80389

Джерела земельного права

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Із загальною теорією держави і права. Саме загальна теорія права займається питаннями галузі права, її ознаками, визначає критерії самостійності галузі права; поняття «галузь права», «предмет галузі права», «метод галузі права», «правовідносини» розробляються на загальнотеоретичному рівні саме цією наукою;

Украинкский

2015-02-16

64.01 KB

0 чел.

міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра трудового та аграрного права

лекція

з дисципліни « Земельне право»

Тема № 3      Джерела земельного права

(2 години)

Для студентів 3 курсу денної форми навчання ННІ «Права та безпеки»

Дніпропетровськ – 2012


Лекцію підготував  доцент кафедр
и трудового та аграрного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н. Малий В.Ю.

Рецензент:

Уркевич В.Ю., доцент кафедри аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», д.ю.н., доцент

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри трудового та аграрного права

14 серпня 2012 р.,

протокол № 1


ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

  1.   Поняття та особливості джерел земельного права.  Класифікація джерел земельного права.
  2.   Конституція України як джерело земельного права.  
  3.  Закони як джерела земельного права. Підзаконні акти як джерела земельного права.
  4.   Міжнародно-правові акти як джерела земельного права.

Висновки

 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

 

Конституція України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  № 2952-VI від 01.02.2011 Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.  

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.  З  наступними змінами і доповненнями   //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. В редакції Закону від 2 жовтня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 3613-VI  ( 3613-17 ) від 07.07.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України Про меліорацію земель».   від 14 січня 2000 р. .  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом     N 2608-VI ( 2608-17 ) від 19.10.2010 //  Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Закон України «Про особисте селянське господарство»   від 15 травня 2001 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N  799-VI (  799-17 ) від 25.12.2008  //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 3774-VI ( 3774-17 ) від 22.09.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»   від 5 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009 /   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 4188-VI ( 4188-17 ) від 13.01.2012 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»   від 19 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про державний  земельний кадастр»   від 3 липня 2011 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом N 4152-VI ( 4152-17 ) від 09.12.2011   //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011   //   Верховна Рада України. Офіційнийвеб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом   N 3523-VI ( 3523-17 ) від 16.06.2001 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Житловий кодекс України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N  3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Господарський кодекс України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом   /N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 /   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Цивільний кодекс України.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 4416-VI ( 4416-17 ) від 21.02.2012  //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Кодекс про адміністративні правопорушення України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    № 4438-VI від 23.02.2012 /   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Кримінальний кодекс  України.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N  4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011  //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Земельне право: Академічний курс: Підручник// Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького;  Київ,  університет  права /  За ред.  В.І.Семчика, П.Ф.Кулинича. - К., Ін-ЮРЕ, 2007. –  424с.

Земельне право України. Навч. посіб./ За ред. чл.-корр. АПрН України О.О. Погрібного // Х.,0диссей, 2008. – 452с.

Земельне право. За ред. проф. М.Д. Казанцева. Українське видання – за ред. к.ю.н. В.З. Янчука. – К., «Видавництво Київського університету». – 1960. – 304 с.

Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. навч. закл./В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 600с.

Земельное право: Учебник / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская; 3-51 Под ред. С. А. Боголюбова. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 400 с.

Земельне право України : підручник / Одеська національна юридична академія ; ред.: О. О. Погрібний, І. І. Каракаш ; рец.: А. Г. Бобкова, В. В. Носік, М. В. Шульга. - 2-е вид., перероб. та доп. - К. : Істина, 2009. - 600 с.

Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.: За ред М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

Земельне право України. Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2 перероб. і доп. – К., Істина, 2009. – 496 с.

Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. –  К.: КНТ; ЦУЛ, 2010 – 712 с.


Вступ

Цією лекцією з теми «Джерела земельного права » ми  продовжуємо вивчення теоретичної частини навчальної дисципліни « Земельне право». Змістом цієї лекції є загальнотеоретичні положення  законодавчого регулювання щодо земельних правовідносин.

Метою цієї лекції  є визначення системи джерел земельного права, формування уміння використовувати джерела земельного права за теоретичним та правозастосовним призначенням.

Зв'язок лекції з попередніми темами. Лекція з теми «Земельні правовідносини » тісно пов’язана із усіма наступними лекціями курсу, має базове теоретичне та методологічне значення для їх опанування студентами.

Зв'язок лекції з іншими навчальними дисциплінами:

1) із загальною теорією держави і права. Саме загальна теорія права займається питаннями галузі права, її ознаками, визначає критерії самостійності галузі права; поняття «галузь права», «предмет галузі права», «метод галузі права», «правовідносини» розробляються на загальнотеоретичному рівні саме цією наукою;

2) із конституційним правом. Основи правового регулювання земельних відносин базуються на положеннях конституційного права;

3) із цивільним правом, господарським правом, оскільки вони забезпечують загальне правове регулювання статусу фізичних та юридичних осіб приватного права, зокрема, суб’єктів земельного права; крім того, ці галузі стосуються регулювання майнових та зобов’язальних відносин в  земельному праві;

4) із аграрним правом, оскільки саме земля є основним засобом аграрного виробництва;

5) із адміністративним правом, оскільки  визначені земельні відносини мають характер відносин управління;

6) із фінансовим, у тому числі податковим правом, оскільки   відносини в  з приводу справляння плати за землю також охоплюються предметом  земельного  права;

7) із   адміністративно-деліктним правом, оскільки відносини з приводу відповідальності за порушення земельного законодавства регламентуються відповідними нормами адміністративно-деліктного права;

8)із кримінальним правом, оскільки деякі порушення земельного устрою мають характер кримінальних злочинів і є підставою для настання кримінальної відповідальності.

1.Поняття та особливості джерел земельного права.  Класифікація джерел земельного права.

Джерелами земельного права є нормативно-правові акти, які регулюють земельні відносини. Структура земельного законодавства є формою організації системи земельних нормативних актів. Якщо земельне право — це сукупність юридичних норм, то земельне законодавство — це система нормативних актів. Якщо земельне право можна розглядати як внутрішню форму права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються, то земельне законодавство — зовнішня форма права, тісно пов'язана з його змістом. Отже земельне право становить зміст земельного законодавства, а законодавство є формою вираження земельного права.
Земельне законодавство — це система нормативних актів, які містять в собі норми, що регулюють земельні відносини. Юридична сила всіх законів та інших нормативних актів визначається залежно від компетенції органів державної влади, що їх видали, а також ролі нормативного акта в системі законодавства.

За своєю сутністю джерела земельного права поділяються на дві групи:
ті, що є волевиявленням держави та органів влади ті, які є волевиявленням територіальних громад та інших суб’єктів місцевого самоврядування.
За змістом, тобто юридичною силою, джерела земельного права можна класифікувати на:конституційні; законодавчі; підзаконні; локальні. З урахуванням зазначеної підстави класифікації ці джерела характеризуються певною ієрархією. Так, підзаконні джерела земельного права повинні відповідати конституційним і законодавчим, а локальні джерела не можуть суперечити конституційним, законодавчим і підзаконним джерелам.

До конституційних джерел земельного права належить Конституція України, яка регулює найважливіші (у тому числі й земельні) суспільні відносини. Конституційні засади земельного права становлять закріпленні Основним Законом положення щодо належності землі, гарантій права власності на землю та інших земельних прав, особливого статусу землі, яка проголошена основним національним багатством та ін. Вони створюють конституційну основу для галузевого земельного законодавства.

Законодавчі джерела земельного права виражають волю Українського народу, а також політику і волю держави. Маючи вищу юридичну силу, вони характеризуються виключним колом суб’єктів правотворчості, до складу якого входять Український народ (який шляхом референдуму може приймати закони) та Верховна Рада України. Ці джерела земельного права являють собою нормативно-правові акти, які приймаються за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел земельного права, за винятком Конституції України, і регулюють найважливіші суспільні земельні відносини.

Серед питань, які згідно з Конституцією України (ст.92) визначаються виключно законами України, названо питання щодо засад використання природних ресурсів, правового режиму власності, екологічної безпеки та ін. Зазначені соціально значущі суспільні відносини регламентуються саме на законодавчому рівні. Самостійним критерієм розмежування джерел земельного права є територія їх дії. Ці джерела можуть бути загальнодержавними та локальними. Загальнодержавні джерела діють на всій території України. До них належать:Конституція, Закони України, Укази Президента України. Дія локальних джерел земельного права не поширюється на всю територію держави, вони діють лише на її певній частині. У свою чергу, локальні джерела земельного права поділяються на активи місцевих органів державної влади, акти Автономної Республіки Крим, акти суб’єктів місцевого самоврядування та ін.

Можлива класифікація джерел земельного права за часом дії. Більшість таких джерел приймається на невизначений термін дії, тобто має постійно діючий характер. Разом з тим, тимчасові джерела діють протягом встановленого терміну чи за певних умов, після чого їх чинність втрачається. Так, Тимчасовий порядок розмежування земель права державної і комунальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2002 р. діє до прийняття відповідного закону.

Прийнято розрізняти також чинні й не чинні джерела земельного права. До чинних джерел належить Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., Конституція України 1996 р. та ін. Не чинними, або історичними, джерелами земельного права є ті нормативно - правові акти, які свого часу були чинними, але у зв’язку з розвитком земельного права втратили свою чинність. До них слід віднести , зокрема , Земельні кодекси 1970р., 1990 р., 1992р.
Не виключається класифікація джерел земельного права за національною належністю на національні та міжнародні. До національних джерел належать ті, що мають національне походження, а до міжнародних – чинні міжнародні договори України у сфері земельного права, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Залежно від питомої ваги земельно-правових приписів у нормативно-правових актах, присвячених регламентації суспільних земельних відносин, їх прийнято поділяти на дві групи. Перша група складається з нормативно-правових актів, всі або переважна більшість норм яких спрямована на регулювання безпосередньо суспільних земельних відносин. Такі нормативно-правові акти прийнято відносити до спеціалізованих. Спеціалізовані земельні нормативно-правові акти становлять значну частину актів – джерел земельного права. До них, зокрема, належить Земельний кодекс України, закони України „ Про плату за землю” від 19 серпня 1996 р., „ Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р., постанова Верховної Ради України „ Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 р., Указ Президента України „ Про основні напрями земельної реформи в Україні” від 30 травня 2001 р. та ін.

Суспільні земельні відносини регулюються також нормативно – правовими актами, основне призначення яких полягає у регламентації інших суспільних відносин: екологічних, містобудівних, адміністративних та ін. Ці нормативно – правові акти регулюють більш широкий спектр суспільних відносин, у тому числі вони містять і правові норми, присвячені регулюванню певних земельних відносин. З цих актів складається друга група. До неї входять, зокрема, закони України „ Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р., „ Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 р., „ Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 р., „ Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р., „ Про Генеральну схему планування територій України” від 7 лютого 2002 р., „ Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 р. та ін.

Особливістю джерел земельного права України є наявність кодифікованого законодавчого акта, ядра вітчизняного земельного законодавства – Земельного кодексу України. Ця своєрідна „земельна  Конституція” Української держави як основний акт національного земельного законодавства започаткувала принципово новий етап розвитку земельного законодавства. Земельний кодекс, створюючи ідеологічну й методологічну базу формування земельного законодавства на найближчу перспективу, закладає підвалини для подальшої нормо творчості у сфері регламентації земельних відносин.  

 Висновок. Різноманітні за своєю правовою природою джерела земельного права України перебувають між собою в нерозривному взаємозв’язку (структурному, функціональному та генетичному) і утворюють єдину систему джерел цієї галузі права.

Система джерел земельного права України – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених законодавчих, підзаконних та локальних нормативно – правових актів, що є зовнішньою об’єктивізацією земельної політики держави. Уся сукупність нормативно – правових актів як джерел земельного права лежить в основі формування сучасного земельного законодавства. Згідно зі ст.. 4 Земельного кодексу земельне законодавство включає Земельний кодекс та також інші нормативно – правові акти у галузі земельних відносин. Чинне земельне законодавство України являє собою досить значну, складну і часто суперечливу сукупність правових приписів, що зосереджені як у спеціалізованих земельно – правових актах, так і розпорошені по нормативних актах інших галузей .

2. Конституція України як джерело земельного права

Конституція України як основний закон держави є базою структури всього законодавства і посідає чільне місце серед джерел земельного права. Конституційні норми передбачають правові засади регулювання відносин власності в Україні загалом, а також права власності в Україні зокрема. Право власності на землю в Україні гарантується, набувається й реалізується громадянами, юридичними особами, державою виключно відповідно до закону. Конституція як Основний закон країни має найвищу юридичну силу, а її норми є юридичними нормами прямої дії. Конституційні норми є юридичною основою для формування і функціонування національної правової системи. Отже, Конституція є фундаментальним джерелом всіх галузей права, у тому числі й земельного.

Усі конституційні норми, що регулюють відносини щодо використання та охорони земель можна умовно поділити на 4 основні групи:

1) положення, що встановлюють основи правового режиму землі як природного об'єкта і природного ресурсу: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу (ст. 13); земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону (ст. 14);

2) положення, що закріплюють право громадян на землю: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24); іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами (ст. 26). Слід наголосити, що, закріплюючи принцип свободи власника щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, яка йому належить, Конституція чітко визначає межі таких свобод, що обумовлені гарантіями прав і законних інтересів інших осіб і забезпеченням екологічної безпеки на території країни;

3) положення, що визначають компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування щодо використання і охорони земель. Ці положення закріплені в нормах, що регламентують загально-правову компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування, і не мають чіткої галузевої конкретизації;

4) положення, що закріплюють: право кожного на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища, що не може бути засекречена (ст. 50); правосуб'єктність держави в сфері охорони навколишньої природного середовища, що означає забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території країни (ст. 16); обов'язок кожного громадянина не завдавати шкоди природі, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66); відповідальність власника за погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі (ч. 7 ст. 41). Конституція містить велику кількість інших норм загального характеру, пов'язаних з вирішенням питань щодо використання і охорони земель.

 

  Висновок.   Конституція України,   є головним джерелом земельного права. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її нормам. До звичайних законів, як джерел земельного права, відносяться правові акти, що містять норми земельного права як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, тій чи іншій їх частині, де вони регулюють земельні відносини.

3.Закони як джерела земельного права. Підзаконні акти як джерела земельного права.

Основними джерелами земельного права є закони, які можна поділити на кодифіковані і не кодифіковані,  а також на загальні і спеціальні. Це означає, що законами повинні бути врегульовані права і інтереси людини і громадянина щодо використання і охорони земель, механізм їх забезпечення і захисту.

ЗК є загальногалузевим кодифікованим актом і становить основу чинного земельного законодавства, яке його розвиває і доповнює. Метою ЗК не є забезпечення вичерпного регулювання усіх земельних відносин, які виникають на практиці.

Незважаючи на те, що значне місце в ЗК займають відсильні норми, більшість його норм є нормами прямої дії. Головна особливість ЗК полягає в тому, що він є основою системи "супідрядності" норм усіх природноресурсових галузей права, де між однаковими за юридичною силою нормативними актами повинні бути виключені суперечності і дублювання. Таким чином, ЗК є базовим (стрижневим) актом, на якому ґрунтується вся система земельно-правових норм.

ЗК - це комплексний нормативно-правовий акт, що містить широке коло норм, які закріплюють основні положення, пов'язані з режимом використання і охорони земель, складом і цільовим призначенням земель, правами й обов'язками власників землі і землекористувачів. Він регламентує питання набуття і реалізації права на землю, гарантії цих прав, визначає компетенцію органів управління і контролю у галузі використання і охорони земель, відповідальність за порушення земельного законодавства.

До внутрішньогалузевих кодифікованих актів системи джерел земельного права належать закони "Про плату за землю", "Про оренду землі" тощо. Поява зазначених законів зумовлена тим, що неупорядковане і значною мірою застаріле земельне законодавство не забезпечувало за ринкових умов належної правової регламентації земельних відносин. Внутрішньогалузева кодифікація сприяла систематизації норм, що регулюють окремі інститути земельного права.

Проблема внутрішньогалузевої кодифікації, або кодифікації на рівні окремих інститутів земельного права не втратила своєї актуальності й нині. Аналіз змісту чинного ЗК свідчить про наявність у ньому низки недоліків. Це стосується обсягів, глибини і системи закріплення земельно-правових норм, що призводить фактично до унеможливлення реалізації більшості з його норм. Наочним доказом цього є наявність державного плану підготовки нормативно-правових актів, за допомогою яких буде забезпечуватися реалізація положень, закріплених у ЗК. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України", передбачено розробку законів, зокрема: "Про ринок земель", "Про державний земельний (іпотечний) банк", "Про державний земельний кадастр", "Про вилучення земель права приватної власності", "Про особисте селянське господарство", "Про особливості створення і діяльності іпотечних установ" тощо.

Необхідність прийняття таких законів свідчить про те, що застосування норм, що містяться в ЗК як норм прямої дії, неможливе без прийняття додаткових нормативно-правових актів.

Існують також загальні закони комплексного характеру, що характеризуються охопленням великого масиву суспільних відносин, у тому числі і земельних. До таких законів відносяться, зокрема ЦК, закони України від 10 листопада 1994 р. "Про транспорт", від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство", а також Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" тощо.

Важливими джерелами земельного права є спеціальні закони. До них можна віднести, наприклад, закони України від 10 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України" , від 5 жовтня 2000 р. "Про курорти", від 14 січня 2000 р. "Про меліорацію земель" тощо.

Відповідно до Закону України від 18 листопада 1992 р. "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", здійснення регулювання відносин у галузі раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишньої природного середовища тимчасово (на 6 місяців) було передано Кабінету Міністрів України. Таким чином у період з 21 грудня 1992 р. по 21 травня 1993 р. Кабінет Міністрів України був наділений повноваженнями видавати нормативно-правові акти у формі декретів, що мали силу закону. Кабінет Міністрів України прийняв низку декретів, деякі з них є джерелами земельного права і донині, наприклад, декрети від 20 травня 1992 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори" і від 21 січня 1993 р. № 7-93 "Про державне мито" тощо.

Прийняття декретів дало можливість не тільки оперативно врегулювати відносини власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної, кредитно-фінансової системи, оподатковування, державної політики оплати праці і ціноутворення, але й призупиняти в цілому чи в окремих частинах дію кількох законодавчих актів. Зокрема, було зупинено дію низки норм ЗК в редакції від 13 березня 1992 р. Специфіка декретів Кабінету Міністрів, як джерел права, полягає також у тому, що вони можуть бути змінені або скасовані лише на підставі закону.

Безпосередніми джерелами регулювання земельних відносин підзаконного характеру є Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.90, «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі» 13.03.92, а також «Про стан реформування земельних відносин» Постанова Верховної Ради України від 12.02.96, якою було затверджено основні на-
прями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та гарантування екологічної безпеки.

Важливе значення серед джерел земельного права мають Укази Президента «Про захист прав власників земельних часток(паїв)» від 21.04.98, «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності» від 12.07.95, розпорядження Президента України «Про Національну програму охорони земель на 1996—2005 роки» від 17.02.96.

Основний обсяг земельно-правових норм міститься у постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України. Прикладом можуть бути Постанови Кабінету Міністрів України «Про Державний технологічний центр охорони родючості грунтів» від 04.08.2000, «Про затвердження Положення про наглядову раду з питань експертної грошової оцінки земельних ділянок» 17.11.01,
«Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 16.05.02.

Джерелами земельного права є нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють управлінські та контрольні функції в галузі використання та охорони земельних ресурсів. Центральним органом виконавчої влади в галузі використання та охорони земель є Державний комітет України з земельних ресурсів (Держкомзем). У межах своєї компетенції Держкомзем розробляє й затверджує інструкції, методики, правила міжвідомчого (міжгалузевого) значення, наприклад, Лист Держкомзему від 09.11.04, «Щодо права власності або права оренди земельної ділянки» № 14-17-13/9025, Лист Держкомзему від 17.09.02. «Про самовільний захват земельних ділянок орендодавцями — власниками земельних ділянок» № 14-20-13/4405.

Безпосередніми джерелами регулювання земельних відносин підзаконного характеру є постанови Верховної Ради України. До них відносяться, наприклад, постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. № 563-Х1І "Про земельну реформу" і від 13 березня 1992 p. № 2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі". Особливе місце серед них займає постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР, якою були затверджені Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Цей комплексний концептуальний документ окреслює основні проблеми у галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, а також визначає програму розвитку виробничого і природноресурсового потенціалу країни, заходи для збалансованого використання й ефективного відновлення природних ресурсів.

Вчені відзначають зниження кількості постанов Верховної Ради України, пов'язаних з земельним правом, і пояснюють це неможливістю реалізації їх норм, як норм прямої дії.

Укази і розпорядження Президента України, пов'язані з системою джерел земельного права, стосуються певних відносин або об'єктів. Вони обов'язкові для виконання на всій території нашої країни. 11І вказані підзаконні акти не повинні суперечити Конституції і законам, а також один одному.

Укази Президента умовно можна поділити на 2 групи: "звичайні" та "надзвичайні". До надзвичайних належать укази, видані відповідно до п. 4 Перехідних положень Конституції. Відповідно до Перехідних положень Президент протягом 3 років після набуття чинності Конституцією мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України. Такий указ Президента набирав чинності, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада не приймала закон або не відхиляла поданий законопроект, і діяв до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України.

Прийняття "надзвичайних" указів Президента дало можливість прискорити здійснення земельних перетворень і формування ринкових інститутів у сфері використання земель. Зокрема, Указ Президента України від 23 квітня 1997 р. № 367/97 "Про оренду землі" сприяв створенню умов для ефективного використання на договірній основі земель, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави. Указ діяв до моменту набрання чинності законом "Про оренду землі".

У той же час загострилася проблема внутрішньої узгодженості земельного законодавства, яка була викликана відсутністю в чинному законодавстві чіткого визначення юридичної природи "надзвичайних" указів Президента. Низка таких указів, які діють на сьогоднішній день, не відповідають законам, а деякі з них прямо суперечать чинному законодавству. Правомочність Президента на видання "надзвичайних" указів закінчилася 28 червня 1999 р.

"Звичайні" укази приймаються Президентом відповідно до ст. 106 Конституції. До їх числа відносяться, наприклад, укази від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", від 17 лютого 2003 р. № 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", від 25 липня 2006 р. № 644/2006 "Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок" тощо.

Розпорядження Президента, які стосуються регулювання питань використання і охорони земель, нечисленні. Наприклад, відповідно до розпорядження Президента від 17 лютого 1996 р. № 34/96-рп "Про Національну програму охорони земель на 1996-2005 роки" була розпочата робота над створенням від повідної програми, метою якої стало створення умов для раціонального використання земель, відтворення родючості ґрунтів і впровадження екологічно збалансованого землекористування.

Основна роль у конкретизації законів і основний обсяг земельно-правових норм міститься в численних постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, що є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно з ст. 117 Конституції Уряд приймає нормативно-правові акти на підставі й у виконання Конституції, законів, указів і розпоряджень Президента, що є обов'язковими до виконання. Звичайно постанови Кабінету Міністрів України приймаються у виконання прямої вказівки закону, постанови Верховної Ради України або Указу Президента. Вказані повноваження ґрунтуються на принципі поділу влади і означають, що Уряд може створювати норму права лише в рамках делегованої нормотворчості, коли необхідність прийняття урядової постанови чи розпорядження випливає з актів більш високого рівня. Так, наприклад, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень ЗК Кабінет Міністрів України 1 серпня 2002 р. № 1100 прийняв постанову "Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності", яким була забезпечена реалізація конституційних прав громад сіл, селищ і міст на землю в період до законодавчого врегулювання питань розмежування земель державної і комунальної власності.

Уряд може також самостійно визначати потребу прийняття того чи іншого нормативного акта, необхідного для усунення прогалин у чинному законодавстві. До таких актів належать, наприклад, постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 151 "Про порядок ведення державного земельного кадастру", від 4 серпня 2000 р. № 1218 "Про Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів", від 17 липня 2003 р. № 1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" тощо. Особливістю нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України є те, що правові норми містяться як у самих постановах, так і в положеннях, правилах, інструкціях і порядках, які затверджуються цими постановами.

Джерелами земельного права є нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють управлінські і контрольні функції в галузі використання і охорони земельних ресурсів. Ці акти мають відповідати законам, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпорядженням Кабінету Міністрів України, інакше вони не матимуть законної сили і не вважатимуться джерелами земельного права. Нормативно-правові акти міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють галузеве управління, обов'язкові для виконання в межах відповідної галузі. У той же час акти спеціально уповноважених державних органів у галузі використання і охорони земель і інших природних ресурсів є обов'язковими для всіх міністерств і відомств, фізичних і юридичних осіб.

Центральним органом державної виконавчої влади у галузі використання і охорони земель є Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем). Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" Держкомзем наділений компетенцією видавати нормативні документи з питань реформування земельних відносин, що є обов'язковими для виконання місцевими органами влади і управління, власниками землі і землекористувачами незалежно від форм власності і відомчої належності. У межах своєї компетенції Держкомзем розробляє і затверджує інструкції, методики, правила й інші нормативно-правові акти міжвідомчого (міжгалузевого) значення. До таких актів належать, наприклад, накази від 9 січня 2003 р. № 2 "Про затвердження Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок", від 19 травня 2005 р. № 612/10892 "Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" тощо.

Нормативно-правові акти в сфері регулювання земельних відносин із спеціальних питань можуть прийматися Держкомземом разом з Державним комітетом України по водному господарству (Держводгоспом) та Державним комітетом України лісового господарства (Держкомлісгоспом), Міністерством регіонального розвитку та будівництва (Мінрегіонбудом), Міністерством аграрної політики (Мінагрополітики) та іншими відомствами. Як приклад можна навести наказ Держкомзему, Мінбуду, Держводгоспу, Мінагрополітики, Держкомлісгоспу та Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. № 19/16/22/11/17/12 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів)".

Міжвідомчою компетенцією у галузі використання і охорони земель і інших природних ресурсів володіє Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди). Воно реалізує державну політику у галузі екології, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної і радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності.

Специфіка відомчої нормотворчості полягає в необхідності обов'язкової державної реєстрації нормативних актів міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюється відповідно до Указу Президента від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та відповідним Положенням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731. Незареєстровані акти міністерств та інших органів виконавчої влади, а також зміни та доповнення до них, не можуть слугувати джерелами земельного права.

Чинне законодавство надає широкі правомочності місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування в регулюванні земельних відносин. їх загальні повноваження у галузі використання і охорони земельних ресурсів передбачені в Конституції, ЗК, законах України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", від 9 квітня 1999 р. "Про місцеві державні адміністрації" тощо. Акти органів місцевого самоврядування є джерелами земельного права в тих випадках, коли вони мають нормативний характер, тобто видані в межах компетенції і встановлюють загальні правила поведінки, обов'язкові до виконання на відповідній території.

До нормативних актів органів місцевого самоврядування відносяться рішення та розпорядження. Дія цих нормативних актів, прийнятих органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, обмежується тією територією, на яку поширюються їх владні функції. До таких актів належить, наприклад, рішення Одеської міської ради від 9 грудня 1999 р. "Про вдосконалення регулювання земельних відносин".

Дія нормативних актів регіональних органів виконавчої влади та регіонального управління, що регулюють питання використання й охорони земельних ресурсів, також поширюється на територію відповідних регіонів. Наприклад, Одеським обласним управлінням охорони навколишнього природного середовища і Південним науковим центром НАН України за участю відомих вчених розроблено регіональну програму охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Нині в Одеській області діє низка розпоряджень Одеської обласної державної адміністрації, спрямованих на врегулювання питань використання і охорони земель. Серед них можна виділити розпорядження від 10 червня 1996 р. "Про дотримання вимог Водного кодексу при вирішенні питань землекористування", від 12 березня 1996 р. "Про узгодження технічної, проектної документації при забудові територій, прилеглих ділянок землі, будівництві, реконструкції і ремонті об'єктів промислового, цивільного призначення, що провадиться поблизу проїзної частини вулиць і доріг" тощо.

 

Висновок. На відміну від джерел інших галузей права джерела земельного права України мають такі характерні особливості:

уніфіковані акти законодавства являють собою ядро земельного законодавства і впливають на становлення земельного права як самостійної та інтегрованої галузі національного права;

значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб'єктам земельних правовідносин;

збереження рекомендаційної правотворчості;

використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм земельного та інших галузей права(аграрного, господарського, фінансового тощо), оскільки вони регулюють окремі питання діяльності суб'єктів земельних правовідносин;

 Уніфіковані акти земельного законодавства - це юридична форма

закріплення норм земельного права, спрямованих на інтеграцію правового регулювання земельних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів земельних правовідносин та легальних організаційно-правових форм. Вони включають у себе нормативно-правові акти, що регулюють у єдності та взаємозв'язку економічні, організаційні та інші заходи, спрямовані на реалізацію земельної реформи.

Диференційовані акти земельного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів земельних правовідносин.

Уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти є основою системи (видів) джерел земельного права.

4. Міжнародно-правові акти як джерела земельного права.

Україна виходить з визнання пріоритету міжнародного права над нормами національного законодавства у галузі охорони і використання земель. Згідно зі ст. 71 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" якщо міжнародним договором, укладеним нашою державою, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в національному законодавстві про охорону навколишньої природного середовища, то застосовуються правила міжнародного договору.

У ст. 9 Конституції закріплено положення, відповідно до якого міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно зі ст. 19 Закону України від 29 червня 2003 р. "Про міжнародні договори України" такі договори, укладені й ратифіковані нашою державою, становлять невід'ємну частину національного законодавства і застосовуються в порядку, встановленому для його норм. Проте у науковій літературі обговорюються питання про те, чи має пряму дію належним чином підписаний міжнародний акт на території України чи потрібне прийняття аналогічного акта внутрішньодержавної правотворчості'. Ця проблема актуальна у зв'язку з відсутністю державно-правових механізмів і досвіду прямої реалізації міжнародних норм, що породжує необхідність прийняття національних законів, які дублюють міжнародні акти.

Самостійним джерелом національного земельного права слід також вважати міжнародні правила, звичаї, конвенції, до яких приєдналася Україна.  

 

Висновок.   На завершальному етапі земельної реформи помітне зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного земельного законодавства щодо міжнародного права.  

ВИСНОВКИ

Таким чином, на закінчення теми «Джерела земельного права» слід зробити наступні висновки.

Різноманітні за своєю правовою природою джерела земельного права України перебувають між собою в нерозривному взаємозв’язку (структурному, функціональному та генетичному) і утворюють єдину систему джерел цієї галузі права.

Система джерел земельного права України – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених законодавчих, підзаконних та локальних нормативно – правових актів, що є зовнішньою об’єктивізацією земельної політики держави. Уся сукупність нормативно – правових актів як джерел земельного права лежить в основі формування сучасного земельного законодавства. Згідно зі ст.. 4 Земельного кодексу земельне законодавство включає Земельний кодекс та також інші нормативно – правові акти у галузі земельних відносин. Чинне земельне законодавство України являє собою досить значну, складну і часто суперечливу сукупність правових приписів, що зосереджені як у спеціалізованих земельно – правових актах, так і розпорошені по нормативних актах інших галузей .

 Конституція України,   є головним джерелом земельного права. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її нормам. До звичайних законів, як джерел земельного права, відносяться правові акти, що містять норми земельного права як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, тій чи іншій їх частині, де вони регулюють земельні відносини.

На відміну від джерел інших галузей права джерела земельного права України мають такі характерні особливості:

уніфіковані акти законодавства являють собою ядро земельного законодавства і впливають на становлення земельного права як самостійної та інтегрованої галузі національного права;

значущість локальних актів санкціонованої та делегованої правотворчості суб'єктам земельних правовідносин;

збереження рекомендаційної правотворчості;

використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм земельного та інших галузей права(аграрного, господарського, фінансового тощо), оскільки вони регулюють окремі питання діяльності суб'єктів земельних правовідносин;

 Уніфіковані акти земельного законодавства - це юридична форма

закріплення норм земельного права, спрямованих на інтеграцію правового регулювання земельних відносин, уніфікацію правового статусу і правової регламентації діяльності суб'єктів земельних правовідносин та легальних організаційно-правових форм. Вони включають у себе нормативно-правові акти, що регулюють у єдності та взаємозв'язку економічні, організаційні та інші заходи, спрямовані на реалізацію земельної реформи.

Диференційовані акти земельного законодавства - це нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів земельних правовідносин.

Уніфіковані й диференційовані нормативно-правові акти є основою системи (видів) джерел земельного права. На завершальному етапі земельної реформи помітне зростання ролі міжнародних норм права та уніфікації національного земельного законодавства щодо міжнародного права.  

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При підготовці цієї теми студентові слід:

  1.  опрацювати конспект лекції;
  2.  ознайомитися із навчальною літературою з цієї теми;
  3.  опрацювати монографічну літературу, статті в періодичних виданнях з цієї теми;
  4.  вести конспект підготовки до семінарського заняття.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти повинні використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Студентам необхідно засвоїти поняття   земельних правовідносин, визначити їх структуру, зміст, умови настання та припинення.

Необхідно сформувати уявлення про поняття, систему,  джерел земельного права   

 

Засвоєння матеріалу має відбуватися із урахуванням розуміння основних завдань та мети  земельної реформи. 

Для самоперевірки доцільно використати такі контрольні запитання та завдання: 

  1.  Поняття та особливості джерел земельного права України.
  2.  Види джерел земельного права України.
  3.  Закони як джерела земельного права України.
  4.  Рішення Конституційного суду України в системі джерел земельного права України.
  5.  Міжнародні договори та міжнародні угоди в системі джерел земельного права України.
  6.  Договори, постанови, директиви, рішення Європейського Союзу в системі джерел земельного права України.
  7.  Судова практика в системі джерел земельного права.
  8.  Поняття, особливості та класифікація джерел земельного права України.
  9.  Конституція України в системі джерел земельного права України.
  10.  Закони як джерела земельного права України.
  11.  Укази Президента України в системі джерел земельного права України.
  12.  Постанови КМ України в системі джерел земельного права України.
  13.  Нормативно-правові акти центральних органів державної влади в системі джерел земельного права України.
  14.  Юридична природа локальних нормативних актів місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування як джерел земельного права України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

13712. Some people say that advertising encourages us to buy things we really do not need. Others say that advertisements tell us about new products that may improve our lives. Which viewpoint do you agree with? Use specific reasons and examples to support your 5.76 KB
  Some people say that advertising encourages us to buy things we really do not need. Others say that advertisements tell us about new products that may improve our lives. Which viewpoint do you agree with Use specific reasons and examples to support your answer. I think that everyone can divide all advertising products and services into useless ones and useful ones. It is like looking through an information desk when you pay attention to those messages that interest you. Take me for examp...
13713. Do you agree or disagree with the following statement? Advertising can tell you a lot about a country. Use specific reasons and examples to support your answer 1.84 KB
  Do you agree or disagree with the following statement Advertising can tell you a lot about a country. Use specific reasons and examples to support your answer. Every country has its own culture and traditions. There is no doubt that an advertising campaign conducted in Russia will not have the same affect here in the United States. Let us take for example advertisement of food and restaurants. A huge amount of fast food stands suggest their services for breakfast lunch di...
13714. A gift (such as a camera, a soccer ball, or an animal) can contribute to a child’s development. What gift would you give to help a child develop? Why? Use reasons and specific examples to support your choice 2.45 KB
  A gift such as a camera a soccer ball or an animal can contribute to a child’s development. What gift would you give to help a child develop Why Use reasons and specific examples to support your choice. People learn and develop throughout their entire lives. I think that in our modern world it is very essential to be familiar with computer technology. So if I had a chance to give a child a gift it would be a computer. I think that computers play an essential role in our lives and ...
13715. Would you prefer to live in a traditional house or in a modern apartment building? Use specific reasons and details to support your choice 2.25 KB
  Would you prefer to live in a traditional house or in a modern apartment building Use specific reasons and details to support your choice. If I was asked where I would I prefer to live in a traditional house or in a modern apartment building I think I would hesitate to answer. This question from my point of view is a controversial one. In the following paragraphs I will analyze both these options and present my view. From the one side living in a modern apartment building bri...
13716. If you could study a subject that you have never had the opportunity to study, what would you choose? Explain your choice, using specific reasons and details 1.8 KB
  If you could study a subject that you have never had the opportunity to study what would you choose Explain your choice using specific reasons and details. If I would have the opportunity to study a subject I do not know yet I would choose to study the outer space. I have a Bachelor degree in Management and I like to have the possibilities to work in this field. However I was always interested in the space exploration. I think it is a very interesting and challenging job to w...
13717. Do you agree or disagree with the following statement? Attending a live performance (for example, a play, concert, or sporting event) is more enjoyable than watching the same event on television. Use specific reasons and examples to support your opinion 1.89 KB
  Do you agree or disagree with the following statement Attending a live performance for example a play concert or sporting event is more enjoyable than watching the same event on television. Use specific reasons and examples to support your opinion. The issue whether to attend a live performance or enjoy watching the same event on TV is a controversial one. However in my opinion an intermediate position can be taken. I base my suggestion on the following points. But before I begin I...
13718. Do you agree or disagree with the following statement? People should read only those books that are about real events, real people, and established facts. Use specific reasons and details to support your opinion 5.36 KB
  Do you agree or disagree with the following statement People should read only those books that are about real events real people and established facts. Use specific reasons and details to support your opinion. Some people think that fiction books have no use at all. They claim that people should read about real events that took place real people and established facts. I have to totally disagree with this statement. From my everyday experience and observation I can stand that fiction...
13719. It has been said, “Not everything that is learned is contained in books.” Compare and contrast knowledge gained from experience with knowledge gained from books. In your opinion, which source is more important? Why? 2.02 KB
  It has been said €œNot everything that is learned is contained in books.€ Compare and contrast knowledge gained from experience with knowledge gained from books. In your opinion which source is more important Why People are learning and practicing through their entire life. I believe that life experience and practice are the basic reasons of the humankind's evolution. However in my opinion knowledge gained from books plays a very important role in the modern life. The mo...
13720. It is sometimes said that borrowing money from a friend can harm or damage the friendship. Do you agree? Why or why not? Use reasons and specific examples to explain your answer 2.35 KB
  It is sometimes said that borrowing money from a friend can harm or damage the friendship. Do you agree Why or why not Use reasons and specific examples to explain your answer. I think that borrowing money from a friend has some negative aspects and can harm or damage the friendship in some cases. For example a person borrowed some money from his or her friend and did not return it. However I believe that borrowing money from a friend and returning it on time can not harm friendship...