80313

Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Поняття якості продукції необхідність і значення її підвищення в сучасних умовах Показники і методи оцінювання якості продукції Управління якістю продукції. Стандартизація та сертифікація продукції. Економічна ефективність і шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Украинкский

2015-02-16

121.5 KB

1 чел.

Лекція № 10

Тема лекції: 

Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції.

План лекції:

  1.  Виробнича структура підприємства, її види та характеристика.
    1.  Методи визначення виробничої потужності.
    2.  Поняття якості продукції, необхідність і значення її підвищення в сучасних умовах
    3.  Показники і методи оцінювання якості продукції
    4.  Управління якістю продукції. Стандартизація та сертифікація продукції.
    5.  Економічна ефективність і шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.

Література:

  1.  Основна:
  2.  Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV зі змінами і доповненнями від 06.11.2012 № 5480-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main.cgi?nger=2755-17.
  3.  Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII зі змінами і доповненнями від 18.12.2011 № 3384-17 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.
  4.  Афанасьев Н.В. Экономика предприятия: Учеб. пособие [Текст] / Н.В. Афанасьев, А.Б. Гончаров — X. : ИНЖЭК, 2004. — 528 с.
  5.  Василькое В.Г. Організація виробництва: Навч. посіб [Текст] / В.Г. Василькое. — К. : КНЕУ, 2005. — 524 с.
  6.  Вінш Ж. А. Планування діяльності підприємства. Підручник [Текст] / Ж. А. Вінш, М.О. Турчінюк — К. : Професіонал, 2004. — 320 с.
  7.  Додаткова:
  8.  
  9.  Додаткова:
  10.  Економіка підприємства: Підручник [Текст] / За ред. С.Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероблене та доповнене. — К. : КНЕУ, 2004. — 528 с.
  11.  10. Економіка підприємства: Підручник [Текст] / За ред. А.В. Шегди. — К. : Знання, 2006. — 614 с.
  12.  11. Кожекин Г. Л. Организация производства: Учеб. пособие [Текст] / Г. Л. Кожекин, Л.М. Синица. — Минск : ИП "Экоперспектива", 1998. — 334 с.
  13.  12. Лафта Дж. К. Теория организации: Учеб. пособие [Текст] / Дж. К. Лафта — М. : Изд-во "Проспект", 2005. — 416 с.


ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

1.Виробнича структура підприємства, її види та характеристика

Виробничий процес – це сукупність дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Основну частину виробничого процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форми, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і одержання готових виробів.

Виробничі процеси класифікуються:

Основні процеси – це технологічна зміна форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей виробів, випуск яких передбачено профілем підприємства.

Допоміжні процеси забезпечують безперебійність основних процесів; передбачають виготовлення і ремонт інструменту та оснащення, ремонт устаткування, вироблення енергоносіїв тощо.

Обслуговуючі процеси призначені для обслуговування основних і допоміжних процесів (складування і зберігання, транспортування та ін.).

Окремо виділяють управлінські процеси, які переплітаються з виробничими і пов’язані з розробленням і ухваленням рішень, координацією і регулюванням виробництва, обліком і аналізом роботи та ін.

Виробничий цикл – це період часу, протягом якого виріб або партія виробів проходить усі стадії виробничого процесу і перетворюється на готовий продукт.

Отже, будь-який виробничий цикл можна представити:

Тц = Тоб + Тпр,

Де Тц – виробничий цикл;

Тоб – тривалість виробничих операцій, тобто час оброблювання;

Тпр – час пролежування, перерв зумовлених створенням запасів.

Виробнича структура підприємства – це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови.

Базовим елементом виробничого процесу є робоче місце – частина виробничої площі, оснащеної необхідним устаткуванням та інструментом, на якій виконуються певні операції з виготовлення продукції.

Виробнича дільниця є сукупністю робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однорідна продукція.

Цех – це територія й адміністративно відокремлений підрозділ підприємства , в якому виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації.

Поряд з виробничою, розрізняють загальну структуру підприємства, яка включає, крім виробничих підрозділів, заклади соціально-культурного призначення (житлово-комунальне господарство, ідальні, профілакторії, медичні, культурні і спортивні заклади), а також підрозділи апарату управління.

  1.  Методи визначення виробничої потужності

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг випуску продукції за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі та асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва.

Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.

Виробнича потужність верстата, обладнання, агрегату (ВПв) обчислюється:

ВПв = Фд : Тшт, одиниць\період,

Де Фд – дійсний ефективний фонд робочого часу обладнання, год.;

Тшт – прогресивна норма часу на одиницю продукції, год./од.

Фд = (Фк –В - С) × n× t× Квтрат, год.,

Де Фк – число календарних днів у періоді;

В,С – число вихідних і святкових днів у періоді;

n- кількість змін роботи одиниці устаткування;

t- тривалість зміни, год.;

Квтраткоефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.

Виробнича потужність потокової лінії (ВПпл):

ВПпл = Фд : r, одиниць/період,

Де r- такт потокової лінії, год./один.

Виробнича потужність агрегатів неперервної дії (ВПнеп), наприклад, доменних печей, обчислюється:

ВПнеп = (Фк : tq, т/період,

Де Фк – календарний фонд часу роботи доменної печі, год./рік;

t- час на одну плавку, год./плавк;

q – обсяг металу, що виплавляється за одну плавку, т/плавк.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВПвих), обчислюється:

ВПвих = ВПвх + ВПвв - ВПвив, грн.,

Де ВПвх – виробнича потужність на початок періоду, грн..;

ВПвв – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

ВПвив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Впер.р.) підприємства, цеху, обчислюється:

Впер.р = ВПвх + ВПвив ×  - ВПвив ×  грн.,

Де k- кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп)визначається відношенням фактичного або планового обсягу випуску продукції за рік (Qфакт, Qплан) до середньорічної виробничої потужності (Впер.р.)

Квп. = Q : Впер.р

3.Поняття якості продукції, необхідність і значення її підвищення в сучасних умовах

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції, відповідно до її призначення задовольняти певні потреби споживачів.

Якість продукції пов’язана із споживною вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживна вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів це – корисність речі. Але одна і та ж сама споживна вартість може різною мірою задовольнити потребу споживача. Тому якість характеризує міру задоволення потреби, ступінь придатності і корисності товару, яка може бути виявлена тільки в процесі споживання (експлуатації).

Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від поняття якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень якості має негативні, економічні, соціальні та екологічні наслідки.

Економічні наслідки полягають у витратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення, транспортування і збереження  недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; втрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.

Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів зростання добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшенні прибутків підприємств та ін.

Екологічні наслідки – це додаткові витрати на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію і т.ін.

4.Показники і методи оцінювання якості продукції

Оцінювання якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають обчисленням певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників з відповідними показниками аналогічних кращіх зразків.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки мають відображатись у перспективному рівні якості продукції.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величіні загальних суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

Методи оцінювання якості продукції:

Вимірювальний метод – передбачає використання при оцінюванні якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів; різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.

5.Управління якістю продукції. Стандартизація і сертифікація продукції

Управління якістю – це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Механізм управління якістю продукції

     Складові елементи

  1.  Прогнозування і планування виробництва
  2.  Стимулювання виробництва продукції високої якості
  3.  Контроль за виробництвом
  4.  Стандартизація і сертифікація продукції

Прогнозування виробництва високоякісної продукції має ґрунтуватись на передбаченні досягнень НТП, структурних зрушень у виробництві і споживанні товарів, змін у купівельній спроможності населення, співвідношення попиту і пропозиції.

Планування якості продукції – це процес розробки і встановлення завдань щодо поліпшення споживчих властивостей продукції, а також заходів, які забезпечують можливість досягнення визначеного рівня якості продукції.

Стимулювання поліпшення якості продукції здійснюється встановленням більш високих цін на продукцію високої якості, матеріального стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів роботи та ін.

Контроль за виробництвом продукції повинен включати систему заходів, які дозволять забезпечити випуск високоякісної продукції на основі дотримання вимог до виробництва на всіх, без винятку, стадіях створення продукції – від проектування до реалізації конкретним споживачам.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлює Закон України «Про стандартизацію»(2001р.). Згідно з цим ЗУ, нормативним документом є такий, який встановлює правила, загальні принципи та характеристики різних видів  діяльності або їх результатів і може бути представлений у виді стандарту.

Стандарт – це затверджений уповноваженим органом документ, який встановлює загальні правила, інструкції, характеристики певної діяльності, процесів, продукції, послуг, включаючи й ті, дотримання яких не є обов’язковим.

Кодекс установленої практики (звіт правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкції чи виробів.

Технічні умови – документ, який встановлює  технічні вимоги, що ім. має відповідати продукція, процеси чи послуги.

Кодекс установленої практики і технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Національний знак відповідності продукції національним стандартам – це знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію. Знак відповідності зазначається у сертифікаті відповідності на продукцію і проставляється на її маркувальному ярлику.

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції, системи якості (механізмів, процедур, відповідальних і ресурсів для керівника якістю), системи управління довкіллям, персоналу, встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація затверджується видачею документа – сертифіката, який підтверджує відповідність вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа якості продукції, системи якості.

Технічний регламент – це ЗУ або нормативно-правовий акт, прийнятий КМУ, який визначає характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, дотримання яких є обов’язковим.

6.Економічна ефективність і шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції

Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (Ея) обчислюється:

Ея = (ΔП – Ен × К) × Nя, грн.,

Деп.- приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості, грн.,

К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн../од.;

Nя – обсяг продукції поліпшенної якості в натуральних одиницях.

Якщо поліпшення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (ΔПя):

Де ΔПя = [(Ц-С)-(Ц-С)] × Nя, грн.,

Ц, Ц- відповідно, ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.;

С, С2 – собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні:

Есум = Ев = Ес, грн.,

Річний економічний ефект у виробника продукції поліпшеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції поліпшеної і попередньої якості:

Ев =  [(С+Ен × К)-( С+Ен × К)] × Nя, грн.,

С, С- собівартість виготовлення одиниці продукції, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.;

К, К- питомі капіталовкладення у виробництво продукції, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.;

Річний економічний ефект у споживачів продукції більш високої якості (Ес) може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних витрат:

Ес = [Ен × (К ×ά - К)+( С- С)])] × Nя, грн.,

К, К - питомі капітальні вкладення на придбання й експлуатацію виробів, відповідно, попередньої і підвищеної якості, грн.;

С, С - річна сума експлуатаційних витрат по виробах, відповідно, попередньої і поліпшеної якості, грн.;

ά – коефіцієнт еквівалентності старої продукції новій щодо корисного ефекту.

У деяких галузях промисловості якість продукції оцінюється за сортами за допомогою коефіцієнта сортності (Кс):

Кс = (N × Ц +N × Ц)( N+N) × Ц, грн.,

Де N,N - відповідно, випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць.

PAGE  6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20802. Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища 137.5 KB
  Це платежі за ресурси та забруднення надання пільг в оподаткуванні підприємств надання на пільгових умовах коротко і довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам установам організаціям і громадянам для вжиття заходів із гарантованого...
20803. Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів 47 KB
  Економічна та соціальна ефективністьздійснення природоохоронних заходів 8. Методичні вказівки До природоохоронних заходів належать усі види господарської діяльності спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище збереження поліпшення і раціональне використання природноресурсного потенціалу країни регіонів а саме: 1 будівництво та експлуатація очисних знешкоджувальних споруд та обладнання; 2 розвиток мало та безвідходних технологічних процесів і виробництв; 3 розміщення...
20804. Науково-технічний прогрес та економіка природокористування 50 KB
  Методичні вказівки Екологічна експертиза в Україні вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів екологоекспертних формувань та об’єднань громадян що рунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні аналізі та оцінці передпроектних проектних та інших матеріалів чи об’єктів реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей спрямована на підготування висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і...
20805. Регіональні екологічні проблеми України 86.5 KB
  Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових адміністративних та економічних механізмів природокористування законодавства з охорони довкілля. Ці та інші чинники зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України надмірного забруднення поверхневих і підземних вод повітря й земель нагромадження в дуже великих кількостях шкідливих у тому числі високотоксичних відходів виробництва. Високий рівень концентрації промислових об’єктів нераціональна структура промислового...
20806. Курс «Екологія» 107.5 KB
  Він передбачає: засвоєння основних закономірностей взаємодії людини суспільства і природи; ознайомлення з особливостями впливу антропогенних факторів на природне середовище; вивчення проблем пов’язаних зі станом охороною та раціональним використанням природних ресурсів; управління процесом природокористування. Концепції безплатності та невичерпності природних ресурсів затратнорезультатна концепція; її безпідставність. Диференційна рента як основний критерій економічної оцінки природних ресурсів. Проблема раціонального використання...
20807. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на довкілля 92.5 KB
  Наслідком цього стало скорочення окремих життєво важливих ресурсів лісових земельних і водних а також надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. Питома вага різних галузей промисловості й транспорту в загальному обсязі забруднення атмосфери становить у : теплова енергетика 257; чорна металургія 234; нафтовидобувна і нафтохімічна 137; транспорт 116; кольорова металургія 111; гірничодобувна 71; підприємства будівельного комплексу 34; машинобудування 28; інші галузі 12. На всіх його стадіях...
20808. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів 45.5 KB
  Методичні вказівки Природні ресурси це засоби існування людей не створені їхньою працею які містяться в природі. До них належать вода рунт рослинний і тваринний світ мінеральні ресурси тощо. Природні ресурси класифікують за: 1 їхнім призначенням виробничі та рекреаційні; 2 належністю до тих чи інших компонентів природи земельні лісові мінеральні; 3 вичерпністю вичерпні та невичерпні ресурси. Відновлювані ресурси це рослинний і тваринний світ а також деякі види мінеральних ресурсів зокрема кухонна сіль.
20809. Господарський механізм управління процесом природокористування та правове регулювання охорони навколишнього середовища 51 KB
  Державне управління в царині охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів. Нині Мінприроди здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання водних ресурсів розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського...
20810. Слюсарний верстак. Організація робочого місця у слюсарній майстерні 41.5 KB
  Мета уроку: Засвоєння знань про організацію робочого місця правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку у шкільній майстерні. Тип уроку: Засвоєння нових знань.Повідомлення теми мети уроку 1 хв. Підведення підсумків уроку23хв.