79595

РОЗРОБКА АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

У магістерській роботі розкрита сутність і принципи політики антикризового управління підприємством. Дана класифікація кризових явищ. На прикладі діючого підприємства проведено аналіз господарської діяльності та на основі отриманих даних розроблені та обґрунтовані заходи, необхідні для ефективного виводу підприємства з кризового стану.

Украинкский

2015-02-13

249 KB

18 чел.

PAGE  3

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ПЕРСОНАЛОМ

Українсько-російський інститут менеджменту та бізнесу

ім. Б. Хмельницького

Кафедра менеджменту організацій

Спеціальність: Менеджмент організацій

Спеціалізація: Економіка та управління бізнесом

Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:

„РОЗРОБКА АНТИКРИЗОВОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА”

(на прикладі ВАТ "Днiпропетровський металургiйний завод

iм. Комiнтерну")

Студентка групи М-09-2008-МУБ(1.2д)   Стенінг А.О.

Науковий керівник     к.е.н., проф. Чернявський А.Д.

Допущено до захисту в ДЕК     “____”_______________2009 р.

Завідувач кафедри    д-р екон. наук, проф. О.В. Куроченко

Київ 2009

ЗМІСТ

Анотація………………………………………………..……………………………3

Вступ…………………………………………………………………………………4

  1.  Теоретичні аспекти антикризового управління підприємством…………6

1.1 Сутність і принципи антикризового управління підприємством….................6

1.2 Класифікація та циклічність кризових явищ……………..……………….….11

1.3 Зміст основних етапів політики антикризового управління

підприємством……………………………………………………………………...22

Висновки до першого розділу..................................................................................34

2. Аналіз господарської діяльності підприємства ВАТ "Днiпропетровський металургiйний завод iм. Комiнтерну"……………....................……………….37

2.1 Аналіз і оцінка майнового стану підприємства……………………………....37

2.2 Аналіз і оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства……….….43

2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства…………………………………...54

Висновки до другого розділу...................................................................................62

3. Розробка та обґрунтування системи антикризового управління підприємством……………………………………………………………………..65

3.1 Основні напрями вдосконалення системи антикризового управління….….65

3.2 Вдосконалення системи діагностики банкрутства підприємства……….…..76

3.3 Розробка системи механізмів антикризового управління…………………...87

Висновки до третього розділу..................................................................................94

Загальні висновки та пропозиції………………………………………………..96

Список використаної літератури……………………………………………...101

Додатки……………………………………………………………………………106

АНОТАЦІЯ

 У магістерській роботі розкрита сутність і принципи політики антикризового управління підприємством. Дана класифікація кризових явищ. На прикладі діючого підприємства проведено аналіз господарської діяльності та на основі отриманих даних розроблені та обґрунтовані заходи, необхідні для ефективного виводу підприємства з кризового стану.

 

АННОТАЦИЯ

В магистерской работе раскрыта суть и принципы политики антикризисного управления предприятием. Дана классификация кризисних явлений. На примере действующего предприятия проведен анализ хозяйственной деятельности и на основании полученных данных разработаны и обоснованы мероприятия, необходимые для эффективного вывода предприятия из кризисного состояния.

ANNOTATION

The given Master’s Thesis reveals the essence and principles of crisis- management policy carried out at an enterprise. The classification of crisis phenomena is given. Analysis of company’s commercial activity is fulfilled by the example of an active enterprise. Effective anti-crisis measures are worked out and proposed on the basis of fulfilled analysis and obtained data.

ВСТУП

 Актуальність. Серед проблем, що виникли в процесі перебудови економіки України, особливо виділяються кризові явища та банкрутство суб’єктів господарювання. На сучасному етапі вагомими причинами цих процесів стали економічна та політична нестабільність, недосконалість ринку товарів і послуг та все більше відкриття вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників. Все це особливо підвищує інтерес до проблем дослідження кризових явищ на вітчизняних підприємствах. Зниження рівня кризових явищ на підприємствах можливе не лише завдяки покращенню макроекономічних умов господарювання, а й через збільшення здатності суб’єктів підприємництва оцінити кризовий стан та вміння розробляти та реалізовувати найефективніші антикризові управлінські рішення. Це вимагає єдності бачень щодо базових положень теорії кризового стану підприємства, удосконалення методичних підходів оцінювання та прогнозування кризових явищ, що вагомо вплине на якість вироблення антикризових рішень.

Виходячи з вищесказаного, була сформульована мета даної магістерської роботи, а саме: розробка антикризової програми підприємства на прикладі ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну».

 Завдання роботи:

1) розгляд теоретичних аспектів антикризового управління підприємством;

2) проведення аналізу господарської діяльності підприємства ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну»;

3) розробка та обґрунтування системи антикризового управління на підприємстві.

 Предметом даної магістерської роботи є методи подолання кризових явищ.

 Об’єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну».

Під час виконання магістерської роботи були використані наступні літературні джерела: «Бізнес-менеджмент» за заг. ред. Л.І. Федулової; Василенко В.О. «Антикризове управління підприємством»; «Економіка підприємств» за заг. ред. Калини А.В.; Лігоненко Л.О. «Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій»; Манів З.О., Луцький І.М. «Економіка підприємства»; Сідун В.А., Чирва Ю.Є. «Види кризи підприємства»; Сладкевич В.П., Чернявський А.Д. «Сучасний менеджмент організацій»; Терещенко О.О. «Фінансова санація та банкрутство підприємств»; Чернявський А.Д. «Антикризове управління підприємством».

Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій.

У першому розділі розглянуті сутність і принципи антикризової політики підприємством, подана класифікація кризових явищ, розглядається зміст основних етапів політики антикризового управління підприємством.

У другому розділі проводиться аналіз і оцінка майнового стану підприємства - об’єкта дослідження, аналіз і оцінка ліквідності та платоспроможності. На основі отриманих даних у роботі проводиться оцінка фінансової стійкості підприємства.

У третьому розділі роботи розглянуті основні напрями вдосконалення системи антикризового управління, запропоновані заходи щодо вдосконалення системи діагностики банкрутства підприємства. На основі викладеного матеріалу описана розробка системи механізмів антикризового управління стосовно об’єкта дослідження.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Сутність і принципи антикризового управління підприємством

Поглиблення ринкових реформ в Україні передбачає здійснення широкомасштабної реструктуризації підприємств з метою забезпечення інноваційного розвитку базових галузей економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників і в кінцевому результаті — поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання. Проте досягнення цієї мети неминуче призведе до банкрутства певної кількості підприємств.

І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.

З цих позицій об'єктивно зростає актуальність ефективного антикризового менеджменту як системи своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.

Зміст антикризового управління полягає в розробці комплексу заходів щодо профілактики кризових явищ та їх подолання. Кризова ситуація – переломний етап функціонування будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує якісно нового реагування. Основною особливістю кризи є те, що вона несе в собі загрозу руйнації системи. Проявом кризових явищ у фінансовій діяльності підприємств є суттєве погіршення структури капіталу, платоспроможності і ліквідності під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів[19].

Можливе настання банкрутства є такою стадією фінансової кризи, на якій підприємство вже нездатне здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності. При цьому непрогнозований процес втрати потенціалу розвитку підприємства стає загрозою для його подальшого існування.

Основною метою антикризового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для виходу з кризового стану. Основними завданнями антикризової політики на мікрорівні є:

  •  оперативне виявлення ознак кризового стану;
  •  недопущення банкрутства підприємства;
  •  локалізація кризових явищ;
  •  фінансова стабілізація підприємства;
  •  запобігання повторенню кризи [43].

На рис. 1.1. проілюстровано об'єкт та суб'єкт антикризового менеджменту, а також система зовнішніх (екзогенних) та внутрішніх (ендогенних) факторів, які можуть зумовити кризу на підприємстві.

Конкретний зміст управлінських заходів залежить від глибини фінансової кризи. З цих позицій антикризове фінансове управління може становити:

  •  систему профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи;
  •  систему конструктивних та дійових заходів, спрямованих на виведення підприємства з фінансової кризи.

Мету та інструментарій антикризового управління залежно від реального фінансового стану підприємства наведено на рис. 1.2[23].

Розробка конкретної політики антикризового управління базується на таких принципах, як необхідність запобіжного управління кризовими явищами у фінансовій діяльності підприємства шляхом ранньої їх діагностики та розробки системи превентивних заходів;

Рис. 1.1. Об’єкти та суб’єкти антикризового менеджменту

диференційований підхід до кризових явищ (факторів виникнення, виду кризи та стадії її розвитку) залежно від рівня небезпеки для фінансового розвитку підприємства; своєчасне та адекватне реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства; першочергова реалізація внутрішніх можливостей фінансової стабілізації; фінансова санація з метою уникнення банкрутства. Відповідно до зазначених принципів обов'язковими етапами формування і реалізації політики антикризового фінансового управління є: постійний моніторинг фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення ознак кризових явищ; ідентифікація основних факторів, що зумовили кризовий стан підприємства; виявлення масштабів фінансової кризи; формування мети антикризової політики; вибір адекватних інструментів антикризового управління і розробка комплексу антикризових заходів; контроль за своєчасністю та ефективністю впроваджених заходів; внесення коректив у антикризову політику з урахуванням досягнутих результатів та зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища[23].

Рис. 1.2. Мета та інструментарій антикризового управління залежно від реального фінансового стану підприємства

Подолання криз – керований процес. Про це свідчать багато прикладів з історії розвитку людства, виробництва та економіки. Успіх антикризового управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її виникнення та розвитку. Ознаки кризи диференціюються насамперед за їх типологічною залежністю. Такими ознаками можуть бути масштаби, проблематика, гострота, галузь, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи[48].

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінювання взаємозв’язку проблем. Існування і характер такого взаємозв’язку може свідчити про небезпеку кризи та її характер. В управлінні соціально-економічною системою повинен функціонувати моніторинг антикризового розвитку. Це контроль за процесами розвитку і відстеження їх тенденцій за критеріями антикризового управління.

Для такого прогнозування необхідні чіткий набір певних ознак і показників кризового розвитку, методологія їх використання при аналізі. Прогнозування криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі при розпізнаванні криз використовується багато показників оцінювання стану соціально-економічної системи.

Розпізнавання базується як на усталених в управлінні показників, так і на спеціалізованих. Наприклад, зменшення продуктивності праці чи ефективності виробництва може бути випадковим і епізодичним, а може свідчити про тенденцію кризового розвитку.

Система показників, що існувала довгий час в умовах адміністративно-командної економіки, не була орієнтована на розпізнавання криз. Вона працювала на управління ситуаціями послідовного і неухильного розвитку соціалістичної економіки. Тому необхідне використання нових, синтетичних показників для того, щоб більш точно і вчасно визначити ймовірність і момент настання кризових ситуацій.

Велике значення має не тільки система показників, що відображають основні ознаки кризи, а й методологія їх конструювання і практичного використання. У сучасному механізмі управління це є його найбільш слабкою ланкою. Мова йде, у кінцевому підсумку, про методологію розпізнавання кризи у всіх аспектах цього процесу: мета, показники, їх використання під час аналізу ситуацій, практична цінність передбачення кризових явищ.

Методологія розпізнавання кризи тісно пов’язана з організацією цієї роботи, що передбачає наявність фахівців, функцій їх діяльності, їх рекомендації, взаємодію в системі управління. Коли йде мова про менеджерів чи фахівців-аналітиків, передбачається не тільки підготовка і наявність антикризових менеджерів чи арбітражних керівників. Не варто забувати про спеціалізованих на цій діяльності економістів, аналітиків, які здатні співпрацювати з інженерами й технологами і добре знають особливості виробничої діяльності.

Розпізнавання кризових ситуацій і передбачення криз у наш час з огляду на складність управління і дедалі більші масштаби виробничої діяльності повинно бути поставлено на професійну основу. Подолання криз залежить від методів аналізу кризових ситуацій і наявності фахівців у галузі антикризового управління. Професіоналізм управління не обмежується навичками повсякденного успішного управління. Він повинен виявлятися й в умовах підвищеного ризику, екстремальних ситуацій, кризи[48].

1.2. Класифікація кризових явищ.

Криза являє собою ситуативну характеристику функціонування будь-якого суб’єкта як наслідок невизначеності у його внутрішній та зовнішній сферах. У найбільш загальному вигляді кризові явища, обумовлені впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (невизначеності), класифікуються за наступними основним причинами  їх виникнення:

  •  непередбачені події у зовнішньому середовищі, що виникли раптово         ( зміна політичної ситуації в державі, зміна податкового законодавства і цін, коливання валютного курсу тощо);
  •  зміна відносин між суб’єктом управління та його контрагентами;
  •  зміни всередині суб’єкта управління;
  •  зміни, що відбуваються завдяки науково-технічному прогресу, результатом чого є формування нових підходів, поглядів, орієнтирів.

Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить від факторів, які умовно поділяються на дві групи:

  •  зовнішні фактори, що не залежать від суб’єкта управління (політика держави, що важко піддається оцінці щодо формування економічної інфраструктури);
  •  внутрішні фактори, що залежать від суб’єкта управління (брак фінансових засобів на модернізацію устаткування, низький рівень кваліфікації кадрів, недостача джерел певної інформації тощо).

У повсякденній діяльності всі суб’єкти управління випробовують на собі вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, який необхідно постійно відстежувати і враховувати. При цьому одним з найважливіших інструментів є постійний моніторинг (дослідження). У процесі моніторингу накопичується інформація, якою суб’єкт управління обмінюється із зовнішнім середовищем, що дозволяє своєчасно визначати потенційні кризові явища і ситуації[47].

Кризові явища і ситуації можна класифікувати за ознаками, приведеними у табл. 1.1 ( за Лігоненко Л.О., Сідун В.А.).

Як демонструє досвід, джерела кризових явищ можуть знаходитися за межами державних кордонів, як це було у 1997-1998 рр., коли у країнах Південно-Східної Азії почалася світова фінансова криза. З плином часу виявилось, що тільки чотири держави – Польща, Україна, Хорватія та Словенія – змогли прийняти достатньо ефективні антикризові заходи в умовах валютної кризи.

Таблиця 1.1.

Класифікація криз на підприємстві

Класифікаційна ознака кризи

Види кризи

Характеристики видів криз

Масштаб прояву

Загальна

Охоплює соціально-економічну систему

Локальна

Охоплює частину соціально-економічної системи

Структура відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики

Економічна

Відображає гострі суперечності в економічному стані окремого підприємства

Соціальна

Виникає при загостренні суперечностей чи зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень на підприємстві

Організаційна

Проявляється як криза поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відокремлення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм

Психологічна

Криза в психологічному стані окремих людей, колективу чи групи

Технологічна

Загострення суперечностей між тенденціями підприємства, можливостями та наслідками в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях

Характер виникнення

Передбачувана (закономірна)

Викликаються об’єктивними причинами та нагромадженням факторів. Може бути циклічною та нециклічною

Несподівана (випадкова)

Переважно буває результатом грубих помилок в управлінні чи впливу природних явищ

Фактор виникнення кризи

Ендогенна (внутрішня)

Фактори, що спричинили кризу залежать від підприємства

Екзогенна (зовнішня)

Фактори, що спричинили кризу не залежать від підприємства

Стадія життєвого циклу підприємства, на якій виникла криза

Криза росту

Основна причина – брак ресурсів для забезпечення росту

Стагнація

Переважною причиною є відсутність перспектив розвитку

Занепад

Безперспективність роботи підприємства

Ступінь наслідків

Легка

Безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства. За умови переведення його на режим антикризового управління не впливає на інтенсивність та напрямок роботи підприємства

Важка

Загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайної фінансової санації. Спричиняє зміну інтенсивності та напрямку роботи підприємства

Катастрофічна

Кризовий стан, який несумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його руйнування як самостійної господарської одиниці

Фаза розвитку

Криза прибутковості

Перманентні збитки вихолощують власний капітал

Стратегічна криза

На підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху

Криза платоспроможнос-ті

Періодичний дефіцит грошових коштів підприємства для виконання ним своїх зобов’язань та фінансування своєї поточної діяльності

Банкрутство (неспроможність)

Неможливість підприємства задовольнити вимоги кредиторів протягом певного часу ( 3 міс.)

Рівень управлінського впливу на кризу

Керована

Кризовий процес, що піддається управлінському впливу

Некерована

Напрямок і характер кризового процесу неможливо змінити у результаті управлінського впливу

Локальна сфера прояву

Криза збуту (ринкова криза)

Викликана невідповідністю обсягу і структури попиту покупців (реалізованих товарів) до обсягу і структури  продукції, що виробляється

Виробнича криза

Невідповідність виробничих можливостей підприємства ринковому попиту

Фінансова криза

Неможливість одержання необхідних фінансових ресурсів

Криза менеджменту

Невідповідність стилю, форм і засобів керування підприємством його статусу, можливостям та стратегічним цілям господарювання

Дослідження кризового стану з використанням запропонованої класифікації (див. табл. 1.1) дасть змогу з достатньою повнотою охопити причини виникнення та вказати на подальший розвиток  кризи.  Тому зазначений поділ, на нашу думку, має бути базовим у дослідженні кризових явищ, а особливо під час розроблення антикризових рішень.

Між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки. Наприклад, криза збуту спричиняє фінансову кризу, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності надмірної кредиторської заборгованості, неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Доволі поширені випадки, коли вплив факторів, які спричинили кризу, припинився, а кризові явища не зникають. Це можна пояснити тим, що виникає замкнене коло між причинами, проявами та наслідками кризових явищ, де наслідки породжують нові причини кризових явищ. Лавиноподібне наростання кризових явищ призводить до такого стану, коли підприємство власними зусиллями неспроможне подолати кризу. Основною причиною цього є низька адаптація підприємства до змін, яку визначає людина, її інтелектуальні, професійні ті інші характеристики.

Результативне антикризове управління повинно обов’язково протидіяти ендогенним факторам та причинам. В іншому разі це свідчить про недостатній рівень якості управління або умисне спричинення кризових явищ[37].

Рівень виникнення кризових явищ. Найбільша кількість кризових явищ спостерігається на мікрорівні. Дослідники вважають, що кожен рік        10-20 % малих підприємств потрапляють у кризові ситуації і в середньому 10 % з них перестають діяти.

Значно рідше можна зустріти кризові явища на рівні галузі. Звичайно, кризові явища галузевого характеру виникають через невірну економічну політику держави. Те саме стосується і виникнення кризових ситуацій на міжгалузевому рівні.

На регіональному рівні кризові явища виникають зазвичай через екологічні причини, а також через глобальні техногенні катастрофи (аварія на Чорнобильській АЕС).

В цілому, кризові явища виникають з різних причин. Наприклад, для України у 1990-1992 рр. була характерна фінансова криза, викликана тим, що у 1990 р. всі республіки у складі СРСР придбали статус самостійних суб’єктів. Але реальне право емісії грошових знаків мала тільки Російська Федерація.

Дуже серйозною для України є демографічна проблема. Японські вчені встановили, що перебільшення кількості пенсіонерів на 15 % над кількістю працездатного населення країни призводить до уповільнення темпів економічного розвитку держави.

Основною причиною виникнення кризових явищ фахівці вважають невизначеність майбутнього розвитку економіки і виробничих відносин, яка обумовлює складність прогнозування діяльності суб’єктів господарювання. Тому більшість фахівців основною якістю топ-менеджера вважають його здатність передбачати майбутній розвиток подій.

Ступінь системності має вирішальне значення для передбачення кризового явища. Тому знання циклів економічного розвитку дозволяє менеджеру своєчасно виявити ознаки кризових явищ і підготувати антикризові заходи[53].

Циклічність кризових явищ. Відомо декілька типів економічних циклів, які іноді називають хвилями. Їх важко виділити з-за великої кількості їх показників, з-за часової розмитості меж між ними. Так звані довгі хвилі (цикли) мають довжину в 40-60 років. Розробка теорії довгих хвиль була почата в 1847р., коли англієць Х. Клаpк звернув увагу на розрив у п’ятдесят чотири роки між кpизами 1793 и 1847 рр. Він вважав, що це не випадково, що pозpив був об’єктивно зумовлений. Значний внесок в розвиток теорії довгих хвиль вніс англієць В. Джевонс, який вперше застосував статистику коливань цін для пояснення нового для науки явища.

  Наступний внесок у теоpію циклічності вніс К. Маpкс. Він всю увагу приділив вивченню коpотких хвиль, що отримали в економічній літеpатуpі найменування пеpіодичних циклів або пеpіодичних кpиз пеpевиробництва. Кожний цикл, за Маpксом, складається з чотиpьох фаз: кpиза, депpесія, пожвавлення, підйом, - що повністю узгоджується  з теоpією циклічності.

Починаючи з 30-х років XX ст., на Заході виник напрямок в економічній науці «великі цикли М.Д. Кондратьєва», обгрунтований у працях російського економіста та статистика М.Д. Кондратьєва «Світове господарство та його кон’юнктура у часи війни та після неї» (1922 р.), статті «Великі цикли кон’юнктури» в збірці «Питання кон’юнктури» (1925 р. ), «Великі цикли економічної кон’юнктури» – доповідь, з якою він виступив у лютому 1926 р. на науковій конференції в Інституті економіки Росії, «Проблеми наукового передбачення» (1927 р.) та «Динаміка цін промислових та сільскогосподарських товарів» (1929 р. ). Поштовхом до створення спеціальних центрів з вивчення «великих циклів економічної динаміки» стала публікація у 1925 р. статті М.Д. Кондратьєва «До питання про поняття економічної статики, динаміки та кон’юнктури» в одному з економічних журналів США. З того часу вивчаються проблеми циклічності ринкової економіки, розробляються рекомендації з антициклічної економічної політики, згладжування піків економічних підйомів та спадів.

М.Д. Кондратьєв, як і англійський економіст Д.М. Кейнс, вивчивши економічну динаміку за 100 років, дійшов висновку, що економічні кризи      20-30-х років XX ст. не означають загибель ринкової економіки, а є «нормальними» компонентами «великих економічних циклів» економічної динаміки. Відповідно для цих циклів характерні постійні хвильові коливання, які вміщують в собі потенційну енергію саморегулювання та відновлення загальної та часткової економічної рівноваги. Дослідивши особливості циклічності економіки, фахівці можуть із знанням справи реагувати на будь-який зигзаг економічної динаміки, використовуючи можливості попередження хворобливих економічних спадів та підтримки пропорційно збалансованого та ритмічного руху економічного кругообігу.

Використовуючи великі цикли М.Д.Кондратьєва можна зпрогнозувати наступну динаміку, яку запропонував економіст А.Д. Чернявський                      (рис. 1.3)[54].

Ефективність

розвитку

економіки      Загальна тенденція розвитку економіки

                                                              

1787 – 1810 – 1844 – 1870-1890 – 1914 – 1945 – 1970 – 1997 – 2023       Тривалість циклу, роки

1791 – 1817 – 1851 – 1875-1896 – 1920 – 1950 – 1975 – 2000 – 2027

   1 –й цикл        2-й цикл           3-й цикл           4-й цикл         5-й цикл

Рис. 1.3 Періодичність і тривалість економічних і виробничих циклів

(за М.Д. Кондратьєвим)

Hайбільшим науковим здобутком М.Д.Кондpатьєва є те, що він здійснив спробу сконстpуювати теоpетичну соціально-економічную систему, яка сама може генеpувати довгі коливання.

М.Д. Кондратьєв відмічав, що у кризові 1919-1921 роки ринкова економіка була схильна  до хвильоподібних циклічних коливань: короткі –       3-3,5 років, середні – 7-11 років. Ці коливання мають обернений характер, тобто спад змінюється пожвавленням та підйомом, економічна рівновага «самовідновлюєтья» (не без допомоги економічних агентів та факторів). Економічні кризи несуть руйнівні наслідки старим способам, формам та методам господарювання, а також мають створювальні сили у вигляді техніко-технологічних інновацій та конкретно-економічних умов для нового економічного росту[23].

Найбільшою заслугою М.Д.Кондратьєва є той факт, що економічна кон’юнктура (за його визначенням, - це синонім економічної динаміки) – постійний процес, в складі якого є два види руху – один відображає хвильоподібні, спонтанні поворотні процеси, а другий – неповоротні, еволюційні, що відображають поступовий розвиток виробничих сил суспільства. Але  М.Д.Кондратьєв помітив, що окрім коротких та середніх коливань ринкової економіки, на практиці зустрічаються дуже короткі та більш довгі коливання. При вивченні обернених процесів економічної динаміки М.Д.Кондратьєв бачив 4 види хвильоподібних циклічних коливань ділової активності із різним періодом годинної довготи. Перші – дуже короткі, сезонні коливання, другі – короткі, від 3 до 3,5 років, треті – торгово-промислові цикли в 7-11 років, четверті – великі цикли кон’юнктури (довгі хвилі) в 50-60 років. Дана класифікація в нинішній час прийнята світовою економічною наукою.

М.Д.Кондратьєв в перших трьох параграфах своєї доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури» зупиняється на історії вивчення циклічності економічної динаміки. Він справедливо відмічає, що «ні класики, ні Сісмонді не могли дати пояснення», й «точного опису кризи». “В 50-60 роках попереднього століття, - пише М.Д.Кондратьєв, - в працях Маркса, Родбертуса та Жюгляра встановлюються два положення, дуже важливі для розуміння природи криз: по-перше, що вони періодичні, по-друге, що вони органічно притаманні капіталістичному устрою”. М.Д. Кондратьєв вивчив праці авторів усіх напрямків з питання циклічності і відмічав, що М.І.Туган-Барановський, Гільфердинг, Шпітгоф, Лескюр, Афталіон, Мітчел досконально дослідили проблему криз. Він прийшов до висновку: з праць вищезазначених авторів витікає, що криза є лише однією фазою цілого циклу ринкової економіки та супроводжується ще двома фазами – депресією та підйомом. Нині в економічній літературі дана ще четверта фаза між депресією та підйомом – «пожвавлення»[11].

Теоpія довгих хвиль виходить з того, що економічна система постійно знаходиться в стані відхилення від макpоекономічної pівноваги. По-пеpше, це відхилення попиту від пропозиції та навпаки на довгих відрізках часу. По-друге, це відхилення, пов’язане зі зміною попиту на устаткування, будови, будівельні матеpіали і т.п. Ці відхилення відбуваються в рамках виробничих циклів сеpедньої довготи. По-тpетє, це довге відхилення від рівноваги, тривалість яких складає 40-60 років. Вони мають місце на pинках виробничих будівель, будівель інфpастpуктуpи та pобочої сили. Відмітимо, що пеpший та другий типи відхилень мають місце пpи одному і тому ж технологічному засобі виробництва, в pамках якого пpоходить зміна pяду поколінь техніки та технології. Після того, як можливості підвищення ефективності в pамках науково-технічних пpинципів, що використовуються, вичерпані, відбувається пеpехід до використання нових науково-технічних пpинципів, пеpехід до нового технологічного способу виробництва. Hастає епоха науково - технічної pеволюції. Цей пеpехід займає значний час та дає початок новій довгій хвилі, що й трапляється сьогодні в усіх індустpіально pозвинутих країнах. Істоpія свідчить, що адміністpативно-командна економічна система не в змозі забезпечити такий пеpехід. Доказ тому – відставання HТП в СРСР у порівнянні з провідними країнами Заходу в 70-90 рр.

Можна ствеpджувати, що pинкова система в цьому відношенні володіє властивістю постійно стимулювати науково-технічний пpогpес, так що в цьому зацікавлено саме суспільство, засноване на змішаній pегульованій pинковій системі.

З цього випливає, що великий внесок М.Д.Кондратьєва  у розвиток економічної науки полягає у тому, що висловлюючи ще у 1922 році думку про існування великих циклів кон’юнктури, він математичними розрахунками довів, що перехід від висхідної до низхідної фази великого циклу буде мати місце на границі 20-30-х років, попереджуючи тим самим Велику світову депресію 1929-1933 рр., що уразила економіку США, країн Західної Європи та Північної Америки. Постраждали від неї усі країни.

Заслугою М.Д.Кондратьєва виявилось і те, що він вперше створив комплексну економічну схему, що відображає хвильоподібні коливання економічної динаміки трьох видів: короткі цикли, середні та великі із зображенням вікового тренду (тенденції) розвитку економіки.

Помітний і той факт, що початок підвищувальної хвилі третього великого циклу співпав не тільки з новими успіхами науки та техніки, але також і з трьома крупними явищами в світовій економіці: різке збільшення видобутку золота з середини 80-х рр. ХІХ ст.; становлення в 70-80-х рр. золотого грошового обігу в Німеччині, Швеції, Норвегії, Нідерландах, Росії, Австро-Угорщині, Японії та США; широке залучення в орбіту світової економіки країн молодої культури –Австралії, Чілі, Канади та ін.

За оцінками М.Д.Кондратьєва, збільшення видобутку золота виявилось не причиною, а наслідком росту підвищувальної хвилі третього великого циклу. Таким чином, у часи підвищувальної хвилі великих економічних циклів вдосконалюються усі економічні показники, створюючи новий рівень економічної рівноваги.

Це відомий економіст відмічав у своїй доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури»: «Капіталістичне господарство переживає не тільки хвильоподібні коливальні процеси. Воно разом з тим безперервно еволюціонує, змінюється. В цьому еволюційному процесі змінюється й рівень його рівноваги. Інакше кажучи, рівень рівноваги, до якого тягнеться система елементів капіталістичного господарства, являє собою рівень пересувної рівноваги, і, відповідно, для кожного даного моменту існує свій рівень рівноваги»

За М.Д.Кондратьєвим, виникнення великих, середніх та коротких циклів економічної динаміки є внутрішньою закономірністю економічної динаміки, властивій економіці як системі. Причиною існування великих циклів є довгий цикл часу будівництва та дієздатності засобів виробництва довгого використання та віддачи вкладених інвестицій – фабрики, заводи, порти, канали, тунелі, гідроелектростанції, залізничні дороги і т.д. Їхнє будівництво та функціонування мають життєвий цикл тривалістю в 50-60 років. Саме ця обставина і породжує появу великих циклів економічної кон’юнктури. Межею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих капітальних благ та початок будівництва та функціонування нових засобів виробництва, здатних діяти на принципово новій техніко-технологічній та організаційно-структурній основі, створюючи принципово нові блага довгого використання.

Відкриття М.Д.Кондратьєва сприяло формуванню певного напрямку в сучасній економічній науці, початок якого покладено Д.М. Кейнсом в його книзі, що була видана в 1936 р., «Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей». В розділі «Замітки про економічний цикл» він повторює думки      М.Д. Кондратьєва: «Під циклічним рухом ми розуміємо такий розвиток економічної системи, наприклад, в бік підйому, при якому сили, що його визивають, накопичуються та посилюють одне одного, але потім поступово слабіють, доки у відомий момент не заміщаються силами, які діють у протилежному напрямку» і, що причина циклічності та її найстрашнішої фази – кризи «… знаходиться у певній залежності від строку служби капітального майна довгого використання та від нормальних темпів росту в даний історичний період»[11].

На закінчення відмітимо, що циклічний pозвиток - це пpоявлення самої сутності pозвитку виробництва, його властивість, спосіб його пpогpесивного руху. Тим самим, циклічність - свідоцтво життєздатності даного економічного устpою, свідоцтво його права на існування.

1.4 Зміст основних етапів політики антикризового управління підприємством.

В Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. На основі досліджень виявилося, що кризовий стан виявляється в погіршенні  фінансових результатів їхньої діяльності, вони нездатні отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Основна причина настання банкрутства є криза на підприємстві. Для усунення кризових явищ на підприємстві необхідно проводити політику антикризового управління, яка передбачає виконання певної послідовності дій.

Можна виділити 7 основних етапів, які передбачають:

1. Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку. З цією метою в системі загального моніторингу фінансового стану підприємства виділяють спеціальну групу об’єктів спостереження, яка формує вірогідне «кризове поле», що реалізує погрозу його банкрутства. У процесі спостереження використовуються як традиційні, так і спеціальні показники – «індикатори кризового розвитку».

2. Визначення масштабів кризового стану підприємства. Під час виявлення у процесі моніторингу істотних відхилень від нормального руху фінансової діяльності, що визначається напрямами його фінансової стратегії та системою планових та нормативних фінансових показників, виявляються масштаби кризового стану підприємства, тобто його глибина з позицій погрози банкрутства. Така ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє здійснювати відповідний підхід  до вибору системи механізмів захисту від вірогідного банкрутства.

3. Дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства. Розробка політики антикризового фінансового управління визначає необхідність попереднього групування таких чинників за основними ознаками; дослідження ступіні впливу окремих чинників на форми і масштаби кризового фінансового розвитку; прогнозування розвитку факторів, які чинять такий негативний вплив.

4. Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. Цілі антикризового фінансового управління конкретизуються у відповідності з масштабами кризового стану підприємства. Вони повинні також враховувати прогноз розвитку основних факторів, що визначають погрозу банкрутства підприємства. З урахуванням цих умов фінансовий менеджмент на даному етапі може бути направлений на реалізацію трьох принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства.

5. Вибір і використання діючих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, що відповідають масштабам його кризового фінансового стану. Внутрішні механізми фінансової стабілізації покликані забезпечити реалізацію термінових заходів щодо відновлення підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Ці механізми засновані на послідовному використанні певних моделей управлінських рішень, що обираються у відповідності із специфікою господарської діяльності підприємства і масштабами його кризового розвитку. У системі антикризового фінансового управління підприємством цьому напрямку політики приділяється першочергова увага.

6. Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризового фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього за рахунок реалізації внутрішніх методів і фінансових резервів, підприємство має звернутися за зовнішньою допомогою, яка зазвичай має вигляд його санації. Санація підприємства може проводитися як до, так і під час виробництва його справи про банкрутство. В першому випадку підприємство само може виступити ініціатором власної санації та вибору її форм. В процесі санації необхідно обґрунтувати вибір найбільш ефективних її форм (включаючи форми, пов’язані з реорганізацією підприємства) з тим, щоб у більш короткі строки досягнути фінансового оздоровлення і не допустити банкрутства підприємства.

7. Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виводу підприємства з фінансової кризи. Враховуючи важливість реалізації розроблених заходів для наступної діяльності підприємства такому контролю надається першочергова увага. Він здійснюється, як правило, безпосередньо керівниками підприємства. Основна частина цих заходів контролюється в системі оперативного контролінгу, організованому на підприємстві. Результати контролю періодично обговорюються з метою внесення необхідних коректив, направлених на підвищення ефективності антикризових заходів[38].

Для ефективного втілення етапів політики антикризового управління необхідним є здійснення аналізу фінансового стану підприємства. Тому нижче розглянемо поняття, значення й задачі аналізу фінансового стану підприємства.

Господарюючий суб'єкт здійснює свою виробничу діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Конкуренція являє собою змагання господарюючих суб'єктів, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на даному ринку й стимулюють виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві. Ринкові регулятори, з'єднуючись із конкуренцією, утворять єдиний механізм господарювання, що змушує виробника враховувати інтереси й запити споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини в боротьбі за споживача. Господарюючий суб'єкт, що програв у боротьбі, звичайно стає банкрутом.

Під банкрутством господарюючого суб'єкта розуміється нездатність його задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів (послуг), забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його майном. Щоб не стати банкрутом, суб'єкт повинен постійно стежити за господарською ситуацією на ринку й забезпечувати собі високу стійкість. Однією з необхідних умов для забезпечення конкурентоспроможності є аналіз комерційної діяльності, у тому числі аналіз фінансового стану, тому що він дозволяє виявити найбільш складні проблеми керування підприємства в цілому і його фінансових ресурсах зокрема[34].

Аналіз фінансового стану являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговельному процесі. Варто розрізняти поняття “фінансовий аналіз ” і “аналіз фінансового стану підприємства ”. Фінансовий аналіз - більше широке поняття, тому що він включає поряд з аналізом фінансового стану ще й аналіз формування й розподілу прибутку, собівартості продукції, реалізації й інші питання. Аналіз фінансового стану - це частина фінансового аналізу. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідної для нормального виробничого, комерційного й іншого видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами з іншими суб'єктами господарювання платоспроможністю й фінансовою стійкістю. Здатність підприємства вчасно робити платежі свідчить про його гарне фінансове становище.

Фінансовий стан підприємства (ФСП)- це економічна категорія, що відбиває стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесі постачальницької, виробничої, збутової й фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан  і навпаки.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва й реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу й суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства[29].

Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу й найбільш ефективне

його використання.

Істотна роль у досягненні стабільного фінансового становища належить аналізу. Розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз фінансового становища.

Внутрішній аналіз здійснюється для потреб керування підприємством. Його ціль - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні й позикові засоби таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку й виключення ризику банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюються спеціальними органами на основі публікацій звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку й виключити ризик втрати.

Основними задачами як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу є:

  •  загальна оцінка фінансового становища й факторів його зміни;
  •  вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
  •  дотримання фінансової, розрахункової й кредитної дисципліни;
  •  визначення ліквідності й фінансової стійкості підприємства;
  •  довгострокове й короткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.

Для рішення цих задач вивчаються:

  •  наявність, склад і структура засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни; наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни;
  •  стан, структура й зміна довгострокових активів;
  •  наявність, структура поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини й наслідки їхньої зміни;
  •  ліквідність і якість дебіторської заборгованості;
  •  платоспроможність і фінансова гнучкість.

Прийоми аналізу. Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння, зведення й угрупування, ланцюгові підстановки, прийом різниць. В окремих випадках можуть використовуватися методи журливого моделювання (регресивний аналіз, кореляційний аналіз).

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того, щоб результати порівняння забезпечили правильні висновки аналізу, необхідно встановити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність. Порівнянність аналітичних показників зв'язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.

Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці, що дає можливість зробити необхідні зіставлення й висновки. Аналітичні угруповання дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників, визначити вплив найбільш істотних факторів і виявити ті або інші закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику. Ступінь впливу кожного фактору встановлюється шляхом послідовного вирахування: із другого розрахунку віднімається перший; із третього-другий тощо. Застосування методу ланцюгових підстановок вимагає строгої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає в тім, що в першу чергу звертається увага на ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний об'єм діяльності, об'єм фінансових ресурсів, об'єм доходів і витрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Прийом різниць полягає в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по досліджуваному фактору й сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному фактору множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийняте відхилення по кількісному фактору множиться на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному фактору - на звітний кількісний фактор[31].

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства служить бухгалтерська звітність. Звітність організації (господарюючого суб'єкта) - це система показників, що характеризує результати й відбиває умови її роботи за минулий період.

У звітність включені всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний і оперативно-технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відбиття у звітності всього різноманіття підприємницької діяльності підприємства.

За характером відомостей, що втримуються у звітах, розрізняють управлінську (внутрішню) і фінансову (зовнішню) звітності.

До фінансової звітності висуваються вимоги:

-доречність і вірогідність інформації;

-значимість даної звітності.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства в основному базується на фінансовій (зовнішній) бухгалтерській звітності підприємства.

Фінансова бухгалтерська звітність складається з декількох звітних документів:

  •  бухгалтерського балансу, форма № 1;
  •  звіту про прибутки й збитки, форма № 2;
  •  звіту про рух капіталу, форма № 3;
  •  звіту про рух грошових коштів, форма № 4;
  •  додаток до бухгалтерського балансу, форма № 5

Оскільки фінансова звітність - це документи, що показують результати діяльності організації за певний період у минулому, то часто у зовнішніх аналітиків немає іншого виходу, крім як оцінювати нинішній стан, ґрунтуючись на застарілих даних. Так як аналітики зацікавлені насамперед в одержанні інформації про те, що відбувається зараз і найімовірніше відбудеться в майбутньому, а не про те, що трапилося в минулому, то вони не повинні екстраполювати історичну інформацію на нинішні умови й тим більше робити на її основі прогнози відносно майбутнього.

Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. Однією із задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на основі фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників), так і внутрішніх (керівників підприємства, працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівників виробничих підрозділів).

При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:

  •  максимізація прибутку підприємства;
  •  оптимізація структури капіталу підприємства й забезпечення його фінансової стійкості;
  •  досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;
  •  забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
  •  створення ефективного механізму керування підприємством;
  •  використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових засобів.

У межах цих завдань рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в області керування фінансами:

  •  проведення ринкової оцінки активів;
  •  проведення реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;
  •  розробка програми заходів щодо ліквідації заборгованості по виплаті заробітної плати;
  •  розробка заходів щодо зниження негрошових форм розрахунків;
  •  проведення аналізу положення підприємства на ринку й вироблення стратегії розвитку підприємства;
  •  проведення інвентаризації майна й здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

Слід зазначити той факт, що при розробці ефективної системи керування фінансами постійно виникає основна проблема сполучення інтересів розвитку підприємства, наявності достатнього рівня коштів для проведення зазначеного розвитку й збереження високої платоспроможності підприємства.

Значення аналізу фінансово-економічного стану складно переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної й річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської й фінансової звітності, коли ще є можливість змінити ряд статей балансу, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумкового фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Якість самого фінансового аналізу залежить від застосованої методики, вірогідності даних бухгалтерської звітності, а також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення в області фінансової політики.

Методи фінансово-економічного аналізу. Основними компонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є:

  •  аналіз бухгалтерської звітності;
  •  горизонтальний аналіз;
  •  вертикальний аналіз;
  •  трендовий аналіз;
  •  розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності. У процесі аналізу бухгалтерської звітності визначаються склад майна підприємства, його фінансові вкладення, джерела формування власного капіталу, оцінюються зв'язки з постачальниками й покупцями, визначається розмір і джерела позикових засобів, оцінюються розмір виручки від реалізації й розмір прибутку. При цьому варто порівнювати фактичні показники звітності з плановими (кошторисними) і встановити причини їхньої невідповідності.

Горизонтальний аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів. Найпоширенішими методами горизонтального аналізу є:

  •  просте порівняння статей звітності й аналіз їхніх різких змін;
  •  аналіз змін статей звітності в порівнянні зі змінами інших статей.

При цьому особливу увагу варто приділяти випадкам, коли зміна одного показника по економічній природі не відповідає зміні іншого показника.

Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з даними попереднього періоду.

Трендовий аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року.

Прогнозування й розробка моделей фінансового стану об'єкта господарювання. Розробка прогнозних моделей фінансового стану підприємства необхідна для вироблення генеральної фінансової стратегії по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами, оцінки його можливостей у перспективі. Вона повинна будуватися на основі вивчення реальних фінансових можливостей підприємства, внутрішніх і зовнішніх факторів і охоплювати такі питання, як оптимізація основних і оборотних коштів, власного й позикового капіталу, розподіл прибутку, інвестиційну й цінову політику. Основна увага при цьому приділяється виявленню й мобілізації внутрішніх резервів збільшення грошових доходів, максимальному зниженню собівартості продукції й послуг, виробленню правильної політики розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства на всіх стадіях його кругообігу.

Методи прогнозування фінансової стійкості. Звичайно виділяють чотири методи прогнозування фінансової стійкості суб'єкта господарювання:

  •  екстраполяцію;
  •  метод строків оборотності;
  •  метод бюджетування;
  •  метод попередніх (прогнозних) балансів.

Екстраполяція. При використанні цього методу виходять із припущення про існування прямої залежності між оборотним капіталом і об'ємом продажів, що може бути виражено за допомогою простого коефіцієнта (відношення чистого оборотного капіталу до об'єму продажів).

Однак цей метод досить спрощений, тому що враховує єдиний фактор - об'єм продажів, тоді як рівень потреби в короткостроковому фінансуванні багато в чому залежить від строку оборотності запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості й т.д.

Метод строків оборотності. Цей метод визначення чистого оборотного капіталу заснований на вивченні тривалості виробничо-комерційного циклу: період оборотності запасів плюс період оборотності дебіторської заборгованості мінус період оборотності кредиторської заборгованості, помножений на одноденний оборот по реалізації.

Метод бюджетування заснований на плануванні надходження й витрати коштів, у тому числі від основної, інвестиційної й фінансової діяльності. Розрахунок відхилень між надходженням і виплатами показує планована зміна коштів і створює основу для прийняття відповідних управлінських рішень. Прогнозування грошових потоків дозволяє визначити розміри надлишку й недоліку готівки в обороті підприємства. Реальність прогнозів надходження й витрати коштів залежить від ступеня їхньої невизначеності.

Метод попередніх прогнозних балансів. Одним з методів фінансового прогнозування є складання прогнозного звіту про прибутки й збитки й прогнозний баланс. Прогнозна звітність може складатися на кінець кожного місяця, кварталу, року. Вона дозволить встановити й оцінити зміни, які відбудуться в активах підприємства й джерелах їхнього формування в результаті господарських операцій на планований період часу[30].

Прогнозний баланс може складатися на підставі системи планових розрахунків всіх показників виробничо-фінансової діяльності, а також на підставі динаміки окремих статей балансу і їхніх співвідношень. Більшу допомогу при розробці прогнозної фінансової звітності й моделей фінансового стану підприємства можуть зробити комп'ютерні програми по фінансовому моделюванню.

Зіставлення прогнозних значень статей балансу з фактичними на кінець звітного періоду дозволить встановити, які зміни відбудуться у фінансовому стані підприємства, що дасть можливість внести корективи в його виробничу й фінансову стратегію.

Висновки до першого розділу

Під час опрацювання літератури, що стосується даної теми, було зроблено висновок, що  сутність антикризового управління полягає у розробці і реалізації заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для виходу з кризового стану.

Основними принципами антикризової політики на мікрорівні є: оперативне виявлення ознак кризового стану; недопущення банкрутства підприємства; локалізація кризових явищ; фінансова стабілізація підприємства; запобігання повторенню кризи.

Досить велика кількість спеціалістів подають класифікації криз. Після детального аналізу різноманітних джерел у роботі описана класифікація кризових явищ за дев’ятьма класифікаційними ознаками. Такими, як: масштаб прояву (загальна та локальна кризи); структура відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики (економічна, соціальна, організаційна, психологічна, технологічна); характер виникнення (передбачувана, непередбачувана); фактор виникнення (ендогенна, екзогенна); стадія життєвого циклу підприємства, на якій виникла криза (криза росту, стагнація, занепад); ступінь наслідків (легка, важка, катастрофічна); фаза розвитку (криза прибутковості, стратегічна криза, криза платоспроможності, банкрутство); рівень управлінського впливу на кризу (керована, некерована); локальна сфера прояву (криза збуту, виробнича криза, фінансова криза, криза менеджменту).

Згідно з літературними джерелами були виявлені наступні етапи антикризової політики підприємства: здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і використання діючих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, що відповідають масштабам його кризового фінансового стану; вибір ефективних форм санації підприємства. Також важливою мірою при проведенні політики антикризового управління підприємством є здійснення контролю за втіленням її етапів.           У роботі розглянуті види, прийоми та методи фінансово-економічного аналізу.

Дедалі більше об'єктивно зростає актуальність ефективного антикризового менеджменту як системи своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.

І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.


Зростання
 рівня інфляції

Спад обсягів виробництва

Нестабільність законодавства

Зниження реальних доходів населення

Звуження ємності внутрішнього ринку

Зниження попиту

Недостатня активність фондового ринку

Політична нестабільність

Негативні демографічні тенденції

Погіршення кримі-ногенної ситуації

Велика частка поточних зобов’язань

Велика частка позикового капіталу

Неефективна фінансова стратегія

еефективний маркетинг

Неефективний фондовий портфель

Неефективний виробничий мен-т

Низький рівень основних засобів

Неефективна струк-тура поточн. витрат

Неефективний інвес-тиційний менедж-т

Неефективна структура активів

ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ

ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ

Суб’єкти антикризового менеджменту

Менеджери з антикризового управління, контролінгові служби, санатори

Методи і прийоми антикризового управління

Об’єкти антикризового фінансового менеджменту

Фінансовий стан підприємства залежно від глибини кризових явищ

Фінансова стійкість

Ділова активність

Ліквідність і платоспромож-ність

Рентабельність діяльності

Фінансовий стан підприємства

Підприємство функціонує порівняно успішно

Підприємство опинилося в фінансовій кризі

Інструментарій антикризового управління

Мета антикризового управління – подолання фінансової кризи (фінансове оздоровлення підприємства)

Постійний аналіз сильних і слабких сторін підприємства

Прогнозування банкрутства

Мінімізація і нейтралізація ризиків

Впровадження системи раннього попередження та реагування

Санація без залучення додаткових фін. ресурсів

Санація із залученням нового фінансового капіталу

Реструктуризація виробництва

Реструктуризація активів

Фінансова реструктуризація

Мета антикризового управління – недопущення фінансової кризи шляхом профілактичних заходів

Інструментарій антикризового управління

Реорганізація підприємства


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13846. Внешние эффекты на рынке недвижимости. Способы управления внешними эффектами: теоретические основы и практические проблемы 30.5 KB
  Внешние эффекты на рынке недвижимости. Способы управления внешними эффектами: теоретические основы и практические проблемы. Внешние эффекты от использования недвижимости – влияние способа использования недвижимости на интересы третьих лиц собственников и пользоват
13847. Государственные и муниципальные инвестиции и их роль в развитии экономики. Проблема оценки эффективности государственных инвестиций 32 KB
  Государственные и муниципальные инвестиции и их роль в развитии экономики. Проблема оценки эффективности государственных инвестиций. Участие государства в инвестиционном процессе реализуется по двум основным направлениям. С одной стороны государство выступает в ка
13848. Гос. кадастровый учет земель: состояние, перспективы развития, роль в процессе управления недвижимостью 32.5 KB
  Гос. кадастровый учет земель: состояние перспективы развития роль в процессе управления недвижимостью. Гос. кадастровый учет – действия уполномоченного органа по внесению в гос. кадастр сведений о недвижимом имуществе. Сведения позволяют идентифицировать объект ка
13849. Есть ли будущее у мышления 20.84 KB
  Философия это наука помогающая сформировать целостную картину мира. Она занимается поиском ответов на вопросы о существовании Бога об отношении человека и мира о принципах бытия. Вообще термину философия нельзя дать однозначного определения одни определяют философ
13850. Философия и трагичность человеческого бытия 18.64 KB
  Философия и трагичность человеческого бытия не хорошо и не плохо нет ни дорог ни подвоха. безосновательна наверняка метафизическая тоска метафизическая тоска Музыкальный коллектив Atlantida projet Я забыл о своем хомяке на балконе и три дня не кормил его. Ко...
13851. Анализ романа Алекса Гарленда «Пляж» 27.1 KB
  Бартули Регина Анализ романа Алекса Гарленда Пляж Романантиутопия английского писателя А. Гарленда Пляж был написан в 1997 году. Данный роман описывает людей так называемого поколения х родившихся в разных странах с 1965 по 1982 гг. В годы после войны во Вьетна
13852. Эссе по книге Энтони Берджесса «Заводной Апельсин» (1962) 34.87 KB
  Зиганьшин М. А. Задание по курсу Политическая этика Эссе по книге Энтони Берджесса Заводной Апельсин 1962 Выше огненных созвездийБрат верши жестокий пирВсех убей кто слаб и сирВсем по morder вот возмездиеВ зад пинай voniutshi мир Роман Энтони Берджесса З...
13853. Эссе. Фильм «Ельцин. Три дня в августе» 32.16 KB
  Золотухиной Ирины политология. 4 курс Эссе. Фильм Ельцин. Три дня в августе Ельцин. Три дня в августе художественный фильм снятый журналистами телеканала НТВ о противостоянии членов Государственного комитета по чрезвычайному положению в СССР и политического ру
13854. Эссе «Вам бы встретиться с моим сынком» 24.23 KB
  Эссе Вам бы встретиться с моим сынком И даже если у тебя не получится найти любовь завести семью я лучше изменю этот мир чем позволю ему изменить тебя2 Фильм Кейт Хартман Вам бы встретиться с моим сынком вышел на экран в 2010 году. По сюжету фильма сын г