78834

Шевченкове ім’я нам сіяє, як зоря

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Активізувати та збагачувати знання дітей про життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка; вчити учнів сприймати поезію Кобзаря серцем і душею, викликати інтерес до поезії; виховувати любов до України; спонукати учнів до вияву власних творчих здібностей та їх розвитку...

Украинкский

2015-02-10

289 KB

0 чел.

PAGE  10

Оріхівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Запорізької області

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Сценарій проведення  свята

Ляшенко Зоя Михайлівна – вчитель української мови та літератури вищої категорії, вчитель-методист

Денисенко Світлана Іванівна – заступник директора з виховної роботи, вчитель української мови та літератури вищої категорії, старший учитель


Тема:
Шевченкове імя нам сіяє, як зоря

Мета:   Активізувати та збагачувати знання дітей про життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка;  вчити учнів сприймати поезію Кобзаря серцем і душею, викликати інтерес до поезії; виховувати любов до України;  спонукати учнів до вияву власних творчих здібностей та їх розвитку; розвивати виразне читання та зв’язне  мовлення школярів.

Обладнання:   портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники,  макет тину з глечиками, мальвами, фрагмент української хати  часів Т.Г.Шевченка, лави, каганець,  ілюстрації до  творів поета, виставка газет.

                                       Хід проведення свята:

Вед.1  Щовесни, коли тануть сніги

           І на рясті просяє веселка

           Повні сил і живої снаги

           Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Вед.2   Шевченко тут не мандрував

            І не ходив по місту.

            Та вулиця його  ім’я

            Давно несе врочисто.

Вед.1   А чи знаєш ти чим є рушник у житті українців? Якими   кольорами його вишивали і що вони символізують?

В.2    Рушник у житті  нашого народу багато важить. Він слугує людині не лише в побуті. Батьки дарують його дітям на щасливу долю. А  вишивали його найчастіше червоними і чорними нитками, що символізують радість і смуток, щастя і біль. А чому ти про це запитуєш?

В.1   Знаєш, сьогодні ми спробуємо «вишити» на цьому білому рушникові життя і долю нашого великого поета Т.Г. Шевченка.

В.2   Рушник поки що чистий, бо не з’явився на світ Божий той, кому судилося стати пророком України.

В.1   9 березня1814 року

       В похилій хаті, край села

       Над ставом чистим та прозорим

       Життя Тарасику дала

       Кріпачка – мати, вбита горем.

 В.2   У великій родині  Григорія і Катерини Шевченків було  шестеро дітей: Катерина, Григорій, Тарас, Ярина, Марія та Йосип. Найстарша Катерина доглядала  менших братів  і сестер. Микита був добрим стельмахом і теслею,навчав цього ремесла і Тараса. Марія ще в трирічному віці осліпла від трахоми і Тарас усе життя допомагав їй.                                                                         

В.1  Батько Тараса був людиною письменною, щонеділі читав у своїй родині «житія святих».  Ріс Тарас в дитинстві розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати.

 

                                (виходить Тарас, мати)

Тарас        Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати        Так, синочку, правда.

Тарас        А чому так багато зірок на небі?

Мати       Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить     та свічка,  поки людина не помре. А як помре, свічка гасне,  зірочка падає.      Бачив?

Тарас        Бачив, матусенько, бачив…А чому одні зірочки ясні, великі, а   інші ледве видно?

Мати       Бо коли людина зла, скупа, її свічка ледь тліє. А коли добро робить,  любить людей, тоді свічечка  горить ясно і світло  це далеко видно.

Тарас      Я буду добрим, матусю.  Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати      Старайся, мій хлопчику…  Ходімо до хати, поночі вже.

В.2    Дуже захоплювався малий  Тарас розповідями діда Івана про гайдамаків, про Коліївщину, про  золотий червонець, який одержав прадід Тараса  від самого  Максима  Залізняка. Наслухавшись народних повірїв про залізні стовпи, що підпирають небо, він ходив їх шукати, хотів на них подивитися.

                 

                             ( Виходять Оксанка  і Тарас )

    Оксана  (сама увечері) Пішли…смеркає…пізній час…

                                      Та де ж це справді той Тарас?

                                      Іще хвилинку почекаю.

                                      Тарасе, гей. Іди сюди!

                                      Та швидше, швидще-но іди!

                        (Тарас перескакує через перелаз)

Тарас              Оксанко,ти?  Мене чекаєш?

Оксанка          Ну й наробив же ти біди!

                        Кажи, хутенько, де блукаєш?

 Тарас             Біди? Якої?

Оксана             Де ти був?

                        Гармидеру було багато.

                        Тут мати лаялись, а тато

                        Пішли тебе шукати… Чув?

                         І Катря теж…

Тарас               А я приїхав оце що тільки…

Оксана             Звідкіля? Ти дуриш? Га?

Тарас (махає рукою на захід) Ген звідтіля!...

                        Ходив побачити край світу..

Оксана            А ти дійшов?

Тарас                Ні..ні..через гай

                         вже перейшов був і щосили

                         Шляхом був далі припустив,

                         Та пострічався з чумаками…

                         Передній з них мене спинив:

                       «Куди -,питає, -ти мандруєш

                         Супроти ночі? Ти ж малий.

                         Ще в полі,- каже,- заночуєш

                         І вовк ізїсть тебе страшний!

                      «Ти,-каже, -тут чого блукаєш?»

                       «Я, йду туди, де світа край»

                         Чумак у регіт. Каже: «Чий ти?

                         Коли з Кирилівки  - сідай:

                         На світа край тобі не вийти

                         Сьогодні вже - небавом ніч..

                          Ми ж підвезем тебе до хати

                          Це буде, хлопче, ліпша річ»

                          Я сів на віз..Воли здорові!

                          Та круторогі.   А чумак

                          Розпитує і що,і як,

                          Сміється все на кожнім слові,

                          Жартує… люльку запалив.

                          Давав мені теж посмоктати…

                          Гірке,- кажу. І не схотів.

                          А ось село, городи, хати…

                          «А онде й наша,- я кажу,-

                          Уже тут сам я добіжу»

                          А я подякував чемненько

                          Та через вулицю швиденько

                           До хати нашої побіг.

Оксана       А мандрувать, то штука ловка! Хотілося б хоч раз мені піти з

                   тобою. Та що ж там бачив, розкажи?

Тарас         Та що ж казати? Над землею

                   Схилилось низько небо там

                   Стовпи залізні там, де треба…

                   А на залізних тих стовпах

                   Обперто міцно стріху з неба

                   Ти розумієш? Синій дах…

                   Не дах,а той…ну, синя стеля,

                   По ній скрізь зорі в кришталі…

Оксана       Ой красно ж як! А де ж про це довідавсь ти?

Тарас           Ніде, сам знаю…

В.1       Коли  Тарасові було 9 років померла його мати. Залишившись з малими       дітьми, батько одружився  з удовою,яка мала своїх  трьох дітей  і жити стало ще тяжче… В 11 років Тарас залишився круглим сиротою.

В.2   Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця  по чужих людях.Був він і пастухом у дядька Павла, і наймитом у дячка Богарського. Тут він носив воду школярам, рубав дрова, а пізніше  ходив читати Псалтир над покійниками. Довго терпів Тарас, але не витримав і втік

      Учень      «Якби ви знали, паничі»  

                      У тій хатині, у раю,                                 

          Я бачив пекло…Там неволя.

          Робота тяжкая, ніколи

          І помолитись не дають.

          Там матір добрую мою

          Ще молодую - у могилу

          Нужда та праця положила

          Там батько, плачучи з дітьми

         ( а ми малі були та голі)

          Не витримав лихої долі,

          Помер на панщині! А ми

          Розлізлися межи людьми

          Мов мишенята…

Вед.1   Яким же кольором ми «вишиваємо» перші стібки на рушнику дитинства Шевченка? Думаю- чорним.   ( прикріплюється чорна стрічка)

В.2    Чорний колір символізує тяжку долю Тараса в кріпацтві, а потім гірке сирітство. Змалку в обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Це було незвичайне захоплення…Вугіллям, крейдою чи олівцем він  малював скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. Це прагнення водило хлопця від села до села в пошуках учителя.

 Вед.1   Радісними і світлими були в дитинстві Тараса дні служби в управителя Яна Димовського, який не забороняв йому малювати і навіть познайомив з художником-аматором Степаном Превлоцьким.      

                         ( вишиваємо червоні смужки)

Вед.2   Гіркою була доля сироти Тараса. Кріпак пана Енгельгардта залишає рідний край на довгі 14 років, через переїзд панської сімї  до Вільно. Ось його спогади в поезії « І золотої, й дорогої…»

Учень читає поезію  « І золотої,  й дорогої …»  

І золотої, й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої. А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

А ще до того як побачу малого хлопчика в селі

Мов одірвалось од гіллі.

Одно – однісіньке під тином

сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що це я, що це ж та молодість моя…

                        

                                ( вишиваємо чорні смужки)

Вед.1  А які настрої переважають в душі Тараса, коли він жив в Петербурзі?

Вед.2   Це були радісні, найщасливіші роки. Юнак знайомиться в Літньому саду з Сошенком,  потім з Гребінкою, Брюлловим, Венеціановим.  Ці  люди зробили все, щоб викупити в1838 році Тараса з кріпацтва. В 1840 році виходить його «Кобзар».

                               ( вишиваємо червоні смужки)

В.2   Жінки у долі і творчості Шевченка займали особливе місце. Мати Катерина сестра Катерина, подруга Оксана Коваленко, Ганна Закревська, Ликера Полусмакова.  І окремо- княжна Варвара Репніна- правнучка гетьмана Кирила Розумовського, небога декабриста Сергія Волконського, інтелігентна, високоосвічена жінка.

В.1   Оксані Коваленко поет присвятив поему «Мар’яна – черниця», Ганні Закревській  - поему  «Слепая», княжні Варварі Рєпніній – поему «Тризна» та подарував свій автопортрет, що є свідченням глибокої симпатії до цієї неординарної жінки. Якщо то була любов, то чому ж Тарас не одружився на княжні Варварі? Так, ця таємниця  назавжди схована в їхніх серцях…

               

                                  ( Сцена Варвара  Репніна і Шевченко)

Варвара     Якби я коли-небудь палко бажала багатства – то це зараз. Якби в мене  ще були мої брильянти!

Тарас     Варваро Миколаївно, ваші брильянти – то ваша щира душа, прихильна до мене. В нашому просвіщенному государстві починати якесь добре  діло без надійних людей, без грошей та ще й рідною мовою – просто неможливо  і майже небажано.  Помагайте, сестро, будьте ласкаві, ви маєте і силу,і славу, і ту країну що я тепер заходився малювати.

Варвара    Чи ж треба мені пояснювати? Кажіть, шо треба робити?

Тарас      Поширенням видання буле зручно зайнятись підчас дворянських виборів – у Полтаві, в Чернігові.

Варвара    А в Києві? Створена ж спеціальна комісія при канцелярії губернатора …з вивчення пам'яток. Там працюють Костомаров, Максимович. Я знаю голову комісії – Писарєва. Можу хоч зараз написати рекомендаційного листа до нього. Комісія знаходиться  при Київському  університеті.

Тарас       До речі, я збирався  влаштуватися в  університет викладачем малювання.

Варвара   Мамин двоюрідний брат, граф Уваров, - міністр освіти.  Гадаю він зважить на мої прохання. Серія Ваших робіт « Живописна Україна» повинна побачити світ.

Тарас     Варваро Миколаївно, особливо не турбуйтесь, у мене теж є друзі в Києві – допоможуть.

Варвара   Ми все про малювання. Сподіваюся що й перо не лежить у вас без діла.

Тарас       Люба сестрице, перо завжди у мене під рукою. Дякую за турботу і допомогу.

Варвара     Моя допомога – краплина в морі. Не гнівайтесь на мої вічні проповіді. Я Вам набридла, як гірка редька, але я Ваша найрідніша сестра, найщиріший друг і не можу говорити неправду.

Тарас   вибачте,сестро, що завдаю Вам стільки клопотів. Мушу завтра покинути Яготин, візьміть в дарунок ось це.(Протягує книжку)

Варвара     Що це?

Тарас         Поема «Тризна»

Варвара     Щиро вдячна Вам,  нехай Вам допоможе Господь,(Цілує в лоб, хрестить). Пам’ятайте, багато чесних і благородних душ бажають Вам добра.

                                         (червона смужка)

          

Вед.1   Але незважаючи на ці радісні події, Тарасові думи були на Україні. Приїжджаючи  до рідного краю, поет все більше приглядався до існуючого ладу, і все більше втрачав надію на добрих, освічених панів.  Став Тарас прозрівати…

 Учениця  читає уривок  твору    «Думи мої, думи»

                Думи мої, думи мої, лихо мені з вами

                Нащо стали на папері сумними рядами?

                Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?

                Чом вас лихо не приспало як свою дитину?

Учень  читає   уривок з поеми «Сон»

                У всякого своя доля і свій шлях широкий,

                Той мурує, той руйнує, той неситим оком-

                За край світа зазирає, чи нема країни,

                Щоб загарбать і з собою взять у домовину.

                Той тузами обирає свата в його хаті

                А той нишком у куточку гострить ніж на брата…

                            ( вишиваємо чорні смужки)

Вед.2   Закінчивши Академію мистецтв Шевченко повертається на Україну для постійного проживання, пише багато своїх творів. Часто зустрічається з селянами, бачить нестерпні муки свого народу.

( входять селяни з косами, граблями, серед них Тарас)

Дід:  - Тяжка наша доля у кріпацькому ярмі, Тарасе.

Селянин:  - Пани-кати «латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих».

Дівчина:  -«А он розпинають вдову за подущне…

А сина кують, єдину дитину,

Єдину надію! В військо оддають»

Жінка:  - « А он-де під тином

опухла дитина, голоднеє мре.

А мати пшеницю на панщині жне.»

Дід:  - Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?

Дівчина:   -Чи довго на цім світі катам панувати?

Шевченко  ( задумливо):

                     Схаменіться! Будьте люди,

                     Бо лихе вам буде

                     Розкуються незабаром

                     Заковані люди.

                     Настане суд, заговорять

                     І Дніпро, і гори,

                     І потече сторіками

                     Кров у синє море.

Дід:  - Ех, Тарасе, не доведуть до добра тебе такі вірші.

Шевченко:  -А що мені буде?

Дід:  -У москалі оддадуть.

Шевченко:  -Нехай!

( селяни йдуть зі сцени, 2 жандарми арештовують поета)

                       ( вишиваємо чорні смужки)

В.1    У1846 році поет стає учасником Кирило – Мефодіївського братства, яке згодом розгромлять, його членів заарештують. Серед арештованих  буде і Шевченко. Його під конвоєм доставили в Петербург і посадили в каземат як найбільшого злочинця.  Два місяці  він чекатиме вироку…

Слідчий:  -У вірші « Сон» ви зухвало  описуєте його імператорську величність і государиню імператрицю. Ви зневажаєте її величність « Як це? Та не можу згадати! Смеркалося, либонь вогнем…»

Тарас: -Я нагадаю!

            Смеркалося…огонь

            Огнем кругом запалало,-

            Аж злякався я…

           « Ура! Ура! Ура!»-закричали

Слідчий:  -Припинити! (дріб барабану). Государ імператор височайше повеліває: призначити Шевченка в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати терміном на 10 років.

                                       ( Тараса виводять)

                     ( вишиваємо чорні смужки)

Вед.1  І знову розлука. Тяжка солдатчина, постійний нагляд, заборона писати й малювати, хвороба.  Та через все це йому мріялась далека Україна.

Учні  читають поезії:  «Садок вишневий коло хати»

                                        «Зоре моя вечірняя»

                        ( вишиваємо чорні смужки)

  

Вед.2  Із заслання поет повернувся через 10 років. Не дожив він до того дня, коли народ стане вільним. За 10 днів до смерті поет писав:

Вед.1   Чи не покинуть нам небого,

            Моя сусідонька убога

            Вірші нікчемні віршувать,

            Та заходитись риштувать

             Воли в далекую дорогу

             Чужа земля прийняла його тіло

         

Вед.1,2   Ні, пломінь той в душі не згас

               Що запалив колись Тарас.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63116. Материки Землі 31.01 KB
  Обладнання: тести; прапорці; реферати про материки; фізична карта півкуль; мікрофон; презентація Материки Землі. Як ви гадаєте що таке материки Скільки їх на планеті Як вони називаються Чому їм дали таку назву...
63117. Екологічна гра «Дивосвіт природи» 7.33 MB
  В умовах сьогодення потрібно формувати в учнів цілісність свідомості, структури мислення, що обумовлюють здатність до сприйняття сучасних наукових ідей та підходів до пояснення дійсності, формування системи знань про природу, вмінь і навичок природодослідника.
63118. ПОЕТИЧНІ РЯДКИ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ 27.4 KB
  Важливе місце в системі навчально-виховного процесу відіграють засоби художнього слова. Вони сприяють формуванню уяви, баченню географічних обєктів та процесів у специфічних художніх фарбах...