7908

Загальні засади організації системи органів влади України

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Загальні засади організації системи органів влади України У розділі І Конституції Загальні засади є низка важливих положень, які стосуються характеру і статусу організації державної влади. В ч. 1 ст. 5 Конституції встановлено: «Народ здійснює влад...

Украинкский

2013-01-30

40 KB

5 чел.

Загальні засади організації системи органів влади України

У розділі І Конституції «Загальні засади» є низка важливих положень, які стосуються характеру і статусу організації державної влади. В ч. 1 ст. 5 Конституції встановлено: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Таким чином, у цій статті визначено три основних форми реалізації народовладдя: а) у формі безпосередньої (прямої) демократії; б) через органи державної влади; в) через органи місцевого самоврядування.

Порядок реалізації безпосереднього народовладдя у формі референдуму та виборів буде предметом розгляду наступних розділів. І хоча у Конституції України питання безпосередньої демократії розкриваються вже у третьому розділі, вбачається доцільним спочатку визначити, яким чином організовано апарат нашої держави, а вже потім детально вивчати, яким чином він формується.

Основним принципом організації влади у нашій державі є принцип поділу влади. Так, у ст. 6 Конституції України вказано: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України».

Цей принцип передбачає, що владу в державі здійснюють три незалежні гілки (виконавча, законодавча й судова), які врівноважують одна одну. Теорія поділу влади, вперше висунута Дж. Локком та розвинена Ш. Монтеск’є, згодом відіграла значну роль у боротьбі проти абсолютизму. Поділ влади – один з важливих елементів правової держави та демократії.

Згідно зі ст.7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування – гарантоване державою право жителів села, селища чи міста самостійно вирішувати питання місцевого значення. Таке самоврядування в межах визначених повноважень є самостійним. Органи місцевого самоврядування не входять у систему органів державної влади. Але це не означає, що місцеве самоврядування як демократичний феномен, один з проявів народовладдя, «відірване» від державної влади.

Таким чином, окрім поділу за гілками, органи влади у нашій державі поділяються на дві великі групи – органи державної влади та органи місцевого самоврядування. І ті й інші володіють владними повноваженнями, які гарантуються і забезпечуються силою державного примусу. Основна ж відмінність полягає у тому, що органи державної влади виражають волю усього народу України, в той час як місцеве самоврядування – лише волю певної територіальної громади.

Усі органи державної влади можна поділити на центральні та місцеві. До центральних державних органів відносяться такі, які поширюють свою дію на територію всієї держави. Місцеві ж мають повноваження тільки в межах відповідної області або району. Місцеві державні органи влади є «представництвами» центральних органів у регіонах, у зв’язку з чим їх не можна плутати з органами місцевого самоврядування, які нікого, окрім громади, не представляють.

Таким чином, органи влади України можна поділити на: 1) законодавчі (Верховна Рада України); 2) виконавчі (Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, місцеві державні адміністрації); 3) судові (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції); 4) контрольні (Прокуратура України); 5) органи місцевого самоврядування (районні та обласні ради, місцеві ради тощо). Як бачимо, насправді поділ влади у нашій державі не обмежується трьома гілками, а є набагато розвиненішим, що свідчить про демократизм такої системи органів. Окрім того, Президент України єглавою держави і не репрезентує жодну з гілок влади.

Наочно систему органів державної влади та місцевого самоврядування України можна подати у вигляді такої схеми:


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67213. Основные направления современной психологии 98.51 KB
  Все что происходит внутри человека изучить невозможно то есть человек выступает как черный ящик. Объективно изучать регистрировать можно только реакции внешние действия человека и стимулы ситуации которые эти реакции обусловливают. Основная задача бихевиоризма –подчеркивает Уотсон –заключается в накоплении наблюдений...
67215. Сознание и самосознание. Свойства сознания 102.02 KB
  Определение сознания. Основные признаки сознания. Психологические характеристики сознания человека. Соотношение сознания и бессознательного впервые было изучено в рамках теории и практики психоанализа.
67216. Ощущения и восприятие 79.04 KB
  Ощущения и восприятие. Ощущения считаются самыми простыми из всех психических явлений. Способность к ощущениям имеется у всех живых существ обладающих нервной системой. Качество это основная особенность данного ощущения отличающая его от других видов ощущений и варьирующая в пределах данного вида ощущения.
67217. Внимание и память 48.64 KB
  Особенности внимания как психического процесса и состояния человека. Определение внимания. Факторы определяющие избирательность и направленность внимания. Функции внимания.
67218. Мышление и интеллект 50.55 KB
  Мышление как процесс активного познания и преобразования действительности. Допонятийное и понятийное мышление. Определение понятий. Основные процессы мышления: суждение, умозаключение. Индукция и дедукция. Особенности творческого мышления. Мышление и интеллект.
67220. Темперамент и характер 97.24 KB
  Под темпераментом следует понимать индивидуально своеобразные свойства психики определяющие динамику психической деятельности человека которые одинаково проявляются в разнообразной деятельности независимо от ее содержания и в своей взаимной связи характеризуют тип темперамента.
67221. Эмоции и чувства 88.62 KB
  В отличие от познавательных процессов, в которых действительность отражается в виде ощущений, восприятий, понятий, мнений, в эмоциях и чувствах объективная реальность отражается в форме переживаний, в ее соответствии или несоответствии потребностям и интересам человека.