80283

Удосконалення управління процесами детінізації економічної діяльності

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Роль і функції держави у зниженні тіньової економічної діяльності в Україні. Механізми запобігання розвитку тіньової економічної діяльності у сфері фінансово грошових відносин. Основні принципи розроблення комплексу заходів запобіжного характеру спрямованих на зниження рівня тіньової економічної діяльності. Методологічні підходи до визначення послідовності реалізації заходів спрямованих на запобігання розвитку тіньової економіки.

Украинкский

2015-02-16

140.5 KB

1 чел.

Тема 4. Удосконалення управління процесами детінізації економічної діяльності.

4.1. Роль і функції держави у зниженні тіньової економічної діяльності в Україні.

4.2. Організаційні форми координації дій правоохоронних органів у боротьбі з тіньовою економічною діяльністю.

4.3. Механізми запобігання розвитку тіньової економічної діяльності у сфері фінансово грошових відносин.

4.4. Управління грошовими потоками та напрями контролю за тіньовою діяльністю суб’єктів господарювання.

4.5. Основні принципи розроблення комплексу заходів запобіжного характеру, спрямованих на зниження рівня тіньової економічної діяльності.

4.6. Методологічні підходи до визначення послідовності реалізації заходів спрямованих на запобігання розвитку тіньової економіки.

4.1. Роль і функції держави у зниженні тіньової економічної діяльності в Україні.

Зниження рівня тіньової економічної діяльності в Україні, посилення боротьби з «відмиванням» брудних грошей набуває дедалі більшої актуальності при вирішенні глобальних проблем, пов'язаних з інтеграцією національної економіки в Європейський Союз, інші міжнародні фінансові та економічні центри. Розв'язання проблеми має національний характер і потребує розроблення відповідної державної політики та механізмів її реалізації.

В Україні розв'язанням проблем зниження тіньової економічної діяльності займаються такі урядові структури, як Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Національний  банк  України,   Державна  податкова  адміністрація  та  ін. Ще на початку 2000-х років було розроблено та затверджено Державну Програму детінізації національної економіки, Концепцію і Програму дій уряду в боротьбі з «відмиванням» брудних грошей тощо. Однак досягти значних успіхів у зниженні рівня тіньової економічної діяльності поки що не вдалося, що свідчить про наявність серйозних проблем в управлінні економічними процесами на макрорівні.

Роль держави та її функцій у боротьбі з тіньовою економічною діяльністю в Україні є слабо структуризовані. Більшість заходів державної Програми детінізації в подальшому було задекларовано в інших програмних документах та урядових рішеннях. Проте за виконання задекларованих заходів в усі ці роки ніхто конкретно не несе відповідальності, що свідчить про формальний підхід як до розроблення, так і до реалізації програмних рішень. Отже, питання - як боротися з тіньовою економікою, яка роль і функції держави в розв'язанні проблем - залишаються відкритими. Відповіді на ці питання можна до деякої міри отримати, проаналізувавши досвід зарубіжних країн, виявивши специфічні особливості та закономірності розвитку тіньової економічної діяльності в різних державах світу. Наявність тіньової економічної діяльності практично в усіх країнах, свідчить про реальність і об'єктивність цього явища. Більш того, чимало спеціалістів висувають гіпотезу про безперспективність боротьби з тінню.

Тіньовий сектор економіки має значний вплив на усі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту неможливе проведення наукового економічного аналізу на макро– і  макрорівнях, ухвалення відповідних управлінських рішень. Ігнорування такого багатогранного і суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до суттєвих помилок при визначенні макроекономічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків під час прийняття відповідних рішень. Тіньова економіка істотно впливає на усі сторони економічної діяльності, на політичне й суспільне життя кожної країни. У загальносвітовому масштабі частка тіньової економіки становить 5-10% від світового валового продукту (СВП).

Надзвичайно важливо зважати на те, що проблема тіньової економіки виходить за межі суто правових відносин і має насамперед макроекономічну природу. Основними системними наслідками тінізації в економічній сфері є:

  1.  Втрата дієвості важелів грошово-кредитної політики через значний обсяг оборотів грошової маси, який не підпадає під регулювання засобами Центрального банку і банківської системи;
  2.  Втрата дієвості фіскальних інструментів, марнотратство дефіцитних бюджетних ресурсів;
  3.  Втрата потенціалу соціальної політики, занепад соціальної сфери, поширення тіньової зайнятості, зростання розриву між доходами населення;
  4.  Зниження рівня нагромадження в суспільстві та втрата ним інвестиційного потенціалу, витік ресурсів з процесу суспільного відтворення;
  5.  Гальмування переходу до інноваційної моделі розвитку через недостатній розвиток, інвестування та неефективне відтворення людського капіталу.

Отже, поширення тіньової економіки призводить до різкого зниження ефективності державної політики, утруднення, а подекуди – й унеможливлення регулювання економіки ринковими методами, із застосуванням інструментів грошово-кредитної та податкової політики. Це зумовлює необхідність звернення органів виконавчої влади до адміністративних інструментів регулювання, що, в свою чергу, складає підґрунтя для поширення корупції.

На макрорівні негативні наслідки тінізації економіки виявляються ц звуженні можливостей суб’єктів господарювання до захисту їхніх прав власності та умов конкуренції через прозорі легальні механізми, в тому числі – передбачені міжнародними економіко-правовими нормами. Це пов’язано як з широким застосуванням самими цими суб’єктами тіньового інструментарію забезпечення власної конкурентоспроможності (отримання невиправданих податкових пільг чи інших преференцій, приховування частини прибутку, використання тіньової зайнятості, прихованих схем постачання й реалізації тощо),так і з використанням такого інструментарію фірмами-конкурентами, що створює для компаній, які працюють легально, невигідні конкурентні умови.

Водночас багатоперспективність та розгалуженість виявів тінізації свідчить про безперспективність методів лише «симптоматичної» протидії тінізації у вигляді посилення контрольно-каральних функцій держави. Адже основними чинниками тінізації української економіки стали:

  1.  Висока енерго– і матеріальна витратність та низька рентабельність ведення бізнесу;
  2.  Обтяжлива податкова система, в якій фіскальна функція відіграє визначну роль;
  3.  Знецінення вартості робочої сили;
  4.  Вузькість внутрішнього ринку та недорозвиненість ринкових регуляторів визначення ціни ресурсів та чинників конкурентоспроможності;
  5.  Нездатність держави забезпечити транспарентні умови діяльності та гармонізувати економічні інтереси суб’єктів економіки.

Зосередженість інституційних реформ лише на зміні форми власності, тим часом як формування інститутів соціального партнерства, захисту інтересів бізнесу та цивілізованого лобізму відбуваються надто повільно, призвела до того, що зростання потужності приватних економічних суб’єктів у несприятливих умовах супроводжувалося їхньою схильністю до забезпечення власної економічної безпеки за рахунок механізмів тіньової економіки. Отже, значною мірою звернення до тіньових операцій є засобом економічного виживання у макроекономічному середовищі. У цьому контексті тіньова економіка може розглядатися як певний стабілізуючий чинник, який компенсував неефективність державної економічної політики.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що пріоритетним та принципово важливим напрямом сучасної економічної політики держави є детінізація економіки.

При розробці стратегії детінізація слід враховувати наявність досить широкої бази зацікавленості у збереженні існування тіньової економіки серед:

  1.  Суб’єктів тіньової економіки, які, нагромадивши значні капітали, зацікавлені у подальшому розвитку свого бізнесу, проте не мають правових умов і, часто, економічної зацікавленості в їх виведенні в офіційний сектор економіки.
  2.  Легальних підприємців, які вважають за доцільне частково здійснювати операції поза межами чинного законодавства з метою оптимізації витрат, уникнення фіскального тиску та збільшення доходності бізнесу.
  3.  Пересічних громадян, які змушені поповнювати власні доходи за рахунок тіньової сфери через низький рівень офіційного доходу.
  4.  Представників керівництва частини державних підприємств, які скориставшись фактичною безконтрольністю використання державної власності, перевели юридично державні виробничі ресурси під фактичний приватний контроль, що зробило державну власність джерелом доходів тіньового сектору, призвело до різкого зниження ефективності державних підприємств,
  5.  Частини державних службовців різного рівня, насамперед – у місцевих органах влади та силових структурах, які отримували зиск від корупційних дій, зумовлених здійсненням тіньових операцій.

В той же час аналіз показує, що більш ефективних результатів досягають ті держави, які борються не з тіньовою діяльністю, а створюють найбільш сприятливі умови для розвитку офіційної економіки.

Дослідження показують, що у країнах зі стабільною економічною ситуацією, відпрацьованою юридичною базою та достатньо високим рівнем прогнозованості перспектив розвитку національної економіки рівень тіньової економічної діяльності є значно нижчим, аніж в інших державах.

Однак навіть у державах, які прийнято характеризувати країнами, в яких розвинуті ринкові відносини між суб'єктами господарювання, стабільна та прогнозована економічна ситуація, рівень тіньової економіки має суттєві розбіжності. Найнижчий рівень тіньової економіки є на теперішній час у СІІІА та Швейцарії - відповідно, 8,9% і 8,0% від ВВП. У Греції та Італії він становить 29,0% і 27,8% ВВП. Середню позицію за рівнем тінізації економіки в  групі найрозвинутіших  держав займають такі країни, як Канада, Франція, Німеччина, Ірландія, рівень тіньової економічної діяльності яких коливається в межах 14,9-16,3% ВВП.

Проте якщо водночас проаналізувати обсяги тіньової економіки в абсолютних величинах, то виявляється, що саме в цих державах вони є найбільші. Так, у СІІІА обсяги тіньової економіки становлять 700 млрд. дол., в Італії - 310 млрд. дол., у Великобританії - 190 млрд. доларів1 [7].

При цьому в таких країнах, як Греція, Швеція, Італія, Німеччина, спостерігаються процеси зростання обсягів тінізації. У Німеччині, зокрема, темпи зростання тіньової економіки випереджують темпи зростання ВВП, що свідчить про наявність проблемних питань в управлінні економічними процесами в легальній, офіційній економіці.

Зовсім інша ситуація характерна для групи держав, що розвиваються. Рівень тінізації економіки в таких країнах, як Нігерія, Таїланд, Єгипет, Болівія, сягає за 68-76% ВВП. Можна констатувати, що в цих країнах тіньова економіка існує паралельно з офіційною і здійснює вплив не тільки на розвиток останньої, а й суспільства в цілому. В цих країнах спостерігається високий рівень корупції, злочинності. Якщо рівень тіньової економіки перевищує 50% то тіньовий сектор економіки охоплює більшу частину населення, а державна система управління економічними процесами не здатна справитися з тиском тіньових структур. Таким чином, високий рівень тіньової економічної діяльності сприяє створенню тіньової системи управління економічними процесами, які не підпорядковуються державним. Держава в такій ситуації втрачає контроль над розвитком національної економіки. В такому випадку, тінь породжує тінь і створює тіньові правила управління економічними процесами, які спрямовані на задоволення інтересів тіньових ділків і суперечать цивілізованим правилам розвитку суспільства, відкидаючи країну в розряд відсталих, слаборозвинутих держав. Як правило, у таких державах спостерігається концентрація багатства в обмежених колах суспільства і збідніння основної частини населення. При цьому процвітають найбільш кримінальні види тіньової діяльності: наркобізнес, пограбування, розбій, рейдерство, насильство, проституція.

Вихід із такої ситуації потребує максимальних зусиль не корумпованої частини урядових структур і населення у прийнятті нової законодавчої бази, яка має сприяти розвиткові офіційної економіки, іноземних інвестицій, посиленню контролю за лідерами тіньових структур та посиленню їх відповідальності за порушення чинного законодавства.

Резюмуючи, можна сказати, що у цілому роль і функції держави у зниженні тінізації економічних процесів полягають у:

1) у створенні сприятливих умов для розвитку офіційного сектора економіки;

2) розробленні заходів зниження податкового навантаження на офіційно функціонуючі структури;

3) контролі доходів і витрат посадових осіб, які мають доступ до державних фінансів, їх розподілу між суб’єктами господарювання.

Більш обґрунтовані підходи до формування державної політики щодо зниження тіньової економічної діяльності мають базуватися не тільки на формальних оцінках, а й на глибоких дослідженнях причин її виникнення, особливостей її прояву та взаємодії з офіційною економікою.

Державна політика стосовно зниження тіньової економічної діяльності повинна запобігати причинам її виникнення, а на теперішній час в Україні вона будується в основному на інформації, яка відображає існуючий стан або зміни в динаміці за попередній період.

Досвід показує, що в умовах перехідної економіки ситуація швидко змінюється, а тіньова економічна діяльність не тільки пристосовується до змін краще ніж офіційна, але дуже часто використовує їх у власних інтересах.

Тому державна політика стосовно зниження рівня тіньової економічної діяльності повинна формуватись не тільки на основі оцінок її рівня, а й на прогнозних оцінках її розвитку в перспективі. Саме останній напрям повинен зайняти ключову позицію в розробленні державної політики детінізації вітчизняної економіки. Із цих позицій важливо:

  1.  Проаналізувати основні форми прояву тіньової економічної діяльності в різних сферах господарювання,
  2.  Оцінити їх вплив на розвиток національної економіки, визначити причини виникнення конкретних видів тіньової діяльності та їх масштабність у перспективі.

Функції держави стосовно приборкання тіньової економічної діяльності мають полягати у створенні сприятливих умов для ефективного розвитку офіційної економіки, але ця політика при цьому повинна мати багатоаспектний характер, ураховуючи ступінь її впливу на розвиток національної економіки і суспільства в цілому.

Аналізуючи теперішню політику держави стосовно зниження рівня тіньової економіки в Україні, слід зазначити, що вона має фрагментальний характер. Більшість рішень стосовно детінізації, «відмивання» брудних грошей ухвалюються під тиском міжнародних фінансових центрів, що, по-перше, не завжди відповідає реальному стану, а по-друге, інтересам вітчизняної економіки і держави. Отже, для того, щоби боротись із таким складним явищем, як тіньова економічна діяльність, слід розробляти власну методологію розв'язання проблеми, що потребує формування якісно нової системи інформаційного забезпечення стосовно звітності суб'єктів господарювання всіх форм власності. Основними принципами такої системи повинні стати:

  •  прозорість;
  •  вчасність надання;
  •  достовірність і відповідальність за надану інформацію.

Сучасні досягнення у сфері інформаційних технологій, телекомунікацій, обчислювальної техніки роблять цілком реальними реалізацію перелічених вище принципів. Однак досі інформаційне забезпечення належить до найслабших ланок при ухваленні управлінських рішень на урядовому рівні.

Відсутність достовірних даних про обсяги, структуру та динаміку тіньових економічних процесів у державі робить подальші рішення уряду неефективними, а в окремих випадках і шкідливими. Так, за умови, коли темпи зростання тіньової економічної діяльності випереджують офіційну економічну діяльність, стимулювання з боку держави такого зростання сприяє не тільки розвиткові тіньової економіки, а й посиленню її впливу на національну економіку в цілому. Традиційні в цьому випадку дії держави, спрямовані на підтримку економічного зростання, поліпшення грошово - кредитної політики можуть викликати зворотні результати. Тому обґрунтування державних рішень у даному випадку стосовно детінізації вітчизняної економіки мають займати ключову позицію і використовуватись на всіх наступних етапах їх реалізації.

Важливим моментом в обґрунтуванні державної політики детінізації вітчизняної економіки є виявлення особливостей прояву її в реальній системі господарювання. До таких особливостей слід віднести:

  1.  тіньова економічна діяльність виникає внаслідок недосконалості державної системи управління економічними процесами в країні і передусім використовує недосконалість чинного законодавства;
  2.  тіньова економічна діяльність формується у сфері високорентабельних і прибуткових виробництв та сфері послуг зі швидкими темпами обігу грошових ресурсів;
  3.  тіньова економічна діяльність більш швидко, ніж офіційна економіка, пристосовується до змін кон'юнктури ринку. Тому боротися з її наслідками - безперспективна для держави справа. Необхідно розробляти систему не тільки швидкого реагування на тіньову діяльність, а й прогнозування можливих форм її прояву в перспективі;
  4.  тіньова економічна діяльність розвивається в напрямах, протилежних динаміці державного регулювання;
  5.  тіньова економічна діяльність формується за наявності державної системи  управління економічними процесами, але при цьому може саморозвиватись, проростати в секторі офіційної економіки і, за певних пропорцій, негативно впливати на загальний  економічний розвиток держави: «тінь породжує тінь» [7; 38];
  6.  наростання тіньової економічної діяльності в державі сприяє розвиткові кримінальних угруповань у країні.

Отже, функції держави в боротьбі з тіньовою економічною діяльністю повинні бути досить різноманітними: від жорсткого переслідування кримінальних структур, наведення порядку, дисципліни та відповідальності у структурах виконавчої влади до створення сприятливих умов для ефективного розвитку суб'єктів господарювання офіційної економіки.

На теперішньому етапі розвитку економічних відносин, які сформувалися між суб'єктами господарювання, між ними та населенням і державою в Україні, розроблення механізмів зниження тіньової економічної діяльності набуває стратегічного характеру, виходить за межі лише економічних проблем, і набуває соціального значення. Відповідно повинні трансформуватися функції держави.

При цьому відповідальність за реалізацію державної політики з питань детінізації економічної діяльності має лягати на виконавчі органи держаного, регіонального і місцевого рівнів. Підвищення відповідальності за реалізацію програмних рішень та адресність відповідальності стосовно конкретних посадових осіб зумовлює необхідність у розробленні науково обґрунтованої методології управління процесами зниження тіньової економічної діяльності, яка має базуватися на достовірних методах оцінки рівня тіньової економічної діяльності, прогнозування можливих змін у ній у перспективі та з урахуванням наслідків, передбачених у державній стратегії розвитку національної економіки.

4.2. Організаційні форми координації дій правоохоронних органів у боротьбі з тіньовою економічною діяльністю.

В Україні прийнято ряд законодавчих і нормативних актів, які в тій чи іншій мірі регламентують роботу відповідних державних  органів по боротьбі з тіньовою економічною діяльністю.

Зокрема до них належать такі Закони України:

  •  „Про державну податкову службу в Україні” (1997 р.)
  •  „Про міліцію” (1990 р.)
  •  „Про Службу безпеки України” (1992 р.)
  •  „Про митну справу” ( 1991 р.)
  •  „Про Прикордонні війська в Україні” (1991 р.)
  •  „Про прокуратуру” (1991 р.) тощо.

В той же час ефективність боротьби з тіньовою економікою продовжує залишатися низькою. Справа в тому, що одним із вузьких місць у розв’язанні проблеми зниження тіньової економічної діяльності є низький рівень  координації функцій та управлінських рішень між державними установами, які займаються або мають займатися боротьбою з тіньовою економікою та корупцією, в даний час цими проблемами в Україні займаються:

1. На державному рівні:

1.1. Три комітети при Верховній Раді України :

  1.  із питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією;
  2.  із питань правового забезпечення діяльності правоохоронних органів;
  3.  із питань національної безпеки та оборони;

1.2. Структури, що підпорядковуються Президентові України:

  1.  Рада національної безпеки та оборони;
  2.  Координаційний комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією;
  3.  Головне управління з питань діяльності військових формувань та правоохоронних органів;
  4.  адміністрація Президента України ( перейменована у Секретаріат).

1.3. Структури при Кабінетові Міністрів України:

  1.  Управління експертизи та аналізу оборонно-мобілізованої роботи, діяльності правоохоронних органів та юстиції, міністерства та інші центральні органи  виконавчої влади;
  2.  Міністерство внутрішніх справ України;
  3.  Служба безпеки України;
  4.  Державна податкова адміністрація України;
  5.  Державна митна служба України;
  6.  Державний комітет у справах охорони Державного кордону України;

1.4. Органи державних інституцій судової справи:

  1.  верховний суд України;
  2.  Конституційний суд України;
  3.  Господарський суд України;
  4.  Генеральна прокуратура України;

1.5. Державна служба з фінансового моніторингу

1.6. Національний банк України

2. На регіональному рівні, включаючи Автономну республіку Крим, обласні ради, питаннями тіньової економічної діяльності займаються відповідні підрозділи центральних державних інституцій;

2.1. Обласні державні адміністрації;

2.2. Обласне управління внутрішніх справ;

2.3. Обласні управління СБУ;

2.4. Обласні податкові адміністрації;

2.5. Регіональні митні служби ;

2.6. Комісії по координації боротьби з організованою злочинністю  і корупцією;

2.7. Обласні суди;

2.8. Прокуратура області.

3. На рівні місцевих органів самоврядування ( міських та райдержадміністрацій, селищних  рад). Питаннями боротьби з тіньовою економікою зайняті:

міські ( районні) прокуратури;

міські( районні) органи внутрішніх справ;

міські( районні) органи СБУ;

податкові органи;

фінансово – економічні органи;

Таким чином можна констатувати, що в Україні створено досить потужну систему  боротьби з тіньовою економічною діяльністю та корупцією, яка має трирівневий ієрархічний характер. Проте, як показує аналіз, ефективність цієї роботи є невисокою. Причиною цього є ізольованість, закритість окремих відомчих органів, до функцій  яких входить боротьба з тіньовою економікою.

Для покращення цієї діяльності , координації і об’єднання зусиль усіх органів у боротьбі з тіньовою діяльністю, корупцією організованою економічною злочинністю в Україні слід створити єдину, спільну для всіх систему інформаційного забезпечення.

До функцій такої системи має входити:

1. збір і опрацювання всіх видів інформації, яка надходить від правоохоронних органів , підприємницьких організацій , владних структур, громадських організацій, населення про види і прояви тіньової економічної діяльності ;

2. проведення науково-дослідних робіт, опрацювання літературних джерел, засобів масової інформації з питань аналізу, оцінки та боротьби з тіньовою економічною діяльністю;

3. вивчення і систематизація досвіду зарубіжних країн із питань боротьби з тіньовою економікою;

4. систематизація економічних злочинів за видами і формами прояву в різних сферах економічної діяльності , за місцем і часом їх виникнення;

5. нагромадження форм і методів розкриття тіньової економічної діяльності;

6. визначення тенденцій у прояві тіньової економічної діяльності в різних сферах виробничо-господарської та фінансово-кредитної діяльності;

7. підготовка рекомендацій із проведення моніторингу з питань дослідження прояву тіньової економічної діяльності;

8. підготовка звітів та аналітичних оглядів із питань розвитку тіньової економічної діяльності на вимогу різних структур правоохоронних органів.

    Відповідно до принципу ієрархічної підпорядкованості правоохоронних органів така система повинна формуватися на рівні держави, регіонів, місцевих органів самоврядування. При цьому на кожному ієрархічному рівні повинні ставитись індивідуальні завдання та цілі щодо інформаційного забезпечення потреб правоохоронних органів, владних та господарських структур, населення в їх боротьбі з тіньовою економічною діяльністю.

Згідно з ієрархічним принципом побудови системи  управління правоохоронними органами процеси координації доцільно здійснювати у двох напрямах :

горизонтальна  координація ( взаємодія між правоохоронними органами одного рівня);

вертикальна координація ( спільні дії правоохоронних органів різного рівня підпорядкування).

Останній аспект передбачає передачу інформації з нижчого рівня на вищий із тих питань, які перевищують їх повноваження в розв’язанні проблеми та потребують додаткових ресурсів.

Робочим органом, який розробляє документацію, формує інформацію для керівників правоохоронних органів з питань доцільності спільності дій у подоланні негативних явищ, пов’язаних із тіньовою економічною діяльністю повинен бути координаційний центр.

Тому структуру слід створити додатково. При цьому необхідно вирішити питання пов’язані з фінансуванням її діяльності. А також ієрархічний поділ в її підпорядкованості. Координаційний центр доцільно створювати як самостійну юридичну особу, верхній рівень якого підпорядковується Кабінету Міністрів України.

Основні функції координаційного центру повинні бути наступні:

  •  Обґрунтування доцільності спільних дій правоохоронних органів;
  •  Створення тимчасових цільових груп для ліквідації тіньових осередків в економіці;
  •  Планування сумісних дій правоохоронних органів;
  •  Надання консультацій підрозділам нижчого рангу;
  •  Аналіз і оцінка ефективності сумісних заходів по боротьбі з тіньовою економікою;
  •  Підготовка звітності для Кабінету Міністрів України;
  •  Формування зв’язків правоохоронних органів із громадськістю;

Створення координаційного центр, основним завданням якого має бути налагодження сумісних дій правоохоронних органів у боротьбі з тіньовою економічною діяльністю, залученням владних та громадських організацій до розв’язання проблемних питань, дає можливість перейти від окремих розрізнених випадків до об’єднання зусиль різних організацій, до системного підходу в розв’язанні  важливої для національної економіки проблеми.

Перспективними напрямами в цьому аспекті слід вважати також розширення міжнародних зв’язків із правоохоронними органами країн, що займаються боротьбою з тіньовою економічною діяльністю.

4.3. Механізми запобігання розвиткові тіньової економічної діяльності у сфері фінансово-грошових відносин.

У центрі фінансово-грошових відносин з “відмивання” брудних грошей, як правило, перебувають банківські установи, через які, власне проходять фінансові ресурси тіньовиків, які далі осідають на їх особистих рахунках у зарубіжних банках.

В Україні, керуючись вимогами Міжнародної організації по боротьбі з корупцією, легалізацією та “відмиванням” брудних грошей – FATF, розроблено Національну програму боротьби з “відмиванням” брудних грошей, прийнято Закони “Про запобігання та протидію легалізації ( відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”, “Про внесення змін до деяких Законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації ( відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом”. З метою забезпечення реалізації норм цих Законів постановою Правління НБУ від 14.05.2003р. № 189 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Та час, що пройшов після прийняття цих законів, їх реалізація  показує, що процеси виявлення тіньової економічної діяльності – досить трудомісткі, потребують концентрації зусиль не тільки правоохоронних та контролюючих органів, а й висококваліфікованих фахівців у сфері управління економікою.

Враховуючи швидкі темпи та специфіку розвитку фінансово-кредитних відносин в Україні, можна констатувати, що розроблення механізмів запобігання прояву тіньових операцій саме в цій сфері повинно займати чільне місце в розв’язанні проблем детінізації національної економіки. Позиції, що обґрунтовують доцільність напрацювання цих запобігаючих механізмів, полягають у наступному:

• Фінансово-кредитні та фінансово-грошові відносини притаманні всім суб’єктам ринкової економіки. Рівень тонізації в значній сфері є визначальним для прояву тіньових економічних операцій у сфері виробництва та обігу;

• Тіньові операції у сфері фінансових відносин мають чіткі тенденції до зростання, випереджуючи темпи зростання світових фінансових оборотів;

• Досягнення у сфері сучасних інформаційних технологій та обчислювальної техніки, при відставанні розвитку механізмів запобігання виникненню тіньових фінансових операцій, сприяють появі нових схем “відмивання” брудних грошових потоків, отриманих протиправними шляхами;

• Процеси глобалізації посилюють взаємопроникнення фінансових шахрайств у національні економіки.   

Розроблення та запровадження у практику механізмів запобігання тіньовим процесам у сфері грошового обігу передбачає посилення досліджень у таких напрямках :

1. аналіз та оцінка тіньових процесів і фінансових операцій у сфері фінансово-кредитних, фінансово-грошових операцій у зарубіжних державах та виявлення основних тенденцій щодо розвитку тіньових фінансових операцій міжнародного рівня;

2. аналіз і оцінка тіньових фінансових операцій у національній економіці та виявлення основних тенденцій їх розвитку в різних галузях економіки;

3. виявлення міжнародних взаємозв’язків вітчизняної економіки із зарубіжними країнами та прогнозування можливих форм тіньових фінансово-кредитних і фінансово-грошових операцій в Україні;

4. аналіз та оцінка видів тіньових фінансових операцій по регіонах України і виявлення найбільш проблемних із них;

5. прогнозування розвитку нових фінансових інструментів, банківських послуг і продуктів в Україні та оцінка захисту їх від проникнення тіньових шахрайських оборудок;

6. розроблення мотиваційних механізмів, що спонукають підприємців функціонувати в легальній економіці;

7. удосконалення чинної юридичної бази в напрямах захисту населення, суб’єктів господарювання від тиску і негативного впливу тіньових злочинних структур та ухвалення нових законодавчих актів, які стимулюють діяльність суб’єктів легальної економіки.

Основу розроблення механізмів запобігання розвиткові тіньової економічної діяльності становлять результати аналізу та прогнозні оцінки можливого виникнення нових форм тіньових операцій, тенденції розвитку відомих форм прояву тіньової економічної діяльності у сфері фінансово-кредитних відносин.

Можна констатувати, що і банківські установи та й інші фінансово-кредитні організації дедалі частіше стають об’єктом тіньових шахрайських операцій, що негативно впливає на їх доход, знижує ліквідність, платоспроможність, стабільність фінансового стану та загрожує збереженню коштів клієнтів і ресурсної бази самої банківської установи. Саме останні аспекти набувають особливої актуальності через наростання фіктивних фінансових операцій, шахрайств із пластиковими картками і потребує розроблення спеціальної стратегії запобіжного характеру та механізмів їх реалізації.

Ураховуючи, що зазначені види злочинів становлять загрозу для фінансово-кредитних установ навіть у розвинутих країнах світу ( США, Японія, Західна Європа), а збитки від їх споєння зростають швидшими темпами, ніж від традиційних економічних злочинів, можна прогнозувати також загострення ситуації у сфері наростання фінансових злочинів і в Україні.

Комплекс заходів протистояння прояву тіньових фінансових операцій та фінансового шахрайства у сфері фінансово-грошових відносин повинен розроблятися у таких напрямах :

1. поширення інформації серед учасників вітчизняних фінансових ринків про відомі схеми і можливу появу нових схем шахрайства з цінними паперами;

2. доведення через засоби масової інформації до населення інформації про можливі види фінансового шахрайства та форм економічної злочинності, з якими воно може стикатись у повсякденних стосунках;

3. удосконалення чинного законодавства в напрямках посилення економічної та кримінальної відповідальності за підробку та фальсифікацію цінних паперів, грошових знаків, кредитних карток, електронних платіжних засобів;

4. ухвалення законів і законодавчих актів про комерційну, банківську таємниці з урахуванням міжнародних вимог, нормативних та особистих інтересів клієнтів і власників;

5. оголошення конкурсів на кращі розробки інтелектуалів у сфері детінізації вітчизняної економіки.

4.4. Управління грошовими потоками та напрями контролю за тіньовою діяльністю суб’єктів господарювання.

Однією із важливих причин існування тіньової економічної діяльності є можливість суб’єктів господарювання приховувати інформацію або подавати неповну інформацію про капітал і доходи та джерела їх досягнення, а також про розподіл доходів між учасниками виробництва.

Із переходом до ринкової економіки у вітчизняній практиці введено такі поняття, як «комерційна таємниця», «банківська таємниця», «державна таємниця», «інформація для службового користування», «конфіденційна інформація» тощо.

В Україні питання збереження комерційної  та банківської таємниці регламентуються законами – «Про власність», «Про інтелектуальну власність», «Про підприємництво в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про систему оподаткування», «Про банківську таємницю» та інші.

Однак чітких взаємовідносин між суб’єктами господарювання стосовно комерційної та банківської таємниці досі не розроблено, що дозволяє неоднозначно трактувати закони, обходити або порушувати їх, забезпечуючи власні корисливі інтереси за рахунок держави, інших суб’єктів господарювання, найманих працівників.

Аналізуючи грошові потоки на предмет відкритості та можливості оцінки тіньової діяльності, які формуються у сфері виробництва, проходять стадію обігу і розподілу, можна виділити три групи вимог із позицій інтересів:

  1.  Держави;
  2.  Банківсько-кредитних установ;
  3.  Підприємницьких структур.

Початковою стадією формування грошових потоків є підприємницькі структури. Банки, банківські та кредитно-фінансові установи в даному процесі розглядаються як посередники, які, забезпечуючи вимоги клієнтів, вирішують при цьому свої інтереси. Таким чином рух грошових потоків можна подати наступним чином:

Подана схема дає можливість аналізувати рух грошових потоків на внутрішньодержавному рівні і визначати форми та джерела виникнення тіньових операцій внутрішнього характеру. В реальній практиці кожне підприємство має можливість самостійно виходити на зовнішні ринки, відкривати рахунки та брати кредити в зарубіжних фінансових установах. Тому аналізувати рух грошових потоків щодо їх тіньового походження доцільно з урахуванням зовнішньоекономічних фінансових операцій підприємств.

Аналіз руху грошових потоків «підприємство – податкова служба» здійснений на реально функціонуючих підприємствах України, дозволив виявити типові схеми ухилення від податків, що використовуються у вітчизняній економіці за рахунок перевищення підприємствами своїх повноважень щодо надання повної і достовірної інформації у сфері нарахування та сплати податків.

Однією з типових форм ухилення від податку на додану вартість (ПДВ) є передача дочірним підприємствам матеріальних активів і, тим самим, порушуючи чинне законодавство, зменшувати податкові зобов’язання.

У дослідженні тіньових грошових потоків доцільно виділити такі етапи:

  •  Підприємство → податкові служби;
  •  Підприємство-виробник → підприємство-споживач;
  •  Підприємство → банківська (або інша фінансово-кредитна установа);
  •  Підприємство → банк → підприємство;
  •  Банк → підприємство;
  •  Підприємство → банк → торговельні установи → підприємство.

Тіньові грошові потоки формують провідні менеджери. Тому на кожному з виділених етапів їх дослідження слід виділяти відповідальних осіб за достовірність поданої інформації.

У межах держави рух тіньових грошових потоків слід розглядати як відносно замкнену систему, мета якої – досягнення в корисних цілях високих доходів, порушуючи чинне законодавство країни та інтереси суб’єктів господарювання. Тіньові грошові потоки по ходу їх просування до кінцевої  мети – осідання на особистих рахунках банків тіньовиків – можуть взаємодіяти з грошовими потоками офіційної економіки, примножуючись при цьому та завдаючи більшої шкоди суб’єктам господарювання, що функціонують в офіційному режимі.

4.5. Основні принципи розроблення комплексу заходів запобіжного характеру, спрямованих на зниження рівня тіньової економічної діяльності.

Враховуючи, що тіньова економіка в тій чи іншій мірі присутня в економічній системі кожної країни світу, важливим питанням  є розроблення комплексу постійно діючих заходів запобіжного характеру, які б знижували існуючий рівень тінізації. До таких заходів відносять наступні:

1. Аналіз форм і видів тіньової економічної діяльності в державі, регіонах, окремих сферах господарювання. Вказані заходи необхідно здійснювати з метою оцінки реального стану тіньової економічної діяльності в цілому по державі, в розрізі регіонів, окремих галузей економіки і на цій основі будувати тактику і стратегію запобігання її розвиткові.

2. Періодична підготовка аналітичних оглядів зарубіжних досліджень із питань розвитку тіньової економічної діяльності в різних країнах світу. Такі аналітичні огляди мають на меті виявлення нових для вітчизняної економіки видів міжнародної тіньової діяльності, оцінки можливостей їх проникнення через інтернаціональні економічні зв’язки в економіку України і їх поширення в державі. Дана інформація повинна служити базою для вироблення запобіжних заходів і недопущення нових форм тіньової економічної діяльності в Україну.

3. Аналіз і виявлення основних тенденцій розвитку типових видів тіньової економічної діяльності. На основі такого аналізу можна з великою достовірністю прогнозувати особливості їх прояву в перспективі.

4. Прогнозування розвитку тіньової економічної діяльності за видами та формами прояву в різних галузях економіки. На основі таких прогнозів розробляються заходи протистояння реальному прояву тіньової економіки ухвалюючи нові законодавчі акти, що дозволяють уникнути розвиткові їх запрограмованих форм, створюються умови, які сприятимуть виходу підприємницьких структур з тіні, розробляються мотиваційні механізми, що сприяють розвиткові легальному бізнесові.

У кожному конкретному випадку запропонований комплекс заходів може бути уточнений або доповнений відповідно до поставлених завдань дослідження. Однак у всіх випадках запобіжні заходи доцільно здійснювати виконуючи дві основні позиції:

1. Передбачення (прогнозування) появи в перспективі нових видів тіньової економічної діяльності у вітчизняній економіці та оцінки її впливу на економічний розвиток держави, її регіонів або окремих сфер господарювання;

2. Завчасне вжиття запобіжних заходів, спрямованих на повну або часткову ліквідацію негативного впливу тіньової економічної діяльності на розвиток легального сектора економіки.

4.6. Методологічні підходи до визначення послідовності реалізації заходів спрямованих на запобігання розвиткові тіньової економіки.

Важливим питанням у розв’язанні проблем запобігання утворення нових форм тіньової економічної діяльності є не тільки розроблення прогнозів, а й використання їх у системі управління економічними процесами, зокрема – у плануванні заходів детінізації економічної діяльності, розробленні програм детінізації економіки на державному та регіональному рівнях.

Виходячи з цього важливо встановити найбільш доцільну послідовність реалізації заходів, спрямованих на запобігання розвиткові тіньової економічної діяльності на базі зроблених оцінок розвитку її в перспективі. Визначення такої послідовності допоможе уникнути дублювання в роботі, втіленню в життя в першу чергу заходів які є найменш затратні і в той же час дають найшвидший ефект, переходити в даній діяльності від простого до складного.

Із цих позицій пропонується наступна послідовність реалізації заходів спрямованих на запобігання розвиткові тіньової економіки:

1.Аналіз та оцінка економічної ситуації в країні, регіонах стосовно прояву тіньової економічної діяльності. Даний етап включає в себе наступну послідовність дій і заходів:

- визначення мети, завдань і технології аналізу;

- вибір системи оцінювальних показників;  

- проведення аналітичних розрахунків;

- проведення факторного аналізу;

2.Виявлення основних тенденцій розвитку тіньової економічної діяльності. На даному етапі здійснюються наступні дії:

- визначення темпів зростання (спаду) тіньової економічної діяльності;

- визначення впливу тіньової економічної діяльності на розвиток національної економіки .

3.Прогнозування процесів розвитку тіньової економіки. Даний етап теж можна розділити на 2 етапи:

- розроблення короткострокових прогнозів;

- розроблення середньострокових тва довгострокових прогнозів.

4.Підготовка аналітичних матеріалів щодо імовірного розвитку тіньової економічної діяльності:

- на рівні національної економіки;

- у регіоні;

- за видами тіньової діяльності.

5. Розроблення заходів запобігання розвиткові тіньової економічної діяльності. Найбільш доцільно ці заходи розробляти у наступній послідовності:

- виявлення найбільш проблемних зон прояву тіньової діяльності та посилення котролю;

- розроблення мотиваційних механізмів, які стимулюють легальну підприємницьку діяльність;

- удосконалення чинного законодавства з питань сприяння розвиткові легальної економічної діяльності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59843. Відрізки. Координатний промінь. Кути. Розв’язування вправ 1.02 MB
  Лінія яка не має кінців називається. Лінія яка складається з відрізківкінець кожного відрізка є початком наступного називається. Промінь з початком відліку обраним одиничним відрізком нанесеною шкалою називається.
59844. Доба Європейського Відродження 43 KB
  Закріпити знання учнів про епоху Відродження які учні здобули на уроці історії та інших предметах. Виховувати естетичні смаки інтерес до...
59845. «Математика» (навчальна програма) номінація 717.5 KB
  Математика упродовж усієї історії людської культури є ключем до пізнання навколишнього світу базою науковотехнічного прогресу і важливою компонентою розвитку особистості. Тому пропонована програма переслідує ціль...
59847. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВІДСОТКІВ 2.49 MB
  Мета уроку: дидактична: формувати навички розв’язування задач на відсотки, розвивати в учнів усну і письмову культуру мовлення, логічне мислення, заохочувати учнів до самостійної навчальної діяльності...
59848. Поняття про відсотки 92.5 KB
  Мета. Ввести поняття відсотків, сформувати вміння записувати відсотки у вигляді десяткових дробів і навпаки дроби відсотками; розвивати логічне мислення учнів.
59849. Відсоткові розрахунки, Урок математики у 6 класі 121 KB
  Мета: Навчити знаходити вміст величин у відсотках; формування вміння розв’язувати задачі на відсотки; розвивати інтерес до математики, логічне мислення учнів, культуру математичного мовлення і письма;
59850. ВІДСОТКОВІ РОЗРАХУНКИ. ФОРМУЛА СКЛАДНИХ ВІДСОТКІВ 181 KB
  Ціну на товар знизили на 10 і він став коштувати 432 грн. Якою була початкова ціна товару а 4320 грн; б 480 грн; в 442 грн; г 4752 грн. Вкладник поклав до банку 20 000 грн під 10 річних. Скільки гривень буде в нього на рахунку через 2 роки а 20100 грн...
59851. Відсоткові розрахунки. Урок алгебри у 9 класі з поглибленим вивченням математики 1.55 MB
  Розвивальна: розвивати память логічне мислення мовлення учнів викликати інтерес до навчання. Мотивація навчальної діяльності учнів Серед прикладних задач які можуть бути розвязані методом математичного моделювання значне місце посідають...