7918

Поняття людини як біосоціальної істоти

Лекция

Социология, социальная работа и статистика

Поняття людини як біосоціальної істоти Людина... Хто вона така? На перший погляд це питання зовсім просте. Хто ж не знає, хто така людина? Адже на рівні здорового глузду кожен з нас впевнено виділяє людину з оточуючого середовища, її відмінність від...

Украинкский

2013-01-30

22.26 KB

239 чел.

Поняття людини як біосоціальної істоти

Людина... Хто вона така? На перший погляд це питання зовсім просте. Хто ж не знає, хто така людина? Адже на рівні здорового глузду кожен з нас впевнено виділяє людину з оточуючого середовища, її відмінність від інших істот здається цілком оче-видною. Але в тому й річ, що те, що здається нам найбільш знайомим, насправді є і найбільш складним, як тільки ми робимо спробу заглянути у глибину його сутності, як це прагне робити філософія, виходячи за межі “очевидності” й прагнучи осягнути сутність. Людина – унікальне творіння Всесвіту. Вона важкодоступна для вивчення, незбагненна, загадкова. Ні сучасна наука, ні філософія, ні релігія не можуть сповна розкрити сутність людини. Називаючи ті чи інші якості людини, філософи шукають серед них визначальні, принципово важливі, виділяють серед них то одні, то другі:

  1.  людина є політична істота (Арістотель);
  2.  це мисляча істота (Р. Декарт);
  3.  людина – це істота, яка виробляє знаряддя праці (Б.Франклін);
  4.  це тварина, яка має здатність користуватися знаряддями праці (К.Гельвецій);
  5.  людина розумна (гомо сапієнс) (К.Лінней);
  6.  це єдина істота, яка знає, що вона є (К.Ясперс);
  7.  людина актор, тобто яка грає (Хейзінг);

Ці визначення, як і інші, тут не названі (а їх можна нарахувати за 20), скла-далися поступово, залежно від того, як розкривалися творчі можливості людини в процесі її еволюції. І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на питання – хто ж вона є. І будь-яке його вирішення залишатиметься таким же незавершеним, як і історія людства, проблемою, тому що кожна людина дає ці визначення сама собі. Отже, філософську програму осягнення людини можна афористично визначити словами Сократа: “пізнай самого себе”. Адже у цьому корінь і стрижень усіх світоглядних проблем. Історія розвитку людини і світу свідчить, що процес осмислення феномену людини далекий від завершення, і ця незавершеність породжена це первинним і найскладнішим питанням – про походження людини. Вирішення ж цієї проблеми у світоглядній історії має гіпотетичний характер 
.

Індивідуальність як феномен людини

Поняття “індивід” (пізньолатинський переклад старогрецького поняття “атом”) означає одиничне на відміну від сукупності, маси, тобто це окре-ма людина на відміну від колективу, соціальної групи, спільноти, суспіль-ства в цілому. З цим поняттям нерозривно пов’язане інше – “індивідуальність”, що визначає зміст особистого, неповторного світу людини, її най-вищі цінності та авторитети. Її можна визначити як сукупність властивостей та здібностей, які відрізняють даного індивіда від інших. Індивідуальність, таким чином, є, з одного боку, наслідком біологічної своєрідності людського організму, а з другого – наслідком специфічних особливостей розвитку певного індивіда, неповторності його життєвого шляху, який завжди є оригінальним. 

В літературі часто вживається похідне від індивідуальності – поняття “індивідуалізм” – тип світогляду, суттю якого є в кінцевому результаті абсолютизація позиції окремого індивіда з протиставленням суспільству, і не якомусь певному соціуму, а суспільству взагалі. Індивідуалізм виявляється як у реальній життєвій позиції – у вчинках, так і в різних концепціях – етичних, філософських, ідеологічних, політичних тощо. 

Варто нагадати, що надмірний акцент на індивідуальному може обернутися, в залежності від прийнятих цінностей асоціальністю, самітністю, мрійністю, фанатизмом, аскетизмом тощо.

Духовна нерозвиненість, розмитість моральних цінностей при наявності соціальної активності здатні породити людину-робота, кар’єриста, руйнівника, губителя природи тощо. На рівні індивіда це може привести до примітивного гедонізму, нестримної хтивості, ненажерливості та інших явищ.

Громадянин та громадянство

Поняття «громадянин» вживається стосовно людини, що має правовий зв’язок з якою–небудь державою (у монархічних державах цьому поняттю відповідає термін «підданий»).

Люди, що перебувають на території держави, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій: громадяни/піддані, іноземні громадяни/піддані, особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством (біпатриди). Іноземні громадяни або піддані мають правовий зв’язок з іноземною державою, апатриди не зв’язані правовими зв’язками з жодною державою.

Способи набуття громадянства:

  1.  філіація (на підставі „права крові” або „права ґрунту”);
  2.  натуралізація (прийом до громадянства);
  3.  репатріація (відновлення в громадянстві);
  4.  вихід з громадянства;
  5.  втрата громадянства;
  6.  положення міжнародного договору (наприклад, оптація).

У буденній мові поняття «людина», «особистість», «громадянин» уживаються як рівнозначні поняття. У юридичній мові всі ці терміни уживаються в різних значеннях.

    Поняття «людина» означає перш за все біологічну характеристику суб'єкта. Людина-це жива істота, що володіє здібністю до праці, мислення і мови. Кожна людина народжується з ознаками приналежності до людського роду і рядом індивідуальних рис, які властиві лише їй І змінюються впродовж всього життя (вік, зовнішність, розум, звички І т. д.). Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі. Кожна людина має право на життя, свободу, безпеку, прагнення на щастя, на опір пригнобленню.

    Поняття «особистість» уживається в значенні соціальної характеристики суб'єкта. Особистість-це індивідуально певна сукупність соціально значущих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Так, людина народжується в певній сім'ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і при різних обставинах свого життя спілкується з різними представниками суспільства, в якому живе, вчиться, працює.

    Законодавчо встановлені права, свободи і обов'язки особистості складають її правовий статус.

    Поняття громадянин уживається по відношенню до людини, що володіє правовим зв'язком з якою-небудь державою (у монархічних державах цьому поняттю відповідає термін «підданий»).

    Загальним для понять «особистість» і «громадянин» є те, що вони підносяться до однієї і тієї ж людини, однак поняття «особистість» позначає її місце в суспільстві, а поняття «громадянин» - в державі. «Особистістю», тобто членом суспільства, може бути не лише громадянин конкретної держави, але й іноземець, а також особа без громадянства, Що проживають на території цієї держави. В той же час людина може не проживати на території держави, але бути її громадянином;
Є особистості, які з тих або інших причин не зв'язані в правовому відношенні ні з однією державою; це особи без громадянства - апатриди. Зустрічаються також випадки, коли особа одночасно відноситься до двох, а деколи і більшій кількості держав. Таких осіб називають біпатридами.
   

    Люди, то знаходяться на території України, по своєму правовому статусу належать до однієї з трьох категорій: громадяни України, іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства (апатриди).

    Громадянство - це стійкий правовий зв'язок особи з конкретною державою, що породжує їх взаємні права і обов'язки. Так, держава визнає і гарантує права і свободи людини, захищає її за межами держави; у свою чергу, громадянин повинен дотримуватись законів і розпоряджень держави, виконувати встановлені нею обов'язки.

    Конституція України, розмежувавши поняття «людина» і «громадянин», виходить при цьому з визнання ідеї «природних», «природжених», «невідчужуваних» прав людини, сутність якої полягає у тому, що права людини належать їй від народження, мають природний характер, а держава може лише регулювати їх здійснення і встановлювати для них гарантії, але не може їх скасувати. Лише у разі введення надзвичайного або військового положення держава може (винятково на тимчасовій основі) обмежувати можливість здійснення деяких прав і свобод. Після закінчення дії цих режимів права і свободи відновлюються в повному обсязі. Відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права невід'ємні права і свободи кожної людини повинні поважатися іншими державами незалежно від наявності у людини громадянства цих держав.

    Україна, як і будь-яка держава, захищаючи свій суверенітет, виходячи з мети забезпечення гідних умов життя і реальних можливостей, закріплює певні права і свободи і надає гарантії їх здійснення лише своїм громадянам. Так, лише громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на землю, володіють правом голосу на виборах і референдумах, можуть бути членами політичних партій, які діють в Україні.

    У тексті Конституції це розмежування виявляється у тому, що при визначенні прав людини використовуються терміни: «всі люди», «кожна людина», «кожен», «всі», «ніхто», «працюючі», «кожен працюючий і ін., а при визначенні прав громадян України використовуються терміни «громадяни», «громадяни України», «кожен громадянин», «всі громадяни».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69978. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОНЯТИЯ «ЭМПАТИЯ» В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ЗАРУБЕЖНОЙ ПСИХОЛОГИИ 117.5 KB
  Кроме того вместо эмпатии но в сходных значениях употребляются другие термины: сопереживание сочувствие сострадание альтруизм просоциальное поведение социальная сензитивность. в западноевропейской философии рассматривались и обсуждались такие аспекты эмпатии как: определение сущности данного явления; установление и описание всевозможных форм ее проявления; выявление наличия и характера взаимосвязей с другими показателями психического развития человека. Первые исследования эмпатии в психологии носили в основном эмпирический...
69979. ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ КОМПЕТЕНЦИИ ИНЖЕНЕРОВ И ИХ ФОРМИРОВАНИЕ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ В ВУЗЕ 61 KB
  Содержит описание специфики профессиональной деятельности инженера. С позиции акмеологии выделяются следующие общие и обязательные для всех специалистов характеристики профессиональной компетентности: гностическая когнитивная отражает наличие необходимых профессиональных...
69980. МОТИВАЦИОННЫЙ ПРОФИЛЬ ЛИЧНОСТИ СТУДЕНТА-ПСИХОЛОГА С РАЗНЫМ УРОВНЕМ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ 70.5 KB
  В данной статье анализируется проблема профессиональной направленности и ее влияние на мотивационный профиль студента-психолога. Эмпирически доказывается что студенты с высоким уровнем профессиональной направленности активнее стремятся к познанию и развитию себя своих возможностей и способностей.
69981. ЗНАЧЕНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ В СТРУКТУРЕ КОМПЕТЕНЦИЙ СТУДЕНТОВ-ПСИХОЛОГОВ 117 KB
  Конкретизированный список инструментальных компетенций содержит: 1 способность к анализу и синтезу; 2 способность к организации и планированию; 3 базовые знания в различных областях; 4 тщательная подготовка по основам профессиональных знаний; 5 письменная и устная коммуникация на родном языке...
69982. Здоровьесберегающая деятельность педагога и психолога: интерактивный подход 32.47 KB
  Одно из направлений современной психологии психология здоровья. В качестве ведущих здоровьесберегающих технологий специалисты выделяют следующие: организационно-педагогические технологии: определяют структуру учебного процесса частично регламентированную в...
69983. СОЗДАНИЕ ЭЛЕКТРОННОГО УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОГО КОМПЛЕКСА: СИСТЕМНЫЙ ПОДХОД 97 KB
  Использование возможностей открытого доступа к научно-образовательным ресурсам и репозиториям университетов показано как одно из важных направлений реализации системного подхода к организации разработки ЭУМК.; использование возможностей открытого доступа к научно-образовательным ресурсам...
69984. ОБЪЕКТИВНЫЕ И СУБЪЕКТИВНЫЕ ФАКТОРЫ КАЧЕСТВА ЖИЗНИ МОЛОДОГО СПЕЦИАЛИСТА 107 KB
  В статье анализируются понятия качество жизни психологическое и субъективное благополучие и их взаимосвязь. Определяется значимость качества жизни и благополучия личности для профессиональной и личностной самореализации выпускника вуза.
69985. Развитие патриотического воспитания школьников Беларуси (1920 – 1930-е гг.) 68.5 KB
  В статье рассматривается процесс становления и развития патриотического воспитания школьников Беларуси в 1920-1930е гг. Определяются цели патриотического воспитания его место в воспитательной работе советской школы.
69986. ПРОЕКТИРОВАНИЕ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ СУБЪЕКТОВ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ 106 KB
  В статье рассматривается процесс проектирования функционирования субъектов образовательного взаимодействия в четко организованном образовательном поле в рамках которого реализуется проектирование образовательного взаимодействия.