80374

Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Будьякий процес виробництва має бути безперервним тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Відтворення постійне відновлення та повторення процесу виробництва. Вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку а суспільного виробництва максимізація добробуту населення Підприємство орієнтується на ринковий попит а суспільне виробництво на сукупний попит і т. Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин що його утворюють: – виробництва розподілу обміну споживання; – домогосподарств...

Украинкский

2015-02-16

154.5 KB

1 чел.

Лекція 12 (2 год)

Тема 12.

Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми.

Вступ до теми

“Національний дохід не примножується розподілом” Яцек Войрох

Макроекономіка – це розділ економічної теорії, в якому досліджується функціонування національної економіки як єдиного цілого

Метою сьогоднішнього заняття є з’ясувати суть суспільного продукту, його форми та методи обчислення; визначити та охарактеризувати масштаби, структуру та особливості тіньової економіки в України, переваги та недоліки; означити національне багатство, його структуру та сучасний стан розвитку в Україні.

План

1. Суть і види економічного відтворення.

2. Суспільний продукт і його форми.

3. Методи обчислення суспільного продукту. Методологічні аспекти системи національних рахунків.

На самостійне опрацювання виносяться такі питання:

1. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Масштаби, структура та особливості тіньової економіки в Україні.

     2. Національне багатство і його структура.

3. ?Сукупний попиті і сукупне пропонування

4. ?Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів.

Література:

1. Г. І. Башнянин, П. Ю. Лазур, В. С. Медвєдєв. Політична економія: Підручник. – К.: Ніка-Центр, 2000. – С. 366-378,

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2005. – С.

3. Політична економія: Навч. посібник /За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка.– К.: КНЕУ, 2001. – С.

4. Політична економія: Навч. посібник / За ред. В. О. Рибалкіна. – К.: Академія, 2004.–

При вивченні даної теми ви можете використати також інші підручники та навчальні посібники з політичної економії та економічної теорії. При опрацюванні питань, що виносяться на самостійне вивчення раджу звернути увагу на навчальний посібник за                  ред. К. Т. Кривенка і підручник за ред. В. Д. Базилевича.

1. Суспільне відтворення: сутність, форми, види.

Будь-який процес виробництва має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії.

Відтворення — постійне відновлення та повторення процесу виробництва.

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств, так і в масштабі всього суспільства.

В суспільному відтворенні з'являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних підприємств. Вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва — максимізація добробуту населення Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. ін.

Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:

– виробництва, розподілу, обміну, споживання;

– домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва; – продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин;

– суспільного виробництва і суспільного споживання.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:

  1.  відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;
  2.  відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;
  3.  відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;
  4.  відтворення національного багатства;
  5.  відтворення споживання;
  6.  відтворення економічних відносин.

Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.

Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами.

Розширене відтворення економіки — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.

2. Суспільний продукт і його форми.

3. Методи обчислення суспільного продукту. Методологічні аспекти системи національних рахунків.

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх його ланок і сторін.

Натуральна форма суспільного продукту дає можливість розглядати його структуру за матеріально-речовим характером.

При аналізі результатів виробництва варто обчислювати проміжний продукт і кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є матеріальні блага і послуги, які виробляються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки чи переробки або перепродажу.

Проміжні продукти — це матеріальні блага і послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу.

Існують два методи обчислення суспільного продукту — система національних рахунків (СНР) і система балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

У СНР обліковуються такі сфери економічної діяльності: галузі матеріального виробництва, державне управління, некомерційні підприємства обслуговування населення і домашні господарства.

Розрізняють такі поняття, як економічна операція та економічний агент.

Економічний агент — це будь-який господарський суб'єкт економіки, включаючи домашні господарства і некомерційні підприємства.

Облік здійснюється у вигляді подвійного запису, прийнятого в бухгалтерському обліку.

У СНР використовуються дві класифікації:

1) функціональна — застосовується в рахунках виробництва, споживання і капіталоутворення і виглядає так:

а) галузі виробництва товарів і послуг;

б) органи загального державного управління;

в) приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;

г) домашні господарства.

2) інституціональна — використовується в рахунках видатків і доходів та в розрахунках капітальних витрат:

а) нефінансові підприємства;

б) фінансові організації;

в) органи загального державного управління;

г) приватні некомерційні підприємства, що обслуговують домашні господарства;

д) домашні господарства, включаючи дрібні підприємства.

Одиницею обліку при складанні національних рахунків є економічна операція.

За системи національних рахунків подвійний рахунок виключається, що є ключовим аспектом цього методу обліку результатів суспільного виробництва. У розрахунок кінцевого продукту включається тільки додана вартість. Додану вартість можна визначити двояко:

1) за статистикою — це різниця між продажем підприємств та їх придбанням матеріалів і послуг у інших підприємств;

2) як економічна категорія — це вартість, яка додана до вартості спожитих у процесі виробництва предметів праці, тобто оборотного капіталу (не враховуючи заробітну плату).

Баланс народного господарства (БНГ) являє собою систему взаємопов'язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. До них належить відтворення: матеріального продукту — сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту; національного доходу; національного багатства.

Для БНГ характерне розмежування двох сфер — матеріального виробництва і так званої невиробничої сфери. Матеріальне виробництво поділяється на виробництво засобів виробництва (І підрозділ) і на виробництво предметів споживання (II підрозділ).

Система балансів — це зведений матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, зведений фінансовий баланс, баланс грошових доходів, баланс трудових ресурсів та ін.

БНГ обчислює тільки матеріальне виробництво в економіці, при цьому розмежовується виробництво засобів виробництва і предметів споживання.

Концепція СНР, навпаки, розглядає економіку як єдине ціле без принципового розмежування матеріального і нематеріального виробництва.

За системою балансу народного господарства обчислюється валовий суспільний продукт (ВСП), який являє собою суму всіх благ, включаючи проміжні, створені в суспільному виробництві за певний період (зазвичай рік).

Головними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

  1.  за виробленою продукцією (виробничий метод);
  2.  за витратами (метод кінцевого використання);
  3.  за доходами (розподільний метод).

Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки.

У ході розрахунку ВВП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни.

У процесі розрахунку ВВП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (заробітна плата, прибуток, процент, рента), а також амортизаційні відрахування.

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростанням цін), яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв'язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування.

Реальний ВВП — це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами.

ВНП відрізняється від ВВП на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами.

У закритій економіці за відсутності зовнішніх потоків товарів і капіталів ВНП і ВВП рівні.

У системі національних рахунків існує також низка інших взаємопов'язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП (а також ВНП).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП - Амортизаційні відрахування.

Національний дохід — це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес

або НД = ВВП - Амортизаційні відрахування - Непрямі податки на бізнес.

Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі підприємницького хисту.

Виробництво національного доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення.

Розподіл національного доходу веде до визначення частки всіх учасників його виробництва: заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивіденду та ін. Ці доходи називаються первинними, або основними.

Водночас їх можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов'язаний з певним фактором виробництва.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На основі перерозподілу національного доходу формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім'ям тощо.

Використання національного доходу йде за двома напрямками: на споживання і заощадження (нагромадження).

На основі національного доходу визначають особисті доходи (ОД). 

Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податок на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств), і додати трансфертні платежі, які включають виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, допомогу і виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим і непрацездатним тощо (трансфертні виплати — виплати, які не пов'язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані), то отримаємо суму так званого особистого доходу.

Особистий дохід — це одержаний дохід, а національний доход — це зароблений дохід.

Якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо дохід в особистому розпорядженні домогосподарств — кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження.

На самостійне опрацювання

1. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Масштаби, структура та особливості тіньової економіки в Україні. 

До тіньової економіки відносять:

1) ті види економічної діяльності, що приховуються їх учасниками у зв'язку з небажанням афішувати її, а з нею — і одержувані при цьому доходи, з метою приховування останніх від оподаткування;

2) протизаконну криміногенну діяльність, спрямовану на особисте збагачення;

3) неформальну економіку, в якій офіційний облік діяльності є ускладненим через її непостійний характер і малий обсяг, а також через відсутність об'єктивних вимірників.

Нерідко під „тіньовою економікою” розуміють усю економічну діяльність, яка з різних причин не враховується офіційною статистикою і, відповідно, не включається до складу ВВП. Деякі автори сюди відносять і так звану „фіктивну економіку” — приписки, спекулятивні угоди, хабарництво, шахрайство, пов'язане з грошовим обігом, а також діяльність, спрямовану на одержання суб'єктами господарювання необґрунтованих вигод і пільг, які здобуваються на основі підкупу посадових осіб.

Тіньову економіку як економічну категорію можна визначити як сукупність специфічних економічних відносин, пов'язаних з діяльністю з виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, приховуваною від державного контролю з метою одержання доходів і особистого збагачення.

За розрахунками Світового банку, в 1994 р. частка неофіційної (тіньової) економіки досягла в Україні 48,1 % сукупного обсягу ВВП, а в 1995 р. — 42,4 %, нині на неофіційний сектор української економіки припадає 60-65 % ВВП.

Критичний рівень, який, за західними оцінками, становить 30-35 % ВВП, у нашій країні вже перевершено.

До основних причин, які сприяють посиленню і зростанню тіньового сектору економіки в Україні та інших країнах СН Д, можна віднести:

відсутність стабільного і збалансованого законодавства;

недосконалість (в окремих випадках - відсутність) системи обліку і звітності;

нестабільність податкової політики, суттєвий податковий прес;

відсутність інвестицій, альтернативних тіньовому капіталу;

адміністративні бар'єри, правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності;

безконтрольне зростання числа кримінальних структур;

втрата історичних традицій, моральних і етичних норм стосовно до приватної власності, кодексу підприємницької і робітничої честі тощо.

Тіньова економіка:

а) відволікає значну частину ресурсів країни з метою задоволення не загальносуспільних потреб, а вузько корпоративних інтересів окремих осіб та груп людей;

б) суттєво зменшує податкові надходження, доходи бюджету, а отже, джерела суспільного розширеного відтворення;

в) негативно впливає на пропорції відтворювальних процесів;

г) нерідко сприяє відпливу матеріальних та грошових ресурсів за кордон тощо.

Усе це веде до загострення суперечностей товарного виробництва й обігу, зменшення темпів економічного зростання та інших негативних наслідків.

Коли підрив тіньовою економікою об'єктивних законів товарного виробництва й обігу досягає певної критичної межі, ринкове господарство починає пробуксовувати, що впливає і на саму тіньову економіку, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової економіки є нормальне функціонування ринку. Одночасно для протидії тіньовій економічній діяльності та її легалізації в Україні та інших країнах СН Д необхідна спеціальна комплексна державна програма, в основу якої повинна бути покладена лібералізація й оптимізація

2. Національне багатство і його структура.

Національне багатство — це сукупність матеріальних благ, створених працею людей за весь період існування країни, залучених до господарського обороту природних ресурсів і нагромаджених культурних і духовних цінностей.

У широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства є:

– виробничий капітал — у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал;

основний капітал сфери нематеріального виробництва  — школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки;

резерви капітальних благ — законсервовані запаси основного капіталу;

майно домашніх господарств — індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання (автомобілі, меблі, побутова техніка тощо);

– запаси і резерви споживчих благ.

До складу національного багатства відносять природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства.

Національне багатство включає в себе також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.

Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Другої світової війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи в Україні.

Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу — обсягу, структури, динамки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.

5. Сукупний попит і сукупне пропонування.

Сукупний попит — це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі — домогосподарства, підприємства і держава, готові купити за будь-якого можливого рівня ціни.

За інших рівних умов, чим нижчий рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати внутрішні споживачі та зарубіжні покупці. Тобто, і на рівні суспільного ринку існує зворотна залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, на який пред'являється попит.

Рис. 1. Крива сукупного попиту

На рис. 1. спадаюча крива сукупного попиту показує: чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального національного виробництва буде куплений. Як і на індивідуальний попит, діють нецінові фактори сукупного попиту: зміни в споживчих смаках; зміни в інвестиційних витратах; зміни в державних видатках.

Сукупне пропонування характеризує рівень реального обсягу національного виробництва за кожного можливого рівня ціни.

Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропонування для їх продажу. Тому залежність між рівнем цін і обсягом національного виробництва є прямою, або позитивною. Цю залежність показано на рис. 2

Рис. 2. Крива сукупного пропонування

Крива сукупного пропонування показує реальний обсяг національного виробництва, який буде вироблено за різних рівнів цін. Вона складається з трьох відрізків:

а) горизонтального, або кейнсіанського, коли національний продукт змінюється, а рівень цін залишається постійним;

б) вертикального, або класичного, коли національний продукт залишається постійним на рівні повної зайнятості, а рівень цін підвищується;

в) проміжний відрізок, коли змінюються і реальний обсяг національного виробництва, і рівень цін.

На обсяг сукупного пропонування впливають нецінові фактори: зміни цін на ресурси; зміни в продуктивності праці, зміни податків та державне регулювання

Для того щоб весь річний суспільний продукт був реалізований, необхідна повна рівновага між суспільним попитом AD і суспільною пропозицією АS, тобто АD = АS.

На рис. 3 . показано один з варіантів такої рівноваги.

Рис. 16.3. Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва

Перетинання кривих сукупного попиту АD і сукупного пропонування АS показує рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. На цьому рисунку криві сукупного попиту і сукупного пропонування перетинаються на проміжному відрізку, коли ціна зросла з Р1 до Р2. Зміна рівня цін виключає перевиробництво товарів або їх недовиробництво на проміжному відрізку. Ця рівновага може досягатися також на кейнсіанському і класичному відрізках, тобто на будь-якому відрізку кривої сукупного пропонування.

Досліджуючи проблеми рівноваги у масштабі суспільного виробництва звертаємо увагу на те, що кейнсіанська теорія робить ставку на сукупні видатки та їх компоненти. Основоположне рівняння кейнсіанців:

C + I + D + X = ЧНП

де І— чисті інвестиції.

Суть цієї теорії полягає в тому, що сукупний обсяг видатків покупців рівний загальній вартості проданих товарів і послуг. У стані рівноваги С + І + D + X (сукупні видатки) дорівнюють ЧНП (обсягу виробництва чистого національного продукту).

Монетаристи, навпаки, роблять ставку на гроші. Основоположним рівнянням монетаристів є рівняння обміну:

MV = PQ

де М — пропонування грошей; V — швидкість обігу грошової одиниці в кругообігу доходів; Р — рівень цін, або точніше, середня ціна, за якою продається кожна одиниця національного продукту; Q — фізичний обсяг виробничих товарів і послуг.

Ліва частина даного рівняння (МV) являє собою загальну кількість видатків покупців на придбання обсягу вироблених благ, тоді як права частина (РQ) — загальний виторг (валовий дохід) продавців цього обсягу.

6. Кругообіг ВВП, ресурсів і доходів.

Рис. 4. Модель кругообігу ВВП, ресурсів і доходів

На рис. 4. показано кругообіг елементів ВВП (товари, послуги, кінцеві засоби виробництва), доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутку) і таких виробничих послуг, як праця, земля, капітал, підприємницькі здібності. Роль держави в кругообігу не розглядається.

Тобто ця таблиця ілюструє кругообіг і ВВП, і таких ресурсів (праця, земля, підприємницькі здібності), які не є елементами ВВП, але є елементами продуктивних сил і національного багатства.

Виробничі ресурси представлені у ВВП, є з одного боку, доходами домогосподарств, а з іншого — видатками підприємств. У такому разі можемо розглядати рівновагу на прикладі сукупного пропонування ВВП і сукупного попиту на ВВП.

Якщо звернемо увагу на позицію а, то тут сукупний попит домогосподарств має дорівнювати сукупному пропонуванню споживчих товарів, тобто обсягу їх національного виробництва. Позиція б, за нашою моделлю, має забезпечити рівність між сукупним пропонуванням виробничих ресурсів (послуг), які представлені працею, земельними ділянками, капіталом, підприємницьким хистом та сукупним попитом підприємств на ці ресурси.

У такому разі весь національний продукт і всі його компоненти повністю реалізуються, при цьому повністю задовольняється сукупний попит підприємств і домогосподарств.

Отже, на сьогоднішньому занятті ми з’ясувати суть суспільного продукту, його форми та методи обчислення; визначити та охарактеризувати масштаби, структуру та особливості тіньової економіки в України, переваги та недоліки; означити національне багатство, його структуру та сучасний стан розвитку в Україні.

Можливо, у вас виникли якісь питання?

Питання для закріплення матеріалу.

  1.  В чому полягає зміст економічного відтворення? Назвіть і охарактеризуйте види відтворення.
  2.  В чому полягає зміст СНР: які основні принципи СНР ви знаєте?
  3.  Перелічіть і охарактеризуйте основні показники СНР? Які існують методи їх обчислення?
  4.  Що таке ВНП і які методи його виміру ви можете назвати?
  5.  Чим відрізняється номінальний ВНП від реального?
  6.  Охарактеризуйте тіньовий сектор економіки, його масштаби та особливості.
  7.  Розкрийте суть і структуру національного багатства.
  8.  Що ви розумієте під національним доходом?
  9.  Які фактори впливають на величину національного доходу?
  10.  Як здійснюється кругообіг ВВП, ресурсів і доходів?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43031. Усилитель мощности звуковой частоты 956.5 KB
  Усилители низкой частоты являются одним из важнейших структурных элементов звуковоспроизводящих радиотехнических устройств. Развитие усилительных устройств тесно связано с совершенствованием электронных приборов, сначала ламп, затем транзисторов и интегральных микросхем. Резкий скачок в усовершенствовании усилителей произошел после того, как нашла применение отрицательная обратная связь.
43034. Разработка программы вывода графического изображения с помощью языка PostScript 640 KB
  Для обеспечения печати файлов в ОС UNIX имеются специальные средства, позволяющие выводить файлы на печать последовательно, один за другим, организовывать печать на принтерах, подключенных к компьютеру по сети, регламентировать доступ пользователей к различным печатающим устройствам и контролировать объем печати разными пользователями. В ядро ОС включены только драйверы локального принтера, которые передают ему печатаемые данные и следят за его состоянием.
43037. Разработка технологического процесса обработки детали с заданной годовой программой выпуска 106 KB
  10 Расчет технологических размерных цепей эскиз детали 1.11 Расчет припусков на механическую обработку расчетноаналитическим методом на один самый точный размер 1.12 Расчет припусков на механическую обработку по нормативным данным остальные размеры 1.13 Расчет КИМ 1.
43038. Понятие социального контроля, его виды 16.18 KB
  Социальный контроль — способ саморегуляции системы, обеспечивающий упорядоченное взаимодействие составляющих ее элементов посредством нормативного (в том числе правого) регулирования. Стабилизирующая функция системы социального контроля заключается в воспроизводстве господствующего типа общественных отношений, социальных (групповых, классовых, государственных) структур.
43039. Малошумящий РПУ 370.5 KB
  Мы выбираем ВПЧ, т.к. оно обеспечивает оптимальный режим работы смесителя и гетеродина, а также обеспечивает максимальную чувствительность и удовлетворяет требованию сопряжения контуров