80341

Комунікації в команді

Лекция

Психология и эзотерика

Дуже важливо, щоб кожен член команди знав або хоча б мав при бажанні можливість дізнатися про проект не менше, ніж його менеджер. І не варто нічого приховувати, ні проблем з замовником, ні розбіжностей з керівництвом. Важко очікувати самостійні, нестандартні та ефективні рішення від людини, яка бачить проблему тільки з одного боку.

Украинкский

2017-02-21

84.5 KB

0 чел.

Комунікації в команді

Ми вже зазначали, що одна з особливостей сучасної розробки програмного забезпечення полягає в тому, що це вид колективної діяльності. При цьому за різними оцінками від 30 до 50% робочого часу учасників програмного проекту витрачається на комунікації та взаємодії. Комунікації, їх якість і кількість є найважливішим неформальним показником стану проекту. Тільки завдяки ефективним комунікаціям можна досягти синергетичного ефекту, наявність якого і відрізняє команду від просто групи. Досвід показує, наприклад, що освоєння нової технології парою програмістів, які здійснюють інтенсивний обмін знаннями, відбувається щонайменше в 3 рази швидше, ніж у випадку, коли ту ж роботу виконує один програміст.

Дуже важливо, щоб кожен член команди знав або хоча б мав при бажанні можливість дізнатися про проект не менше, ніж його менеджер. І не варто нічого приховувати, ні проблем з замовником, ні розбіжностей з керівництвом. Важко очікувати самостійні, нестандартні та ефективні рішення від людини, яка бачить проблему тільки з одного боку.

Недостатня кількість комунікацій свідчить, як правило, про відсутність команди, кожен заглиблений у своє завдання і не цікавиться, що роблять його колеги. У результаті буде зроблено не те, що потрібно, а те, що буде зроблено навряд чи вдасться інтегрувати в одну систему. Поганою ознакою є відсутність уточнюючих запитань у програміста через день після отримання завдання. Швидше за все він з головою пішов у “проектування будинку, забувши уточнити для чого він призначений”. З огляду на інтроверсію більшості програмістів і несхильність їх до спілкування менеджеру потрібно докладати значних зусиль для того, щоб мотивувати необхідний рівень комунікацій у команді.

Кожна комунікація має певну мету. Це може бути:

отримання інформації, наприклад, питання або наведення довідок про стан роботи над проектом;

висловлення думки: передача свого бачення ситуації, проблеми. Треба робити це повідомлення акуратно, щоб інші члени команди не мали підстав сприйняти це як повчання або вказівки, яких вони не потребують;

навчання: передача інформації і спонукання до дій, має сенс, якщо співрозмовник сам усвідомлює необхідність такого підходу;

підтвердження, підтримка, заохочення: ми повідомляємо співрозмовникові, що чуємо і розуміємо його, інформуємо його про те, що поділяємо і підтримуємо його думку чи дії;

розпорядження або наказ: силовий тип комунікації, руйнівно діє на довіру. Допустимий тільки в критичних ситуаціях.

Ефективність комунікації сильно залежить від способу, яким ми її здійснюємо. Графік на рис.1 демонструє різке зниження ефективності комунікації при переході від особистого спілкування “очі в очі” до інших способів взамодії.

Рис.1. Залежність ефективності комунікації від способу її здійснення

Найбільш ефективно відбуваються комунікації у випадку, коли люди перебувають разом в одній кімнаті. Це є однією з причин, чому оптимальним розміром ефективної команди є 5-7 осіб.

За оцінками експертів в області спілкування тільки 10% інформації передається через слова, 30% інформації передається через інтонацію і 60% - через мову жестів і міміки. Уміння розпізнавати і правильно інтерпретувати невербальні знаки, за допомогою яких передається велика частина інформації, один з обов’язкових навиків ефективного спілкування. У таблиці 1 наведено найбільш типові невербальні сигнали, які свідомо чи мимоволі може подавати ваш співрозмовник.

Таблиця 1.

Сигнал

Інтерпретація

Розміщення на чолі столу або на високому кріслі

Прагнення до домінування

Переговори сидячи навпроти по різні боки столу

Можливе протистояння

Схрещення рук, ніг

Захист, оборона

Стиснуті кулаки, нахил голови вперед, погляд спідлоба, погляд прямо в очі

Агресія

Намагання прикрити рот, почухати ніс, розгладити вуса, невпевненість у своїх словах, почервоніння обличчя

Брехня

Дотик до ока або вуха

Невдоволення побаченим або почутим

Нахил тіла вперед, погляд у перенісся

Зацікавленість

Для більш детального вивчення цього питання рекомендуємо книгу Алана Піза “Мистер Язык телодвижений”.

Для побудови ефективної комунікації необхідно обов’язково враховувати індивідуальні особливості людини. Для кожного типу особистості існує свій найбільш ефективний спосіб спілкування. Якщо не брати до уваги індивідуальні особливості співрозмовника, то найчастіше процес комунікації заходить у глухий кут. При цьому передача інформації в процесі комунікації буде частково або повністю відсутня. Наприклад, якщо форма повідомлення не відповідає типу особистості одного учасника комунікації, то він може інтуїтивно відчути, що до нього відносяться з зневагою, і як наслідок, не сприйняти передану йому інформацію (“Ви так голосно говорите, що я вас не чую!”). Основні особливості в стилі спілкування, які виявляються в залежності від характеристики типу особистості зведені у таблиці 2.

Таблиця 2.

E-Extroverted (екстраверт)

I-Introverted (інтроверт)

Вважає за краще бути в курсі всіх справ і брати активну участь у процесі комунікації.

Схильні приходити до власних висновків шляхом логічних роздумів або обговорюючи проблему з іншими.

Зазвичай багато і швидко говорять, часто можуть перебивати інших, схильні обмірковувати свої думки вголос.

Для інтроверта такий стиль може здаватися напористим і прямолінійним.

Йому необхідно спочатку обдумати свої погляди та ідеї перед публічним обговоренням.

В процесі комунікації часто обмежуються лише короткими фразами або натяками, не висловлюючи повністю своїх думок.

Екстраверти можуть інтерпретувати такий стиль як незацікавленість або незалученість інтроверта в процесі комунікації.

S-Sensing (конкретне сприйняття)

N-iNtuitive (інтуїція)

Зазвичай робить акцент на тому, що було і є зараз важливим і актуальним.

В процесі комунікації задають багато уточнюючих запитань, щоб з’ясувати деталі, і потім надають вичерпну інформацію.

Інтуїтивний тип вважає такі питання і реакції прискіпливими і такими, що уповільнюють процес комунікації, а також нудними і песимістичними.

Вважає за краще, щоб результатом спілкування були якісь нові зв’язки і більш далекосяжні цілі.

В процесі комунікації приходить раптове прозріння, часто перескакує з однієї теми на іншу і пропонує різні точки зору.

Сенсорний тип вважає такі питання і реакції несуттєвими і такими, що не відносяться до справи, а також нереальними і непотрібними.

T-Thinking (логіка)

F-Feeling (почуття, етика)

Важливі логічна послідовність, чіткість і ясність у процесі комунікації, а також та інформація, на якій необхідно робити акцент в роботі.

Відразу ж вимкнеться з бесіди, як тільки зрозуміє, що занадто багато часу витрачається на несуттєві, з його точки зору, моменти, наприклад, вираження особистих емоцій.

Його судження можуть інтерпретуватися етичним типом як критичні, негативні і холодні.

Вважає за краще, щоб хід дискусії не викликав зіткнення інтересів і знаходився в системі цінностей як його власних, так і інших людей.

Відразу ж перестане брати участь в спілкуванні, якщо відчує деяку роз’єднаність, виникнення міжособистих розбіжностей, відсутність симпатії.

Логічний тип може вважати його легковажним, занадто м’ягким і упередженим.

J-Judging (раціональність)

P-Perceiving (ірраціональність)

Вважає, що будь-які комунікації мають бути орієнтованим на кінцеву мету.

Віддають перевагу чіткій структуризації – комунікативний процес повинен мати початок, змістовну частину і висновки.

Ірраціональний тип відчуває в процесі такої взаємодії тиск, напругу та контроль.

Потребує попередньо налаштуватися на спілкування, а потім брати участь.

Може змінювати дискусію в напрямках, які їх цікавлять, любить надавати додаткову інформацію і залишати питання відкритим.

Раціональний тип може вважати його неорганізованим і нездатним приймати рішення.

Наступна необхідна умова ефективності комунікації – вміння активно слухати. Люди різні, і зрозуміти, які вони насправді, зрозуміти їхні почуття і наміри можна тільки чуючи, що вони говорять. Мало просто слухати співрозмовника важливо чути, що він говорить. Необхідно спочатку прагнути зрозуміти, а потім бути зрозумілим, спочатку ставити діагноз, а потім виписувати рецепт – це важкий, але єдино вірний шлях. Такий підхід відрізняє всіх справжніх професіоналів. Програміст-непрофесіонал просто пише код. Професіонал вирішує проблеми і задовольняє потреби користувача.

Люди чинять спротив будь-яким спробам маніпулювати ними. Жодні прийоми та трюки, які ми вміємо застосовувати не будуть ефективними, якщо вони не будуть засновані на щирому бажанні зрозуміти. Люди прагнуть бути зрозумілими. І скільки б часу не довелося присвятити цьому, віддача буде набагато більшою, оскільки наші дії будуть спиратися на точне розуміння проблем і обставин.

Прийнято виділяти чотири рівні, на яких ми можемо слухати:

Ігнорувати співрозмовника, не слухати його взагалі чи робити вигляд, що ми його слухаємо (угу, так-так);

Слухати вибірково, вихоплюючи з розмови тільки окремі, цікаві нам фрагменти;

Уважно слухати сконцентрувавши увагу;

Емпатичне слухання, яке дозволяє подивитися на світ з позиції свого співрозмовника, проникнути в його систему цінностей та уявлень.

Вищий четвертий рівень – емпатичне слухання – це не один з хитрих психологічним трюків, а мета до я кої потрібно прагнути, щоб добитися ефективності при взаємодії. Його суть полягає не в оволодінні якимись технічним навичками та психологічними прийомами, а у внутрішньому прагненні якомога глибше і повніше зрозуміти свого співбесідника. Емпатичне слухання означає розуміння почуттів, що переживаються іншою людиною і висловлення у відповідь свого розуміння цих почуттів. Емпатичне слухання полягає не в тому, що ми з кимось погоджуємось. Його суть в тому, що ми повністю і глибоко розуміє цю людину, як то кажуть як розумом, так і серцем. Більшість людей слухає не з наміром зрозуміти, а з наміром відповісти.

В процесі емпатичного слухання виділяють чотири стадії:

Повторення змісту почутого, тим самим підтверджуючи, що чуєте співрозмовника.

Перефразування змісту: ще раз підтверджуємо, що слухаємо співрозмовника, думаємо про про те, що він сказав і розуміємо сенс того, що він говорить.

Відображення розуміння почуттів співрозмовника, намагання зрозуміти, якими почуттями він керується.

Намагання заспокоїти співрозмовника шляхом ненав’язливої оцінки та рекомендацій.

Крім врахування індивідуальних особливостей людини, вміння активно слухати і співпереживати для досягнення ефективності в процесі комунікації так само необхідно:

враховувати історію взаємин, накопичений рівень довіри, щирості та спільності поглядів. З людиною, з якою ви працювали тривалий чвс не в одному проекті достатньо, інколи, просто обмінятися поглядами, щоб зрозуміти те, що кожен з вас хотів сказати в поточній ситуації, а з новими людьми необхідні роз’яснення і терпіння в аналогічній ситуації;

враховувати поточну ситуацію: обстановка в компанії, стан проекту, настрій та емоції, як свої, так і співрозмовника. Якщо хтось має важливі особисті проблеми, то навряд чи буде доречним вільний жартівливий тон приставання з незначними питаннями;

враховувати ступінь формальності обстановки: розмова віч-на-віч, офіційна нарада з замовником, робоча нарада в команді, зустріч в неформальній обстановці в кафе.

уникати модальних дієслів і наказового стилю спілкування. Якщо застосовується письмова форма спілкування, то, наприклад, слова великими буквами можуть сприйматися як наказовий тон.