80372

Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Види підприємницької діяльності. їх можна класифікувати за різними критеріями: 1 формами власності; 2 формами організації; 3 розмірами; 4 сферами діяльності. Розрізняють такі види партнерства: повне товариство товариство з необмеженою відповідальністю; товариство з обмеженою відповідальністю; змішане командитне товариство; асоціації об\'єднання створені з метою постійної координації господарської діяльності вони не повинні втручатися у виробничу або комерційну діяльність будького з учасників; корпорації акціонерні...

Украинкский

2015-02-16

112 KB

2 чел.

Лекція 10 (2 год)

Тема 10.

Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток

Вступ до теми

Метою сьогоднішнього заняття є визначити соціально-економічну характеристику підприємництва; організаційно-економічні форми підприємств, ознайомитися з поняттям валовий дохід,  його сутність та структура; означити значення прибутку в розвитку підприємництва; охарактеризувати проблеми розвитку підприємництва та етапи їх вирішення в Україні.

План

  1.  Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, його сутність та функції.
  2.  Класифікація підприємств
  3.  Капітал підприємства і його кругообіг.
  4.  Сутність підприємництва, його принципи. Види підприємницької діяльності.

На самостійне опрацювання

  1.  Валовий дохід, його суть та структура.
  2.  Значення прибутку в розвитку підприємництва.

3. Проблеми розвитку підприємництва в Україні.

Література:

1. Г. І. Башнянин, П. Ю. Лазур, В. С. Медвєдєв. Політична економія: Підручник. – К.: Ніка-Центр, 2000. – С. 6-32.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2005. – С. 23-47.

3. Політична економія: Навч. посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка.– К.: КНЕУ, 2001. – С. 10-26.

4. Політична економія: Навч. посібник / За ред. В. О. Рибалкіна. – К.: Академія, 2004.– С. 11-53.

5. Політекономія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 9-40.

При вивченні даної теми ви можете використати також інші підручники та навчальні посібники з політичної економії та економічної теорії. При опрацюванні питань, що виносяться на самостійне вивчення раджу звернути увагу на навчальний посібник за                  ред. К. Т. Кривенка і підручник за ред. В. Д. Базилевича.

1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, його сутність та функції.

Підприємство первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності. Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами.

Підприємство виконує такі функції:

  •  організаційну — забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізації;
  •  відтворювальну — інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів;
  •  соціальну — задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.

Підприємство необхідно розглядати з двох боків:

1) організаційно-технічного — як певну єдність технічного комплексу (системи машин) і сукупного робітника;

2) соціально-економічного — як суб'єкт виробничих відносин і певну сукупність цих відносин, характер яких визначається власністю на засоби виробництва.

Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств (суб'єктів господарювання). їх можна класифікувати за різними критеріями: 1) формами власності; 2) формами організації; 3) розмірами; 4) сферами діяльності.

Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів:

індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;

сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім'ї;

приватне, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;

колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

державне, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;

комунальне (муніципальне), засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

спільне, засноване на об'єднанні підприємств різних форм власності;

орендне — підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам.

Відповідно до форм організації підприємства виступають як:

  •  партнерство, або товариство — форма організації підприємства, що базується на об'єднанні (пайовому, частковому) майна різних власників. Як правило, це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише за згоди більшості її членів. Дохід між членами товариства розподіляється пропорційно до паїв (після сплати податків і виділення засобів на нагромадження капіталу). Розрізняють такі види партнерства: повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю); товариство з обмеженою відповідальністю; змішане (командитне) товариство;
  •  асоціації — об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності (вони не повинні втручатися у виробничу або комерційну діяльність будь-кого з учасників);
  •  корпорації (акціонерні товариства) — об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових або комерційних інтересів. Вони належать до товариств з обмеженою відповідальністю, їх особливість полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Рішення приймаються тими акціонерами, які володіють контрольним пакетом акцій (50% +1 акція). Особливим видом сучасної корпорації є холдингові компанії, які виступають власниками контрольних пакетів акцій низки підприємств. Холдинг відносно останніх виступає материнською компанією, а компанії, акціями яких володіє холдинг, є відносно нього дочірними. Такий механізм називають системою участі;
  •  консорціуми — об'єднання промислового та банківського капіталу на певний час для досягнення єдиної мети;
  •  концерни — об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Крім того, функціонування ринкових відносин пов'язане з виникненням цілого ряду фірм, що обслуговують ринок.

Лізингові фірми — це фірми, що надають кредити орендарю з правом користування певними об'єктами. Найпоширенішими об'єктами лізингу є транспортні засоби, обладнання, технології, ліцензії, «ноу-хау», програмне забезпечення і т. ін.

Інноваційні фірми впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти.

Венчурні фірми проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок. Здебільшого вони виникають у наукомістких галузях економіки і працюють з певним ризиком.

Брокерські (маклерські) фірми виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами, а також фрахтування суден і страхування. Вони можуть надавати додаткові послуги для вивчення ринку, реклами, кредитування тощо.

Аудиторські фірми (контори) за замовленням підприємств перевіряють їх фінансово-господарську діяльність, а також видають рекомендації щодо поліпшення справ.

У країнах з ринковою економікою помітна роль в економічному житті належить фінансово-промисловим групам. Вони здійснюють контроль над виробничо-розподільним циклом з одного центру. Це дає можливість сформувати потужні виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями.

Класифікація підприємств за розмірами. Виробництво в ринковій економіці здійснюють у різних формах ділової організації: від мініатюрних майстерень, що перебувають в одноосібній власності, до гігантських акціонерних товариств, що панують у ринковій економіці.

За розміром підприємства розрізняються як малі, середні та великі. Перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх і малих підприємств.

До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15—200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон'юнктурні зміни, забезпечують насичення ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму. Особливо важливе значення цих підприємств — у розвитку сфери послуг і торгівлі. Через свою масовість малі підприємства забезпечують удвічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях, ніж великі підприємства.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва. Ефективне виробництво потребує спеціалізованого устаткування, потужних складальних ліній, великих фабрик і заводів, поділу праці на величезну кількість вузьких операцій. Дослідження показують, що ефективне виробництво автомобілів передбачає продуктивність підприємства принаймні 300 000 штук на рік. Зараз ще не існує таких технологій, щоб кожен міг виробляти власну електроенергію, телевізори або комп'ютери у своєму дворі. До великих, як правило, відносять підприємства з кількістю зайнятих понад 1000 осіб.

Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлене це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування. Виходячи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності так: виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.

2. Капітал підприємства і його кругообіг.

Термін «капітал підприємства» повинен асоціюватися з терміном «капітал капіталістичного підприємства».

Капітал капіталістичного підприємства це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.

Хоч би яка була суспільна форма процесу виробництва на підприємстві, він у всякому разі має бути безперервним протягом досить тривалого періоду, тобто повинен періодично знов і знов пробігати одні й ті самі стадії. Тому всякий процес виробництва на підприємстві, який розглядається в постійному зв'язку і безперервному потоці свого відновлення, є водночас процесом відтворення.

Розглядаючи процеси кругообігу і обороту капіталу, ми маємо на увазі наявність таких умов:

  1.  підприємство виробляє предмети споживання, наприклад хліб, тому його продукція реалізується на ринку споживчих товарів;
  2.  продукція підприємства користується попитом, тому воно має можливість щороку нарощувати обсяги виробництва і реалізації;
  3.  у галузі відсутні монополії й олігополії, тому діє принцип ринку чистої (досконалої) конкуренції;
  4.  продукція реалізується господарством за готівку, а не в кредит;
  5.  на ринку ресурсів завжди пропонується достатня кількість ресурсів, необхідна для здійснення на підприємстві простого і розширеного відтворення;
  6.  у тривалому періоді підприємство орієнтується на одержання нормального прибутку.

Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як самозростаючої вартості дає формула його руху:

Г — Т — Г',

де Г — авансовий капітал (гроші); Т — товарний капітал (товар); Г' — авансовий капітал з приростом (гроші, Г + ДГ).

Функціонуючи за схемою ГТ—Г", капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії (рис. 1):

I — закупівля необхідних факторів виробництва засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС));

II — виробництво визначеної товарної маси;
         
III— продаж виробленої товарної продукції.

Рис. 1. Послідовні стадії та функціональні форми   кругообороту промислового капіталу

Оборот капіталу це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва — це той час, протягом якого капітан перебуває у сфері виробництва. Його найважливішою частиною є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці. Робочий період залежить від характеру галузі виробництва, рівня техніки на тому чи іншому підприємстві та інших умов.

На відміну від часу виробництва час обігу — це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу. Він включає в себе час купівлі засобів виробництва і робочої сили (перша стадія кругообігу) та час реалізації вироблених товарів (третя стадія кругообігу). Головні фактори, що визначають час обігу, такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва, місткість ринку, а також відстань підприємств від джерел сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення часу обігу є розвиток транспорту і засобів зв'язку.

Прискорення обороту капіталу сприяє зниженню витрат виробництва і збільшенню маси та норми прибутку. Чим більше оборотів протягом року зробить капітал, тим більшу кількість продукції буде реалізовано на конкурентному ринку, більший валовий дохід і прибуток одержить підприємство. Річна маса економічного прибутку дорівнює масі прибутку, виробленого за один оборот капіталу, помноженій на число оборотів цього капіталу за рік, за умови, що обсяги капіталу за цей період не будуть зменшені чи збільшені.

Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний.

Основний капітал частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.

Існують два види ізношування основного капіталу — фізичне і моральне. Фізичний знос — матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці, тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. Моральний знос основного капіталу — це передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є два види (дві форми) морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері ви-, робництва засобів праці. Це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінювання основних фондів. За другої форми морального зносу з'являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості.

Амортизація основного капіталу це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними.

Оборотний капітал частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал, витрачений на робочу силу.

3. Сутність підприємництва, його принципи. Види підприємницької діяльності

Підприємець є одним з людських факторів виробництва, без якого ринкова економіка не можлива.

Щоб стати підприємцем у наш час, необов'язково мати реальний капітал і бути власником майна, оскільки головним капіталом підприємця є не гроші, не знаряддя або предмети праці, а його господарський хист, уявлення про суспільні потреби, знання психології споживача. Саме вони і обумовлюють очікуваний прибуток.

Також необхідно і важливо відрізняти підприємництво від менеджменту, а підприємця від менеджера (керівника).

Підприємець — це самостійний агент ринку, котрий діє на свій страх і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності.

Менеджер — найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він, фактично, не несе майнової відповідальності за свої дії. Проте менеджер, якщо візьме підприємство в оренду, стає підприємцем.

Діяльність підприємця дає суспільству такі переваги:

По-перше, підприємець, як правило, завжди має можливість досягти кращих результатів, тому що він є висококваліфікованим спеціалістом, який добре знає свою справу.

По-друге, підприємець може краще працювати на споживача.

По-третє, лише підприємець здатний організовувати суспільне виробництво таким чином, щоб витрачені ресурси дали найбільшу віддачу. Отже, задоволення суспільних потреб тут досягається найефективнішим способом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи підприємства (організації). Господарським Кодексом визначено, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Якщо діяльність фізичних або юридичних осіб не пов'язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Сучасна економічна наука вивчає підприємництво як вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:

1) свобода вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

  1.  постійна наявність фактора ризику;
  2.  орієнтація на досягнення комерційного успіху;
  3.  інноваційний характер діяльності.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:

ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;

готовність наражатися на ризик;

гнучкість і постійне самооновлення;

цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.

Сучасна економічна література виокремлює три головних функції сфери підприємницької діяльності:

ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами та інших господарських прав);

творчу (новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Одна з найхарактерніших рис цивілізованого підприємництва полягає в тому, що кожний підприємець, реалізуючи власні цілі, водночас здійснює господарську діяльність в інтересах суспільства. Адже, щоб отримувати більший прибуток і бути конкурентоспроможним, необхідно постійно дбати про науково-технічний прогрес, якість товару як виробничого призначення, так і для особистого споживання, а також його здешевлення. Тому розвиток підприємництва неодмінно пов'язується з постачання на ринок якісних і дешевих товарів.

Ст.44 Господарського кодексу передбачає такі Принципи здійснення підприємницької діяльності:

- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Ст.51  Господарського кодексу передбачає умови за яких підприємницька діяльність припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- у разі припинення існування підприємця;

- на підставі рішення суду.

Суб’єкти підприємницької діяльності: громадяни, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності; юридичні особи всіх форм власності.

Об’єкти підприємницької діяльності: товари, послуги.

Мета підприємницької діяльності: отримати прибуток і використати  його для ще більшого зростання шляхом розширення та модернізації.

Види підприємницької діяльності: виробництво, торгівля, надання послуг, посередництво.

На самостійне опрацювання виносяться такі питання:

1. Валовий дохід, його суть та структура.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду, як на території України так і за її межами.

Валовий дохід включає:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг.

- доходи, не враховані в обчислення валового доходу періодів, що передують звітному та виявленні у звітному періоді.

- доходи у вигляді процентів.

- дивіденди.

- доходи від інших джерел та від позареалізаційних операцій.

- суми невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів.

- суми акцизного збору.

- суми штрафів чи неустойки.

2. Значення прибутку в розвитку підприємництва.

Прибуток –це виражений в грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, що визначається як різниця між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Роль прибутку визначається певною сукупністю характеристик, кожну з яких можна назвати роллю прибутку в економіці.

- Прибуток підприємства є головною ціллю і рушійною силою підприємства.

- Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечує його розвиток.

- Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства.

- Прибуток є основним захисним механізмом, що обороняє підприємство від загрози банкрутства.

- Прибуток є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства, джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється в його функціях.

До функцій прибутку належать:

облікова, індикативна, що характеризує прибуток як
найважливіший показник, критерій ефективності господарської
діяльності фірми;

розподільча, що характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому;

стимулююча, що визначає прибуток як потужний мотивуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення
інвестицій та нововведень.

3. Проблеми розвитку підприємництва в Україні.

Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Створення умов становлення та розвитку національного підприємництва, у першу чергу дрібного, малого та середнього бізнесу, є головним напрямом політики ринкової трансформації економіки України. Світовий досвід і практика господарювання доводять, що саме існування і взаємодія великих, середніх, малих і дрібних підприємств, їх природне регулювання (в тому числі і за рахунок (співробітництва) становлять характерну рису ринкової економіки. Як особливий сектор ринкової економіки дрібне, мале та середнє підприємництво здійснює швидку окупність витрат, широку свободу ринкового вибору, забезпечує насичення ринку товарами, послугами та додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці тощо.

Найважливішими об'єктивними умовами розвитку підприємництва в Україні є наявність ринкових відносин і різноманітних форм власності, економічна свобода та самостійність товаровиробників і дієздатність товарно-грошового механізму; розвиненість фінансово-кредитної системи; послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави; наявність розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість економічної культури та позитивний соціальний фон підприємницької діяльності.

Стає очевидним, що саме державі належить провідна роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку підприємництва та малого бізнесу. Завдяки підтримці та особистому контролю з боку Президента України питанням дерегулювання та розвитку підприємництва сьогодні приділяється значна увага. Внесені значні позитивні зміни у Закон України «Про підприємництво», які були ухвалені Верховною Радою України у грудні 1997 р.

Важливим заходом щодо вдосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу в 1998 р. стало підписання Президентом України указів «Про державну підтримку малого підприємництва» (травень 1998 р.), «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» (лютий 1998 р.). Це основні документи у низці законодавчих актів, спрямованих на покращання економічних умов функціонування малого та середнього бізнесу.

Виняткове значення в системі законів щодо дерегулювання підприємницької діяльності та стимулювання її легалізації має спрощення процедури оподаткування як підприємців — фізичних осіб, так і малих підприємств.

З прийняттям Верховною Радою України Закону «Про внесення змін та доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» запроваджено єдиний фіксований податок на доходи підприємців — фізичних осіб.

Розвиток малого підприємництва значною мірою залежить від надання йому фінансової допомоги. В умовах складної економічної ситуації в країні та проблем з наповненням Державного та місцевих бюджетів фінансова підтримка підприємництва здійснюється недостатньо.

Аналіз практики діяльності суб'єктів малого бізнесу свідчить про те, що багато створених дрібних та малих підприємств не

можуть почати діяльність через обмеженість фінансових ресурсів, сировини та матеріалів, виробничих площ та устаткування, практичних навичок. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства не можуть залучати кваліфікованих фахівців, наймати здібних працівників з високою оплатою їх праці. Вони мають проблеми виробничого характеру, а також проблеми збуту продукції, труднощі в пошуку інвесторів і отриманні кредитів, формуванні клієнтури.

Негативно впливають на розвиток дрібного і малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад виробництва, зростання цін, низький рівень платоспроможності населення, надмірний контроль за діяльністю суб'єктів підприємництва з боку державних органів виконавчої влади, корупція, рекет тощо.

Результати досліджень показали, що основними причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні, є:

недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;

високі податки, що примушує деяких суб'єктів дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку;

недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств;

відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу;

недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств;

обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

відсутність стимулів для інвестицій;

психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Основними напрямками подальшого розвитку дрібного та малого підприємництва в Україні в найближчій перспективі є:

  1.  формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку дрібного та малого бізнесу;
  2.  удосконалення фінансово-кредитної підтримки;
  3.  забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов для розвитку дрібних і малих підприємств;
  4.  інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу;
  5.  стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів дрібного і малого підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку дрібного і малого підприємництва передбачає встановлення правових гарантій для забезпечення свободи та захисту приватної власності; знищення правових суперечностей та скасування положень, що стримують розвиток приватної ініціативи; створення більш сприятливого податкового, інвестиційного, цінового режимів для суб'єктів дрібного та малого підприємництва; впорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності, подолання тіньового підприємництва.

Отже, на сьогоднішньому занятті ми з’ясували соціально-економічну характеристику підприємництва; організаційно-економічні форми підприємств, ознайомитися з поняттям валовий дохід,  його сутність та структура; означити значення прибутку в розвитку підприємництва; охарактеризувати проблеми розвитку підприємництва та етапи їх вирішення в Україні.

Можливо, у вас виникли якісь питання?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60056. Сложение и вычитание чисел 69.5 KB
  Изучите содержание плана-конспекта урока разработанного учителем. Задайте вопрос экзаменатору по поводу постановки задач урока и его предполагаемых результатов проблему обозначьте.
60059. ЗАГАДКИ НА УРОКАХ АСТРОНОМІЇ 66.5 KB
  Запропоновані варіанти охоплюють теми Зоряне небо†Планети і їх супутники†Сузірâ€я†Сонячна системаâ€. Загадки скомпановано у варіанти з розрахунку що за розгадану загадку учень має одержати 3 бали. Варіант 1. Але ж – світило – ОН Сонце Варіант 2.
60061. Київська Русь 62 KB
  Великим племенем венедами нас звали Між Дніпром і Віслою ми проживали Житла з дерева ми будували Стіни з хмизу виплітали Ще й обмазували глиною щоб тепліша була хата.
60062. Урок – свято «Загадки осені» 35 KB
  Вчитель: У нас сьогодні свято зібралося гостей багато але яке ж це свято Загадка: Жовте листячко летить Під ногами шелестить Сонце вже не припікає Коли дітки це буває Восени 1й учень: Осінь червона в гості іде Щедрі дарунки...
60063. Загадки про птахів 40.5 KB
  Сизокрилий добрий птах Знається він на листах Голуб Вдень вона лягає спатиБо всю ніч їй знов літати Ловить мишок гризунів З нею їм вже не до снів Сова Як зима вона на гілці І співа мов на сопілці.
60064. Свято Купала. Загальнотабірний захід 78 KB
  Дія відбувається на природі. Дівчата та хлопці вбрані в національні українські костюми; на «відьмі» - чорний плащ з каптуром, мітла. На сцену виходить ведучий-вихователь.