80286

Міжнародні організації з боротьби з легалізацією тіньових доходів

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Створення структура і основні принципи діяльності Групи з розробки фінансових заходів з боротьби з відмиванням грошей FTF. Група з розробки фінансових заходів з боротьби з відмиванням грошей FTF застосувала до України контрзаходи і в кінці року ми були занесені в чорний список країн де відмиваються злочинні кошти. Основні міжнародні вимоги які необхідно враховувати при побудові національно системи боротьби з відмиванням грошей є такі: Адаптація Сорока рекомендацій FTF; Адаптація рекомендацій Базельського комітету Знай...

Украинкский

2015-02-16

128.5 KB

1 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT23

Тема 2

Міжнародні організації з боротьби з легалізацією тіньових доходів

  1.  Координація дій світової спільноти у боротьбі з легалізацією тіньових коштів, пов’язаних з експансією транснаціональних злочинних організацій.
  2.  Створення, структура і основні принципи діяльності Групи з розробки фінансових заходів з боротьби з «відмиванням» грошей (FATF).
  3.  Створення і організація діяльності регіональних організацій з боротьби з «відмивання» брудних грошей.
  4.  Створення і організація діяльності органів фінансової розвідки (FIU).
  5.  Створення, основні засади діяльності та організаційна структура Егмонтської групи.
  6.  Україна в Егмонтській групі.

  1.  Координація дій світової спільноти у боротьбі з легалізацією тіньових коштів, пов’язаних з експансією транснаціональних злочинних організацій.

Все більш актуальною проблемою глобалізації світового фінансового ринку є боротьба з легалізацією доходів, що отримані злочинним шляхом та фінансуванням тероризму.

Початком координації боротьби світового співтовариства з цим явищем вважають 1988 рік, коли була розроблена і прийнята Віденська Конвенція ООН «Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин». Ця Конвенція зобов’язувала країни, які її підписали, боротися з відмиванням доходів, що отримані від торгівлі наркотиками.

Сьогодні географічна експансія діяльності більшості транснаціональних злочинних організацій пов’язана не тільки з акумулюванням доходів від незаконного обігу наркотиків, але і з доходами від інших серйозних національних і транснаціональних злочинів, а саме:

  •  Незаконної торгівлі зброєю;
  •  Торгівлі людьми і людськими органами;
  •  Викрадення людей;
  •  Контрабанди;
  •  Несплати податків та інших незаконних дій.

В останнє десятиліття помітно виріс професіоналізм діяльності таких організацій і все більша «хитрість» схем по відмиванню доходів від такої діяльності. При цьому спостерігається навіть процес відмивання грошей в окрему злочинну галузь. Таку тенденцію пов’язують з виходом на міжнародні ринки злочинних організацій з пострадянських країн.

Створення ефективної і всеохоплюючої глобальної мережі протидії «відмиванню» грошей заважає злочинцям спокійно переносити свою діяльність з однієї країни в іншу, з одного фінансового сектора в інший і спокійно уникати правоохоронних органів.

Проблема заключається в тому, що коли в тій чи іншій країні відсутня власна система захисту, то це зводить нанівець усі зусилля в інших сусідніх країнах, де є така система.

Нажаль до таких країн у 2002 році віднесли і Україну. Група з розробки фінансових заходів з боротьби з відмиванням грошей (FATF) застосувала до України контрзаходи і в кінці 2002 року ми були занесені в «чорний список» країн, де відмиваються злочинні кошти.

Відомо, що банківська і фінансово-кредитна система є найбільш чутливою для використання її з метою відмивання грошей.

  •  По-перше: це пов’язано з характером діяльності банків і інших фінансово-кредитних установ пара банківської системи;
  •  По-друге: з можливістю виходу банків, а через них і інших фінансово-кредитних установ на міжнародні фінансові ринки;
  •  По-третє: з відсутністю в окремих країнах належного регулювання банківських установ в сфері відмивання злочинних доходів.

Банки, які причетні до відмивання коштів, свідомо чи несвідомо, піддаються великому репутаційному ризику. Це може призвести до відтоку капіталу із таких установ, або навіть з банківської системи в цілому, що вкрай негативно відіб’ється на стані економіки країни.

Для недопущення цього у кожній країні необхідно побудувати національну систему протидії відмиванню грошей. Звичайно, що при побудові такої системи слід використовувати досвід інших країн і рекомендації міжнародних організацій. Суб’єктами такої системи повинні бути як державний орган, так і усі фінансово-кредитні установи.

Велика роль при цьому відводиться Центральним банкам, які повинні використовувати ринкові механізми впливу на банки, в тому числі і використовувати сучасні норми пруденційного нагляду за діяльністю банків у сфері боротьби з відмиванням грошей.

Звичайно, українська банківська і пара банківська системи не можуть залишатися в стороні від цих процесів і тому проблема виконання міжнародних вимог відносно проблеми відмивання грошей набуває особливого значення.

Основні міжнародні вимоги, які необхідно враховувати при побудові національно системи боротьби з відмиванням грошей, є такі:

  1.  Адаптація «Сорока рекомендацій FATF»;
  2.  Адаптація рекомендацій Базельського комітету «Знай свого клієнта»;
  3.  Лібералізація вимог до розголошення банківської і комерційної таємниці з метою боротьби з відмиванням грошей;
  4.  Ідентифікація підозрілих і сумнівних операцій та інформування про них відповідних органів;
  5.  Удосконалення регулювання діяльності організацій і осіб, які займаються фінансовими операціями;
  6.  Конфіскація доходів. Які отримані злочинним шляхом;
  7.  Удосконалення механізмів міжнародного співробітництва.

Термін «відмивання грошей» появився у США, де у 20-х роках минулого століття був введений в дію закон, який забороняв вільний обіг алкогольних напоїв. Це започаткувало так зване бутлегерство – масову контрабанду алкоголю. Кошти, отримані від цих операцій, вкладалися у розвиток мережі пральних у всій країні, і дохід, який отримували від прання білизни, був уже легальним. У США це називали «велике прання». Саме цей прийом легалізації «брудних» грошей назвали «відмиванням», що досить наочно передавало суть процесу перетворення нелегальних грошей у легальні. «Сухий» період в житті американського суспільства успішно закінчився, а термін «відмивання» грошей перейшов територіальні і часові границі і залишився актуальним до наших днів. У 80-ті роки минулого століття у тих же США термін «відмивання» почав використовуватися по відношенню до незаконних доходів від наркобізнесу.

Існує багато визначень поняття «відмивання» грошей. Президентська комісія США з боротьби з організованою злочинністю у 1984 р. використала наступне формулювання:

«Відмивання» грошей – це процес, за допомогою якого приховується існування, незаконне походження чи незаконне використання доходів, які потім маскуються таким чином, щоби створити видимість, що вони отримані від законної діяльності.

Першим міжнародним актом, що був спрямований на боротьбу з відмиванням грошей стала Віденська Конвенція ООН «Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин» - від 20.12.1988 р., яка суттєво вплинула на розвиток відповідного законодавства в західних країнах. Віденська Конвенція признавала злочином «відмивання» грошей, що отримані від незаконного обігу наркотиків. В той же час розвиток організованої злочинності привів до зростання їх доходів і від інших сфер незаконної діяльності.

У цій Конвенції було також визначено перелік правопорушень. Що пов’язані з цим процесом.

Визначення терміну «відмивання» грошей як офіційного вперше було надано у Директиві Європейського Економічного Союзу (ЄЕС) «Про запобігання використання фінансової системи для «відмивання (91/308/ЄЕС)» грошей » - від 19.06.1991 р. У цьому документі було вказано, що «відмивання» грошей є наступні злочинні дії в міжнародному масштабі:

  1.  Перетворення і передача майна, знаючи, що це майно отримано у результаті злочинної діяльності, або співучасть у такій діяльності з метою приховування чи маскування незаконного походження засобів, або надання допомоги будь-якій особі, яка залучена до такої діяльності;
  2.  Покриття або маскування справжніх джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, приналежності прав або власності майна, знаючи, що таке майно отримано злочинним шляхом, або співучасть у такій діяльності;
  3.  Придбання, володіння чи користування майном, знаючи, що воно отримано в результаті злочинної діяльності чи співучасті у такій діяльності;
  4.  Співучасть, надання допомоги, спроби відносно здійснення, або надання допомоги в здійсненні, підбурювання, здійснення або наданні порад відносно здійснення дій, вказаних у п.3.

2. Створення, структура і основні принципи діяльності групи з розробки фінансових заходів з боротьби з «відмивання» грошей (FATF).

Для розробки міжнародних норм протидії легалізації грошей та фінансування тероризму у 1989 р. була створена міжнародна організація FATF – Група з розробки фінансових заходів з боротьби з “ відмивання ” грошей. Спочатку на FATF покладалися завдання розробити заходи протидії легалізації грошових засобів, що отримані від торгівлі наркотичними і психотропними речовинами для виконання Конвенції ООН “ Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин ” від 20 грудня 1988 р. З часом масштаби діяльності цієї міжнародної організації розширилася. Крім того, FATF публікує список країн, які не ведуть боротьби з легалізацією грошей, і подають рекомендації щодо прийняття цими країнами національних законодавств відносно протидії легалізації на основі міжнародних стандартів. Список таких країн є показником надійності її економіки, інвестиційної привабливості і міжнародного визнання. Цей список часто називають “чорним списком”. Для країни попасти в нього “не смертельно”, так як це не веде до застосування санкцій з боку світового співтовариства. Але FATF старається таким чином спонукати країни впроваджувати всесвітньо визнані заходи протидії “відмиванню” грошей і якщо країна відверто ігнорує такі рекомендації FATF може рекомендувати застосувати до такої країни певні заходи.

FATF створена у Парижі на саміті країн Великої сімки (G7). За рішенням керівників урядів Великої сімки. А також Президента Європейської комісії (ЄК). У FATF крім країн G7 увійшли члени Європейської комісії і ще вісім інших країн.

На FATF було покладено завдання досліджувати методи і тенденції у “відмиванні” грошей, моніторити заходи, що спрямовані на боротьбу з цим явищем на національному і міжнародному рівні, а також розробляти заходи, які необхідно упроваджувати для підвищення ефективності боротьби зі (відмиванням) грошей.

Уже в квітні 1990 р., менше ніж за рік після створення, FATF подала звіт у якому було “40 рекомендацій”, які визначали заходи, впровадження яких є необхідною умовою ефективної боротьби з відмиванням грошей.

Протягом 1991-1992 року Членство у FATF, розширилось з 16 до 28 країн. Виходячи з функцій, які виконує FATF, а також мети, можна визначити, що FATF – це орган, діяльність якого спрямована на вироблення необхідної політичної волі для проведення реформ у сфері законодавства і регулятивної політики з метою підвищення ефективності боротьби з відмиванням грошей на національному рівні в кожній окремій країні.

FATF аналізує і контролює заходи її членів скеровані на боротьбу з “відмиванням” грошей і просуває на міжнародному рівні ідеї необхідності впровадження таких заходів усіма країнами світу. Для виконання поставлених задач FATF тісно співпрацює з іншими міжнародними організаціями, які займаються боротьбою з “відмиванням” грошей.

FATF не має визначеного статусу і тривалість її діяльності не обмежена. Група переглядає свою місію кожна 5 років і подальша її діяльність залежить від волі країн, які її створили.

Зараз членами FATF є 31 країна і територія і 2 регіональні організації (Європейська комісія і Рада співробітництва Персидського Заливу). Крім того асоційованими членами є регіональна Азіатсько-Тихоокеанська група АТГ (APG).

Офіційна мова – англійська, французька;

Секретаріат FATF – невеликий спеціалізований орган, який розміщується у штабі Організації Єкономічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСП) в Парижі;

Президент FATF – це посада, яку може займати протягом одного року посадова особа високого рівня з числа держав учасників FATF;

В минулому президентами FATF були представники Франції – перші 2 роки; далі Швеції, Австрії, Великобританії, Нідерландів, США, Італії, Бельгії, Японії, Португалії, Іспанії і Гонконгу (Китай).

На початку 2007 року статус спостерігача мають також Китай та Південна Корея. Асоційованими членами FATF є регіональні групи із запобігання відмиванню доходів: Азійсько-Тихоокеанська (APG), Спеціальний комітет експертів Ради Європи (MONEYVAL), Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів у Південній Америці (GAFISUD).

FATF виконує наступні завдання:

  1.  Розповсюдження інформації щодо протидії “відмивання” грошей у всіх регіонах світу.

FATF допомагає створювати міжнародну мережу протидії “відмивання” грошей, яка основується на розширення членства в ній, створення різних регіональних органів такої протидії в різних частинах світу, а також організації співробітництва з відповідними міжнародними організаціями.

  1.  Контроль за виконанням і дотриманням державами-членами FATF “Сорока рекомендацій”

Усі держави-члени FATF перевіряються щодо виконання цих рекомендацій. Перевірка проводиться у два етапи:

І. Щорічна самооцінка;

ІІ. І більш детальна процедура взаємної оцінки.

  1.  Вивчення і перегляд методів і тенденцій у “відмиванні” грошей і розробка відповідних контрзаходів.

“Відмивання” грошей – діяльність, яка постійно розвивається і тому потребує постійного моніторингу. Члени FATF збирають інформацію стосовно методів і тенденцій у “відмиванні” грошей щоби забезпечити ефективність “Сорока рекомендацій”.

Для виконання своїх завдань FATF декілька разів у рік ( лютий, червень, вересень / жовтень) проводить пленарні засідання і наради, де розглядаються питання вироблення політики і міжнародних ініціатив FATF, аналізуються нові методи, тенденції у “відмиванні” грошей і нові відповідні контрзаходи, а також організація контролю за їх виконанням, сприяння щодо удосконалення міжнародної мережі боротьби з “відмиванням” грошей, тощо.

На пленарних засіданнях FATF створюються спеціальні групи, завдання яких обговорювати теми, що потребують детальнішого аналізу. За результатами своєї роботи спеціальні групи до кожного нового пленарного засідання готуються звіти.

Кожна два роки FATF проводить Форум для національних і міжнародних представників різних секторів фінансових послуг, бізнес структур на якому обговорюються найбільш актуальні теми боротьби з тіньовою економікою і легалізації коштів отриманих нелегальних шляхом.

Рішення FATF приймаються на основі документів, які готує Секретаріат організації на підставі письмових або усних звітів делегацій. Процедура прийняття рішення FATF побудована на основі консенсусу. Тому усі члени організації зобов’язані активно працювати для досягнення згоди по багатьох проблемах.

“Сорок рекомендацій” FATF включають основні універсальні заходи боротьби з “відмиванням” грошей. Ці рекомендації охоплюють усю гамму заходів протии “відмивання” грошей, охоплюють систему правосуддя юриспруденції, фінансову систему і її регулювання, а також міжнародне співробітництво з цього питання.

“Сорок рекомендацій” були визначені багатьма країнами і міжнародними організаціями. Вони не складні і не загрожують економічному розвитку країни, які прийняли їх до реалізації. В рекомендаціях викладені принципи дій і дають можливість країнам застосовувати їх згідно специфіки і конституційного порядку в кожній з них. Багато країн які не стали членами FATF прийняли політичне рішення боротися з “відмивання” грошей застосовуючи “Сорок рекомендацій”.

Після прийняття у 1990 р. “Сорок рекомендацій” переглядалися і удосконалювалися згідно нових світових реалій у 1996 і 2003 роках.

З кінця 2001 року (після теракту 11 вересня у США) FATF вживає заходів для боротьби з ФТ.

У 2002 році було прийнято 8 додаткових рекомендацій, які в жовтні 2004 року були доповнені 9 рекомендацією. Зараз їх позначають 40+9 рекомендацій.

FATF також розробила документи, які називаються “Трактування рекомендацій”. У цьому документі дають роз’яснення як застосовувати ті чи інші рекомендації.

Контроль за виконанням і впровадженням країнами “Сорока рекомендацій” здійснюється державами – членами FATF.

Методи роботи FATF:

  1.  Контроль за виконанням і дотриманням “Сорока рекомендацій” здійснюється країнами-членами FATF. Всі країни – члени FATF перевіряються на предмет виконання цих рекомендацій. Перевірка має двоаспектний підхід: щорічна самооцінка і більш детальна процедура взаємна оцінка. Проводячи самооцінку, кожна держава – член організації надає інформацію відносно досягнутого прогресу в боротьбі з “відмиванням” грошей, відповідаючи на щорічне стандартне анкетне опитування. Потім ця інформація про самооцінку аналізується, що дозволяє оцінити ступінь виконання “Сорока рекомендацій” в кожній країні;
  2.  Другий елемент контролю – взаємна оцінка. Будь-яка країна-член FATF почергово інспектується комісією групи на місцях. Комісія складається з 3-4 експертів в області юриспруденції і фінансів з інших країн-членів FATF. Мета комісії оцінити ступінь просування країни в побудові ефективної системи протидії “відмивання” грошей і виявити проблеми над якими потрібно працювати.

Взаємна оцінка проводиться більш ретельно щодо країн-членів FATF, які не виконують, або не повністю виконують “Сорок рекомендацій”. При цьому використовуються підходи які націлені на збільшення тиску на уряди країн-членів FATF з метою застосування ними заходів до боротьби з “відмиванням” грошей. Реалізація подібної політики починається з вимоги до країни надати на пленарному засіданні Групи доповідь про досягнуті результати. Дальше Президент FATF готує лист або в країну скеровуються комісія на вищому рівні. FATF може застосувати рекомендацію 21, яка  вимагає, щоб фінансові установи усіх країн звертали особливу увагу на ділові відносини і операції з особами з тих країн, що не виконуються або не повністю виконують Рекомендації FATF. Остання міра – розгляд питання про призупинення членства такої країни у FATF.

Результати кожної проведеної взаємної оцінки публікуються в щорічному звіті FATF.

3. Створення і організація діяльності регіональних організацій з боротьби з «відмиванням» брудних грошей.

Крім ФАТФ у світі створено ще ряд й подібних регіональних організацій по боротьбі з легалізацією тіньових доходів. Вони мають  таку ж мету і завдання, але їх діяльність спрямована на окремий регіон.

1. Азіатсько-Тихоокеанська група з боротьби з відмиванням грошей (APG) створена в результаті ініціативи (проекту) «підвищеної уваги», що проводились ФаТФ на початку 90-х років, як частина стратегії відносно заохочення інших країн щодо прийняття заходів з боротьби з «відмиванням» грошей. Для того щоб досягти конкретних результатів, Австралія створила Секретаріат з метою створення регіональної організації подібної до ФАТФ, яка б мала більш практичні цілі. У 1997 році у Бангкоку (Таїланд) було підписано угоду яка фактично була початком створення APG. Завершився цей процес у 1998 р. в Токіо де було проведено перше засідання організації. З цього часу такі наради проводяться щорічно. Члени Групи APG погодились взяти за основу «40 рекомендацій» ФАТФ, також методи роботи цієї групи, самооцінку і приймати участь у взаємних оцінках Група APG проводить періодичні симпозіуми для дослідження методів і тенденцій в «відмиванні» грошей. Взаємні оцінки почали проводитися з 2000 року. Група країн APG (АТГ) зосереджує свої зусилля насамперед на питаннях допомоги у впровадження в законодавство країн регіону норм щодо запобігання та протидію відмиванню злочинних доходів, взаємної правової допомоги, конфіскації, вилучення майна та екстрадиції, сприяння у визначення порядку звітування про фінансові операції, що спричиняють мотивовану підозру, здійснення розслідування щодо цих операцій, а також створення підрозділів фінансової розвідки (ПФР). АТГ враховує також регіональні особливості впровадження заходів з метою запобігання та протидії відмиванню кримінальних доходів та фінансуванню тероризму.

Зараз членами APG є 25 країн, територіями – спостерігачами- 15 країн.

2. Карибська група розробки фінансових заходів боротьби з «відмиванням» грошей (CFATF) створена на початку 90-х років. CFATF створена в результаті  двох ключових зустрічей : перша в Арубі (1990 р.) і друга на Ямайці (1992р.). На зустрічі в Арубі Карибські країни розробили 19 рекомендацій – «рекомендації Аруби», які врахували регіональні особливості і доповнили міжнародні стандарти вказані у «Сорока рекомендаціях» FATF. Зустріч на Ямайці (11.1992р.) привела до затвердження Кінгстонської декларації – заява Міністрів країн – членів, що підтвердила зобов’язання їх урядів впроваджувати міжнародні стандарти протидії «відмивання» брудних грошей.

В листопаді 1996 р. 21  країна – член CFATF затвердили «Меморандум порозуміння» , що став базою для визначення цілей і напрямків роботи організації. В цьому документі члени CFATF погодились:

- Ратифікувати і притримуватися положень Конвенції ООН від 20 грудня 1988р. « Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин»;

- Впровадити «Сорок рекомендацій» FATF  і «Рекомендації Аруби» CFATF;

- Виконати зобов’язання, що вказані у Кінгстонській декларації;

- Використовувати будь-які інші заходи протидії і контролю за «відмиванням» доходів від злочинної діяльності, що визначені національним законодавством будь-якої з країн - членів CFATF

Для виконання цих завдань CFATF здійснює:

- Самооцінку виконання рекомендацій FATF і CFATF;

- Взаємні оцінки членів організації ( в жовтні 1999 р. CFATF підготував Процедуру проведення взаємних оцінок);

- Проведення і участь у навчальних і технічних програмах допомоги.

Наради технічних представників CFATF проходить два рази в рік. Рада міністрів країн-членів CFATF збирається один раз на рік.

У CFATF входить 26 країн.

3. Східно і південно-Африканська група протидії «відмивання» грошей (ESAAMLG) створена у серпні 1999 року 14 країнами регіону, під час зустрічі  міністрів в Аруші (Танзанія). На цій зустрічі виходячи з досвіду ФАТФ і інших подібний регіональних організацій було розроблено і затверджено «Меморандум порозуміння». До створення постійного Секретаріату групи відповідальність за забезпечення роботи ESAAMLG взяв на себе уряд  Танзанії. Формально початком діяльності групи вважають час, коли «Меморандум» був підписаний сімома членами групи.

Перше засідання група провела 17-19 квітня 2000 року в Дар-ес-Саламі (Танзанія).

В даний час підписали «Меморандум порозуміння» 10 країн і ще не підписали 4.

ESAAMLG проголошено такі цілі:

- Адаптація і впровадження 40 рекомендацій ФАТФ;

- Вжиття заходів щодо боротьби з відмиванням доходів при розслідуванні всіх тяжких злочинів;

- Впровадження інших заходів, які містяться в багатосторонніх договорах та ініціативи, за якими уряди – члени групи погоджують заходи з метою попередження та запобігання відмиванню коштів.

Керівні органи ESAAMLG :

1. Міністерська рада;

2. Спеціальна група вищих посадовців;

3. Секретаріат.

Рада  органом, який приймає рішення і до якого входять, як мінімум один представник від кожної країни. Рада щорічно обирає Президента та Віце-президента (які не можуть бути з однієї і тієї ж самої країни). Повноваження Ради наступні:

- Прийняття робочої програми на поточний рік;

- Визначення джерел фінансування;

- Вирішення політичних питань.

Спеціальна група вищих посадовців збирається два рази в рік. Вона здійсню контроль за виконанням прийнятої Радою робочої програми, розглядає звіти самооцінки та взаємної оцінки країн – членів, надає рекомендації з політичних питань.

4.Група з розробки фінансових заходів з боротьби з «відмиванням» грошей в Південній Америці (GAFISUD) створена в грудні 2000 року в Картахені (Колумбія).

Саме тоді країнами – членами GAFISUD був підписаний меморандум про взаєморозуміння. Керівниками урядів 9-ти Південно-Американських країн (Аргентини, Болівії, Бразилії, Еквадору, Колумбії, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилі).

Юридично Група базується в Аргентині, де знаходиться її Секретаріат. Діяльність GAFISUD охоплює наступні сфери:

- Надання допомоги у впровадженні в законодавство країн регіону норм щодо запобігання та протидії відмивання злочинних доходів;

- Визнання кримінальної по «відмиванню» доходів отриманих від будь-якої злочинної діяльності, а не тільки від торгівлі наркотиками;

- Розвиток системи протидії злочинам, які включають зобов’язання фінансової системи відносно ідентифікації клієнта і повідомлення про підозрілі операції;

- Взаємна правова допомога, конфіскація, вилучення майна,  визначення в законодавчій системі  заходів щодо ефективного розслідування і судового переслідування за «відмивання» грошей, сприяння у створенні процедур звітування про фінансові операції, що спричиняють мотивовану підозру;

- Створення в країнах регіону (членах - групи) ПФР. Налагодження ефективної взаємодії між цими органами.

В даний час в групу входить 9 країн Латинської Америки.

5.Міжурядова група запобігання коштів в Африці (Intergovernmental Action against Money – Laundering in Africa ) (CIABA) (15 країн)

CIABA була створена в грудні 1999 року за рішенням органу керівників держав і урядів африканського об’єднання (ECOWAS). Мандат CIABA був переглянутий в січні 2006 року з метою застосування і правильного розуміння вимог щодо боротьби з фінансуванням тероризму.

Члени CIABA розуміють, що відмивання коштів  і фінансування тероризму є критично небезпечними для світової спільноти і боротьба з цими злочинами потребує обєднаних зусиль.

Цілі CIABA наступні:

- Захист національних економік  та фінансових і банківських систем держав, які підписалися , від проникнення коштів, що мають злочинне походження, та боротьба з фінансуванням тероризму;

- Покращення співробітництва між державами – членами групи.

6. Центрально-східна та Північноафрканська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (Middle East and North Africa Financial Action Task Force) – MENAFATF – 15 країн.

Створена на початку 2000-х років. Основні цілі:

- Захист національних економік та фінансових і банківських систем держав-членів від проникнення кримінальних доходів;

- Посилення співробітництва між членами групи.

Організаційно ще не до кінця сформована.

7. Комітет експертів з оцінки заходів з відмивання грошей Ради Європи (MONEYVAL).

Ця організація створена в вересні 1997 р. Комітетом Міністрів Ради Європи для проведення само- і взаємо- оцінок прогресу в прийнятті заходів з боротьби з «відмиванням» грошей в 21 країні Ради Європи які не є членами FATF. В своїй діяльності організація опирається на практику і досвід  FATF. Спочатку скорочена назва цієї групи була – PC-R-EV  COMMITTEE, з 2003 року використовує скорочену назву MONEYVAL. В даний час група об’єднує 29 країн, але Вірменія і Азербайджан, які приєдналися до групи ще не стали її членами. 27 країн мають право скерувати в MONEYVAL трьох своїх експертів. Їх відбір здійснюється на основі визначення рівня кваліфікації в правових питаннях, що зв’язані з національними і міжнародними механізмами, які використовуються для «відмивання» грошей; в питаннях нагляду за фінансовими інституціями і правоохоронними органами.

Цей комітет Ради Європи у своїй роботі та за процедурою здійснення оцінки й самооцінки заходів із запобігання та протидії відмиванню кримінальних доходів і боротьби з фінансуванням тероризму є повністю ідентичним FATF.

Пленарні засідання Комітету проводяться два рази в рік. Під час цих  засідань експерти розглядають звіти держав-членів та готують рекомендації щодо кожного з них. Всі витрати пов’язані з роботою експертів при проведенні взаємооцінки бере на себе Рада Європи за рахунок свого бюджету.

Дві країни визначаються для членства в MONEYVAL президентом FATF на дворічний термін. Ці країни-члени FATF приймають участь в роботі Комітету в якості спостерігачів і надають в разі необхідності технічну допомогу крїнам-членам MONEYVAL при виконанні рекомендацій за результатами взаємних оцінок. Крім того, MONEYVAL залучає FATF і наукових експертів, визначених секретаріатом MONEYVAL.

8. Євразійська група (Eurasian Group – EAG)

Євразійська група з протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму створено 6 жовтня 2004р. шістьма державами – Білоруссю, Казахстаном, Китаєм, Киргизією, Росією і Таджикистаном. Дещо пізніше до EAG увійшов Узбекистан. В даний час спостерігачами в EAG є 13 держав. Це Вірменія, Афганістан, Великобританія, Нічеччина, Грузія, Італія, Литва, Молдова, США, Туреччина, Україна, Франція, Японія (6 з них є членами FATF).

  1.  Створення і організація діяльності органів фінансової розвідки (FIU).

Тіньова економіка, як економічна категорія відображає в собі елементи фінансових інститутів і кримінального права. Один із способів зниження державного рівня неформальної економічної діяльності є створення спеціалізованих державних інститутів, діяльність яких полягає у отриманні, аналізі і передачі компетентним органам інформації пов’язаної з фінансовими операціями які несуть за собою кримінальну відповідальність. Такі спеціалізовані органи у міжнародній практиці отримали назву фінансова розвідка (від англ. Financial Intelligence Unit) або підрозділи фінансової розвідки (ПФР).

Створення таких підрозділів є однією із вимог FATF, яка викладена в «Сорока рекомендаціях» (рекомендація 26), де передбачено, що країни повинні створити орган фінансової розвідки, який є національним центром отримання (і якщо це дозволено, вимагання), аналізу і передачі повідомлення про підозрілу операцію та іншої інформації, що стосується можливого відмивання грошей, або фінансування тероризму. Орган фінансової розвідки повинен мати доступ, безпосередньо або опосередковано, до фінансової адміністративної і правоохоронної інформації, яка необхідна для ефективного виконання своїх функцій, включаючи аналіз підозрілої операції.

Ефективна боротьба з тіньовою економічною діяльністю, «відмиванням» і легалізацією доходів вимагає не тільки ґрунтовного знання норм, законів і правил розслідування, але і знання банківської справи, фінансів, бухгалтерського обліку і т.п. Найбільшою проблемою тут є те, що в розслідуванні відмивання грошей беруть участь різні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції, але між ними, як правило, існують певні обмеження в обміні інформацією. З другого боку, існує небажання фінансових інституцій надавати інформацію, яка імовірно може бути пов’язана зі злочинами, але не обов’язково свідчить про них. Є також інші інформаційні перешкоди між правоохоронними органами та фінансовими установами, які негативно впливають на ефективність розслідування подібних злочинів. Все це підтверджує необхідність створення спеціалізованого органу, який би займався збиранням  і обробкою необхідної інформації. Як зазначалось вище, у світовій практиці такі спеціалізовані органи отримали назву органів фінансової розвідки (FIU) , або підрозділу фінансової розвідки (ПФР).

На підрозділи фінансової розвідки з урахуванням особливостей правових систем, а також історію виникнення в різних країнах покладені дещо різні функції. Проте, згідно з визначенням Егмонтської групи в 1996 році, серед них виділяють три головні функції, які повинні лягати в основу їхньої діяльності.  До них, зокрема, входять: збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, які сприяють легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,  і фінансування тероризму. Ці функції закладені в Конвенції ООН проти корупції та Сорока рекомендаціях FATF.

В різних країнах підрозділи фінансової розвідки займають різне місце в структурі державної влади: в одних підрозділах фінансової розвідки створені в структурі правоохоронних органів, в інших у структурі Міністерства юстиції, або фінансів, у третіх – у структурі центрального банку, у четвертих створені спеціальні міжвідомчі агентства.

Так, наприклад, у Франції підрозділ фінансової розвідки TRACFIN чисельністю 50 службовців функціонує у складі міністерства економіки, фінансів та індустрії. Його основними підрозділами є:

- Центр збирання інформації;

- Відділ державної експертизи;

- Оперативний відділ.

Всі банки Франції зобов’язані надавати підрозділу фінансової розвідки інформацію про відкриті рахунки фізичних та юридичних осіб. База TRACFIN на даний час нараховує близько 300 млн. таких рахунків.

У Федеративній Республіці Німеччина підрозділи фінансової розвідки належать до складу поліції. Згідно з законом ФРН від 14.08.2002 р. основними завданнями цього підрозділу є:  

- збір та аналіз звітів про підозрілі фінансові операції;

- передача результатів аналізу до правоохоронних органів;

- статистичний аналіз звітів про підозрілі фінансові операції;

- забезпечення установ, що зобов’язані здійснювати фінансовий моніторинг, інформація про типології та методи відмивання кримінальних доходів.

У США головним підрозділом, який відповідає за роботу, розвиток управління та застосування цивільно-правових санкцій з питань впровадження заходів та фінансування тероризму (ЗВД/ФТ), є Financial Crimes Enforcement  Network (FinCEN). Цей підрозділ фінансової розвідки функціонує у структурі  Міністерства фінансів. Він здійснює адміністрування бази даних, яка сформована відповідно до «Закону про банківську таємницю» та вживає заходів з метою забезпечення конфіденційності цієї інформації та належного її вивчення.

FinCEN надає органам фінансового та банківського нагляду інформацію про фінансові операції, повідомлення, отримані на підставі укладення меморандумів про взаєморозуміння. Правоохоронним органам на їх запит чи з власної ініціативи FinCEN також надає інформацію про відповідні фінансові операції.

В Україні, відповідно до вимог FATF, в лютому 2002 року був створений Державний департамент фінансового моніторингу, підпорядкований Міністерству фінансів, який по суті, і повинен виконувати функції підрозділу фінансової розвідки. У подальшому на базі цього департаменту був створений Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг), центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України. , підпорядкованість підрозділу фінансової розвідки тому чи іншому органу виконавчої влади – це внутрішня справа кожної країни.

Під час створення механізму організації фінансової розвідки держави зазвичай надають перевагу трьом основним типам підрозділу фінансової розвідки:

- підрозділ фінансової розвідки адміністративного типу входить у структуру адміністративного органу або відомства, яке не належить до системи правоохоронних і судових органів, або веде свою діяльність під їхнім наглядом;

- підрозділ фінансової розвідки правоохоронного типу володіє відповідними правоохоронними функціями та прикріплений до поліції загального або спеціального;

- підрозділ фінансової розвідки прокурорського типу створюється у рамках судової гілки влади частіше всього під юрисдикцією прокуратури якості судового-правового органу.

При адміністративній формі організації  підрозділ фінансової розвідки є «буфером» між фінансовим та іншими секторами економіки, з одного боку, та правоохоронними органами з іншого, а також технічним та спеціалізованим партнером цих сторін. Такий орган володіє можливістю обміну інформацією із своїми колегами по всьому світу ( більшість з яких являють собою підрозділ фінансової розвідки адміністративного типу). До країни із підрозділом фінансової розвідки адміністративного типу можна віднести: Австралію, Андорру, Арубу, Бельгію, Болгарію, Болівію, Венесуелу, Ізраїль, Іспанію, острови, Нідерланди, Панаму, Польщу, Республіку Корею, Росію, Румунію, Словенію, США, Україну, Францію, Хорватію і Чеську Республіку.

Підрозділ фінансової розвідки правоохоронного типу створюється на базі наявної інфраструктури для того, щоб не створювати нове відомство. Недоліком  діяльності органу цього типу є те, що він існує в силу своїх традиційних обов’язків, приділяє більшу увагу розслідуванням, а не розвідки  сектора  на відміну від підрозділу фінансової розвідки адміністративного типу, поліцейському розслідуванню. Підрозділ фінансової розвідки правоохоронного типу характерний для : Австрії, Угорщини, Німеччини, Великобританії, Ірландії, Ісландії. Швеції, Естонії, острова Гернсі, острова Джерсі і Словаччини.

Підрозділ фінансової розвідки прокурорського типу зазвичай має високий рівень самостійності, але також не користується довірою фінансового сектора та не має відкритих контактів з ним. Підрозділ фінансової розвідки цього типу володіє більшістю недоліків підрозділу фінансової розвідки правоохоронного типу. Але найбільшим недоліком підрозділу фінансової розвідки прокурорського типу є те, що він не може брати участі в міжнародному обміні інформацією, оскільки його діяльність як судового органу заважає йому обмінюватись внутрішньою інформацією на неформальній , гнучкій, оперативній та конфіденційній основі, якщо тільки це не буде дозволено особливими правовими нормами. До держав з підрозділом фінансової розвідки прокурорського типу можна віднести Кіпр і Люксембург.

В даний час більшість існуючих підрозділів фінансової розвідки мають змішану форму з адміністративними, а також деякими правоохоронними та прокурорськими функціями.

При розгляді різних типів підрозділів фінансової розвідки не слід керуватися спрощеним поділом на категорії. Інституціональна форма є всього лише одним з численних питань, які необхідно враховувати при організації у країні ефективного підрозділу фінансової розвідки.

Всі підрозділи фінансової розвідки, крім трьох основних функцій, визначених Егмонтською групою, мають також додаткові функції, які  відрізняються у кожній країні.

До найтиповіших додаткових функцій можна віднести:

1. Налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму.

2. Нагляд за ефективністю реалізації державної політики у зазначеній сфері діяльності.

3. Блокування проведення підозрілих фінансових операцій.

4. Навчання осіб, залучених для здійснення фінансового моніторингу.

5. Здійснення наукової діяльності.

6.  Збільшення рівня довіри суспільства до державної політики протидії «відмиванню» грошей і фінансування тероризму.

Додаткові функції органу фінансової розвідки доповнюють одна другу і допомагають виконувати основні завдання. Розгалуженість цих функцій між різними організаціями робить неефективною діяльність органу фінансової розвідки.

Функція регулювання системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму може бути покладена на підрозділ фінансової розвідки або організації, які здійснюють первинний фінансовий моніторинг. У разі, якщо цю функцію покладено на структури, залученні в первинному фінансовому моніторингу, нагляд за ними можуть здійснювати декілька органів: центральний банк, міністерства транспорту, економіки, фінансів, юстиції, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і державний земельний комітет.

Якщо ж нагляд за діяльністю фінансових установ. До компетенції яких належить первинний фінансовий моніторинг, здійснює підрозділ фінансової розвідки, то йому повинні бути надані відповідні ресурси і повноваження, а також передбачені механізми їх реалізації, які не будуть заважати основній діяльності.

Інколи підрозділ фінансової розвідки не може миттєво визначити наявність зв’язку підозрілої операції з кримінальною діяльністю і передати цю інформацію в разі потреби компетентним органам для подальшого розгляду.

В багатьох випадках діяльність органу фінансової розвідки сприймається без ентузіазму з боку органів первинного фінансового моніторингу та їх клієнтів. Суспільство відлякують зловживання фінансовою інформацією про фізичних осіб, а заклади, які зобов’язані надавати повідомлення, не зобов’язані в створенні додаткових робочих місць і передачі конфіденційної інформації про своїх клієнтів іншим організаціям. В країні, де створено орган фінансової розвідки або еквівалентний механізм, необхідно показати його цінність як для фінансової системи держави в цілому, так і для конкретної фінансової установи, через яку проходять кошти. Жоден орган фінансової розвідки не може ефективно функціонувати без довіри з боку суспільства і організацій, які надають повідомлення про підозрілі фінансові операції.

Довіра може бути одержана за допомогою різних методів. Головним із них є повсякденна співпраця з конкретних питань із закладами, які подають інформацію про підозрілі фінансові операції, при цьому рівень професіоналізму працівників органів фінансової розвідки буде позитивно впливати на рівень атмосфери довіри.

Ще одним шляхом збільшення рівня довіри суспільства до роботи фінансової розвідки є співпраця із засобами масової інформації. Робота в цьому напрямку полягає у: випуску брошур для суспільства, організації інтерв’ю із співробітниками, публікації статей у журналах і професійних виданнях, а також у співпраці із журналістами. Публікації матеріалів про успішно проведені підрозділами фінансової розвідки справи сприятимуть зростанню рівня зацікавленості засобів масової інформації і суспільства.

У разі, коли потрібно уникнути розголосу задля безпеки своїх співробітників, органи фінансової розвідки можуть співпрацювати з іншими державними органами і зацікавленими сторонами, використовуючи дотичні методи.

Таким чином, до основної діяльності підрозділів фінансової розвідки входять збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, які сприяють легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Робота ПФР заклечається у визначенні: відноситься та чи інша операція до звичайної фінансової (комерційної) чи вона має кримінальний підтекст. Для цього працівника ПФР повинні, наприклад, відповісти на такі питання:

- дійсно чи існує така фірма?

- чи здійснює фірма реальну комерційну діяльність?

- чи мають акціонери фірми кримінальну історію?

- і т.п.

Умовами забезпечення ефективної діяльності ПФР:

1. Діяльність ПФР не повинна виходити за межі сфери фінансів;

2. ПФР повинна мати достатній обсяг інформації для проведення аналізу;

3. ПФР повинна мати спеціальні прерогативи.

  1.  Створення, основні засади діяльності та організаційна структура Егмонтської групи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41741. ОДНОФАЗНАЯ ЦЕПЬ С ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНЫМ СОЕДИНЕНИЕМ ЭЛЕМЕНТОВ. РЕЗОНАНС НАПРЯЖЕНИЙ 349.99 KB
  РЕЗОНАНС НАПРЯЖЕНИЙ Цели и задачи исследования Исследовать электрическое состояние линейной электрической цепи синусоидального тока при последовательном соединении катушки индуктивности и конденсатора при изменении частоты источника питания. Научиться экспериментально определять параметры электрической цепи и строить векторные диаграммы по данным опыта. Исследовать изменение угла сдвига фаз между током и напряжением источника питания при настройке цепи на резонанс напряжений. Теоретические пояснения Процесс протекающий в электрической...
41742. Сравнительный анализ эффективности инвестиционных проектов с учетом риска 77.55 KB
  Изучение основных теоретических положений методики расчета основных показателей эффективности и уровня рисков а также сравнительной оценки инвестиционных проектов по критериям эффективности и риска. Защита лабораторной работы: представление отчета содержащего расчет показателей экономической эффективности инвестиционных проектов NPV PI DPP 1RR и уровня рисков инвестиционных проектов ; CV; сравнительную таблицу основных показателей эффективности и уровней рисков рассматриваемых проектов выбор инвестиционного проекта на основе...
41743. ИССЛЕДОВАНИЕ ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОГО, ПАРАЛЛЕЛЬНОГО И СВЯЗАННЫХ КОЛЕБАТЕЛЬНЫХ КОНТУРОВ 303.45 KB
  Исследовать явление резонанса в последовательном и параллельном электрических колебательных контурах. Ее называют полосой пропускания контура и условно определяют по резонансной кривой на уровне 07 от максимального значения тока или напряжения соответствующего резонансной частоте. Исследование последовательного колебательного контура Рис.END Исследование последовательного контура в среде PSpice: Рис.
41744. Лицензионные и свободно распространяемые программные продукты. Организация обновления программного обеспечения с использованием сети Интернет 154.25 KB
  Теоретические сведения к лабораторной работе Классификация программ по их правовому статусу Программы по их правовому статусу можно разделить на три большие группы: лицензионные условно бесплатные и свободно распространяемые. Лицензионные программы. В соответствии с лицензионным соглашением разработчики программы гарантируют её нормальное функционирование в определенной операционной системе и несут за это ответственность. Лицензионные программы разработчики обычно продают в коробочных дистрибутивов.
41745. ИССЛЕДОВАНИЕ РЕЖИМА ВНЕЗАПНОГО ТРЕХФАЗНОГО КОРОТКОГО ЗАМЫКАНИЯ НА ШИНАХ СИНХРОННОГО ГЕНЕРАТОРА 473.1 KB
  угла 0 между плоскостью фазной обмотки статора и продольной осью ротора в начальный момент КЗ t=0 на величину тока в этой фазе и характер его изменения. После чего необходимо сохранить или перерисовать осциллограмму переходного процесса тока в фазе “а†i=ft. Поясните письменно какое влияние оказывает положение ротора по отношению к фазе “а†в начальный момент КЗ на характер переходного процесса и величину тока в данной фазе для ответа пользуйтесь теоретическим материалом. Определение величины ударного тока и...
41747. Приемы работы с большими документами в Word 130.18 KB
  Логическая структура основной памяти Статический тип памяти обладает существенно более высоким быстродействием но значительно дороже динамического Для регистровой памяти МПП и КЭШ память используются SRM а ОЗУ основной памяти строится на базе DRMмикросхем. Найти фразу ЭВМ имеют четыре иерархических уровня памяти и организовать в конце абзаца сноску на текст: Быстродействие МПП КЭШпамяти и ОП измеряется временем обращения tобр к ним сумма времени поиска считывания и записи информации. Регистры КЭШпамяти недоступны для...
41748. Рекурсия. Вычислить сумму N членов рекуррентной последовательности 65.54 KB
  Вычислить функцию Бесселя 8го порядка с аргументом x: Вычислить биномиальные коэффициенты для b вводятся пользователем. Определить Nый член рекуррентной последовательности: Дана функция Вычислить корень уравнения на отрезке 1 3 методом деления отрезка пополам с погрешностью Дана последовательность Определить сумму элементов данного массива. Вычислить S1S2 где S1 – сумма нечетных целых чисел от до b S2 – сумма четных чисел от c до d.
41749. Определение скорости полета пули по методу Поля 49.49 KB
  Определить угловую скорость вращения вала с бумажными дисками.1 с двумя бумажными дисками закрепленными на общем валу на расстоянии l друг от друга. Расстояние между дисками l. Если произвести выстрел вдоль оси вращения бумажных дисков то считая движение пули между дисками равномерным и прямолинейным ее скорость можно определить по формуле: 1 где l – расстояние между бумажными дисками время пролета пули между дисками...