80076

Н у що б, здавалося, слова…

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Яка прекрасна українська мова Виплекана колоссям землею виспівана птахами звеличена письменниками. Мова Яка ти багатогранна ніжна чиста як промінчики сонця що яскравим сяйвом осипають землю добром радістю плодами Ти квітуєш пелюстками слів у морозних думах полину даєш поетові дужі крила...

Украинкский

2015-02-16

62.5 KB

0 чел.

Літературно-музична  композиція

« Н у що б, здавалося, слова…»

Мета: - на основі декламації,  виконання українських пісень та інсценування виховувати любов до рідної  мови, України, її пісенного скарбу,  художнього слова;

  •  формувати культуру мовлення, розкривши красу і багатство української мови, розвивати ораторське мистецтво, акторські здібності;
  •  сприяти вихованню поваги до української мови як до державної.

Обладнання: карооке, оформлення дошки – вислови про мову, плакати.

Хід свята

Учениця під музику читає слова.

         Яка прекрасна українська мова! Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками.  Мова… Яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами… Ти квітуєш пелюстками слів у морозних думах полину, даєш поетові дужі крила, щоб зміг піднятися у височінь, ученим ти відкриваєш мудрість людської душі. Ти повна сил, як кремезний дуб широколистий, тобі рости, рости і не вянути, бо твоїм серці – «великого народу ніжна і замріяна душа».

        Першу слова.. Вони – з матусиної колискової, бабусиної легенди. Саме вони відкривають дитині безмежний світ зеленої діброви – мови. Отже, мова – спів, мова – казка. У мові – сиві віки і юний прийдешній день.

        Українське слово ввібрало помисли народу, сподівання на кращу долю. Воно зберегло й донесло з глибини проминулих століть українську звичаєвість, обрядовість.

        Я – українка і цим пишаюся! Мову рідну шаную і люблю. Що я можу зробити задля її розквіту? Виконуючи поетове напучування, берегтиму, «як парость виноградної лози». Продовжуватиму та зберігатиму її традиції. Мова для мене є материнською піснею над колискою, радістю кохання. Я черпаю глибини її багатства. Берегтиму цей неоціненний скарб, буду патріотом своєї держави. Завжди згадую слова Тараса Шевченка: «Ну щоб, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце бється-ожива, як їх почує!.. Знать, від Бога і голос той і ті слова…»

      Слова вчителя:

         Ви, мабуть, зрозуміли, що наш вечір присвячено найбільшому і найдорожчому скарбу кожного народу – мові, отій живій схованці його духу, його багатій скарбниці, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, досвід, почування.

         Але, мабуть, ви також звернули увагу, що почали ми розмову про слово, мову у супроводі музики. Тому що слово, мова, поезія нерозривні з музикою.

         Українську мову вважають однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу. Може, хтось їх назве?   (італійська, українська, грузинська).

          Не випадково саме у цих народів так багато пісень і славних співаків. Практично кожен італієць, грузин, українець від народження гарно співає, адже пісня – це найдобріша, найвиразніша мова.

           І сьогодні прозвучить літературно-музична композиція, де ми почуємо поетичні полум’яні рядки про мову, і цю ж мову, співучу, мелодійну, почуємо у піснях.

Учень:                                                             О. Скорина «Калина й мати»

Є звичай хороший у нас в Україні,

Коли народилась дитина в сім’ї,

Садити калину під хатнім віконцем,

Щоб щастя було у сім’ї.

Зростає дитина, а з нею – й калина,

Буяє щорічно вона навесні,

А мати щаслива їм пісню співає,

Вклоняється рідній землі…

Калина червона, звеличена в пісні,

Це – символ свободи моєї землі,

Цвіте Україна, а з нею – й калина,

Переплетені долі у них…

Стара вже калина, і мати старенька,

Обоє радіють, що діти зросли,

Співай, моя мамо, підспівуй, калино,

Своїм співом за серце бери…

Звучить пісня «Червона калина» у виконанні учениці

Вчитель: Я думаю, вам відома легенда про те, як в українців з’явилася пісня? Давайте уявимо, як це відбувалося…

Інсценування «Легенди про пісню»

                              Григорій Корнієнко   «Пісня»

Вона лунала в тиші урочистій

І ніжне слово брала у полон.

І пестила, і ніжила в колисці

Дитячий сон.

Крилатим птахом линула в діброві

І сяйво зір тримала на крилі.

І в кожнім слові, сповненім любові,

Бриніли чари рідної землі.

Кружляй же завжди, пісне, по орбіті,

Брини й лунай в різноголоссі нот.

Про рідний край і нашу пісню в світі

Не забувай, співучий мій народ!

Під музику учень читає текст.

Ведучий:« В уяві своїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною. Ще відтоді, як незабутня мати, схиляючись над колискою, виспівувала найніжніших пісень і добирала найголубливіших слів, і аж по сей день – навічно злитими, здруженими уявляються мені, як дві вільнокрилі птиці, - мова і пісня. Бо ж наша мова – як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні пахощі рідної землі. А пісні – це найдобріша, найвиразніша мова», - говорив Павло Тичина.

          

Ведуча: Рідна мово! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна. Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. Той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

Учень:                             «Мово моя українська»    В.Бичко

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану!

Ти у мене із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена.

З хлібом в душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кровю моєю змішана,

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей на бесіду.

                                Дмитро Павличко «Сонети» 1978 р.

Учень:              О рідне слово, хто без тебе я?

Моя ти – пісня, сила і відвага.

Тебе у спадок віддали мені

Мої батьки і предки невідомі.

Так не засни в запиленому томі, -

Дзвени в моїм і правнуковім домі!

                     Звучить пісня «На нашій Україні»  у виконанні вчителя музики

Ведуча: Перетерпіла наша рідна мова і укази Петра І, Катерини П, Миколи І, дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив книги українською мовою, окрім творів художніх, і найганебніший Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою.

Ти вся порубана була,

Як Федір у степу безрідний,

І волочила два крила

Під царських маршів тупіт мідний.

Але свій дух велично гідний,

Як житнє зерно зберегла.

Ведучий: Але народ ніколи не сумував, прагнув зберегти свою самобутність, свою мову. «Усі основні європейські мови можна вивчити за 6 років, свою ж рідну треба вчити ціле життя», - писав Вольтер.

         Українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як отій дівульці, про яку ви зараз почуєте в гуморесці Павла Глазового «Гаряча філософія»

 Не боялася дівулька

Ні  лайки, ні бійки.

Закінчила школу

На нещасні трійки.

Але в мами є знайомий –

В університеті.

- Будеш ти на філософськім

Вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструлька.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

- Я вам радив би вступити

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжки

І оладки гарні,

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не путає каструлю

Зі Сковородою.

Ведучий:                    Звучить гумористичні народні пісні- інсценування «Ой під вишнею»,

«Із сиром пироги»

Учень:                    Купана-цілована  хвилями Дніпровими,

Люблена-голублена сивими дібровами.

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітра і грози,

                Наша мова.

Як спокута матерів,

Думи сивих кобзарів, і дівочі переспіви сивих вечорів,

Виплекана веснами і серцями чесними

                 Наша мова.

Учень:                         Любіть рідну мову

Мова – краса спілкування.

Мова – як сонце ясне.

Мова – то предків надбання.

Мова – багатство моє.

Мова – то чиста криниця,

Де бє, мов сльоза, джерело.

Мова – це наша світлиця,

Вона – як добірне зерно.

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни,

Мову, як матір, любіть.

Учень:                        В.Сосюра    «О мово моя!»

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це – мова моя,

Це – мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила – і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя,

Душа голосна України!

Ти – сурми  на сонці, ти – стягів гаї,

Ти – вибухів огненних повна.

Це – матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

О мово країнська! Хто любить її,

Той любить мою Україну.

         У виконанні вчителя музики виконується пісня «Квітуча Україна»

                                      А.Демиденко «Звучи рідне слово»

Учень:                Мово рідна, світи в ріднім домі.

 Крізь зболений час і духовні руїни,

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу,

У душу Вкраїни.

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

Мово рідна,

Квітуй і шануйся,

Любовю воздай

Всім народам і мовам.

З тобою я плачу,

З тобою сміюся

О рідне слово.

Мова рідна,

Живи в ріднім домі

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу,

У душу Вкраїни.

Учень:                           Л.Диркевич   «Як би тобі, доню…»

Як би тобі, доню, в світі не було,

не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Доню, моя доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не чини ніколи Батьківщині зради!

Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати!

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови.

         В.Сосюра «Любіть Україну»    читає вчитель

Ведучий:                 О мово, найцінніше надбання!

В піснях слова легенькі, як пір’їна.

В бою – міцніші за підкову для коня.

Як буде мова – буде Україна!         Станіслав Коваль

Ведучий:                 А пісня – це душа. З усіх потреб потреба

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша.

Чим глибша пісня, ти ясніш душа.      І .Драч

Звучить українська народна пісня «Давайте, браття, заспіваєм»

          Заключне слово вчителя:

                  Ви читали прекрасні полум’яні слова про мову, пісню, Україну, відчули душу народу у піснях. І закінчити наш вечір я також хочу словами Сергія Плачинди: «Мово рідна! Арфо мого серця! Люблю зажуру  пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх! Скарбе мій єдиний, без тебе я – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку!»

           Шануйте рідну мову, плекайте, вивчайте, несіть у світ – тоді ви будете могутнім народом, якого визнаватимуть в усьому світі  і з повагою звертатимуться: українці.

Ведучий:           О мово рідна! Як тебе люблю!

І радість принесеш, і в горі втішиш.

Щоб відродилась ти, я Бога помолю,

Бо ти – найкраща. Найдорожча. Наймиліша.      Станіслав Коваль

На закінчення звучить пісня «А я бажаю вам добра»

                         

Як сонця безсмертного коло,

Що креслить у небі путі,

Любіть свою мову й ніколи

Її не забудьте в житті!

Нехай в твоїм серці любові

Не згасне священний вогонь,

Як вперше промовлене слово

На мові народу свого!

Вивчайте, любіть свою мову

Як світлу Вітчизну любіть,

Як рідні поля і діброви,

Як чистого неба блакить!

Ми з нею відомі усюди,

Усе в ній що треба нам - є

А хто свою мову забуде

Той серце забуде своє!

Вона як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26239. Экскурсионно-познавательный туризм 62 KB
  Этот факт подталкивает туристские компании к расширению предлагаемого ассортимента экскурсионнопознавательных туров. Экскурсионнопознавательный туризм давно выделился и стал самостоятельным видом туризма. Поэтому при разработке экскурсионнопознавательного тура при его рекламе особое внимание нужно уделять освещению именно этих сторон туристского маршрута.
26240. Бизнес-туризм 46.5 KB
  Любопытно что в английском языке который является международным языком не только бизнеса но и туризма термин tourism в сфере делового туризма не применяется. Специалисты вместо понятия бизнестуризм часто используют английский терминаббревиатуру MICE точно отражающий структуру этого вида туризма: Meetings Incentives Conferences Exibitions Деловые встречи Инсентивтуризм Конференции Выставки. А еще деловой туризм это один из ресурсов интеграции и развития компаний через участие в выставках и конгрессах через...
26241. Лечебно-оздоровительный туризм 192.21 KB
  Лечебно оздоровительный туризм основан на курортологии. Курортология это наука о природных лечебных факторах их воздействии на организм и методах использования в лечебно профилактических целях. Основные разделы курортологии 1.