80337

Економіка рослинництва. Економіка виробництва картоплі, овочів, плодів та ягід

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства має нарощування виробництва зерна. На корм використовується і побічна продукція зернових солома полова відходи переробки зерна. Валове виробництво зерна у 2011 році 56747 тис тонн що порівняно із 1990 роком більше на 112 .

Украинкский

2015-02-16

66.5 KB

6 чел.

Тема: Економіка рослинництва 

  1.  Економіка виробництва зерна.
  2.  Економіка виробництва олійних культур.
  3.  Економіка виробництва картоплі, овочів, плодів та ягід.

Вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства має нарощування виробництва зерна. Зернове господарство складає основу рослинництва і всього сільськогосподарського виробництва. Зернові культури мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур.

Зерно використовується людиною у вигляді крупи, макаронів, кондитерських виробів та ін. По калорійності ці продукти займають майже половину всього харчового балансу в раціоні людини. Раціональна норма споживання хліба і хлібопродуктів складає 105 кг. Фактичне споживання у 2011 р. - 110,4 кг.

Зерно є головним і незамінним кормом для тварин, тому що воно має значно вищу поживну цінність, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро - та мікроелементів. На корм використовується і побічна продукція зернових – солома, полова, відходи переробки зерна. В результаті переробки продукції вирощування зернових культур одержують спирт, крохмаль, целюлозу, папір тощо.

В 2011 році порівняно із 1990 роком посівна площа зернових культур підвищилася на 7,8 %. Валове виробництво зерна у 2011 році – 56747 тис тонн, що порівняно із 1990 роком більше на 11,2 %. За останні 25 років Україна отримувала понад 40 млн. тонн зерна 12 разів, а в 1989 і 1990 роках – відповідно 51,2 і 51 млн. тонн. За роки незалежності – у 2004 році – 41,8 млн. тонн, 2009 – 46,1 млн тонн., 2011 – 56,7 млн тонн

 

Раніше за розрахунками вчених вважалося, що для нарощування виробництва зерна посівні площі зернових культур повинні становити в межах 15 млн. га, в тому числі озима пшениця 6 млн. га (40 % ), кукурудза 1,5 – 2 млн. га (10 –12 %), ярий ячмінь – 3,2 млн. га (21 %), просо і гречка – 700 –800 тис. га (4 – 5 %), горох – 1,3 – 1,4 млн. га (8 – 9 %). При такій структурі зернових із середньою урожайністю 23,5 –26,5 ц з га валовий збір буде складати 35 – 40 млн. тонн. На майбутнє в зерновій політиці України треба збільшувати посіви пшениці. За висновками консультативної групи Світового Банку реконструкції та розвитку, пшениця буде найбільш ходовою зерновою культурою 3 тисячоліття.

Ефективність виробництва зерна характеризується системою натуральних і вартісних показників:

Технологічна ефективність - урожайність зернових культур, ц з га;

Показники якості зерна.

 Економічна ефективність:

  •  показники продуктивності праці (затрати праці на 1 ц зерна, люд. – год., або виробництво зерна з розрахунку на 1 люд. – год.;
  •  собівартість виробництва 1 ц зерна, грн.;
  •  середня ціна реалізації 1 ц зерна;
  •  окупність витрат на виробництві зерна:

О в = ,

де В п - вартість валової продукції зерна, грн..

М в – матеріально – грошові витрати на виробництво зерна, грн.;

  •  маса прибутку від реалізації з розрахунку на 1 ц реалізованої продукції , грн ;
  •  маса прибутку на гектар посіву зернових з урахуванням рівня товарності:

М к = ,

Де П к - прибуток, одержаний від реалізації зернових культур;

 S площа посіву зернових; К т - коефіцієнт товарності.

  •  рівень рентабельності виробництва зерна, %
  •  рентабельність продажу, %.

Основними шляхами підвищення економічної ефективності виробництва зерна є :

– впровадження інтенсивних технологій вирощування і збирання зерна, застосування нових більш продуктивних сортів і гібридів зернових культур (частка національних сортів у сортових ресурсах озимої пшениці перевищує 60 відсотків);

– розширення площі чорних парів до 30 – 35 відсотків орної землі;

– перехід до більш коротких сівозмін та зменшення кількості культур, що вирощуються в господарствах;

– зниження рівня розораності земель, що буде сприяти зменшенню ерозійних процесів;

– контроль місцевих органів самоврядування, особливо на Півдні України, за збереженням наявних лісосмуг (зернові поля захищені лісосмугами дають прибавку урожайності 2 – 2,5 ц з га);

– зменшення втрат зерна при вирощуванні, збиранні (втрачається 10 – 15 % валового збору), доробці, зберіганні та переробці зерна;

виконання основних положень Закону України “ Про зерно та ринок зерна в Україні “, що передбачають наступне:

• впровадження механізму державних заставних закупок зерна за рахунок коштів державного бюджету і надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб’єктам заставних закупок зерна.

• створення інтервенційного фонду зерна та забезпечення його фінансування за рахунок коштів державного бюджету;

• встановлення мінімально гарантованої ціни на заставлене сільськогосподарськими товаровиробниками зерно;

• гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

• розвиток на зерновому ринку мережі обслуговуючих кооперативних формувань;

• лізингове обслуговування ринку зерна;

• першочергове залучення центральними та місцевими органами виконавчої влади інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників, заготівельних та зернопереробних підприємств, підприємств, які виготовляють машини, устаткування, обладнання, для зернового господарства, удосконалення інфраструктури зернового ринку.

2. Економіка виробництва олійних культур.

Україна є однією з провідних держав по виробництву технічних культур, яких у світі нараховується більше 80 різних видів. Загальна посівна площа їх в 2011 р. становила 7441 тис. га. Найбільшу питому вагу в ній займають соняшник, цукрові буряки, соя, льон. Решту займають коноплі, ріпак, рицина, хміль, тютюн, ефіроолійні та лікарські рослини. В динаміці спостерігається зменшення площ цукрових буряків, льону-довгунцю, конопель, тютюну і збільшення площ соняшнику, сої та ріпаку.

До олійних культур відносять власне олійні, які вирощують виключно для одержання олії ( соняшник, рицина, ріпак, соя) та культури комплексного використання, з яких олію одержують як побічний продукт ( льон-довгунець, бавовник, коноплі).

У насінні власне олійних культур міститься значна кількість олії: соняшнику – 29-56,9 %, рицини – 47,2-58,2%, ріпаку озимого – 45-49,6%, сої – 15,5-24,5 відсотка. Рослинну олію в натуральному вигляді споживають як цінний продукт харчування, а також використовують в харчовій, технічній, лакофарбовій, парфумерній і інших галузях промисловості. Олійні культури є цінним кормом для сільськогосподарських тварин. Соняшник , соя, ріпак і деякі інші вирощують на силос і зелену масу. Макуха і шрот містять багато білка і сприяють підвищенню продуктивності тварин.

Виробництво насіння соняшнику складає лише 10 відсотків загального світового обсягу олійних культур. В Україні 90 відсотків у валовому виробництві рослинної олії припадає на соняшникову. Виробництво соняшнику в Україні залишається однією з галузей, яка утримує економіку значної кількості підприємств у задовільному стані. Україна на світовому ринку залишається у першій десятці країн-виробників соняшнику ( після Аргентини (6,5 млн. тонн), Росії (3,5 млн. тонн) ).

З 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц з гектара можна одержати до 10 ц олії, 8 – шроту чи макухи, 12 ц сухих кошиків, 4 ц лузги, а також 35-40 кг меду. Лузга є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, який використовується для виробництва пластичних мас.

Вирощують насіння соняшнику в основному сільськогосподарські підприємства. Так в 1995 році вони виробили 2734 тис. тонн (96%), а в 2011 році - 7288 тис. тонн (84,1 %). За цей період збільшили виробництво соняшнику господарства населення - з 126 тис. тонн до 1382 тис. тонн.

Аналіз динаміки посівних площ та валового виробництва насіння соняшнику свідчить про тенденцію їх збільшення. Збільшення обсягу виробництва соняшнику відбувалось в основному за рахунок розширення посівної площі. За період з 1990 по 2011 роки, посівна площа під соняшником зросла в 2,9 рази, урожайність підвищилася на 16,5 відсотка, валовий збір підвищився в 3,4 рази.

Основними виробниками насіння соняшнику є підприємства Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Донецької, Кіровоградської та Харківської областей, які забезпечують ¾ його валового виробництва. Тобто зонами розміщення посівів соняшнику є північний і центральний Степ.

Внутрішнє споживання олії протягом 1990-2011 років в Україні збільшилося з 11,6 кг на одну особу до 13,7 кг. Раціональна норма споживання олії складає 13,2 кілограма. 

Основними показниками, які характеризують рівень ефективності виробництва соняшнику є:

Технологічна ефективність:

  •  урожайність, ц з гектара;
  •  вміст олії в насінні соняшнику;

Економічна ефективність:

  •  затрати праці на 1 ц насіння: у 2006році складали в аграрних підприємствах України – 2,5 люд. – год.
  •  виробнича собівартість 1 ц;
  •  середня ціна реалізації 1 ц;
  •   маса прибутку з розрахунку на 1ц та 1га посіву;
  •  рівень рентабельності виробництва;
  •  рентабельність продажу.

Рівень світових цін на насіння соняшнику вищий за внутрішній. Тому при умові вступу до СОТ, виробники соняшнику і олієжирокомбінати, є достатньо конкурентноздатними. Обсяг виробництва олії в Україні постійно збільшується, попит на олію стабільно підтримується переробними підприємствами, що є ще одним стабілізуючим чинником для функціонування ринку насіння соняшнику.

Основними напрямами підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику є:

- удосконалення регіонального розміщення посівів, виходячи з ботанічних і біологічних особливостей культури;

- удосконалення технологій вирощування, підбору сортів, застосування відповідних засобів захисту тощо;

- строге додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни, що дає можливість нагромадити вологу у грунті. Соняшник доцільно висівати після зернобобових, кукурудзи, або озимих зернових. В сівозміні соняшнику необхідно відвести одне поле, щоб він міг повертатися на те ж місце не раніше, ніж через 8-10 років;

- застосування інтенсивних технологій вирощування і збирання, впровадження високоврожайних сортів з високим вмістом олії у насінні (Маяк, Первенець, Почин та ін.);

- залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів ( техніки, добрив, насіння, гербіцидів) шляхом пошуку потенційних інвесторів і кредиторів;

- інтегрування в агропромислові та кооперовані формування з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю;

- орієнтація на найбільш ефективні канали збуту насіння на основі аналізу маркетингової інформації внутрішнього і зовнішнього ринків;

- активізація участі в біржовій торгівлі.

Економіка виробництва картоплі, овочів, плодів та ягід.

Раціональна норма споживання картоплі на рік складає 110 кг на одну особу. Фактичне споживання в середньому по країні 139,3 кг. Виробництво картоплі складає в середньому на одну особу – 400 кг. За цим показником Україна займає друге місце в світі після Білорусі, де він за останні роки складає 1030-1110 кг.

Норма споживання овочів і баштанних культур у середньому за рік на душу населення в Україні становить 164 кг при фактичному рівні у 2011 році – 162,8 кг.

За даними Інституту харчування раціональна норма споживання плодів і винограду на одну особу в рік повинна складати 113 кг (52,6 фактично у 2011 році).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81482. Холестерин как предшественник ряда других стероидов. Представление о биосинтезе холестерина. Написать ход реакций до образования мевалоновой кислоты. Роль гидроксиметилглутарил-КоА-редуктазы 165.9 KB
  В печени синтезируется более 50 холестерола в тонком кишечнике 15 20 остальной холестерол синтезируется в коже коре надпочечников половых железах. В сутки в организме синтезируется около 1 г холестерола; с пищей поступает 300500 мг Холестерол выполняет много функций: входит в состав всех мембран клеток и влияет на их свойства служит исходным субстратом в синтезе жёлчных кислот и стероидных гормонов. Предшественники в метаболическом пути синтеза холестерола превращаются также в убихинон компонент дыхательной цепи и долихол...
81483. Синтез желчных кислот из холестерина. Конъюгация желчных кислот, первичные и вторичные желчные кислоты. Выведение желчных кислот и холестерина из организма 104.99 KB
  Конъюгация желчных кислот первичные и вторичные желчные кислоты. Выведение желчных кислот и холестерина из организма. Жёлчные кислоты синтезируются в печени из холестерола.
81484. ЛПНП и ЛПВП - транспортные, формы холестерина в крови, роль в обмене холестерина. Гиперхолестеринемия. Биохимические основы развития атеросклероза 110.43 KB
  Содержание холестерола и его эфиров в ЛППП достигает 45; часть этих липопротеинов захватывается клетками печени через рецепторы ЛПНП которые взаимодействуют и с апоЕ и с апоВ100. Транспорт холестерола в составе ЛПНП. Рецепторы ЛПНП. На ЛППП оставшиеся в крови продолжает действовать ЛПлипаза и они превращаются в ЛПНП содержащие до 55 холестерола и его эфиров.
81485. Механизм возникновения желчнокаменной болезни (холестериновые камни). Применение хенодезокеихолевой кислоты для лечения желчнокаменной болезни 103 KB
  Выделение холестерола в жёлчь должно сопровождаться пропорциональным выделением жёлчных кислот и фосфолипидов удерживающих гидрофобные молекулы холестерола в жёлчи в мицеллярном состоянии У большинства больных желчнокаменной болезнью активность ГМГКоАредуктазы повышена следовательно увеличен синтез холестерола а активность 7αгидроксилазы участвующей в синтезе жёлчных кислот снижена. В результате синтез холестерола увеличен а синтез жёлчных кислот из него замедлен что приводит к диспропорции количества холестерола и жёлчных кислот...
81486. Общая схема источников и путей расходования аминокислот в тканях. Динамическое состояние белков в организме 134.22 KB
  Значение аминокислот для организма в первую очередь определяется тем что они используются для синтеза белков метаболизм которых занимает особое место в процессах обмена веществ между организмом и внешней средой. Аминокислоты непосредственно участвуют в биосинтезе не только белков но и большого количества других биологически активных соединений регулирующих процессы обмена веществ в организме таких как нейромедиаторы и гормоны производные аминокислот. Аминокислоты служат донорами азота при синтезе всех азотсодержащих небелковых...
81487. Переваривание белков. Протеиназы - пепсин, трипсин, химотрипсин; проферменты протеиназ и механизмы их превращения в ферменты. Субстратная специфичность протеиназ. Экзопептидазы и эндопептидазы 110.2 KB
  Подавляющее их количество входит в состав белков которые гидролизуются в ЖКТ под действием ферментов протеаз пептидщцролаз. Под действием всех протеаз ЖКТ белки пищи распадаются на отдельные аминокислоты которые затем поступают в клетки тканей. Источником Н является Н2СО3 которая образуется в обкладочных клетках желудка из СО2 диффундирующего из крови и Н2О под действием фермента карбоангидразы карбонатдегидратазы: Н2О СО2 → Н2СО3 → НСО3 H Диссоциация Н2СО3 приводит к образованию бикарбоната который с участием специальных...
81488. Диагностическое значение биохимического анализа желудочного и дуоденального сока. Дать краткую характеристику состава этих соков 109.1 KB
  Анализ желудочного сока является очень важным методом исследования больных с заболеваниями желудка кишечника печени желчного пузыря крови и пр Составная часть Единицы СИ Азот: небелковый 143 343 ммоль л мочевины и аммиака 499 999 ммоль л аминокислот 143 57 ммоль л Хлориды 1551 ммоль л Свободная хлористоводородная кислота 20 ммоль л Мочевая кислота 476 1189 мкмоль л Калий 56 353 мэкв л ммоль л Натрий 313 1893 мэкв л ммоль л Общая кислотность 4060 ммоль л Свободная соляная кислота 2040 ммоль л Связанная соляная кислота...
81489. Протеиназы поджелудочной железы и панкреатиты. Применение ингибиторов протеиназ для лечения панкреатитов 115.09 KB
  Протеолитические ферменты трипсин химотрипсин эластаза карбоксипептидазы А и В выделяются панкреацитами в неактивном состоянии что предотвращает самопереваривание клеток. Трипсин. Трипсиноген и трипсин получены в кристаллическом виде полностью расшифрована их первичная структура и известен молекулярный механизм превращения профермента в активный фермент. В опытах in vitro превращение трипсиногена в трипсинкатализируют не только энтеропептидаза и сам трипсин но и другие протеиназы и ионы Са2.
81490. Трансаминирование: аминотрансферазы; коферментная функция витамина В6. Специфичность аминотрансфераз 144.39 KB
  Из реакции переноса NH2 наиболее важны реакции трансаминирования . 346 относится к альдиминам или шиффовым основаниям во время реакции аминокислота 1 вытесняет остаток лизина и образуется новый альдимин 2. На второй частиреакции те же стадии протекают в противоположном направлении: пиридоксаминфосфат и вторая 2кетокислота образуют кетимин который иэомеризуется в альдимин. Механизм реакции трансаминирования открыт в 1937 году советскими учеными А.