7935

Розвиток Української культури на початку ХХ століття

Конспект урока

История и СИД

Тема уроку. Розвиток Української культури на початку ХХ століття. Мета уроку: Розглянути розвиток Української культури на початку ХХ століття. Розвивати вміння аналізувати історичні факти. Виховувати почуття патріотизму та любові до вітчизняної істо...

Украинкский

2013-01-30

23.73 KB

35 чел.

Тема уроку. Розвиток Української культури на початку ХХ століття.

Мета уроку: Розглянути розвиток Української культури на початку ХХ століття. Розвивати вміння аналізувати історичні факти. Виховувати почуття патріотизму та любові до вітчизняної історії.

Обладнання: підручник, настінна карта, атлас, дидактичний та ілюстрований матеріал.

Хід уроку.

Культура України на початку ХХ сторіччя

На початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого - йшов активний пошук нових форм, використання досягнень інших національних культур. Це конкретно виявилося у двох орієнтаціях: 1) збереження національно-культурних традицій (народницька теорія); 2) орієнтація на західноєвропейський процес в царині художньої культури ("європеїзація", "космополітизм", "модернізм"). Традиційні тенденції в царині літератури - романтизм і неореалізм поєднувалися з розвитком футуризму, символізму. Так, фахівці виділяють “нову школу” української прози (М.Коцюбинський, В.Стефаник, О.Кобилянська). І.Франко писав, що представники цієї школи прагнули цілком “модерним” європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу. Такий напрям в українській літературі, як футуризм, насамперед пов'язаний з М.Семенком, який був одним з його головних теоретиків, фундатором першого літературного об'єднання футуристів.

На початку століття в українській літературі помітне місце займали письменники, творчість яких у роки радянської влади замовчувалася або спотворювалася. Серед них В.Винниченко - діяч Центральної Ради, прозаїк, драматург, твори якого характеризувалися різноплановою проблематикою (сільське і міське життя, зображення різних соціальних груп). Б.Летант - поет, прозаїк, видавець творів Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського в перекладах на польську і німецьку мови. Популярністю користувався В.Пачовський, тематика творів якого досить широка: любовна лірика, історичні події минулого. Над драматичною поемою "Золоті ворота", де підкреслювалася національна ідея, В.Пачовський працював декілька десятиріч. У драмі "Сонця руїни" описані події 1663-1687 рр., даються портрети П.Тетері, Ю.Хмельницького, П.Дорошенка, І.Самойловича.

Початок нашого сторіччя характеризувався прогресом в галузі музичної культури. Формується національний стиль, який об'єднує динаміку фольклорної виразності і кращі традиції класики. У цьому напрямі розвивалася творчість М.Леонтовича, К.Стеценка, Я.Степового, які по-новаторському осмислили творчу спадщину М.Лисенка.

В Україні в галузі живопису і графіки активно працювали такі майстри, як О.Мурашко, О.Новаківський, І.Трут, П.Ковжун, М.Сосенко, М.Бойчук. Більшість з них мали європейську освіту і перебували під впливом сучасних їм художніх тенденцій. Міжнародного визнання досяг український скульптор О.Архипенко - творець нового напряму в мистецтві.

У цей час значні досягнення характерні для розвитку національного театру. У 1904 р. М.Лисенко започаткував у Києві музично-драматичну школу, з 1907 р. там же функціонував український стаціонарний театр М.Садовського, у 1915 р. І.Мар'яненко заснував Товариство українських акторів. Театри і трупа Наддніпровської України і Галичини ставили п'єси Л.Українки, О.Олеся, В.Винниченка, вони прагнули освоїти світову класику, зверталися до творів європейських авангардистських авторів. У 1916 р. Л.Курбас став організатором "Молодого театру" у Києві, в якому на високому художньому рівні вирішувалися завдання оновлення українського сценічного мистецтва. Національний театр передреволюційного періоду виховав таких видатних акторів, як М.Садовський, П.Саксаганський, М.Заньковецька та ін. Представники українського театрального мистецтва були справжніми патріотами. Так, М.Заньковецька на пропозицію переїхати у Росію для того, щоб зробити кар'єру, відповіла, що Україна дуже бідна, щоб її покидати.

З'являється український кінематограф. Перші українські хронікальні фільми були відзняті у Харкові. Там же актор О.Олексієнко ставить фільми за творами І.Котляревського, М.Гоголя, М.Старицького. Перший український постановник і оператор Д.Сахненко був творцем таких фільмів, як "Наталка Полтавка", "Запорозька Січ", "Богдан Хмельницький", в яких брали участь видатні українські актори - М.Садовський, М.Заньковецька, Л.Лінницька.

В Україні продовжувався прогрес науки. В умовах піднесення національно-визвольного руху активізувалися історики, етнографи, філологи. Д.І.Яворницький пише історію Запорозької Січі, історію періоду козаччини - І.Крип'якевич, ряд визначних праць зі сходознавства – А.Кримський. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, яке очолив М.Грушевський, випустило з 1892 по 1917 роки понад 100 томів "Записок наукового товариста", 35 томів "Етнографічного збірника", 15 томів "Матеріалів з української етнології", 15 томів були підготовлені історико-філософською секцією.

Початок ХХ ст. – час бурхливого розвитку повітроплавальних апаратів, перші кроки авіації. В 1909 р. виникає Київське Товариство повітроплавання, де працював видатний український авіаконструктор, киянин Ігор Сікорський, один з піонерів авіації, основоположник важкої авіації, автор одного з перших у світі проектів гелікоптера, побудованого в 1910 р у Києві. В 1913-1914 рр. І.Сікорський на важких літаках своєї конструкції “Руський витязь” та “Ілля Муромець” встановлює світові рекорди з тривалості польоту (1 год., 54 хв) та вантажопідйомності літака. У Черкасах і Києві брати Євген та Андрій Касяненки в 1911-1913 рр. будують першу в країні авієтку – малопотужний літак широкого використання, яку випробовує відомий льотчик того часу Петро Нестеров. Розвиток медицини і медичної науки, досягнення в галузі мікробіології, загальної патології, інфекційних хвороб, гігієни, офтальмології пов'язані з роботою І.Мечникова та його учнів - Г.Мінха, В.Високовича, Д.Заболотного, М.Гамалії, В.Субботіна, Л.Гіршмана, С.Ігумнова.

Культура України розвивалася в умовах русифікації, що тривала. Хоча у 1904 р. кабінет міністрів Росії визнав шкідливим заборону української мови, до 1917 р. в Україні не було жодного державного навчального закладу, де викладання велося б українською мовою.

Розглядаючи цю тему, слід розкрити умови, в яких відбувався розвиток культури на початку XX ст.:

по-перше, це піднесення національно-визвольного, революційного руху на початку XX ст., особливо в період революції 1905-1907 рр.;

по-друге, шовіністична політика царської влади, що продовжувала русифікацію і репресії щодо української культури. Найбільших масштабів цей курс набув після придушення революції, в період реакції 1907-1910 рр.

Слід також мати на увазі, що на початку XX ст. поглибився розрив у розвитку культури в Україні: в той час як невеликий прошарок суспільства виходив у своєму культурному розвитку на європейський рівень, переважна більшість населення не була знайома навіть з елементарними досягненнями культури. Рівень писемності в Україні був нижчим від середнього для Європейської Росії показника. Так, серед селян в українських губерніях письменних було від 4 до 10 відсотків, тоді як у Московській і Петербурзькій губерніях - близько 20 відсотків.

Політика русифікації особливо давалася взнаки в галузі освіти. В університетах у період реакції було суворо заборонено читання курсів української мови, літератури та історії України. Таємними інструкціями влада забороняла брати на викладацьку роботу педагогів, яких підозрювали в "мазепинстві", "сепаратизмі". Часто-густо адміністрація навчальних закладів забороняла співати українські пісні, декламувати вірші, навіть виконувати музичні твори з українського мелосу. В Миргородській гімназії навіть висіла табличка "В стенах гимназии воспрещается воспитанникам говорить на малорусском языке"1).

Значна частина "Просвіт", які почали свою роботу в період революції 1905-1907 рр., була закрита, заборонялись українські бібліотеки, "Товариство грамотності", видані вже українські книжки не надходили у продаж, серед них навіть Євангеліє українською мовою.

Та все ж революція 1905-1907 рр. призвела до помітних зрушень системі освіти. Скорочується мережа церковнопарафіяльних шкіл, тимчасово запроваджується в ряді шкіл вивчення української мови  і  викладання нею. Жінкам було дозволено вступати до вузів як вільним слухачкам. В ряді міст України створено вищі жіночі курси. У 1908 р. в Києві був заснований Фребелівський жіночий педагогічний Інститут.

Великого поширення набули різні культурно-освітні заклади, особливо Народні будинки. У Києві Лук'янівський Народний будинок має свою бібліотеку-читальню, 2 вечірніх класи для дорослих, амбулаторію, чайну, їдальню, нічний притулок. Тут відбувалися кіносеанси, лекції, спектаклі, народні читання.

Економічні потреби на початку XX ст. значно прискорили розвиток науки і техніки. Цілий ряд значних науково-технічних досягнень свідчив про високий рівень інженерної думки. М.К.Курако розробив і впровадив у життя проект доменної печі, що  відповідав кращим європейським зразкам. Л.І. Лагутін склав відзначену на Всесвітній виставці золотою медаллю каргу геологічної будови Донбасу. Вагомих успіхів було досягнуто в літакобудуванні. Д.Григорович став конструктором першого в світі гідролітака, І.Сікорський - першого багатомоторного літака. П. Нестеров обґрунтував теорію вищого пілотажу і продемонстрував на практиці рад прийомів, утому числі "мертву петлю".

В галузі медицини Д.Заболотний першим у світ і відкрити шляхи поширення чуми і визначив ефективні методи боротьби з цим захворюванням. Вчені-ботаніки С.Навашин та В.Липський довгий час успішно вивчали рослинний світ Середньої Азії, Індонезії, Північної Африки.

Вагомим внеском у розвиток української лінгвістики були роботи Б.Грінчеика, особливо його чотиритомний "Словарь української мови", що вийшов у 1907-1909 рр. В цей же період друкуються перші науково-популярні праці з історії України, де більш об'єктивно висвітлено  основні події нашого минулого. Особливо велику популярність мала "Історія України-Руси" М.Аркаса (Петербург, 1908), де цікаво і захоплююче викладався історичний матеріал. Під час революції 1905-1907 рр. вдалося видати "Историю украинского народа" російською мовою, її написала перша жінка-історик О.Єфименко. Але найвизначнішу роль в розвитку історичної науки відіграли в цей час роботи М.Грушевського. Уже в 1904 р. виходить його "Очерк истории украинского народа" російською мовою. В 1911р. була випущена "Ілюстрована історія України". Водночас Грушевський працює над створенням багатотомної "Історії України-Руси", яка стала першим фундаментальним викладом української історії із стародавніх часів до середини XVII ст. Поряд  з Грушевським у цей час працює цілий ряд видатних істориків, таких, як Д. Багалій, Д.Яворницький, В.Барвінський, І.Лучицький та ін.

На початку XX ст. яскраве піднесення переживає і українська література. Як і в попередніх темах, ми вважаємо за можливе опустити докладний розгляд цих питань, рекомендуючи звернутися для ґрунтовного опрацювання їх до шкільного підручника.

Попри всі заборони, розвивається українське мистецтво, особливо музика і театр. В розвиток музичного мистецтва значний вклад внесла заснована у 1904 р. в Києві М.Лисенком музично-драматична школа, яка готувала диригентів, хормейстерів, співаків, режисерів, акторів та ін. Серед її вихованців - композитор К.Стеценко, співак М.Микиша та ін. Творчість К.Стеценка, М.Леонтовича, збагачена кращими традиціями українського мелосу, стала гідним продовженням досягнень М.Лисенка. В Західній Україні всесвітньо визнаною співачкою стала С.Крушельницька, неповторний голос якої ввійшов до скарбниці вокального мистецтва.

Однією з небагатьох поступок царизму в період революції був дозвіл користуватися на театральній сцені українською мовою. В українському театрі продовжує плідно працювати ціла плеяда визначних митців -М.Кропивницький, П.Саксаганський, М.Старицький, М.Карпенко-Карий, М.Заньковецька та ін. У 1907 р. Микола Садовський створив у Києві перший український стаціонарний театр, де здійснив постановку відомих українських опер "Запорожець за Дунаєм", "Наталка Полтавка", "Різдвяна ніч", "Енеїда", "Роксолана" та ін.

Характеризуючи образотворче мистецтво цього періоду, слід відзначити творчість І. Труша, який написав ряд чудових портретів (Л.Українки, М.Лисенка, І.Франка та ін.). С.Васильківський разом з М.Самокишем видав "Альбом української старовини", куди ввійшли зображення українських козаків, зброї, портрети визначних українських діячів минулого. Завдяки творчим досягненням названих художників, а також М.Пимоненка О.Мурашка, П.Левченка та інших митців, український живопис виходить на європейський рівень.

Таким чином, на початку XX ст. українська культура робить значні кроки в своєму розвитку. Під впливом зростання національної самосвідомості народу відбувається процес духовного розкріпачення українських митців. Однак серйозні суперечності гальмували культурний процес. Це і русифікація, і розрив між високою культурою еліти та відсутністю доступу до неї переважної більшості українського народу.

Домашнє завдання: Параграф 5. конспект. Дати. Реферати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52499. Як без зусилля запамятати неправильні дієслова 32 KB
  Кошка мышке telltoldtold: Дам тебе свой бутерброд. Мама Ване telltoldtold Ужинать не позовет. Наводжу приклади учнівських віршиків: Мама Коле telltoldtold: От конфет болит животâ€.
52500. Ефективність навчання 116.5 KB
  Працюючи в школі я впевнилась що особистіснорозвивальна спрямованість освіти реалізація якої є головним завданням сучасної школи неможлива без диференційованого навчання. Головне завдання вчителів початкової ланки не забути жодної дитини дати можливість розкрити все краще закладене природою сімєю школою.Сухомлинський: До кожного учня треба підійти побачити його труднощі кожному дати тільки для нього призначене завдання. Враховуючи те що рівень готовності учнів до навчальної діяльності різний необхідно...
52502. Доказывание в арбитражном процессе 341.04 KB
  Институт судебных доказательств относится к числу важнейших в тех отраслях российского права, которые регламентируют порядки отправления правосудия по гражданским, арбитражным, уголовным делам. Данному институту в целом и его отдельным аспектам посвящено неисчислимое количество монографий, статей, комментариев, диссертаций. Это вполне объяснимо, поскольку правильное использование доказательств в судебной практике гарантирует установление объективной истины:
52503. Диференціація – умова успішного навчання 95.5 KB
  Виконувати диференційовані завдання систематично майже на кожному уроці уникаючи стандарту. Добирати завдання з поступовим ускладненням для сильніших і зменшувати міру допомоги для слабших учнів. Диференціацію бажано застосовувати під час фронтальної роботи коли учні розвязують загальні навчальні завдання. Добирати варіативні завдання що полегшують роботу вчителя і учнів в перевірці цих завдань.
52504. Практический материал для развития речевого дыхания при открытой ринолалии 75 KB
  Речевое дыхание характеризуется коротким вдохом и удлиненным выдохом. При проведении работы по нормолизации дыхания необходимо соблюдать ряд правил: заниматься только в проветренном помещении до еды; строго дозировать количество и темп упражнений при недомогании лучше отложить занятия не делать слишком большой вдох; следить чтобы ребенок не напрягал плечи шею; ребенок должен ощущать движения диафрагмы межреберные мышцы мышцы нижней части живота; движения необходимо производить плавно под счет тихо. Сделать полный...