80373

Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку процент і рента Вступ до теми Метою заняття є визначити сутність понять господарський комплекс галузь сектори економіки господарська одиниця також національне господарство; охарактеризувати особливості функціонування капіталу у виробничій сфері торгівлі та сфері послуг; означити поняття прибуток та рентабельність; з’ясувати стан розвитку кредитних відносин в Україні. Особливості функціонування капіталу у виробничій сфері торгівлі та сфері послуг. На самостійне...

Украинкский

2015-02-16

110 KB

2 чел.

Лекція 11 (2 год)

Тема 11.

Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента

Вступ до теми

Метою заняття є визначити сутність понять господарський комплекс, галузь, сектори економіки, господарська одиниця також національне господарство; охарактеризувати особливості функціонування капіталу у виробничій сфері, торгівлі  та сфері послуг; означити поняття прибуток та рентабельність; з’ясувати стан розвитку кредитних відносин в Україні.

План

1. Суть понять господарський комплекс, галузь, сектори економіки, господарська одиниця. Національне господарство: виробнича сфера, сфера послуг.

2. Особливості функціонування капіталу у виробничій сфері, торгівлі та сфері послуг.

3. Прибуток на капітал. Рентабельність.

На самостійне опрацювання виносяться такі питання:

  1.  Оборот капіталу та кредит. Форми кредиту. Відсоток і його норма.
  2.  Поняття ренти і її види.

1. Розвиток кредитних відносин в Україні

Література:

0. Муратова ПЕ

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2005. – С.

2. Політична економія: Навч. посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка.– К.: КНЕУ, 2001. – С.

3. Політична економія: Навч. посібник / За ред. В. О. Рибалкіна. – К.: Академія, 2004.– С.

4. Політекономія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 41-61.

СО 5. О.О. Бєляєв, А.С. Бебело Політична економія: Навч. Посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 328 с.

1.  Суть понять господарський комплекс, галузь, сектори економіки, господарська одиниця

Функціонування господарського комплексу України пов’язано з раціональним використанням природних, матеріальних і трудових ресурсів, забезпеченням відповідних пропорцій у межах галузей, регіонів, усього господарства, переведенням економіки на інтенсивний шлях розвитку, підвищенням рівня суспільного виробництва, охороною навколишнього середовища.

     Розрізняють такі види господарських комплексів:

  •  паливно – енергетичний;
  •  металургійний;
  •  машинобудівний;
  •  хіміко-лісовий;
  •  агропромисловий.

  Структура галузей, що виробляють засоби виробництва включає видобувні та обробні галузі.

  До видобувних належать: видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток руд чорних і кольорових металів, гірничо-хімічної і мінерально-будівельної сировини: лісозаготівлі, вилов риби і морських продуктів. Видобувна промисловість має підвищену фондомісткість. На її частку припадає майже 1/5 основних виробничих фондів, тобто стільки як у машинобудуванні. Крім того, фондовіддача видобувної промисловості менша, ніж у обробних галузей.

 Спеціалізуються галузі за ознаками однорідності, тобто подібності між собою за призначенням виробленої продукції (наприклад, галузі паливної промисловості), спільністю використаної речовини (галузі машинобудування), або за характером  технології. Вони ґрунтуються у так звані комплексні галузі. Тому галузі можна групувати в паливно-енергетичний (паливна промисловість і електрика) металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий (хімічна, нафтохімічна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість) комплекси.

   Агропромисловий комплекс України складна виробничо-економічна система, яка становить групу технологічного й економічно пов'язаних галузей сільськогосподарської промисловості та інфраструктури.

 В АПК є три основні сфери:

  •  забезпечує сільське господарство різним устаткуванням;
  •  сільське господарство;
  •  заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарського продукту.

 Центральна ланка АПК - це сільське господарство.

 За функціональною класифікацією розрізняють галузі первинні (видобувна промисловість, с/г) і вторинні (обробна промисловість, у тому числі і переробна). У структуру народного господарства входять також транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров’я, сервісні галузі, управління, наука і наукове обслуговування.

 Господарськими  одиницями виступають:

- підприємства;

- підприємці;

- домогосподарства;

- фермери;

- держава.

Національне господарство - це економічна система, функціонування якої  виявляє собою процес економічної діяльності в межах країни.

 Ця система єдина в економічному і організаційному рівнях й складається із сукупності взаємопов’язаних галузей та сфер діяльності, що мають визначену пропорційність (співвідношення) у розвитку і обумовлена розміщенням на території  України.

 Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духових благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі у господарському комплексі виділяють виробничу та невиробничу сфери.

 До виробничої сфери належать ті види діяльності, які:

  •  створюють матеріальні блага;
  •  доставляють створені матеріальні споживачам;
  •  пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівлі, матеріально-технічне забезпечення, заготівлі і т.д.)

 Невиробнича сфера –сукупність галузей господарства, які здійснюють  функції, щодо надання послуг нематеріального характеру суспільству і населення.

 До неї належать:

  1.  Галузі послуг – житлово–комунальне господарство і побутове обслуговування, транспорт і зв'язок по обслуговуванні населення.
  2.  Галузі соціального обслуговування – освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування.
  3.  Галузі органів управління і оборони.
  4.  Галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.
  5.  Апарат органів державного та громадського управління.

2. Особливості функціонування капіталу у виробничій сфері, торгівлі та сфері послуг

Особливості фінансування капіталу в аграрній сфері

Капітали, що функціонують в аграрній сфері, мають суттєві особливості порівняно з іншими капіталами виробничої сфери. По-перше: основним об’єктом їх є такий не відтворювальний фактор, як земля. По-друге: чітко виражена сезонність виробництва. По-третє: через обмеженість землі як виробничого фактора одним з елементів витрат може бути земельна рента.

Земля як фактор виробництва відіграє в сільському господарстві провідну роль. Здатність її відтворювати продукт залежно від родючості є найважливішим чинником, що впливає на ефективність сільськогосподарського комплексу.

Оборотний капітал аграрного підприємства обертається лише один раз на рік. Отже для безперервного фінансування виробничого процесу через сезонність виробництва ці підприємства вдаються до кредиту.

Особливості фінансування капіталу у сфері торгівлі.

Капітал у сфері торгівлі зайнятий в основному лише купівлею-продажем (оптовим чи роздрібним) виготовлених товарів.

Капітал торгового підприємства складається з трьох частин:

  •  капітал для закупівлі товару;
    •  основний капітал (будівлі, устаткування, торгове обладнання);
    •  оборотний капітал: один оборот торгового капіталу обслуговує оборот кількох промислових (тобто підприємців сфери виробництва).

Через торгівельних посередників у виробничих підприємствах скорочується розмір капіталу зайнятого у сфері обігу, а також  зменшуються витрати уречевленої праці на виконання функцій грошового і товарного капіталу.

Особливості функціонування капіталу підприємств невиробничої сфери.

До підприємств не фінансової сфери належать усі ділові одиниці, що виробляють і регулюють товари, а також надають послуги.

Капітал такого підприємства складається з трьох частин:

  •  знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називають ”засоби виробництва”;
  •  готова продукція;
  •  гроші та грошові документи.

Капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів виробничого капіталу. На кожний певний момент для капіталу, зайнятого певній сфері виробництва, характерне певне співвідношення між функціональними формами його. Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається насамперед оптимальним розміром підприємства цієї сфери, а також величиною виробничого капіталу.

3. Прибуток на капітал. Рентабельність

 Прибуток на капітал - коефіцієнт, який одержується діленням суми чистого прибутку на суму власного капіталу компанії.

Потенційна здатність приносити дохід є однією з основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виникає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним підґрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу фактору виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, позначається терміном ” вартість капіталу”.

 Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має кілька модифікаційних форм залежно від того, який саме прибуток і ресурси використовують у розрахунках. Рентабельність характеризує ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

 Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності.

Показники (коефіцієнти) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів вкладеного капіталу.

Основні показники рентабельності:

- Рентабельність:

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність підприємства.    

 - Рентабельність власного капіталу:

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

- Рентабельність (власного капіталу) активів

Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньої вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

- Рентабельність інвестицій:

Розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позичкового капіталу середньо за період.

 - Рентабельність діяльності:

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового  боргу компанії.

- Рентабельність продукції:

Розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

 

На самостійне опрацювання

1. Оборот капіталу та кредит. Форми кредиту. Відсоток і його норма.

Оборот капіталу - кругообіг капіталу ,взятий не як окремий акт, а як те що періодично відновлюється і повторюється.

Процес обороту капіталу відбувається в часі.

Фактори, які впливають на швидкість обороту капіталу:

- скорочення часу виробництва;

- скорочення часу обігу.

Для безперервного фінансування капіталу підприємства вдаються до кредиту.

Форма кредиту визначається за такими функціональними ознаками:

- Характером кредитних відносин.

- Складом учасників кредитної операції.

- Об’єктом і сферою кредитування.

До функціональних форм кредиту відносять:

- комерційний;

- банківський;

- споживчий;

- державний;

- міжнародний кредит.

Іпотечний- під заставу

Комерційний кредит - це товарний кредит, що надається продавцем для покупців у вигляді платежу за продані товари чи послуги. Об’єктом комерційного (банку) кредитування є товарний капітал, а його суб’єктами виступають агенти товарної угоди(контракту). Призначення комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді  позичкового відсотка, який включено в вартість проданих товарів чи наданих послуг.

Споживчий кредит - це кредит який надається тільки в національній валюті для фізичних осіб на придбання споживчих товарів та послуг.

Держаний кредит - специфічний різновид кредитних відносин, при якому позичальником виступає держава, а кредиторами - юридичні та фізичні особи. Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним.

Міжнародний кредит - це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах повернення, платності та строковості. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами міжнародного кредитування виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні установи.

Форми міжнародного кредиту: фінансовий, банківський, урядовий-залежно від того хто є кредитором; фінансовий і комерційний - залежно від того хто є об’єктом кредитування.

Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Норма прибутку на капітал — це щорічний чистий дохід (орендна плата мінус витрати) на вкладену одиницю капіталу. її вимірюють у процентах зарік.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує рух капіталу, забезпечує його залучення та перетворення у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів, де і складається їхня ціна — плата за право скористатися цими засобами, названа відсотком. Як на будь-якому ринку, ціна (норма відсотка) складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Пропозиція на кредитному ринку визначається схильністю одержувачів доходів до заощадження певної їх частини. Попит же визначається, по-перше, прагненням до придбання більшої кількості споживчих благ, по-друге, рішеннями виробників збільшити випуск за рахунок додаткових капіталовкладень. Ринкова норма відсотка встановлюється в точці перетину кривих попиту на позикові засоби та їхньої пропозиції (рис. 1), у якій і досягається рівновага. Інвестиційний попит, у свою чергу, залежатиме від так званої лізингової вартості устаткування.

На рис. 1 DD— це крива попиту орендарів на капітал. Вона відображає взаємозв'язок між величиною попиту на капітал та нормою прибутку на капітал. Звідки походить попит па капітал? Попит на капітал, як і попит на працю, — «похідний попит». Його виводять із граничної продуктивності капіталу, яка є додатковим обсягом продукту, що його продукують додаткові одиниці капіталу. Крива DD характеризує не тільки рух попиту на капітал, але й віддачу кожної додаткової одиниці капіталу.

Рис. 1. Визначення ставки процента і доходу в короткостроковому періоді

Закон спадної віддачі можна зрозуміти з того факту, що крива попиту на капітал на рис. 1. має нисхідну траєкторію. Перші одиниці капітальних благ більш продуктивні, дають більший прибуток, і на них є попит. Наступні одиниці капіталу менш продуктивні: вони користуються попитом за нижчої ставки процента. На рис. 1. вертикальна лінія SS являє собою пропонування капіталу в короткому періоді, протягом якого величина капіталу не може змінитись. Перетин пропонування SS із кривою попиту DD) на капітал указує дохід на капітал у короткому періоді та реальну процентну ставку в цьому самому періоді. На нашому рисунку це 10% за рік. За цієї короткострокової рівноваги підприємці-орендарі готові платити 10-процентну ставку щорічно, щоб орендувати капітальні блага. У точці Е, де перетинаються попит і пропонування, величина капіталу саме відповідає потребам орендарів.

Отже, у безкризовому економічному середовищі норма прибутку на капітал дорівнює ринковій процентній ставці. Залишається додати, що цими самими чинниками регулюється як попит, так і пропонування на інвестиції та нагромадження капіталу.

2. Поняття ренти і її види.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини, які виникають у зв'язку з виробництвом і привласненням додаткового продукту на основі використання землі. Відомо, що ефективність сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів і насамперед від раціонального використання землі, її родючості. Розрізняють природну та економічну родючість ґрунтів. Природною родючістю є сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а економічна — це результат поліпшення цих властивостей за рахунок проведення людьми заходів, спрямованих на покращання методів землеробства та проведення різних видів меліорації.

Наявність власності на землю зумовлює отримання землевласником певної частки додаткового продукту у вигляді земельної ренти .

Таким чином, земельна рента є економічною формою реалізації земельної власності. Виділяють такі основні різновиди земельної ренти: диференціальна, абсолютна, монопольна. Конкретною формою земельної ренти є орендна плата, яка включає ренту, процент на капіталовкладення, інші платежі.

Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. її причиною є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування відособлених вироб  ників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти.

Природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходженні земельних ділянок відносно ринку (місць реалізації).

Господарства, що розташовані на кращих землях, створюють додатковий чистий дохід. Такого доходу позбавлені інші господарства. Якби вони його одержували, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла.

Необхідною економічною умовою перетворення додаткового продукту в диференціальну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливість дії закону вартості в сільському господарстві.

Форми диференціальної ренти. Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти: першу і другу. Диференціальна рента І в свою чергу поділяється на:

диференціальну ренту за родючістю (Ір);

диференціальну ренту за місцезнаходженням (Ім).

Диференціальна рента Ір виникає із різної природної родючості

окремих ділянок землі. Вона дорівнює різниці між суспільною вартістю сільськогосподарської продукції та її індивідуальною вартістю на більш родючих земельних ділянках.

Диференціальна рента Ім виникає через те, що земельні ділянки розташовані на різній відстані від ринків збуту. Тому транспортні витрати, що входять у виробничі витрати, і вартість товару з різновіддалених земель неодинакові. Для віддалених від ринку земель ці витрати будуть більші.

Диференціальна рента Ім являє собою різницю між суспільною вартістю виробництва сільськогосподарської продукції та індивідуальною вартістю сільськогосподарських продуктів, одержаних із земельних ділянок, що ближче розташовані до ринку.

Диференціальна рента І відповідає екстенсивному веденню сільського господарства, коли збільшення виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок розширення посівних площ. Отже, диференціальна рента І — це додатковий чистий дохід, який утворюється в господарствах, що користуються кращими землями, а також ближче розташовані до ринків збуту

Поряд з диференціальною рентою І утворюється диференціальна рента II Остання є однією з форм надлишкового додаткового продукту, який одержують унаслідок різної продуктивності витрат, що послідовно робляться на одній і тій самій ділянці землі, тобто внаслідок інтенсифікації землеробства.

Диференціальна рента II є додатковим чистіш доходом, який виникає в результаті додаткових вкладень у дану ділянку землі.

Абсолютна земельна рента. При розгляді суті і механізму утворення ренти передбачалось, що на гірших за якістю і розташуванням землях рента не виникає. У реальній дійсності землевласник ніколи не надасть у користування орендарю безоплатно навіть ці землі, оскільки існує монополія на землю як об'єкт власності. Цей вид монополії породжує абсолютну ренту, що сплачується з усіх видів землі, незалежно від її якості.

Але яким чином і за рахунок чого орендар може сплачувати абсолютну ренту землевласнику, якщо останній не дає можливості орендарю вести безоплатно господарство навіть на гірших землях, не одержуючи за це ренту? Таке становище є однією з причин обмеження виробництва сільськогосподарської продукції. Воно може бути усунуте тоді, коли попит на ту чи іншу продукцію перевищуватиме її пропонування, а отже, вищі ринкові ціни забезпечать отримання економічного прибутку, який і набере форми абсолютної ренти.

Нехай економічні витрати на 1 т пшениці на гіршій землі становлять 750 гри., з яких 600 — бухгалтерські витрати на виробництво продукції (собівартість), а 150 — бухгалтерський прибуток, який забезпечує необхідний рівень розширеного відтворення в галузі. Поки ціна пшениці на ринку становитиме 600 грн. за 1 т, орендарі не братимуть в оренду такі ділянки землі і виробництво продукції знизиться, що призведе до перевищення попиту над пропонуванням і, як наслідок, ціна підвищиться. Якщо ціна рівноваги буде 770 грн. за 1 т, то орендарі вестимуть виробництво і на гірших землях, оскільки забезпечуватиметься і одержання нормального прибутку — 150 грн., і виплата землевласнику 20 грн., які й становитимуть абсолютну земельну ренту.

Джерелом абсолютної ренти є додатковий продукт, який створюється не лише в сільському господарстві, а і в інших галузях виробництвапромисловості, торгівлі, будівництві тощо.

Монопольна земельна рента. У країнах з різноманітними природними і кліматичними умовами крім диференціальної та абсолютної ренти існує також монопольна рента. Умовами її утворення є обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови (землі провінції Шампань у Франції чи біля Коктебеля в Криму). Це виявляється в тому, що лише на даних землях, лише в даних природно-кліматичних умовах можливе виробництво сільськогосподарських продуктів з особливими якісними характеристиками (наприклад, винограду).

Різниця між монопольно високою ціною продукту та економічними витратами і становитиме монопольну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, є поза сільським господарством.

Орендна плата. Земельна рента за умов ринкової економіки виступає у формі орендної плати і процента за іпотечною заборгованістю.

Орендна плата включає ренту, процент на вкладений землевласником капітал та амортизаційні нарахування на цей капітал.

Ціна землі. Розглядаючи ціну землі, слід розрізняти ціну землі як продукту праці і як продукту природи. Ціна землі як продукту праці включає витрати на обробіток ґрунту та його покращання, тобто набуває нової якості, виступаючи вже, з одного боку, як продукт праці землероба, а з іншого — як результат функціонування таких факторів виробництва, як капітал та підприємницькі здібності. Ціна ж землі як продукту природи — поняття ірраціональне, оскільки, як зазначалося, земля не є продуктом людської праці. Водночас вона може використовуватись як засіб виробництва та предмет праці і приносити її власникові дохід у вигляді ренти. Економічними формами землі-капіталу виступає форма позичкового процента, а землі-матерії — земельна рента.

1. Розвиток кредитних відносин в Україні

Процес трансформації вітчизняної економіки передбачає створення грошово-кредитної та фінансової систем, що відповідають потребам розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки.

Основні напрями зазначених перетворень пов'язані:

із забезпеченням стабільності національної валюти;

досягненням максимальної збалансованості державних

фінансів;

створенням надійної та потужної банківської системи;

запровадженням ефективної податкової системи;

забезпеченням фінансової безпеки держави.

Етапи трансформації грошово-кредитної та фінансової системи України:

І етап: 1991—1994 рр., характерними ознаками якого стали:

лібералізація цін, ослаблення контролю за оплатою праці;

переливання фінансових активів з державного сектору в

приватний;

збереження монопольного державного сектору з монопольним ціноутворенням та пільговим кредитуванням галузей і виробництв;

фактичне підпорядкування Національного банку уряду,

пряме кредитування дефіциту бюджету.

Наслідком зазначених трансформацій стало загострення суперечностей економічного розвитку внаслідок втрати державою реальних інструментів здійснення ефективної економічної політики, безконтрольного зростання грошової маси, гіперінфляції, стагнації вітчизняного виробництва, стрімкого зростання зовнішньої заборгованості, катастрофічної розбалансованості фінансової системи, дезорганізації системи грошового обігу, загострення соціальних проблем.

II етап: 1995—2000 рр., що характеризувався: — проведенням жорсткої грошово-кредитної політики, активних антиінфляційних заходів;

здійсненням грошової реформи (1996 р.);

подоланням дефіциту бюджету, вдосконаленням міжбю-джетних відносин;

підвищенням платоспроможності суб'єктів господарювання;

подальшим зростанням зарубіжних позик і кредитів;

перерозподілом кредитних ресурсів у бік реальної економіки;

започаткуванням функціонування фондового ринку України;

стабілізацією валютного курсу, впровадженням валютних коридорів.

Наслідком зазначених трансформацій стало зростання реального ВВП, скорочення інфляції, стабілізація курсу гривні, зростання надходжень іноземної валюти, перетворення дефіциту матеріальних ресурсів в економіці на дефіцит фінансових та кредитних ресурсів, зростання заборгованості суб'єктів господарювання, стагнація ринку облігацій внутрішньої державної позики, загострення боргових проблем.

III етап: 2001—2004 рр., пов'язаний із:

здійсненням заходів із забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти;

оптимізацією структури грошової маси;

запровадженням режиму регульованого плаваючого обмінного курсу гривні (2000 р.);

використанням стабільності гривні як монетарної передумови поступового переходу до інноваційно-інвестиційного розвитку;

підвищенням рівня монетизації ВВП;

таргетуванням обмінного курсу.

Наслідком зазначених трансформацій стало зростання реального ВВП, зниження інфляції (дефляція в 2002 р.), стабілізація валютного курсу, значне зростання резервів НБУ, збільшення рівня монетизації економіки, поліпшення фінансового стану підприємств, досягнення профіциту зведеного бюджету, зростання обсягів довгострокового кредитування, стабілізація розміру державного боргу, позитивні зміни у структурі грошової маси.

В умовах уповільнення динаміки економічного зростання та посилення інфляційних тенденцій у 2005 р. грошово-кредитна політика була спрямована:

на гальмування процесу зростання цін;

стимулювання кредитної підтримки подальшого економічного розвитку;

розширення грошової пропозиції;

зниження середньозваженої ставки за кредитами та депозитами.

Наслідком цього стало уповільнення темпів інфляції, зростання грошових потоків через банківську систему, збільшення депозитів фізичних осіб, збереження високих темпів зростання довгострокових кредитів. Водночас темпи приросту обсягів кредитування фізичних осіб значно випереджали темпи розширення кредитів, наданих суб'єктам господарювання, що стало реакцією банків на підвищення платоспроможності населення (за рахунок підвищення заробітних плат та пенсій), а також посилення ризиків кредитування юридичних осіб.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71556. Образование государства Киевская Русь 52 KB
  В науке нет единого мнения о происхождении славян. Вопрос о древнейшей истории славян и поныне является дискуссионным. Главными источниками по истории славян являются сочинения древних авторов: Плиния, Тацита, Геродота, работы византийских авторов, сочинения арабских географов.
71557. Ликвидация последствий Смуты. Первые Романовы. Закрепощение крестьян 67.5 KB
  Последствия Смуты были тяжелыми для страны. Лежали заброшенными пашни, т.к. крестьяне бежали из разоренных сел и деревень. Пошатнулись вотчинные и монастырские хозяйства. Они меньше вывозили продуктов на рынок и меньше потребляли, что сокращало торговлю. Пришли в упадок помещичьи хозяйства.
71558. Возвышение Москвы. Куликовская битва 103 KB
  С конца XIII века началось постепенное возрождение разрушенных в ходе монгольского завоевания городов, распашка заброшенной земли. Предпосылками объединения служили: никогда не исчезавшее полностью национальное самосознание, единый язык, единая вера, общие традиционные правовые нормы.
71559. Россия на рубеже XVI-XVII вв. Смутное время 69 KB
  После смерти Ивана Грозного в 1584 году началось царствование его слабоумного сына Федора Ивановича (1584-1598)г. Федор был человек набожный и малоспособный к управлению государством. Иван IV создал при сыне регентский совет. Реальная власть сосредоточилась в руках царского...
71560. История профессии 56 KB
  В настоящее время работа биологов приобретает огромное практическое значение для медицины, сельского хозяйства, промышленности, разумного использования природных ресурсов и охраны природы. Ведется много интересных и новых исследований, особенно в таких областях, как биотехнология, генная инженерия.
71561. Методы обучения 47 KB
  Особое место в системе активных методов обучения занимают деловые игры слушателям предоставляется информация об организации. Запрещение точных установок должно ориентировать инструктора-методиста как на гибкость преподавания так и на учет конкретного состава...
71562. Методологические основы психологии 115 KB
  Методология психологии это система принципов и способов организации и построения теоретической и практической деятельности направленной на познание психического мира человека. Основания научного психологического знания Общая теория психологии - это комплекс взглядов представлений идей понятий...
71563. Группы бактерий отдела Firmicutes 750 KB
  Типичным видом рода Streptococcus является Streptococcus lactis. Типичным видом рода Lactobacillus - Lactobacillus lactis. Гомоферментативные молочнокислые бактерии образуют практически только одну молочную кислоту. К ним относятся бактерии видов Streptococcus lactis...
71564. Группы бактерий отдела Gracilicutes 272 KB
  В результате скользящего движения клеток колонии миксобактерий разрастаются по поверхности субстрата и поэтому называются швармы. Внутри шварма клетки обычно распределены неравномерно, большая часть их находится в радиальных тяжах, а иногда в массивных складках по периферии шварма.