7924

Правобережна Україна в другій половині ХVIII століття

Конспект урока

История и СИД

Тема уроку. Правобережна Україна в другій половині ХVIII століття. Мета уроку: охарактеризувати події другої половині ХVIII століття на території правобережної України розглянути особливості повстань на західній Україні розвивати вміння учнів анал...

Украинкский

2013-01-30

65.5 KB

13 чел.

Тема уроку. Правобережна Україна в другій половині ХVIII століття.

Мета уроку: охарактеризувати події другої половині ХVIII століття на території правобережної України; розглянути особливості повстань на західній Україні; розвивати вміння учнів аналізувати історичні процеси; виховувати в ліцеїстів почуття поваги до історичного минулого України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстрований і дидактичний матеріал.

  1.  Організація навчальної діяльності.(2хв)
  2.  Перевірка домашнього завдання (13)
  3.  Актуалізація опорних знань (3хв)
  4.  Вивчення нового матеріалу (20хв)

Хід уроку.

Становище правобережної України в другій половині ХVIII століття 

У ЗО—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя і Прикарпаття, що входили на той час до складу Речі Посполитої, стали ареною значних виступів українського населення проти всіляких утисків. Повернувши собі Правобережжя наприкінці XVII ст., поляки змогли відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родинами, яких налічувалося близько 40. Вони володіли 80 % земель Правобережжя. Серед них виділялися роди Любомирських, Потоцьких, Чорторийських, Ревуцьких та ін.

Щоб відродити життя на цих землях, магнати роздавали селянам земельні наділи і звільняли їх від усіх повинностей терміном на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко почало заселятися переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів та відроджуватися до життя. По закінченні терміну слобід вимоги панів до селян зростали. Почалося відродження кріпацтва. Панщина сягала 5—6 днів на тиждень. Крім соціального гноблення поляки знову почали утиски щодо православ'я. Посилення панщини та національно-релігійні утиски призвели до виникнення широкого народного опору. Відсутність козацтва позбавляла народний опір організованості. Учасників народного руху називали гайдамаками. Перші писемні згадки про дії гайдамаків датуються 1715. Гайдамаки, які спочатку викликали в магнатів та шляхти лише легке роздратування, поступово перетворилися на постійну головну загрозу для них. Зростання кількості невдоволених посиленням кріпацтва, мало-численність польської армії на Правобережжі (4 тис. осіб), сусідство із Запорозькою Січчю, із якої виходили ватажки для ватаг, перетворило гайдамацький рух на могутню силу, яка могла знищити польське панування на Правобережжі.

Гайдамацькі повстання. Перше велике гайдамацьке повстання вибухнуло в 1734 р., коли в Польщі точилася боротьба навколо обрання нового короля.

Сотник надвірного війська князя Єжи Любомирського на ім'я Верлан утік із війська та оголосив повстання проти панів. Зібравши загін із майже тисячі гайдамаків та селян, він рушив у  похід  Брацлавщиною  та  Галичиною,   знищуючи  маєтки  шляхти та магнатів, суди та канцелярії. Найбільшим успіхом Верлана було здобуття Вінниці. Під тиском російських та польських військ Верлан був змушений утекти до Молдавії.

Успіхи Верлана підняли на боротьбу проти поляків іще більші сили. Нові загони гайдамаків перетворили життя шляхти на справжнє пекло. Щоб їх приборкати, шляхта почала чинити розправи. Проте гайдамацький рух не вщухав. Зрештою поляки вдалися до тактики: «Поділяй і володарюй». Вони залучили на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву Чалого, який став завзято нищити своїх колишніх побратимів.

Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він був більшим за попередній. Брацлавщина, Київщина, Волинь, Поділля були звільнені від шляхетського панування. Але звільнення від шляхти, орендарів, уніатів не супроводжувалося встановленням порядку, відновленням Української держави.

Спостерігаючи за розвитком подій, російська правителька зрозуміла, що події починають набирати негативних для неї наслідків. Вона ввела свої війська і жорстоко приборкала повстання. Але остаточно гайдамацький рух придушити не вдалось. Прагнення народу волі та помсти було занадто сильним.

Коліївщина. Гайдамацький рух, що розпочався в першій половині XVIII ст., переріс у величезне народно-визвольне повстання, відоме в історії під назвою "Коліївщина" (від слів "кол", "колоти").

Повстання почалося восени 1768 р. Очолив його Максим Залізняк. Повстанці звільнили від поляків десятки сіл і міст Київщини. Незабаром вони підійшли до Умані - добре укріпленої фортеці. Козаки, які мали захищати Умань, на чолі з Іваном Гонтою перейшли на бік повстанців. Це зміцнило загони повстанців, і в червні 1768 р. вони захопили Умань. Визволення Умані мало велике значення - форпост уніатства і католицизму був ліквідований. Повстання перекинулося на інші райони Правобережжя. Тут було знищено польські органи влади і встановлено українське народне самоврядування. Поміщицьку землю передавали в руки тим, хто її обробляв, скасовувалися тяжкі повинності. У той час як розгорталося повстання, російські війська підійшли до Умані. Налякані могутнім повстанням, панівні класи царської Росії та шляхетської Польщі об'єднали свої зусилля для придушення народного руху.

Командуючий російськими підрозділами під Уманню полковник Гур'єв заявив про свою прихильність до повстанців і запросив М. Залізняка, І. Ґонту та іншу старшину на бенкет, на якому ватажків було заарештовано. Загони повсталих, залишившись без провідників, були розгромлені російськими військами.

Після розгрому основного осередку повстання розпочались каральні акції проти повсталих. І. Гонта, як підданий польського короля, був переданий полякам, які жорстоко стратили ватажка. М. Залізняк, як підданий Російської імперії, був засуджений на каторжні роботи до Сибіру.

Незважаючи на репресії, повстання тривало й наступного року.
Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки. Причини для цього були різні: російські та польські війська переважали повсталих в озброєнні. Дії всіх повсталих загонів не були скоординованими. У скороченні соціальної бази повстання значну роль відіграла невиправдана жорстокість повсталих.

Образи героїв-повстанців надовго збереглися в народній пам'яті. Цим подіям Т. Шевченко присвятив один з найкращих своїх творів - поему "Гайдамаки". Коліївщина відіграла значну роль в історичній долі українського народу. Повстання розхитало польський режим на Правобережній Україні.

Коліївщина мала відмінності від попередніх повстань гайдамаків. Вона носила національно-визвольний характер. Вістря боротьби було спрямоване проти польського панування, засилля католицизму й уніатства, утисків орендарів та соціального визиску з боку шляхти. Метою боротьби було відновлення Гетьманщини, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями».

Після придушення Коліївщини окремі гайдамацькі загони вели боротьбу майже до кінця століття.

Опришківський рух. Олекса Довбуш. Рух народних месників мав поширення і на західноукраїнських землях, особливо в Карпатах. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або опришками. О. Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця, який спокусився на обіцянки шляхти (звільнення від повинностей і володіння землею на правах власника). Незважаючи на смерть народного ватажка, рух опришків продовжував тривати і в наступні століття.

О. Довбуш став символом волелюбності й нескореності духу українців Прикарпаття, Карпат і Закарпаття.

Суспільно-політичне життя.

Правобережна Україна майже до кінця XVIII ст. залишалась у складі Польщі. У цей період основними землевласниками були польські пани. Маєтки окремих магнатів не поступалися королівським. Так, у складі володінь сім'ї Любомирських налічувалося 31 місто і 735 сіл.

Від великих магнатів намагалися не відставати середні й дрібні пани, які захоплювали і приєднували до своїх володінь нові й нові землі.

Протягом 70-90-х років XVIII ст. на Правобережжі сталися помітні зрушення, пов'язані з виникненням мануфактур. Почали діяти мідноливарна мануфактура в Зінькові (Поділля), суконна в Тульчині, полотняна в Немирові. Розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля. Великі ярмарки, на яких збувалися найрізноманітніші товари, збиралися в Бердичеві, Кременці, Луцьку, Житомирі.

Українське населення Правобережжя і західноукраїнських земель підтримувало зв'язки з Лівобережною Україною. Долаючи кордони і митниці, селяни і міські жителі приїжджали на базари і ярмарки до Києва, Ромен, Ніжина. Чимало вихідців з Правобережжя вчилися в Києво-Могилянській академії, Переяславському і Харківському колегіумах.

Друга половина XVIII ст. позначена на Правобережжі небувалим розмахом антифеодальних виступів. Зростанню антифеодального визвольного руху сприяло посилення феодального гноблення, збільшення панщини. Посилилося й національно-релігійне гноблення. У 1768 р. польський сейм ухвалив постанову про формальне зрівнювання у правах католиків, православних і протестантів. Це викликало протест реакційних кіл польських феодалів. Під гаслом захисту католицизму в місті Барі частина польських панів скликала конфедерацію. Дії загонів конфедератів на Поділлі й Волині супроводжувалися грабуванням населення, вигнанням православних священиків, руйнуванням церков. Усе це призвело до загострення соціальної та національно-політичної ситуації.

Три поділи Польщі.

         1. поділ. 5 червня 1772, повноважні представники Прусії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. Згідно з цією угодою:

 - Пруссія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі - загальною площею 36 тис. км2 з населенням 580 тис. чол

- Австрія  Малопольщу і Галичину (Відтоді почався австрійський період історії Львова та краю, тривав він до 1 листопада 1918 року.) з Руським,  Белзьким і західними околицями Волинського та Подільського воєводств обшаром 83 тис. км2 з 2.650 тис мешканців.

- Росія – східно-білоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславом, а, окрім цього – частина Ліфляндії [Латвії], тобто загалом 92 тис. км2 площі з 1.300 тис. населення.

Щоб надати законності своїм анексіям, союзники вимагали затвердження поділу польським сеймом. Король безуспішно намагався здобути підтримку в європейських монархів, але мусив поступитися. 30 вересня1773 року сейм ратифікував угоду про поділ земель Речі Посполитої. Протягом 1773-1792 років польський король і прибічники реформ ще марно намагалися врятувати залишки Речі Посполитої та зміцнити державу. Чотирирічний сейм (1788-1792) за ініціативою групи патріотичних реформаторів, очолюваних Гуго Коллонтаєм, ухвалив 3 травня 1791 Конституцію, яка запроваджувала:

  1.  Конституційну монархію;
  2.  Особисті свободи та рівні права всім громадянам.

У відповідь на це консервативні шляхетські кола утворили в 1792 році в містечку Торговиці (на тодішньому російському кордоні) конфедерацію і закликали на допомогу царську армію.

2. поділ. Втручання сусідів привело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні в 1793 році. Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі шматки:

  •  до Пруссії відійшли вся Великопольща та частина Мазовії;
  •  до Росії – українські та білоруські землі;
  •  Австрійських вимог до уваги не взяли.

Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Придушенням повстання зайнялися прусська і російська армії. У червні1794 р. царські загони оволоділи Краковом, у серпні – Вільном, а 4 листопада російська армія під проводом Олександра Суворова штурмом здобула Прагу – передмістя Варшави. Як доповідав Суворов, за цей день його вояки знищили 12 тис. бунтівників, а 2 тис., рятуючись, втонули у Віслі. Місяцем раніше у битві під Мацейовіцами на підступах до Варшави був узятий у полон тяжко поранений Костюшко; за легендою, падаючи з коня (що й стало причиною полону), він вимовив сакраментальне: Finis Polonie (Кінець Польщі). Так насправді й сталося: 25 листопада 1795 р. король, на той час уже вивезений на почесне ув'язнення до Гродна, підписав відречення від престолу. Колись могутня держава стала немічною і безпорадною.

3. поділ. Після придушення повстання у 1795-му Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування. Результат ІІІ поділу Польщі призвів до наступного:

  - до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину (однак незабаром ці землі стали ареною воєнних дій між Францією, Австрією, Пруссією і Росією. Причому в різних коаліційних комбінаціях ці держави часом були союзниками, а часом – ворогами);

  -    до Росії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь;

  -    Пруссія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.

Звичайно поділи Польщі були реакційним явищем. За те, що польський народ на багато десятиліть втратив державну незалежність, відповідальність несуть Росія, Пруссія і Австрія. Однак возз'єднання Правобережжя з Росією було явищем прогресивним. Воно означало відновлення історичної справедливості. Протягом 90-х років XVIII ст. на територію Правобережжя було поширено загальноросійські адміністративні органи та установи. У краї почали діяти намісництво, а згодом губернські управління, царські судові органи.

У другій половині XVIII ст. у результаті тривалих і виснажливих російсько-турецьких воєн Російська держава дістала вихід до Чорного моря. Північне Причорномор'я і Крим у 1783 р. увійшли до складу Росії. Було покладено край спустошливим турецьким і татарським набігам на українські землі. Завоювання південних степів, Північного Причорномор'я і Криму мало велике значення для політичного і господарського розвитку Російської імперії.

Зазначимо, що інтереси російської експансіоністської держави і українського суспільства збігалися: у просуванні на південь, до Чорного моря були зацікавлені обидві сторони. Проте зміцнення Росії на берегах Чорного моря прискорило водночас процес ліквідації залишків української державності. І оскільки допомога українців у війнах з Туреччиною і Кримським ханством більше не потрібна була, то й непотрібною стала організована військова сила України - Запорозька Січ.

Домашнє завдання. Конспект. Реферати. Підручник пар. №


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24574. Психотерапия как вид психологической помощи 55 KB
  Условно различают клинически ориентированную психотерапию направленную преимущественно на смягчение или ликвидацию имеющейся симптоматики и личностно ориентированную психотерапию которая стремится помочь человеку изменить свое отношение к социальному окружению и собственной личности История развития психотерапии за рубежом и в России. появляется кафедра психотерапии под руководством В. Карвасарский организует кафедру психотерапии в институте Бехтерева который делает ставку на групповую психотерапию и индивидуальную. Алексейчик открывает...
24575. Технологии посредничества 62.5 KB
  Возможность взаимопонимания предполагает такое конструктивное взаимодействие которое ведет к ослаблению противостояния сторон. Функции посредника 1 Партнера неохотно идущего на переговоры легче склонить к участию если диалог предлагается третьей стороной а не оппонентом. Эффект аудитории объясняет почему участники чувствуют больше обязательств выполнять свою часть соглашения перед нейтральной третьей стороной чем перед своим противником по конфликту. Принципы медиации посредничества: 1 Добровольность: вступление всех спорящих...
24576. Работа психолога с соматическими больными 58 KB
  Внутренняя картина болезни ВКБ А. Лурия ввел понятие ВКБ субъективные внутренние переживания ощущения болезненных проявлений отношение к себе и болезни страхи тревоги жалобы действия и поступки и т. Компоненты внутренней картины болезни: 1. Болевая сторона болезни уровень ощущений чувственный уровень локализация болей и других неприятных ощущений их интенсивность и т.
24577. Методичні прийоми внутрішнього аудиту 29 KB
  Для отримання аудиторських доказів при проведенні внутрішнього аудиту використовуються прийоми фактичного контролю суцільна та вибіркова інвентаризація контрольні обмірювання контрольний запуск сировини експертиза та лабораторні аналізи обстеження і документальний контроль із застосуванням юридичної перевірки та аналітичних процедур спостереження порівняння і зіставлення зустрічні перевірки огляд невизначених зобов'язань підтвердження опитування перевірка механічної точності аудиторська вибірка а також інші різноманітні прийоми...
24578. Перевірка складання правильності балансу 27 KB
  Перевірка складання правильності балансу. Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах: 1 дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року в порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення; 2 дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації; 3 суми статей балансу за розрахунками із фінансовими податковими органами...
24579. Перевірка правильності складання звіту про фінансові результати 25 KB
  Етапи перевірки фінансової звітності: 1 перевірка правильності заповнення адресної частини; 2 визначення виду діяльності підприємства необхідне для правильного розмежування доходів і витрат підприємства за основною та іншою діяльністю; 3 перевірка правильності заповнення звітності за формою: наявність усіх передбачених показників відсутність підчисток і виправлень; 4 логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянок у звітності з найінформаційнішим ризиком тобто тих де найвірогідніша можливість виявлення шахрайства чи...
24580. Загальній огляд фінансової звітності підприємства 30 KB
  Загальній огляд фінансової звітності підприємства. Фінансова звітність подається органам до сфери управління яких належать підприємства трудовим колективам на їх вимогу власникам засновникам відповідно до установчих документів а також згідно із законодавством іншим органам та користувачам зокрема органам державної статистики; щодо використання бюджетних асигнувань одержаних із місцевих бюджетів відповідно фінансовим відділам райдержадміністрацій міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних. Аудитору слід пам'ятати що...
24581. Методика проведення загального аудиту 33 KB
  Методичні прийоми проведення аудиторської перевірки До їх складу відносять: фактичну перевірку підтвердження документальну перевірку спостереження обстеження опитування перевірку механічної точності аналітичні тести сканування обстеження спеціальну перевірку та зустрічну перевірку див. Під фактичною перевіркою слід розуміти перевірку кількісного і якісного стану об'єктів який встановлюється шляхом обстеження огляду обмірювання перерахунку зважування лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів....
24582. Документування аудиторських послуг 26.5 KB
  Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації робочої та підсумкової. Аудитор зобов'язаний вести документацію зі справ які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які в свою чергу будуть покладені в основу аудиторського висновку. Суть робочої документації Робоча документація це записи за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки тести отриману інформацію і відповідні висновки які робляться під час проведення аудиторської перевірки....