78832

Добридень тобі, Україно моя!

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: Проаналізувати особливості життєвого та творчого шляху Павла Тичина; дослідити роль П. Тичини як громадського діяча. Розвивати пам’ять, декламаторські здібності, виховувати любов до українського поетичного слова, формувати національну свідомість, творчу особистість.

Украинкский

2015-02-10

141 KB

0 чел.

ВП НУБіП України “Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової”

Добридень тобі, Україно моя

Виховна година присвячена творчості Павла Тичини
«Добридень тоб
і, Україно моя”

П. Тичина

Місце проведення: святково прибрана читальна зала колледжу.

Присутні: студенти, викладачі.

Мета: Проаналізувати особливості життєвого та творчого шляху Павла Тичина; дослідити роль П. Тичини як громадського діяча. Розвивати пам’ять, декламаторські здібності, виховувати любов до українського поетичного слова, формувати національну свідомість, творчу особистість.

Оформлення сцени: святково прибрана актова зала коледжу; на видному місці портрет П. Тичини

Мультимедія

Струмком серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля

Добридень тобі, Україно моя!

П. Тичина

....на цій планеті,

відколи створив її Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!

Л. Костенко

Поет, мабуть, світового масштабу...

Дивний мрійник з очима дитини

й розумом філософа

С. Єфремов


Душа моя звучить, моя душа –

кларнет,

на котрім грають всі стихії

П. Тичина

Звучить музика на слова П. Тичини („ Стою я на кручі”)

Викладач:

Добридень всі присутнім в цій залі. Сьогодні ми з вами зібралися тут для того, щоб згадати ім’я Павла Григоровича Тичини „дивного мрійника з очима дитини”. Чому мрійник? А тому, що читаючи поезію П. Тичини згадуєш і хмаринку, і гай, у який ходила по квітку ось яку, і зозулю, і хор лісових дзвіночків.... Чи не є це все спогадами мрійливого, безтурботного, щасливого дитинства.

Але, разом з тим, з-під пера Павла Тичини виходило безліч творів на теми кохання, добра і зла, голоду та багато інших тем.

І ми, його нащадки, більше того, земляки, не маємо права не знати особливості його життєвого та творчого шляху. Сьогодні ми спробуємо торкнутися цього дивного світу поезії Тичини, відчути її серцем і осягнути розумом, переконатися у її неординарності і полюбити її.

Тема нашої виховної години „Добридень тобі, Україно моя”. Присвячена творчості П. Тичини.

Основні завдання виховної години:

Розкрити основні моменти життєвого шляху П. Тичини.

Дослідити основну тематику поетичного слова Павла Тичини.

Відео екскурсія в музей П. Тичини

Сучасність про Павла Тичину.

Викладач: Павло Тичина був і залишається геніальним поетом ХХ ст.

....на цій планеті,

відколи створив її Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!

Л. Костенко

Про Павла Григоровича говорили:

Поет, мабуть, світового масштабу...

Дивний мрійник з очима дитини

й розумом філософа

С. Єфремов

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав

Добридень, я світу сказав!

Струмком серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик,мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля

Добридень тобі, Україно моя!

Викладач:

Україно моя, саме так називає Павло Тичина свій край, де народився і жив. Тичинівська тематика знайшла своє відображення в пісні. Для вас Дерев’янко Іра виконує пісню „Мій край”

Ведучий:

Мені сниться

тая хата, де я жив.

Мені сниться

та вулиця, де ходив,

і ті люди,

і ті дерева...

А коло нас

кругом

стояли хати,

ще й церква стара...

....Із села мого рідного,

з далекої далечини

линуть голоси

до мене.....

Так писав Павло Тичина про свій рідний край, в якому народився.

Ведуча ( на фоні фотографій)

Павло Тичина -український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР (1936—1939, 1941—1943). Голова Верховної Ради УРСР двох скликань (1953—1959). Міністр освіти УРСР (1943—1948). Академік АН УРСР (1929). Член-кореспондент Болгарської академії наук (1947). Лауреат Сталінської премії (1941). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967). Кавалер п'яти орденів Ленина

Ведучий: (фоторепортаж про Чернігів)

Чернігівщина... Край зелених соснових борів і широких золотокосих полів, помережаний синіми глибоководними стрічками річок. Саме тут народився Павло Тичина

Ведуча:

Село Піски засноване в середині XVII час. в період визвольної війни

1648-1654 років на території Басанської сотні Переяславського полку.

У 1897 році було відкрито земську початкову школу.

28 грудня 1942 року гітлерівці повністю спалили село, знищивши 861 жителя.

Радощі і чорну днину я з вами розділю

Любите ви Батьківщину. Я ще більше її люблю

Так писав П. Тичина

Ведучий:

Народжений у мальовничому краї, напоєний силою древньої і загадкової Чернігівської землі, зачарований поліськими гаями і полями, Павло Тичина зачаровувся я і мовою народу. Пісківчани говорили як співали: тут мова і мелодія сплітались воєдино. У пісні – поліфонія. Звідси і поетичний пафос письменника. Пісня – яскраве зерно поезії Павла Тичини

Для Вас студентка Король Наталія виконує пісню «Пісня солов’їна»

Ведуча:

Кажуть, що поет починається, як річка, з джерела, яка потім наповнюється водою з інших струмків і цим джерелом була рідна земля, рідний край Павла Тичини.

Студент (Олійник С) (фоторепортаж про Піски)

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б’ється і б’ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —

Єсть там люди — й зросли у степах,

Що не люблять, не вміють ридати.

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях

Ведучий: Любов до рідного краю оспівував Павло Тичина, так гарно і мелодійно, що на слова його віршів написана музика

Ведуча:

Одна Батьківщина

і двох не буває

місця, де народився ти святі.

Для вас звучить пісня на слова Павла Тичини „ Гаї шумлять» Виконує Анатієнко Аліна.

Ведучий

Майбутній поет народився 27 січня 1891 року в селі Піски, Чернігівської губернії.

Щедра рука Всевишнього нагородила його талантами поета, художника, співака

Виходять на сцену 3 студенти: Музика ( дівчина з камертоном в руці), Живопис (хлопець з палітрою), Поезія (дівчина з листком паперу)

Музика

Цей хлопець незвичайний. На нього рясно впала Божа благодать..

Поезія

Що ж йому подарувати в його день народження?

Музика

Подарую цьому хлопчикові камертон. І нехай у його руках він стане еталоном високого й чистого звуку, що буде зачаровувати й дивувати всіх.

Живопис

Я подарую палітру з найчарівнішими фарбами: синьо-небесними, сонце- золотими, зоряноясними- і нехай вони лягатимуть на полотно його життя


Поезія

А я подарую Павлусю високу, легкокрилу, поезію, що летить у Всесвіт до Творця, що вражає силою й глибиною, що будить уяву і манить за собою у Храм Слова.

Поезія

Пиши дитино про край свій прекрасний, про людей співучих, про кохання...

Живопис

Малюй.

Музика

Нехай дух музики буде з тобою завжди

Ведуча:

І дійсно живопис, поезія, музика були з Павлом Тичиною як вірні друзі все його життя.

А для вас Лебеда Таня виконує пісню « Повість про любов»

Ведуча:

Сім’я Пава Тичини була великою. Батько, Григорій Тимофійович, сільський дяк став для малого Павлуся першим учителем музики

Мати, Марія Василівна неписьменна жінка, понад усе любила правду, і дітей своїх навчала бути чесними й правдивими. Материного заповіту – «Вірити у людей» поет дотримувався все своє життя. Від неї навчився любити природу, рідну пісню. Змалку в нього виявився тонкий музикальний слух, голос…

«Любив я матір! – пише П.Г. Тичина – дуже любив, добру, хорошу…вона вчила нас насамперед бути чесними в житті і правдивими».

Ведучий:

Матері забуть не можу,

Скрізь, на що я тут не гляну,-

Чи на ліс, чи на поляну,-

Бачу її душу гожу,

Чую вимову кохану...

І кричу я: - Україно!

Для вас Акімова Оля виконує „Пісня про матір”

Ведучий:

Родина П. Г. Тичини була бідною і найбільшим їх багатством були діти. Дітей у сім’ї було тринадцять. Вижило, нажаль, тільки дев’ятеро. Сім’я жила бідно, упроголодь. Але на порятунок приходила пісня. Мабуть тому то поезія П. Тичини така милозвучна.

До вашої уваги звучить пісня „Арфами, арфами”.


Викладач

В селі Піски і нині стоїть старенька тичинівська хата. Студенти нашого коледжу відвідують музей П. Тичини. На основі екскурсії викладачі та студенти коледжу зняли відеофільм „Добридень тобі, Україно моя”.

Пропонуємо до вашого перегляду.

(трансляція відеофільму 7 хв.)

Ведуча:

Свою поетичну твоpчість Павло Тичина, як майже всі поети, починав з пейзажної та інтимної ліpики. В його pанніх твоpах відчувається пpагнення до гаpмонії, добpа, яскpаве спpиймання навколишнього світу і захоплення від кpаси буття.

Студент (Петровський)

Сказав тобі лиш слово —

Вколо ж шум який піднявся:

В небі сонце задзвеніло,

Гай далекий засміявся.

Подививсь я в твої очі.

Стиснув руку в любій муці.

Білі гуси ген за ставом

Розлетілися по луці...

Заглянув я в твою душу.

До серденька притулився.

Бачу — вишні розцвітають.

Чую — тихий спів полився.

Ах, це десь весна танцює,

Розтопивши білу кригу! —

Переповнений любов'ю,

Я одкрив кохання книгу.

Ведучий:

Тема кохання, це вічна тема, яка звучатиме і в слові, і в пісні

Тичинівський ліpичний геpой довіpливий і чесний, нетеpплячий і поpивчастий мpійник. Він чекає від життя тільки хоpошого. В віpшах вчувається стан весняного збудження, очікування щастя. Інтимна ліpика чаpує пpозоpою ніжністю і щиpістю.

Студент (Овчинніков)

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? —

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі,

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї...

«Я твій»,— десь чують дідугани.

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Студент (Науменко Іра)

Душа моя — послухай! —

Як яблуня в цвіту.

Моє життя, — кохана, —

Мов срібнотканий сон.

Життя моє — молитва

Всевладниці Красі,

Горіння — розцвітання

В огні квіток-думок.

Я стежу за хмарками,

Ловлю їх світлий сум.

Ах, серце ж те все в пісню

Чудову переллє!

Як ніч розкриє книгу —

Я радо йду в свій храм.

А в нім лиш зорі, зорі,

А в нім поля, поля…

Мов жрець, той жрець — послухай! —

Молюсь, горю в огні.

Бо на душі, — кохана, —

Одно: люблю, люблю

Ведуча: Одно: люблю, люблю.. Ці слова звучатимуть вічно в усі часи по всій планеті. Для вас виконує пісню Т. Лебеда „Вишиванка”

Ведуча:

Павло Тичина сприймав природу як величний храм, як сонцесяйний собор, до якого ставився з обожнюванням і поклонінням. Саме в природі вбачав поет джерела життя й любові.

Студент (Величко Ксенія)

Розкажи, розкажи мені, поле:

Чого рідко ростуть колосочки?

— Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,

Бо той піт прилипа до брудної сорочки,

Як плугатар кінчає роботу.

Розкажіть, розкажіть мені, хмари:

Ви чого це тікаєте далі?

— Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм?

Он вітри там женуться, кричать:

"Ей ви, кралі!

Почекайте, бо ми вас кохаєм».

Розкажи, розкажи мені, поле:

Що ж тепер нам з тобою робити?

— Ех, хіба це уперше! Така моя доля.

Хоч кукіль та волошки я буду родити —

Все ж плугатарю є щось із поля.

Ведучий

Павло Тичина - поет-мрійник, який любив і поле, і дощ, і колосочки.

Неподалік батьківської хати Павла Тичини був майдан, який поет оспівав у віршах

Студент Овчиннікав Віктор

(на фоні церкви с. Піски)

На майдані коло церкви революція іде.

— Хай чабан! — усі гукнули,— за отамана буде.

Прощавайте, ждіте волі,— гей, на коні, всі у путь!

Закипіло, зашуміло — тільки прапори цвітуть…

На майдані коло церкви постмутились матері:

Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі!

На майдані пил спадає.

Замовкає річ…

Вечір.

Ніч.

Ведучий:

Образ Батьківщини з великою любов’ю і ніжністю змальований в багатьох творах письменника

Студент (Гавриленко Л)

Не знаю і сам я, за що так люблю

Безщасную тую Вкраїну мою?

За що так кохаю? І що у їй є? —

Нещасний народ, його гірке життє:

Темнота та голод… Ох, ліпше мовчать!

За що ж так любити, за що так кохать?

Не знаю, не знаю! — але я люблю,

І сили свої всі я їй віддаю.

єй пісні складаю, веселі, сумні,

Молюсь за її… Але ж чудно мені,

Що й сам я не знаю, за що так люблю

Безщасную тую Вкраїну мою…

Ведуча: Для вас Звучить пісня

Ведучий:

На жаль, нашій славній Україні, де є гарна природа поля, прекрасні храми, річки, озера, луки довелось пережити страшні сторінки історії одна з яких-це голодомор 1933 року.

Не міг мовчати поет, коли його рідні, близькі, товариші, друзі пухли від голоду

Студентка (Лебеда Таня) (на фоні кінофільму „Голод”)

Хоч би світало... - Мамо, хліба!

Підвівся батько: замовчи!

Коло вогню в вагоні збились

і мруть голодні втікачі.

І дим їм очі виїдає.

Мороз проходить аж в кістки.

А за вагоном крик і гомін,

обмін, торгівля і свистки.

В лахмітті, в скорбі, у болячках

зігнулась мати. В щось дитя

укутала, та все: ну, спати -

навік засунуло б ти... Життя!

Прийшли сюди, а голод з нами.

Й нема людей поміж людей.

Ти чув?.. недавно десь тут жінка

зварила двох своїх дітей...

Одскочив батько: божевільна!

Мовчи! мовчи! До чого це? -

Схопилась мати й закричала,

а батько плюнув їй в лице...

Ведуча:

Не міг мовчати поет, коли, коли помирали тисячі, українців: дорослі і малі, батьки і діти.

Студент (Стовбуха В)

По хліб шла дитина — трояндно!

: тікайте! стріляють, ідуть.

Розкинуло ручки — трояндно...

Ні Бога, ні чорта — на бурю!

: гей, стійте! знайдем і в церквах.

Знялось гайвороння — на бурю

Ведуча:

„Скорботна мати” Пам’яті моєї матері присвячую

Читає Даниленко Кароліна

Проходила по полю

Обніжками, межами.

Біль серце опромінив

Блискучими пожалій.

Поглянула - скрізь тихо.

Чийсь труп в житах чорнів...

Спросоння колосочки:

Ой радуйся, Маріє!

Спросоння колосочки:

Побудь, побудь із нами!

Спинилась Божа Мати,

Заплакала сльозами.

Не місяць, і не зорі,

І дніти мов не дніло.

Як страшно!.. людське серце

До краю обідніло.

II

Проходила по полю -

Зелене зеленіє...

Назустріч Учні Сипа:

Возрадуйся, Маріє!

Возрадуйся, Маріє:

Шукаємо Ісуса.

Скажи, як нам простіше

Пройти до Еммауса?

Звела Марія руки,

Безкровні, як лілеї:

Пе до Юдеї шлях вам,

Вертайте й з Галілеї.

Ідіте на Вкраїну,

Заходьте в кожну хату -

Ачей вам там покажуть

Хоч тінь Його розп'яту.

Ведуча:

З болем в душі згадують українці страшні сторінки голодомору 1932-1933 рр.

Ведучий:

Про глибину вболівань Павла Тичини за національні змагання свідчить і його поезія «Пам’яті тридцяти», присвячена героям трагедії під Крутами. Автор порівнює славу юних звитяжців зі славою святих, стверджує, що поховано на Аскольдовій Могилі українській

Студент: (Лавріненко В)

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Ведуча:

29 січня український народ відзначив цю трагічну дату – пам’яті Крутів.


Ведучий:

Провідним мотивом віршів Павла Тичини є вболівання за Україну, ті нещастя, що творяться на землі. Поет взяв досягнення людського духу Шевченкової музи, філософське осмислення природи Лесею Українкою і Михайлом Коцюбинским.

Студент (Лазаріді)

За всіх скажу, за всіх переболію,

я кожен час на звіт іду, на суд.

Глибинами не втану, не змілію,

верхів'ями розкрилено росту.

Ніколи так душа ще не мужала!

Ніколи так ще дух не безумів!

О дух ясний — без яду і без жала —

давно ти снив? — а вже сучасний дій

всього мене обняв, здавив, напружив,

і я встаю, нову вдихаю міць.

Не мрію, ні, повіки я розмружив —

іронія і гордість на лиці,

іронія...

Товариство, яке мені діло,

чи я перший поет, чи останній?

Надівайте корони і йдіть,

отверзайте уста...

Товариство, яке мені діло,

чи я пізній предтеча, чи ранній?

Удавайте пророків і йдіть,

отверзайте уста...

Там за мною, за мною, за мною

я не знаю, там скільки іде!

Перед мене твердою ходою

наступаючий день.

Там за мною, за мною, за мною

і від плуга й від трудних станків.

Перед мене щасливеє море,

море голів...

Ну куди ж я піду після цього,

ну куди ж я оглянусь на вас,

коли сонце пронизує розум,

сонце уста?

Я дійшов свого зросту і сили,

я побачив ясне в далині.

Товариство, яке мені діло,

чи я перший, чи ні?

Ведуча: (на фоні малюнків)

Письменник був талановитий художник. Вчився малювати олівцем, тушшю, писати аквареллю, олійними фарбами у відомого художника Михайла Жука, який здобув освіту в Львівській академії мистецтв. Особливо любив малювати Павло пейзажі і портрети. Михайло Іванович призначає Павла старостою рисувального класу. Художник пророкує його блискуче майбутнє. Працюючи над своєю картиною «Біле і Чорне», Михайло Жук просить Павла Тичину позувати йому.

Ведучий:

Кожен малюнок Павла Тичини - це ціла епоха спогадів.

Павло Тичина написав такі картини, як Автопортрет (де був підпис: „якийсь старий я вийшов”), Кладовище ( зображено,де поховані батько і мати Павла Тичини), Дача артистів, Пейзаж

Із листів Павла Тичини

Навіть, коли Павло Григорович писав листи додому він зображував пейзажі свого рідного села. Любов до рідного краю він проніс крізь все своє життя

Студент

Живу, живу - ридаю,

Живу, живу - сміюсь.

Чого живу - не знаю

І думати боюсь.

Такий цей світ прекрасний,

Такий цей світ сумний,

Що я то сокіл ясний,

То просто - навісний.

Я часто мов шалію:

На світі все люблю,

Шум річок розумію:

В гаях я днюю й сплю.

Часом я мов хмарина:

Блукаю цілий день,

Як згублена дитина,

Як туга без пісень.

Йду в поле, в гай скучати

Та сльози, сльози лить:

Блакить й зелені шати

Мене не веселить.

Слізьми я розіллюся,

Впаду на край межі.

Устану... подивлюся:

Ах, доленько, скажи,

Скажи, чого я плачу,

Мов хлопчик, що забивсь.

Чи маю таку вдачу,

Таким вже я родивсь...

Устану, попитаю

Та й знов слізьми заллюсь.

Чого так жить - не знаю

І думати боюсь.

Дивлюсь, як ніч надходить,

Як жито шелестить...

Хтось пісню десь заводить,

А серце так болить...

Болить воно та ниє,

Само не зна чого.

Чи хто мене жаліє,

Чи так... ні від чого.

Ведучий:

Павло Тичина не погана грав на бандурі, роялі. У своїх спогадах про поета Григорій Верьовка зазначає: « Його дирегування відзначається великою експресивністю та фрагментом – воно захоплювало виконавців. Виступи Павла Григоровича завжди користувалиь перед публікою великим успіхом, він дав у ті роки багато концертів». Музика і пісня були супутницями всьго поетового життя. Відомі композитори знали Тичину як музикознавця.

Бандура... Вона супроводжувала Павла Тичину впродовж його довгого творчого життя. Часто, втомившись від напруженої праці, поет перебирав її струни і тихо співав "Пісню козака", яку написав ще чернігівським семінаристом:

"Не журись, козаче,

Голови не гни,

Не козак, хто плаче -

Пісню затягни!"

Для вас звучить музичний твір „Полька”. Виконує Король Ірина Іванівна

Ведуча:

Павло Григорович Тичина будучи Міністром освіти часто зустрічається з дітьми не тільки на роботі, а й дома. Багато часу приділяє вихованню молодого покоління.

Я завше там, де труд, де людно,

Де разом: думка й почуття.

Без чистоти, творити трудно,

Без творчості - нема життя.

Ведучий:

З 1941 року Павло Тичина живе в Києві з дружиною Лідією Петрівною

Дивлюсь я на тебе, не надивлюся -

На очі сірі й брови в формі дуг.

Для мене ти, як з пісні „ біле гуся”,

Кохана, люба, і дружина, й друг.

Ведуча:

Дітей у Павла Григоровича не було, але він дуже любив Тетяну Сосновську

В 1966 році він написав

Ну як би я міг без твоєї усмішки?

Не міг би я бачить ні трав коливання,

Ні погляду гір, ні тремтіння берези,

Ні в озері тім ряботіння, одсоння...

Ведуча:

У Києві і сьогодні працює музей- квартира Павла Тичини. Директором якого є Тетяна Сосновська.

В музеї є кабінет

Хто б не завітав до цього дому, гостинний господар спочатку запрошував гостя до свого улюбленого кабінету. На стінах біля письмового столу портрет Михайла Коцюбинського, який благословив семінариста Тичину як поета. Рояль, пальма, яка росте навіть до цього часу.

"Гарно пишеться під пальмою", — писав якось у листі Павло Григорович.

Ведучий:

Спальня - це кімната смутку. Праворуч - ліжко Павла Григоровича, де 16 вересня 1967 року перестало битися серце поета, ліворуч - ліжко дружини Лідії Петрівни. На стіні картини Олексія Шовкуненка, Карпа Трохименка, фотопортрети Павла Григоровича, на письмовому столі - меморіальні речі поета.

Ведуча:

Бібліотека або „Книгоград" Павла Тичини - так називав літературознавець Іван Ільєнко бібліотеку поета, яка налічує понад 20 тисяч книжок. З них близько 5 тисяч - це книжки з дарчими написами та автографами гостей, що побували в затишному домі поета й імена яких є окрасою літератури, науки, культури.

Ведучий:

Помер П.Г. Тичина 16 вересня 1967 року. Поховано його на байковому кладовищі. А в рідному селі на подвір’ї, біля стін рідної оселі, пам’ятник поетові, співцеві «Чуття єдиної родини» цей пам’ятник був встановлений у 1981 році згідно Постанови ради міністрів України від 25 травня 1980 року до 90 річчя з дня народження П.Г. Памятник відлитий у бронзі. Замріяний, але напрочуд ясний і спокійний погляд його спрямований у даль.

В поколіннях

я озвуся,-

Не згорю

І не загасну,-

Мов огні електробуду...

І в майбутню

пору ясну

в пісні знов явлюся

Й буду-

В людях жити.

Ведуча

Він впевнений, що рідний край, народ, здійснить усе намічене. Поряд, під плакучою вербою – Тичинівська криниця. Той, хто покуштує її чистої, студеної води, мовби зачерпне сили, натхнення й любові до нашого чудового Українського краю, і до нашого співучого сердечного простого народу.

Студент (Король Наталія)

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Тевтоніє! Мене ти пожирала,

як вішала моїх дочок, синів

і як залізо, хліб та вугіль крала…

О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —

та, подавившись, падаєш в тріву…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу.

Ведучий

Звучить пісня моя Україна.

Викладач

Звичайно, про Павла Тичину можна говорити годинами. А вивчати його творчість можна роками і кожного разу відкривати для себе все нові відкриття в його життєвому та творчому шляху.

Українські письменники про Павла Тичину писали:

Геніальний автор „Золотого гомону” і „Скорботної матері” був і залишається першим поетом двадцятого століття...

Іван Кошелівець

...Феноменальне відкриття цілого космосу поезії здійснив Павло Тичина

Василь Барка

З ім’ям Тичини пов’язані в нашій літературі відкриття епохальні, він приніс нам образність нового часу, поетику, здатну відтворити музику космічних оркестрів, найніжнішу красу людського почуття....”

Олесь Гончар

....Поезія Тичини породилася з духу музики – й у цьому відношенні його творчість – виключне явище, яке не має собі прямих аналогій ні у російській, ні у західноєвропейській літературі.

О Білецький

27 січня вся Україна відзначала 120 річницю з Дня народження Павла Тичини. Особливо велику увагу цій події приділили Чернігівщина та м. Київ.

Обласна Чернігівська адміністрація замовила п’ять іменних марок Павла Тичини. Відбулись літературні читання в музеї Павла Тичина в Києві. Згадували про Павла Тичину в селі Піски.. (новини „Обрій”).

До слова запрошуємо завідуючу бібліотекою Наталію Олексіївну Матвєєву.

Літературна вікторина:

  1.  Коли і де народився П. Тичина?
  2.  Як звали першу вчительку?
  3.  З якого це твору:

« Визнаєте як липа шелестить

У місячні весняні ночі...”

4) Де здобув початкову освіту?

5) Як звали маму П. Тичини?

6) Назвіть збірки П. Тичини?

7) З якого це твору: « На майдані, коло церкви...?”

8) Що ви знаєте, про історію написання твору « Ви знаєте як липа шелестить..»?

9) Що ви знаєте, про історію села Пісок, період ВВв?

10) Коли помер П. Тичина?

11) Закінчити речення: „ Я читаю Павла Тичину, тому, що....”

Викладач: ( Фон музики)

П Тичина

Якщо я десь не оспівав калина

Якщо у вірш не ввів весняну цвіть,

мені не ставте, друзі, у провину,

ви критики, в докорах не кипіть


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

40032. База данных «Сеть кинотеатров» 784.91 KB
  Назначение. База данных «Сеть кинотеатров» предназначена как для работников справочной службы кинотеатров города так и для обычных пользователей. БД обеспечивает в режиме диалога доступ к информации об имеющихся городе кинотеатров и фильмах, которые в них идут. Предусмотрена возможность как внесения изменений, так и получения справок с выводом информации на печать.
40034. Структуралистский конструктивизм П. Бурдье 15.95 KB
  Теория Бурдьё считается интегральной социологической теорией и представляет собой попытку преодоления противоречий между макро- и микро- анализом, агентом и структурой, которое порождает так называемые «парные понятия» (англ. paired concepts).
40035. Информационные технологии документационного обеспечения управленческой деятельности 135 KB
  Пока не разработаны стандартные информационнопоисковые языки подобные SQL которые можно было бы использовать для формализованного описания содержания документов и построения запросов. Основной задачей документальных информационных систем является хранение и предоставление пользователю документов содержание которых соответствуют его информационным потребностям. Документальная информационная система ДИС единое хранилище документов с инструментарием поиска и выдачи необходимых пользователю документов. Соответствие найденных...
40036. Информационные системы. Конспект лекций 592.5 KB
  Под системой понимают любой Объект, который одновременно рассматривается и как единое целое, и как объединенная в интересах достижения поставленных целей совокупность разнородных элементов. Системы значительно отличаются между собой как по составу, так и по главным целям.
40037. Методология RAD - Rapid Application Development 31.05 KB
  Однако по мере возрастания сложности разрабатываемых систем и увеличения запросов пользователей чему в значительной степени способствовал прогресс в области вычислительной техники а также появление удобного графического интерфейса пользователя в системном программном обеспечении потребовались новые средства обеспечивающие значительное сокращение сроков разработки. Это послужило предпосылкой к созданию целого направления в области программного обеспечения инструментальных средств для быстрой разработки приложений. Основные особенности...
40038. Метод ER-диаграмм (сущность-связь) 119.5 KB
  Названиями сущностей являются как правило существительные например: ПРЕПОДАВАТЕЛЬ ДИСЦИПЛИНА КАФЕДРА ГРУППА. Связь двух или более сущностей предполагает зависимость между атрибутами этих сущностей. Так два разных проектировщика рассматривая одну и ту же проблему с разных точек зрения могут получить различные наборы сущностей и связей. С целью повышения наглядности и удобства проектирования для представления сущностей экземпляров сущностей и связей между ними используются следующие графические средства: Диаграммы ЕR –экземпляров...
40039. Інформаційні технології 267.5 KB
  Роль інформатики та компютерної техніки у формуванні сучасного спеціаліста. У всіх цих випадках на допомогу людині приходить компютер.Понятие інформаційних технологій Якщо розглядати компютер як обєкт який має складові частини повязані між собою і функціонують відповідно до певних правил тоді компютер можна назвати системою. Оскільки компютер використовується переважно як засіб зберігання пошуку і видачі інформації то його можна розглядати як інформаційну систему.
40040. Философия любви– тема философского размышления 143.5 KB
  Только в любви и через любовь человек становится человеком. Без любви он неполноценное существо, лишенное подлинной жизни и глубины и не способное ни действовать эффективно, ни понимать адекватно других и себя. И если человек–центральный объект философии, то тема человеческой любви