80338

Економіка тваринництва

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Показниками ефективності галузі скотарства є: Технологічна ефективність: середньорічний надій молока від однієї корови; середньодобовий та річний приріст живої ваги ВРХ; затрати кормів на 1 ц молока та на 1 ц приросту живої ваги ВРХ. Економічна ефективність: трудомісткість виробництва 1ц молока та 1 ц приросту живої ваги ВРХ. собівартість виробництва 1 ц молока 1 ц приросту живої ваги ВРХ та 1 ц живої ваги ВРХ. середня ціна реалізації 1 ц молока 1 ц живої ваги ВРХ.

Украинкский

2015-02-16

85.5 KB

5 чел.

PAGE  8

Тема: Економіка тваринництва

  1.  Економіка скотарства.
  2.  Економіка свинарства.
  3.  Економіка птахівництва.
  4.  Економіка вівчарства.

Тваринництво – друга основна галузь сільського господарства. Продуктами його виробництва є м'ясо, молоко, жири, яйця тощо. Це цінні, незамінні й основні продукти харчування людей. Вони покривають 60-65% потреб у  білках, третину усіх калорій у харчуванні людини. Народногосподарське значення тваринництва розкривається в багатьох аспектах, основними з яких є:

зростання в раціоні людей потреби в тваринних білках;

виробництво гною та органічних добрив, внесення яких підвищує урожайність сільськогосподарських культур;

– згодовування деяких видів продукції рослинництва, які не мають цінності для людей, тваринам дає можливість одержати цінні харчові продукти або сировину;

– виробництво тваринницької продукції на відміну від рослинницької, є більш рівномірним протягом року тощо.

Скотарство є провідною галуззю тваринництва. Повноцінне харчування людини неможливе без використання м’яса, молока та продуктів його переробки. Молоко містить близько 120 дуже цінних компонентів, яких немає в інших продуктах харчування. Велика рогата худоба дає необхідні для народного господарства шкури. Відходи забою тварин та їх переробки використовуються в різних галузях промисловості.

Річна потреба людини за науково-обгрунтваними  нормами харчування в молоці і молокопродуктах складає 405 кг, у тому числі 145 кг у свіжому вигляді. Фактичне споживання в 2011 році складало 204,9 кг.  Цінність яловичини і телятини зумовлена вмістом в них високоякісних білків і незамінних амінокислот, тому вони також необхідний продукт харчування людей. За науково обґрунтованими нормами людина має споживати в середньому за рік близько 72 кг м’яса. У 2011 році на одного жителя країни в середньому споживалося 51,2 кг м’яса та м’ясних продуктів.

Специфічними особливостями скотарства є:

нижча собівартість раціонів годівлі, ніж в інших видів тварин;

найвища окупність кормів;

утримання великої рогатої худоби переважно в зонах, де є природні кормові угіддя;

скотарство є капіталомісткою галуззю.

 За 1990-2011  рр. поголів’я ВРХ в усіх категоріях господарств скоротилося у 5,4 рази, корів  - в 3,2 рази.  В сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності поголів’я корів скоротилося у 14  разів. В господарствах населення поголів’я ВРХ зменшилося на 17,7 %,  корів – на 8,6 %. У 2011 р. поголів’я ВРХ становило 4425,8 голів, в тому числі корів – 2582,2.

Із вступом України до СОТ, для виробництва продукції скотарства конкуренція між внутрішнім виробництвом та імпортом може розвиватися за ціною та якістю. Цінова конкуренція  може бути актуальною в сучасних умовах, на перспективу варто більше уваги товаровиробників звертати на якість продукції.  Існує реальна загроза витіснення внутрішніх виробників з українського ринку, оскільки світові ціни значно нижчі за внутрішні. Тому саме у тваринництві, необхідно, широко застосовувати всі можливі заходи державної підтримки виробництва, особливо заходи «зеленої скриньки», які могли б суттєво вплинути на показники галузі.

Показниками ефективності галузі скотарства є:

Технологічна ефективність:

- середньорічний надій молока від однієї корови;

- середньодобовий та річний приріст живої ваги ВРХ;

- затрати кормів на 1 ц молока та на 1 ц приросту живої ваги ВРХ. Складають в середньому 1,2-2,5 ц корм. од. на виробництво 1 ц молока та 10-19 ц корм. одиниць на виробництво приросту ВРХ.

- середня жива вага ВРХ, реалізованої заготівельним організаціям.

Економічна ефективність:

- трудомісткість виробництва 1ц молока та  1 ц приросту живої ваги ВРХ.

- собівартість виробництва 1 ц молока, 1 ц приросту живої ваги ВРХ та 1 ц живої ваги ВРХ.

- середня  ціна реалізації 1 ц молока, 1 ц  живої ваги  ВРХ.

- прибуток з розрахунку  на: 1 ц молока, 1 ц приросту живої маси, 1 ц реалізованої продукції  і на одну голову тварин;

- рівень рентабельності виробництва молока.

- рентабельність продажу

Основними  шляхами збільшення виробництва продукції скотарства та підвищення її економічної ефективності є:

- інтенсифікація скотарства на основі досягнень науково – технічного прогресу, впровадження інтенсивних технологій та раціональних форм організації виробництва;

- покращення породно-племінного складу тварин, придатних для промислової технології утримання;

-  покращення селекційно-племінної роботи та організація повноцінної і збалансованої годівлі тварин;

- застосування прогресивних ресурсозберігаючих технологій виробництва молока;

-  поліпшення якості молока , посилення контролю за якістю;

         - економія матеріальних затрат за рахунок раціонального використання матеріально-технічних ресурсів, покращення рівня господарювання;

- зменшення затрат праці шляхом механізації трудомістких робіт, кращого матеріального стимулювання тваринників;

- удосконалення організації виробництва і управління;

- удосконалення обліку і звітності, розрахунку витрат на основі їх оптимізації;

 -  зменшення витрат молока на виробничі потреби ( випоювання телят і поросят) до рівня науково обґрунтованих норм годівлі;

 -  використання у годівлі молодняку тварин повноцінних замінників незбираного молока;

           - вирішення  питання ціноутворення і державної підтримки виробників молока в плані поліпшення селекційно-племінної роботи, введення дотацій на молоко і запровадження мінімальних закупівельних цін; У 2008 році встановлено дотацію за вирощену і продану худобу ( за кг прийнятої живої маси ):  за кожну голову молодняку ВРХ вагою не менше 390 кг  для сільськогосподарських підприємств та фізичних осіб –  1,60 грн.;

- створення обслуговуючих молочарських кооперативів, особливо для власників особистих селянських господарств, що дозволить підвищити якість молочної продукції, швидку доставку її до переробних підприємств.

2. Економіка свинарства.

Свинарство – одна із найбільш продуктивних і скороспілих галузей тваринництва. Основна продукція свинарства – це м'ясо і сало, які є важливими продуктами для харчування населення. У м’ясному балансі харчування людей свинина складає близько 40 % і займає друге місце після яловичини. Шкури та інші відходи переробної промисловості використовують як сировину для виробництва в легкій промисловості. Економічними перевагами свинарства є:

- висока окупність кормів: свині здатні давати значну кількість сала при економних витратах кормів. Для виробництва 1 кг вершкового масла корова має одержати 25-26 к.од. повноцінного корму, свиня виробляє 1 кг сала при витратах 6-8 к.од.;

- багатоплідність свиней – за один опорос від  свиноматки можна одержати до 12 поросят, а за рік – 18-24 поросяти;

- короткий ембріональний період розвитку;

- скороспілість – при повноцінній годівлі молодняку за 7-9 місяців досягається жива маса однієї голови 100-110 кг.

- всеїдність.

Свинарство розвинуте по всій території України, але переважаючий його розвиток спостерігається в районах з високою щільністю населення і розвинутим зерновим та картоплярським господарством. У свинарстві розрізняють три типи годівлі: м’ясне, беконне і сальне. Основний тип відгодівлі свиней – м’ясний. Поголів’я свиней у 2011 році становило 7373,2 тис. голів, що порівняно із 1990 р. меншу у 2,6 рази. Сьогодні 55 % свиней утримують господарства населення, 45 % - сільськогосподарські підприємства.

Показниками ефективності  свинарства є:

Технологічна ефективність:

- вихід поросят на основну або разову свиноматку;

- середньодобовий та річний приріст живої маси свиней;

- затрати кормів на 1 ц приросту живої маси свиней. Складають в середньому   7-10 ц к.од.  на виробництво  1 ц приросту  свиней.

- середня жива вага ВРХ, реалізованих заготівельним організаціям.

Економічна ефективність:

- трудомісткість виробництва 1 ц приросту живої маси свиней.

- собівартість виробництва 1 ц приросту живої маси свиней  та 1 ц живої ваги свиней

- середня  ціна реалізації 1 ц м’яса  свиней.

- прибуток з розрахунку  на: 1 ц приросту живої маси свиней, 1 ц реалізованої продукції  і на одну голову тварин;

- рівень рентабельності виробництва свинини. В сільськогосподарських підприємствах України він складав: у 1990 році – 20,7 %, в 2005 році – 14,9  відсотка, Запорізькій області -  32,5  відсотка;

- рентабельність продажу.

Основними  шляхами збільшення виробництва продукції свинарства  та підвищення її економічної ефективності є:

- удосконалення відтворення стада свиней та підвищення племінних і продуктивних якостей  свиноматок ( збільшення виходу поросят від 16 до 18 – 24 голів підвищує ефективність використання кормів на 6-18 відсотків. Утримання свиноматки, від якої одержують у рік менше 12 поросят, є збитковим);

- встановлення раціональної структури стада та оптимальних пропорцій між різними статево-віковими групами тварин;

- створення у конкретному підприємстві надійної кормової бази для свинарства, в якій підібрано такі компоненти раціону, які можуть вироблятися в достатній кількості при мінімальних виробничих витратах ( у США - кукурудза і соя,  Німеччина – картопля, цукрові буряки);

- впровадження нових прогресивних технологій годівлі (суха відгодівля свиней з використанням преміксів забезпечує середньодобовий приріст тварин 600-800 г.);

- спеціалізація і підвищення концентрації галузі  свинарства. Підприємства, які мають поголів’я більше 2000 голів, виробляють на 100 га ріллі свинини на 20-25% більше, а собівартість 1 ц приросту є на 25-30% нижчою, ніж у підприємствах, де поголів’я не перевищує 500 свиней;

         - інтенсивна відгодівля з метою підвищення живої ваги реалізованих свиней.

3. Економіка птахівництва.

Птахівництво представляє собою найбільш скороспілу та економічно вигідну галузь тваринництва, яка забезпечує населення висопоживними дієтичними продуктами – яйцями і м’ясом, що за поживністю переважають більшість продуктів харчування, а легку промисловість – цінною сировиною. Курячі яйця містять близько 12 % повноцінних білків і 12 % жирів від власної маси, а також вітаміни і мінеральні речовини, куди входить кальцій, фосфор, залізо і йод. Науково обґрунтована норма споживання яєць на одну людину на рік складає 280 штук. В середньому на одну особу в рік у 2011 році в Україні було спожито 310 яєць. М'ясо птиці також має високу поживність і дієтичні якості.

Ціною супутньою продукцією птахівництва є пух і перо, з яких виготовляють подушки, ковдри, галантерейні вироби, а пташиний послід є цінним добривом для сільськогосподарських культур. Відходи інкубації і забою птиці використовують для виготовлення кормової муки.

Економічними перевагами галузі є:

- високі відтворювальні можливості;

- скороспілість – птиця починає нестися у віці 5-7 місяців, а кури яєчних порід – 4-5 місяців;

- висока продуктивність – від курки – несучки за рік можна одержати 200-260 яєць, курчата за 65-70 днів досягають маси 1,2-1,5 кг, а каченята – 2-2,5 кг;

- невисокі затрати кормових одиниць на 1 кг приросту живої маси птиці – 2,5-3 корм. од., що в 2-3 рази менше, ніж на приріст живої маси свиней і ВРХ;

- галузь дає можливість повніше та рівномірніше використовувати трудові  ресурси і засоби виробництва і одержувати регулярні грошові надходження протягом року.

Птиця невибаглива до кліматичних умов і тому її розводять на всій території України. Вирощування птиці є доступним всім підприємствам, тому що вона не вимагає для утримання капітальних будівель та система  утримування птиці дозволяє легко механізувати виробничі процеси. Найбільш розвинуте вирощування курей у Київській, Харківській, Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Полтавській і Одеській областях, де є великі міста і попит на продукцію та достатньо розвинуте зернове господарство.

Останнім часом спеціалізація птахівництва має тенденцію до поглиблення. Напрями птахівництва: яйцеве, де основна продукція – яйце, а побічна – м'ясо, одержане від забою вибракуваного основного поголів’я курей; м’ясне – вирощування курей-бройлерів, розведення гусей, качок та індиків; племінне, де створюються, удосконалюються і формуються батьківські форми високопродуктивних гібридів птиці і генетичний матеріал постачається для інших птахофабрик. Існують також підприємства замкнутого циклу інкубації і вирощування птиці.

За період з 1990 по2011 роки поголів’я птиці в Україні зменшилося на 18,4  відсотка. В сільськогосподарських підприємствах поголів’я  зменшилося  на 20,5 %, а в господарствах населення – на 16 відсотків. Суттєво підвищилася середньорічна несучість однієї курки-несучки. Виробництво продукції птахівництва є прибутковим.

Показниками ефективності  галузі птахівництва є:

Технологічна ефективність:

- середньорічна несучість курей;

- середньодобовий приріст живої маси молодняку птиці;

- затрати кормів на 1000 штук яєць і на 1 ц приросту живої маси птиці.

Економічна ефективність:

- затрати праці на 1000 штук яєць і на 1 ц приросту живої маси птиці; Витрати праці на виробництво 1000 штук яєць у 2005 році склали: Україна – 3,9 люд.-год.; Запорізька область – 3,5 люд. – год. Витрати праці на виробництво 1 ц приросту птиці склали у відповідному році: Україна – 14 люд.-год., Запорізька область – 37  люд.-годин.

- собівартість 1000  штук яєць, 1 ц приросту живої маси птиці, 1 ц живої ваги птиці;

- середня  ціна реалізації 1000  штук яєць і 1 ц м’яса птиці.

- прибуток з розрахунку  на: 1000  штук яєць, 1 ц приросту живої маси птиці та на 1 ц живої ваги птиці;

- рівень рентабельності виробництва 1000  штук яєць і 1 ц м’яса птиці;

- рентабельність продажу

Основними  шляхами збільшення виробництва продукції птахівництва  та підвищення її економічної ефективності є:

- годівля птиці повноцінними сухими і гранульованими комбікормами, у складі яких є необхідні поживні речовини, вітаміни і мікроелементи;

- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, використання багатоярусної системи утримання птиці в клітках;

- поглиблення спеціалізації  і концентрації в галузі;

- покращення племінних і продуктивних якостей поголів’я птиці;

- удосконалення системи відтворення стада і періоду використання птиці.  

4. Економіка вівчарства.

Вівчарство – найбільш стародавня галузь, яка забезпечує народне господарство країни такими важливими продуктами, як вовна, овчина, смушки, баранина і молоко. Дуже цінним продуктом вівчарства є вовна,  з якої виробляють тканини, сукна, ковдри, килими тощо. З овчини і смушки шиють кожухи, шуби, шапки, коміри. Баранина – високопоживне смачне м'ясо з низьким вмістом холестерину, а з овечого молока виготовляють тверді сири високої якості і бринзу. На товари виготовлені з продукції вівчарства, є завжди високий попит.

Економічні переваги вівчарства:

- порівняно з іншими галузями тваринництва вівчарство менш трудомістке;

- вівчарство потребує менше капітальних вкладень на будівництво та обладнання виробничих приміщень;

- вівці можуть використовувати найбільш дешеві пасовищні і грубі корми, потребують мало концентрованих кормів;

- вівці споживають багато видів рослин, які не їдять інші тварини ( 570 видів трав і культур, велика рогата худоба – 56 видів);

- вівці на одиницю спожитого корму виробляють найбільше вовни, а за виробництвом м’яса не поступаються перед іншими видами тварин;

- вівці краще використовують малопродуктивні  природні угіддя, а також різні відходи рослинництва.

Вівчарство поширене на всій території України, однак розвивається в окремих зонах нерівномірно. Найбільшу щільність поголів’я овець мають підприємства Криму, південних областей України і Закарпаття ( близько 30 голів  з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь). Основними породами овець є асканійська тонкорунна (32%), прекос (28%), цигайська (26 %).

Найбільш поширеною спеціалізацією є тонкорунне вівчарство, яке розміщене в аграрних підприємствах південних, центральних і північних районів Степу та в передгірних районів Криму. Напівтонкорунне вівчарство зосереджене, в основному, в Донецькій, Кримській та Одеській областях. Основною породою овець є цигайська. У Лісостепу і Поліссі розводять овець породи прекос, з яких одержують тонкорунну і напівтонкорунну вовну. У передгірних і гірських районах Карпат переважає спеціалізація грубововнового  і шубносмушкового напряму. Тут розводять такі породи овець, як рацка, цакель, цуркан та їх помісі з цигайськими вівцями.

Зона спеціалізації виробництва тієї чи іншої продукції склалися під впливом природних умов і системи утримання. Основними системами організації утримання вівчарства в Україні є: пасовищна, пасовищно-стійлова і стійлово-пасовищна.

При раціональній організації і добре поставленій селекційній роботі вівчарство може бути високорентабельним та істотно впливати на рівень економіки підприємства. Галузь дуже добре поєднується  з виробництвом зернових і зернобобових, скотарством та іншими галузями сільськогосподарського виробництва. Сьогодні  галузь перебуває у занепаді. За період з 1990 по 2011 роки поголів’я овець і кіз в Україні скоротилося в 4,8 рази. Особливо це скорочення торкнулося аграрних підприємств  (290 тис.) – за досліджуваний період  в 24,7 рази. В господарствах населення у 2011 році порівняно із 1990 роком , поголів’я овець і кіз (1449,4 тис) збільшилося на 15,6 відсотка. Середньорічний настриг вовни на одну вівцю суттєво не підвищився. За весь досліджуваний період  галузь вівчарства, зокрема, виробництво вовни приносить збитки.

Показниками ефективності  галузі вівчарства є:

Технологічна ефективність:

- середньорічний настриг вовни;

- середньодобовий приріст живої маси овець;

- затрати кормів на  1 ц вовни і на 1 ц приросту живої маси овець.

Економічна ефективність:

- затрати праці на 1 ц вовни і на 1 ц приросту живої маси овець.

- собівартість 1 ц вовни, 1 ц приросту живої маси овець, 1 ц живої ваги овець.

- середня  ціна реалізації 1 ц вовни та 1 ц живої ваги овець.

- прибуток з розрахунку  на: 1 ц вовни, 1 ц приросту живої маси овець та на 1 ц живої ваги  овець;

- рівень рентабельності виробництва 1 ц вовни і 1 ц м’яса овець;

- рентабельність продажу.

Основними  шляхами збільшення виробництва продукції вівчарства та підвищення її економічної ефективності є:

- створення міцної кормової бази вівчарства,  забезпечення повноцінних раціонів годівлі тварин протягом року, збагачених концентрованими кормами і білково - мінеральними добавками;

- докорінне і поверхневе поліпшення природних і створення культурних пасовищ;

- удосконалення структури стада ( питома вага вівцематок у стаді від 35 до 50 % підвищує виробництво вовни на 8-10%, а баранини на 24-28 відсотків);

- породне поліпшення овець та їх районування відповідно до природно - економічних зон;

- поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва, зміцнення матеріально – технічної бази вівчарства;

- підвищення якості продукції вівчарства;

- підтримка держави галузі вівчарства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81863. Эксплуатационная надежность транспортного узла 20.61 KB
  Определение эксплуатационной надежности транспортного узла или его элемента подсистемы базируется на совокупности следующих понятий: отказ частичная или полная утрата работоспособности среднее время безотказной работы среднее время восстановления вероятность безотказной работы и др. Причем эти понятия имеют смысл только для элементов узла по отношению к которым применимо понятие отказ.
81864. Трубопроводный транспорт 25.29 KB
  Трубопроводный транспорт – узкоспециализированный вид. В последние годы создан и универсальный трубопроводный транспорт. Развитие нефтепроводного транспорта тесно связано с ростом добычи и переработки нефти.
81865. Комплексное развитие различных видов транспорта 24.1 KB
  Выбор вида транспорта или варианта перевозок сочетание двух или более видов транспорта в осуществлении транспортировки определённого рода груза по единому транспортному документу базируется с учётом тех условий при которых каждый из видов оказывается наиболее целесообразным.
81866. Промышленный транспорт 27.13 KB
  Промышленный транспорт выполняет технологические перевозки т. перемещение топлива и сырья в локальных границах предприятий внутренние технологические перевозки и ввоз вывоз грузов на другие виды транспорта внешние перевозки. Ведущую роль промышленный транспорт играет в работе предприятий черной металлургии угольной химической строительной лесной дерево и нефтеперерабатывающей и других отраслей.
81867. Основные показатели перевозочной работы транспорта 24.32 KB
  В качестве основного установлен показатель р объем перевозок грузовт обычно за год утверждаемый для сети железных дорог правительством. К основным экономическим показателям работы транспорта относятся производительность труда себестоимость перевозок а также прибыль. Производительность труда определяется объемом выполненной продукции в приведенных тоннокилометрах пассажирокилометрах или тоннокилометрах приходящимся на одного работника эксплуатационного штата а себестоимость перевозок отношением эксплуатационных расходов по...
81868. Новые виды транспорта 27.99 KB
  В общем чтобы питать двигатель мощностью в 20 киловатт в течение часа требовался свинцовый аккумулятор массой в 1 тонну. Беспилотные летательные аппараты массой до 5 кг класс микро могут взлетать с любой самой маленькой площадки и даже с руки поднимаются на высоту 12 километра и находятся в воздухе не более часа. Беспилотники класса микро массой всего 300500 граммов образно говоря могут заглянуть в окно поэтому их удобно использовать в городских условиях. За микро идут беспилотные летательные аппараты класса мини массой до 150 кг.
81869. Основные документы, регламентирующие взаимоотношения, права, обязанности и ответственность сторон 25.39 KB
  Отправительская маркировка должна предусматривать наименование грузоотправителя и грузополучателя станций отправления и назначения порядковые номера грузовых мест массу груза. В ней содержатся сведения об отправителе и получателе скорости перевозки наименование количество мест и масса груза объявленная отправителем ценность груза и другие сведения. В накладной указывается время приемки груза к перевозке.
81870. Оптимизация режимов работы пунктов взаимодействия 39.59 KB
  Случайный характер прибытия транспортных потоков к пунктам взаимодействия местам погрузки выгрузки перевалки и стохастическое распределение времени грузовых операций приводят к возникновению очередей у канала обслуживания что требует решения сложной техникоэкономической задачи выбора такого режима работы пункта взаимодействия который обеспечивает минимальные расходы связанные с простоем погрузочноразгрузочных машин и транспортных потоков. определить оптимальный уровень загрузки канала взаимодействия. Если интервалы в потоке и...