79072

Уголовное право Рима в древнейший период. Виды деликтов

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Многие из таких частных деликтов известных Законам XII таблиц стали рассматриваться как преступления в последующем. преступления которые наказывались от имени римского народа а взыскания по ним шли не частным лицам а государству. К ним относились прежде всего преступления против республики. В зависимости от характера преступления смертная казнь принимала различные формы: отсечение головы утопление распятие сбрасывание с Тарпейской скалы и т.

Русский

2015-02-10

19.71 KB

2 чел.

  1.  Уголовное право Рима  в древнейший период. Виды деликтов.

Деликты. Уже в древнейший период, как это можно видеть из Законов XII таблиц, обязательства возникали не только из договоров, но и из деликтов (правонарушений). Большинство предусмотренных в квиритском праве деликтов еще не считались нарушением общественного интереса, а рассматривались как посягательство на права частного лица, как частный деликт (delictum privatum), совершение которого как бы ставило обидчика (правонарушителя) в положение должника потерпевшего.

Многие из таких частных деликтов, известных Законам XII таблиц, стали рассматриваться как преступления в последующем. Но по квиритскому праву к категории частных правонарушений относились личная обида (injuria), тяжелые членовредительские повреждения, а также воровство (furtum). Обязательство, ложившееся, на виновного (строго говоря, по Закону ХП таблиц на вину не обращалось внимания, достаточно было самого факта совершения деликта), выражалось чаще всего в обязанности уплатить штраф в пользу потерпевшего (от 25 до 200 ассов). Но в случае членовредительства допускался еще талион, а кража, когда вор был пойман с поличным, влекла за собой бичевание. После бичевания вор выдавался потерпевшему, который, вероятно, мог поступить с ним так же, как с неоплатным должником. Вор, совершивший ночную кражу, мог быть убит на месте. Обязательство в виде уплаты штрафов или возмещения причиненного ущерба полагалось согласно Законам XII таблиц в случае порубки чужих деревьев (Vlll,11) или же неосторожного поджога строения или скирды хлеба, сложенной около дома (VIII, 10).

Цивильному праву, в частности и Законам XII таблиц, были известны и публичные деликты (delictum publicum), т.е. преступления, которые наказывались от имени римского народа, а взыскания по ним шли не частным лицам, а государству. Круг преступлений, однако, не был еще широк. К ним относились прежде всего преступления против республики. Так, предавались смертной казни лица, которые подстрекали "врага римского народа к нападению на Римское государство" или же предавали "врагу римского гражданина" (X,5). Среди прочих преступлений также выделялись убийства, сочинение и распевание песен, содержащих клевету или позорящих других лиц, лжесвидетельство, умышленный поджог, тайное истребление чужого урожая, а также его потрава или жатва в ночное время и т.д.

Хотя в самих Законах XII таблиц (в пересказе римских юристов) утверждается, что смертная казнь применялась "за небольшое число преступных деяний", последняя упоминалась в целом ряде статей. В зависимости от характера преступления смертная казнь принимала различные формы: отсечение головы, утопление, распятие, сбрасывание с Тарпейской скалы и т.д. Постепенно, однако, смертная казнь начинает выходить из употребления и для римских граждан заменяется изгнанием с утратой гражданства ("лишением огня и воды"). Использовались также Членовредительские наказания, битье кнутом, штрафы и конфискации имущества, ограничения гражданского статуса (например, запрещение быть магистратом), лишение права на погребение. Некоторые преступления рассматривались как оскорбление богов (например, причинение вреда клиенту со стороны патрона) и влекли за собой религиозные Проклятья.

При неразвитости и простоте системы публичных деликтов (преступлений) в древнейшем римском праве не получили еще разработки общие принципы уголовной ответственности (вина, степень участия в преступлении и т.д.). Лишь в редких случаях различались умышленные (преднамеренные) и неосторожные преступления, что влекло за собой и разные юридические последствия (наказания). В отдельных статьях предусматривалось смягчение наказания для несовершеннолетних (за жатву на чужом поле в ночное время — VIII, 9; за кражу с поличным — VIII, 14). Уголовное право уже в древности обнаружило свои классовые подходы: по общему правилу рабы наказывались более строго, чем свободные люди. Они нередко приговаривались к смертной казни.

I. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ РИМСКОГО ПРАВА. Древнейший период - VI в. до н.э.- сер. 3 в. до н.э. (архаичность, неразвитость, национально-полисная замкнутость.) Классический период - сер. 3 в. до н.э.-кон. 3 в. н.э. (пик разработанности и совершенства). Постклассический период - IV- VI вв. (римское право несет на себе печать общего кризиса; систематизация и приспособление к новым феодальным отношениям.

II. ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ ПО ЗАКОНУ XII ТАБЛИЦ. Уголовно-правовые постановления XII таблиц отличаются крайней суровостью. Высшие магистраты республики не были связаны точным определением преступления и в особых случаях решали вопрос по своему усмотрению. За каждым римским гражданином признавалось право апелляции к народному собранию, решение которого было окончательным.

ГОСУД. ПРЕСТУПЛЕНИЯ. (табл. 9) Их сравнительно немного: ночные сборища, подстрекательство врага к нападению на Рим, взяточничество судей.

ПРЕСТУПЛЕНИЯ РАБОВ. Рассматривались домашним судом рабовладельца, у рабов никаких гарантий и прав на защиту.

ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРОТИВ ЛИЧНОСТИ. Об умышленном убийстве не упоминается. Вероятно потому, что наказание за него было ясно.

НАКАЗАНИЕ. Потрава или сбор урожая с чужого поля карались смертью. Преднамеренный поджигатель заключается в оковы, бичуется и умерщвляется. На захваченного с поличным ночного вора распространяется право самосуда, на дневного вора - физическое наказание и выдача в рабство потерпевшему.

5. ПРОЦЕСС. Магистрат использовал инквизиционную процедуру: поддерживал обвинение, вел допрос. Если консул выносил смертный приговор, то для исполнения требовалось согласие народного собрания.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31710. Основні види діяльності 59 KB
  У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра у шкільному навчання а в зрілому праця. Гра та навчання властиві і людям і тваринам. Але вона відрізняється від навчання та праці.
31711. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку 52.5 KB
  Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей їх спільні переживання стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу гуманістичні та суспільно значимі мотиви. Ініціатива творча позиція особистості зростання самостійності і самоуправління дітей ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу. Підходи до розробки колективу та індивідуальності. Погляди на проблеми колективу відобразили сутність суспільних культурноісторичних процесів розвитку...
31712. Двіжущіе сили та умови розвитку особистості 99 KB
  Двіжущіе сили та умови розвитку особистості Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомофізіологічними передумовами до становлення особистості в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його...
31713. Соціалізація особистості 95.5 KB
  socilis суспільний характеристика це процес входження індивіда в суспільство соціалізації особистості активного засвоєння ним соціального досвіду соціальних ролей норм цінностей необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості знання вміння відповідні навички що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Отже основа соціальнопсихологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціальнопсихологічного типу...
31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості – індивіди але не кожен індивід – особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.
31717. Структура педагогічної психології 35.5 KB
  До кожної теми подано список літератури щоб читач міг поперше більш докладно вивчити певний аспект теми яка його зацікавила подруге мав уявлення та добре орієнтувався у працях авторів які займаються проблемами та дослідженнями в галузі психології навчання та виховання. Предмет і задачі педагогічної психології Предметом педагогічної психології є психологія навчання психологія виховання психологія вчителя та педагогічної діяльності. Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та...
31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...