79157

Сектоведение как дисциплина

Доклад

Религиоведение и мифология

Сектоведение как самостоятельная академическая дисциплина по Уставу духовных академий появилась в 1912 г. Сектоведение изучает краткую историю вероучение культ и практику религиозных движений отпадших от православной Церкви или исповедующих идеи осужденные и несогласные с ее догматическим сознанием. Задача Сектоведение имеет Задачу раскрытие православного учения сообразуясь с заблуждениями еретиков. Сектоведение изучает краткую историю вероучение культ и практику религиозных движений отпадших от православной Церкви или исповедующих идеи...

Русский

2015-02-10

25.13 KB

2 чел.

Сектоведение как дисциплина, относящаяся к области богословского знания, призвана обоснованно раскрывать истины православной веры, сообразуясь с еретическими учениями и различными религиозными заблуждениями, проповедующими отличающийся от православного или альтернативный ему путь спасения и религиозного делания. Сектоведение как самостоятельная академическая дисциплина, по Уставу духовных академий, появилась в 1912 г., хотя первая попыт- ка учреждения кафедры сектоведения в Московской духовной ака- демии на средства Московской епархии в порядке частной инициа- тивы была предпринята митрополитом Московским Владимиром (Богоявленским) в 1905 г., но она не была успешной. Сектоведение изучает краткую историю, вероучение, культ и практику религиозных движений отпадших от православной Церкви или исповедующих идеи осужденные и несогласные с ее догматическим сознанием.

На протяжении всего бытия Церкви противостоят ереси и другие религиозные верования, стремящиеся ниспровергнуть Домостроительство нашего спасения.

Задача Сектоведение имеет Задачу раскрытие православного учения, сообразуясь с заблуждениями еретиков.

Сектоведение изучает краткую историю, вероучение, культ и практику религиозных движений отпадших от православной Церкви или исповедующих идеи осужденные и несогласные с ее догматическим сознанием. Предметом изучения являются секты получившие широкое распространение в России в конце 19 и 20 вв. (Баптисты, пятидесятники, иеговисты, новоапостоьская церковь, анабаптистское движение). Доктрина сект включает в себя идеи ранее осужденные Церковью. Это учения отрицающие Св.Троицу, отрицающие богочеловеческую сторону во Христе, отвергающие бессмертие души, вечность адских мучений, церковные таинства, иерархию. Некоторые секты пересматривают состав Св.Писания или предпринимают новый перевод в соответствии со своим учением. Но несмотря на множество сект они по существу своему сходны с ранее известными ересями, можно заметить своего рода преемство и еретическое предание восходящее в отдельных случаях к апостольскому времени. Это предание не всегда бывает исторически непрерывным, но всегда есть связь идей. При этом секты представляют собой нечто своеобразное, образовавшееся в ходе изменения уже известных учений, под влиянием новых исторических, национальных условий, культурных и других факторов. Например баптисты своими корнями восходят к анабаптистскому движению, в свою очередь на становление идеи анабаптизма оказали влияние такие секты как сокраментарии, вайтенсы, катары, учение ДЖОНА УМРЕ, ЯНА ГУСА, эти движения питались идеями которые восходят к донатизму, новацианству и т.д. Преемство идей. Cектоведение не ограничивается лишь изучением сектантских доктрин и их опроверже нием. Оно не исчерпывается обличением заблуждений и выискиванием негативного в них. Цел ь сектоведения, как и богословия в целом, изначально положительна. Сектоведение имеет целью раскрытие православного учения, сообразуясь с заблуждениями еретиков. Именно такой подход при изучении и опровержении еретических заблуждений мы встречаем у святых отцов. Необходимо обращаться к истории становления их доктрин, такой взгляд определяет методологический (исторический, богословский) подход. О необходимости проведения полемики (это третий метод) с сектантами еще в 5 веке говорил Ириней Лионский в предисловии к 4-й книге ―О лжеименном знании‖ ―...Тому же кто желает обратить их (еретиков) надлежит точно знать системы их учения ибо невозможно кому- либо лечить больных когда он не знает болезни людей нездоровых. Поэтому предшественники мои, притом гораздо лучшие меня не могли однако удовлетворительно опровергнуть последователей Валентиана, потому что не знали их учение ...‖ Т.о. видно, что святоотеческое наследие определяет методологию.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22907. Визначник трикутного вигляду 34 KB
  В ньому визначаються дві діагоналі. Визначником трикутного вигляду відносно головної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче головної діагоналі дорівнюють 0. Таким чином можна зробити висновок: визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі дорівнює добутку елементів головної діагоналі Δ= a11a22ann Означення. Визначником трикутного вигляду відносно побічної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче побічної діагоналі дорівнюють 0.
22908. Транспонування визначника 33 KB
  В перший стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи першого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок. Далі в другий стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи другого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок і так далі. В nй стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи nго рядка визначника Δ.
22909. Властивості визначників 96.5 KB
  Будемо формулювати і доводити властивості лише для рядків визначника але за попереднім зауваженням вони мають місце і для стовпчиків визначника. Нульовим рядком називається рядок визначника всі елементи якого дорівнюють 0. Нехай й рядок визначника Δ нульовий. Якщо в визначнику переставляються місцями два рядки то змінюється лише знак визначника.
22910. Теорема про розклад визначника за елементами рядка або стовпчика 67 KB
  Доповнюючим мінором елемента aij називається визначник Mij який одержуються викресленням з визначника Δ i го рядка та j го стовпчика. Ця теорема дозволяє звести обчислення визначника n го порядку до обчислення визначників порядку n1. Фіксуємо iй рядок визначника Δ та доведемо що всі добутки що складають доданок aijAij входять у визначник Δ причому з таким самим знаком як і у доданку aijAij.
22911. Визначник Вандермонда 32.5 KB
  Визначником Вандермонда n го порядку називається визначник. Доведення проведемо індукцією за порядком n визначника При n=2 Припустимо що твердження виконується для визначника Вандкрмонда Δn1 порядку n1 і знайдемо визначник Δn. Як відомо визначник не змінюється якщо від деякого рядка відняти інший рядок домножений на число. Тому у визначника Δn спочатку від останнього рядка віднімаємо рядок з номером n1 домножений на a1.
22912. Системи лінійних рівнянь 22 KB
  Система лінійних рівнянь називається сумісною якщо вона має принаймні один розвязок. Система лінійних рівнянь називається несумісною якщо вона не має розвязків. Сумісна система лінійних рівнянь називається визначеною якщо вона має єдиний розвязок.
22913. ТЕОРЕМА КРАМЕРА 43.5 KB
  Αn1x1αn2x2αnnxn=βn Складемо визначник з коефіцієнтів при змінних α11 α12 α1n Δ= α21 α22 α2n αn1 αn2 αnn Визначник Δ називається головним визначником системи лінійних рівнянь 1. Якщо головний визначник Δ квадратної системи лінійних рівнянь 1 не дорівнює нулю то система має єдиний розвязок який знаходиться за правилом: 2 Формули 2називаються формулами Крамера. Домножимо перше рівняння системи 1 на A11 друге рівняння на А21 і продовжуючи так далі nе рівняння системи домножимо на Аn1. Отримаємо рівняння яке...
22914. Обчислення рангу матриці 20.5 KB
  Основними методами обчислення рангу матриці є методи оточення мінорів теоретичний і метод елементарних перетворень практичний. Методи оточення мінорів полягає в тому що в ненульовій матриці шукається базисний мінор. Тоді ранг матриці дорівнює порядку базисного мінору.
22915. Теорія систем лінійних рівнянь 24 KB
  Основною матрицею системи 1 називаються матриці порядку m x n. Ранг основної матриці системи A називається рангом самої системи рівнянь 1. Розміреною матрицею системи рівнянь 1 називається матриця порядку mxn1.