7970

Правова поведінка правопорушення і юридична відповідальність

Конспект урока

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Тема 3. Правова поведінка правопорушення і юридична відповідальність Мета заняття.Ознайомити студентів із поняттями законність, правопорядок, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність їх ознаками та видами. Охарактеризува...

Украинкский

2013-01-31

84.5 KB

10 чел.

Тема 3. Правова поведінка правопорушення і юридична відповідальність

Мета заняття. Ознайомити студентів із поняттями законність, правопорядок, правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність їх ознаками та видами. Охарактеризувати обставини, які виключають злочинність діяння. Удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховувати інтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.

План лекції і семінару

Поняття законності і правопорядку. Правомірна поведінка.

Правопорушення: поняття, види, ознаки і склад.

Обствини, що виключають злочинність діяння і відповідальність за дії, які зовні схожі на правопорушення.

Юридична відповідальність: поняття, принципи, функції та види.

Реферати:

  1.  Правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури.
  2.  Обставини, що виключають юридичну відповідальність.
  3.  Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія і правопорушення.
  4.  Злочин і покарання. Світовий досвід.
  5.  Юридична відповідальність неповнолітніх.
  6.  Аргументи за і протии смертної страти

Питання для самостійного опрацювання:

  1.  Законність, правопорядок та державна дисципліна.
  2.  Правосвідомість і правова культура.

Рекомендована література:

Конституція України.

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. Офіційний текст. К.: Юрінком. Інтер, 2001.

Копейчиков В. В. Загальна теорія держави і права, К.: 1997 с. 19-29,
197-217.

Правознавство: Підручник; За ред. В. В. Копейчикова. – 7-е вид., -К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 110-138.

Правознавство: Навч. посібник / Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастухов. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 63-67.

Правознавство. Тести для перевірки знань./ С.І. Куксенко. – Черкаси, 2005. – с. 25-31.

Основи держави і права. Навч. посібник. під ред. Колодія А. М. І Олійника А. Ю. – К.: Либідь, 1997. – с. 42-50.

Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей /За ред. М. В. Цвітка, В. Д. Ткаченка, О. В. Тєтришина – Харків: Право, 2002. – с. 348-359.

Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консул,
2001 – с. 414-430.

Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник, К.: Атака, 2001, с. 122-152.

Чернишова Н.В. Кримінальне право України. (загальна частина).  Навчальний посібник. – К.: Аттіка. С. 4-36.

Поняття законності і правопорядку.

В правознавстві законність розглядається як узагальнююча категорія всієї юридичної науки і практики, інтегральний показник врегульованості всіх сторін суспільного життя. Рівень і стан законності служать головним критерієм оцінки правового життя суспільства, його громадян. Зміст законності зв'язаний як з поведінкою суб'єктів, що реалізовують право, так і з діяльністю державних органів, що забезпечують її формування і захист, і полягає в точному і неухильному дотриманні ними юридичних норм.  

Звідси витікає таке визначення законності: законність – це такий правовий режим суспільного життя, при якому здійснюється точне і неухильне дотримання законів і інших нормативних актів всіма суб'єктами права.

Принципи законності:

  •  пануванням, верховенством законів
  •  рівності всіх перед законом, всі права повинні бути однаково захищені.
  •  неприпустимості свавілля в діяльності посадовців.

Стосовно правотворчої діяльності законність означає, що правова система повинна мати в розпорядженні такі інструменти, використання яких дозволяє всякий раз поставити заслін неправовому нормативному акту, якщо його застосування пов'язано з утиском прав і свобод людини і громадянина.

Із законністю тісно зв'язано інше правове явище – правопорядок.

 Правопорядок – це заснована на праві і законності організація суспільного життя, на тому або іншому етапі її розвитку. За своєю суттю, правопорядок – результат здійснення законності. Таким чином, між законністю і правопорядком існує жорсткий і нерозривний зв'язок. Всяке порушення законності обов'язково припускає порушення правопорядку незалежно від сфер, де це відбулося.

Поняття «правопорядок» характеризує стан врегульованості суспільних відносин, той якісний стан суспільних відносин, якого прагнуть люди, створюючи режим реального панування права. Відмінна риса правопорядку полягає в тому, що в ньому утілюються властивості права, правові принципи і вимоги законності.

Законність і правопорядок можуть бути забезпечені лише при певних матеріальних і духовних передумовах суспільного життя. Засоби, за допомогою яких забезпечується повне і послідовне проведення в життя вимог законності (і, відповідно, правопорядку) називаються гарантіями. Гарантії можна розділити на економічні, політичні, духовні і юридичні.

1. Економічними гарантіями є: рівність всіх форм власності, наявність громадянського суспільства, громадян-власників, вільне заняття підприємницькою діяльністю.

2. Політичними гарантіями законності є наявність розвиненої системи народовладдя, гарантованість політичних прав і свобод громадян, багатопартійної політичної системи, діяльність в країні  політичної опозиції і ін.

3. Духовно-культурною гарантією є висока правова культура і розвинена правосвідомість.

4. До юридичних гарантій відносяться: правовий контроль, розслідування злочинів, система правосуддя, юридична відповідальність, заходи попереджувальної дії і ін.

В більшості випадків норми права виконуються учасниками правовідносин. Поведінка учасників правовідносин, відповідно вимогам правових норм, називається правомірною. Розрізняють декілька видів правомірної поведінки: належна, допустима і що вимагається.

Всяка правомірна поведінка може бути охарактеризоване як із зовнішньої, об'єктивної сторони, так і з внутрішньою, суб'єктивною. Об'єктивна сторона правомірної поведінки характеризується діями або бездіяльністю осіб, способом їх здійснення, використаними засобами, дійсними або можливими результатами. Суб'єктивна сторона правомірної поведінки є сукупністю мотивів, цілей, ступеня усвідомлення можливості наслідків і внутрішнього ставлення до них людини.

Правопорушення: поняття, види, ознаки і склад.

Поведінка людини може або узгоджуватися з положеннями чинного законодавства, або порушувати його. У першому випадку перед нами правомірна поведінка, у другому — правопорушення.

Правопорушення — ця дія або бездіяльність, якими порушуються норми права; це винна поведінка деліктоспроможно'і особи, яка суперечить нормам права, заподіює шкоду іншим особам чи суспільству і має наслідком юридичну відповідальність,

Вина — психічне ставлення особи до вчиненого правопорушення та його наслідків,

Умисел — одна з форм вини, що полягає в усвідомленні правопорушником протиправного характеру та наслідків свого діяння та у бажанні або свідомому допущенні і'х виникнення.

Соціальна суть правопорушення (провини або злочину) полягає у спричиненні шкоди особистим, груповим або загальносоціальним інтересам, які юридичне захищені державою.

Ознаки:

-  соціальна шкідливе (завдає шкоди інтересам особистості, суспільства, держави),

- протиправне (порушує норми права), 

- винне (залежить від волі свідомості суб'єкта)

- каране (за його здійснення передбачені певні санкції).

Питання про причини правопорушень завжди було й  залишається складним. Історія  свідчить, що правопорушення трапляються у всіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу, і цілковито викорінити їх ще нікому не вдалося. Глобальними причиними правопорушень є соціальні суперечності, які завжди існують у суспільстві. До основних причин виникнення окремих правопорушень можна віднести такі:

  •  відсутність почуття особистої відповідальності;
  •  незнання закону або неповага до нього;
  •  почуття безкарності.

Із розуміння аморальності будь-якого правопорушення випливає практично значущий висновок: якщо не знаєте вимог закону, сумніваєтесь у правомірності своєї поведінки, то оцініть її з точки зору моралі. Поведінка, що відповідає моральним ідеалам суспільства, відповідає і приписам його законів. Аморальна поведінка у більшості випадків може викликати і негативну оцінку з боку суспільства, і тягти юридичну відповідальність.

Склад правопорушення:

1) суб'єкт — дієздатна особа, що здійснила правопорушення;

2) об'єкт — порушене матеріальне або нематеріальне благо, що захищається правом;

3) об'єктивна сторона — саме протиправне діяння, його шкідливий результат, та зв'язок між діянням і результатом;

4) суб'єктивна сторона — вина, тобто ставленняя правопорушника до діяння і його результату, в формі умислу або необережності.

Види:

І (за мірою соціальної або особистої шкідливості): 

а) проступки (шкідливі правопорушення);

б) злочини (небезпечні правопорушення).

ІІ

а) дисциплінарні — порушення навчальної або виробничої дисципліни, внутрішнього розпорядку підприємства, організації, установи;

б) майнові (цивільно-правові) — нанесення матеріального збитку, порушення інших майнових або особистих немайнових прав і інтересів людей, які захищені законом;

в) адміністративні — порушення правопорядку в громадських місцях, порядку управління всіма сторонами суспільного життя, що передбачені законодавством про адміністративні правопорушення.

г) кримінальні - злочини — це суспільна небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

3. Обставини, що виключають злочинність діяння.

Відповідно до Конституції України (ст. 55) кожна людина має право будь-ким, не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Ці положення Конституції деталізують Кримінальним кодексом України.

В деяких випадках громадяни скоюють вчинки, які по своїх зовнішніх ознаках співпадають із злочинними діяннями, проте не є суспільно небезпечними і кримінально протиправними. Це пов'язано з наявністю правомірних обставин, що виключають злочинність діяння (тобто його суспільну небезпеку і протиправність).

До таких обставин відносяться:

  •  необхідна оборона,
  •  крайня необхідність,
  •  вчинення шкоди внаслідок непереборної сили (сил стихії),
  •  затримання особи, що вчинила злочин і т.п.
  •  виконання законного наказу чи розпорядження законним керівником,
  •  дії у стані фізичного та / або психічного примусу
  •  казус.

Кожна особа має право на необхідну оборону, тобто на захист, як своїх прав, так і інтересів інших осіб, суспільства і держави від злочинного посягання. Це право людина має незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися по допомогу до інших осіб або органів влади. Необхідною обороною признаються дії, вчинені в цілях захисту вказаних вище інтересів  від суспільно небезпечного посягання шляхом спричинення тому, що робить замах шкоди, якщо такі дії були обумовлені необхідністю негайного запобігання або припинення посягання. При цьому при необхідній обороні шкода може заподіюватися особі, що тільки робить замах.

Не є злочином вживання зброї або будь-яких інших засобів незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для:

захисти від нападу озброєної особи або нападу групи осіб;

запобігання протиправного насильного проникнення в житло або інше приміщення;

випадку, якщо особа, що здійснює захист, не могла унаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характеру посягання.

В той же час заподіяна особі, що робить замах, шкода повинна бути відповідною небезпеці посягання і обстановці захисту. Засоби захисту повинні бути відповідні засобам нападу. Спричинення шкоди особі при  затриманні не є злочином, якщо іншими засобами затримати його було неможливо (тобто ці дії повинні бути необхідними для затримання), а також не допущено явної невідповідності заходів затримання характеру і ступеню суспільної небезпеки досконалого злочину і обстановці затримання злочинця.

Не є злочином дія, хоча і підпадаюче під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинене в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, суспільним інтересам або правам даної особи або інших громадян, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами. Крайня необхідність – ця вимушена дія, пов'язана із спричиненням шкоди. При цьому заподіяна шкода повинна бути менш значною, ніж шкоді, що запобігла; інакше матиме місце перевищення меж крайньої необхідності.

Казус (з латинської мови - випадок)- подія, наслідки якої не викликані умислом або необережністю особи. Казус виключає відповідальність особи, яка вчинила правопорушення

  1.  Юридична відповідальність.

Правопорушення є підставою для юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — це передбачене законом і застосоване органами держави примусове обмеження або позбавлення правопорушника певних благ.

Підстави юридичної відповідальності:

- здійснення правопорушення;

- провина особи  (умисел або необережність)

- відповідність особи правопорушника певним вимогам (вік, підсудність і ін.)

Наприклад, підставою для кримінальної відповідальності як виду юридичної відповідальності є здійснення особою суспільне небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до здійснення злочину виповнилося 16 років, а за окремі злочини — 14 років (ст. 22 КК).

Для організацій-порушників головною умовою кримінальної відповідальності є наявність у них статусу юридичної особи.

Незнання закону не звільняє від відповідальності.

Ознаки юридичної відповідальності:

По-перше,  це відповідальність лише за законом.

По-друге,   це відповідальність саме (і тільки) за правопорушення.

По-третє,   це відповідальність завжди перед державою.

По-четверте, це примусова караюча відповідальність.

По-п'яте,  юридична відповідальність завжди поєднується з моральною відповідальністю.

Основні принципи юридичної відповідальності: законність, обґрунтованість, справедливість, доцільність, невідворотність.

Цілі юридичної відповідальності:

  1.  охоронна — захистити  від посягань на такі найважливіші для всіх людей цінності, як права і свободи. Якщо такі посягання вчинено, то юридична відповідальність має на меті відновлення,  компенсацію блага, що постраждало;
  2.  позбавлення винного на деякий час  можливості вчиняти інші правопорушення;
  3.  виховна — змінити погляди, свідомість правопорушника, виправити  його так, щоб він у майбутньому не допускав подібних правопорушень;
  4.  запобіжна (профілактична) — вплинути на окремих людей, які  могли б (через недостатню свідомість або з інших причин) вчинити правопорушення, таким чином, щоб вони утрималися від цього;
  5.  створення винному можливостей  для пристосування до нормального життя без порушення правил і норм суспільної поведінки.  

Види юридичної відповідальності

1. Дисциплінарна — настає за порушення трудової, навчальної, військової дисципліни.

2. Матеріальна — настає при нанесенні матеріального збитку підприємству, установі, організації.

3. Цивільна — наступає головним чином за невиконання договірних зобов'язань, за спричинення шкоди.

4. Адміністративна — настає за здійснення адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншим адміністративним законодавством.

5. Кримінальна — настає за здійснення злочину, передбаченого КК України.

Юридична відповідальність буває різною і залежить від виду правопорушення, небезпеки його наслідків, кола людей і організацій, яким заподіяно шкоду. Урахування цих обставин — неодмінна умова справедливості покарання.

Дві обставини — ступінь шкідливості (або небезпечності) правопорушення і особа правопорушника — завжди беруться до уваги при встановленні міри юридичної відповідальності як при виданні закону, так і при його застосуванні до конкретних осіб.

Це цілком відповідає засадам соціальної справедливості і виражається у принципі індивідуалізації відповідальності: вона повинна відповідати ступеню тяжкості та особливостям особи правопорушника.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48477. Основные понятия налогообложения участников внешнеэкономической деятельности 152.5 KB
  Резиденты: а физические лица являющиеся гражданами Российской Федерации за исключением граждан Российской Федерации признаваемых постоянно проживающими в иностранном государстве в соответствии с законодательством этого государства; б постоянно проживающие в Российской Федерации на основании вида на жительство предусмотренного законодательством Российской Федерации иностранные граждане и лица без гражданства; в юридические лица созданные в соответствии с законодательством Российской Федерации; г находящиеся за пределами территории...
48478. Земельное право, курс лекций 927 KB
  Предмет правового регулирования является важнейшим фактором, предопределяющим обособление той или иной отрасли права. Первый учебник, в котором содержалось определение предмета земельного права
48479. Распределенные информационные системы 2.91 MB
  Основные задачи распределенной обработки Какие основные задачи распределенных систем Основная задача – облегчение доступа к удаленным ресурсам и контроль совместного использования этих ресурсов компьютеров файлов данных в БД. Цель – скрыть разницу в способах представления и передачи данных между разными типами ПК и ОС способах представления имен файлов правил работы с ними и др. Особенно это касается проверки данных на форме т. эффективнее переместить на сторону клиента проверку данных всех полей формы.
48482. Деньги, кредит, банки 505.5 KB
  Возникновение сущность функции и роль денег 4 часа План лекции Возникновение денег Сущность денег их свойства Функции денег Роль денег 1 вопрос. Возникновение денег Объективная необходимость появления денег порождена потребностями товарного обмена. Непосредственные предпосылки появления денег связаны с развитием производительных сил...
48483. Управление и менеджмент 2.02 MB
  Школы управления. Организация как объект управления Организационные структуры органов управления организации: сущность и виды Стили в системе управления предприятием Классификация стилей управления.
48484. Предмет земельного права и виды земельных правоотношений 225 KB
  Предмет земельного права и виды земельных правоотношений. Предмет земельного права – осознанные волевые земельные отношения. Данный вид правоотношений многоплановый носит характер взимания цены расчета нормативной цены арендной платы земельного налога и др. Фрагментарно данный вид правоотношений присутствует при возмещении убытков потерь в сельскохозяйственном производстве при изъятии земельного участка для государственных и муниципальных нужд а также при ограничении прав собственника.
48485. Организация учета в системе управления предприятием 524.5 KB
  Основы организации учета и контроля в системе управление предприятием Специализация любой области науки непосредственно связана с четким определением целей задач предмета и методов его исследования. Бухгалтерский учет как наиболее распространенный совмещает в себе все виды хозяйственного учета и применяется в микроэкономике субъектами предпринимательской деятельности независимо от форм собственности и методов хозяйствования. Стандартизация учетных процедур уступает местом наиболее гибким системам учета сориентированным на анализ...