7907

Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини

Лекция

Этика и деонтология

Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать якупевненість людини в існуванні якого-небудь явища, визнання його реальності. Віра...

Украинкский

2013-01-30

41 KB

37 чел.

Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини

Загальноприйнятим і простим є твердження, що людина не може жити без віри. Насамперед віру тлумачать як упевненість людини в існуванні якого-небудь явища, визнання його реальності.

Віра  це почуття і усвідомлення певного ідеалу як вищої сутності, до якої у вічному потязі перебуває людина. Тому віра  це беззастережне прийняття людиною обраного нею ідеалу.

Залежно від обставин розрізняють такі види віри. Наївна, буденна віра — впевненість в існуванні навколишнього світу, інших людей, свого тіла і духу. Вона формується всім життєвим досвідом людини, починаючи від її народження. Наївність цієї віри полягає в тому, що її носії не усвідомлюють своєї протилежності дійсності. Вся повсякденна діяльність, а також перші спроби філософствування, наукового пізнання ґрунтуються на засадах цієї віри. Не є винятком і релігія.

Релігійна віра — впевненість в існуванні властивостей, подій, що відбуваються згідно з волевиявленням надприродних і надісторичних сил — богів, духів, які керують життям людини. Ця віра є визначальною ознакою релігійної свідомості, посідаючи головне місце в її структурі. Вона існує як елемент психіки, що охоплює емоційно-вольову та інтелектуальну сфери душі віруючого. Тому таку віру вже неможливо звести до чуттєво обмеженої сфери.

Обґрунтування цього релігійного положення цілком логічне. Воно полягає у таких міркуваннях: потойбічне знати неможливо, але, оскільки ми маємо факти, що все наявне не можна пояснити відомим, слід визнати існування невідомого; однак невідоме — це те, чого не знаєш, тому його існування нам дане лише у формі віри.

Поняття філософська віра означає впевненість в існуванні буття, з яким ми стикаємося щодня, до якого ми належимо, але яке насправді завжди залишається не таким, яким ми собі його уявляємо. Тому філософія спрямована на розкриття потаємної суті відомих явищ, керується вірою в її існування.

Віра основа творчих потенціалів людини, вона забезпечує здатність особистості долати самообмеженість,

По суті, саме віра як властивість душі надихає людину на конкретне волевиявлення, на самочинну дію стосовно навколишніх обставин, що перетворює ці обставини із чинника випадковості на чинник необхідності духовної самореалізації. Тому новий досвід, нове знання не є суто результатом випадкового збігу обставин, вони — результат активності людини, її активної науково-пізнавальної діяльності. Завдяки вірі людина робить новий крок у безмежно-невідоме, долає власну обмеженість, що притаманна їй у зв'язку з обмеженістю досвіду, розсудливості.

Виявлення діяльної сили віри найчастіше спостерігається у молоді, яка, усвідомлюючи обмеженість свого життєвого досвіду, формулює ідеали безрозсудливої сміливості, живе духом першовідкривача, безапеляційного бажання нових почуттів, вражень, прагне до невідомих світів.

Будь-яке наукове та технічне відкриття пройняте вірою. Якщо певна діяльність здійснюється вченим чи інженером уперше, то вона в тому чи іншому моменті не може бути цілком тотожною попередньому набутому досвіду. Отже, дія ми цих людей керували не тільки знання, а й віра та надія. Так, конструктор першого літального апарата спирався на певний досвід, знання, але не на знання літальних апаратів, оскільки їх ще не було. Тому він у багатьох моментах лише вірив, що його апарат полетить.

У повсякденній життєдіяльності людини її впевненість в існуванні сил, на які можна розраховувати, спирається на особливий стан чуттєвих переживань і свідомості — надію. Поняттям "надія" позначають почуття і усвідомлення людиною сподівання на позитивні наслідки змін, що відбуваються у світі. Змістовно це почуття і усвідомлення сповіщають людині її наближення до обраного нею ідеалу чи "віддаленість" від нього.

Надія  це почуття й усвідомлення людиною необхідності змін.

Надія на об'єктивну дійсність — цілком природний наслідок найпершого, найпримітивнішого усвідомлення людиною себе, належності до світу. Найперша надія спирається на осмислення неспростовного факту, що існування світу є головною умовою існування людини взагалі.

Здатність людини мати надію на позитивний вплив часто невідомих сил та властивостей дійсності, тобто на саму дійсність, викликає у неї чуттєво визначене захоплення невідомим, бажання єднатися з неосяжним, неприступним, принципово відмінним від відомого, повсякденного. У людини з'являється любов.

Любов — це потреба душі відчувати свою гармонійну єдність із невідомими властивостями та силами світу, бо інакше вона постійно перебуватиме під паралізуючим впливом відчуття жаху перед неосяжністю та ворожістю світу. Любов — це те, що формує здатність до почуттєвого виявлення окремих предметів і явищ як невід'ємної умови свого існування. Такі предмети та явища мають уявлятися настільки необхідними людині, що одна лише думка про можливість втратити їх може спричинити почуття самознищення. Змістовно любов є ставленням людини до когось або чогось як такого, без чого не можна жити.

Любов  це почуття й усвідомлення людиною предмета чи явища як невід'ємної умови свого існування.

Слід зауважити, що однозначного визначення поняття "любов" немає. І кожен із вас може спробувати подати своє розуміння цього слова.

Слід розрізняти любов як поняття про те, що притаманне людській душі, і сам процес переживання стану, що визначається як любов. Наприклад, християнське вчення про любов Бога до свого творіння (світу, людини) виконує цілком поняттєву, а не почуттєву функцію. Уявлення про любов Всесильного Творця до свого творіння дає віруючій людині душевну рівновагу, почуття надії на Божу допомогу. Це відбито у поширених серед християн висловлюваннях: "на все воля Божа"; "Бог — це добро"; "Бог на поміч" тощо. Однак заповідь "люби ближнього свого" покликана пробудити в людині не поняттєві (тобто логічні) переживання, а почуття емоційної єдності з іншими людьми як непересічними спонуками життя.

Залежно від обставин та досвіду певне коло людей, предметів сприймається невід'ємною умовою власного гармонійного буття людини, без яких воно сповнене душевних мук і страждань. Тому любов — це передусім почуття, притаманне людині, яке полягає у здатності сприймати світ, природу, життя, конкретних людей, певні предмети як умову свого існування. Відсутність цих неодмінних умов спричиняє не певність, почуття втрати життєдайної опори, звичних підстав для надії.

Особливим проявом любові є кохання. Мабуть, не випадково, що таке слово є в українській мові — мові народу, який здатний по-особливому виявляти свої почуття. Кохання  це інтимне почуття любові, що виникає та існує між людьми (як правило) протилежної статі (жінкою і чоловіком).

1. Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я – медь звенящая или кимвал звучащий.

2. Если я имею (дар) пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что (могу) и горы переставлять, а не имею любви, - то я ничто.

3. И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы.

4. Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится.

5. Не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла

6. Не радуется неправде, а сорадуется истине;

7. Все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.

8. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.

9. Ибо мы отчасти знаем, и отчасти пророчествуем;

10. Когда же настанет совершенное, тогда то, что отчасти, прекратится.

11. Когда я был младенцем, то по-младенчески говорил, по-младенчески мыслил, по младенчески рассуждал; а как стал мужем, то оставил младенческое.

12. Теперь мы видим как бы сквозь (тусклое) стекло, гадательно, тогда же лицем к лицу; теперь знаю я отчасти, а тогда познаю, подобно как я познан.

13. А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше.

У Конфуція, наприклад, Любов виявляється у родинних почуттях, шанобливості дітей до батьків та молодших братів до старших, у підтримці родових відносин. Визнається й "любов до людей" (4, с. 161) як загальний гуманістичний принцип ("жень") взаємовідносин між ними, з певними правилами для різних верств. Цей принцип не заперечує можливої ненависті, яку потрібно стримувати, щоб не було заколотів, не порушувалась "золота середина". Любить людей той, вважав Конфуцій, хто здатен розповсюджувати в державі п’ять якостей: шанобливість, великодушність, правдивість, кмітливість, милість (4, с. 148-149). Впровадження цих якостей приносить користь країні.

Платон любов як самозречення, відданість, готовність померти за іншого.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6521. Здания РГТЭУ 217.28 KB
  Здания РГТЭУ. Введение История – сама по себе интересная наука, которую человек должен изучать или хотя бы интересоваться ей. Знание об истории собственного ВУЗа - создает много. Создает новый образ университета, наполняет его, обог...
6522. Структура ЦИЗО - ВИЗО - ВЗИСТ- в 1930-1959 гг. Всё о вузе в данный период 1.15 MB
  Структура ЦИЗО - ВИЗО - ВЗИСТ - в 1930-1959 гг. Всё о вузе в данный период Введение Российский государственный торгово-экономический университет (РГТЭУ) - неотъемлемая и важнейшая часть уже более чем двухсотлетней системы высшего экон...
6523. Производительность труда и методы ее расчета 280 KB
  Производительность труда Производительность труда - это степень эффективности целесообразной деятельности людей, отражающая способность производить за единицу рабочего времени определенный объем потребительных стоимостей Под эффективностью...
6524. Проблемы реализации реформирования и адаптации предприятий к новым условиям хозяйствования 80 KB
  Проблемы реализации реформирования и адаптации предприятий к новым условиям хозяйствования Вопросы для изучения: Стратегическая ориентация реформирования и адаптации предприятий к новым условиям хозяйствования Создание макроэкономических...
6525. Отрасль промышленности 566 KB
  Отрасль промышленности Структура экономики России: - отраслевые комплексы (народнохозяйственные комплексы) - промышленность, с/х, строительство, транспорт, и др. - функциональные комплексы - топливно-энергетический, машиностроительный, аг...
6526. Императорское московское коммерческое училище на Остоженке 183.32 KB
  Императорское московское коммерческое училище на Остоженке После перевода Демидовского училища в Санкт-Петербург Москва осталась без коммерческого учебного заведения. В 1801 году по предложению городского головы М. П. Губина и при поддержке совместн...
6527. Закаливание организма. Показания, противопоказания. Методики 126.5 KB
  Закаливание организма. Показания, противопоказания. Методики. Форма организации занятия: практическое / клиническое Значение изучения темы (актуальность изучаемой проблемы). Как известно, здоровье человека на 10...
6528. Types of businesses in the UK. Форми бізнесу у Великій Британії 71 KB
  Types of businesses in the UK. Форми бізнесу у Великій Британії Вид заняття: лекція-семінар. Мета: спонукати студентів до висловлювання англ. мовою шляхом постановки проблемних питань, практикувати навички усного мовлення розвивати у...
6529. Модули в СУБД ACCESS. Создание процедур 42 KB
  Модули в СУБД ACCESS. Создание процедур Предполагаем освоение следующих вопросов: Понятие модуля. Назначение процедур. Виды процедур: процедура обработки события процедура преобразования. Типы процедур процедуры-подпрограммы (Su...