79072

Уголовное право Рима в древнейший период. Виды деликтов

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Многие из таких частных деликтов известных Законам XII таблиц стали рассматриваться как преступления в последующем. преступления которые наказывались от имени римского народа а взыскания по ним шли не частным лицам а государству. К ним относились прежде всего преступления против республики. В зависимости от характера преступления смертная казнь принимала различные формы: отсечение головы утопление распятие сбрасывание с Тарпейской скалы и т.

Русский

2015-02-10

19.71 KB

2 чел.

  1.  Уголовное право Рима  в древнейший период. Виды деликтов.

Деликты. Уже в древнейший период, как это можно видеть из Законов XII таблиц, обязательства возникали не только из договоров, но и из деликтов (правонарушений). Большинство предусмотренных в квиритском праве деликтов еще не считались нарушением общественного интереса, а рассматривались как посягательство на права частного лица, как частный деликт (delictum privatum), совершение которого как бы ставило обидчика (правонарушителя) в положение должника потерпевшего.

Многие из таких частных деликтов, известных Законам XII таблиц, стали рассматриваться как преступления в последующем. Но по квиритскому праву к категории частных правонарушений относились личная обида (injuria), тяжелые членовредительские повреждения, а также воровство (furtum). Обязательство, ложившееся, на виновного (строго говоря, по Закону ХП таблиц на вину не обращалось внимания, достаточно было самого факта совершения деликта), выражалось чаще всего в обязанности уплатить штраф в пользу потерпевшего (от 25 до 200 ассов). Но в случае членовредительства допускался еще талион, а кража, когда вор был пойман с поличным, влекла за собой бичевание. После бичевания вор выдавался потерпевшему, который, вероятно, мог поступить с ним так же, как с неоплатным должником. Вор, совершивший ночную кражу, мог быть убит на месте. Обязательство в виде уплаты штрафов или возмещения причиненного ущерба полагалось согласно Законам XII таблиц в случае порубки чужих деревьев (Vlll,11) или же неосторожного поджога строения или скирды хлеба, сложенной около дома (VIII, 10).

Цивильному праву, в частности и Законам XII таблиц, были известны и публичные деликты (delictum publicum), т.е. преступления, которые наказывались от имени римского народа, а взыскания по ним шли не частным лицам, а государству. Круг преступлений, однако, не был еще широк. К ним относились прежде всего преступления против республики. Так, предавались смертной казни лица, которые подстрекали "врага римского народа к нападению на Римское государство" или же предавали "врагу римского гражданина" (X,5). Среди прочих преступлений также выделялись убийства, сочинение и распевание песен, содержащих клевету или позорящих других лиц, лжесвидетельство, умышленный поджог, тайное истребление чужого урожая, а также его потрава или жатва в ночное время и т.д.

Хотя в самих Законах XII таблиц (в пересказе римских юристов) утверждается, что смертная казнь применялась "за небольшое число преступных деяний", последняя упоминалась в целом ряде статей. В зависимости от характера преступления смертная казнь принимала различные формы: отсечение головы, утопление, распятие, сбрасывание с Тарпейской скалы и т.д. Постепенно, однако, смертная казнь начинает выходить из употребления и для римских граждан заменяется изгнанием с утратой гражданства ("лишением огня и воды"). Использовались также Членовредительские наказания, битье кнутом, штрафы и конфискации имущества, ограничения гражданского статуса (например, запрещение быть магистратом), лишение права на погребение. Некоторые преступления рассматривались как оскорбление богов (например, причинение вреда клиенту со стороны патрона) и влекли за собой религиозные Проклятья.

При неразвитости и простоте системы публичных деликтов (преступлений) в древнейшем римском праве не получили еще разработки общие принципы уголовной ответственности (вина, степень участия в преступлении и т.д.). Лишь в редких случаях различались умышленные (преднамеренные) и неосторожные преступления, что влекло за собой и разные юридические последствия (наказания). В отдельных статьях предусматривалось смягчение наказания для несовершеннолетних (за жатву на чужом поле в ночное время — VIII, 9; за кражу с поличным — VIII, 14). Уголовное право уже в древности обнаружило свои классовые подходы: по общему правилу рабы наказывались более строго, чем свободные люди. Они нередко приговаривались к смертной казни.

I. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ РИМСКОГО ПРАВА. Древнейший период - VI в. до н.э.- сер. 3 в. до н.э. (архаичность, неразвитость, национально-полисная замкнутость.) Классический период - сер. 3 в. до н.э.-кон. 3 в. н.э. (пик разработанности и совершенства). Постклассический период - IV- VI вв. (римское право несет на себе печать общего кризиса; систематизация и приспособление к новым феодальным отношениям.

II. ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ ПО ЗАКОНУ XII ТАБЛИЦ. Уголовно-правовые постановления XII таблиц отличаются крайней суровостью. Высшие магистраты республики не были связаны точным определением преступления и в особых случаях решали вопрос по своему усмотрению. За каждым римским гражданином признавалось право апелляции к народному собранию, решение которого было окончательным.

ГОСУД. ПРЕСТУПЛЕНИЯ. (табл. 9) Их сравнительно немного: ночные сборища, подстрекательство врага к нападению на Рим, взяточничество судей.

ПРЕСТУПЛЕНИЯ РАБОВ. Рассматривались домашним судом рабовладельца, у рабов никаких гарантий и прав на защиту.

ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРОТИВ ЛИЧНОСТИ. Об умышленном убийстве не упоминается. Вероятно потому, что наказание за него было ясно.

НАКАЗАНИЕ. Потрава или сбор урожая с чужого поля карались смертью. Преднамеренный поджигатель заключается в оковы, бичуется и умерщвляется. На захваченного с поличным ночного вора распространяется право самосуда, на дневного вора - физическое наказание и выдача в рабство потерпевшему.

5. ПРОЦЕСС. Магистрат использовал инквизиционную процедуру: поддерживал обвинение, вел допрос. Если консул выносил смертный приговор, то для исполнения требовалось согласие народного собрания.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21092. Образотворче мистецтво XIX–початку XX ст 24.18 KB
  Художники ніби намагаються стерти межі між класицизмом і романтизмом досягаючи при цьому значних успіхів у торуванні шляхів до цілком реалістичного живопису. Розширення меж тематичного арсеналу портретного живопису вже у другій половині XIX ст. Розвиткові живопису в Україні XIX ст. Соколов справжнім шедевром пізньоромантичного живопису є його картина Дівчата ворожать уночі проти Івана Купала з двома центрами освітлення маленьким каганцем і яскравим повним місяцем які надзвичайно виразно окреслюють постаті групи дівчат у човні.
21093. Музика і театральне мистецтво XIX - початку XX ст 18.06 KB
  Опинившись у залежності від російського субкультурного середовища народна українська музична культура дещо законсервувалася у своєму розвитку більше того у вжитку зявляються непритаманні українській музичній культурі містечкові романси казармені пісні тощо. у професійній музиці зявляються перші симфонічні твори Українська симфонія і симфонія сольмінор з Козачком невідомих авторів. Невідємною складовою національного театру була українська музика. Українська професійна музична школа спиралася на здобутки як української так і...
21094. Розвиток культури у добу Національно-демократичної революції (1917 - 1920 рр.) 18.88 KB
  Політика Тимчасового уряду в галузі народної освіти була демократичнішою ніж царського уряду і тому вже в березні 1917 р. Справжнім виразником інтересів українського громадянства і учительства у справі освіти стала Центральна Рада представницький політичний орган українського народу утворений 7 березня 1917 р. Велику підтримку і допомогу надавали їй українські громадянські організації: товариство шкільної освіти учительські організації товариство Просвіта. було створено Генеральний секретаріат міністерство народної освіти який...
21095. Національне відродження 20-х рр. XX ст 24.41 KB
  громадянська війна в Україні закінчилася. Відомо що в період громадянської війни етнічні українці у більшовицькій партії в Україні складали тільки близько 1 . Тому політика коренізації здійснювалась у двох напрямах: українізації та створення необхідних політичних соціальних і економічних умов для культурного розвитку національних меншин. У цей час в Україні працював видатний педагог і письменник Антон Семенович Макаренко 18881939.
21096. Культура України 30-х рр. XX ст. «Розстріляне відродження» 28.22 KB
  Українізацію було повністю згорнуто а найпомітніших діячів національної культури ніби на підтвердження пророчих слів одного з персонажів сатиричної комедії М. становлять собою не тільки одну з найтрагічніших сторінок української історії але й відвертий злочин проти традиційної селянської культури життя і господарювання на звязках з якою розвивалася вся попередня національна культурна традиція. Однак добре розвивалася лише технічна і природознавча діяльність тоді як гуманітарні науки викладалися вкрай тенденційно і обмежено що пізніше...
21097. Культура України в 40-80-х рр. XX ст 25.78 KB
  Культура України в 4080х рр. Всього за межі України було вивезено понад 40 тис. Брутальній критиці та обвинуваченням у перекрученнях буржуазнонаціоналістичного характеру були піддані роботи істориків України Короткий курс історії України Нарис історії України. Рильського за його доповідь Київ в історії України Річниця Шевченка поетичні твори Київські октави.
21098. Культура незалежної України 23.73 KB
  Культура незалежної України Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Основи законодавства про культуру якими передбачені заходи подальшого розвитку української національної культури. Верховна Рада України провела слухання на тему Культурна політика в Україні: пріоритети принципи та шляхи реалізації. показав що українська мова є рідною для 675 населення України.
21099. Визначення поняття «культура», її структура та основні функції 19.29 KB
  Термін культура вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора Цицерона 45 р. Як самостійна наукова категорія культура фіксується вперше у працях німецького юриста С. У подальшому слово культура отримало ще більш узагальнене значення яке охоплювало собою сукупність створених людськими спільнотами традиційних благ і цінностей.
21100. Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи 17.16 KB
  Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи. Виникнення культури нерозривно повязано з появою людини. Загальні закономірності розвитку культури у первісну добу на українських землях були такими самими як в інших регіонах земної кулі проте були й деякі особливості. З огляду на це питання про генетичні витоки української культури має сьогодні неабияке значення і викликає у своєму розвязанні доволі гострі зумовлені актуальними проблемами в житті нашого суспільства суперечки.