі в цьому розділі.   Згідно зі статистикою трафік,  пов’язаний з Web,  є на даний момент домінуючим в Internet.

Поступово стає доступною демографічна статистика по користувачах Internet.  Опитування, проведене 25 жовтня 1995 року Commerce Net-Nielsen у США і Канаді, показало, що в цих країнах

майже 24 мільйони осіб є користувачами Internet,  з яких 18 мільйонів —  користувачами WWW (в акції брали участь люди не молодше 16  років).  Необхідно підкреслити,  що доступ до Internet  з

роботи є важливим чинником використання Internet (і інших електронних служб)  і навіть тепер сумарне використання Internet перевищує застосування інших електронних служб.

В Європі число вузлів Web  на одиницю населення демонструє наявність величезної різниці щодо географічного розташування.  Найвища густота —  майже 50  вузлів на 1000  мешканців —

спостерігається у Фінляндії (навіть вища, ніж у США).

Обізнаність користувачів Internet  широко варіюється серед країн Європи.  Наприклад,  число людей,  що ніколи не чули про Internet,  досягає 78 %  у Німеччині,  тоді як у США не переви- щує 20 %.   Досить широке визначення поняття електронної комерції часто призводить до несумісних оцінок розмірів потенційного ринку.  У зв’язку з цим може бути корисною загальна статистика з електронного продажу в США.  

У 1995 році дослідження, проведені Gather Group, показали, що споживачі використовуватимуть множинні «високопропускні канали інформації»  для електронних купівель:  інтерактивне

телебачення, Internet  та інші електронні системи,  як наприклад, Compuserve.  Користувачі WWW  являють собою ключовий напрямок для бізнес-додатків,  оскільки вони у переважній більшості

добре освічені і володіють професійними навичками.  

З подальшим проникненням Internet у діяльність все нових фірм діапазон комерційних стосунків через Internet істотно розшириться й електронна комерція стане частиною нашого повсякденного

життя. Сьогодні ще не можна сказати, що всі,  без винятку,  комерсанти мріють про використання Internet, але в найближчий час це стане звичайним засобом ведення справ.

Багато великих компаній вже давно вдаються до електронної комерції у проведенні ділових операцій. Електронний обмін даними (electronic data interchange, EDI) по приватних комп’ютерних

мережах почався ще в 60-х роках.  Майже з того ж часу банки успішно використовують виділені мережі для електронного переказу грошових коштів (electronic funds transfer, EFT).  Але лише в

останні роки зі зростанням популярності Internet,  появою нових технологій електронна комерція увійшла до життя великих і малих торгових фірм та приватних осіб.  Згідно з даними дослідження,  проведеного вченими Техаського університету,  американські

компанії в 1998 році отримали 301 млрд дол. від продажу товарів і послуг з використанням засобів всесвітньої мережі. У загальну суму, обчислену на основі опитування представників більш ніж 3000

компаній, що беруть участь в Internet-економіці, входять 102 млрд дол., отримані від електронної торгівлі.

За даними Data Quest  у 1999  році обсяг електронної торгівлі склав 30—50 млрд дол.,  а в найближчі кілька років прогнозується до 400—1000 млрд дол.

Компанія IDC свідчить, що ці показники у Західній Європі в 1998 році становили 5,6 млрд дол., а велика частина доходів припадала на частку транзакцій між підприємствами.

Згідно з даними дослідницької фірми Forrester Research за 1998 рік обсяг електронної торгівлі між підприємствами дорівнював 43 млрд дол.  Аналітики Forrester  передбачають,  що в майбутні

чотири роки обсяг електронних транзакцій між підприємствами збільшиться до 1,3 трлн дол. За їх

же даними до 2003  року обсяг світової онлайнової торгівлі між компаніями може перевищити 3,2 трлн дол.

У США обсяг онлайнової торгівлі між компаніями до 2003 року досягне 1,3 трлн дол.,  причому обсяг Internet-комерції складатиме близько 9 %  усього товарообігу в США.  Серед комп’ютерних

компаній частка онлайнової торгівлі становитиме 23 % від усіх транзакцій.

Отже,  хоч електронна комерція спершу використовувалася для ділових операцій між корпораціями,  банками й іншими великими фінансовими інститутами,  використання Internet  як

засобу роздрібної електронної торгівлі сприяло перегляду стереотипу,  який склався.  Нині все

більша увага приділяється електронній комерції, орієнтованій на масового споживача.  

У сучасний період електронні операції між комерційними організаціями набирають сили

швидше, ніж будь-коли. Internet стимулює розвиток електронної комерції і на рівні підприємств. Усе

частіше дрібні фірми переконуються, що можуть вести справи в оперативному електронному (online)  режимі так само,  як і їх значно більш вагомі конкуренти.  Адже за допомогою Internet можна

знизити вартість електронної комерції,  наприклад,  замінивши ним інші електронні мережі або

використовуючи його як ще один комунікаційний засіб.  Організації все ширше починають

застосовувати Internet, переводячи свої ділові дані в цифрову форму. Тенденція переведення ділової

інформації в цифрову форму —  

не нова. Вона виникла понад десятиріччя тому і продовжує посилюватися у міру того, як персональні

комп’ютери стають стандартним офісним обладнанням.  Значний позитивний ефект дає спільне

використання ділової інформації,  комп’ютеризація діловодства й Internet. До речі,  така інтеграція

чудово ілюструє значні можливості електронної комерції.

Комерційна діяльність по електронних мережах знімає деякі фізичні обмеження.  Комп’ютерні

системи в Internet  здатні забезпечувати підтримку клієнтів 24 години за добу, сім днів у тиждень.

Замовлення на продукцію можуть прийматися в будь-який час з будь-якого місця.  Електронна

комерція пропонує нові форми організації підприємств,  а також нові форми ведення бізнесу.

Прикладом може бути книжково-торговельна фірма Amazon із Сієтла (штат Вашингтон). Не маючитрадиційних магазинів з прилавками, вона продає всю продукцію через Internet і прямо координує

доставку товару від видавців до покупців.  Тепер видавництвам не потрібно накопичувати великі

запаси товару.  

Компанії Kantara  і Sorftwarenet  здійснили ще один крок уперед.  Оскільки вся їх продукція —

комерційне ПО,  вона може зберігатися на тому самому комп’ютері,  який використовується для

прийому замовлень через Web. У результаті оборотні фонди цих компаній — повністю цифрові. Як

ще один приклад можна навести корпорацію АБЗ,  яка надає своїм замовникам можливість

купувати електронні роз’єми і супутні компоненти безпосередньо з Web-каталога,  завдяки чому

відпадає необхідність в EDI-замовленнях і підтвердженнях.

Електронна комерція розвивається і змінюється на наших очах.  Хоч ще не вичерпані всі

можливості,  що забезпечуються поточним рівнем технологічного розвитку,  нові мережеві

технології і прикладні програми можуть з’явитися вже завтра.  І зовсім швидко ми будемо не

тільки вирішувати звичні задачі  

новими способами, але і зіткнемося з принципово новими завданнями.

Особливості електронного ринку Internet полягають у тому, що він є, по-перше, відкритим, тобто

доступним як для компаній будь-яких розмірів,  так і для споживачів,  а по-друге —  глобальним,

тобто доступ до нього можливий з будь-якої точки земної кулі. Відвертість ринку зумовлена також

тим, що він характеризується досить низьким бар’єром для входу на нього фірм.

Internet  надає можливість скорочення каналів поширення товарів і ліквідації проміжних ланок,

таких як дистриб’ютор і оптовий продавець,  на зміну яким приходить прямий зв’язок виробник—

покупець. Причиною такого скорочення є спроможність фірм взяти на себе функції, що традиційно

виконуються фахівцями проміжних ланок, оскільки Internet володіє більш ефективною можливістю

взаємодії зі споживачами й одночасно дозволяє відстежувати інформацію про споживачів.  З

технічного боку це зумовлено розвитком технологій побудови і ведення баз даних та автоматичною

обробкою запитів, які надходять.

Розглянемо особливості Internet як засобу роздрібної торгівлі.

Споживач може взаємодіяти з Internet  і здійснювати запити про купівлю безпосередньо через

середовище Internet. Він може контролювати інформацію про продукцію й послуги та одержувати її

в будь-який час доби.

Організація роздрібної торгівлі в Internet  вимагає менших вкладень порівняно з організацією

торгівлі традиційними способами.  Порівняно з торгівлею по телебаченню або торгівлею по

каталогах споживачі можуть запитувати додаткову інформацію, достатню для здійснення купівлі, в

тому числі в інтерактивному режимі.

Таким чином, як переваги ринку Internet можна виділити: активну позицію споживача; порівняно

менший об’єм коштів,  що вкладаються для виходу на ринок з боку фірм;  глобальний характер

ринку; цілодобову доступність ринку; можливість одержання необхідного обсягу інформації.

Особливістю Іnternet  порівняно з традиційними видами ринку є те,  що інтерактивна роздрібна

торгівля по суті являє собою транз-

акцію між двома комп’ютерами; при цьому споживач не може «бачити» продавця. У зв’язку з тим,

що бар’єр для виходу в Internet і здійснення торгівлі істотно нижчий, ніж для організації торгівлі в

звичайному оточенні,  можливість появи необов’язкових або шахрайських фірм значно

підвищується.  Обидва ці чинники значно впливають на можливість прояву довір’я споживачів до

роздрібного торговця в Internet. Крім того, з боку споживачів існує значний психологічний бар’єр у

використанні середи Internet для передачі важливих даних, таких як наприклад, номери кредитних

карток,  унаслідок загальної думки про можливості перехоплення цих даних при передачі їх по

Internet і подальшому використанні на шкоду власникові.

Отже, для розвитку середи Internet як ринку необхідно здійснення трьох основних умов:

1. Завоювання фірмами, що використовують Internet як канал розподілу продукції, довір’я з боку

споживачів.

2. Забезпечення достовірності учасників та їх операцій.

3. Створення безпеки передачі і подальшого зберігання даних у середовищі Internet.

Завоювання довір’я фірмою тісно пов’язано з популярністю торгової маски компанії.  Відома

торговельна фірма створює позитивне відношення до неї, тоді як невеликі компанії повинні робити

додаткові дії для завоювання довір’я споживачів.  Як методи завоювання довір’я можна

запропонувати наступні:

1. Збільшення гарантій, що переміщують ризик купівлі з покупця на продавця.

2. Значні знижки для перших клієнтів.  Перша операція значно поліпшує довірчі відносини між

покупцем і фірмою, що раніше майже були відсутніми.

3. Докладна інформація про фірму, включаючи її історію, філософію бізнесу і біографію, знаки

схвалення від інших фірм, що засвідчують продавця, і т. п.

Вимагають розгляду такі важливі моменти, як безпека і секретність транзакцій, що сприймаються.

Якщо покупець відчуває невизначеність щодо секретності даних,  які пересилаються,  наприклад

інформації про його кредитну картку, то він не здійснюватиме інтерактивні операції. Не будучи єдиною технологією,  електронна комерція характеризується різнобічністю.  Вона

об’єднує широкий спектр бізнес-операцій та операцій, включаючи:  

• встановлення контакту, наприклад, між потенційними замовником і постачальником;

• обмін інформацією;

• до-  і післяпродажну підтримку (докладну інформацію про продукти і послуги,  інструкції з

використання продукту, відповіді на питання замовників);

• продаж;

• електронну оплату (з використанням електронного переказу грошей,  кредитних карток,

електронних чеків, електронних грошей);

• управління доставкою та її відстеження для фізичних продуктів,  безпосередню доставку

продуктів, які можуть розповсюджуватися електронним шляхом;

• віртуальні підприємства —  групи незалежних компаній,  об’єднуючих свої зусилля для

одержання можливостей надання продуктів і послуг, недоступних для окремих компаній;

• бізнес-процеси, що розділяються, спільно керовані компанією та її торговими партнерами.

Крім того, електронна комерція об’єднує широкий спектр комунікаційних технологій, включаючи

електронну пошту, факс, технологію електронного обміну даними (EDI) й електронні платежі (EFT).

Кожна з цих технологій може бути використана для підтримки електронної комерції у відповідному

для неї контексті.  


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33734. Право собственности: содержание, формы, объекты. Бремы и риск собственника. Основания возникновения и прекращения права собственности. Осуществление права государственной и муниципальной собственности 37.5 KB
  Право собственности: содержание формы объекты. Основания возникновения и прекращения права собственности. Осуществление права государственной и муниципальной собственности. Содержание права собственности Собственнику принадлежат права владения пользования и распоряжения своим имуществом.
33735. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и форма. Виды договоров, порядок заключения, изменения и прекращения гражданско-правовых договоров 91.5 KB
  Граждане и юридические лица свободны в заключении договора. Понуждение к заключению договора не допускается за исключением случаев когда обязанность заключить договор предусмотрена настоящим Кодексом законом или добровольно принятым обязательством. К отношениям сторон по смешанному договору применяются в соответствующих частях правила о договорах элементы которых содержатся в смешанном договоре если иное не вытекает из соглашения сторон или существа смешанного договора. Условия договора определяются по усмотрению сторон.
33736. Понятие и состав административных правонарушений. Административная ответственность и её виды. Производство по делам об административных правонарушениях 48.5 KB
  Понятие и состав административных правонарушений. Производство по делам об административных правонарушениях. Административное правонарушение – противоправное виновное действие бездействие физического или юридического лица за которое Кодексом РФ об административных правонарушениях установлена административная ответственность. Предупреждение административный штраф лишение специального права предоставленного физическому лицу административный арест и дисквалификация могут устанавливаться и применяться только в качестве основных...
33737. Территориальные принципы организации местного самоуправления 36 KB
  Территории с низкой плотностью сельского населения; 2 территории всех поселений за исключением территорий городских округов а также возникающие на территориях с низкой плотностью населения межселенные территории входят в состав муниципальных районов; 3 территорию поселения составляют исторически сложившиеся земли населенных пунктов прилегающие к ним земли общего пользования территории традиционного природопользования населения соответствующего поселения рекреационные земли земли для развития поселения; 4 в состав территории поселения...
33738. Типология муниципальных образований в РФ в соответствии с ФЗ № 131 32.5 KB
  Сельское поселение один или несколько объединенных общей территорией сельских населенных пунктов поселков сел станиц деревень хуторов кишлаков аулов и других сельских населенных пунктов в которых местное самоуправление осуществляется населением непосредственно и или через выборные и иные органы местного самоуправления; Городское поселение город или поселок в которых местное самоуправление осуществляется населением непосредственно и или через выборные и иные органы местного самоуправления; Муниципальный район несколько...
33739. Порядок формирования органов МСУ по закону № 131 44.5 KB
  Структуру органов местного самоуправления составляют представительный орган муниципального образования глава муниципального образования местная администрация исполнительнораспорядительный орган муниципального образования контрольный орган муниципального образования иные органы местного самоуправления предусмотренные уставом муниципального образования и обладающие собственными полномочиями по решению вопросов местного значения. Наличие в структуре органов местного самоуправления представительного органа муниципального образования главы...
33740. Конституционно -правовые характеристика Российской Федерации 33 KB
  Конституционно правовые характеристика Российской Федерации Российская Федерация Россия есть демократическое федеративное правовое государство с республиканской формой правления. Носителем суверенитета и единственным источником власти в Российской Федерации является ее многонациональный народ. Никто не может присваивать власть в Российской Федерации. Суверенитет Российской Федерации распространяется на всю ее территорию.
33741. Законотворческий процесс: понятие, содержание стадии 45.5 KB
  Право законодательной инициативы принадлежит Президенту Российской Федерации Совету Федерации членам Совета Федерации депутатам Государственной Думы Правительству Российской Федерации законодательным представительным органам субъектов Российской Федерации. Право законодательной инициативы принадлежит также Конституционному Суду Российской Федерации Верховному Суду Российской Федерации и Высшему Арбитражному Суду Российской Федерации по вопросам их ведения. Законопроекты о введении или отмене налогов освобождении от их уплаты о...
33742. Понятие и виды нормативных актов. Действие нормативных актов по времени, пространстве и по кругу лиц 29 KB
  Нормативноправовой акт является одним из важнейших и основных источников права. В нормативноправовых актах закрепляются нормы которые учитывают интересы большинства и меньшинства в целом координируют их в зависимости от конкретных экономических социальных национальных и международных отношений. В отличии от других источников права правовой обычай юридический прецедент нормативноправовой акт обладает следующими признаками. Создается в результате правотворческой деятельности компетентных органов государства или референдумом; В...