7878

Сутність та форми використання доказів

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Сутність та форми використання доказів Всебічна оцінка доказів завершується побудовою висновків у справі та обґрунтуванням рішень, які приймаються щодо використання доказів. Докази використовуються не тільки для формулювання та обгрунтування висновк...

Украинкский

2013-01-29

22.53 KB

17 чел.

Сутність та форми використання доказів

Всебічна оцінка доказів завершується побудовою висновків у справі та обґрунтуванням рішень, які приймаються щодо використання доказів.

Докази використовуються не тільки для формулювання та обгрунтування висновків (рішень), а й для побудови версій у справі, моделювання обстановки слідчого експерименту тощо.

Доказування-обгрунтування є важливою, основною, але не єдиною частиною процесу використання доказів. Використання доказів включає в себе логічні операції із застосування їх як аргументів в обґрунтуванні висновків по справі, застосування доказів як вихідних даних при моделюванні, висуненні і перевірці версій, фактичне ознайомлення окремих учасників процесу зі змістом доказів з метою одержання додаткової доказової інформації.

Використання доказів є заключним етапом роботи з доказами: після їх збирання, дослідження й оцінки суб’єкт доказування оперує ними, вирішує за їх допомогою ті або інші завдання доказування. Використання доказів – це і є оперування ними. Іноді в процесі доказування використання як самостійний елемент не згадується, оскільки оперування доказами і виступає самим доказуванням, тому що самі по собі докази, не використані для підтвердження або спростування того чи іншого твердження, залишаються за межами цього процесу і можуть взагалі в подальшому у справі не фігурувати.

Оперування доказами – це виключно логічний процес, тобто розумова діяльність, яка відбувається відповідно до законів і правил логіки.

М.С. Строгович зазначав, що використання доказів відбувається на основі процесуального закону і у відповідності з його вимогами.

Як і будь-яка цілеспрямована людська діяльність, використання доказів підкоряється певним закономірностям, зокрема, логічного мислення.

Метою використання доказів є:

а) перевірка:

  1.  версій;
  2.  інших доказів;
  3.  розшукової інформації;

б) обґрунтування:

  1.  рішень, що приймаються у справі;
  2.  обвинувального висновку;

в) моделювання:

  1.  слідчої ситуації;
  2.  механізму злочину;
  3.  психологічного портрету і зовнішності злочинця;

г) отримання нових доказів;

д) формування комплексу доказів;

е) ознайомлення з доказами учасників процесу на предмет:

  1.  усунення протиріч між доказами;
  2.  викриття дачі неправдивих показань;
  3.  переконання в тому, що не слід протидіяти розслідуванню.

Перевірка версій здійснюється шляхом виведення з них слідчих і наступних дій по встановленню наявності або відсутності фактів, які складають ці дії.

Перевірити версію значить оцінити, чи відповідає вона дійсності. У доказуванні як пізнавальній діяльності у кримінальних справах неминуче виявляються загальні закономірності процесу пізнання, котре, як правило, перевіряється на істинність у практичній діяльності суб’єктів доказування.

При розслідуванні злочину висунуті в справі слідчі версії містять можливе пояснення шуканих. Для того, щоб ці невідомі обставини були встановлені вірогідно, версії повинні бути перевірені. Перевірка у такому випадку здійснюється шляхом проведення слідчих дій, у ході яких встановлюються факти, що підтверджують або спростовують висунені припущення. Очевидно, що слідчі дії не можуть проводитися безсистемно, за випадковим вибором. Вони плануються слідчим згідно з кожною висунутою версією, що забезпечує цілеспрямований і об’єктивний характер усього наступного розслідування. План розслідування в основному і служить планом перевірки висунутих версій.

Повнота і всебічність розслідування залежить від своєчасності й правильності висування та перевірки слідчих версій.

Перевірка доказів здійснюється шляхом зіставлення їх змісту та з’ясування їх погодженості між собою.

Виявлення протиріч між доказами та оперативно-розшуковою інформацією може стати підставою для сумнівів у їх джерелах, може викликати необхідність їх замінити, отримати додаткову інформацію, переглянути рішення, які були прийняті на основі цієї інформації.

Обґрунтування рішень, що приймаються у справі – на основі наявних доказів вирішуються питання, пов’язані з проведенням слідчих дій, а також способи впливу на слідчу ситуацію.

Обгрунтування обвинувального висновку зумовлює його достовірність, оскільки він має містити всю сукупність зібраних у справі доказів, які підтверджують та розкривають всі елементи, що входять до предмету доказування.

Моделювання як метод пізнання, як засіб отримання нової, значущої для доказування інформації отримало достатньо широке розповсюдження у правоохоронній практиці. Характерною особливістю будь-яких моделей, що конструюються при доказуванні, є те, що всі вони використовують докази, що стосуються вихідних матеріалів справи.

Метою моделювання є:

  1.  визначення напрямків доказування, вибір оптимальних засобів і методів доказування;
  2.  виявлення зв’язків між доказами;
  3.  систематизація і поповнення знань про об’єкти, явища, процеси, які мають значення для справи;
  4.  створення умов для проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Моделювання слідчої ситуації і системи доказування суттєво впливає на попередження та виявлення слідчих помилок. Слідча помилка – це результат добросовісної помилки слідчого. Це визначальна ознака помилки. Усвідомлене відхилення від закону, ігнорування його вимог – це вже не помилка, а умисні дії, що можуть кваліфікуватись як службовий проступок або злочин.

С.А. Шейфер визначає слідчу помилку як прийняття, на думку слідчого, правильного остаточного рішення по кримінальній справі, коли незаконність і необгрунтованість цього рішення констатована у відповідному процесуальному актів прокурором або судом.

На думку А.І. Михайлова, та деяких інших науковців, слідча помилка – це неправильна дія або неправомірна бездіяльність слідчого, що об’єктивно відобразилась на неповноті встановлення обставин злочину, суттєвому порушенні кримінально-процесуального закону, невірному застосуванні кримінального закону та яка тягне за собою прийняття слідчим рішення, незаконність і необґрунтованість якого констатована у відповідному процесуальному документі.

Більш прийнятною, на нашу думку, є точка зору А.Р. Бєлкіна, що слідча помилка – це оцінки, рішення, дії, думки слідчого, які помилково він вважає вірними, правомірними, адекватними ситуації.

Слідчі помилки в свою чергу поділяються на:

  1.  Гносеологічні помилки – помилки змістовного і оціночного застосування законів логіки (аналізу, синтезу, індукції, аналогії тощо).
  2.  Правові – помилки в кримінально-правовій кваліфікації, в дотриманні вимог процесуального закону.
  3.  Організаційні – вибір невірного напрямку розслідування, помилки у висновках при перевірці версій.
  4.  Тактичні – помилки, що допускаються на всіх етапах проведення слідчих дій.

Отримання нових доказів як мета використання доказів досягається проведенням на основі доказів, що використовуються, інших слідчих дій або прийняттям заходів для отримання оперативної інформації з того самого чи іншого джерела.

Докази використовуються також для подолання протидії розслідуванню, в першу чергу, для подолання протидії у формі приховування злочину.

Використання наявних доказів з метою встановлення факту приховування інформації про злочин або її носіїв полягає в аналізі їх змісту, який дозволяє зробити висновок щодо існування прихованих джерел доказів або предметів, які можуть бути речовими доказами, цінностей, грошей, набутих злочинним шляхом. Інформація про приховування може міститись в письмових документах, виявлених при обшуку, виїмці тощо.

Результатом використання доказів може бути:

  1.  прийняття рішення про провадження конкретних слідчих дії;
  2.  проведення повторних слідчих дій;
  3.  здійснення оперативно-розшукових заходів .

При приховуванні шляхом відмови від дачі показань формою використання доказів є пред’явлення їх допитуваній особі.

Встановлення фактів знищення слідів злочину і злочинця проводиться на підставі аналізу доказів, отриманих в результаті провадження таких слідчих дій як: огляд місця події, обшук, призначення експертизи тощо. Це можуть бути показання осіб, які особисто знищили сліди або були присутні при їх знищенні; предмети – речові докази – зі слідами часткового знищення, результати висновків експертизи ситуаційних або діагностичних задач.

Встановлення факту маскування інформації або її носіїв здійснюється шляхом використання доказів:

а) що свідчать про переміщення об’єктів;

б) що підтверджують факт зміни зовнішності суб’єкта злочину;

в) що встановлюють факт створення, використання об’єкта не за призначенням (наприклад, висновки товарознавчої експертизи).

Встановлення неправдивості інформації або її носіїв – відноситься, в першу чергу, до використання доказів з метою викриття осіб, що дають завідомо неправдиві показання. Використання доказів у таких випадках відбувається шляхом пред’явлення їх у певному порядку або в певній ситуації, що складає зміст окремих тактичних прийомів або комбінацій.

Використання доказів у даному аспекті служить і викриттю інсценованих алібі, злочинів. Засобами викриття в таких випадках є речові докази і висновки експертів про результати їх досліджень; детальні показання причетних до інсценування осіб, свідків; результати особистого обшуку та освідування винної особи, що мають доказове значення і спростовують ті або інші епізоди, деталі інсценованої події.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

61216. Інформатика – наука ХХ століття. Поняття інформації і повідомлення. Інформація та інформаційні процеси. Носії інформації. Кодування. Інформаційні процеси 154 KB
  Мета: засвоєння та узагальнення окремих фактів до формування в учнів понять категорій систем на ocнoві життєвого досвіду загальні основи термінології предмету Інформатика спеціалізаціі технологія властивості...