79915

Виховна година «Хто вам сказав, що я слабка...»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Викладач Ні я жива Я буду вічно жити Я в серці маю те що не вмирає Так писала відома українська поетеса Леся Петрівна Косач. На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала Леся Українка пройшла великий шлях перемоги духу над стражданням тіла і проявами буденності життя.

Украинкский

2015-02-15

161 KB

2 чел.

Відокремлений  підрозділ Національного аграрного університету біоресурсів і природокористування України

«Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової»

„Хто вам сказав, що я слабка...”  

Виховна година


Автор:
Мартишевська Валентина Григорівна викладач загальноосвітнього відділення, викладач І категорії.

Рецензент: Малюх Тетяна Володимирівна, викладач вищої категорії, викладач-методист.

Виховна година «Я в покоління озовусь» присвячена творчості Лесі Українки розкриває особливості життєвого та творчого шляху поетеси.

Рекомендована для використання викладачами - предметниками              І-ІІ рівнів акредитації при вивченні студентами дисципліни  «Українська література»  та поглибленні знань про відому письменницю українського народу Лесю Петрівну Косач   в процесі гурткової роботи.


Зміст

Вступ

  1.  Життєвий та творчий шлях Лесі Українки
  2.  Уривок з драми-феєрії «Лісова пісня»
  3.  Історія кохання Лесі з Сергієм Мержинським
  4.  Патріотична лірика Лесі Українки

Висновок


Вступ

Для підготовки висококваліфікованих спеціалістів загальноосвітня підготовка має важливе значення.

Українська література має особливий вплив на формування молодої особистості. Вона вчить гуманності, доброті, дружбі. Адже, недарма говорять, що література-це «людинознавство», тому в коледжі значну увагу приділяють вивченню літератури. Крім обов’язкових занять проводять різноманітні позаурочні заходи: гуртки,  літературні вечори, конкурси декламаторів, виховні години.

Так, виховна година, присвячена творчості Лесі Українки має важливе значення, бо вона була справжньою донькою України, і ми її нащадки, повинні вивчати кожну сторінку її творчості, адже кожна поема чи поезія має дидактичне значення.

Трагічною і в той же час цікавою є доля Лесі, бо вона, маючи невиліковну хворобу - туберкульоз, змогла повноцінно жити: писати, кохати, займатись самоосвітою. ЇЇ доля - це об’єкт для дослідження.  

На сьогодні, студентами добре сприймають літературно музичні композиції, тому для виховної години було обрано саме таку форму проведення.

У виховній годині поєднано і декламаторське читання, і музика відомих класиків: М. Лисенка, Л. Бетховена, П. Чайковського, використано театралізовані сцени із драми-феєрії « Лісова пісня», всі ці різноманітні методи зацікавлюють глядача і роблять співучасником дійства.

Виховна година передбачає знайомство з поетесою, матеріал підібрано відповідно до програми з української літератури, але охоплює не лише програмовий матеріал, але й виходить далеко за її межі, що дає можливість студентам розширити свій кругозір.

В українській літературі є багато синів і дочок, імена яких ми повинні знати, і це дає нам почуття єдності роду, народу, робить нас українцями.


Місце проведення:
святково прибрана актова зала коледжу

Присутні: студенти, викладачі, працівники коледжу, гості.

Мета: Проаналізувати особливості життєвого та творчого шляху Лесі Українки; показати історію кохання Лесі Петрівни Косач та Сергія Мержинського, дослідити  роль Лесі як громадського діяча. Розвивати пам’ять, декламаторські здібності, виховувати любов до українського поетичного слова, формувати національну свідомість, творчу особистість.

Оформлення сцени: святково прибрана актова зала коледжу; на видному місці портрет Лесі Українки.

Плакат

Як я умру на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Викладач

Ні! я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає…

Так писала відома українська поетеса Леся Петрівна Косач.

Вона - жінка з косачівського роду, донька Олени Пчілки, небога і "духовна дитина" Михайла Драгоманова, двоюрідна онука Якова Драгоманова, одним словом, потомственна "лицарка духу", шляхтянка.

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала…

Леся Українка пройшла великий шлях перемоги духу над стражданням тіла і проявами буденності життя. Вона - донька фантазії, вона - Мавка, бояриня, віща Кассандра.

Леся створила свій світ - світ символів і символічних істот, вбираючи в їхні образи свою предметність, не цураючись жіночого і людяного.

Не співайте мені сеї пісні,

Не вражайте серденька мого!  

Легким сном спить мій жаль у серденьку,  Нащо співом будити його?

Через усе життя вона пронесла щит зі словами: "Contra spem spero!" ("Без надії сподіваюсь!").

Я на гору круту крем'яную  Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную,  Буду пісню веселу співать.

Наша виховна година, «Я в поколіннях озовусь» присвячена Лесі Українці, допоможе нам узагальнити відомості про життєвий та творчий шлях поетеси доторкнутись до її творчості, виявити особливосиі творчої манери, згадати доньку українського народу.

Студент 1

Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в інтелігентній сім'ї. Лесин дід по матері — Яків Драгоманов — був декабристом, а дядько — Михайло Драгоманов — відомим публіцистом, критиком, істориком, активним громадським діячем. Мати Лесі Українки — Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка — мала величезний вплив на доньку, сама вибрала їй високо зобов'язуючий псевдонім — Українка. Батько — Петро Антонович Косач — був людиною передових поглядів, за що ще в студентські роки його виключили з Петербурзького університету.

Сприятливе середовище з ранніх літ благотворно впливало на здібності дівчинки. Поетеса недарма пізніше підкреслювала: "Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни". О. Гончар, аналізуючи цей період в житті Лесі, додавав: "...Разом з родинно близькими людьми майбутню поетесу формувала, виховувала й готувала до творчого подвигу вся тодішня передова Україна". Сім'я Косачів приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Павлом Житецьким. З дитинства мала Косачівна кохалася в народних піснях і казках, в чотири роки уже читала, в п'ять — грала на фортепіано і пробувала творити власну музику, а пізніше не раз тяжко зітхала, говорячи, що тяжка недуга не дала їй можливості стати композитором. Олена Пчілка збирала зразки народних вишивок, і мале біляве дівча не тільки милувалося красою узорів, а й у вісім років виконало майже непосильну для такого віку роботу: вимережило батькові сорочку.

Студент 2

Сім'я Косачів була великою, але жила у достатку. Усього Леся мала двох братів і три сестри. Батьки займалися громадською діяльністю, навіть їздили на всесвітню виставку в Париж, тому дітей часто залишали під опікою родичів Лесі дуже подобалося жити в Олени Косач, тітки по батькові, яку в 1879 році за революційну пропаганду було заарештовано й вислано в Олонецьку губернію

У 1881 році в Луцьку, куди наказом міністерства внутрішніх справ був переведений на роботу батько, Леся з братом Михайлом пішла на річку Стир подивитися, як святять воду, застудилася і захворіла. Хвороба дала ускладнення Пізніше виявилося, що в дівчинки туберкульоз кісток.

Для найстаршого сина Михайла і молодшої від нього всього на півтора року Лесі батьки найняли приватних учителів, які у Києві, де якийсь час жила Олена Пчілка з дітьми, вчили їх за програмою чоловічої гімназії. В цей час Леся грала на фортепіано під керівництвом дружини Миколи Лисенка Ольги Деконор.

Літо Косачі провели в Колодяжкому, яке назавжди зачарувало Лесю прекрасною природою і розповідями місцевого селянина Лева Скулинського про "нечисту силу".

Декламатор 1

Колодязне в дитинстві золотім,

Я чув не раз це слово... Невеликі,

Оці хатки, цей сад, цей світлий дім,

І ці хмаринки в небі голубім –

Усе це в душу увійшло навіки.

І не вві сні уже, а наяву

Ходжу стежками, де вона ходила:

Немов би за її я живу...

Ось тут вона дівчам танок водила,

Ось на дуб той, замлілий, звідкіля

Б’є джерело ! Тут Леся брала воду !

О, джерело пісень мого народу,

Пісень, що їх почула вся земля !

Студент 3

Наступну зиму знову був Київ, вивчення класичних (грецької та латинської) мов. Хвора дочка викликала глибоку тривогу матері. Улюблениця батька, Леся ставала улюбленицею й матері, хоч колись Олена Пчілка не дуже раділа навіть її народженню. Мати допомогла дочці вивчити французьку й німецьку мови, заохотила до творчості і якщо ім'я Леся Лариса вибрала собі ще в дитинстві сама, то псевдонім був підказаний матір'ю, яка інтуїтивно відчувала, що доня буде відомою і національне свідомою людиною.

При сприянні матері у 1884 році восени у львівському журналі "Зоря" з'явилася перша Лесина публікація — вірш "Конвалія".

Студент 4

Наступні роки стали літами великих Лесиних страждань. Хвороба прогресувала, вражала суглоби правої ноги, для лікування потребувалися все нові й нові кошти. Мати возила дівчину в Київ до професора О. Рінека, який раніше оперував Лесі ліву руку, видаливши уражені туберкульозом кістки кисті. Через рік хвора побувала у Варшаві, та лікарі відмовлялися робити операцію, тільки виготовили протез для ноги, який давав можливість Косачівні ходити без сторонньої допомоги. Влітку 1888 року батько повіз Лесю на лікування в Одесу. У цей час вірші юної поетеси друкувалися в львівських журналах, на її твори звернули увагу галицькі критики Іван Франко та Михайло Павлик.

Повертаючись з Відня, куди мати возила дочку на консультацію до лікарів, Косачі зупинилися у Львові, де зустрічалися з І.Франком, В.Гнатюком, М.Павликом. У цьому ж таки, 1891 році, у Колодяжне до Косачів приїжджала Франкова дружина з дітьми, гостював сам Франко. М.Павлик зав’язав з Лесею листування і навіть вислав їй для прочитання повість О.Кобилянської “Царівна".

Студент 5

У березні 1893 року вийшла у Львові перша Лесина збірка — "На крилах пісень”. Схвальну рецензію на книгу написав О.Маковей, правильно визначивши провідні мотиви творчості поетеси. "Перший — то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю, другий — то культ природи, а третій — то культ України і світове горе".

Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів" в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним..

Знайомих і друзів у Лесі Українки завжди було багато. Вона цікавилася творчістю П.Грабовського, познайомилася і листувалася з Ольгою Кобилянською, називаючи її в листах "Хтось чорненький". Відвідала Українка й Буковину, лікувалася в Карпатах, в Беркуті, де мала прекрасні диспути про мистецтво з І.Франком. Про поетесу особливо піклувався фольклорист Климентій Квітка, який пізніше став її чоловіком.

Хвороба прогресувала. В пошуках ефективного лікування Леся поїхала в Італію. Взагалі поетеса багато мандрувала по світу, та хворобу подолати не могли ні вітчизняні, ні зарубіжні лікарі. У Венеції Леся познайомилася з італійською письменницею Альбіною Бізе і під її впливом почала писати драми у віршах — жанр, який надзвичайно вдавався Лесі Українці.

У 1899 році у Львові вийшла друга Лесина збірка "Думи і мрії", а у квітні 1902 року в Чернівцях — книга поезій "Відгуки". У співавторстві з Климентієм Квіткою поетеса видала збірку "Дитячі ігри, пісні й казки з Ковельщини, Луцьщини і Звягельщини на Волині".

Студент 6

Першою дуже вдалою і цікавою трагедією Лесі Українки стала "Касандра". Окрилена успіхом, письменниця створила ще "Одержиму" та "Жертву", але при виході у світ вдруге збірки "На крилах пісень" ці драми були вилучені цензурою.

Щоб довести російським читачам, що українська література не поступається їхній, Леся переклала російською твори І.Франка "На дні" та "Добрий доробок", які вийшли у видавництві "Донская речь" (Ростов-на-Дону).

Посилала Леся Українка свої твори для альманахів М. Коцюбинському, листувалася з Г. Хоткевичем. У 1904 році онук Т.Шевченка по сестрі Катерині — Фотій Красицький — створив портрети Лесиних сестер і самої поетеси.

За досить короткий час Леся написала поему "Одно слово". Коли ж А.Кримський зауважив, що в якутській мові є слова "воля" і "вільний", авторка зняла підзаголовок твору "Оповідання старого якута" і замінила його на "Оповідання тубільця з півночі". Цей твір досить цікавий і філософський. Закінчила поетеса також драму "На руїнах". Вона все більше й більше відчувала себе драматургом і усвідомлювала, що в цьому роді літератури піде значно далі, ніж у власне ліриці.

Леся спробувала опанувати також сатиричний жанр — і написала поезії "Веселий пан", "Практичний пан", "Пан-народовець", в яких влучно висміяла гope - друзів народу.

В ніч з 17 на 18 січня у Київській квартирі Косачів було зроблено трус. Але він суттєво відрізнявся від обшуку 7 червня 1902 року в Одесі, коли жандарми не знайшли у Лесиних валізах нічого компрометуючого. Тепер у руках жандармів була 121 заборонена книжка. Лесю та її сестру заарештували, але все обійшлося більш-менш щасливо, і скоро обидві вже були на волі.

25 липня 1907 року Леся Українка та Климентій Квітка одружилися. Чоловік одержав посаду в суді в Криму в Балаклаві, й подружжя переїхало туди, а згодом до Ялти. Здається, прекрасний морський клімат мав би сприяти покращенню здоров'я, а поетесі стало гірше. Берлінський професор радив їхати до Єгипту, але зібрані на поїздку гроші подружжя віддало на організацію етнографічної експедиції, яка основною метою мала запис мелодій українських народних дум. Фонограф репертуару кобзаря Гната Гончаренка подружжя вислало до Львова.

У січні 1909 року у Києві було поставлено "Блакитну троянду", а грошовий збір передано на пам'ятник Т. Шевченку.

Далеко від рідної України — в Тбілісі, Талаві, Єгипті — Леся не забувала рідної землі. До речі, на чужині, в країні пірамід, поетесу знайшов і відвідав український історик, академік Д. Яворницький. Критичний стан здоров'я змушував Лесю Українку до частих переїздів. У 1911 році сім'я опинилася в Кутаїсі, де чоловік одержав посаду. Письменниця вже відчувала наближення смерті. Вона переслала сестрі Ользі свій архів, до виснаження працювала над "Лісовою піснею", яку розпочала 3, а закінчила 25 липня. "Лісова пісня" вийшла друком в Києві ще за життя поетеси, в 1912 році. У Кутаїсі було написано також драми "Камінний хрест" та "Оргія".

Студент 7

Друзі та близькі наполягали на лікуванні. Леся ще раз відвідала Єгипет. Подорожі стали для неї мукою, надії на полегшення не виправдувалися.

Письменниця мужньо готувалася до трагічного кінця. У березні 1913 року вона написала заяву до бібліотеки Наукового товариства ім. Т.Шевченка прийняти її твори в депозит, 28 квітня востаннє приїхала до Києва, прийшла на присвячений їй вечір в клубі "Родина", а всередині травня відбула в Кутаїсі.

З голосу вмираючої дружини Климентій Квітка ще встиг записати народні пісні, а матері й сестрі Ользі Леся продиктувала зміст задуманої драми "На передмістю Александрії". Тяжкохвору поетесу перевезли до Сурамі, але врятувати її вже ніхто не міг. 19 липня між першою і другою годиною ночі вона померла.

Труну з прахом доставили до Києва. 26 липня 1913 року Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі. Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала у супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп. Україна ховала свою дочку.

На фоні мелодії  Чайковського, Прокоф’єва) звучать слова (світло приглушене).

Декламатор 2

Як умру я, імення славутне

Хутко з пам’яті зникне усім, -

Хутко-хутко усе “незабутнє”

Забувається в світі отсім.

Але поки ще буде на світі

Хоч єдина людина сумна

Доти буде  між людьми бриніти

Моя пісня смутна – голосна.

Довго щирими  сими словами

До людей промовлятиму я

Я загину, - та довго між вами

Гомонітиме  пісня моя.

Викладач

Леся Українка… Ці два короткі слова уособлюють нечувану силу, незламну мужність. Вірші поетеси- це мужній голос борця співзвучний музі великого кобзаря. Іван Франко писав про неї: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте», Україна не чула такого сильного та поетичного слова як із уст слабосильної, хворої дівчини». За щастя народу, за волю рідного краю Леся Українка бореться словом. Вона посилає слово в народ.

Отож, ми з вами познайомились з нелегким життєвим шляхом Лесі Українки.

Образи казок, повір'їв, переказів увійшли в духовний світ Лесі Українки ще з дитинства. В драмі-феєрії «Лісова пісня» Леся передала свої почуття, прагнення, пристрастний порив до світлого,гармонійного життя. Пропонуємо вам переглянути сценку з «Лісової пісні».

Затемнення. Вся наступна сцена проходить у супроводі музики з балету Скорульського «Лісова пісня», або опери В. Кирейка «Лісова пісня»

Чується спів птахи. Сцена прикрашена зеленими гілками і квітами, виходить Мавка в яскраво-зеленому одязі з розпущеним чорним волоссям, розправляє руки і проводить долонею по очах:

Мавка

Ох, як довго я спала !

(Лунає мелодія сопілки).

А хто мене збудив ?

Лісовик

(Бродить дідок у вбранні кольору кори у волохатій шапці)

…Либонь, весна.

Мавка

Весна ще так ніколи не співала, як отепер …

(Лукаш грає)

То весна співає?

Лісовик

Та ні, то хлопець на сопілці грає…

Дядька Лева небіж, Лукаш на ймення

Мавка

Хотіла б я побачити його

Він, певне, гарний!

Лісовик

Не задивляйся ти на хлопців людських,

Се лісовим дівчатам небезпечно...

Минай людські стежки,  дитино,

Бо там не ходить воля, – там жура.

Тягар свій носить, обминай їх, доню: 

Раз тільки ступиш – і пропала воля !

Мавка (сміється).

Ну, як таки, щоб воля – та пропала ?

Се так колись і вітер пропаде !

Виходить Лукаш. Мавка і лісовик ховаються. Лукаш хоче нарізати ножем березу, щоб  сточити сік. Мавка кидається і хапає його за руку:

Мавка

Не руш ! Не руш ! Не ріж ! Не убивай !

Лукаш

Та що ти, дівчино ? Чи ж я розбійник ?

Я тільки хтів собі  вточити соку з берези. 

Мавка

Не  точи ! Се кров її .

Не пий же крові з сестроньки моєї !

Лукаш

Березу ти сестрою називаєш?

Хто ж ти така ?

Мавка

Я – Мавка лісова.

Лукаш

А, от ти хто ! Я від старих людей

Про Мавку чув не раз,

Але ще зроду не бачив сам.

Мавка

А бачити хотів ?

Лукаш

Чому ж би ні ?

Що ж ти зовсім така,

Як дівчина.

А чом же в тебе очі не зелені ?

(придивляється)

Та ні, тепер зелені … а були,

Як небо, сині ! О! Тепер вже сиві,

Як тая хмара...  ні, здається, чорні,

Чи, можне, карі... ти така дивна !

Мавка (усміхаючись).

Чи гарна ж я тобі ?

Лукаш (соромлячись).

Хіба я знаю ?

Мавка

А хто ж те знає ?

Лукаш (зовсім засоромившись).

Ет, таке питаєш...

Мавка (щиро дивуючись).

Чому ж сього не можу запитати ?

От бачиш, там питає дика рожа:

“Чи я хороша ?”

А ясен їй киває в верховітті:

“Найкраща в світі !”

Лукаш

Я й не знав, що в них така розмова,

Я думав – дерево німе, та й годі.

Мавка

Німого в лісі в нас нема нічого.

Лукаш

А хто ж твій рід?

Мавка

Мені здається часом, що верба,

Ота стара, сухенька, то – матуся.

Мене вона на зиму прийняла

І порохом м’якеньким устелила

Для мене ложе.

Верба рипіла все: “Засни, засни”…

І снилися мені все білі сни:

На сріблі сяяли ясні самоцвіти,

Стелилися незнані трави, квіти,

Блискучі, білі…

Лукаш (заслухавшись).

Як ти говориш...

Мавка

Твоя сопілка має кращу мову.

Заграй мені, а я поколишуся.

(Лукаш грає веснянки).

Стояла я  і слухала весну

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов,

Те, що давно мені співали мрії.

Ведуча

Згадаймо добрими словами Лесю, спробуймо навчити бачити так, як вона, красу природи, красу нашої неньки - України, любити її всім серцем, як любить Леся Українка.

(Виходить дівчина в образі Лесі Українки )

Леся

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світу літати,

Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі,

Полинути співом  дзвінким

Упасти на хвилі прозорі,

Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії

І щастя моє таємне

Ясніші, ніж зорі яснії,

Гучніші, ніж море гучне !

Ведучий

Ніжне, палке серце Лесі Українки – була сама любов.

Ці стрічки Леся сказала вголос, не задумуючись,  що її може хтось підслухати. Вона була настільки захоплена краєвидом, своїми віршами, що не помітила незнайомця, який наближався  до неї. Лише коли він заговорив приємним глухуватим голосом, вона здригнулася від несподіванки. Перед нею стояв чоловік в білому полотняному костюмі. Він дивився на неї синіми, виразними очима.

(Виходить хлопець)

  •  “Та”, ви, напевно, Лариса Петрівна Косач”, - сказав незнайомець

(Леся здивовано поглянула на нього)

  •  “Звідки Ви мене знаєте ? Я щось Вас не пригадую?

(Він витягнув із кишені великий конверт і протягнув його Лесі)

Ведуча

Це була перша зустріч Лесі і Сергія Костянтиновича Мержинського. З тих пір і почалася їх дружба.

(Дивлячись один на одного, Леся читає вірші).

Леся

Нічка тиха і  темна була,

Я стояла, між друже з тобою,

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була.

Ти співав, я мовчазно сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла,

Вітер сумно зітхав у саду.

Спалахнула далека зірниця

Ох, яка мене туга взяла !

Серце гострим ножем пройняла,

Спалахнула далека зірниця.  

Він (Мержинський)

Я вірю у  Вашу безсмертну зірку, Лесю.  Коли я дивлюсь на вас,  мені здається, що Ви із тонкого скла зроблені. Одного разу я бачив дивний сон: неначе падав скляний дощ, коли я  простягнув у гору  руки, тонкі нитки дощу ламались  таким ніжним звуком.  Коли вас немає – мучуся,  боячись, щоб ви не впали, не послизнулися, не зламались.

Леся

Мені здається, що я  вас знаю все життя.

(виходять зі сцени)

Ведуча

Їх дружби згодом переросла у палке почуття, світле і щире взаєморозуміння і надихне Лесю на пристрасні рядки:

(Уривок із “Лісової пісні”)

Мавка

Русалко! Ти ніколи не кохала...

Русалка

Як не кохала? Ні, то ти забула,

Яке повинно буть кохання справжнє !

Кохання – як  вода, - плавке та бистре,

Рве, грає, пестить,  затягає й топить.

Де пал – воно кипить, а стріне холод – стає мов камінь.

От моє кохання!

А те твоє – солом’яного духу

Дитина квола. Хилиться од вітру,

Під ноги стелиться. Зостріне іскру –

Згорить,  не борючись, а потім з нього

Лишиться чорний згар та  сивий попіл.

Коли ж його зневажать, як покидьку,

Воно лежить і кисне, як солома,

В воді холодній марної досади,

Під пізніми дощами каяття.

Мавка (підводить голову).

Ти кажеш – каяття Спитай березу,

Чи кається вона за тії ночі,

Коли весняний вітер розплітав

Їй довгі коси ?

Русалка

А чого ж сумує ?

Мавка

Що милого не може обійняти,  

Навіки пригорнути довгим віттям.

Русалка

Чому ?

Мавка

Бо милий той – весняний вітер

Русалка

Нащо ж було кохати  їй такого ?

Мавка

Бо він був ніжний, той весняний легіт,

Співаючи, їй розвивав листочки,

Милуючи, розмаяв їй віночка.

І, пестячи,  кропив росою косу...

Так, так він справжній був, весняний вітер,

Та іншого вона б не покохала.

(Виходять зі сцени).

Ведуча

Сергій Костянтинович  Мержинський за спогадами його сучасників був  надзвичайно інтелігентною і симпатичною людиною. В ньому якось гармонійно  поєднувалась зовнішня привабливість і особлива духовна краса.


Ведучий

Часом погляд його добрих очей ставав твердим, навіть колючим... Він думав і говорив про скороминучість свого життя, хоча, можливо, і не вірив у це. Леся тим більше.  Потрібно сказати, що Сергій був невиліковно хворим (у нього, як і  в Лесі, був туберкульоз, який у ті часи не лікували).

Ведуча

Леся намагалася відволікати його від цих сумних думок.,  намагалася розважити його своєю сердечністю,  і вони знову йшли по Ялті, на набережну. Леся розповідала Сергію про свою переписку з Михайлом Драгомановим, про свою дружбу з Іваном Франком, читала йому свої нові поезії.

Леся

Я думала: “Весна для всіх  настала,

Дарунки всім  несе вона ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна.

Ні, не забула ! У вікно до мене заглянули

Від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,

Посипались білесенькі квітки”.

Моя душа ніколи не забуде,

Того дарунку, що весна дала,

Весни такої не було й не буде,

Як та була, що за вікном цвіла.

Та сон був короткий. Ранесенько-рано

Вже зникла рожева мрія моя.

(Виходять)

Ведучий

Восени 1900 року самопочуття Сергія Мержинського різко  погіршало. Леся в той час жила його листами.

Читець Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, ти мій бідний зов'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад, про якусь любу, минулу мрію і ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідборонно, невідмінно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама тепер, коли я знаю, є інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастям, що палило мене і мучило і заставляло заламувати руки, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з цього світу, де щастя і горе божевільно сплелись. А потім і щастя і горе обірвались так раптово, як дитяче ридання; і я побачила тебе. І раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею. Се нічого, що ти не обіймав мене колись, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки. О, я піду до тебе з найщільніших обіймів. О, я піду до тебе від найсолодших поцілунків. Тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що томить мене, все, що мучить, я знаю, ти здіймеш соєю тонкою, тремтячою рукою. Все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей. Ох, у тривких до життя людей таких очей не буває. Се очі з іншої країни... Мій друже, любий друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?

Леся

Все, все покинуть. До тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть з тобою загинуть!

То було б щастя з тобою загинуть!

(Звучить романс "Коли розлучаються двоє")

Ведуч Втрата дорогої людини нестерпним тягарем звалилась на плечі Лесі Українки. Тяжко і довго вона сумувала, але не похилилася, не піддалася розпуці.

Леся

Уста говорять: „він навіки згинув!

А серце каже: „ні, він не покинув!"

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині б'ється враз зі мною:

„Я тут, я завжди тут, я все з тобою!"

На сцену виходять Мавка, Лукаги, Русалка, Мержинський, читці.

Ведучий Десь із далини звучить для нас голос завжди юної Лесі Українки.

 (Говорить Леся із-за куліс )

Леся Говорить моє серце. Чуєте, люди? Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви навчили мене ніжності й жорстокості, пісням своїм і плачам, добру навчили і злу. Радощам і стражданням. Спасибі вам, люди! Я не гніваюсь за свої муки, не нарікаю на долю! Я ними житиму, я маю в серці те, що не вмирає. Я йду до вас, люди!

 (Музика. Виходить Леся)

Ведуча Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові й Україні? Ні, другої такої на світі не було.

Леся (сидить задумана і промовляє під звуки „Осінньої пісні" П. Чайковського)


Коли втомлюся я життям щоденним,

Щоденним лихом, що навколо бачу,

Тоді я думку шлю в світа далекі,

Блукає погляд мій в країні мрії.

Що бачу я в далекому просторі?

Прийдешність бачу я, віки потомні

Мені ввижається, як в тихім ріднім колі

Старий дідусь навча своїх онуків,

Про давнину справдешні байки править, Про те, що діялось на нашім світі

Родинне коло діда оточило

(Коли Леся починає говорити слова: "мені ввижається..." на другому кінці сцени світлішає, поступово прожектор починає висвітлювати картину, яку змальовує поетеса, всі стають навколо діда,

дідусь мовляє тихо, урочисто).

Дідусь  Щасливі, діти, ви, що народились

В лагідний час, в безпечную годину.

Ви слухаєте, мов страшную казку,

Сю розповідь про давні дикі часи.

Так, діти! Світ наш красний, вільний Темницею здавався давнім людям...

Загинув би напевно люд нещасний,

Якби погасла та маленька іскра

Любові братньої, що поміж людьми

У деяких серцях горіла тихо.

Але та іскра тліла, не вгасала,

А розгорілася багаттям ясним

І освітила темную темноту.

На нашім світі влада світла стала!..

Леся

( Гордо і урочисто під звуки "Патетичної" №8 сонети Л.Бетхоєена)

Я на вбогім, сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись

Буду жити! Геть, думи сумні!

Ведуча

Леся - неповторна, її життя - це подвиг митця, один з тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її зіркою в очах прийдешніх поколінь.

(задумливо)

Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні,

Радощі й тугу нестимуть мені,

їм промовляти душа моя буде,

Я обізвуся до них.

Шелестом тихим вербової гілки,

Голосом ніжним тонкої сопілки

Смутними росами з вітів моїх.

Ведучий

І звенить Лесина поезія- піснею, думою, вічністю, іскрою.

Декламатор 3

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну,

Поглянуть іще раз на синій Дніпро,-

Там жити, чи вмерти, мені все одно.


Декламатор
4

Всі наші сльози тугою палкою

Спадуть на серце, серце запалає...

Нехай палає, не дає спокою,

Поки душа терпіти силу має.

Як же повстане - їй не буде впину,

Заснути знов, як перш вона не зможе,

Вона боротись буде до загину:

Або загине, або переможе.

Декламатор 5

Слово, чому ти не тверда криця,

Що серед бою так ясно іскриться ?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійме вражі голови з плеч ?

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого серця климком не проб'єш..

Декламатор 6

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо

" Що болить? " - мене питали,

Але я не признавалась -

Я була малою горда -

Щоб не плакать, я сміялась.

Декламатор 7

Ще старість не прийшла, а все минуле

не раз мені стає перед очима,

і я дивлюсь так пильно, мов боюся,

що більш мені не прийдеться побачить

Того садочка, спогадів моїх,

Що міниться барвистими квітками

При світлі мрій, мов при західнім сонці.

Ось і тепер повстав дитячий спогад

І кличе й бавить: глянь на мене ще раз

Декламатор 8

Мріє, колись ти літала орлом надо мною,-

дай мені крила свої, хочу їх мати сама,

Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,

А як прийдеться згинуть за теє -дарма!

Декламатор 9

Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

чи пісня й думка кволі?

Декламатор 10

Горить моє серце, його запалила

Гарячая іскра палкого жалю

Чому ж я не плачу? Рясними сльозами

Декламатор 11

Чому я страшного вогню не заллю.

І все - таки до тебе думка лине,

Мій занапащений нещасний краю,

Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги - жалю гине

Ведуча

В піснях твоїх - і радощі і горе,

І крик раба, й разючий свист бича,

І наших стягів бунтівливе море

Відбилося на вік в твоїх очах.

Ведучий

Колодязне - гніздо ясне орлиці,

Вона ходила тут по цих стежках...

Хотів би, Лесю, я твоєї криці

Громів твоїх, твоєї блискавиці –

В наших піснях, в усіх наших ділах!

Світи, як і ти...

Страждати, як і ти, горіть і жить ...

Любити сонце, ненавидіть ночі,

Дивитися сміливо правді в очі –

І до кінця народові служить!

Ведуча

Нам потрібно вчитись Лесиному терпінню, любові до людини, вміти допомагати тому, хто страждає, чекає від нас милосердя І доброти.

Горить, палає на світі вогонь Лесиних пісень, освітлює наші душі, робить їх чистішими, добрішими, їли п'ючи живу воду із Лесиних джерел вчилося в неї життєвої мудрості, гідності і правоти.

Ведучий

"Вавилонський полон", "Осіння казка", "В катакомбах", "Касандра", "Лісова пісня", "Камінний господар", "Руслана і Самсон", "Місячна легенда", "Неофіти", лірика Великої Лесі - ти дорогоцінний скарб, який випромінює сяйво вічного життя. Так к весною оживає вся природа і все під сонцем живе так і творчість Лесі Українки оживає, як тільки ми торкаємося до її поетичних рядків. 

Леся Українка(на фоні музики В.Лисенко "Мрії" ч. І. "Образи минулого").

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною.

Того я щирим серденьком вітала:

Не певна путь. Мій друже. В нас обох, -

Ходи! Шлях певний швидше знайдемо вдвох.

Коли я погляд свій на небо звожу, Нових зірок на ньому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вгледіти бажаю, -

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі...

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може. Де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу той шлях тернистий,

Бажаю так скінчити я свій шлях.

Як починала: з співом на устах!

Леся

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень,

Бо я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.


Висновки

На виховній годині «Я в поколіннях озовусь» ми ще раз розглянули творчість геніальної доньки України - Лариси Петрівни Косач, згадали її та людей, які були поряд.

Нелегка доля була у поетеси, але долаючи життєві негаразди, борючись з недугами, що терзали її молодий організм, вона шукала щасливу квітку своєї мрії, крокувала у весняному полоні свого життя, лагідно торкаючись чарівних струн поезії.

В її поезіях піднімались різні теми: кохання, добра, краси, філософське сприйняття буття, тема істини та сенсу життя.

В Лесиних творах не лише Україна, а, здається, весь світ мандр, світ переживань, світ про який вона мріяла, яким жила та творила.

Потрібно частіше звертатися до Лесиного слова і тоді справді здійсняться Лесині мрії:

Ні я жива,

Я вічно буду жити!

Бо в серці маю те,

Що не вмирає…


Література

1. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія.- К.: Либідь, 2001.- 267с.  

2.Вознюк В. Леся Українка і Буковина // Дзвін.-2003  

3. Костенко А. Леся Українка.- Москва: Молодая гвардия, 1971.- 347с.  

4. Костенко А. Леся Українка: Життя славетних.- Київ, Молодь, 1971.- 445с.  

5. Кузьминець Ю. Історичні погляди Лесі Українки // Пам ять століть.-1999.-№3.- с.137-148.

6. Мах П. Лесин Дивосвіт // Вітчизна.- 1996.- №3-4.- с.40-41.  

7. Мороз Л. Традиції української класики у творчості Лесі Українки (стан і напрям досліджень) // Слово і час.-2001.- №2.- с. 28-34.

8. Плітка В.Образ Калини з погляду екзистенціальних проблем життя ("Лісова пісня" Лесі Українки) // Слово і час.- 2005.- №8.- с. 20-25.

9. Скупейко Л. Форми художнього часу в "Лісовій пісні" Лесі Українки // Слово і час.- 2005.-№ 8.- с. 16-20.

10. Туган О. Міфопоетична семантика зооморфних образів у художній системі Лесі Українки // Слово і час.- 2005.- №8.-с. 9-15

11. Хорунжий Ю. Горда жіноча душа //Україна.-1999.-№6.-с.40-41.


Рецензія

Сценарій виховного заходу « Я в поколіннях озовусь»  присвячений  творчості Лесі Українки розкриває особливості життєвого та творчого шляху  доньки України. Розкрито трагічне кохання Лесі Українки та Сергія Мержинського. Звернено увагу на громадянську лірику

У виховній годині поєднано і декламаторське читання, і музика відомих класиків: М. Лисенка, Л. Бетховена, П. Чайковського, використано театралізовані сцени із драми-феєрії « Лісова пісня», всі  ці різноманітні методи зацікавлюють глядача і роблять співучасником дійства.

Виховна година передбачає знайомство з поетесою, матеріал підібрано відповідно до програми з української літератури, але охоплює не лише програмовий матеріал, але й виходить далеко за її межі, що дає можливість студентам розширити свій кругозір.

Рекомендована для використання викладачами-предметниками І-ІІ рівнів акредитації при вивченні студентами дисципліни «Українська література» та поглибленні знань в процесі гурткової роботи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47422. Разработка системы приёмов организации и развития внимания детей 5 – 6 классов 367.5 KB
  Основные свойства внимания. Возрастные особенности внимания школьников. Организация внимания школьника. Наглядность как основной компонент развития внимания на уроках немецкого языка.
47423. Процесс формирования и развития организационной культуры предприятия «СТОМГРУПП» 777 KB
  Предложения по развитию и укреплению культуры организации СТОМГРУПП. Одним из важнейших мотивов для исследования организационной культуры является то что традиционные методы управления организациями построенные на функциональной специализации работников и подразделений разделении труда обособленности отдельных структур организации друг от друга основанные на линейности и равновесности процессов не отвечают сложившимся в настоящем условиям. Таким образом современным организациям требуется новая идеология...
47424. ОСОБЕННОСТИ КОРРЕКЦИОННОЙ РАБОТЫ ПО РАЗВИТИЮ РЕЧИ У ДЕТЕЙ С ОНР 1.32 MB
  Исследование состояния связной речи детей старшего дошкольного возраста с общим речевым недоразвитием. Формирование связной речи у детей Библиография Введение Проблемой нашего исследования является уровень связной речи детей с общим недоразвитием речи.
47425. Кассовые операции 53.88 KB
  Виды услуг предоставляемых в отделении почтовой связи. Учет кассовых операций в отделении почтовой связи. Порядок получения сумм подкреплений денежной наличности в отделении почтовой связи. Порядок высылки сверхлимитных остатков из кассы отделения почтовой связи.
47426. Рестораны национальных кухонь в Астрахани и их использование в туристском бизнесе 946 KB
  Национальная кухня составляет важный элемент культуры региона. Туристы любят пробовать национальные блюда той страны, по которой путешествуют. Например, почти все туристы, впервые посещающие Россию, желают отведать борщ и пельмени.
47427. Специфика и приоритетные направления развития современных российско-грузинских отношений 429 KB
  Проанализировать российско-грузинские отношения в конце XX начале XXI века в трудах современных исследователей и прессе. Выявить специфику становления российско-грузинских взаимосвязей в русле национальной политики. Обозначить территориальные аспекты российско-грузинских взаимоотношений. Изучить вопросы экономического сотрудничества Грузии и России...
47428. ОЦІНКА ПРОЦЕСУ УПРАВЛЯННЯ МІЖНАРОДНОЮ МАРКЕТИНОГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТОВ «УНІВЕРСЛА ПРОДУКТ» 569 KB
  Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві потрібна відповідна умовам його роботи структура управління. На підприємствах, які беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоторговельний апарат існує у двох формах: як частина внутрішньовиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу і як відносно самостійний підрозділ у вигляді зовнішньоторговельної фірми
47429. СОДЕРЖАНИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО АСПЕКТА УПРАВЛЕНИЯ ПРОЕКТОМ 208.5 KB
  Необходимо отметить что инвестиционная деятельность в современных условиях тесно связана с умением разработать эффективный инвестиционный план или проект а затем обеспечить определенные ими ограничения по ресурсам и реализовать заданный уровень качества продукции проекта. Не проводилось никакого управления на прединвестиционной и эксплуатационной фазе проекта. Практически не осуществлялось эффективного планирования на стадии реализации проекта. Отсюда сущность управления проекта обеспечить корректное выполнение поставленных целей с...
47430. Поклонение и Боговедение 561.53 KB
  Если ты спросишь, как выглядит служение Богу без Бога, то вот его описание. Огромное количество людей в храме, служения, праздники, торжества.