7965

Поняття людина і основні теорії її походження

Конспект урока

Обществознание

Тема уроку: Поняття людина і основні теорії її походження. Мета уроку: Зясувати підстави для використання визначення Людина і його сутність визначити особливості основних тлумачень походження людини, розкрити роль середовища і спадковос...

Украинкский

2013-01-31

56.5 KB

81 чел.

Тема уроку:  Поняття людина і основні теорії її походження.

Мета уроку: Зясувати підстави для використання визначення Людина і його сутність; визначити особливості основних тлумачень походження людини, розкрити роль середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини; розвивати вміння критично аналізувати різні точки зору на певну проблему;  виховувати толерантне ставлення до права іншої людини мати власне сласні погляди.

Обладнання: Підручник, схеми і таблиці.

Хід уроку.

Що таке людина? Саме таке питання поставив Кант І. наприкінці свого життя. Він вважав його головним серед тих, на яке покликана відповісти філософія. На перший погляд людина не становить будь-якої таємниці. Кожен з нас упевнено виділяє людину з навколишнього світу. ЇЇ відмінність від усіх інших істот є очевидною. Проте у чому саме вона полягає?  «Людина, стверджував філософ Михайло Бахтін, - не може бути поняттям». Тому це сфера відкриттів, пізнання, повідомлень тощо. У цьому сенсі людина залишається таємницею.

Людину відрізняє від тварини Релігійність однак є люди які не вірять в Бога і не перестають бути людьми.  Людині притаманно створювати такі соціальні інститути як держава політична партія та ін.. Однак існував історичний період коли не було ні держави ні політичних угруповань. Людина існувала. Людям притаманна наявність таких регулятивних механізмів, як тотем, табу, мораль. Проте і вони не є визначальними. Поряд з моральними є неморальні люди, захоплення політикою співіснує з аполітичністю. Отже Обєктивних критеріїв, що відрізняють людину від тварини не існує.

Дійсно, дати визначення сутності такої, здавалося б, зрозумілої істоти, як людина, досить важко.

У Платона спитали, що таке людина  Це тварина яка ходить  на двох ногах, однак і птахи ходять на двох ногах. Гаразд, це істота яка ходить на двох ногах і не має піря.

Одвічний трагізм людини в поділі на тіло – яке відносить її до тварин і душу, яка наближає її до божественного.

Пояснення: (античність). Людина є мікрокосмосом (малим світом,) схожим на макросом всесвітом (Демокріт).

Людина за своєю природою суспільна та політична істота (Арістотель).

(Середньовіччя) Людина – єдність душі (духовності) та тіла. Тіло – гріховне, душею людину наділив Бог, а духовність є зв’язком  людини з Богом, шляхом віри, надії, любові й совісті. Людина – це душа, яку вдихнув у неї Бог (Августин Блаженний).

(Нові часи). Людина – істота, наділена розумом, який дозволяє їй пізнати саму себе (Лейбніц, Кант, Гегель).

Людина це істота, яка виділилася з тваринного світу завдяки праці й здатності створювати знаряддя праці (Карл Маркс).

Людина – істота, що керується «волею до життя» і невпинним прагненням до реалізації бажань (Фрідріх Ніцше, Шопенгауер)

(Новітні часи) Людина -  істота, яка освоює світ відповідно до феноменологічної праці свідомості(Гуссерль).

Людина істота, яка існує у світі й намагається його зрозуміти через мову і переживання (турботи, страхи, надії на майбутнє) (Гайдеггер).

Людина істота, межею якої і справжньою природою є мова.

Людина – істота, яка завжди відрізняє себе від існуючих у суспільстві норм і виступає проти одноманітного

Людина істота, у свідомості якої підсвідоме панує над свідомим (Фрейд.)

Феномен людини.

Феномен – явище, єдине у своєму роді,  взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуття.

Феномен людини полягає в її унікальності, неповторності, відмінності від усіх інших живих істот.

Зміст феномену людини:

- особлива тілесна організація – анатомо-фізіологічні характеристики людини, генетичні явища, деякі особливості протікання розумових процесів , тип нервової системи.

- наявність душі – сукупність психічних характеристик людини.

- свідомість – здатність суб’єкта відображати навколишню дійсність і самого себе  в ідеальних образах, створювати власний внутрішній духовний світ і мову, якою виражається його зміст

- суспільний характер існування – людина є соціальною істотою, яка гине без суспільства

- діяльність -  спосіб існування людини, її здатність задовольняти свої потреби завдяки змінам навколишньої дійсності та самої себе.

1. Основні версії походження людини

На даний час існують основні версії походження людини:

- занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або планет (інопланетна версія);

- виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Всесвіту) ;

- виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно-космічних процесів (концепція тупикової гілки еволюції).

- виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція);

- створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами (концепція креаціонізму - створення).

При всіх своїх відмінностях наявні версії походження людині тяжіють або до еволюціонізму, або до креаціонізму з тими чи іншими нюансами. Крім зазначених в схемі існує ще один варіант походження людини, і він на перший погляд досить дивний – це намагання довести, що людина взагалі ніколи не виникала, що вона існує в космосі стільки, скільки існує і цей останній. Отже окреслимо сутність основних концепцій походження людини.

1.1. Інопланетна версія.

Інопланетна версія - мало чого пояснює як в людині, так і в і походженні, оскільки відсуває питання про корені людини у не визначену далечінь: мовляв, десь та колись сформувалися розуми істоти, а потім вони колонізували Всесвіт. В кращому випадку прийнявши означену версію, ми можемо сподіватись на те, що наш "інопланетні батьки" в якихось фатальних для людства ситуаціях прийдуть нам на допомогу. Але, схоже на те, що історія не дає нам підстав для таких сподівань. Отже, версія інопланетного походження людини майже нічого не додає нам до розуміння та вирішення ситуації нашого буття.

1.2. Версія антропного принципу в будові Всесвіту.

Версія дії у Всесвіті антропного принципу - може бути передана наступним чином: "Життя - це не випадковий спалах у природі, а космічний феномен; розум та матерія виникли на загальній основі, вони є лише різними аспектами єдиної реальності. В світі усе замислено так, щоби змогла з'явитися людина. Вона постає необхідним та суттєвим доповненням природи... Оскільки є людина. То Всесвіт володіє тими властивостями, якими він володіє". Вперше антропний принцип був сформульований у 1974 р. Б. Картером. У так званому "сильному варіанті" його формулювання висувається теза про те, що саме людина є кінцевою метою усіх констант (сталих величин) та елементів Всесвіту. Отже, сутність даного принципу полягає у принциповій відмові визнати людину випадковим явищем загального світового процесу: все в космосі, в його складових, структурі, співвідношеннях орієнтоване на людину; людина і Всесвіт являють собою дещо початкове та органічно єдине. Слід сказати, що антропний принцип має непогане природничо-наукове підкріплення, проте, як і в будь-яких інших питаннях, результати наукових досліджень постають неповними та незавершеними. А це значить, що прийняття цього принципу передбачає певне внутрішнє переконання в його виправданості, внутрішнє відчуття його істинності.

Окрім того, прийняття антропного принципу самого по собі ще не прояснює ситуацію людського перебування у світі: нехай людина існує в цьому світі невипадково, але чому вона в ньому існує? Який сенс такого існування? Яким може бути в такому разі людське призначення? - На ці питання в змісті антропного принципу не існує виправданої відповіді, проте не викликає сумніву, що до нього слід ставитись серйозно.

1.3. Концепція тупикової гілки еволюції.

Концепція походження людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природних процесів базується, скоріше за все, на психологічному почутті незадоволення людиною, її діями та результатами таких дій: людина - це істота, яка весь час робить помилки, а результати цих помилок кричуще суперечать вимогам розуму.

Отже, людина заснована на відхиленні від належного. Конкретні аргументи на користь такої концепції є досить різноманітними: так, Ф.Ніцше вважав, що людина від природи не володіє надійними засобами для життя, а тому вона створює такі засоби штучно, через що віддаляється від природи і навіть протистоїть їй.

Досить часто висуваються аргументи поганої біологічної пристосованості людини до життя, її непридатності до життєвих дій тривалий час після народження. Б.Ф.Поршнев, колишній радянський історик та культуролог, намагався аргументувати положення, згідно яким людський тип поведінки був зумовлений збоями в дії тваринних інстинктів в несподіваних ситуаціях. Що можна сказати відносно цих міркувань?

• По-перше, те, що насправді людина досить непогано пристосована до суто біологічного виживання, і про це свідчать приклади із життя деяких відсталих людських спільностей (в районі островів Океанії та ін.).

• По-друге, відсутність у людини від народження готових навичок людської діяльності в світлі вже розглянутих аспектів людської неспеціалізованості, універсальності та свободи слід розглядати як важливий позитивний чинник людського буття, а не навпаки.

• По-третє, найважливіша вада розглянутих поглядів полягає в тому, що вони акцентують увагу на тому, чому людина не є звичайною твариною, проте не можуть майже нічого сказати на той рахунок, що саме та як робить людину людиною

1.4. Еволюційна теорія.

Еволюційна теорія має досить багато фактичних проявів задля того, щоби її зневажати; як вже зазначалося, людський ембріон в процесі розвитку проходить послідовно через стадії розвитку живих організмів і, отже, засвідчує цим прямий зв'язок людини із попередніми формами життя.

Досить велику кількість свідчень на користь еволюційної теорії зібрала археологія; при цьому еволюціонували і рослинний світ, і світ тварин. Далі, для засвідчення реальності еволюційних процесів зовсім не обов'язково звертатись до археології, адже певні факти еволюційних змін спостерігаються і зараз; зокрема, яскравим свідченням еволюції постають результати мутацій, зникнення деяких видів тварин та рослин, нарешті, результати селекційної діяльності людини. На користь еволюції свідчать і зміни, що відбуваються в людському суспільстві на протязі відомих історичних епох. В той же час еволюційна теорія не здатна дати задовільних відповідей на цілу низку важливих питань.

Якщо еволюцією форм життя рухають боротьба за виживання та пристосування до умов середовища, то чому цей процес відбувався саме в напрямі до людини, адже існують форми життя, значно краще пристосовані до виживання, ніж людина та ніж відомі нам складні види живих істот?

В світі живих організмів діє закон відповідності органів та функцій, який чомусь вже не діє в людині, так само, як не діє з однозначною імперативністю її генетична програма.

Досить вагомим моментом у неможливості повного прийняття теорії еволюції є її невідповідність даним генетики:

з позиції останньої в живому організмі не відбудеться жодних змін без певних змін у генетичному коді, проте саме останній не змінюється через пристосування.

Отже, якщо може відбуватися якась еволюція, то вона може бути зумовленою лише генетичними змінами, а останні не відбуваються ні довільно, ні стихійно.

З позиції сучасної генетики хід еволюції повинен кимось та якось спрямовуватись. Сучасна генетика, дешифрувавши генетичний код людини (це відбулося влітку 2000 р.), однозначно стверджує, що така складна інформаційна структура ні в якому разі не могла виникнути випадково або в результаті якогось стихійного процесу.

Теорія еволюції, особливо в її дарвінівському (спрощеному) варіанті не відповідає сучасним знанням про життя та людину. Слід сказати, що це не означає автоматичного відкидання даної теорії; в наш час існують досить складні теорії еволюції (симбіотична, інтегральна), які подають еволюційний процес значно складнішим, з урахуванням сучасних даних різних наук. І все ж, на основне для філософської антропології питання: якими є найперші корені людини, в чому полягає необхідність і виправданість її перебування в цьому світі, - ці теорії також не дають надійної відповіді.

Особливим варіантом теорії еволюції можна вважати марксистську концепцію трудового походження людини, згідно якої природний процес підводить людину до такої межі, від якої вона починає жити і діяти не за рахунок інстинктів та генетичних програм, а за рахунок переходу до виготовлення та використання знарядь праці. Саме таке виготовлення змінює людський організм, перетворюючи, наприклад, звірячу лапу на людську руку. В подальшому прогрес людини і суспільства зумовлюється, з одного боку, розвитком штучних засобів людської життєдіяльності, а, з іншого боку, людськими інтелектуальними здобутками та винаходами. Трудова теорія досить активно використовується сучасною археологією, оскільки наявність саме штучних знарядь праці розглядається тут як одна із вирішальних ознак наближення певних істот до людини. Проте, як вже було зазначено, сучасна генетика не припускає можливість змін в організмі через тренування; з іншого боку, трудова теорія не знаходить ніякої необхідності в людській присутності в світі

1.5. Концепція креаціонізму – створення.

Креаціонізм - навпаки, зосереджує увагу на вирішенні саме означених питань. В основі креаціонізму лежить впевненість у тому, що людські характеристики не можна логічно та причинно вивести із процесів життя або їх умов та обставин: в людині є дещо принципове вище та кардинально відмінне від означеного. З позиції креаціонізму людський розум, людську особистість, здатність любити, страждати, співчувати, радіти красі аж ніяк не можна звести до властивостей матеріальних або біологічних процесів. Людина створена - в поширеному варіанті Богом, в інших - найпершими та вищими силами буття, світовим розумом або світовим духом. Саме творенням можна пояснити людські почуття, розумність, особистість; оскільки Бог - це всетотальна індивідуальність, особистість, остільки саме він вкладає ці якості в людину.

Християнська точка зору дається у Біблії як божественне відкриття. Людина є створінням (креацією) Бога із земного матеріалу. Вона — недосконалий образ і подоба Бога, бо впала у гріх. Лише самовіддана любов і жертовність допоможуть людині здобути справжню віру і досконалість.

В людині є елемент духовної тотальності, проте він даний через обмеження простором і часом; саме тому людина еволюціонує, здобуваючи досвід самовипробовування та свідомого руху до єднання із своєю сакральною причиною. Оскільки людина створена останньою, вона суто матеріально вбирає в себе потенції попередніх форм життя, але якісно їх перевершує, в оптимальному варіанті підпорядковуючи матеріальне духовному. Оскільки людина створена від надлишку любові та добра, то її призначення - перебувати в спілкуванні, діалозі із Богом, черпаючи від Нього найвищі почуття єдності із повнотою буття, із вищою красою та гармонією буття, почуття любові та свободи.

Як бачимо, концепція креаціонізму багато в чому є добре продуманою та привабливою. Вона в цілому непогано узгоджується із історичним досвідом людства. Проте вона не має фактичних підтверджень: її прихильники вважають, що основне свідчення на користь даної позиції слід шукати в глибинах свого серця та почуття. Концепція креаціонізму не узгоджується також із даними сучасних геології та археології, вона ніяк не інтерпретує відомості про неодноразові катастрофи на Землі, що приводили до радикальних змін у фауні та флорі; її прихильникам також важко пояснити, як узгоджується священна любов Бога до людини із численними людськими жертвами під час природних катастроф, воєн, епідемій та ін.

Домашнє завдання. Вчення Живої Етики. Езотеричні вчення про походження та існування світу.

Пар1. підр.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19245. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МГД ПРИБЛИЖЕНИЯ ДЛЯ АНАЛИЗА ПЛАЗМЕННЫХ КОНФИГУРАЦИЙ В ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВКАХ 178.5 KB
  Лекция 8 Использование МГД приближения для анализа плазменных конфигураций в термоядерных установках Уравнения МГД обобщенный закон Ома диффузия магнитного поля в плазму магнитное давлении параметр удержания . Идеальная одножидкостная гидродинамика плаз
19246. РАВНОВЕСИЕ ПЛАЗМЫ В ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВКАХ. ИМПУЛЬСНЫЕ СИСТЕМЫ. Z-ПИНЧИ 5.75 MB
  Лекция 9 Равновесие плазмы в термоядерных установках. Импульсные системы. Zпинчи. Проблемы равновесия плазменных конфигураций МГДустойчивость плазмы лежащей на магнитном поле устойчивость скинированного пинча. Важный круг задач в которых с успехом примен...
19247. КОЛЕБАНИЯ И ВОЛНЫ В ПЛАЗМЕ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК 1.34 MB
  Лекция 10 Колебания и волны в плазме термоядерных установок Использование явления отсечки низкочастотной поперечной волны для диагностики плазмы колебания и волны в незамагниченной плазме; аналогия и различия с газом; заряженность частиц и различие масс дисперс...
19248. КОЛЕБАНИЯ И ВОЛНЫ В ПЛАЗМЕ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК 2.65 MB
  Лекция 11 Колебания и волны в плазме в магнитном поле термоядерных установок Теорема €œвмороженности€ магнитногополя. Колебания и волны в замагниченной плазме: магнитный звук скорость Альфена гибридные частоты магнитогидродинамические волны гиротропность п
19249. НЕУСТОЙЧИВОСТИ ПЛАЗМЫ В ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВКАХ 1.24 MB
  Лекция 12 Неустойчивости плазмы в термоядерных установках Неустойчивость Релея – Тейлора неустойчивость Кельвина – Гельмгольца разрывная неустойчивость перезамыкание силовых линий магнитного поля неустойчивости токовых систем Z – пинчей перетяжки винтова...
19250. УСТРОЙСТВО И РАБОТА ТОКАМАКА 1.6 MB
  Лекция 13 УСТРОЙСТВО И РАБОТА ТОКАМАКА Принцип действия принципиальная схема токамака параметры установки устойчивость тороидального плазменного шнур параметр удержания  энергетическое время жизни. Принцип действия. Принципиальная схема В заключите...
19251. УДАЛЕНИЕ ИЗ ТЕРМОЯДЕРНОЙ УСТАНОВКИ ТЕПЛА И ЧАСТИЦ, ДИВЕРТОР 136 KB
  Лекция 14 Удаление из термоядерной установки тепла и частиц ДИВЕРТОР Конфигурация скрэпслоя в токамаке с дивертором кондиционирование поверхности разрядных камер токамаков Hмода и Lмода режимов удержания плазмы Дивертор нужен не только очистки плазмы от
19252. РЕАКТОР ИТЭР 579.5 KB
  Лекция 15 Реактор ИТЭР Основные параметры ИТЭР бланкет системы диагностики плазмы выбор материалов первой стенки перспективы. Проектирование термоядерных реакторов началось в семидесятых годах прошлого века когда на установках были получены данные позво
19253. Понятие излучения. Реактор как источник излучений. Первичные и вторичные источники излучений. Задачи с источником на границе 71.5 KB
  Лекция 1. Понятие излучения. Реактор как источник излучений. Первичные и вторичные источники излучений. Задачи с источником на границе. 1.1. Понятие излучения. В рамках курса с учетом акцента на задачи радиационной защиты введем понятие излучения так. Излучение и